Порівняльний аналіз показників декларації з податку на прибуток підприємств Росії та України

(Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman, Kyiv, Ukraine)

Comparative Analysis of the Declaration for Corporation Tax in Russia and Ukraine

The significant part of internal politics of each country is the tax relationship that under union relations goes beyond the borders of a single country, and therefore requires coordination with other members of the union. The article addresses the methodological aspects of form and structure of a CIT return in Russian Federation and Ukraine as a component of the tax system in each country.

Considered is the content of the taxpayer's indicators in the CIT return in the Russian Federation and Ukraine. Analyzed is the construction of information sources of the reporting forms. Revealed are the principles of tax accounting policy of an organization. Compared is the structure of the returns, filed by the organizations (enterprises) in each country for 2012. It has been revealed that a large volume of the return, which includes the return form and numerous annexes, result in significant expenses of the taxpayer for the preparation and submission of reports to the tax authorities. Based on the results of the study the author attempts to assess the compatibility of taxation in both countries.

Keywords: income tax return, tax accounting, tax reporting, corporate income taxation.

Постановка проблеми

Останнім часом ми є свідками загострення взаємин України і Російської Федерації з приводу геополітичного вибору України і орієнтацією економіки нашої країни на Європейський союз. Росія ж наполягає на участі України в Митному союзі. Вагомою частиною внутрішньої політики кожної країни виступають податкові відносини. Проте, в рамках союзних стосунків вони виходять за межі кордонів окремої країни і потребують узгодження з іншими учасниками союзу. Особливо це характерно для таких податків, як мито, податок на додану вартість, акцизи, які стягуються на кордонах держав. Внутрішні податки, у тому числі, й податок на прибуток підприємства, спрямовані на вирішення внутрішніх бюджетних запитів держави та сприяння інвестиційного клімату. В цьому контексті аналіз показників декларації з податку на прибуток підприємства України і Росії дає можливість порівняти системи оподаткування і обліку різних країн, виявити їх позитивні та негативні ознаки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Інтернаціональні аспекти податкових декларацій відносно Росії і України в літературі практично не висвітлено. В кожній країні нараховується чимало публікацій стосовно аналізу практичних аспектів заповнення і подання декларацій до податкового органу. У той же час, наукова складова більш активно аналізується нашими російськими колегами.

В українській літературі переважає бухгалтерський підхід до оподаткування і не приділяється достатньо уваги міждисциплінарним зв'язкам - аспектам взаємодії обліку і звітності в рамках системи оподаткування.

Метою статті є розкриття методичних аспектів побудови та структури декларації з податку на прибуток підприємства Росії та України як складових системи оподаткування кожної з країн. На цьому тлі можливі висновки про ступінь сумісності або не сумісність систем оподаткування країн. Сумісність може проявлятися в аналогічних підходах до алгоритмів розрахунків бази оподаткування, структурі декларації тощо.

Виклад основного матеріалу дослідження

Російська Федерація (РФ). Податок на прибуток організацій РФ виступає одним з наповнювачів федерального та місцевих бюджетів. Інформаційною базою декларації з податку на прибуток організації РФ виступають дані податкового обліку. На відміну від України, в РФ такий вид обліку регламентовано з 2002 року Податковим кодексом РФ [3]. Зокрема, статтями 313 - 333 встановлено певні правила формування і накопичення інформації для складання декларації з податку на прибуток. За суттю вони відрізняються від нормативів бухгалтерського обліку національних Положень бухгалтерського обліку (ПБУ) Росії.

Необхідність податкового обліку автори публікацій з РФ вбачають у тому, що бухгалтерський облік зі своїми прийомами безперервного спостереження за господарськими процесами перестав задовольняти реалізації' фіскальних інтересів держави [1, с. 71; 3, с. 50].

Характерною для певного кола авторів також є позиція наближення податкового обліку до податкового бюджетування. Останнє тісно пов'язано із фінансовим бюджетуванням підприємства, що має практичну потребу. При цьому сутність податкового бюджетування визначається як право кожного платника податків використовувати дозволені законом важелі, прийоми, способи для максимального скорочення своїх податкових зобов'язань [4, с. 59]. Складовими бюджетування виступають його елементи - планування, облік і управління витратами на сплату податків, внесків. Від податкового бюджетування автори з РФ протягують логічний ланцюг до податкового менеджменту, який формує податкову політику організації та здійснює її практичну реалізацію в податковому плануванні. Останнє виступає важливим елементом стратегічного планування, фінансового управління і контролю для середніх та великих підприємств.

Отже, податковий облік, за версією російських авторів (М. Акулич, О. Андрієнко, І. Бажин, Т. Бодрова, В. Захарін, Н. Лабинцев, М. Маліс та ін.) виступає органічною частиною податкового бюджетування оскільки, систематизує потік інформації на стратегічному та оперативному рівнях планування. Одночасно він є системою, яка тісно пов'язана із бухгалтерським обліком. Проте не замінює останній і не виступає його складовою частиною.

