Оптимізація державного регулювання грошово-кредитної сфери в процесі забезпечення фінансової безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОПТИМІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СФЕРИ В ПРОЦЕСІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

В.П. Загарій

Київський національний економічний

університет ім. Вадима Гетьмана

У статті розглянуто можливі шляхи оптимізації державного регулювання грошово-кредитної сфери України зважаючи на активізацію взаємовідносин нашої держави з Росією та підписання нових угод. Визначено сценарії розвитку української економіки, які по-різному вплинуть на фінансову безпеку держави. Обґрунтовано та запропоновано мінімально достатній рівень золотовалютних резервів НБУ, який дозволить провести планомірну девальвацію національної грошової одиниці та забезпечить монетарну стабільність в державі.

Ключові слова: фінансова безпека, монетарні заходи, монетарні інструменти, грошово-кредитна політика, девальвація національної грошової одиниці, золотовалютні резерви держави.

V.P. Zagarii

OPTIMIZATION OF THE STATE REGULATION OF THE MONETARY SECTOR IN THE PROCESS OF ENSURING THE FINANCIAL SECURITY OF THE UKRAINE

The possible ways of optimizing the state regulation of the monetary sphere in Ukraine with taking into consideration the intensification of relations between our country and Russia and the signing of new agreements are studied in the article in details. The main scenarios of development of the Ukrainian economy, whichhave different impact on financial security, are defined. The minimum sufficient level of gold and foreign exchange reserves, which allows systematic devaluationof the national currency and ensures monetary stability in the country, is grounded and defined.

Keywords: financial security, monetary measures, monetary instruments, monetary policy, devaluation of the national currency, gold and foreign exchange reserves of the state.

Вступ

Державне регулювання грошово-кредитної сфери визначається економічними та політичними процесами в державі, рівнем розвитку фінансової системи країни, станом грошово-кредитного ринку та банківської сфери. Регулювання грошово-кредитної сфери є важливою складовою загальнодержавного регулювання всіх без винятку економічних та соціальних відносин в Україні, в той час як забезпечення фінансової безпеки важливе для досягнення економічної безпеки держави в цілому, виникає потреба пошуку шляхів вдосконалення методів та інструментів державного регулювання в даній сфері. З огляду на це, на перше місце виходять золотовалютні резерви держави, які являються визначальним фактором курсової стабільності національної грошової одиниці як основи монетарної стабільності в країні. Проте на жаль, сьогодні Україна не має можливості та перспектив внутрішнього їх поповнення, адже сальдо зовнішньої торгівлі уже не один рік є від'ємним і постійно погіршується, а вітчизняний виробничий комплекс без суттєвої підтримки з боку держави та без значних інвестицій не може задовольнити необхідний рівень виробництва суспільного продукту, який би забезпечив зростання експортних можливостей нашої економіки. Тому сьогодні досить актуальним є завдання знаходження мінімально допустимого рівня золотовалютних резервів держави, досягнення якого забезпечило б фінансову стабільність в державі у найближчій перспективі.

Аналіз досліджень і публікацій

Дослідження теоретичних основ та практичного використання монетарних важелів в процесі державного регулювання грошово-кредитної сфери знайшли своє відображення в працях наступних учених: О.І. Барановського, Т.П. Богдана, М.М Єрмошенка, А.М. Мороза, В.М. Опаріна, М.І. Савлука, В.Ф. Савченка, В.М. Федосова. Проте при всій важливості проведених досліджень потребують подальшого розвитку питання визначення мінімально достатнього рівня золотовалютних резервів НБУ за сучасних реалій розвитку України. Незавершеність наукових розробок у даній сфері та істотна практична значущість цієї проблеми в процесі забезпечення фінансової безпеки України підкреслює об'єктивний характер актуальності теми дослідження.

