Прийняття рішень з монетарної політики: зарубіжний досвід та перспективи для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.74

Прийняття рішень з монетарної політики: зарубіжний досвід та перспективи для України

А.В. Сомик,

к. е. н., начальник відділу досліджень грошово-кредитної

політики та міжнародних валютно-кредитних відносин Центру наукових досліджень Національного банку України

Висвітлено зарубіжний досвід щодо організації прийняття рішень з монетарної політики. Узагальнено види керівних органів центральних банків, особливості діяльності спеціалізованих органів, які приймають рішення з монетарної політики та інструментів комунікаційної політики, визначено перспективи створення спеціалізованого органу в Україні, етапи його розвитку та удосконалення інструментів комунікаційної політики.

Ключові слова: органи центральних банків, Комітет з монетарної політики, процес прийняття рішення, комунікації центральних банків.

монетарний політика банк

The article observes the international experience in the organization of decision-making process on monetary policy. The types of central banks' governing body that are responsible for the monetary policy decision-making process, the feature of their activities and communication policy tools are summarized in the article. The prospects of creating the monetary policy body in Ukraine, stages of its development and areas of improvement communication policy tools are defined by the author.

Keywords: bodies of the central banks, Monetary policy Committee, decision-making process, communications of the central banks.

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень. Відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику, Україна має намір щодо переходу у 2015 році до монетарного режиму інфляційного таргетування [1, с.8]. Наразі в Національному банку України здійснюється відповідна технічна підготовка та розроблено План-графік запровадження інфляційного таргетування. Важливою передумовою, яка необхідна для забезпечення дієвості нового монетарного режиму, є реформування процесу прийняття рішень в Національному банку [1, с.8]. Зазначене зумовило необхідність у проведенні дослідження зарубіжного досвіду, насамперед, країн з режимом інфляційного таргетування, щодо організації діяльності органу, який приймає рішення з монетарної політики.

Метою даної публікації є узагальнення підходів до створення органів центральних банків, особливостей організації діяльності органів, які приймають рішення з монетарної політики та розроблення пропозицій для України.

Основні результати дослідження. Проведені дослідження на основі окремих країн з режимом інфляційного таргетування переконують у різноманітності підходів до створення органів центрального банку, та органів, які приймають рішення з питань монетарної політики (табл. 1).

Таблиця 1. Керівні органи центральних банків країн з режимом таргетування інфляції

Джерело: узагальнено автором за інформацією на офіційних сайтах центральних банків.

У країнах, які таргетують інфляцію, домінуючою практикою є створення спеціалізованого органу з прийняття рішень з монетарної політики - Монетарного комітету / Ради з монетарної політики / Комітету з монетарної політики (Великобританія, Польща, Угорщина, Туреччина, Бразилія, Гватемала, Ісландія, Ізраїль, Філіппіни, Південна Африка, Південна Корея, Таїланд, а також у таких країнах як США та Китай) [2]. Інший орган центрального банку - Правління/Рада директорів/Виконавча рада є органом, який приймає інші рішення, не пов'язані із монетарною політикою та реалізує рішення Монетарного комітету.

За іншим підходом, в окремих країнах з режимом таргетування інфляції рішення приймаються Правлінням (Вірменія, Чехія, Австралія, Чилі) / Радою директорів Банку (Румунія, Колумбія, Гана, Перу)/ Радою керуючих (Канада, Індонезія, Мексика) / Адміністративною радою (Молдова) / Виконавчим правлінням/радою (Сербія, Норвегія, Швеція). В окремих країнах у складі цих органів функціонують спеціалізовані дорадчі комітети, наприклад, Комітет з монетарної політики (Румунія, Гана), Комітет з аналізу монетарної політики (Канада), Технічний комітет (Вірменія).

У деяких банках кінцеве рішення щодо монетарної політики приймається Головою банку (Нова Зеландія, Грузія). У цих банках також існують спеціалізовані дорадчі органи, наприклад, Консультативна група з процентної ставки (OCRAG) (Нова Зеландія) та Комітет з монетарної політики (Грузія).

