Вдосконалення поняття "фінансове управління інноваційним розвитком підприємства" та його особливості в торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОНЯТТЯ «ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА» ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ В ТОРГІВЛІ

Т.В. Заварзіна

аспірант,

Київський національний торгівельно-економічний університет

Досліджено сучасні підходи до визначень «інноваційний розвиток», «фінансове управління» на основі чого визначено поняття «фінансового управління інноваційним розвитком підприємства». Розкриті особливості фінансового управління інноваційним розвитком на підприємствах торгівлі.

Ключові слова: фінансове управління, інноваційний розвиток, торгівельне підприємство.

IMPROVING THE CONCEPT OF FINANCIAL MANAGEMENT INNOVATIVE ENTERPRISE DEVELOPMENT AND IT FEATURES IN TRADE.

Actual approaches to definitions of «innovation development», «financial management», based on what the concepts of «financial management innovation development company». The features of the financial management of innovation development in trade.

Вступ

Останнім часом конкурентоспроможність на ринку все більше залежить від інноваційної складової у діяльності підприємства. Це свідчить про необхідність інноваційного розвитку підприємств і всієї держави, що в свою чергу зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій. Застосування інноваційного підходу до розвитку підприємств України потребує узагальнення і подальшого розвитку теоретичних, методичних та практичних підходів, пов'язаних з впровадженням інновацій не тільки в виробництво, але й в торгівлю.

Теоретичні і методологічні аспекти інновацій досліджено вітчизняними вченими: Василенко В.О., Шматько В.Г.; Волков О.І., Денесенко М.П., Гречан А. П. та ін.; Дудар Т.Г, Мельниченко В.В.; Ілляшенко С.М.; Возняк Г.В., Кузнєцова А.Я.; Йохна М.А., Стадник В.В.; Козловський В.О. та ін. і зарубіжними вченими: Биковский В.В.; Дорофеев В.Д., Дресвянников В.А.; Друкер П.; Оголева Н.М.; Абрамешин А.Е., Воронина Т.П., Молчанова О.П. та ін. Проте в наукових працях вчених здійснюється акцент на інноваційний розвиток держави і/або підприємства, найчастіше виробничі, а також лише частково торкаючись фінансових аспектів.

Теоретичні і методологічні аспекти фінансового управління розкрито вітчизняними і зарубіжними вченими: Бланк І.О.; Стоянова Є.С.; Кузнєцов Б.Т.; Морозко Н.І.; Просвєтов Г.І.; Загородніков С.В.; Ковальов В.В.; Гридчина М.В.; Сироткін В.Б.; Етрілл П. та ін. досліджують різні фінансові аспекти управління, але не торкаються фінансового управління інноваційним розвитком підприємства.

Постановка задачі

Метою даної роботи є розкриття змісту поняття «фінансове управління інноваційним розвитком підприємства» та його особливості на підприємствах торгівлі.

Результати

На сьогодні не існує єдиного тлумачення таких понять, як «науково-технічний прогрес», «інновації», а відповідно і «інноваційний процес», «інноваційний розвиток», що вимагає підкресленню особливостей даних понять для їх подальшого розмежування. Різні автори дають різні визначення або ототожнюють деякі з цих понять в залежності від об'єкта, предмета і проблеми свого дослідження. У процесі свого дослідження спробуємо підкреслити сутнісні характеристики «інноваційного розвитку», які дозволять відокремити ці поняття.

Тлумачення поняття «інноваційного розвитку» різні в залежності від об'єкту дослідження авторів на мікро - або макрорівні. Розглянемо зміст поняття «інноваційного розвитку» на мікрорівні, це пов'язано з темою нашого дослідження на рівні підприємства.

Козловський В.О. [5, с. 123] визначає «інноваційний розвиток організації як розвиток, який базується на постійному оновленні виробництва». Як зазначає автор і з чим неможливо не погодитися, однією з сутнісних характеристик інноваційного розвитку є процес оновлення. В той же час стає зрозуміло, що автор обмежує визначення «інноваційного розвитку організації» лише виробництвом. Також він зазначає, що інноваційний розвиток передбачає «використання ефективних методів та прийомів», але ця характеристика підходить до будь-якого розвитку підприємства. Якщо методи та прийоми ефективно використовуються - це дозволяє підприємству розвиватися. А інноваційний розвиток передбачає застосування чогось нового, тому більш вдалою була б характеристика - використання нових методів та приймів.

