Врахування чинника ризику при прийнятті інвестиційних рішень щодо фінансування проектів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВРАХУВАННЯ ЧИННИКА РИЗИКУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ ЩОДО ФІНАНСУВАННЯ ПРОЕКТІВ

Т.Й. Товт

Постановка проблеми. Однією з умов підвищення ефективності інвестиційної діяльності підприємств у сучасних ринкових умовах господарювання є прийняття рішення щодо доцільності вкладення інвестицій, що базуються на їхньому обґрунтуванні з використанням економіко-математичних моделей та застосуванні сучасних методів оцінювання ефективності інвестиційних проектів.

Важливим напрямом інвестиційної діяльності господарюючих суб'єктів, що безпосередньо визначає рівень їх конкурентоспроможності, є інвестування коштів у здійснення інноваційної діяльності. Проте, як свідчить досвід більшості вітчизняних підприємств, масштаби впровадження на них інновацій є недостатніми. Однією з причин цього явища є те, що власники підприємств не впевнені в результатах такого впровадження і не можуть прийти до однозначного висновку про його доцільність, зважаючи на певний рівень невизначеності цих результатів. Враховуючи це, постає необхідність розроблення науково-обґрунтованих методичних засад раціоналізації обсягів інвестиційних ресурсів, які спрямовуються на фінансування інноваційної діяльності підприємств з врахуванням чинника інвестиційного ризику.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових джерел свідчить, що існує значна кількість підходів до визначення сутності ризику, чинників, що його обумовлюють, а також способів їх врахування при прийнятті інвестиційних рішень.

Як зазначає Лук'янова В. В., економічний ризик представляє собою аспект діяльності суб'єктів господарського життя, пов'язаний з подоланням невизначеності в ситуації невідкладного вибору, в процесі якого можна оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети [1, с. 24].

Вивчення існуючих методів аналізу та оцінювання чинників інвестиційного ризику свідчить, що оцінка інвестиційного ризику меншою мірою, ніж інші етапи розробки проекту, піддається формалізації і кількісному вираженню. Тому в цій сфері немає загальноприйнятих стандартів [2, с. 291].

На теперішній час більшість дослідників не заперечують необхідності врахування чинника ризику при прийнятті інвестиційних рішень. Однак, механізм такого врахування для деяких видів цих рішень не є розробленим у повній мірі. Зокрема, це стосується рішень щодо доцільності вкладення інвестицій для фінансування інноваційних проектів.

Постановка завдання. Основним завданням наукового дослідження в даній статті є розробка методичних підходів до визначення раціональних обсягів інвестиційних ресурсів, які спрямовуються на фінансування інноваційної діяльності підприємств з врахуванням чинника інвестиційного ризику.

Виклад основного матеріалу дослідження. В умовах динамічного ринкового середовища реалізація переважної більшості інвестиційних проектів пов'язана з певним рівнем їх ризикованості. На думку авторів [3], «… ризик інвестиційної діяльності представляє собою її іманентну властивість, що зумовлена обмеженістю можливостей передбачення фінансових результатів здійснення запланованих інвестиційних проектів. У свою чергу, така обмеженість викликана значною тривалістю реалізації більшості проектів та частковою незворотністю процесу вкладення інвестицій у них…»[3, с. 306].

Специфіка й значний рівень ризикованості здійснення інноваційної діяльності, вимагає створення відповідного механізму її реалізації, який повинен оптимізувати величину інноваційних ресурсів, які використовує (або планує використовувати) підприємство, зокрема обсягів інвестицій, що спрямовуються на реалізацію інноваційних проектів. Враховуючи значну ризикованість інноваційної діяльності така оптимізація повинна забезпечити найкраще співвідношення між рівнем дохідності та ступенем ризику реалізації інноваційних програм підприємства в умовах обмеженості наявних обсягів використовуваних ним інноваційних ресурсів.

