Податкова політика в Україні: фіскальний та регулювальний аспекти впливу непрямого оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

На сучасному етапі розвитку України чільне місце з-поміж ключових проблем економіки посідає питання удосконалення національної системи оподаткування. Насамперед це робиться з метою наповнення бюджету країни та пов'язано із суто фіскальними цілями в умовах перманентного дефіциту фінансових ресурсів у державі. Тому сьогодні залишається відкритим питання вибору податкової політики та побудови справедливої і зрозумілої системи оподаткування. Адже основною метою податкової політики повинно бути забезпечення фінансових потреб, економічного зростання та сприяння гармонізації інтересів держави та платників податків з урахуванням соціально-економічної ситуації в країні та перспектив подальшого розвитку. Для напрацювання конкретних пропозицій щодо оптимізації податкової політики передусім необхідно дослідити регулювальний вплив податків на соціальні та економічні процеси в державі, а також дати оцінку фіскальному потенціалу непрямих податків в Україні.

У вітчизняній науковій літературі приділено значну увагу проблемним аспектам вдосконалення податкової системи України, податковій політиці держави, зокрема питанням непрямого оподаткування та його впливу на соціально-економічний розвиток держави. Ці проблеми порушені у працях В.Л. Андрущенка, М.Я. Азарова, О.Д. Данілова, Ю.Б. Іванова, В.М. Кміть, Т.В. Кощука, А.І. Крисоватого, І.А. Майбурова, В.М. Мельника, А. А. Нікітішина, С.І. Юрія та ін. Проте актуальними залишаються питання щодо визначення ролі та місця непрямих податків у сучасній податковій політиці України, зокрема в контексті нормативно-правових змін упродовж 2010-2013 рр. фіскальний оподаткування фінансовий

Необхідно зазначити, що у кінці XVII на початку XVIII ст. в європейських країнах почали формуватися достатньо чіткі та раціональні податкові системи, які складалися з прямих і непрямих податків. Попри те, що податки на предмети споживання давали великі доходи, вони значною мірою стримували розвиток торгівлі. Тож уже тоді почалося теоретичне осмислення ролі непрямих податків у фінансуванні витрат держави [1, с. 15]. Так, податок з обороту (попередник ПДВ) мав індивідуальні норми обкладання для окремих товарів та в більшості випадків стосувався конкретних видів продукції. Систему ПДВ вперше запропонував у Німеччині у 1919 р. Вільгельм фон Сіменс. Запровадження ПДВ викликало багато дискусій, однак, у підсумку, податкове законодавство понад 40 країн світу міцно закріпило його як одне з основних джерел поповнення дохідної частини бюджету. Зокрема це стосується практично всіх країн Європейського Союзу. Мито ще один вид непрямого оподаткування, що накладається на товари, які переміщуються через митний кордон. Історія сплати мита починається ще за Богдана Хмельницького, який, впорядковуючи митні справи козацької держави, доручив організувати митні кордони України. Для прикладу, за вивіз товарів із Гетьманщини до Московії стягувалось мито у вигляді евекти, а за ввіз із Московського царства у вигляді індукти. У 1754 р. митні податки (індукту й евекту), які стягував гетьманський уряд, були скасовані.

Розглянемо особливості становлення системи непрямого оподаткування в Україні, яка на сьогодні базується на прийнятому у 2010 р. Податковому кодексі України. Так, мито в Україні почали сплачувати з 1993 р. У 2002 р. був прийнятий Митний кодекс України, а його нова редакція від 13 березня 2012 р. остаточно сформувала законодавчу базу для адміністрування податку. Стаття 271 Митного кодексу гласить: мито це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України [5].

Що стосується становлення інших видів непрямого оподаткування в Україні, то вітчизняна практика акцизного оподаткування та оподаткування доданої вартості розпочалася з 1992 р. У грудні 1991 р. ухвалено закони України "Про акцизний збір" та "Про податок на додану вартість", які набули чинності з 1992 р. Акцизний збір та ПДВ своїм введенням замінили податок з обороту.