Постановка завдання

Охарактеризувати особливості державного регулювання грошово-кредитної сфери України за сучасних реалій розвитку вітчизняної економіки. Обґрунтувати та запропонувати мінімально достатній рівень золотовалютних резервів держави, який дозволить забезпечити плавну девальвацію гривні та досягнути монетарної стабільності в найближчій перспективі.

Результати

Для того, щоб визначити шляхи оптимізації державного регулювання грошово-кредитної сфери та зважаючи на активізацію взаємовідносин між Україною та Росією з огляду на підписання нещодавно нових угод, варто оцінити перспективи інтеграції української економіки у Митний Союз, адже при виборі даного вектору розвитку нашої країни, з'являються чинники, які можуть як негативно, так і позитивно вплинути на фінансову безпеку держави та на шляхи її забезпечення. Найбільшим плюсом для економіки України, який визначають прихильники вступу до Митного Союзу, є більш дешеві енергоносії - нафта та газ. І дійсно, керівництву нашої країни вдалось домовитись про знижку на газ, підписуючи угоди з Росією. Так, експерти прогнозують річну економію на оплаті російського газу та нафти приблизно в 3-6 млрд. дол. США. Проте насправді входження України до Митного Союзу напряму таких преференцій не дає. Крім того, в угодах прописана можливість зміни умов співпраці Росії з України, якщо наша держава змінить курс в сторону євроінтеграції - припинення надання чергових траншів кредиту та розмиті гарантії утримання здобутої ціни на газ від наших північних сусідів, адже за домовленістю ціну будуть переглядати щоквартально.

Найбільш реальним позитивним ефектом від вступу до Митного Союзу з огляду на можливість зростання торгівельного обороту між учасниками об'єднання та насичення власних золотовалютних резервів, а отже, і можливості забезпечення монетарної стабільності в державі, є відкриття (розширення) ринку країн-учасниць Митного Союзу. Формально даний ринок і зараз відкритий для України, проте діє цілий ряд обмежень на наш експорт (труби, цукор та інше). В рамках Митного Союзу дані обмеження діяти не будуть. Проте ми всі пам'ятаємо, що Росія (а саме ця країна є і буде неформальним політичним і економічним лідером об'єднання) може в будь-який момент вдаватись до непрозорих методів, які впливатимуть на умови зовнішньо-торгівельних відносин учасників в межах Митного Союзу. На відміну від асоціації до ЄС, де “правила гри” жорсткі, але зрозумілі та визначені заздалегідь, в Митному Союзі можна отримати обмеження, які не прописані ніякими правилами. Наприклад, заборони від головного санітара Росії влітку стосувались не тільки українських товарів, але й білоруських, не дивлячись на те, що Білорусь входить до Митного Союзу. При чому обґрунтовані вони, як правило, не економічними, а політичними причинами. Як за таких обставин можна прогнозувати власну грошово-кредитну політику та як можна розраховувати на певний рівень фінансової безпеки держави, коли існує повна невизначеність в контексті наповнення власних золотовалютних резервів через різку зміну умов зовнішньої торгівлі України з країнами-членами Митного Союзу? Очевидно, що ніяк.

За умови вступу до Митного Союзу перед українською економікою в теорії відкривається ринок, де проживає близько 170 млн. осіб. Згідно з підрахунками, які проводились в Інституті народно-господарського прогнозування РАН та Інституті економіки та прогнозування НАН України, наша держава зможе збільшити експорт власних товарів приблизно на 5-9 млрд. дол. США в рік. Проте одночасно ми абсолютно точно втратимо європейський ринок, де проживає 500 млн. потенційних споживачів українських товарів. Слід зазначити, що сьогодні ЄС являється реальним найбільшим торгівельним партнером України. Товарообіг України з Росією складає приблизно 40%, але якщо відняти енергоносії, то залишиться близько 25%. Товарообіг з ЄС складає приблизно 32%. Крім того, країни ЄС являються найбільшими інвесторами в українську економіку, їх сукупна частка в декілька разів перевищує російську.

