Фінансове забезпечення розвитку туристичної галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний економічний університет

Кафедра банківського менеджменту та обліку

Фінансове забезпечення розвитку туристичної галузі

аспірант Марія Павлівна Рипкович

Анотація

Проаналізовано важливість фінансового забезпечення розвитку туристичної сфери. Проведено аналіз бюджетного фінансування туристичної галузі України. Запропоновано шляхи поліпшення фінансового забезпечення функціонування туризму.

Ключові слова: туристична галузь, фінансове забезпечення, бюджетне фінансування туризму, видатки державного бюджету, позабюджетні джерела фінансування туристичної сфери.

Summary

The author investigates the importance of financial security of tourism development. The paper performs the analyses of budget financing of tourism industry in Ukraine. Ways for the financial security improvement of tourism are suggested.

Keywords: tourism industry, financial security, government funding of tourism, state budget expenditures, extrabudgetary sources of tourism industry financing.

Постановка проблеми. Більшість країн світу за останні роки значно активізували інвестиційну діяльність у туристично-рекреаційній сфері, перетворивши її в основну рушійну силу соціально-економічного прогресу за рахунок постійного створення нових робочих місць та підприємств, розвитку інфраструктури, підвищення доходів від експорту послуг. Що торкається України, то ця сфера має достатньо значний потенціал, який за умов ефективного використання може забезпечувати сталий розвиток країни, постійне підвищення рівня якості життя населення, конкурентоспроможності країни на світовому ринку. Відмітимо, що в останні роки в туристично-рекреаційній сфері України спостерігаються позитивні тенденції, які проявляються у збільшенні туристичних потоків, зростанні обсягів наданих туристичних послуг, надходжень до бюджету та зайнятих у цій сфері.

Однак вітчизняний туристично-рекреаційний продукт, незважаючи на існуючий потенціал, з кожним роком стає все менш привабливим і конкурентоспроможним, головним чином через недостатню активність з боку держави в напрямі фінансування та забезпечення розвитку сфер туризму й рекреації. Як наслідок, ці сфери на сьогодні неспроможні забезпечувати повноцінне виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій, не сприяють збереженню довкілля та культурної спадщини, наповненню бюджетів усіх рівнів, створенню робочих місць, збільшенню питомої ваги сфери послуг у структурі ВВП. Саме тому залишаються актуальними питання фінансового забезпечення розвитку туристично-рекреаційної сфери, створення інвестиційних умов, що стимулюють приплив коштів в об'єкти рекреаційної індустрії на території України. Сучасні реалії та проблематика фінансування інноваційного розвитку туристично-рекреаційної сфери розкривають нові можливості радикальних структурних перетворень на регіональному рівні, оскільки одним із резервів економічного зростання регіонів є наявність рекреаційних ресурсів, ефективне освоєння яких розв'язує низку соціальних та економічних проблем регіонального розвитку.

Саме тому розробка дієвих заходів щодо подолання негативних тенденцій у функціонуванні сфер туризму й рекреації, визначення комплексних і системних заходів щодо їх сталого розвитку за умов активної фінансової підтримки держави є нагальною проблемою сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні і прикладні аспекти фінансового забезпечення розвитку регіону та туристично-рекреаційної сфери висвітлені у працях багатьох учених-економістів і практиків. Так, А. В. Кулінська досліджувала особливості фінансового механізму державного управління суб'єктами туристичної галузі України; А. Г. Охріменко, А. С. Чкан - окремі аспекти фінансування сфери туризму; С. С. Захарчук обґрунтовує загальні фінансово-економічні проблеми, що стосуються функціонування туристичної галузі, а Н. В. Коленда розглядає механізм фінансового забезпечення щодо реалізації стратегічного потенціалу рекреаційної системи регіону.

Низка наукових публікацій стосується фінансування курортно-рекреаційного комплексу як складової сфери туризму, це, зокрема, роботи П. Рендович, О.Дубовікової, Г. Костенко, О. Чайковської.

Метою статті є виявлення основних проблем і специфіки фінансового забезпечення туристичної галузі України і на цій основі обґрунтування цілей фінансового забезпечення туризму України.