До чинників прямого впливу на обсяг інвестицій для фінансування інноваційної діяльності підприємства, слід, віднести такі:

- розмір підприємства - чим він є більшим, тим за інших рівних умов повинен бути більшим обсяг інвестицій у його інноваційну діяльність. З метою елімінування впливу цього чинника в подальшому доцільно визначати спочатку раціональну частку інвестицій в інноваційну діяльність підприємств у загальному обсязі їх інвестиційних ресурсів, а вже потім обчислювати відповідний цій частці розмір цих ресурсів;

- очікувані прибутковість та ризикованість інвестування коштів в альтернативні до інноваційної види діяльності підприємства (зокрема, у нарощування виробничих потужностей підприємства з метою виробництва традиційних видів продукції);

- очікувані прибутковість та ризикованість інвестування коштів у даний інноваційний проект;

- наявні й такі, що при потребі підприємство може залучити, обсяги інвестиційних ресурсів.

При оцінюванні ефективності та доцільності вкладення інвестицій у певний напрям інноваційної діяльності підприємства потрібно, попри все інше, брати до уваги чинник ризику. Запропонована у роботі [4, с. 216] модель врахування цього чинника базується на визначенні фактичної частки премії за ризик у дисконтованій величині чистого грошового потоку від вкладення інвестицій у певний напрям інноваційної діяльності підприємства:

, (1)

де а - фактична частка премії за ризик у дисконтованій величині чистого грошового потоку від вкладення інвестицій у даний напрям інноваційної діяльності підприємства, частка одиниці; Д- дисконтований за безризиковою ставкою дисконту очікуваний розмір чистого грошового потоку від вкладення інвестицій у даний напрям інноваційної діяльності підприємства, тис. грн.; К - дисконтований за безризиковою ставкою дисконту потік інвестицій у даний напрям інноваційної діяльності підприємства, тис. грн.

Тоді критерій вибору найкращого варіанта інвестування матиме вигляд:

, (2)

де Р - середній прогнозний рівень ризику вкладення інвестицій у даний напрям інноваційної діяльності підприємства, частка одиниці.

Більш формалізований підхід до обґрунтування доцільності вкладення інвестицій в інноваційну діяльність підприємства може бути запропонований для випадку окремого інноваційного проекту. Не дивлячись на те, що рівень непередбачуваності реалізації таких проектів є значним, опис умов та очікуваних результатів їх здійснення з достатнім рівнем точності може бути здійснений шляхом оцінювання доволі незначної кількості параметрів, а саме таких:

- ймовірності того, що даний проект виявиться невдалим (як правило, така ймовірність є доволі значною);

- величини середнього очікуваного фінансового результату у випадку, коли проект виявиться успішним;

- потреби в інвестиціях для реалізації проекту, яка у випадку значної тривалості періоду вкладення інвестицій повинна враховувати чинник часу.

За таких вхідних даних математичне сподівання величини фінансових результатів за проектом буде визначатися за формулою:

(3)

де М - математичне сподівання величини фінансових результатів за проектом, тис. грн.; І - ймовірність того, що даний проект виявиться невдалим, частка одиниці; Ф - величина середнього очікуваного фінансового результату у випадку, коли проект виявиться успішним, тис. грн.

В якості показника оцінювання ризику вкладення інвестицій в інноваційну діяльність підприємства було обрано коефіцієнт варіації за середнім лінійним відхиленням [5, с. 256].

Будуючи модель опису очікуваних результатів реалізації як певного інноваційного проекту, так й альтернативних відносно нього інвестиційних проектів, слід відзначити, що такий опис у кінцевому рахунку зводиться до побудови функції розподілу ймовірностей очікуваних прибутків від здійснення цих проектів. При цьому ці функції можуть мати як статистичну природу (тобто базуватися на вибірці відповідної ретроспективної інформації), так і суб'єктивний характер (тобто відображати очікування інвесторів).

