Валютний кошик як операційний орієнтир курсової політики: зарубіжний досвід та перспективи для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Валютний кошик як операційний орієнтир курсової політики: зарубіжний досвід та перспективи для України

А.В. Сомик

к.е.н., начальник відділу досліджень грошово-кредитної політики та міжнародних валютно-кредитних відносин

Центру наукових досліджень Національного банку України

Висвітлено зарубіжний досвід щодо використання валютного кошика як операційного орієнтира курсової політики. Узагальнено позитивні та негативні аспекти прив'язки курсу національної валюти до кошику валют, визначено перспективи застосування кошика валют в Україні.

Ключові слова. Валютний кошик, операційний орієнтир курсової політики, гнучкий обмінний курс.

The article summarizes the foreign experience on the use of a currency basket as the operating reference-point of exchange rate policy. The positive and negative aspects of attachment of currency national exchange rate to the basket of currencies are generalized. Тhe prospects of application of basket of currencies are certain in Ukraine.

Keywords: currency basket, operating reference-point of exchange rate policy, flexible exchange rate.

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень. У щорічному посланні Президента України В.Януковича до Верховної ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році» визначено доцільність розгляду можливості переходу до режиму курсоутворення на основі «кошика» валют, зваженого відповідно до структури валют розрахунків у зовнішній торгівлі з метою протидії зовнішнім ризикам у спосіб формування інструментів абсорбції зовнішніх шоків [1, с.73]. Теоретичні та практичні аспекти курсової та валютної політики присвячені праці багатьох українських вчених та практиків: О.Береславської, Я.Белінської, Н.Горшкової, О.Дзюблюка, Ф.Журавка, С.Корабліна, О. Мелих, В. Плачинди, А.Скрипник, С.Співак, О.Щербакової та багатьох інших. Водночас малодослідженим залишається питання операційного орієнтиру валютної політики, зокрема валютного кошика. Зазначене питання є особливо актуальним з огляду на намічені Президентом України перспективи змін в курсовій політиці та необхідність забезпечення цінової стабільності як пріоритетної цілі Національного банку, яка передбачає поступове збільшення курсової гнучкості в Україні.

Метою даної публікації є висвітлення зарубіжного досвіду щодо використання валютного кошика як операційного орієнтира валютної політики, визначення наслідків (позитивних та негативних ефектів) для ефективності реалізації монетарної політики та економіки країни та перспектив впровадження валютного кошика в Україні.

Основні результати дослідження. Валютний кошик - умовний набір валют, який використовується з метою встановлення курсу національної валюти з врахуванням динаміки зміни курсів валют, які входять до складу кошику. Залежно від кількості валют, що застосовуються в якості орієнтира курсової політики, виділяють мультивалютний та бівалютний кошик. Зазвичай, частка валют у кошику, що використовуються для визначення курсу, визначається на основі частки країн - основних торгівельних та фінансових партнерів (емітентів цих валют) у зовнішній торгівлі товарами і послугами та русі капіталів. Кошик валют використовується країнами з «м'якою прив'язкою» обмінного курсу національної валюти в рамках режиму таргетування обмінного курсу національної валюти, або ж країнами, які ще не визначилися із монетарними режимами (не мають номінального якоря та контролюють різні показники при проведені монетарної політики).

На сьогодні кількість країн, які застосовують прив'язку обмінного курсу національної валюти до кошика валют збільшується, насамперед, за рахунок країн пострадянського простору (Росія, Білорусь, Казахстан). За даними Міжнародного валютного фонду офіційно прив'язку обмінного курсу національної валюти до кошику валют використовують: Кувейт, Республіка Фіджі, Лівія, Марокко, Самоа, В'єтнам, Республіка Ботсвана, Сінгапур, Королівство Тонга, Алжир, Іран, Сирія, Вануату, а за фактом (не офіційно) - Соломонові острови та Туніс (таблиця 1). В цілому налічується понад 20 країн, які офіційно чи за фактом використовують валютний кошик як операційний орієнтир курсової політики.