Обґрунтування отриманих наукових результатів. Функціонування сфери туризму і рекреації в сучасних умовах господарювання є досить активним, однак існує низка вагомих стримувальних факторів. Доволі показовим прикладом серед них є недосконалість нормативно-правової бази, суперечливість і неузгодженість окремих її положень, відсутність дієвої державної програми регулювання туризму та рекреації як перспективного напряму розвитку, чітко розроблених методик і механізмів її реалізації, недостатність фінансування цієї сфери. Фінансова діяльність держави у сфері туризму і рекреації на сьогодні є досить декларативною, фрагментарною, обмеженою і відповідно недостатньо ефективною.

Проблематика створення фінансового механізму забезпечення реалізації стратегічного потенціалу туристично-рекреаційної системи на рівні регіону достатньо широко розглядається в науковій літературі, однак узгоджених позицій щодо його розуміння поки що не розроблено.

Одним із найбільш дискусійних питань сьогодення залишається фінансове забезпечення функціонування будь-якої галузі господарства. Цікавою є думка

С. Онишко [7], згідно з якою в загальнотеоретичному і практичному плані фінансове забезпечення є цілісним процесом, що охоплює власне фінансове забезпечення, можливості нагромадження і відтворення фінансових ресурсів, а також його регулятивний потенціал. Спрощений підхід до суті фінансування пропонує Г. Кірейцев [3, с. 124], а саме: «...фінансове забезпечення полягає у наданні певної суми фінансових ресурсів на розв'язання окремих завдань фінансової політики».

Викладені міркування вчених чітко розрізняють забезпечувальну (ту, що проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб, і характеризує пасивний вплив фінансового забезпечення) і регулятивну (здійснює вплив через виділення достатніх коштів і через конкретну форму фінансового забезпечення характеризує активний вплив фінансового забезпечення) дії фінансового забезпечення в такому цілісному процесі. Погоджуючись із таким твердженнями, можна визнати, що завданням фінансового забезпечення туристично-рекреаційної галузі є створення сприятливого середовища щодо виділення, розподілу і залучення фінансових ресурсів для розвитку туризму та рекреації.

Фінансове забезпечення туристично-рекреаційної сфери має чимало особливостей і специфічних рис, пов'язаних перш за все з механізмом її функціонування. Загалом ця галузь потребує фінансування в суміжні сфери діяльності (готельне і ресторанне господарство, різноманітні об'єкти оздоровлення, різні види транспорту та його інфраструктура, заклади розваг, народні промисли тощо), а з іншого боку, соціальний ефект полягає в тому, що модернізована інфраструктура використовується не лише туристами, особами, що потребують санаторно-курортного лікування, а й місцевим населенням. фінансовий туристичний бюджетний кошти

Тут відмітимо, що дослідники цієї специфічної галузі економіки досить високо оцінюють ефективність її фінансування. Зокрема, С. Захарчук зазначає, що «туристична галузь - це галузь, яка за порівняно невеликих витрат може дати значний прибуток, адже оборотність капіталу в цій галузі в чотири рази вища, ніж у середньому в інших галузях світового господарства, при цьому витрати на створення одного робочого місця в інфраструктурі туризму в 20 разів менші, ніж у промисловості» [5].

Зважаючи на вищенаведене, можемо визначити основні завдання, які стоять перед фінансовим забезпеченням реалізації стратегічного потенціалу туристично-рекреаційної системи країни, а саме:

- досягнення максимальної ефективності використання наявних фінансових ресурсів задля максимізації обсягів виробленого ВВП на основі вибору раціональної моделі фінансового забезпечення;

- встановлення оптимальних пропорцій розподілу і перерозподілу виробленого ВВП із метою повного забезпечення потреб громадян, підприємств туристично-рекреаційної сфери, держави;

- усебічне сприяння залученню всіх тимчасово вільних коштів та отримання доходів через інституції фінансового ринку на потреби фінансового забезпечення виробництва у невиробничій сфері.

Провідну роль у створенні сприятливого середовища для розвитку туризму і рекреації має проводити держава. Саме державі, в силу історичних, економічних, ментальних особливостей вітчизняного суспільства, притаманна виняткова роль у цьому процесі. Однак в умовах ринкової економіки вона здатна мобілізувати обмежений обсяг ресурсів для задоволення суспільних потреб.

