Модель пенсійного забезпечення Великобританії та можливості використання в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338

МОДЕЛЬ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ТА МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

Ефективна економіка № 4, 2009

В.А. Криклій, аспірант, кафедра фінансів, грошового обігу та кредиту, Київський національний університет імені Траса Шевченко

Анотація

Проведено аналіз досвіду функціонування Англійської трирівневої пенсійної системи.

Ключові слова: недержавне пенсійне забезпечення (НПЗ), недержавні пенсійні фонди (НПФ), трирівнева система пенсійного забезпечення.

Model of the UK pension system and the use in Ukraine.

У науковій літературі можна зустріти значну кількість наукових робот стосовно моделі пенсійного забезпечення у Великобританії, зокрема у роботах Н. Бауерса, В.Г. Берроу, П. Болле, В.С. Андрєєва, А.А. Берга, Н.В. Герасимова, В.С. Гойло, М.І. Альохіна, М.Е. Дмитрієва, П.Л. Каменського, М.С. Ланцева, А.В. Михайлова, В.І. Мудракова, С.Л. Кабалкіна,, В.Роїка, М.Рутковські багато інших вчених.

Проте відсутнє комплексне теоретико-методологічне дослідження функціонування пенсійної системи Великобританії та складові частини трирівневої системи пенсійного забезпечення.

Теоретична та практична значимість розробок у цій області зумовлює необхідність подальшого розширення та поглиблення наукових досліджень.

Система пенсійного забезпечення у Великобританії по праву вважається однією із самих досконалих у світі. Фактично Великобританія - одна з небагатьох країн, на яку майже не вплинула криза пенсійних систем у Європі [1]. Британський уряд у числі перших ввів в країні систему особистого пенсійного забезпечення й почав поступове скорочення державних пенсій.

Проте уряд країни ні на хвилину не залишає без уваги пенсійну тематику: у цей час у Великобританії, як, втім, і в багатьох інших країнах світу, пенсійне реформування є одним з найважливіших політичних кроків в галузі соціальної політики.

Пенсійна система у Великобританії, як у переважної більшості розвинених країнах, трирівнева й і складається з державних пенсій, державних пенсій за вислугою років та недержавних пенсій.

Базовий перший рівень являє собою пенсії, які виплачуються та гарантовані державою. Цікаво, що вперше державні пенсії у Великобританії почали виплачувати в далекому 1908 році, у той час, коли в багатьох навіть дуже розвинених країнах питання пенсійного забезпечення населення навіть не стояло на порядку денному. Базові пенсії одержують усі без винятку британці по досягненні ними пенсійного віку (60 років для жінок та 65 років для чоловіків), який зараз пропонують збільшити ще на 5 років, до 70 [2]. Розмір такої пенсії - фіксований і не залежить ні від стажу роботи пенсіонера, ні від його трудових успіхів та зарплати, яка буде отримуватись протягом трудового періоду. Як правило, для заможного існування пенсіонера базових державних виплат недостатньо - встановлений державою розмір пенсії мінімальний: близько 3 тис. фунтів у рік для самотньої людини і близько 5 тис. фунтів для сімейної пари. За мірками Великобританії це зовсім невеликі гроші навіть для пенсіонерів.

Тому другий рівень державних пенсій, так званих державних пенсій за вислугою років, у грошовому сенсі набагато перевершує базовий. Але ця схема та коефіцієнт виплати пенсії, що розраховується, на відміну від базової державної, вже залежить і від стажу, і від розміру заробітної плати. Таким чином, чим більше стаж службовця, тим більше його пенсійне забезпечення.

Однак найбільшою популярністю серед населення користується третій рівень, що представляє собою недержавну пенсійну схему. Саме ця схема, на відміну від державної, дозволяє службовцям одержувати досить велику пенсію, розмір якої регулює сам службовець. Але, вже цілком і повністю зі своєї кишені. Незважаючи на те, що за цією схемою працюючі платять досить високі внески, особисте пенсійне забезпечення поступово витісняє державне: на сьогоднішній момент близько 70% від усього обсягу пенсій, які виплачуються у Великобританії доводиться саме на недержавні виплати. Також на третій рівень пенсійного забезпечення припадає найбільша частка у коефіцієнті заміщення, що показує скільки грошей у вигляді пенсії, порівняно з середньою зарплатою в країні, отримує людина.

