Фінансова інженерія – дієвий інструмент формування ресурсного потенціалу банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансова інженерія - дієвий інструмент формування ресурсного потенціалу банку

Г. О. Панасенко

Стаття присвячена дослідженню суті, особливостей і можливостей використання фінансової інженерії в процесі формування ресурсної бази комерційного банку. Розглядаються складові елементи фінансової інженерії, аналізується взаємозв'язок фінансової інженерії і фінансових інновацій.

Ключові слова: банк, ресурси, інновації, фінансова інженерія, фінансові інструменти, банківські продукти та послуги.

The article is sanctified to research of essence, features and possibility of the use of the financial engineering in the process of forming of resource base of commercial bank. The component elements of the financial engineering are examined, intercommunication of the financial engineering and financial innovations is analyzed. фінансова інженерія комерційний банк

Keywords: bank, resources, innovations, financial engineering, financial instruments, product and services.

Вступ. Загальна ефективність банківського бізнесу, як і задоволення потреб споживачів банківських продуктів, перебуває в прямій залежності від забезпечення достатності ресурсного потенціалу банків. Фінансова діяльність банківських установ багатогранна і є сукупністю взаємозв'язаних напрямів, пріоритетним з яких в стратегічній перспективі являється конструювання, моделювання і реалізація різних фінансових послуг, що забезпечують найкращий кінцевий результат по формуванню достатньої ресурсної бази. Для ефективної діяльності комерційного банку необхідно не тільки знати сукупність наявних коштів, а й оцінити потенційні можливості щодо залучення необхідних фінансових ресурсів. Особливої актуальності це питання набуває в умовах фінансової кризи, коли завдання фінансового менеджера полягає в управлінні формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єктів господарювання та оптимізації обігу їх грошових коштів на світовому ринку. Значною проблемою для вітчизняних банківських менеджерів є відсутність системних знань щодо фінансових інструментів, використовуючи які можна ефективно управляти грошовими потоками та фінансовими ризиками. Натомість, на зарубіжних фінансових ринках відбувається потужний інноваційний прорив у розвитку фінансової теорії та практики. У даному контексті важливого значення набуває самостійна галузь фінансової діяльності зі створення нових фінансових продуктів та інноваційних фінансових інструментів, спроможних зробити ринок більш стабільним та прогнозованим. Цю галузь називають фінансовою інженерією (financial engineering). Таким чином, дослідження зазначеної проблематики є актуальнім, теоретично та практично значимим.

У зарубіжній літературі вивченню фінансової інженерії присвячені роботи таких авторів як: Дж. Фіннерті, В. Бансала і Дж. Маршала, А.Б. Фельдмана, К.І. Рея, Дж. Сороса, Л. Холта. Заслуговують на увагу праці російських вчених, які вже на протязі більш ніж двадцяти років займаються розробкою даних питань. Найбільш відомими є дослідження Н.Н. Моісєєва, Ф.І. Єрешко, І.С. Меньшикова, О.Р. Меньшикової, І.І. Гасанова, Г.О. Агасандяна, О.А. Анікіна та ін. У вітчизняній науці ця галузь ще недостатньо вивчена. Проте приймаючи до уваги наявні світові напрацювання деякі питання вивчені ще недостатньо глибоко, так, до цього часу не визначена відмінність між «фінансовою інновацією» та «фінансовою інженерією», між бізнесменом, фінансистом та інвестором, немає чіткого розуміння механізмів оцінки ефективності фінансової інженерії у банківській сфері.

Постановка задачі. З огляду на вищевикладене метою даного дослідження є з'ясування суті фінансової інженерії, її складових частин та особливостей, визначення можливості застосування інструментів даного підходу у сфері формування ресурсного потенціалу банку, які дозволять підвищити фінансовий результат, від реалізації банківських продуктів та послуг. Методологічною основою дослідження є системний аналіз та формальна логіка.

