Інфраструктура грошового ринку: теоретичні засади дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інфраструктура грошового ринку: теоретичні засади дослідження

Богдан Іванович Пшик

доктор економічних наук, професор,

завідувач кафедри фінансів

Львівського інституту банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України,

Тетяна Миколаївна Неклюдова

кандидат економічних наук, головний економіст

Центру наукових досліджень Національного банку України

Анотація

Здійснено теоретичне дослідження сутності інфраструктури грошового ринку. Запропоновано власне визначення інфраструктури грошового ринку, визначено її структуру і функції.

Ключові слова: грошовий ринок, грошово-кредитні відносини, інфраструктура грошового ринку.

Summary

The article presents a theoretical study of the nature of money market infrastructure. A proper definition of infrastructure money market, its structure and function.

Keywords: money market, monetary relations, money market infrastructure.

Постановка проблеми

В умовах ринкових перетворень економіки України особливого значення набуває досягнення соціально-економічної стабілізації суспільства, що неможливо уявити без існування ефективного грошового ринку, оскільки механізм його функціонування є зв'язувальним ланцюгом між усіма економічними суб'єктами ринкової системи, що забезпечує сталість відтворення в ринковій економіці та стимулює розвиток виробництва. Сьогодні у вітчизняній економіці відбуваються процеси розвитку грошового ринку, який визначає обсяги інвестицій, рівень процентних ставок, які впливають на динаміку ВВП та рівень інфляції.

Стан грошового ринку визначається на лише місткістю його компонентів, попитом і пропозицією на гроші, а й значною мірою залежить від розвитку його інфраструктури. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває вироблення відповідних теоретико-методологічних підходів до дослідження інфраструктури грошового ринку і вироблення на цій основі пропозицій щодо напрямів його подальшого розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження грошового ринку та його компонентів, зокрема попиту і пропозиції на гроші, рівня процентних ставок, є предметом аналізу багатьох сучасних економічних теорій. У наукових працях зарубіжних учених, зокрема Дж. М. Кейнса, М. Фрідмана, Л. Харріса, Дж. Хікса, розроблено функціональні проблеми грошового ринку, досліджено причинно-наслідкові зв'язки між показниками грошового ринку та основними макроекономічними індикаторами, представлено теоретичні підходи до забезпечення рівноваги на грошовому ринку.

Функціонування грошового ринку опосередковане системою інфраструктурних елементів, найважливіше значення з яких має банківська система. Особливу увагу цій складовій присвятили свої праці такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як Ю. Бабічева, А. Гальчинський, О. Лаврушин, А. Мороз, М. Савлук, В. Сенчагов, В. Усоскін та ін. Значно менше уваги приділено вивченню інфраструктури грошового ринку загалом і розробленню підходів до її дослідження.

Виклад основного матеріалу

«Інфраструктура» (від лат. «Infra» - підстава, фундамент і «structura» - будова, взаєморозташування) - це складові частини загального устрою економічного чи політичного життя, які мають підпорядкований, допоміжний характер і забезпечують нормальну діяльність економічної чи політичної системи в цілому [1].

Уперше поняття «інфраструктура» почало застосовуватись у західній економічній літературі лише з початку 40-х рр. ХХ століття. Найбільший вклад у розвиток теорії ринкової інфраструктури внесено у працях К. Вікселя, А. Льюіса, Р. Нурксе, А. Янгсона, А. Хіршмена, У. Ростоу, П. Самуельсона та ін. Іншими словами, інфраструктура - це сукупність організацій, установ, посередників, завдання яких полягає в обслуговувані будь-якої соціально-економічної системи та забезпеченні нормальної її діяльності. У сучасний період сформувались інституціональна, маркетингова, розподільна і логістичні концепції ринкової інфраструктури, кожна з яких акцентує увагу на її ролі у процесі нормального протікання окремих стадій виробництва й обороту матеріальних і нематеріальних благ.