Зниження частки державних пенсій у загальному обсязі пенсійних грошей зрозуміло: незважаючи на те, що уряд країни регулярно індексує пенсії (правда, робиться це лише у випадку, якщо макроекономічні показники розвитку країни змінилися в той чи інший бік від того рівня, по якому індексувалися пенсії в попередньому році), цінова інфляція робить свою справу, і нині державна пенсія не тільки губить свої позиції в загальному обсязі усіх інститутів грошей, що виплачуються пенсіонерам, але й поступово втрачає позиції навіть у порівнянні із середнім рівнем зарплат у країні. Саме тому недержавне пенсійне забезпечення набирає все більші обороти у Великобританії, навіть незважаючи на те, що для тих пенсіонерів, які беруть участь у схемі недержавного пенсійного забезпечення, існують обмеження по виплаті державної пенсії: державна пенсія за вислугою років їм вже не надається.

Таким чином, кожен британець може вибрати для себе одну, найбільш прийнятну для нього схему пенсійного забезпечення. Цікаво, що у Великобританії фактично виходить дворівнева система пенсійного забезпечення (якщо дивитися з боку пенсіонера). Ти або отримуєш гроші за вислугою років разом з базовою пенсією, або збираєш собі на старість за допомогою недержавних схем, розраховуючи при цьому на державу лише у частині базової пенсії. Як правило, третій рівень являє собою так звані професійні пенсії за вислугою років, які надаються роботодавцем для своїх службовців. Звичайний уряд заохочує роботодавців до введення професійних пенсійних схем, зокрема, надаючи тим компаніям, де діють такі схеми, різні податкові пільги. При цьому пенсійні внески за недержавною схемою можуть виплачуватися як роботодавцем, так і працівниками.

Як вже зазначалося, вперше державні пенсії у Великобританії почали виплачувати ще на початку ХХ століття. І, хоча в країні функціонувало безліч інститутів соціального захисту населення, всі ці інститути дотепер виконували лише другорядну роль, надаючи додаткові пенсійні схеми. Основну ж частину пенсійного забезпечення у Великобританії становило державне соціальне забезпечення, фінансоване з бюджету країни. У цей час ситуація почала змінюватись - уряд скорочує розмір державних пенсій, заохочуючи населення брати участь у різних недержавних схемах.

У теперішній момент система державного пенсійного забезпечення за вислугою років перебуває у стадії реорганізації. Нова схема буде відображати основну мету уряду Великобританії - забезпечення безбідної старості низькооплачуваним службовцям, тим, які на теперішній момент заробляють менш 9,5 тис. фунтів на рік. Як правило, ця категорія населення не може брати участь ні в якій іншій схемі пенсійного забезпечення, і, по суті, їхнім єдиним прибутком у старості будуть лише державні виплати. На початку нова схема другого рівня державного пенсійного забезпечення буде залишатися пов'язаної з розміром заробітної плати службовця. Так у 2006-2007 роках пенсія вже індексується, і для тих службовців, хто регулярно робив відповідні відрахування в пенсійні фонди, її розмір зросте. Тому, на відміну від базового державного пенсійного забезпечення, розмір державної пенсії за вислугою років буде збільшуватися одночасно зі зростанням заробітної плати.

Політика стримування росту розмірів державних пенсій актуальна практично у всіх європейських країнах. Тим більше цікаво, що уряд Великобританії в дійсності збільшує пенсійне забезпечення для більшої частини працюючого населення (хоча базова державна пенсія залишається дуже низкою), причому відбувається це за рахунок високооплачуваних службовців, що відраховують у пенсійні фонди більш високі внески, ніж їх менш оплачувані колеги

Політика стримування росту розмірів державних пенсій актуальна практично у всіх європейських країнах. Тим більше цікаво, що уряд Великобританії в дійсності збільшує пенсійне забезпечення для більшої частини працюючого населення (хоча базова державна пенсія залишається дуже низкою), причому відбувається це за рахунок високооплачуваних службовців, що відраховують у пенсійні фонди більш високі внески, ніж їх менш оплачувані колеги[3]

Безумовно, особисті пенсії займають одне із самих головних місць у пенсійній системі Великобританії. Частково це тому, що британці, які беруть участь у схемі особистого пенсійного забезпечення, як і ті, хто бере участь у схемах професійного забезпечення, мають ряд пільг і привілеїв - у першу чергу це стосується податкових пільг. Як правило, особисті пенсійні фонди у Великобританії формуються за рахунок внесків як роботодавців, так і самих працівників, причому внески в такий фонд звичайно не обкладають прибутковим податком. Однак, якщо в промисловій галузі розмір внесків службовців практично в три рази менше, ніж внески роботодавців, то в багатьох фінансових компаніях роботодавець звичайно повністю виплачує пенсійні внески, тим самим забезпечуючи своїх службовців професійними пенсіями.