У поодиноких центральних банках створено лише один орган, який приймає рішення з усіх питань діяльності банку (Чехія, Молдова). Такий підхід є найменш прогресивним, оскільки характеризується складною процедурою опрацювання інформації, недостатньою персональною відповідальністю за прийняті рішення, завантаженістю через різноманітність питань, відносно яких приймається рішення. Такими ж недоліками характеризується підхід, коли рішення приймається органом (Правлінням, Радою), до повноважень якого входить прийняття рішень з широкого кола питань без створення спеціалізованих дорадчих комітетів (Сербія, Росія, Україна).

Ще одним підходом до процесу прийняття рішень з монетарної політики є розмежування рішень з монетарної політики між двома органами. Наприклад, у Туреччині та Казахстані Правління Банку приймає рішення щодо інструментів монетарної політики, у той час як Комітет з монетарної політики у Туреччині та Рада директорів у Казахстані приймає рішення щодо процентних ставок Банку. Тобто, фактично, у цих банках є 2 органи, які приймають рішення з монетарної політики.

У більшості країн спеціалізований орган є окремим органом, навіть якщо він виконує дорадчі функції. У той час як у Канаді дорадчий Комітет з аналізу монетарної політики включає у себе сам орган, який приймає рішення з монетарної політики (Управлінську Раду) та 5-6 внутрішніх радників - керівників відповідних департаментів.

Щодо статусу та повноваження спеціалізованого органу прийняття рішень з питань монетарної політики, то у більшості країн спеціалізований орган (Монетарний комітет/ Рада з монетарної політики) є повноцінним суб'єктом прийняття рішень (Великобританія, Польща, Угорщина, Бразилія, Гватемала, Ісландія, Ізраїль, Філіппіни, Південна Африка, Південна Корея, Таїланд). Водночас в окремих країнах, як вже зазначалося, виступає лише як дорадчий орган. Наприклад, у Новій Зеландії, Грузії, Румунії, Гані, Вірменії, Канаді.

У багатьох країнах орган, що приймає рішення з монетарної політики затверджує головний документ монетарної політики (Основні засади, Керівні принципи монетарної політики, Стратегію монетарної політики) - Польща, Чехія, Канада, Вірменія, Туреччина та визначає кількісний таргет цінової стабільності (Польща, Чехія, Угорщина). В окремих країнах інфляційний таргет доводиться для виконання центральному банку Міністром фінансів (Великобританія) або визначається урядом спільно з центральним банком (Нова Зеландія, Румунія, Канада, Туреччина, Вірменія, Грузія, Сербія).

У переважній більшості країн спеціалізований орган з монетарної політики приймає рішення щодо усіх питань, пов'язаних з інструментами монетарної політики з наміром впливу на загальні монетарні умови (Великобританія, Польща, Угорщина). Проте у Польщі політика та принципи регулювання валютного курсу визначаються Радою міністрів за консультацією з Радою монетарної політики. У Новій Зеландії періодично Міністр фінансів спрямовує письмові директиви центральному банку щодо політики у сфері обміну валют та рівня золотовалютних резервів. Обов'язкові до виконання директиви щодо монетарної політики надаються Міністром фінансів також і у Канаді.

В окремих центральних банках спеціалізованому органу відведено функцію прийняття рішень лише щодо ставки Банку (Туреччина), у той час як рішення щодо інших інструментів монетарної політики приймаються іншим органом - Правлінням Банку. У Казахстані також розмежовані функції із прийняття рішень щодо окремих інструментів монетарної політики (мінімальних резервних вимог, обмінного курсу національної валюти, операцій з цінними паперами) між Правлінням банку та Радою директорів Банку (органом оперативного управління), яка має право встановлювати ставки винагороди по операціях "репо", "зворотне репо" і за кредитами "овернайт". Така практика порушує правило «однієї руки», тобто цілісність прийнятих рішень щодо інструментів монетарної політики, яка є більш ефективною, якщо такі рішення приймаються одним органом.

За чисельністю спеціалізований орган, що приймає рішення з монетарної політики є небагаточисельним - 5-10 членів (табл. 2). У більшості країн до складу цього органу входять внутрішні та зовнішні члени. Наприклад, в органі, який приймає рішення з питань монетарної політики кількість зовнішніх членів становить: у Великобританії - 4 з 9, Польщі - 9 з 10, Румунії - 5 з 9, Новій Зеландії - 2, Угорщині - 4 з 9, Туреччині -1 з 7. У деяких країнах до складу таких органів входять лише внутрішні члени (Чехія, Канада, Молдова, Вірменія, Грузія, Сербія).