Після прийняття Податкового кодексу України у грудні 2010 р. реформування системи непрямого оподаткування не припинилось. Сьогодні продовжується модернізація та оптимізація системи оподаткування. З моменту впровадження акцизів в Україні, документи з питань акцизного оподаткування зазнавали чимало змін. Це обумовлено як економічною, так і політичною ситуацією в країні, державною політикою регулювання виробництва та обігу окремих видів підакцизних товарів, а також адаптацією українського законодавства до вимог ЄС [2, с. 22].

Непрямі податки мають переважно фіскальне спрямування. Без сумніву, фіскальні цілі завжди були і будуть залишатися превалюючими. Однак було б неправильно заперечувати регулюючу функцію непрямих податків, що в сучасних реаліях має важливе значення у контексті реалізації заходів державного регулювання через бюджетні і податкові інструменти. На суму непрямих податків відповідно зростає ціна товарів, що впливає на їх виробництво й реалізацію, а відтак реальними платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи суб'єкти господарської діяльності; організації, установи, що не є суб'єктами господарювання. Населення сплачує непрямі податки зі своїх власних доходів, тому більше податків сплачують ті категорії населення, що більше споживають товарів.

Аналіз систем оподаткування країн з розвиненою ринковою економікою дає змогу зробити висновок, що непрямі податки переважають в Норвегії, Франції, Австралії, Італії, Греції, Іспанії, їхня роль зросла і в Швеції. У Франції на частку ПДВ припадає 45 % усіх податкових надходжень до бюджету. Приблизно такою ж є частка ПДВ до загального обсягу податкових платежів у державний бюджет в інших країнах-членах ЄС.

Водночас, дискусії науковців та практиків перманентно спричиняють проблеми обґрунтованості ставок податку. Як відомо, причиною високої ставки податку на додану вартість є те, що цей податок є основним бюджетоформуючим інструментом податкової політики держави. Потрібно враховувати, що ціна продукції, занадто завищена шляхом додавання ПДВ, призводить до обмеження споживання. У цьому аспекті надходження до бюджету не збільшуватимуться. І навпаки, при помірних ставках податку та збільшенні споживання продукції, навіть при занижених ставках, надходження до бюджету зростатимуть.

Отже, незважаючи на те, що навколо сплати ПДВ існує чимало дискусій, його скасування нині не є доцільним та з огляду на постійний дефіцит ресурсів бюджету економічно недопустимим. Сьогодні порядок адміністрування ПДВ регулюється V розділом Податкового кодексу України, прийняттям якого внесло зміни в механізм його сплати. Так, зокрема, передбачено, що з 1 січня 2014 р. ставка податку становитиме 17 % (до 31 грудня 2013 р. діяла ставка 20 %) та 0 % при здійсненні окремих видів операцій, що визначені Податковим кодексом України [5, с. 329]. Зниження ставки податку та звільнення від його сплати дасть змогу зменшити рівень податкового навантаження на платників ПДВ та водночас означає послаблення фіскальної функції податку. Встановлення нульової ставки податку водночас передбачає використання регулюючого впливу податку на економічні процеси. Це певною мірою позитивне явище, адже для забезпечення розвитку підприємницької діяльності є важливим здійснення державою заходів, що підвищують роль стимулювальної та регулюючої функцій податків.

Розглянемо динаміку надходжень ПДВ в Україні за останні шість років (рис. 1). Так, у 2013 р. податок на додану вартість став другим за обсягом джерелом зростання доходів бюджету після податку на прибуток підприємств. Обсяги надходжень ПДВ у 2013 р. зросли на 1,7 млрд грн або на 16,3 %, порівняно з вересневими показниками 2012 р. У податковому законодавстві й надалі існують проблеми адміністрування ПДВ як основного непрямого податку в Україні. Вважаємо за необхідне визначити та обґрунтувати оптимальні ставки цього податку, спираючись на зарубіжний досвід країн з ринковою економікою.

Рис. 1. Динаміка щомісячних надходжень податку на додану вартість до державного бюджету в 2008-2013 рр.