Відзначимо, що участь населення в схемі другого рівня державного пенсійного забезпечення не є обов'язковим. Починаючи з 1978 року, з моменту становлення системи, кожен британець міг відмовитися від одержання додаткового забезпечення. Це так зване ігнорування державної схеми пенсійного забезпечення можливо здійснити як індивідуально, так і колективно. Однак справа в тому, що й фізичні особи, і колективи, які відмовляються від участі в цій системі, однаково повинні брати участь у якій-небудь схемі додаткового пенсійного забезпечення. Тому ті, хто не хоче брати участь у схемі державного пенсійного забезпечення за вислугою років, лише одержують можливість самостійно вибрати той інститут, що потім буде виплачувати їм пенсії. Треба відзначити, що умови відмови населення від державного пенсійного забезпечення за вислугою років переглядаються кожні п'ять років.

Значну роль у системі пенсійного забезпечення Великобританії грають страхові компанії, надаючи безліч послуг по додатковому пенсійному забезпеченню населення, починаючи від особистого забезпечення службовців і закінчуючи пенсійним забезпеченням по професійним схемах.

У цьому випадку страховики одержують страхову премію й далі управляють нагромадженнями. Крім того, великою популярністю у Великобританії, як й в інших розвинених країнах, користуються ануїтети.

Як правило, додаткове пенсійне забезпечення надається недержавними пенсійними фондами. Взагалі пенсійних схем по недержавному забезпеченню існує безліч, з різними схемами накопичення коштів і схемами наступних виплат. Як правило, умови виплат по професійним схемах визначаються всередині компанії, і на практиці такими схемами дуже часто керують страхові компанії. Однак у системі професійного пенсійного забезпечення можуть брати участь лише ті службовці, які працюють протягом повного робочого дня, кількість службовців-учасників професійних схем з неповним робочим днем невелика. При цьому головна перевага професійних схем - гарантованість виплат: у кожному разі пенсії забезпечить страхова компанія. Серед недоліків такої схеми можна назвати те, що фірма, у якій ідуть на пенсію одночасно багато службовців, часто зазнає фінансових труднощів.

У цей час британський уряд перебуває в стадії завершення пенсійного реформування. По суті, уряд Великобританії намагається розширити діючу добровільну систему внесків пенсійних відрахувань у цінні папери за рахунок введення пайових схем. Ця схема - насамперед для тих, чий прибуток середній або нижче середнього й хто сьогодні готовий почекати з одержанням прибутку, здійснюючи стратегічні вкладення в пайові фонди. Мабуть, Великобританію можна назвати в цьому нововведенні піонером: рідкі країни регламентують на рівні пенсійного законодавства участь населення в такій схемі колективних інвестицій, як пайові фонди. Як показують дослідження, найпоширенішими мотивами людей при ухваленні рішення про вибір того або іншого пайового фонду є бажання створити резерв на «чорний день» і забезпечити собі безбідну старість. Як правило, ті службовці, які припускають створити собі основу для гідної старості, вибирають фонд корпоративних акцій.

Треба відзначити, що становлення пайової схеми почалося ще чотири роки тому - тоді, перед приходом до влади в 1997 році, лейбористська партія дала обіцянку, що у випадку своєї перемоги вона введе нову схему особистого пенсійного забезпечення, так звані пайові пенсії. Головний принцип цієї схеми - дати службовцям можливість одержувати максимально можливу пенсію при відносно невисоких внесках. Система одержала схвалення від представників всіх зацікавлених партій, включаючи підприємців і службовців, і відповідно до прийнятого рішення практично всі роботодавці зобов'язані вводити для своїх службовців подібне забезпечення, що, швидше за все, буде діяти доти, поки вони не зможуть запропонувати їм яке-небудь інше альтернативне забезпечення, наприклад, професійні пенсії.

У відповідності з новою схемою обов'язки підприємця полягають у тому, щоб, з огляду на побажання своїх службовців, засновувати план по забезпеченню, забезпечити своїх службовців необхідною інформацією, установити схему відрахування внесків службовців і порекомендувати їм брати участь у запропонованій схемі. Фінансова установа, що надає пенсійне забезпечення (звичайно - банк або страхова компанія), є відповідальною за забезпечення членів системи й ознайомлення їх з усіма нюансами та деталями схеми.

Однак роботодавець не є відповідальним ні за виконання схеми з боку банку або страхової компанії, ні за результат передачі внесків учасників схеми в альтернативні професійні пенсійні схеми, а участь у самій схемі службовця є строго добровільною. Система професійного пенсійного забезпечення регулюється британською владою, які забезпечують фінансову безпеку учасників схеми.