Специфіка сфери туризму і одночасно її головна особливість полягає в тому, що за умов високої оборотності капіталу в галузі вона за порівняно невеликих витрат забезпечує великий прибуток, за рахунок якого будуть зростати платежі до бюджету. Саме тому важлива роль у підтримці та розвитку сфери туризму в Україні належить державі, яка повинна завдяки ефективній фінансовій політиці сприяти системному використанню грошових коштів, узгодженості діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, туристичної інфраструктури та органів влади. Форми, джерела та способи державної фінансової підтримки є досить різноманітними. Основним джерелом фінансування є державний бюджет. Відповідно до чинних нормативно-правових актів бюджетні кошти, що виділяються для сфери туризму, спрямовуються:

1) на забезпечення підвищення якості та рівня безпеки національного туристичного продукту шляхом розроблення і впровадження стандартів та технічних регламентів у галузі туризму;

2) підготовку і поширення інформації про Україну та її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку і всередині держави;

3) забезпечення ведення обліку та проведення моніторингу туристичних ресурсів шляхом розроблення і ведення реєстрів природних територій курортів, об'єктів відвідувань, санаторно-рекреаційних об'єктів, туристичної інфраструктури, турагентств і туроператорів;

4) проведення за участі вітчизняних фахівців семінарів, конференцій, засідань за круглим столом з питань туризму та курортів, засідань міжвідомчих двосторонніх, багатосторонніх і міжнародних робочих груп з туризму;

5) здійснення оплати витрат, пов'язаних із відрядженням членів офіційних делегацій Держтуризмкурорту, експертів, науковців, залучених для організації та участі в міжнародних туристичних виставках, заходах у сфері туризму, конференціях, міжурядових комісіях, у засіданнях міжнародних організацій з метою поширення інформації про Україну та її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку і всередині держави, які проводяться в Україні та за кордоном [8].

Загалом, протягом останніх років (2008-2013 рр.) політика держави в напрямі фінансування туризму не є стабільною. Причини цього, на наш погляд, криються в тому, що:

- по-перше, прийшли зміни в підпорядкуванні сфери туризму: з-під контролю Міністерства культури і туризму України до Міністерства інфраструктури України;

- по-друге, відбулися певні зміни у структурі статей бюджету, за якими передбачено виділення бюджетних коштів. Так, до 2011 року основними статтями, пов'язаними з фінансуванням сфери туризму в рамках державного бюджету України, були такі: фінансова підтримка розвитку туризму; прикладні розробки у сфері розвитку культури і туризму; фінансова підтримка створення умов безпеки туристів і розбудови туристичної інфраструктури міжнародних транспортних коридорів та магістралей. Починаючи з 2012 року Державним бюджетом України передбачено об'єднання статей бюджету і створення нових. Відповідно фінансування здійснюється за такими статтями: керівництво та управління у сфері туризму і курортів; фінансова підтримка розвитку туризму, створення умов безпеки туристів і розбудови туристичної інфраструктури міжнародних транспортних коридорів та магістралей в Україні; прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері розвитку національної транспортної мережі та туризму.

З огляду на це головним розпорядником бюджетних коштів з 2012 року визначено Державне агентство України з туризму та курортів, серед найбільш пріоритетних напрямів діяльності якого є такі:

- підтримка нової моделі науково-технологічних перетворень туризму;

- забезпечення розвитку в'їзного і внутрішнього туризму, курортів;

- децентралізація, підтримка місцевих ініціатив у розвитку туризму;

- досягнення ефективного державно-приватного партнерства;

- державне стимулювання кластерних регіональних утворень, що беруть активну участь у міжнародному туризмі;

- поширення інформації про Україну та її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку і всередині держави;

- організація створення загальнодержавної інформаційної мережі в туристичній і курортній сферах;

- підтримка різних форм міжнародного кооперування у сфері міжнародного туристичного обміну.

Утім, як свідчать сучасні реалії, не зважаючи на стабільне зростання обсягу фінансових ресурсів, які направляються на бюджетне фінансування туристичної галузі України, суттєвого прогресу в цьому плані поки що не досягнуто. Так, обсяги бюджетного фінансування туристичної галузі України протягом останніх семи років (2008-2013 рр.) не мають системного характеру і концентруються за одноманітними напрямами. Найбільш сприятливим у напрямі фінансування сфери туризму в Україні був 2008 рік, оскільки держбюджетом було передбачено виділення найбільшої кількості коштів для фінансування галузі (рис. 1).

