Удосконалення термінологічних підходів щодо визначення поняття "інновація"

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Удосконалення термінологічних підходів щодо визначення поняття «інновація»

Ю. С. Ціомашко,

аспірантка Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова

Узагальнено різноманітні підходи щодо визначення поняття «інновація» як фундаментального чинника прогресивного соціально-економічного розвитку країни. Запропоновано визначення терміну «інновація» з позиції забезпечення ефективності інноваційної діяльності.

Summarized the different approaches to the definition of «innovation» as a fundamental factor in the progressive social and economic development. Proposed a definition of the term "innovation" from the standpoint of ensuring the effectiveness of innovation.

Ключові слова: інновація, підходи до визначення, отримання прибутку, інноваційна діяльність, ефективність.

Key words: innovation, approaches to the definition, profit taking, innovative activities, effectiveness.

Вступ

У сучасній ринковій економіці інновації покликані не тільки задовольняти потреби користувачів у нових або удосконалених товарах чи послугах, але також забезпечувати підвищення ефективності кожної окремої сфери діяльності, неперервне оновлення та в цілому постійне економічне зростання держави. Сьогодні досі існує проблема відсутності єдиного підходу до визначення терміну «інновація». Його зміст в економічній літературі трактується різними авторами неоднозначно, що ускладнює оцінку інноваційної діяльності підприємства, викликає труднощі при формуванні управлінських рішень підтримки інновацій у науково-технічній політиці, що в свою чергу призводить до стримування розвитку бізнесу.

Вперше визначення категорії «інновація» було запропоновано у 1911 р. австрійським вченим Й.А. Шумпетером. У своїй праці «Теорія економічного розвитку» він узагальнив дослідження різних науковців та запропонував п'ять видів нових комбінацій категорії «інновація» [1]. З того часу цими питаннями займалося багато вчених, застосовуючи різноманітні підходи та розглядаючи зазначений термін з власних позицій. Серед останніх робіт щодо визначення інновацій, з економічної точки зору, можна виділити дослідження К.Р. Макконелла, Б. Санто, Д.Ендрю, О.Є. Абрамєшина, О.П. Молчанової, Р.А. Фатхутдінова, Ю.В. Вертакової, В.І. Плаксіна, О.І. Волкова, М.П.Денисенко та ін. З історично-філософської точки зору понятійно-термінологічні конструкції інноваційної економіки висвітлено у роботах С. Монтенегро, С.Р. Яголовського, С.О. Лебедєва, В.Г. Єгоркіна.

Незважаючи на значну опрацьованість зазначеної проблеми, кожен автор одностороннє розглядає поняття «інновація». В сучасних дослідженнях вченими досі не знайдено єдиного підходу та однозначної трактовки й розуміння сутності категорії «інновація». Враховуючи недостатню теоретико-методологічну базу розробок даного питання, проблема невизначеності поняття «інновація» є актуальною, оскільки інновації є фундаментальним чинником прогресивного соціально-економічного розвитку країни.

Постановка задачі. Доопрацювати та розширити різноманітні підходи до визначення поняття «інновація», з урахуванням чого сформулювати трактування «інновації» з позиції забезпечення ефективності інноваційної діяльності.

Результати

Згідно [2] розрізняють лише два підходи до визначення поняття «інновація»:

- інновація розглядається як результат творчої діяльності;

- інновація представляється як процес впровадження нововведень.

Подібні два підходи у трактуванні терміну «інновація» також виділяють М.Є.Глущенко та О.Н. Нарежнєв [3]. Процесний підхід в них позиціонує інновації як процес реалізації ідеї та її перетворення у готовий результат (або окремі стадії цього процесу - освоєння, впровадження, комерціалізація, використання), а об'єктний підхід представляє інновації як кінцевий результат, впроваджений об'єкт.

Зауважимо, що використання лише зазначених двох підходів являється недостатнім для охоплення усіх аспектів та проявів інновацій у їх різноманітті. Адже інновації є цілісною й динамічною системою з внутрішньою структурою та механізмом. Це нова можливість, нове вирішення проблеми, результат розвитку культури, спрямований на покращення умов буття людини.

Стосовно процесного підходу слід погодитись з Р.А. Фатхутдіновим, який вважає неправомірним у поняття «інновація» включати її розробку, створення та впровадження [4]. Ці етапи слід відносити до інноваційної діяльності як процесу, результатом якого можуть бути інновації. Слід також відзначити, що об'єктний підхід в свою чергу є узагальненим та поєднує у собі досить відмінні за суттю визначення поняття «інновація», тому його рекомендується поділити на підходи, що трактують інновації як: 1) «результат інноваційної діяльності» взагалі, який містить у собі а) «перетворення в існуючій структурі»; б) «новий об'єкт, впроваджений у виробництво».

Так, в залежності від об'єкта та предмета дослідження, в [5] інновації розглядаються з позиції чотирьох підходів:

- як процес;

- як система;

- як зміна;

- як результат.

Автор [6] в свою чергу виділяє ще й п'ятий підхід - інновації як об'єкт.

Але необхідно зауважити, що під результатом, у цьому випадку, розуміють втілення інновацій у вигляді нового або удосконаленого продукту чи процесу, використовуваного в практичній діяльності або в новому підході. Таке трактування інновацій як результату інноваційної діяльності передбачає у собі будь-які результати наукової праці: як зміни та перетворення вже існуючих, так і впровадження абсолютно нових об'єктів, процесів, технологій та способів. Тобто він узагальнює інші два підходи: інновація як зміна та інновація як об'єкт. Тому вважається недоцільним розглядати інновації як результат в одній низці з підходами, які входять до його складу, що представлено схематично на рис.1.

