Теоретичні проблеми обліку витрат виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Шевченко Н.О.

к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту

Уманського національного університету садівництва

Шевченко Н.О.

ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Анотація. У статті проаналізовано та критично оцінено стан наукової розробленості проблемних та дискусійних питань, що пов'язані з обліком витрат і калькулюванням собівартості продукції.

Ключові слова: облік, витрати, калькуляція, собівартість, стаття витрат.

Шевченко Н. А

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ УЧЕТА ЗАТРАТ ПРОИЗВОДСТВА

Аннотация. В статье проанализировано и критически оценено состояние научной проработанности проблемных и дискуссионных вопросов, связанных с учётом затрат и калькулированием себестоимости продукции.

Ключевые слова: учет, затраты, калькулирование, себестоимость, статья учета.

Annotation. It is analysed and the state of scientific development of questions of problems and debatable, linked taking into account expenses and by the calculation of unit cost is critically appraised.

Keywords: accounting, costs, costing, cost, cost item.

Постановка проблеми. Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глибокі економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку, одним із центральних елементів якої є облік витрат виробництва.

Історично змінювались погляди на сутність витрат як економічної категорії, змінюються вони і досі. Адже, до недалекого минулого в Україні була чітко організована система обліку витрат, орієнтована на централізоване управління економікою з боку держави. За таких умов багато специфічної інформації про витрати конкретних підприємств не використовувалось, через це, навіть, прогресивні розробки науковців в царині управління підприємством та налагодження обліку витрат на практиці не знаходили застосування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В економічній літературі теоретичним і практичним проблемам витрат та калькулювання собівартості продукції приділяється велика увага в роботах М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, О.С. Бородкіна, С.Ф. Голова, З.В. Гуцайлюка, В.І. Єфіменка, В.П. Завгороднього, В.В. Сопка, В.І. Оспіщева, Н.М. Ткаченко, В.І. Петрової, М.С. Пушкаря, Л.К. Сука, М.Г. Чумаченка, Л.М. Янчевої та ін.

Методологічною базою дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань бухгалтерського обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, нормативно-правові акти, що регулюють дану проблематику.

Постановка завдання. Метою дослідження є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо обліку витрат виробництва. Витрати, які мають вагоме місце в процесі формування виробничої собівартості продукції та встановленні ціни, відіграють центральне місце у дослідженнях напрямів підвищення прибутковості та рентабельності виробництва. Відсутність єдиного підходу до вибору методу обліку витрат не в повній мірі відповідає сучасним вимогам системи управління.

У нормативних актах України наводиться тільки термін «витрати». Відповідно до П(С)БО під витратами розуміється зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників). Цікавим є те, що в Плані рахунків назви всіх рахунків класу 8 та класу 9 включають термін «витрати», в П(С)БО 16 «Витрати» у п. 21, 22 при визначенні економічних елементів витрат вказується матеріальні затрати; у формі № 2 «Звіт про фінансові результати» ряд. 230 має назву «Матеріальні затрати».

Виклад основного матеріалу дослідження Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 «Витрати». Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобовязань. У нормативних актах України та значній частині економічної літератури визначення «затрати» відсутнє.

Слід відмітити, що багаточисельні поняття, які визначають витрати і затрати в економічній літературі та в практиці господарської діяльності використовуються як синоніми. Таке положення характерно і для загальної ситуації із собівартістю продукції. Хоча ці поняття близькі, але не тотожні. Затрати співвідносяться з процесом виробництва взагалі, незалежно від його завершеності та характеру звязку з продуктом, а собівартість - означає завершеність виробництва, виділяє ту частку затрат, яка відноситься до готової продукції. І справа не тільки в термінології, головне полягає в правильному розумінні економічного змісту термінів, і в тому, щоб не змішувати їх з іншими економічними категоріями.

Під витратами на виробництво розуміється використання ресурсів виправдане умовами виробництва та спрямоване на виготовлення нового продукту праці.

Бухгалтерське розуміння витрат відрізняється від їх економічного тлумачення. В ньому витрати - це загальноекономічна категорія, що характеризує використання різних субстанцій та сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють “витрати втрачених можливостей ”, тобто суму коштів, яку можна одержати за більш вигідного використання ресурсів.

Однак, протиставлення не має обґрунтувань, оскільки в обох випадках йдеться про витрати в їхньому економічному значенні: у першому - це витрати реальні, так би мовити “бухгалтерські ”, що виникли в окремому періоді, у другому - це витрати бажані, що могли бути при певних умовах господарювання.

Під собівартістю продукції розуміють в економічному значенні сукупні витрати на її виробництво і збут, тобто вартість всіх ресурсів, що була використана підприємством для перетворення вхідного продукту у вихідний за умови розширеного відтворення.

Бухгалтерський облік розглядається як цілісна концептуальна система, що є сукупністю елементів певного змісту і форми, пов'язаних між собою та об'єднаних інформаційними потоками. Це, з одного боку, складна система, яка не може бути вивчена з однієї позиції в часі або просторі, з другого - це система, побудована для вирішення багатоцільового завдання, з третього - він система, що складає підсистему більш складнішої системи - управління, із четвертого - інформаційна система з властивостями кібернетичних систем, адже одним із основних її завдань є переробка і надання інформації.