Для України вартим уваги є, в першу чергу, досвід країн пострадянського простору - Росії, Білорусі, Казахстану та досвід розвинених країн, для яких прив'язка обмінного курсу до кошика валют була ефективним інструментом стабілізації валютного ринку та проміжним етапом до переходу до гнучкого обмінного курсу (Польща). Вивчення зарубіжного досвіду зумовлено не лише необхідністю протидії зовнішнім ризикам у спосіб формування інструментів абсорбції зовнішніх шоків, а й тим, що проголошена в Україні безумовна пріоритетність цінової стабільності як головної цілі центрального банку вимагає поступового підвищення курсової гнучкості, яка є передумовою проведення незалежної грошово-кредитної політики, орієнтованої на забезпечення цінової стабільності заходами процентної політики.

валютний кошик операційний орієнтир

Таблиця 1. Країни, які використовують прив'язку обмінного курсу до кошику валют за даними Міжнародного валютного фонду, станом на 30.04.2013

Джерело: складено автором за даними Міжнародного валютного фонду

*Примітка: В Тунісі та Соломонових островах за фактом обмінний курс національної валюти прив'язано до кошику валют. Ці країни не мають явного номінального якоря монетарної політики, контролюючи різні показники при проведенні монетарної політики

Позитивним в минулому був досвід Польщі (01.1999 - 04.2000 рр.) щодо застосування прив'язки злотого до бівалютного кошику валют, який складався із євро та дол. США. Так, у вересні 1998 р. центральним банком Польщі було прийнято середньострокову стратегію монетарної політики на 1999-2003 рр., якою передбачався перехід Польщі до режиму таргетування інфляції. З січня 1999 р. було запроваджено прив'язку злотого до кошику валют, а з квітня 2000 р. в країні запроваджено плаваючий валютний курс злотого, який не підлягав ніяким обмеженням. Застосування прив'язки кошику валют було тимчасовим і зумовлено необхідністю полегшення пристосування населення до більш гнучкого обмінного курсу.

В Латвії на певному етапі (1994 - 2005 рр.) застосовувалася прив'язка до кошика валют СДР в рамках режиму таргетування обмінного курсу лата. Вибір в якості якоря кошика валют був обумовлений тим, що останній більшою мірою відповідав ціновій стабільності в довгостроковому періоді, ніж моновалютний якір, оскільки зменшував вплив коливань курсів світових валют щодо відношення однієї до одної на стан внутрішнього грошового обігу. З січня 2005 р. лат було прив'язано до євро з метою виконання вимог відносно вступу в ЄС (режиму (ERM II).

Сучасний досвід пострадянських країн свідчить, що останнім часом валютний кошик як операційний орієнтир валютної політики впровадили Росія (2005р.), Білорусь (2009р.), Казахстан (2013р.). Аналіз інформації, що розміщена на сайті центральних банків, показав, що метою (причиною) запровадження валютного кошику у Казахстані була зміна операційного орієнтира курсової політики. Центральним банком Росії перехід до бівалютного кошику у складі дол. США та євро обґрунтовувався зростаючим значенням євро для російської економіки, виходячи з чого зміна операційного орієнтира при реалізації політики згладжування коливань валютного курсу буде відображати ефективну вартість російського рубля по відношенню до усіх значимих для російської економіки іноземних валют. У Білорусі та Лівії (1986р.) кошик валют вводився з метою забезпечення більшої гнучкості валютного курсу.

У Білорусі використання валютного кошику запроваджено на початку 2009 р. Вартість кошику валют розраховується як середнє геометричне величини двосторонніх курсів білоруського рубля до долара США, євро, російського рубля на певну дату. Межі допустимих коливань вартості поступово розширювалися з ±5 до ±10% у 2009 р. У 2012 році рамки валютного коридору не визначалися. Досвід використання кошику валют можна вважати невдалим через останню фінансову кризу, яка зумовила суттєву девальвацію національної валюти.