Дана пенсійна система являє собою угоду із щорічними відрахуваннями не більше 1% від величини приватного пенсійного фонду. Однак у випадку малих 1% відрахувань не надаються й ніякі додаткові послуги і наприклад, якщо службовець сам не має можливості розібратися з умовами й має потребу у пораді професіонала, йому доведеться оплатити цю послугу додатково. Виплати відповідно до цієї схеми будуть проходити в такий спосіб: наприклад, щоб одержувати пенсійне забезпечення у розмірі 60% від заробітної плати протягом 20 років, службовцеві щорічно потрібно відраховувати 10% заробітної плати.

Схема пайового пенсійного забезпечення, залишаючись добровільної для службовців, відповідно до постанови уряду Великобританії буде обов'язковою для більшості роботодавців. Всі керівники, чий штат службовців складається з п'яти або більше працівників, будуть зобов'язані ввести пайову пенсійну систему. Для тих підприємців, хто за якимись причинами не введе пайові схеми, уряд передбачає штрафні санкції: компанії прийдеться заплатити 50 тис. фунтів. Відповідно до постанови схема пайового пенсійного забезпечення охопить усіх тих службовців, чий прибуток становить від 9 тис. до 20 тис. фунтів (однак, можливо, у схемі будуть брати участь і ті службовці, чий прибуток становить менш 9 тис. фунтів), а також тих працівників, чиї компанії дотепер не надають їм професійне пенсійне забезпечення.

На думку Федерації підприємців малого бізнесу (FSB), все це у цілому зможе негативно позначиться на діяльності компаній малого бізнесу. Наприклад, крім того, що керівники таких компаній будуть постійно зіштовхуватися із проблемами керування паями, також різко зросте кількість судових позовів працівників проти своїх керівників. Це буде ставитися до випадків, коли ті програми пенсійного забезпечення, які запропонують роботодавці своїм службовцям, не виправдають очікувань деяких зайво вимогливих працівників. Тому не дивно, що, як вважають багато членів FSB, введення обов'язкового пайового пенсійного забезпечення створює підґрунтя для нездорового мікроклімату на фірмі.

Однак введення нової пенсійної системи й не може відразу ж принести бажані результати: очевидно, що до того часу, коли службовці зможуть одержувати необхідне для заможного існування пенсійне забезпечення, повинен пройти якийсь час. Наприклад, відповідно до результатів одного з досліджень, проведеного постачальником консультаційних послуг з керування й інформаційних технологій Cap Gemini Ernst&Young, компанії, відповідальні за пайове пенсійне забезпечення, не зможуть гарантувати одержання пенсій необхідного рівня аж до 2010 року. Тому, стає очевидним, що пайові пенсії найближчим часом просто не зможуть конкурувати з іншими популярними на сьогоднішній момент продуктами по пенсійному забезпеченню, такими, як страхування життя або пенсійне страхування. Проте, уряд Великобританії затверджує, що введення пайових пенсій - необхідний крок у реформуванні всієї пенсійної системи. Адже основна мета введення такого забезпечення - надати можливість службовцям тих компаній, які за якимись причинами не забезпечують своїх працівників професійними пенсіями, одержувати пристойні гроші після виходу на пенсію. Тим більше, що сама пайова схема характеризується як високою надійністю (це досить істотний фактор, що, можливо, дозволить незабаром пайовим пенсіям конкурувати зі страхуванням життя й з пенсійним страхуванням), так і достатньою гнучкістю, надаючи сьогоднішнім службовцям набагато більше шансів на безбідну старість.

В Україні найважливішою ланкою системи пенсійного забезпечення є державне соціальне страхування. Система пенсійного забезпечення в Україні пропонує підхід, коли соціальні пенсії виплачуються з поточних внесків і мало пов'язані з минулими внесками учасників [4]. В такому стані система нездатна автономно функціонувати і розвиватися, зокрема враховуючи демографічні проблеми. Для зміни пенсійного забезпечення необхідно провести реформу пенсійної системи та зробити, як якісні так і кількісні зміни, які б вплинули на базу розширення пенсійних внесків та їх розмірів, як за рахунок робітників так і роботодавців.

пенсійний забезпечення великобританія недержавний

Література

1. Хмель И.С., Горбик В.А., Гуревич В.Н. Социальная структура и социальная политика США, Великобритании, ФРГ, Франции и Канады. Киев, 1997.

2. R. Blundell, C.Emmerson, Fiscal effect of Reforming the UK State Pension System,2003.

3. Сайт державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг http://dfp.gov.ua

4. Шелудько В.М., Фінансовий ринок, навч. Посібник, друге видання, 2003, с.351.

Размещено на Allbest.ru