На думку колективу вітчизняних авторів Пономаренко В.С., Пушкар О.І., Тридід О.М. [10, c.25] інноваційний розвиток - «комплексні, постійно здійснюваних у просторі і часі … зміни». Дійсно, як будь-який процес інноваційний розвиток пов'язаний зі зміни, які здійснюються у просторі і часі. Відмітимо, що автори обмежують визначення інноваційного розвитку «підвищенням ефективності виробництва і вирішенням соціальних проблем». Інноваційний розвиток підприємства покликаний вирішувати не тільки проблеми виробництва чи соціальні, але й наприклад, в торгівлі, управлінні тощо.

Карлюк Д.О. [17, с.24, 30] визначає, що інноваційний розвиток - «процес прикладного характеру» і супроводжується «якісними змінами об'єкту». Інноваційний розвиток здійснюється на практиці для покращення різних аспектів діяльності підприємства, а отже, він має прикладний характер. І дійсно інноваційний розвиток може бути спрямований на покращення якості обслуговування чи якості товари та ін. Але «якісні зміни об'єкту» - це лише один із можливих напрямків інноваційного розвитку. Поряд з цим є помилковим твердженням орієнтації інновацій на довгостроковий період, адже існують інновації, які реалізуються у короткостроковий термін, а отже і орієнтовані на короткострокову перспективу.

В іншій своїй роботі Пушкар О.І., Тридід О.М. вважають, що «інноваційний розвиток - процес структурного удосконалення, який досягається переважно за рахунок практичного використання нових знань» [15, с. 24]. В даному визначені автори зазначають, що інноваційний розвиток пов'язаний з використанням саме нових знань і призводить до структурного удосконалення об'єкта. Процес створення інновацій, а отже і інноваційний розвиток, завжди пов'язані з використанням знань, які є не обов'язково новими. Це можуть бути нові підходи (нові способи, методи, сфери використання тощо) до застосування вже відомих знань.

Розглянувши неоднозначні підходи до визначення сутності «інноваційного розвитку підприємства», визначимо основні сутнісні характеристики цього поняття:

1. процес оновлення;

2. процес структурних змін об'єкта;

3. процес використання знань;

4. процес, який призводить до якісних змін об'єкта;

5. процес, який має прикладний характер;

6. процес, який здійснюється у просторі і часі.

Вище зазначені характеристики пропонуємо доповнити наступними сутнісними характеристиками інноваційного розвитку:

1. Трансформація інтелектуального капіталу у нематеріальні і матеріальні цінності підприємства. Для цього спочатку з'ясуємо сутність поняття «інтелектуальний капітал». Інтелектуальний капітал - це знання, які можуть бути перетворені в прибуток та оцінені. Таке широке визначення, на думку російських фахівців, охоплює будь-які технологічні, управлінські та ринкові новини, які можуть бути інновацією, тобто приносити додатковий прибуток [14, с.24]. З визначення стає зрозуміло, що не всі знання є інтелектуальним капіталом, а тільки ті, які можуть бути оцінені і приносять прибуток підприємству. Крім того відмітимо, що у результаті використання інтелектуального капіталу виникає ідея, яка перетворюється у нове обладнання, нову технологію тощо, тобто відбувається процес трансформації. Отже, ідея трансформується у матеріальні або нематеріальні цінності, які повинні мати певну вартість, яка вимірюється.

2. Процес, який призводить до збільшення вартості активів. У процесі інноваційного розвитку створюється і комерціалізується або купується інновація, тобто в будь-якому разі цей процес супроводжується купівлею активу або створенням активу для підприємства.