Результати. Термін «фінансова інженерія» вперше з'явився у фінансовій літературі наприкінці 80-х рр. ХХ ст. Народження і розвиток нової фінансової дисципліни відбувалося паралельно з розвитком інформаційних технологій, появою нових математичних моделей у сфері економіки і розробкою досконалих обчислювальних методів. Можна відразу відмітити великі перспективи у фінансовій інженерії для сфери - моделювання і створення програмних систем. Досліджуючи генезис терміну «фінансова інженерія» (financial engineering), приходимо до висновку, що цей термін використовується в найрізноманітніших практичних ситуаціях ученими-дослідниками і фахівцями-практиками, надаючи одному і тому ж поняттю неоднорідне значення. Так, Finnerty J.D. вважає, що фінансова інженерія включає проектування, розробку і реалізацію інноваційних фінансових інструментів і процесів, а також творчий пошук нових підходів до рішення проблем в області фінансів [1].

Бабіч Р. фінансову інженерію визначає як прикладну дисципліну організації дій [2]. Її призначення - дати практичні відповіді на чотири конкретні питання:

1. Як отримати місце? (організаційний шлях).

2. Як отримати грошові кошти? (інструментальний шлях)

3. Як правильно здійснювати фінансові операції? (операційний шлях)

4. Як організувати фінансову дію в конкретній ситуації? (шлях дійсності).

На думку Саніної О.Р. фінансова інженерія - це процес створення фінансових інновацій, які виникають шляхом удосконалення фінансових продуктів або впровадження абсолютно нових, які повністю змінюють управлінські технології на фінансових ринках [3].

На думку автора, фінансову інженерію слід визначати як проектування, розробку та реалізацію інноваційних фінансових інструментів і процесів, а також творчий пошук нових підходів до рішення проблем в області фінансів. Інноваційні фінансові продукти є результатом специфічних стосунків економічних суб'єктів на фінансовому ринку, який сприяє задоволенню потреб цих суб'єктів в перерозподілі ризиків, ліквідності і кінцевих фінансових активів між різними учасниками ринку. У свою чергу інноваційні фінансові продукти ускладнюють економічні стосунки, породжуючи нові потреби, що спричиняє за собою більш ускладнені фінансові інновації. Необхідно відзначити, що, незважаючи на наявність великої кількості досліджень інноваційних фінансових процесів, на сьогодні відсутня цілісна картина можливих механізмів формування і використання продуктів інновацій. Крім того досить часто ототожнюються поняття фінансової інновації і фінансової інженерії.

Реалізація напряму «фінансова інженерія» в рамках процесу формування ресурсного потенціалу банку не передбачає значних фінансових вливань, проте дозволяє отримати значний ефект [4]. Але ж основна проблема використання фінансової інженерії в межах вітчизняних банківських інститутів полягає в тому, що всякий засіб і всякий інструмент завжди повинен вживатися за призначенням, а не сам по собі. Ефективність інструментарію фінансової інженерії за кордоном не гарантує результативності його використання у вітчизняних умовах. З огляду на це:

По-перше, для впровадження і розробки адаптованих засобів та механізмів фінансової інженерії в процес формування ресурсної бази банку необхідно створити команду, яка буде складатися з економістів, фінансистів, юристів, бухгалтерів, фахівців в області оподаткування, математичного моделювання і програмування. Найістотніший ефект від участі фахівців системного профілю полягає в тому, що розроблене математичне забезпечення дозволяє проводити масові розрахунки для різних сценаріїв розвитку і різних фінансових схем. По суті своїй фінансові схеми і процеси є фінансовими операціями, тобто послідовністю дій економічних агентів, спрямованих на досягнення певної фінансової мети. Комбінуючи різними способами концептуальні (що лежать в основі фінансів як формальної дисципліни) і фізичні засоби (фінансові інструменти і процеси) команда фінансових інженерів здатна виробляти проектні рішення для великого набору клієнтських завдань [5]. Фінансовий інженер як позиція в системі управління банком бачить наступні кроки розгортання фінансових схем, технологій і прийомів організації виробництва, а також принципів облаштування економічних систем і громадського життя в цілому. У цьому полягає його відмінність від бізнесмена, фінансиста і інвестора. Таким чином, команда фінансової інженерії займається виробленням і реалізацією нових фінансових інструментів, нових операційних схем, творчим проектуванням, сполучаючи в різних комбінаціях властивості встановлені фінансовими аналітиками.