Найбільш вдалим на сьогодні є досвід центрального банку Росії, який з лютого 2005 року здійснив перехід до бівалютного кошика у складі дол. США та євро. На початковому етапі використання валютного кошику її структура складалася на 10% з євро та 90% з дол. США та поступово змінювалася і з лютого 2007 року складається із 55% долара США та 45% євро. Окрім операційного орієнтиру Банком Росії на початковому етапі було чітко визначено інші засади валютної політики: встановлено операційний інтервал, при досягненні меж якого Банком Росії здійснювалися валютні інтервенції з метою недопущення значних коливань вартості кошику, правила та механізм валютних інтервенцій, порядку коригування меж операційного інтервалу (коридору) тощо. Межі інтервалу переглядалися з врахуванням динаміки показників платіжного балансу та кон'юнктури внутрішнього валютного ринку. З лютого 2009 р. запроваджено механізм автоматичного коригування меж інтервалу допустимих значень вартості бівалютного кошику в залежності від обсягу здійснюваних інтервенцій. З 10.2010 року скасовано фіксовані межі валютного коридору. Здійснивши прив'язку національної валюти до дол. США, Банку Росії вдалось зменшити непродуктивний попит (не пов'язаний із об'єктивними потребами) населення на іноземну валюту, підвищити гнучкість обмінного курсу рубля та здійснити перші кроки у напрямі запровадження режиму таргетування інфляції.

У Казахстані з 2 вересня 2013 року з метою зміни операційного орієнтира курсової політики запроваджено мультивалютний кошик у складі 70% дол. США, 20% євро, 10% російський рубль. На першому етапі впровадження кошик валют носив більше індикативний та психологічний характер: поряд із курсами валют публікується котировка валютного кошику, яка ще не мала операційного значення та без визначення кількісних меж операційного коридору, автоматичних інтервенцій та коригування коридору. У 2014 р. Казахстан планує впровадити операційний плаваючий коридор, механізм автоматичних інтервенцій та зміщення коридору у випадку перевищення обсягів інтервенцій певного рівня (за досвідом Росії). З розвитком грошового ринку, розширенням торгового співробітництва та використання національних валют у міжнародних розрахунках структуру мультивалютного кошику планується переглядати в аспекті зміни частки валют, що входять до складу кошику, а також введення до її складу валют інших країн, зокрема, китайського юаня.

Щодо інших країн, які використовують кошик валют в офіційному курсоутворенні, то проведені дослідження свідчать, що інформація на англомовному офіційному сайті більшості центральних банків щодо практики використання валютного кошику та його структури, є закритою (Сінгапур, Фіджі, Марокко, В'єтнам, Тонга, Алжир, Іран, Вануату, Туніс, Кувейт, Сирія), а в окремих - навіть державною таємницею (Китай, відомо лише, що валютний кошик складається із 20 валют). Досвід країн, валютна політика яких є більш прозорою, що дозволило проаналізувати офіційну інформацію, свідчить про надання переваги мультивалютному кошику, який, як правило, складається з 3-5 валют. В Лівії прив'язка обмінного курсу національної валюти здійснюється до мультивалютного кошика з 4 валют (41,9% долар США, 37,4% євро, 9,4% японська єна, 11,3% англійський фунт стерлінгів). В Самоа в процесі курсоутворення використовується мультивалютний кошик з 4 валют (дол. США, дол. Нової Зеландії, дол. Австралії, евро), в Ботсвані - мультивалютний кошик з 5 валют (долар США, євро, англійський фунт, південноафриканський ранд і спеціальні права запозичення (СДР)) [3].

За результатами проведеного дослідження визначено, що позитивними аспектами впровадження валютного кошику як операційного орієнтира валютної політики є те, що:

1. Полегшується пристосування населення до більш гнучкого обмінного курсу. Це зумовлено тим, що кошик валют дозволяє зменшити психологічну та ментальну роль моно-валютного якоря (як правило, дол. США). Зміна бази порівняння курсу національної валюти (через складність розуміння методики розрахунку вартості валютного кошика та інструментів хеджування валютних ризиків) знизить інтерес пересічних громадян до моніторингу вартості кошику та іноземної валюти як засобу заощадження. На основі цього:

- знижується необ'єктивний (непродуктивний) попит на іноземну валюту, тобто попит, не пов'язаний із об'єктивними потребами суб'єктів ринку (експортно-імпортною діяльністю, відпочинком, лікуванням, навчанням за кордоном, ін.);

- зменшуються спекулятивні настрої на внутрішньому валютному ринку;

- зростає довіра та попит на національну валюту, що призводить до зниження рівня внутрішньої доларизації в країні, розширюється частка національної валюти в грошовій масі, а, відповідно, посилюється управлінська позиція центрального банку в регулюванні грошово-кредитного ринку, зростає ефективність дії монетарного трансмісійного механізму щодо досягнення цінової стабільності;