Обґрунтовано, що для поширення інтеграційних можливостей обліку в управлінні формуванням витрат, необхідно використовувати багаторівневий системний підхід (рис.1), який передбачає:

Рис.1 Схема удосконалення системного обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції

витрата підприємство облік

· на теоретичному рівні - розробку класифікацій, сукупність яких виявиться достатньою для характеристики витрат як об'єкта обліку. Їх ціль - упорядкування деяких угрупувань об'єктів, різних за характером, сферами функціонування, цілевою орієнтацією, завдяки виділенню відповідних груп за специфічними, тільки їм властивими ознаками, розкрити їх внутрішній зміст, розпізнати властивості та оцінити пов'язані з ними можливості;

· на концептуальному рівні - посилення акцентів на підлеглості функції обліку витрат інтересам системи управління в формулюванні цілей і головних завдань обліку, принципів його організації і побудови інформації. На цьому рівні слід визначитися щодо підходу до організації обліку. Головна задача полягає у тому, щоб вирішити, зберегти чи ні існуючу організацію, побудовану на функціональному розподілі праці, чи реорганізувати структуру в напрямку використання програмно-цільового підходу, котрий передбачає інтеграцію обліку з іншими функціями управління. Слід також визначитись стосовно доцільності бухгалтерської калькуляції виробничої собівартості;

· на методичному рівні - усвідомленя й використання методики формування і комбінування класів організаційних структур, яка б переводила принципи організації обліку витрат в конкретну практичну площину і дозволяла доцільно організовувати обліковий персонал;

· рекомендації, пов'язані з удосконаленням оперативного обліку та глибоким розкриттям витрат в аналітичному бухгалтерському обліку;

· обґрунтування системи критеріїв, що дозволяють оцінити стан обліку витрат з точки зору його цілеспрямованості;

· на практичному рівні - реалізацію концептуальних і методичних рішень.

Наступною теоретичною проблемою обліку витрат виробництва є конкретизація таких понять, як прямі та непрямі витрати. На жаль, у жодному з нині діючих П(С)БО, включаючи ПБО 16 «Витрати», немає чіткого визначення категорії прямих витрат.

Їх офіційне визначення лише в Методичних рекомендаціях № 47 п. 11, який вказує, що це «витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом».

Назвати таке визначення вичерпним і зрозумілим не можна щонайменше з двох основних причин:

- по-перше, вживання у ньому слова «безпосередньо» вже наштовхує на думку про те, що ніяких проміжних розрахунків і етапів при віднесенні даного роду витрат на об'єкт витрат не має бути.

- по-друге, буквальний зміст поняття «економічно можливим шляхом», на наш погляд, включає і їх віднесення шляхом розподілу пропорційно до певної бази. Отже, в самому визначенні знаходимо суперечності.

Це стосується і визначення поняття «прямих витрат», яке знаходимо в П(С)БО 16 «Витрати» п.4: «прямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом». Зважаючи на те, що вибір шляху віднесення непрямих витрат, на нашу думку, передбачає, в першу чергу, обґрунтування саме доцільності (даного) обраного способу їх віднесення до конкретного об'єкта, вживання вислову «економічно доцільним шляхом» є некоректним.

Встановлені норми виробничих витрат дозволяють розраховувати собівартість продукції відразу після закінчення її виробництва, що є надзвичайно важливим для прийняття оперативних управлінських рішень і вирішення маркетингових проблем. Це має позитивний вплив на спрощення та підвищення оперативності самої процедури розрахунків собівартості одиниці продукції (робіт чи послуг).

З врахуванням цього досвіду загальновиробничі витрати доцільно поділяти на такі складові як змінні витрати на обслуговування виробництва, змінні витрати на управління виробництвом, умовно-постійні витрати на обслуговування виробництва й умовно-постійні витрати на управління виробництвом.

Висновки. Отже, з вищесказаного випливає, що можна виділити визначення: «Прямі витрати - це витрати, які можна безпосередньо (прямо) віднести на об'єкт витрат, а непрямі - це витрати, які відносяться на об'єкт опосередковано (з використанням певної бази розподілу)».

В даному визначенні використовується поняття «об'єкт витрат». Пункт 4 ПС(Б)О 16 «Витрати» вказує, що «об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат».

Дослідження діючої облікової практики свідчить про те, що недостатньо уваги, на превеликий жаль, поки що приділяється саме перегляду методології планування в цілому, а також однієї з найважливіших економічних категорій, яка виступає відправною точкою формування ціни товарів - витрат виробництва зокрема.

Література

1. Коміренко В.С. Оцінка біологічних активів та особливості визначення фінансового результату сільськогосподарської діяльності /В.С. Коміренко // Аграрний вісник Причорномор'я, Економічні науки, випуск 2009. - № 49. - С. 23-26.

2. Кучеренко Т. Особливості формування фінансових результатів сільськогосподарськими підприємствами у Звіті про фінансові результати / Т. Кучеренко//Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 10. - С.33-35.

3. Маренич Т. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції / Т. Маренич// Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - № 12. - С. 19 - 25.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 // Бухгалтерія в сільському господарстві. -2011. -№5. -С. 21-25.

5. Огійчук М.Ф. Формування у бухгалтерському обліку доходів та витрат сільськогосподарської діяльності відповідно до вимог П(С)БО 30 „Біологічні активи”/ М.Ф. Огійчук //Облік і фінанси АПК. - 2006. - №6. - С. 24-33

6. Шляхов Є.В. Розвиток системи оперативного обліку витрат / Є.В. Шляхов// Зб. наук. праць Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. Ч. 1.- Вип. 7. - Кіровоград: КДТУ. - 2005. - С.484-489.

7. Цигилюк Г.І. Теоретичні основи організації обліку доходів сільськогосподарських підприємств: історичний аспект /Г. І. Цигилюк // Економіка АПК. - 2007. -№3. - С. 103-109.

8. Тулуш Л. Д. Оподаткування сільськогосподарських виробників: стан та перспективи розвитку / Л. Д. Тулуш, В. І.Проніна, Н. В. Саперович// - Львів: НВФ „Українські технології ”, 2009. - 296 с.

Размещено на Allbest.ru