У наступні роки (2009-2011 рр.) сума коштів була зменшена майже в 10 разів: на фінансову підтримку створення умов безпеки туристів і розбудови туристичної інфраструктури з 4 800 тис. грн у 2008 р. до 432 тис. грн у 2011 р., на фінансову підтримку розвитку туризму з 20,29 млн грн до 1,83 млн грн, відповідно. Отже, загалом сума коштів за цими двома статтями зменшилася з 25,09 млн грн у 2008 р. до 2,26 млн грн у 2011 р. А 2012 року відбулося часткове збільшення, 2013-го часткове зменшення суми виділених коштів за цими статтями, ураховуючи їх об'єднання в одну.

Зазначимо, що 2012 року намітилося позитивне зрушення в напрямі фінансування сфери туризму. Державним бюджетом передбачено загальну суму видатків на сферу туризму в розмірі 6,76 млн грн, що майже утричі більше за відповідний показник 2011го. Майже 65% коштів, що у грошовому еквіваленті становить 4,33 млн грн, передбачено на керівництво та управління у сфері туризму і курортів. Також на рівні 2012 року були передбачені видатки на сферу туризму 2013-го. Так, загальна сума видатків на сферу туризму того періоду становила 6,37 млн грн, де 69,6% цих коштів передбачено на керівництво та управління у сфері туризму і курортів. У попередні роки цієї статті в держбюджеті країни не було.

Сума коштів на прикладні розробки у сфері розвитку культури і туризму (рис. 2) залишилася майже незмінною в період 2008-2010 рр. (у середньому на рівні 7,5 млн грн), однак 2011-го їх сума була зменшена майже в 10 разів (861 тис. грн).

Після 2011 року спостерігається зменшення коштів на прикладні розробки - до 445,8 тис. грн у 2012 р. і до 306,9 тис. грн у 2013 р. Негативним у цьому разі є те, що починаючи з 2012 року така сума передбачається на здійснення розробок загалом у сфері розвитку національної транспортної мережі та туризму, а не виключно туризму. Варто також зазначити, що за останні роки бюджетом не було передбачено створення жодних спеціальних фондів для фінансування сфери туризму, які мали місце в період 2009-2001 рр.

Більш позитивною є ситуація з фінансуванням роботи профільного міністерства, що регулює сферу туризму в Україні. До 2011 року це було Міністерство культури і туризму в Україні, пізніше сферою туризму почало опікуватися Міністерство інфраструктури України. Фінансування діяльності профільного міністерства з 2008 р. до 2011 р. було стабільним, крім того, здійснювалося не тільки за рахунок коштів загального бюджету, а й за рахунок існування спеціальних фондів.

Позитивним зрушенням у напрямі державної фінансової підтримки сфери туризму України є прийняття в березні та листопаді 2011 року, а потім у березні 2012-го постанов КМУ в яких чітко визначено розпорядника бюджетних коштів (Міністерство інфраструктури України), відповідального виконавця бюджетної програми (Держтуризмкурорт), напрями використання коштів і порядок звітності. Це певним чином зменшує рівень декларативності законодавчих норм, систематизує і впорядковує діяльність у сфері фінансування туризму. Попри те, що в Україні останнім часом спостерігається поступове збільшення інвестицій у суміжні з туризмом сфери діяльності, вони за своїм обсягом залишаються недостатніми для ефективної і повноцінної діяльності туризму.

Вивчення зарубіжного досвіду та наукової думки дає нам підстави стверджувати, що фінансування розвитку туризму має кінцевий позитивний результат, якщо будуть задіяні:

- державні фінансові механізми підтримки туристичної діяльності;

- обґрунтовані способи і методи статистичного обліку туризму для правильного визначення фінансових потоків і фінансової рівноваги в галузі туризму;

- позитивний досвід функціонування транснаціональних компаній на ринку міжнародного туризму і врахування їхніх особливостей у фінансуванні країн, які приймають;

- розвиток інформаційних технологій у туризмі як новий підхід до його інвестування.

Надзвичайно важливим фінансовим аспектом функціонування туристичної галузі є забезпечення фінансовими ресурсами туристичних підприємств, більшість з яких малі, де існують проблеми з власними фінансовими ресурсами; а також туроператори, які потребують значного обсягу оборотних засобів для оплати послуг готелів і транспортних компаній перед туристичним сезоном.