Таблиця 2. Склад органів центральних банків країн з режимом інфляційного таргетування

Джерело: узагальнено автором за інформацією на офіційних сайтах центральних банків.

В усіх без виключення центральних банках Голова Банку очолює орган, який приймає рішення з питань монетарної політики. Внутрішні члени спеціалізованого органу повинні мати тісне відношення до вироблення, аналізу та реалізації монетарної політики (Великобританія, Румунія, Нова Зеландія, Вірменія, Гана, Ісландія, Ізраїль). Заступники Голови центрального банку, як правило, входять до складу спеціалізованого зазначеного органу за принципом «причетності до питань спеціалізації комітету» (Великобританія, Грузія, Бразилія, Гана, Ісландія, Ізраїль). Проте в таких країнах як Угорщина, Туреччина, Південна Африка Заступники Голови входять до складу Комітету з монетарної політики за принципом «за посадою». Існує також такий підхід, коли у переважній кількості членами спеціалізованого органу, що приймає рішення з питань монетарної політики є зовнішні члени (Польща - 9 з 10, Гватемала - 7 з 8, Південна Корея - 5 з 7, Таїланд - 4 з 7, що свідчить про невисокий ступінь незалежності центрального банку.

Зовнішніми членами спеціалізованого органу з прийняття рішень з монетарної політики є, як правило, визнані науковці. Останні вводяться для зниження ризику вузького джерела інформації та прийняття рішення на науковому підґрунті. За умови залучення зовнішніх членів центральним банком досягається репутація та переваги від прийнятих рішень, що базується на міркуваннях та експертних знаннях на додаток до одержаних знань у центральному банку.

З метою поінформованості та координації з урядом у багатьох центральних банках на засіданнях органу, що приймає рішення з питань монетарної політики має право бути присутнім представник уряду без права голосу (Великобританія, Румунія, Польща, Угорщина, Туреччина, Сербія). Практика багатьох країн свідчить, що на засідання органу, який приймає рішення з питань монетарної політики запрошуються фахівці центрального банку для надання консультацій та детальних роз'яснень питань, що розглядаються.

Більшість центральних банків офіційно оприлюднюють графік проведення засідань органу, що приймає рішення з питань монетарної політики як мінімум на 1 рік (Бразилія, Канада, Румунія, Чехія, Канада, Угорщина, Туреччина, Сербія), рідше - на 2 роки (Грузія) (табл. 3). Графік проведення засідань не публікується у Молдові (проте визначається у кожному прес-релізі дата наступного засідання), Вірменії, а також в Новій Зеландії, де голова одноосібно приймає рішення.

Таблиця 3. Комунікаційні інструменти щодо прийняття рішення з монетарної політики в країнах з інфляційним таргетуванням

Джерело: узагальнено автором за інформацією на офіційних сайтах центральних банків.

Наявність наперед оголошеного графіку засідань, з одного боку, зменшує гнучкість органу, що приймає рішення, проте додає прогнозованості операційного середовища суб'єктів ринку через передбачуваність політики центрального банку, що позитивно позначається на очікуваннях ринку. Як правило, центральні банки фіксують графік проведення 8 засідань на рік (Великобританія, Бразилія, Канада, Чехія, Ісландія, Ізраїль, Мексика, Нова Зеландія, Філіппіни, Румунія, Таїланд), проте залишають за собою право скликання позачергових засідань у разі необхідності. У таких країнах як Вірменія, Чилі, Перу, Сербія, Угорщина, Туреччина законодавчо визначено проведення щомісячних засідань органу, що приймає рішення з питань монетарної політики, в Австралії - 11, Норвегії, Гані, Південній Африці, Південній Кореї, Швеції - 6 засідань у рік. Рідше банки поділяють засідання на види та визначають їх тематику обговорень. Наприклад, у Польщі відповідно до визначеного графіку в місяць проводяться 2 види засідань - дводенне та одноденне. У Гватемалі Рада монетарної політики проводить засідання щотижнево, а рішення щодо відсоткових ставок приймається 8 раз на рік.

Прийняття рішень з монетарної політики - відповідальний процес, який вимагає проведення процедури за визначеними етапами. В окремих країнах засідання тривають 2 дні (Великобританія, Бразилія, Польща, ін.), найчастіше - один день, рідше - кілька тижнів (Канада - 2,5 тижня). У Канаді значна тривалість процесу прийняття рішень зумовлена тим, що суб'єктами процесу прийняття рішень з питань монетарної політики є Управлінська рада, яка безпосередньо ухвалює рішення щодо процентної ставки, Комітет з аналізу монетарної політики та 4 економічних департаменти, які подають відповідну аналітичну та прогнозну інформацію для прийняття рішень.

У багатьох країнах рішення приймаються більшістю голосів (Великобританія, Польща, Чехія, Молдова, Угорщина, Вірменія, Бразилія, Чилі, Колумбія, Казахстан (рішення Правління), Сербія, Гватемала, Ізраїль, Перу, Південна Корея, Швеція). Голові банку, як правило, надається право вирішального голосу. Рідше рішення приймаються консенсусом (Канада, Гана, Ісландія, Мексика, Норвегія, Південна Африка) або опитуванням (Казахстан, рішення Ради директорів).

Прийняття рішення шляхом голосування із фіксацією у протоколах співвідношення голосів та думок членів, позиції яких є протилежними, - найбільш прогресивна практика, яка підвищує персональну відповідальність членів органу, який приймає рішення з монетарної політики.

Важливе місце у процесі організації прийняття рішень займають комунікації після прийняття рішень з питань монетарної політики. Найбільш поширеними у багатьох банках є такі комунікаційні інструменти (табл. 3):

1) Прес-релізи (заяви з монетарної політики) публікуються фактично усіма країнами, які впровадили інфляційне таргетування. Прийняте рішення з питань монетарної політики оприлюднюється у вигляді прес-релізів (заяв з монетарної політики), як правило, в день його прийняття (Чехія о 13.00; ЄЦБ, Румунія, Угорщина о 14.00, Сербія о 12.00, Польща, Грузія; Росія о 13.30), рідше - на наступний день (Великобританія о 12.00, Канада - о 10.00).

2) Прес-конференція. У день оприлюднення рішення, як правило, проводиться прес-конференція (Чехія о 14.15, Польща, Канада, Сербія, Гана, Гватемала, Угорщина, Ісландія, Норвегія, Філіппіни, Південна Корея). В окремих країнах прес-конференції проводять щоквартально з приводу оприлюднення Інфляційного звіту /Звіту про монетарну політику (Великобританія, Румунія, Канада, Сербія, Колумбія, Нова Зеландія). На офіційному веб-сайті розміщується відео прес-конференції (Польща, Чехія (через 1 годину після прес-конференції), рідше - стенограма прес-конференції (Угорщина, ЄЦБ, Росія).

3) Протоколи засідань (Великобританія, Польща). Публікація протоколів засідань проводиться із певним часовим лагом: 8 днів у Чехії, Бразилії; 6 тижнів - у Великобританії, Південній Кореї; у Польщі, Угорщині, Австралії, Чилі, Колумбії, Ізраїлі, Швеції, Таїланді - 2 тижні, у Туреччині - 5 робочих днів, Вірменії - 10 днів, Гватемалі, Філіппінах - місяць. У протоколах можуть зазначатися поіменні результати/співвідношення голосів (Великобританія, Польща, Угорщина, Бразилія, Чилі, Ісландія, Ізраїль, Мексика, Швеція, Таїланд), а можуть повідомлятися під час проведення прес-конференції (Чехія). У деяких країнах публікуються графіки оприлюднення протоколів засідань, наприклад, у Польщі. Протоколи засідань та поіменні результати голосування не публікуються в Новій Зеландії, де голова Банку одноосібно приймає рішення. Протоколи та інші документи дорадчого органу центрального органу Нової Зеландії - Консультативної групи з процентної ставки (OCRAG) надаються наглядовому органу (Раді директорів). Протоколи не публікуються також у Канаді, Молдові, Індонезії, Мексиці, Норвегії, Перу, Румунії, Сербії.

4) Інфляційний звіт чи його аналог Звіт з монетарної політики. Важливим комунікаційним інструментом у країнах з режимом таргетування інфляції є Інфляційний звіт (Великобританія, Польща, Румунія, Молдова, Чехія, Угорщина, Туреччина, Вірменія, Грузія, Сербія, Бразилія, Колумбія, Ізраїль, Мексика, Перу, Таїланд). В окремих країнах його аналогом виступає Звіт про монетарну політику (Польща, Канада, Чилі, Гана, Гватемала, Індонезія, Норвегія, Південна Корея, Швеція), Заява про монетарну політику (Нова Зеландія, Австралія, Ісландія), Огляд монетарної політики (Південна Африка), рідше - публікується обидва документа (Польща).

Зазначені документи публікуються, зазвичай, щоквартально, рідше - тричі на рік (Польща, Перу, Норвегія, Гватемала) та двічі на рік (Ізраїль, Південна Корея, Південна Африка). Дати публікації зазначених документів, як правило, корелюють із датами проведення засідань з питань монетарної політики. Це зумовлено тим, що центральні банки прагнуть збільшити прозорість монетарної політики, надаючи своєчасно вичерпну інформацію, пов'язану із прийняттям рішень щодо монетарної політики.

Висновки. За аналогією кращого досвіду країн з інфляційним таргетуванням та відповідно до намірів визначених у Меморандумі про економічну та фінансову політику, доцільним є створення в Національному банку спеціалізованого органу - Комітету з монетарної політики.

Головною метою діяльності спеціалізованого комітету має стати підвищенні ефективності прийняття рішень щодо монетарної політики Правлінням Національного банку України.

На першому етапі Комітет з монетарної політики доцільно наділити консультативно-дорадчими функціями, які полягатимуть у розробленні пропозицій та рекомендацій з питань реалізації монетарної політики суб'єктам ухвалення рішень (Правлінню та Раді НБУ).

На цьому етапі до складу Комітету доцільно включити 7 осіб, які за своєю посадою мають відношення до розроблення та реалізації монетарної політики. Обов'язковими інструментами комунікацій з питань монетарної політики на цьому етапі мають стати: річний графік засідань Правління НБУ з питань монетарної політики; прес-релізи після прийняття рішень з питань монетарної політики та Інфляційний звіт, які мають мати змістовну структуру, яка б відповідала стандартам цих документів в країнах, що таргетують інфляцію.

На другому етапі (у середньостроковій перспективі, після внесення відповідних змін у чинне законодавство щодо функцій Ради та Правління Національного банку) доцільним є трансформація Комітету з монетарної політики у повноцінний орган прийняття рішень з питань монетарної політики, в тому числі щодо зміни усіх інструментів монетарної політики (облікової ставки, умов проведення мобілізаційних та кредитних операцій, операцій на відкритому ринку, проведення валютних інтервенцій, застосування інструменту обов'язкових резервних вимог тощо), а також розроблення стратегії та Основних засад грошово-кредитної політики Національного банку, проведення відповідних комунікацій із громадськістю щодо питань монетарної політики, встановлення спільно з урядом інфляційного таргету тощо. На цьому етапі до складу Комітету з монетарної політики доцільно залучити ще 2 зовнішніх членів із наукового середовища. Загальна чисельність Комітету з монетарної політики може скласти 9 чоловік.

На другому етапі ключовими інструментами комунікаційної політики мають стати річний графік засідань Комітету з монетарної політики, Інфляційний звіт, відео та стенограми прес-конференцій, протоколи засідань Комітету із публікацією поіменних результатів голосування та співвідношення голосів.

Такий підхід дозволить посилити персональну відповідальність за прийняті рішення, підвищить ефективність та довіру до монетарної політики Національного банку України.

Список літератури

1. Memorandum of Economic and Financial Policies / Ukraine. Letter of Intent. - Kyiv, April 22, 2014 [online], available at: https://www.imf.org/external/np/loi/2014/ukr/042214.pdf

2. State of the art of inflation targeting - 2012, Centre for Central Banking Studies, Bank of England. - Handbook No. 29, February 2012 version. - [online], available at:http://www.bankofengland.co.uk/education/Documents/ccbs/handbooks/pdf/ccbshb29.pdf

References.

1. International Monetary Fund (2014), «Memorandum of Economic and Financial Policies. Ukraine. Letter of Intent”, available at: https://www.imf.org/external/np/loi/2014/ukr/042214.pdf (Accessed 3 July 2014).

2. Bank of England (2012), “State of the art of inflation targeting - 2012”, Centre for Central Banking Studies, Handbook No. 29, [online], available at:http://www.bankofengland.co.uk/education/Documents/ccbs/handbooks/pdf/ccbshb29.pdf (Accessed 3 July 2014).

Размещено на Allbest.ru