Наші дослідження довели, що такий висновок про місце податкового обліку є відображенням підходу окремої країни до ієрархії облікових систем у структурі управління підприємством в умовах перехідної економіки, коли держава повинна ретельно контролювати систему оподаткування платників. Етап перехідної економіки може тривати доволі довго і визначається багатьма факторами.

Наразі Україна, Росія та інші країни пострадянського простору знаходяться саме у такий фазі розвитку.

Незважаючи на те, що систему податкового обліку організації РФ обирають самостійно, для ведення податкового обліку необхідно сформувати облікову політику для цілей оподаткування; сформувати реєстри податкового обліку, де будуть міститися дані для розрахунку податкової бази. Форми останніх централізовано не встановлено і організації створюють їх самостійно.

Політика щодо податкового обліку повинна відображати: загальний порядок формування доходів і витрат; розподіл на прямі і непрямі витрати; порядок визначення частки витрат, що враховуються в поточному податковому (звітному) періоді; суму залишку витрат (збитків), що відноситься до наступних податкових періодів; порядок створення резервів; суму заборгованості з податку [4, с. 95].

Підтвердженням даних податкового обліку відповідно до нормативних документів [3, 9, 10] є: первинні облікові документи (в тому числі, довідки бухгалтера); аналітичні регістри податкового обліку (зведені форми систематизації згрупованих даних податкового обліку за звітний (податковий) період без відображення по рахунках бухгалтерського обліку); розрахунок податкової бази.

Таким чином, організації РФ застосують автономну систему податкового обліку по відношенню до бухгалтерського фінансового обліку. В рамках такої системи механізм податкових різниць або механізм податкових коригувань не застосовується.

Етап складання декларації та додатків до неї є завершальним в обліковому процесі організації- платника податку. За формою і структурою декларація російського платника має іншу структуру, ніж та, що застосовується в Україні. Зокрема, результуюча частина розрахунків - сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, наводиться на початку декларації в розділі 1, тоді як в українській формі - в кінці розрахунків. Решта розділів російської декларації присвячена розшифровкам податкової бази (показників розділу 1). Ієрархічно побудова розділів декларації виглядає так: аркуш - розділ - підрозділ - додаток. Це свідчить про громіздкість формату декларації російської організації.

Платники податку з 2010 року застосовує наступну послідовність розрахунку податку на прибуток (табл. 1).

Таблиця 1

Послідовність визначення податку на прибуток в декларації організацій Російської Федерації

Таким чином, алгоритм визначення бази оподаткування підприємства (організації) РФ можна представити наступним чином:

Пр.опод.= Др. - Вр. + Дпр. - Впр. - Сп. (1)

де: ПР.опод. - оподаткований прибуток; Др. - доходи від реалізації; Дпр. - позареалізаційні доходи; Вр. - витрати, що зменшують суму доходів від реалізації; Впр. - позареалізаційні витрати; Сп. - сума пільг, передбачених законодавством РФ для зменшення податку [2, с. 113].

В РФ встановлено електронний формат звітності (декларація та додатки). З 2010 року вона подається у форматі PDF, що виключає внесення несанкціонованих змін до декларації. Такий крок законодавця підвищує міжнародний рейтинг податкової системи країни [11. с. 58]. В цілому, за даними рейтингу Світового банку за показниками умов сплати податків «Paying-2013» Росія перебуває на 65 місці, тоді як Україна - на 164 місці зі 185 країн світу. Високе місце сусідньої держави не в останню чергу забезпечили і електронні технології складання і подання декларацій.

Резюме. Отже, декларація російської організації побудована по типу «доходи мінус витрати» з поданням розшифровок складових загальних сум доходів та витрат безпосередньо в декларації, а також у додатках, кількість яких є доволі значною (табл. 3). При цьому застосовується бухгалтерська номенклатура статей доходів і витрат. Проте зміст кожної статті декларації має податкове наповнення відповідно до вимог Податкового кодексу РФ. Механізм податкових різниць або податкових коригувань не застосовується. Модель обліку з метою складання декларації можна визначити як автономну.

Україна. Джерела складання декларації підприємствами України є досить невизначеними. Відповідно до статті 44 ПКУ задекларовано бухгалтерський підхід з коригуванням бухгалтерських даних про доходи та витрати на певні податкові різниці постійного та тимчасового характеру [6]. Це виключає ведення окремого податкового обліку доходів та витрат. Проте, реально механізм податкових різниць не застосовується у зв'язку із відсутністю методичного забезпечення його функціонування. Затверджене у 2011 році Мінфіном Положення з бухгалтерського обліку податкових різниць [7] не забезпечує а ні процесу розрахунків податкових різниць, а ні заповнення декларації.

За структурою податкова декларація з податку на прибуток включає в себе бланк декларації та певні додатки до неї [8]. Форми декларацій з податку на прибуток постійно змінюються. Лише за період 2011 року затверджувалося два формати декларації. Змінюються кількість і зміст додатків. Часта зміна форм звітності не сприяє високому податковому рейтингу країни.

В основній частині декларації наводяться наступні статті доходів та витрат, що формують податкову базу (табл. 2).

Таблиця 2

Послідовність визначення податку на прибуток в декларації підприємства України (фрагмент)