Рис. 1. Підходи до визначення терміну «інновація»

інновація економічний термін

Узагальнення досліджень авторів [7..18] щодо визначення поняття «інновація» (тут і надалі переклад наш), їх переваги та недоліки подано в табл.1.

Таблиця 1. Підходи до визначення поняття «інновація»

Таким чином, слід відзначити, що поняття інновацій зосереджує у собі такі властивості, як: наукову новизну та унікальність, можливість реалізації, практичну корисність, а головне - ефективність інноваційної діяльності. У представлених термінах і визначеннях не розкривається економічна сутність інновації, відсутні чіткі критерії визначення інновації з позицій її економічних результатів. Відповідно, будь-яке нововведення, у тому числі і менш прогресивне, неефективне нововведення, можна трактувати як інновацію, а це є не завжди обґрунтованим. Насамперед, всі зміни повинні відбиватися на ефективності діяльності конкретного суб'єкта. Тому, на нашу думку, необхідно врахувати зазначені властивості, що висвітлить інновації як інструмент отримання прибутку підприємцем та вирішення проблем підприємства на індивідуальному, груповому чи організаційному рівнях, його адаптації до нових умов ринку тощо. Інновація, за цієї точки зору, розглядається як засіб, за допомогою якого підприємець використовує зміни як можливість здійснення нового бізнесу.

Узагальнюючи дослідження, представлені в табл.1, нами пропонується наступне визначення терміну «інновація» - це інструмент отримання технічного, соціально-економічного, організаційного, правового ефекту у всіх сферах діяльності суспільства з урахуванням можливості ризику при реалізації результатів наукової праці.

Висновки

Узагальнення та розвиток термінологічних підходів до визначення поняття «інновація» є науковим підґрунтям для:

1. Полегшення оцінки інноваційної діяльності підприємства та формування управлінських рішень підтримки інновацій у науково-технічній політиці, що в свою чергу сприятиме розвитку бізнесу.

2. Найбільш оптимального визначення сутності інновацій з точки зору їх ефективності, інструменту отримання прибутку підприємством, вирішення проблем на різних рівнях, адаптації до нових умов ринку, можливості здійснення нових видів діяльності тощо.

Надалі категорія «інновація», у запропонованому розумінні, буде використовуватись при визначенні підходів щодо оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємств.

Література

1. Шумпетер Й.А. Теория экономического развития: Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла коньюктуры / Й.А.Шумпетер. - М.: Прогресс, 1982.-456 с.

2. Инновационный менеджмент: учеб. для вузов / [Абрамешин А.Е., Воронина Т.П., Молчанова О.П. и др.]; под ред. д-ра экон. наук, проф. О.П. Молчановой. - М.: Вита-Пресс, 2001. - 272 с.

3. Глущенко М.Е. Тенденции и особенности формирования понятийно-терминологических конструкций инновационной экономики [Электронный ресурс] / М.Е. Глущенко, А.Н. Нарежнев // Управление экономическими системами: электронный научный журнал. - 2012. - №1. - Режим доступа к журн.: http://uecs.ru/innovacii-investicii/item/963-2012-01-18-05-31-15?pop=1&tmpl=component&print=1

4. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент: учеб. / Р.А. Фатхутдинов. - [6-е изд.]. - СПб.: Питер, 2010. - 448 с.

5. Економіка й організація інноваційної діяльності: підручник / [Волков О.І., Денисенко М.П., Гречан А.П. та ін.]; під ред. проф. О.І.Волкова, проф. М.П. Денисенка. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 960 с.

6. Куропятник Р.С. Основные подходы к определению понятия «инновация». / Р. С. Куропятник // Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. Севастоп. нац. техн. ун-т. - Севастополь: вид-во Севастоп. нац. техн. ун-ту. - 2011. - Вип. 116: Економіка і фінанси. - С. 99 - 101.

7. Рубан В. Инновационная модель стратегического развития Украины: методология и опыт / Рубан В., Чубукова О., Некрасов В. // Экономика Украины. - 2003. - № 6. - С.14 - 19.

8. Санто Б. Инновация как средство экономического развития: учеб. / Б.Санто. - [пер. с венгер.]. - М.: Прогресс, 2005. - 376 с.

9. Лапин Н.И. Системно-деятельностная концепция исследования нововведений / Н.И. Лапин // Диалектика и системный анализ. - М.: Наука, 1986. - С.273-282.

10. Плаксин В. И. Основы системы инновационной деятельности предприятия: монография / В.И. Плаксин, О.В. Горбачева. - Симферополь: ДиАйПи, 2009. - 333 с.

11. Статистика науки и инноваций: краткий терминологический словарь / [под ред. Л.М. Гохберга]. - М.: ЦИСН, 1996. - 354 с.

12. Новиков В.С. Инновации в туризме: учеб. пособ. [для студ. ВУЗ] / В.С Новиков. - М.: ИЦ «Академия», 2007. - 208 с.

13. Гамидов Г.С. Основы инноватики и инновационной деятельности / Г.С. Гамидов, В.Г. Колосов, Н.О. Османов. - СПб.: Политехника, 2000. - 323 с.

Размещено на Allbest.ru