3. Підвищення кваліфікації персоналу підприємства. Процес створення, використання і реалізація інновацій - це творчий процес, який виконує персонал підприємства. Процес створення інновацій вимагає певних знань, кваліфікації, наявності певних здібностей до виконування творчих завдань. Цей творчий процес дозволяє реалізуватися і розвиватися кожному учаснику цього процесу, а отже призводить до підвищення кваліфікації цих учасників. Після створення інновації або її купівлі виникає необхідність у її використанні і (або) реалізації. Підвищення кваліфікації персоналу надає можливість використання і реалізації інновацій.

4. Збільшення темпів господарського розвитку. Інноваційний розвиток будь-якого підприємства призводить до збільшення обсягів його діяльності, а отже і до збільшення обсягів певного виду економічної діяльності. Відповідно у результаті чого і збільшуються темпи господарського розвитку. Це відбувається у результаті процесів створення базових, вторинних інновацій, а також дифузії інновацій у різні види господарської діяльності підприємств.

З урахуванням зазначених вище сутнісних характеристик інноваційного розвитку підприємств, пропонуємо наступне визначення: інноваційний розвиток підприємства являє собою процес, спрямований на оновлення, структурні, якісні зміни об'єкту, який здійснюється шляхом трансформації інтелектуального капіталу у матеріальні і нематеріальні цінності підприємства, призводить до збільшення вартості активів, підвищення кваліфікації персоналу, збільшення темпів господарського розвитку.

Для розкриття особливостей фінансового управління інноваційним розвитком на підприємствах торгівлі, спочатку з'ясуємо сутність поняття «фінансове управління інноваційним розвитком підприємства». Для цього розглянемо сучасні підходи до визначення сутності поняття «фінансове управління» на рівні підприємства.

Зазначимо, що поняття «фінансове управління» і «фінансовий менеджмент» на рівні підприємства розуміється нами як рівнозначні поняття. Однозначного тлумачення поняття «фінансове управління» на сьогодні не існує. З самого терміну «фінансове управління» витікає, що це управління стосується фінансування. Але автори по різному трактують фінансову складову у цьому понятті. Так, визначення «фінансового управління» Кузнєцовим Б.Т. взагалі не враховує фінансових аспектів цього управління [6, с.7]. А Загародніков С.В. [3, с.5] обмежує своє визначення лише використанням капіталу, не звертаючи увагу на те, що перш, ніж перейти до використання, необхідно сформувати і розподілити фінансові ресурси.

Морозко Н.І. [7, с.4], Риндін А.Г., Шамаєв Г.А. [11, с.12]визначають «фінансове управління» як «управління фінансовими ресурсами», але поряд з цим доповнюють його і «управлінням капіталом». Некоректність цього визначення полягає у тому, що сформовані фінансові ресурси вважаються складовою капіталу.

Погодимося з думкою колективу авторів Ковольовою А.М., Лапустою М.Г., Скамай Л.Г., що «фінансове управління» - це «процес фінансування» [4, с.22], або як зазначають інші колективи авторів Карасьова І.М. Ревякіна М.А., Аніскіна Ю.П. [12, с. 16]; Новашина Т.С., Карпунин В.І., Волнин В.А. [8, с. 5] - це «процес, формування, розподілу, використання фінансових ресурсів». А Новашина Т.С., Карпунин В.І., Волнин В.А. крім зазначеного вище додають до цього визначення, що це «процес розробки і реалізації управлінських рішень» [8, с. 5]. Дійсно, система менеджменту на підприємстві як управлінська система зумовлює розробку і реалізацію управлінських рішень. Саме ж поняття «фінансове управління» значно ширше, ніж поняття «фінансування» і крім зазначеного вище включає в себе управління грошовим оборотом підприємства.

Колектив авторів Власова В.М., Волков Д.М., Кулаков С.Н. включають у визначення «фінансового управління» і «процес управління грошовим оборотом», і процес управління «фінансовими ресурсами» [9, с.373]. Але поряд з цим обмежують застосування фінансового управління підприємницькою діяльністю. Хоча фінансове управління не менш важливе у некомерційних організаціях, які не приносять прибутку, наприклад, у державних установах чи підприємства, які знаходяться на госпрозрахунку.