Спрощена модель функції розподілу ймовірностей прибутку за інноваційним проектом може бути описана лише двома параметрами, а саме: ймовірністю того, що даний проект виявиться невдалим та величиною очікуваного фінансового результату у разі, коли проект виявиться успішним, який, своєю чергою, є результатом усереднення цього результату за всіма випадками, коли цей результат є додатнім.

За таких умов усі інвестиційні проекти за рівнем ризику можуть бути поділені на такі групи:

- безризикові проекти, ймовірність успішної реалізації яких дорівнює 1. Зокрема, до таких проектів може відноситися вкладення коштів на депозитні рахунки фінансово надійних банків і купівля державних цінних паперів. Однак, слід зазначити, що здійснення даних проектів не є основною метою діяльності вітчизняних підприємств, а тому в даній роботі вони розглядаються лише як еталон зіставлення різних проектів за рівнем прибутковості (тобто прибутковість безризикових інвестицій приймається як базова ставка дисконту);

- інвестиційні проекти із помірним рівнем ризику, ймовірність успішної реалізації яких коливається приблизно від 0, 7 до 1. Саме до цієї групи ризику належить більшість проектів не інноваційного характеру, які реалізуються промисловими підприємствами;

- інвестиційні проекти із суттєвим рівнем ризику, ймовірність успішної реалізації яких коливається приблизно від 0, 3 до 0, 7;

- інвестиційні проекти із високим рівнем ризику, ймовірність успішної реалізації яких коливається приблизно від 0 до 0, 3. Саме до цієї групи ризику належить більшість інноваційних проектів.

Завдання раціоналізації обсягів інвестиційних ресурсів, які спрямовуються на фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств, полягає насамперед у тому, щоб знайти найкраще співвідношення між обсягами інвестицій, що спрямовуються у другу та четверту групи інвестиційних проектів за запропонованою вище класифікацією.

Дослідження цього питання дозволило нам виявити ефект від певного комбінування відповідних обсягів інвестицій, який ми назвали ефектом часткового (а в деяких випадках - і повного) поглинання високого ризику інвестиційної діяльності помірним за рахунок знаходження раціональної комбінації обсягів інвестицій в інвестиційні проекти відповідно з високим та помірним рівнем ризику.

Геометричну інтерпретацію даного ефекту у випадку повного поглинання високого ризику інвестиційної діяльності помірним наведено на рис. 1-3.

Рис. 1. Геометрична інтерпретація ефекту повного поглинання

високого ризику інвестиційної діяльності помірним, де функція розподілу ймовірностей прибутку за проектом із помірним ризиком

Рис. 2. Геометрична інтерпретація ефекту повного поглинання високого ризику інвестиційної діяльності помірним, де функція розподілу ймовірностей прибутку за проектом із високим ризиком

Рис. 3. Геометрична інтерпретація ефекту повного поглинання високого ризику інвестиційної діяльності помірним, де функція розподілу ймовірностей прибутку одночасно для двох проектів

Подамо відповідну аналітичну інтерпретацію цього ж ефекту припустивши, що існує два види інвестиційних проектів (один із помірним, а інший з високим рівнем ризику), очікуваний фінансовий результат за обома з яких (у випадку успішності їх реалізації) становить 1.

Введемо наступні позначення:

Н - ймовірність того, що проект із помірним рівнем ризику виявиться неуспішним (Н0, 3);

Г - ймовірність того, що проект із високим рівнем ризику виявиться неуспішним (при цьому за умовою прикладу вважаємо, що Г=1-Н);

Кн, Кг - максимально можливі розміри інвестицій відповідно в проект із помірним та проект із високим рівнем ризику, за яких їх доцільно реалізовувати, тис. грн.

Тоді математичне сподівання фінансового результату за проектом із помірним рівнем ризику буде становити Н (див. рис. 1), а математичне сподівання фінансового результату за проектом із високим рівнем ризику буде становити Г (див. рис. 2). Відповідно й значення половини коефіцієнта варіації за середнім лінійним відхиленням буде становити для проекту з помірним рівнем ризику Н, а для проекту з високим рівнем ризику Г.