Втрата європейського ринку відбудеться не через “політичне закриття кордонів” перед українськими товарами, яке ми відчули влітку з боку Росії, а через невідповідність товарів стандартам якості, які існують в ЄС. Входження України до Митного Союзу знищує стимули до модернізації виробничого комплексу, адже українські товари продовжуватимуть відповідати стандартам якості продукції, які діють на пострадянському просторі, проте однозначно не зможуть реалізовуватись на європейському ринку. Таким чином, ми позбуваємось можливості зростання надходжень у золотовалютний резерв країни через торгівлю з країнами ЄС. Враховуючи це, а також той факт, що на даний момент ми маємо хронічне від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі і нечіткі перспективи у Митному Союзі, забезпечити монетарну стабільність в державі знову ж таки без зовнішніх запозичень буде досить складно. Так, нам вдалось отримати кредит від Росії на загальну суму 15 млрд. дол. США, що вже в кінці грудня 2013 року збільшило наші золотовалютні резерви на 3 млрд. дол. США у вигляді отримання першого траншу, проте це не змінює глобально існуючої проблеми. Одержані кредити збільшують боргове навантаження на нашу державу, але ніяк не забезпечують розширення перспектив внутрішнього поповнення офіційних резервів НБУ. Окрім цього, надання Росією кредитів повинно передбачати певну вигоду для Російської Федерації, яка чітко не презентується керівництвом нашої держави. Але ми можемо лише здогадуватись, що мова в даному випадку йде про гарантії вступу України до Митного Союзу та контроль над нашою газотранспортною системою з боку Росії.

Тож можна стверджувати, що окрім фінансової допомоги від Росії (яка може в будь-який момент припинитись через зміну політичної ситуації в Україні або просто зміни вектору розвитку національної економіки), розраховувати на підтримку інших країн та міжнародних організацій сьогодні не реально. Зважаючи на нестабільну ситуацію на політичній арені в Україні, нам відмовив і Китай у наданні кредиту на суму в 9 млрд. дол. США. Таким чином, ми знову опиняємось в ситуації, коли розраховувати на вирівнювання ситуації з платіжним балансом за рахунок внутрішніх джерел не приходиться, а перспективи отримання дешевих кредитів від міжнародних організацій є туманними. Виникає цілком резонне запитання: “Яким чином буде забезпечуватись стабільність національної валюти в майбутньому?”. І чи потрібно в умовах “проїдання” золотовалютних резервів її підтримувати?

Тому сьогодні необхідність поступової планомірної плавної девальвації національної валюти є необхідним явищем. Так, до речі, роблять наші партнери. Валюти наших сусідів коливаються відповідно ринкової кон'юнктури та їх реальної вартості. Так, в 2013 році відносно гривні здешевіли: євро на 1,04%, білоруський рубль на 2,1%, російський рубль на 6,8%, турецька ліра на 7,9% [2; 3]. Штучна підтримка гривні вартувала нам майже 15 млрд. дол. США за два роки. Як результат, українські товари стали менш конкурентоздатними на світовому ринку, кредити державі видають “зі скрипом”, а ті, що надаються, коштують дуже недешево, адже зниження валютних резервів НБУ - це одна із причин, чому міжнародні агентства погіршують рейтинги України. Чим нижче рейтинг, тим дорожчі гроші для нашої держави.

Планомірна девальвація гривні дозволить в перспективі забезпечити зростання експорту; збереження золотовалютних резервів, які можуть направлятись на інші пріоритетні соціально-економічні цілі; покращення зовнішньо-торгівельного балансу; збільшення притоку грошей в бюджет; зростання попиту на товари вітчизняного виробництва. Проте існує ряд негативних моментів, пов'язаних з подорожчанням імпортних товарів, знеціненням гривневих заощаджень (що може спровокувати відтік депозитів з банківської системи та зростання доларизації економіки), провокуванням росту темпів інфляції та збільшенням державного боргу в перерахунку на гривню. Однак це буде платою за своєрідне оздоровлення економіки держави.