У сучасних фінансово-економічних умовах, спричинених економічними тенденціями, основними напрямами політики фінансування туризму є як прямі, так і непрямі джерела фінансування. До прямих джерел відносять власні ресурси підприємств, місцевий бюджет і позабюджетні джерела фінансування соціального туризму. Непрямими джерелами є залучений капітал, переважно позиковий, як приватного, так і іноземного характеру, а також кошти громадських організацій та інші.

З огляду на фінансово-економічну кризу та обмеження можливостей у наданні прямої фінансової підтримки цілком зрозумілою стає роль непрямих форм фінансової підтримки.

Тому, зважаючи на світовий досвід, в Україні варто більш широко використовувати такі ось типи допомоги держави туристичним підприємствам.

1. Субсидії, що допомагають розв'язати проблему готівки, особливо на першій стадії реалізації туристичних проектів (поширені в Австрії, Франції, Італії, Великобританії).

2. Пільгові позики, що дозволяють компенсувати розрив між фіксованою і комерційною ставками, за якою видається позика, контроль за реалізацією проекту здійснюється протягом усього його терміну реалізації.

3. Боніфікація відсотків і поручництво відносно позик і субсидій - уряд або спеціальний орган гарантує позики, надані комерційними банками на розвиток туризму. Передбачається проведення оцінки можливостей проекту виконати умови, зафіксовані при наданні позик, а також оцінки ризику використання гарантій.

4. Податкові пільги, які надаються після того, як певний туристичний проект починає приносити дохід (в Італії іноземним інвесторам передбачається зменшення ПДВ).

Висновки

Ураховуючи вищезазначене, а також важливість і специфічність функціонування і розвитку туристичної галузі, вважаємо, що вирішення фінансових питань розвитку туризму має базуватися на системному підході та враховувати такі аспекти:

- раціональне й ефективне використання туристичних ресурсів на умовах сталого розвитку з метою формування національного туристичного продукту;

- упровадження системного підходу до регулювання соціально-економічних і фінансових взаємовідносин у туристичній діяльності, оскільки туризм охоплює різні сфери підприємництва, тому має бути прийнята концепція розвитку туризму з чітким нормативно-правовим і соціально-економічним механізмом;

- - функціонування туристичної галузі неможливе без наявності сучасної інфраструктури, тому основний напрям фінансування передбачає залучення коштів саме в розвиток туристичної інфраструктури;

- - сприяння розвиткові внутрішнього і соціального туризму, де певна частка надходжень від туристичної галузі має спрямовуватись на підтримку соціально зорієнтованого внутрішнього туризму.

Список використаної літератури

1. Верланів Ю. Фінансово-економічний механізм та інструменти політики розвитку туризму в Україні / Ю. Верланів // Наукові праці ЧДУ ім. Петра Могили. - 2005. - Т. 38. - Вип. 25. - С. 76-85.

2. Герасименко В. Г. Управління національним туризмом у контексті міжнародного досвіду / В. Г. Герасименко, С. С. Галасюк // Вісник ДІТБ. - 2008. - № 12. - С. 19-24. - [Серія: Економіка, організація і управління підприємствами (в туристичній сфері)].

3. Гроші. Фінанси. Кредит : навч.-метод. посібник / [Г. Г. Кірейцев, Н. М. Александрова, С. О. Маслова] ; за ред. проф. Г. Г. Кірейцева. - Житомир : ЖІТІ, 2001. - 312 с.

4. Держкомстат України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

5. Захарчук С. Фінансово-економічні проблеми функціонування туристичної галузі [Електронний ресурс] // Економіка. Управління. Інновації. - 2010. - № 1 (3). - Режим доступу : http://www.mbuv.gov.ua.

6. Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М. І. Крупка. - Львів : Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 205. - 608 с.

7. Онишко С. В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку : монографія / С. В. Онишко. - Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2004. - 434 с.

8. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки розвитку туризму, створення умов безпеки туристів, розбудови туристичної інфраструктури міжнародних транспортних коридорів та магістралей в Україні : Постанова КМУ від 07.03.2012 № 241 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.

9. Про Державний бюджет України на 2008-2013 роки : Закон України [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.

10. Швець І. Ю. Регіональне управління конкурентоспроможністю туристичних послуг: методологія і практика : автореф. дис. ... д-ра екон. наук / І. Ю. Швець ; Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України. - К., 2009. - 37 с.

Размещено на Allbest.ru