У випадку одночасної реалізації двох проектів (див. рис. 3) математичне сподівання очікуваних фінансових результатів буде становити 2 - Н - Г = 1, а значення половини коефіцієнта варіації за середнім лінійним відхиленням буде складати:

(4)

тобто стільки ж, як і у випадку реалізації інвестиційного проекту з помірним рівнем ризику.

Однак, у випадку одночасної реалізації двох проектів значення Z-критерію буде визначатися за формулою:

(5)

так як Н < 1 і також КН + КГ < 1 (якщо б ця нерівність не виконувалась, то вигідніше було б реалізувати безризиковий інвестиційний проект вартістю 1 та з очікуваним доходом 1).

Отже, як випливає з нерівності (5), одночасна реалізація двох розглянутих проектів призвела б не лише до ефекту повного поглинання високого ризику інвестиційної діяльності помірним, але й зумовила б синергетичний ефект.

Слід відзначити, що в наведених вище міркуваннях стосовно утворення ефекту поглинання високого ризику інвестиційної діяльності помірним випадкові величини, а саме - очікувані фінансові результати за проектами відповідно з помірним та з високим рівнем ризику, розглядалися як залежні величини, зокрема у випадку неуспішності проекту з помірним рівнем ризику неуспішним вважався і проект із високим рівнем ризику. На практиці дані величини не є повністю залежними, тому позитивний ефект від одночасного здійснення цих двох проектів буде ще більшим.

У викладеному вище обґрунтуванні ефекту від поєднання інвестиційних проектів із різним рівнем ризику їх реалізації припускалося, що фінансові результати за обома проектами дорівнювали одиниці, а функції розподілу їх ймовірностей знаходилися одна відносно іншої у вигляді «дзеркального відображення» (тобто, Г=1-Н, що й зумовило ефект повного поглинання).

Використання запропонованого методу раціоналізації обсягів інвестиційних ресурсів, які спрямовуються на здійснення інноваційної діяльності господарюючих суб'єктів, у практиці діяльності вітчизняних підприємств дасть змогу підвищити ефективність їх інноваційної діяльності та забезпечити найкраще співвідношення між очікуваною прибутковістю цієї діяльності та рівнем її інвестиційного ризику.

Розроблений метод визначення раціональних обсягів інвестиційних ресурсів для фінансування інноваційної діяльності підприємства базується на виявленому ефекті часткового (а в деяких випадках - і повного) поглинання високого рівня інвестиційного ризику помірним та передбачає розрахунок економістами такої частки інвестиційних ресурсів, за якої досягається найкраще співвідношення між очікуваною дохідністю та рівнем ризику інвестиційної діяльності підприємства. Обґрунтовано, що цей ефект виникає за рахунок знаходження раціональної комбінації обсягів інвестицій в інвестиційні проекти відповідно з високим та помірним рівнем ризику.

фінансування інноваційний кошти ризик

Література

1. Лук'янова В. В. Економічний ризик / В. В. Лук'янова, Т. В. Головач. - К.: Академвидав, 2007. - 464 с.

2. Бардиш Г. О. Проектний аналіз: [підручник] / Г. О. Бардиш. - К.: Знання, 2006. - 415 с.

3. Дашко І. М. Урахування чинника інвестиційного ризику при обґрунтуванні вибору найкращої технології виготовлення продукції / І. М. Дашко, Т.О. Петрушка, О. Ю. Ємельянов // Сталий розвиток економіки: [Всеукраїнський науково-виробничий журнал]. - Хмельницький. - 2013. - №1. - С. 306-310.

4. Товт Т.Й. Механізм регулювання інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності підприємств / Т.Й. Товт // Актуальні проблеми економіки. - 2014. - № 2(152). - С. 211-218.

5. Товт Т.Й. Оцінювання ефективності та доцільності вкладення інвестицій в інноваційну діяльність підприємства / Т.Й. Товт // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. - Львів, 2012. - №748. - С. 254-259.

Размещено на Allbest.ru