Бланк І.О. дає наступне визначення фінансового управління - «фінансовий менеджмент являє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства і організацією обороту його грошових коштів» [2, с.13]. Він розглядає «фінансове управління» як «систему», зі своїми принципами, методами, підкреслює основні сутнісні характеристики фінансового управління, що більш ґрунтовно і детально описує фінансове управління як систему, яка управляє фінансовими аспектами підприємства. Вважаємо, що визначення «фінансового управління» Бланком І.О. є найбільш повним і буде взято за основу для визначення поняття «фінансового управління інноваційним розвитком підприємства».

Враховуючи вище зазначене, пропонуємо наступне визначення фінансове управління інноваційним розвитком підприємства являє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з фінансуванням процесу оновлення, структурних і якісних змін об'єкту та організацією грошового обороту, що призводить до підвищення кваліфікації персоналу, збільшення вартості активів та збільшення темпів господарського розвитку.

Основними особливостями фінансового управління інноваційним розвитком на підприємствах торгівлі є:

1. Податкові пільги. Важливим інструментом підтримки інноваційної діяльності підприємств з боку держави є податкові пільги, які є одним з джерел фінансування інноваційного розвитку підприємства. Наприклад, в Англії компаніям дозволено використовувати близько 10 % корпоративного податку для раніше обумовлених законом інвестицій. Американським компаніям дозволено вираховувати з податку на прибуток до 20% їх витрат для фінансування фундаментальних наукових досліджень[19]. В Україні згідно з Податковим кодексом при сплаті податку на прибуток не визнаються доходами суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи [1, с.166]. При сплаті ПДВ операціями звільненими від оподаткування є оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт особою, яка безпосередньо отримує такі кошти з рахунка Державного казначейства України [1, с.323-324]. Звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України енергозберігаючого обладнання і матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів [1, с.327]. Останнє може стосуватися і підприємств торгівлі, якщо вони збираються використовують зазначені вище види обладнання.

2. Амортизація. Важливим елементом фінансового управління інноваційним розвитком на підприємствах торгівлі може стати амортизація, як один з можливих джерел його фінансування. Так, у США встановлено термін амортизації в 5 років для устаткування і приладів, використовуваних для НДДКР, з терміном служби більше 4 і менше 10 років. Крім того, при терміні списання устаткування в 5 років у перші 2 роки амортизувати дозволяється до 64 % його вартості [13, с.21]. На сьогодні у Франції існує можливість застосувати прискорену амортизацію до найважливіших видів устаткування: енергозберігаючому, екологічному, інформаційному. Наприклад, комп'ютер можна амортизувати за 1 рік. У цій країні практикується використання методу дигресивної амортизації, що припускає визначення суми амортизаційних відрахувань, виходячи із залишкової вартості об'єкта основних засобів і норм амортизації, скоригованих на поправочний коефіцієнт. При цьому величина поправочних коефіцієнтів у Франції залежить від нормативного терміну служби об'єкта основних засобів: від 3 до 4 років - 1,5; від 5 до 6 років - 2; понад 6 років - 2,5 [16, с. 241]. В той же час в Україні у відповідності до Податкового кодексу прискорена амортизація передбачається на основні засоби груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби). До групи 4 відносяться електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації тощо [1, с.191-193]. Тобто на сьогодні прискорений метод амортизації не застосовується для стимулювання інноваційного розвитку підприємств торгівлі.

3. Резервний фонд. Ще одним не менш важливим інструментом стимулювання інноваційного розвитку підприємств торгівлі з боку держави є відрахування у резервні фонди. Наприклад, у Швеції фірми мають право вкладати до 50% прибутку в резервні фонди майбутніх інвестицій, які звільнені від оподаткування. У Японії підприємствам з капіталом до 100 млн. ієн дозволено збільшити на 16% понад нормативний ліміт суму резервів, яку не оподатковують [19]. На сьогодні в Україні не передбачено такої схеми підтримки інноваційного розвитку підприємств торгівлі. На основі даних Державної служби статистики України [18] на підприємствах торгівлі резервний фонд у 2010 р. складає 1,99% від статутного капіталу. А на підприємствах інших видів діяльності - 5, 53 %. Як бачимо такий інструмент підтримки інноваційного розвитку на підприємствах може стати потужним стимулом.