Дослідження інфраструктури грошового ринку як відправного моменту припускає, перш за все, систематизацію теорій грошового ринку. При цьому найважливішими напрямами є кейнсіанський, посткейнсіанський, неокласичний і кейнсіансько-неокласичний синтез, основна відмінність між якими полягає в розумінні компонентів грошового ринку, впливу їх на економіку, можливості кількісного виміру (табл. 1).

Разом з тим інфраструктура грошового ринку являє собою складову ринкової інфраструктури універсального характеру, що впливає на стан окремих ринків і на макроекономічні параметри національної економіки загалом. Інфраструктура грошового ринку розглядається в науковій економічній літературі в основному з позицій: складової фінансово-кредитної інфраструктури (А. С. Новоселов, Г. В. Тимофєєва та ін); інфраструктурного блоку грошової системи (О. І. Лаврушин та ін.); банківського сектору (Д. А. Бабічева, В. М. Усоскін та ін).

інфраструктура грошовий ринок

Таблиця 1

Основні напрями теорій грошового ринку

Джерело. [2, с. 10].

Аналіз наявних теорій дозволяє стверджувати про переважання конкретно-економічного підходу до вивчення інфраструктури грошового ринку, слабку розробленість її теоретичних засад, унаслідок чого залишаються поза сферою дослідження проблеми інфраструктурної забезпеченості депозитно-кредитної діяльності банківської системи та ідентифікація її ролі як каталізатора або обмежувача в забезпеченні стійкості грошового ринку та економіки загалом.

Як відомо, національна економіка являє тісну єдність взаємопов'язаних між собою реального (ринок товарів і послуг, ринок факторів виробництва) і фінансового секторів. Сучасний ринок - поняття більш глибоке, багатофункціональне, комплексне і являє собою систему ринків, серед яких особливе місце належить грошовому ринку, під яким розуміється механізм, за допомогою якого здійснюється взаємодія попиту і пропозиції грошей. Іншими словами, сукупність усіх грошових ресурсів країни постійно переміщується (розподіляється і перерозподіляється) під впливом попиту і пропозиції з боку різних економічних суб'єктів.

Грошовий ринок відрізняється від традиційних ринків у тому сенсі, що тут гроші обмінюються на інші активи з альтернативною вартістю, яка виміряна у формі номінальної норми відсотка. Подібно будь-якому ринку, грошовий ринок може нормально функціонувати тільки за наявності певної інфраструктури.

Ми вважаємо, що інфраструктура грошового ринку може бути правильно визначена на основі макроекономічного підходу, згідно з яким інфраструктура в ринковій економіці - це підсистема ринкової економічної системи, сукупність елементів якої забезпечує функціонування взаємозв'язків між господарськими суб'єктами; оптимізує рух товарно-грошових потоків і має не обслуговувальний, а забезпечувальний характер щодо економіки країни. Характеризуючи інфраструктуру грошового ринку, слід виходити з того, що на його розвиток (як і всіх інших) впливають не тільки об'єктивні, а й суб'єктивні фактори, причому роль останніх у сучасних умовах зростає. Отже, до складу інфраструктури грошового ринку потрібно включати не тільки матеріальні елементи.

Відомо, що грошовий ринок складається з великої кількості різноманітних «каналів», за якими грошові кошти «перетікають» від власників заощаджень до позичальників. Ці канали можна поділити на дві основні групи. До першої належать так звані канали прямого фінансування, тобто канали, за якими грошові кошти переміщуються безпосередньо від власників заощаджень до позичальників. Друга група - це канали непрямого фінансування. За непрямого фінансування грошові кошти, що переміщуються від домашніх господарств у напрямку фірм, проходять через особливі інститути, до числа яких належать, наприклад, банки, взаємні фонди, а також страхові компанії; ці організації називаються фінансовими посередниками. Фінансові посередники є водночас інститутами інфраструктури фінансового ринку.