2. «М'яко» підвищується гнучкість обмінного курсу. При цьому його рівень залишається в межах прогнозованого, а валютна політика - передбачуваною через наявність чітких правил курсоутворення, проведення валютних інтервенцій, методики розрахунку вартості кошику, зміни її вартості та меж валютного коридору;

3. Зменшується втручання центрального банку у роботу валютного ринку шляхом проведення валютних інтервенцій. На цій основі збільшується незалежність грошово-кредитної політики у використанні процентної політики, яка стає підпорядкованою цілям забезпечення цінової стабільності, розвитку національної економіки та несе у собі менше стимулів для короткострокових спекулятивних потоків капіталу в країну, що зменшує негативний вплив останнього на внутрішній фінансовий ринок та волатильність курсу національної валюти;

4. Відбувається диверсифікація складу міжнародних резервів країни, послаблення монопольних позицій долара США як засобу платежу на внутрішньому ринку та в зовнішньоекономічній діяльності, що зумовлює зменшення впливу проблем американської економіки та валюти на національну економіку та валюту;

6. Механізм курсоутворення в країні набуває максимальної узгодженості із структурою зовнішньої торгівлі, що сприяє:

- більш обґрунтованому врахуванню в курсоутворенні змін зовнішньоекономічних умов обміну;

- зменшенню валютних ризиків у відносинах з основними торгівельними партнерами, укріпленню позиції країни на зовнішніх ринках, розширенню торгового співробітництва та використання національних валют у міжнародних розрахунках, особливо із країнами, валюти яких включені до кошика валют, що має позитивний вплив на стан платіжного балансу;

- згладжуванню коливань курсу національної валюти та забезпеченню більшої стабільності номінального ефективного курсу національної валюти;

- зменшенню впливу на стан внутрішнього грошового обігу та курсову волатильність зміни курсів світових валют щодо відношення одна до одної, що більшою мірою відповідає ціновій стабільності в довгостроковому періоді, ніж за моно-валютної прив'язки, яка не надає такої можливості;

Досвід досліджуваних країн свідчить, що можливими негативними аспектами прив'язки курсоутворення національної валюти до кошику валют може бути перехід у тінь частки розрахунків у результаті поспішного впровадження кошику в умовах дефіциту платіжного балансу та недостатнього обсягу золотовалютних резервів, що несе в собі репутаційні ризики для центрального банку. Крім цього, у разі включення великої кількості валют до складу валютного кошику ускладнюється для центрального банку процес регулювання, прогнозування та контролю за коливаннями валютного курсу.

Висновки

Вагомість переваг, одержаних центральними банками, дозволяє стверджувати про перспективність використання в Україні кошика валют як операційного орієнтира курсової політики. Ґрунтовним аргументом для України є можливість полегшити пристосування населення до більш волатильного курсу гривні, знизити його непродуктивний попит на іноземну валюту, «м'яко» посилити гнучкість обмінного курсу та знизити рівень внутрішньої доларизації. З огляду на структуру зовнішньої торгівлі, оптимальним видається застосування мультивалютного кошика валют (долар США: євро: рубль) із можливою перспективою розширення складу кошику з урахуванням обсягів операцій з найбільшими економічними партнерами України. Важливо при виборі складу валютного кошика враховувати не тільки структуру зовнішньоекономічних розрахунків, а й можливості золотовалютних резервів країни. Зміну співвідношення валют в структурі кошику необхідно здійснювати поступово у напрямі зменшення частки долара США та приведення у відповідність до структури зовнішньоторівельних операцій та розвитку відповідного сегменту внутрішнього валютного ринку. Це дозволить поступово адаптувати ринок до нових умов та орієнтиру курсоутворення, знизити необ'єктивний попит на іноземну валюту, «м'яко» та на засадах прогнозованості підвищити гнучкість валютного курсу.

Список літератури

1. Офіційні сайти центральних банків Росії, Білорусі, Казахстану, Кувейту, Республіки Фіджі, Лівії, Марокко, Самоа, В'єтнаму, Республіки Ботсвана, Сінгапуру, Королівства Тонга, Алжиру, Ірану, Сирії, Вануату, Соломонових островів, Тунісу.

Размещено на Allbest.ru