В той самий час ми повинні розуміти, що плавної девальвації гривні без чергових кредитів ми сьогодні вже не зможемо забезпечити. Плавну девальвацію національної валюти потрібно було розпочинати ще в 2010-2011 роках. Обвал гривні з 5 до 8 гривень за долар США в 2009 році призвів до скорочення дефіциту зовнішньої торгівлі до 5,7 млрд. дол. США. А вже в першому півріччі 2010 році ми практично вивели зовнішньо-торгівельний баланс у “плюс”. Саме в той час і потрібно було плавно девальвувати гривню з невеликим відставанням від реальної інфляції. Проте ми знаємо, яку політику обрав наш регулятор і до чого це все призвело сьогодні.

Відношення монетарної бази до обсягу золотовалютних резервів за дев'ять місяців 2013 року зросло з 10,4 грн. за долар США до 13,2 грн. за американський долар. Очевидно, що українці не можуть не здогадуватись, що сьогодні гривня втримувалась штучно виключно з політичних мотивів. Також переважна більшість населення розуміє, що дуже довго дана ситуація продовжуватись не могла. Тому як тільки гривня розпочала хоч трішки девальвувати (до курсу 8,5-8,8 грн. за долар США), одразу спрацював потужний психологічний фактор: населення та бізнес масово кинулись обмінювати гривню на вільноконвертовану валюту. В той же час золотовалютних резервів для забезпечення високого попиту на іноземну валюту у НБУ (навіть враховуючи 3 млрд. дол. США, отриманих від Росії в кінці 2013 року) практично не залишилось, тому існує можливість неконтрольованого обвалу гривні. Таким чином, розпочинати плавну девальвацію національної валюти сьогодні вже запізно, якщо не залучити значні зовнішні кредити для реалізації таких грошово-кредитних реформ. При чому дані кредити повинні бути гарантованими. На жаль, гарантії Росії щодо надання чергових траншів за підписаними угодами є туманними та не до кінця зрозумілими для багатьох через відсутність оприлюднених чітких вимог до України з боку північного сусіда.

Тобто можна з впевненістю сказати, що на сьогоднішній день ми маємо два сценарії розвитку власної економіки, які по-різному вплинуть на фінансову безпеку держави: оптимістичний та песимістичний. Перший полягає у залученні Україною гарантованих кредитів (або отримання гарантованих чергових траншів з Росії згідно з підписаними угодами), і які будуть направлені не на штучну підтримку національної грошової одиниці шляхом продовження “проїдання” золотовалютних резервів, а на підтримку плавної планомірної девальвації гривні. За таких умов ми зможемо переорієнтувати власну економіку та отримати ті вигоди від плавної девальвації гривні, про які ми говорили вище, і на кінець забезпечити хоча б стабільність банківської системи в середньостроковій перспективі.

Песимістичним же варіантом розвитку економіки буде або продовження політики валютного таргетування, яка одного дня вичерпає золотовалютні резерви НБУ та призведе до дефолту України, або перехід до плавної девальвації гривні, яка, як ми говорили, все рівно призведе до різкого обвалу національної валюти у випадку, якщо наша влада не забезпечить в короткий термін поповнення офіційних резервів через залучення чергових значних гарантованих кредитів. Сьогоднішня ситуація, коли підписання угоди про асоціацію з ЄС відкладено, коли існує невизначеність і в плані взаємовідносин з Росією (незважаючи на підписані нові угоди та отримання траншу у 3 млрд. дол. США), коли всередині країни загострена політична обстановка, дає нам примарні шанси отримати значний кредит, одержання якого було б гарантовано та навколо якого можна було б планувати реорганізацію грошово-кредитної політики. Ще раз наголошуємо на тому, що підписання угоди з Росією про фінансову допомогу у розмірі 15 млрд. дол. США не може розглядатись як гарантія отримання фінансових ресурсів (наступних траншів) через політичну невизначеність всередині країни та нібито продовження курсу України на євроінтеграцію. Тому вже сьогодні потрібно офіційно визнати планомірну девальвацію гривні як єдиний можливий варіант уникнення катастрофічних загроз фінансовій системі країни та розпочати пошук чергових кредитних ресурсів, але вже мотивуючи їх залучення не продовженням курсу підтримки гривні, а саме переорієнтацією грошово-кредитної політики держави в напрямку поступової девальвації національної валюти.