Стан інститутів ринкової інфраструктури неоднорідний як із кількісного, так і з якісного аспекту. Зміст ринкової інфраструктури не може бути зведений до сукупності лише інституціональних елементів. У сучасній ринковій інфраструктурі прийнято виділяти інформаційний елемент. Це інформаційні мережі та потоки, асоціації чи добровільні об'єднання, що представляють інтереси інших інститутів «знизу» (наприклад, Асоціація українських банків). А також інститути, що забезпечують зворотний зв'язок між суб'єктами ринкових відносин (наприклад, засоби масової інформації).

Під законодавчим елементом інфраструктури розуміють відповідну частину господарського законодавства, що регламентує як діяльність інститутів ринкової інфраструктури, так і поведінку суб'єктів ринкових відносин. Власне, він задає «правила гри» в ринковій економіці.

Соціальний елемент відображає рівень ринкового мислення (менталітет) населення, його готовність дотримуватись правил і закономірностей функціонування ринку. Саме ці елементи визначають цілісність і завершеність як ринкової інфраструктури в цілому, так і окремих її елементів.

Тому, на нашу думку, під інфраструктурою грошового ринку слід розуміти організаційно-економічну систему, до якої входять норми, правила та інституції, які формують канали передавання грошових імпульсів, які безпосередньо впливають на стан грошової пропозиції та зміну її параметрів.

Виходячи з цих позицій, слід деталізувати такі складові інфраструктури грошового ринку.

1. Посередницький блок: комерційні банки, страхові компанії, кредитні спілки, лізингові та фінансові компанії, компанії з управління активами, інститути спільного інвестування, торгівці цінними паперами, брокерські компанії, недержавні пенсійні фонди та ін.

2. Регулятивний блок: Національний банк України, Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, саморегулівні організації, асоціації та об'єднання учасників грошового ринку, законодавчі і нормативно-правові документи, які регламентують грошово-кредитні відносини в державі.

3. Розрахунково-платіжний блок: організатори торгівлі, фондові та валютні біржі, позабіржові торгово-інформаційні системи, альтернативні торгові системи, платіжна система, розрахункова система.

4. Блок інформаційного забезпечення: телебачення, радіозв'язок, мережа «Інтернет», засоби масової інформації, виставки, ярмарки, рейтингові агенції, бюро кредитних історій, аналітичні та консалтингові компанії.

5. Обліковий блок: депозитарії, депозитарні установи, розрахункові центри, клірингові системи, депозитарії банків та фондових бірж.

6. Організаційний блок: аудиторські компанії, вищі навчальні заклади, науково-дослідні установи, юридичні компанії, розробники програмного забезпечення, фінансові консультанти, колекторські компанії, оцінювачі.

Інфраструктура грошового ринку не лише має свою сутність, яка проявляється у її складових, принципах функціонування, особливостях і специфіці діяльності окремих установ, а й активно взаємодіє з навколишнім середовищем, з іншими процесами в економічній та соціальній сферах, відповідно на них впливаючи.

Основні напрями і механізми цього впливу й визначають окремі її функції. При цьому слід зазначити, що функцією може бути такий вплив на економічних суб'єктів, між якими в такому разі відбуваються грошово-кредитні відносини. Тому функції інфраструктури грошового ринку сприяють її консолідації. Саме функції характеризують суспільне призначення інфраструктури грошового ринку і дають чітке уявлення про її роль, тобто «роботу», яку вона виконує в суспільстві. Як і сама сутність, зміст інфраструктури грошового ринку, її функції є явищем об'єктивним і динамічним. Кожна з них формується і розвивається мірою розвитку грошово-кредитних відносин та економічного середовища, в якому функціонує інфраструктура грошового ринку.

Виділимо функції інфраструктури грошового ринку, які, на нашу думку, найкраще розкривають її зміст і сутність.