По-друге, використання фінансової інженерії в банку для покращення та удосконалення процесу формування ресурсної бази, повинно базуватися на «продуктовому» підході. Згідно з цим підходом, банк може бути представлений як набір синтетичних інструментів (банківських продуктів), тих, що генерують прибутки за рахунок спреду між вартістю вкладення і вартістю фінансування цього вкладення. Найголовнішою цільовою властивістю банківського продукту в фінансової інженерії є отримуваний з його допомогою фінансовий результат (P&L - Profits - and Losses). Поняття P&L вбирає в себе цілий спектр диференціальних, інтегральних (потокових) і імовірнісних компонент [6]. Завдання фінансового інженера банку - вибрати одну або відразу декілька цих компонент для побудови арбітражу. Очевидно, що при цьому банківський продукт може трактуватися просто як набір арбітражів:

- диференціальний арбітраж - будується на спреді доходності r працюючої частини банківського продукту і вартості її фінансування f. При повному використанні притягненого ресурсу в працюючому активі (коефіцієнт використання притягненого ресурсу в працюючому a=1, тобто при відсутності резервування) фінансовий результат пропорційний спреду r - f;

- потоковий арбітраж - будується на узгодженні тимчасових характеристик (синхронізації) потоків ресурсів, що залучаються, і потоків вкладень. Тут завдання полягає у збільшенні коефіцієнта використання (свого роду КПД) залучених ресурсів. У вітчизняних банків при украй погано поставленому управлінні активами і пасивами КПД дорівнює КПД паровоза. Зовсім інша картина характерна для західних банків, де спред r - f мінімальний із-за жорстокої конкуренції на ринках і параметр КПД залишається чи не єдиним доступним інструментом для управлінням фінансовим результатом. Українські менеджери проявляючи психологію ринкових трейдерів, прагнуть до диференціального арбітражу r - f «за всяку ціну» - тобто кінець кінцем ціною ефективності використання вже наявних ресурсів.

Висновки

Таким чином, підводячи підсумки, слід відзначити, що використання фінансової інженерії у вітчизняному банківському секторі на шляху покращення процесу формування ресурсного потенціалу має значні аналітичні та практичні перспективи. Впровадження цього інструментарію не суперечить інтересам влади та бізнесу, та не потребує значних фінансових інвестицій.Фінансова інженерія дасть змогу запровадити нові фінансові інструменти у обіг, посилити фінансову стабільність ринку капіталу, збільшити обсяги інвестицій, підвищити довіру інвесторів, перш за все населення, до банківської системи в цілому, підняти рівень захисту майнових прав інвесторів (кредиторів), забезпечити подальший розвиток та ефективне функціонування ринку капіталу в Україні.

Перспективним напрямком подальшого дослідженні є аналіз можливостей узгодження задач фінансовій інженерії, які розглядаються у фінансовій теорії, з розділами теорії ухвалення рішень.

Список використаних джерел

1. Finnerty J.D. Financial Engineering in Corporate Finance: An Overview / J.D. Finnerty // Financial Management, Winter. - 1988.

2. Финансовая инженерия: подходы к построению дисциплины. - [електронний ресурс] - режим доступу: http://www.circleplus.ru/archive/n/35/2

3. Саніна О.Р. Похідні фінансові інструменті у стратегічних рішеннях міжнародного менеджера / Саніна О.Р. // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.12. - С. 17-23.

4. Аюпов А.А. Методологические основы формирования и использования инновационных финансовых продуктов посредством финансовой инженерии / Аюпов А.А. // Вестник Казанского технологического университета. - 2008. - № 1. - С. 165-169

5. Актов А.А. Риск-инжиниринг как элемент финансовой инженерии на рынке инновационных финансовых продуктов / Актов А.А. // Экономические науки. - 2007. - № 37. - С. 363-366.

6. Савченко Т.Г. Застосування трансфертного ціноутворення за узгодженими строками для управління процентним ризиком банку / Т.Г. Савченко // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №3. - С. 163-174.

Размещено на Allbest.ru