Наразі ми підійшли до того моменту, коли потрібно визначити приблизний мінімально допустимий рівень золотовалютних резервів, які гарантували б реалізацію політики планомірної девальвації гривні, забезпечували б обслуговування зовнішніх зобов'язань держави та могли б вирівнювати платіжний баланс країни в найближчій перспективі. Мінімально допустимий рівень офіційних резервів дозволить також побачити той обсяг фінансових ресурсів, який повинен бути додатково залученим державою для забезпечення стабільності фінансової системи. Додатково залучений, звісно, у вигляді чергових позик, оскільки перспектив внутрішнього поповнення резервів Україна сьогодні, на жаль, не має, про що ми говорили вище.

Приклад визначення мінімально допустимого рівня золотовалютних резервів, що пропонує вітчизняний науковець Т.П. Богдан, за яким, мінімальний рівень золотовалютних резервів має становити суму 30% короткострокового зовнішнього боргу держави, 15% портфельних інвестицій, 15% грошової маси М2 та 10% експорту товарів та послуг [1, с. 51], на нашу думку, є вірним, проте потребує коригування пропорцій з огляду на нинішню ситуацію в економіці України та переорієнтацію грошово-кредитної політики. Так, спеціалісти МВФ говорять про те, що режим плаваючого обмінного курсу змінює формулу підрахунку достатнього рівня офіційних резервів у напрямку зменшення їх обсягу. Це пояснюється тим, що при режимі керованого плавання валюти регулятор не несе відповідальності (або несе, проте в меншій мірі) за утримання попередньо визначених показників обмінного курсу, а тому дозволяє собі мати менші обсяги резервів [4]. Однак, як ми зазначали раніше, планомірна девальвація національної валюти потребує, навпаки, більшого розміру офіційних резервів через необхідність постійного “погашення попиту” населення на іноземну валюту під час знецінення національної.

Виходячи із вище наведеного, доцільно було б збільшити частину іноземних портфельних інвестицій у загальному розрахунку мінімальних резервів з 15% до 20%, оскільки при девальвації спостерігається падіння привабливості економіки для інвестицій, адже гривня, вкладена сьогодні у виробництво, завтра втрачає свою вартість та купівельну спроможність і для того, щоб окупити вкладення, отриманий прибуток має перевищувати рівень знецінення цієї гривні. З іншої сторони, за умови помірної девальвації для іноземної компанії виробництво в Україні стає вигіднішим за ввезення до неї готової продукції, що вже може стати причиною для збільшення вкладень у національну економіку. Проте в короткостроковій перспективі такого навряд чи варто очікувати, навпаки, при переході в режим планомірної девальвації буде відслідковуватись “відтік” іноземних інвестицій з України, що призведе до зменшення надходжень до золотовалютних резервів держави. Тому збільшення частки іноземних портфельних інвестицій до 20% при розрахунку мінімального розміру офіційних резервів України характеризуватиме саме компенсацію потенційного зменшення надходжень з цього каналу.

Слід також зменшити частку експорту товарів та послуг при розрахунку досліджуваного показника з 10% до 5%. Зрозуміло, що девальвація національної валюти збільшує експортні можливості національної економіки. Це, в свою чергу, дає змогу збільшити надходження до резервів держави від зовнішньо-торгівельних операцій, що зменшує потребу в офіційних резервах.

Важливо також визначити необхідну частку офіційних резервів, які будуть спрямовані на “втамування попиту” населення на іноземну валюту під час девальвації гривні. З одного боку, девальвація гривні не передбачає витрачання золотовалютних резервів, адже підтримувати курс національної валюти вже не потрібно. Однак в такій ситуації дуже важко адекватно спрогнозувати рівень попиту населення на іноземну валюту. А підвищений попит, однозначно, буде. І НБУ потрібно буде “вливати” валюту на ринок для того, щоб забезпечити саме плавну девальвацію гривні, а не спровокувати різкий обвал національної валюти. Очевидно, що кошти, які направлялись на міжбанківський ринок у вигляді валютних інтервенцій для підтримки курсу гривні, повинні бути направлені тепер на “втамування попиту” на іноземну валюту під час девальвації. Тобто потрібно створити певний “буфер девальвації”. Якщо взяти середнє сальдо валютних інтервенцій НБУ за останні три роки (період 2011-2013рр.), то ми отримаємо від'ємний показник у розмірі 4,76 млрд. дол. США. На нашу думку, даного запасу фінансових ресурсів цілком вистачить на проведення контрольованої річної девальвації гривні навіть до 25%. Звичайно, їх може бути використано набагато менше, якщо девальвацію гривні супроводжувати певними адміністративними грошово-кредитними заходами. До того ж вказаний обсяг золотовалютних резервів, який має бути направлений на забезпечення плавної девальвації, повинен постійно коригуватись у відповідності до ситуації, що складається на валютному ринку (в основному, стосується поведінки суб'єктів господарювання) в той чи інший період часу, зміни показників платіжного балансу України, перспектив поповнення офіційних резервів НБУ. Тому даний “буфер” слід розглядати не як незмінну та остаточно визначену величину, а як змінний показник. Таким чином, ми пропонуємо наступну кінцеву формулу розрахунку мінімально допустимого розміру золотовалютних резервів України:

грошовий кредитний фінансова безпека

Враховуючи фактичні значення вищенаведених показників на початок 2014р., розрахований за формулою кількісний показник мінімально достатнього рівня золотовалютних резервів України має становити 40,69 млрд. дол. США (35,93 млрд. дол. + “буфер девальвації” 4,76 млрд. дол.). Як відомо, в січні 2014р. обсяг офіційних резервів держави становив трохи більше 20 млрд. дол. США, тобто не вистачає рівно стільки ж для того, щоб забезпечити фінансову стабільність держави в короткостроковій перспективі та реалізацію пропонованих нами грошово-кредитних реформ.

В теорії планомірну девальвацію можна посилити за рахунок заходів фіскальної політики, які додатково зменшать тиск на золотовалютні резерви держави. Ідею фіскальної девальвації запропонував ще в 1931 році відомий економіст Дж.М. Кейнс, проте з тих пір вона практично не використовувалась. Однак на практиці дана теорія може виявитись досить ефективною, адже підняття ставок ПДВ та одночасне зниження розміру соціальних внесків (податку на зарплату) може стати поштовхом до відновлення та розвитку економіки.

Слід розпочати з того, що зростання ставок ПДВ торкнеться трьох основних цільових груп - імпортерів, експортерів та національних виробників. Тоді як зниження розміру соціальних внесків - тільки останні дві групи. Таким чином, підвищення ПДВ змусить імпортерів підняти вартість продукції, що ввозиться в Україну, і, як результат, конкурентоздатність імпорту знизиться. В той самий час збільшення ставок ПДВ для українських виробників буде компенсуватись зниженням податку на зарплату. В підсумку конкурентоздатність вітчизняного виробника на внутрішньому ринку, на відміну від імпортера, не постраждає. Також згідно з законодавством українському виробнику ПДВ відшкодовується, що є додатковою перевагою. В наукових колах взагалі існує думка, що проведення фіскальної девальвації може повністю замінити класичну девальвацію національної валюти, до того ж фіскальна девальвація позитивно відображається на поповненні державного бюджету - може призвести до зростання фіскальних доходів.

Проте насправді проведення фіскальної девальвації в Україні може зіштовхнутись з рядом проблем, які ставлять реалізацію даного заходу під сумнів. Підвищення ставки ПДВ може призвести до посилення ухилення від сплати податків суб'єктами господарювання, що змусить і так досить тінізований бізнес в Україні ще більше “відходити в тінь”. Крім того, як ми знаємо, в нашій державі існують реальні проблеми з відшкодуванням ПДВ суб'єктам господарювання. Варто також акцентувати увагу на тому, що у виробничому комплексі України переважно низька частка витрат на робочу силу у собівартості продукції. До прикладу, приблизно 30% експорту держави становить сталеливарна галузь, в якій витрати фонду оплати праці складають всього 4% повної собівартості продукції. Очевидно, що такі українські виробники не стануть більш конкурентоздатними, якщо знизити податки на зарплату і підвищити ставку ПДВ. До того ж, за різними оцінками, приблизно 40% ринку заробітної плати в Україні перебуває в тіні, що ще більше зменшує ефективність проведення фіскальної девальвації. Звідси ми можемо зробити висновок, що сьогодні фіскальна девальвація не сприятиме якісним перетворенням в економіці країни, а зможе, навпаки, створювати додаткові перешкоди проведенню планомірної девальвації національної валюти.

Висновки

Підсумовуючи все вище сказане, очевидно, що сьогодні необхідно припинити визнання стабільності національної грошової одиниці основним завданням НБУ та прописати відповідні зміни у Законі України “Про Національний банк України”, а також відмовитись від визначення однією із основних цілей фінансової безпеки держави - цілі стабільності гривні. Натомість основним завданням НБУ доцільно було б визнати створення та забезпечення необхідних передумов для розвитку банківської системи країни як ефективного механізму залучення, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів на шляху до перебудови та модернізації економіки України. Таким чином, основною монетарною складовою фінансової безпеки держави визнати саме стабільність та розвиток банківської системи держави. І контрольована девальвація гривні вже сьогодні за рахунок залучення чергових кредитів є першим кроком для досягнення даної цілі. Інакше при різкому обвалі гривні, досягнути стабільності не тільки в банківській сфері, але й фінансової системи в цілому буде практично неможливо в середньостроковій перспективі.

Література

1. Богдан Т.П. Достаточность международных резервов как предпосылка обеспечения макрофинансовой стабильности / Т.П. Богдан // Экономика Украины: Политико-экономический ежемесячный журнал министерства экономики. - 2012. - № 8. - С. 44-54.

2. Савченко В.Ф. Вибір між девальвацією та ревальвацією як запоруками економічного зростання / В.Ф. Савченко, М.Б. Демченко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. - Чернігів: ЦНТЕІ, 2010. - № 4. - С. 6-14.

3. Турдьо Ю. Какая польза от снижения курса гривны? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://newsplot.org/story/11016/.

4. Moghadam R. Assessing Reserve Adequacy / R. Moghadam, J.D. Ostry and R. Sheehy // IМF Working Paper. - 2011. - № 2. - Р. 75-83.

References

1. Bogdan T.P. (2012), “Sufficiency of international reserves as a prerequisite to ensure macro-financial stability”, Ekonomika Ukrainy: Politiko-ekonomicheskii ezhemesiachnyi zhurnal ministerstva ekonomiki, vol. 8, pp. 44-54.

2. Savchenko V.F. and Demchenko M.B. (2010), “The choice between devaluation and revaluation as a prerequisite for economic growth”, Vіsnik Chernіgіvskogo derzhavnogo tekhnologіchnogo unіversitetu, vol. 4, pp. 6-14.

3. Turdo Iu. (2013), “What is the use of depreciation of hryvnia?”, Newsplot, [Online], vol. 4, available at: http://newsplot.org/story/11016/.

4. Moghadam R. (2011), “Assessing Reserve Adequacy”, IМF Working Paper, vol. 2, pp. 75-83.

Размещено на Allbest.ru