фінансове управління інноваційний торгівля

Висновки

Можливість виживати у сучасних конкурентних умовах при здійснені торгівельної діяльності підприємства в першу чергу забезпечується його інноваційною діяльністю. Але як засвідчують данні нашого дослідження спеціальних умов для підприємств торгівлі, які не входять до складу вільних економічних зон чи до територій пріоритетного розвитку, не передбачені спеціальні умови фінансування. Саме тому, при подальшому розгляді цього питання необхідно звернути увагу на: інформаційне забезпечення, розробку схем фінансування, визначення можливих джерел фінансування тощо.

Література

1. Податковий кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 24.01.2011 р. - К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. - 512 с.

2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1. - 2-е изд., перераб. и доп. / И.А. Бланк. - К.: Эльга, 2004. - 624 с.

3. Загородников С.В. Краткий курс по финансовому менеджменту: учеб. пособ. / С.В. Загородников. - 3-е изд., стер. - М.: Окей-книга, 2010. - 174 с.

4. Ковалева А.М., Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Финансы фирмы: Учебник. / А.М. Ковалева, М.Г. Лапуста, Л.Г. Скамай. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 416 с.

5. Козловський В.О. Інноваційний менеджмент: навч. посіб. / В.О. Козловський. - Вінниця: ВНТУ, 2007. - 210с.

6. Кузнецов Б.Т. Финансовый менеджмент: учебное пособие для студентов вузов / Б.Т. Кузнецов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 415 с.

7. Морозко Н.И. Финансовый менеджмент: учеб. пособие. / Н.И. Морозко. - М.: 2009. - 198 с.

8. Новашина Т.С., Карпунин В.И., Волнин В.А. Финансовый менеджмент. / Т.С. Новашина, В.И. Карпунин, В.А. Волнин. - М.: Московская финансово-промышленная академия, 2005. - 319 с.

9. Основы предпринимательской деятельности / В.М. Власова, Д.М. Волков, С.Н. Кулаков - М.: Финансы и статистика, 1994. - 496 с.

10. Пономаренко В. С., Пушкар. О. І., Тридід О. М. Стратегічне управління розвитком підприємства: навч. посіб. / В. С. Пономаренко, О. І. Пушкар., О. М. Три дід. - Х.:Вид ХДЕУ, 2003. - 640 с.

11. Рындин А.Г., Шамаев Г.А. Организация финансового менеджмента на предприятии: монографія. / А.Г. Рындин, Г.А. Шамаев. - М.: Русская деловая литература, 1997. - 351 с.

12. Финансовый менеджмент: учеб. пособ. / И.М. Карасева, М.А. Ревякина, под ред. Анискина Ю. - М.: Омега-Л, 2006. - 335 с.

13. Белов В. Н. К вопросу о российской инновационной политике. Зарубежный опыт / В. Н. Белов // Инновационная политика и инновационный бизнес в России: аналитический вестник. - № 5 (146). - М., 2001. - С. 16-27.

14. Зинов В. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса / В. Зинов, К. Сафарян // Інтелектуальна власність - 2001, № 5-6, - с. 23-25

15. Пушкарь А.И. Концепция построения методик формирования показателей оценки деятельности в системах стратегического управления предприятием / А.И. Пушкарь, А.Н. Тридид // Вісник ХДЕУ. - 1998. - №2

16. Степаненко Д. М. Методы реализации государственной инновационной политики в зарубежной практике / Д. М. Степаненко // Вестник ДГТУ. - 2005. - Т. 5. - № 2(24). - С. 238-245.

17. Удосконалення управління інноваційним розвитком підприємств льонопереробної галузі: дис… канд. екон. наук: 08.06.01 / Д.О. Карлюка; Херсонський Національний технічний університет. - Херсон, 2006. - 183 с. - укр.

18. http://www.ukrstat.gov.ua/ - Державна служба статистики України.

19. http://www.investplan.com.ua/index.php?iid=4&operation=9 - І.Г. Климова Методи та інструменти фінансово-кредитного механізму державної підтримки інноваційної сфери у країнах з ринковою економікою.

Размещено на Allbest.ru