1. Емісійна - емісія готівкових грошей (центральний банк) і створення безготівкових грошових коштів (комерційні банки).

2. Нагромаджувальна - формування грошових ресурсів (створення вартості) з метою реалізації грошово-кредитних відносин, акумуляція заощаджень економічних суб'єктів.

3. Перерозподільна - перерозподіл сформованих фінансових ресурсів та їх спрямування в різні сфери економіки, які їх потребують, без зміни первинного права власності на ці ресурси; забезпечення рівноваги на ринку капіталів.

4. Трансформаційна - трансформація грошових нагромаджень і заощаджень економічних суб'єктів у вартість, що приносить доходи; подальше диверсифі- коване вкладення нагромадженого капіталу.

5. Інформаційно-аналітична - забезпечення економічних суб'єктів інформацією про стан грошового ринку, що робить його більш транспарентним (відомостями про обсяги, структуру грошової маси, стан інфраструктури грошового ринку тощо).

6. Регулятивна - регулювання у сфері інкасації готівки, здійснення касових і розрахунково-платіжних операцій, умов кредитування і рефінансування, дотримання резервних вимог, проведення операцій на відкритому ринку.

Ми вважаємо, що методологічну основу дослідження інфраструктури слід формувати на принципах системного підходу, які дозволяють: досліджувати інфраструктуру грошового ринку з позицій сукупності норм, правил та інституцій, які формують канали передавання грошових імпульсів, що безпосередньо впливають на стан грошової пропозиції та зміну її параметрів; моделювати кількісні і якісні залежності між показниками діяльності елементів інфраструктури грошового ринку та обсягами залучення і розміщення грошових ресурсів, результатами їх використання, основними макроекономічними показниками, які характеризують стан грошового ринку країни; структуризувати напрями використання грошових ресурсів; оцінювати ефективність їх використання.

Кожен із зазначених напрямів може виступати як самостійний предмет дослідження або входити складовою частиною в системи вищого рівня. Цільову спрямованість дослідження окреслює сукупність функцій управління розвитком інфраструктури грошового ринку.

Висновки

Актуальність і гострота проблеми діяльності інфраструктури грошового ринку та взаємодії окремих її складових свідчить про необхідність проведення відповідних теоретико-методологічних досліджень. Теоретичні й емпіричні напрацювання вітчизняних учених свідчать, що перелік таких чинників стосовно окремих складових інфраструктури грошового ринку може змінюватися з розвитком загальної ситуації на конкретних його секторах, тому важливим завданням є визначення цих факторів з урахуванням наявних тенденцій і тих, які можна прогнозувати за умов розвитку грошового ринку.

Потребують дослідження механізми та схеми співпраці і впливу інфраструктури грошового ринку на структуру і темпи розвитку як фінансово-кредитної системи, так і економіки загалом, її реального сектору зокрема. Актуальним завданням є комплексне дослідження основних напрямів удосконалення діяльності банківської системи, страхового ринку, інститутів спільного інвестування і системи недержавного пенсійного забезпечення. Адже, як зазначається у звіті МВФ «Перспективи розвитку світової економіки», «нещодавні події на фінансових ринках указують на необхідність реформування та поліпшення їх інституційної структури». Розвиток грошово-кредитних відносин, інтенсифікація інвестиційних процесів в Україні потребує, з одного боку, концентрації ресурсів і капіталів, а з другого - створення ефективної інфраструктури для багатоканального диверсифікованого фінансового ринку, невід'ємною складовою якого є грошовий ринок.

Список використаних джерел

1. Национальная экономическая энциклопедия [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://vocable. ru/dictionary/88/symbol/200/page/17.

2. Эрлих Г. В. Инфраструктурные ограничения денежного предложения в транзитивной экономике: ав- тореф. дис.... канд. экон. наук: 08.00.01 / Г. В. Эрлих; Южно-Уральский государственный университет. - Южно-Уральск, 2006. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru