Організаційно-економічні заходи розвитку дивідендної політики акціонерних товариств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавська державна аграрна академія, м. Полтава

Кафедра фінансів і кредиту

Організаційно-економічні заходи розвитку дивідендної політики акціонерних товариств

к.е.н., доцент Н.В. Харченко

Анотація

Узагальнено теоретичні дослідження щодо сутності дивіденду, який розглядається як цивільно-правова, економічна і податково-правова категорія. Виявлена різниця між «дивідендом» і «відсотком» і встановлений зв'язок між «дивідендом» та «інвестицією»: результат діяльності об'єкта інвестиції - прибуток; дивіденд - частина прибутку. Таким чином, економічний результат, отриманий «об'єктом інвестиції», тобто прибуток і дивіденд, являють собою тісно пов'язані економічні категорії. Доведено, що для дивідендів особливе значення має розподіл інвестицій на прямі і портфельні. Якщо для портфельних інвестицій характерне вкладення капіталу в акціонерний капітал, то прямі інвестиції можуть здійснюватися і в інші правові форми, наприклад, в товариство з обмеженою відповідальністю.

Аргументовано, що в економічному значенні єдине поняття дивіденду існує поряд з поняттями брутто-дивіденду, валового дивіденду і чистого дивіденду. Обґрунтовано, що товариство, яке виплачує дивіденд - акціонерне товариство, платник податку на прибуток, проте не тільки акціонерне товариство; виплати доходів проводяться на основі участі в прибутку акціонерного товариства пропорційно частці учасника в статутному капіталі.

Ключові слова: дивіденд, дивідендна політика, акціонерне товариство, чистий прибуток, акція, акціонер.

Annotation

Theoretical study on the nature of the dividend , which is regarded as civil , economic and tax and legal category . The observed difference between the " dividend " and " interest" and to communicate with a " dividend " and " investment ": the result of the investment object - profit ; dividend - of the profits. Thus, the economic results obtained " investment object ", ie profit and dividend , are closely related to economic categories . It is proved that for dividend distribution is particularly important investments in direct and portfolio . If the investment portfolio is characterized by investing in equity , direct investment can be made in other legal forms , such as in the limited liability company .

Argued that the economic sense , there is a single concept dividend along with the concepts of the gross dividend, the dividend gross and net dividend . Proved that the company which pays dividends - stock company , the payer of income tax , but not the only corporation ; income payments made ??on the basis of participation in profit corporation in proportion to the share capital of the website .

Keywords: dividend, dividend policy, joint stock company, net profit share, action, the shareholder.

Постановка проблеми в загальному вигляді. В умовах сучасної української економіки для досягнення успіху на ринку товариствам необхідний постійний приток інвестицій, що направляється на подальший розвиток фінансових відносин акціонерних товариств. Оптимізація дивідендної політики грає одну з головних ролей у досягненні цієї мети: без раціональної дивідендної політики не може існувати розумна інвестиційна політика. Інвестор вибирає товариство, де він отримає стабільний додатковий дохід у вигляді дивідендів. В цих взаємозв'язках і є важливість наукового і практичного завдання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти дивідендної політики висвітлюються у працях багатьох вчених, зокрема значну увагу приділяють І. А. Бланк, В. В. Бочаров, В. А. Галанов, В.А. Ковальова, В.М. Суторміна. Але не вирішувались раніше проблеми щодо сутності дивіденду, що в економічному значенні єдине поняття дивіденду існує поряд з поняттями брутто-дивіденду, валового дивіденду і чистого дивіденду, котрим і присвячується означена стаття.

Постановка завдання. Мета дослідження полягає в узагальненні теоретичних напрацювань щодо сутності дивіденду і особливостей дивідендної політики як однієї із складових прибутковості акцій.

Виклад основного матеріалу дослідження. У науковій і практичній літературі авторами подається чимало визначень дивіденду та дивідендної політики в цілому. У законодавстві України чітке визначення «дивіденд» наведено фактично у двох нормативно-правових актах. Згідно із Законом «Про акціонерні товариства», «дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами» [5]. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доход» трактує «дивіденд як частину чистого прибутку, розподілений між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства» [6].

Так, наприклад, А.М. Ковальова дає таке визначення поняття дивіденду: «дивіденд - дохід за акціями, що виплачується за рахунок частини чистого прибутку акціонерного товариства, який розподіляється між його акціонерами, в розрахунку на одну акцію» [8, с. 348]. Вчений В.О. Галанов визначає «дивіденд як дохід, який виплачується акціонерним товариством в розрахунку на одну акцію» [4, с.128].

У «Сучасному фінансово-кредитному словнику» термін «дивіденд визначається як дохід, що одержується власником акції, акціонером; частина чистого прибутку, який розподіляється між акціонерами товариства за рішенням ради директорів і за рішенням загальних зборів акціонерів» [7].

На наш погляд, економічне поняття сутності дивідендів потрібно було б уточнити так: дивіденд - це форма поточного доходу акціонерів, який виникає в процесі розподілу чистого прибутку акціонерного товариства і залежить від частки власності акціонерів, їхніх переваг (можливість вибору між поточним доходом у вигляді дивідендів або майбутнім доходом від приросту вартості акцій), а також від чинників, що впливають на діяльність акціонерного товариства.

Дивіденди - це капітал, вкладений в активи суб'єкта господарювання і підпорядкований акціонерному товариству. Дивіденд розглядається як цивільно-правова, економічна і податково-правова категорія.

Дивіденд як цивільно-правова категорія - виплачується акціонерним товариством акціонеру за підсумками фінансового року за загальним правилом пропорційний його частці в статутному капіталі на підставі рішення загальних зборів акціонерів (або на підставі положень статуту для власників привілейованих акцій) грошова сума з чистого прибутку (або зі спеціальних фондів для власників привілейованих акцій) акціонерного товариства.

Акціонер - це власник акції - цінного паперу, який підтверджує, що він передав певну грошову суму, майно або немайнове право акціонерного товариства у власність і замість цього отримав:

- право на управління і контроль акціонерним товариством;

- право на отримання відповідної частки у разі ліквідації акціонерного товариства, якщо після задоволення вимог всіх кредиторів залишається будь-яке майно; дивіденд інвестиція акціонерний капітал

- право на отримання частки прибутку у формі дивідендів (якщо він розподіляється).

В.В. Бочаров вважає, що «дивіденд як економічна категорія: оскільки всяке вкладення капіталу з метою його подальшого зростання є інвестицією» [2, с. 7- 10], то цивільно-правове відношення між акціонером і акціонерним товариством в економічних категоріях виглядає таким чином: акціонер - інвестор вкладає капітал в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах з метою формування статутного капіталу акціонерного товариства.

Оперуючи іншими економічними категоріями, можна сказати, що акціонер шляхом інвестування підприємницького капіталу формує власний капітал акціонерного товариства. На думку В.В. Бочарова «ціною ж власного капіталу якраз і буде дивіденд» [3, с. 72].

Приріст капіталу, отриманий в результаті будь-якого інвестування, «повинен вистачати, щоб відшкодувати інвестору відмову від споживання наявних засобів у поточному періоді, винагородити його за ризик і компенсувати втрати від інфляції в майбутньому періоді» [2, с. 7- 10]. «Джерелом приросту капіталу і метою інвестування є одержуваний від них прибуток (дохід)» [2, с. 7- 10].

Ціна власного капіталу - дивіденд - наперед невідома. Дивіденд залежить від прибутку, який отримає акціонерне товариство. Він залежить від ефективності функціонування і власного, і позикового капіталу, при цьому, проте, відображає зростання вартості лише підприємницького капіталу. Таким чином, ґрунтуючись на класичному визначенні доходу можна сказати, що дивіденд, тобто позитивні зміни у вартості підприємницького капіталу, є доходом від зростання вартості підприємницького капіталу, який функціонує в акціонерному товаристві як його власний капітал.

На відміну від підприємницького, позиковий капітал не вкладається у власний капітал товариства, а передається кредитором позичальнику в тимчасове користуватися з метою отримання відсотка. При цьому, ціна позикового капіталу - сума відсотків, що сплачується по позиках і кредитах, і пов'язані з ним витрати - величина, як правило, наперед відома і не залежить ні від ефективності функціонування позикового капіталу, ні від ефективності функціонування всього акціонерного товариства, тобто від прибутку акціонерного товариства. Повернення позикового капіталу забезпечується, як правило, заставою або гарантією. Крім того, вимоги кредиторів у разі банкрутства задовольняються до розподілу майна, що залишилося, між акціонерами, і тому ризик втрати капіталу позикодавцем значно менше, ніж ризик втрати капіталу інвестором.

Таким чином, ми розмежували «дивіденди» і «відсотки» і встановили зв'язок між «дивідендом» та «інвестицією»: результат діяльності об'єкта інвестиції - прибуток; дивіденд - частка прибутку. Таким чином, економічний результат, отриманий «об'єктом інвестиції», тобто прибуток і дивіденд, являють собою тісно пов'язані економічні категорії. Цей зв'язок виявляється найбільш явно, коли у акціонерного товариства є лише один учасник.

Якщо говорити про те, що дивіденд є доходом від зростання вартості підприємницького капіталу, то необхідно зазначити, що поняття «дивіденд», як правило, ототожнюється з такою формою підприємницького капіталу, як акціонерний капітал. Проте все вищесказане про дивіденди в економічному значенні у зв'язку з акціонерним капіталом застосовується також до пайового і індивідуального капіталу.

Таким чином, в рамках даної роботи дивіденд розглядається не тільки і не стільки у вузькому, цивільно-правовому, скільки в широкому, економічному, значенні: дивіденд як економічна категорія визначається як дохід інвестора, що відображає приріст прибутку від підприємницького капіталу, і є ціною власного капіталу акціонерного товариства (об'єкта інвестиції), який виплачується акціонеру (інвестору) як винагорода у випадках:

- за відмову від споживання вкладених засобів,

- несення ризику втрати цих засобів, якщо акціонерне товариство збанкрутує і після задоволення вимог всіх кредиторів не залишиться майна, яке могло б бути розподілене між акціонерами,

- як компенсацію йому за втрати від інфляції в майбутньому періоді.

Окрім цього, для дивідендів особливе значення має розподіл інвестиції на прямі і портфельні. Прямі інвестиції забезпечують інвестору контроль в управлінні товариством, в яку він вкладає засоби. В рамках портфельних інвестицій можливість контролю відсутня. Якщо для портфельних інвестицій характерне вкладення капіталу в акціонерний капітал, то прямі інвестиції можуть здійснюватися (і часто здійснюються) і в інші правові форми, наприклад, в товариство з обмеженою відповідальністю.

Дивіденд як податково-правова категорія: податкове право при визначенні дивіденду «прив'язується» більшою мірою до цивільно-правових норм, ніж до економічної суті дивіденду. Проте на відміну від цивільно-правової категорії, згідно з якою дивідендом є тільки дохід акціонера акціонерного товариства, відповідно до податково-правової категорії дивідендами вважаються також і доходи інших організаційно-правових форм, перш за все, товариств з обмеженою відповідальністю; яких саме форм, визначається конкретним правом країни.

Розмежування поняття дивіденду в економічному і податковому аспектах має в рамках справжнього дослідження особливе значення у зв'язку з тим, що частка прибутку акціонерного товариства, що підлягає розподілу інвестором до обкладання його податком на прибуток, економічно є доходом акціонера акціонерного товариства. В іноземній літературі для позначення цього доходу використовується спеціальний термін «брутто-дивіденд».

Цей єдиний дохід, що економічно відноситься виключно до акціонера акціонерного товариства (як до інвестора), податкове право, формально ґрунтуючись на тому, кому належить право власності (прив'язка до цивільного права), вважає спочатку доходом акціонерного товариства, з якого повинен бути сплачений податок на прибуток, а потім доходом акціонера, з якого також необхідно сплатити прибутковий податок. Даний дохід позначається терміном «валовий дивіденд», тобто частка прибутку, що розподіляється інвестору, після вирахування з нього податку на прибуток. Після обкладення податком на прибуток і прибутковим податком залишається «чистий дивіденд».

Отже, в економічному значенні єдине поняття дивіденду існує поряд з поняттями брутто-дивіденду, валового дивіденду і чистого дивіденду.

Проаналізувавши визначення поняття «дивіденд», ми приходимо до наступних висновків:

- товариство, що виплачує дивіденд - акціонерне товариство, платник податку на прибуток, проте не тільки акціонерне товариство.

- виплати доходів проводяться на основі участі в прибутку акціонерного товариства пропорційно частці учасника в статутному капіталі.

У рамках нашого дослідження ми формулюємо податково-правове поняття дивіденду: дивіденд як податково-правова категорія - це дохід, отриманий акціонером від акціонерного товариства при розподілі прибутку, що залишається після обкладення податком на прибуток, пропорційно його частці у власному капіталі цього акціонерного товариства.

Для розмежування ступеня обтяження прибутковим податком розрізняють такі поняття, як «брутто-дивіденд», «валовий дивіденд» і «чистий дивіденд». Брутто-дивіденд являє собою частку прибутку, що підлягає розподілу інвестору до його обкладення податком на прибуток. Валовий дивіденд - частка прибутку, що розподілений інвестору після вирахування з нього податку на прибуток. Чистий дивіденд - частка прибутку, що розподілений інвестору після вирахування податку на прибуток і прибуткового податку.

Політика розподілу прибутку акціонерного товариства історично є найсуперечливішим процесом у корпоративному управлінні, оскільки вона дійсно стосується інтересів абсолютно всіх учасників і до того ж вирішує цілу низку стратегічних завдань розвитку акціонерного товариства.

У визначенні І.О. Бланка «дивідендна політика - це складова частина загальної політики управління прибутком, яка полягає в оптимізації пропорцій між частинами, що споживаються і капіталізуються, з метою максимізації ринкової вартості підприємства» [1, с. 279].

В.В. Бочаров трактує: «дивідендна політика - частина політики управління прибутком, яка містить в собі оптимізацію пропорцій між його частками, що споживаються і реінвестуються для максимізації ринкової вартості акціонерного товариства» [3, с. 127].

Дивідендна політика, як і будь-яка політика, виникає з метою вирішення певної проблеми, в цьому випадку проблеми взаємин між власниками (акціонерами), директорами і менеджментом товариства, яка пов'язана з особливою структурою економічних інтересів суб'єктів акціонерних товариств. Зіткнення інтересів різних груп учасників відносин указує саме на той факт, що механізм їхньої взаємодії в Україні в даний час є одним із вирішальних внутрішніх чинників, що впливають на вибір і обґрунтування фінансової політики акціонерного товариства, як короткострокової, так і довгострокової.

Історичне питання про роль і місце дивідендної політики у процесі керування акціонерним товариством по різному розв'язувалося на окремих стадіях розвитку механізму акціонування. На його розв'язання впливають: масштаби товариства, склад акціонерів, на який період створюється товариство. На стадії зародження і перших етапах допускається пріоритет інтересів акціонерів. За нинішніх умов характер економічних відносин у світовій спільноті, корпоративній форми акціонерних товариств, склад акціонерів, умови зовнішнього середовища чітко висунули на перший план конкурентоспроможність корпоративних товариств, їхні високі показники по прибутковості акціонерного капіталу.

Таким чином, дивідендна політика - це важлива частина фінансової політики акціонерного товариства, спрямована на підвищення капіталізованої вартості товариства шляхом встановлення оптимального співвідношення між реінвестованою і виплачуваною як дивіденди частинами чистого прибутку товариства.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

У разі задоволення як інтересів акціонерів у гарантованому отриманні доходу як дивідендів, так і інтересів вищого менеджменту товариства в необхідних обсягах інвестування, буде обґрунтованим визначити дивідендну політику, що дозволила врахувати з максимальною ефективністю інтереси всіх сторін процесу корпоративного управління, як справедливу дивідендну політику товариства.

Реалізація справедливої дивідендної політики направлена на розв'язання різних завдань:

- встановлення оптимального співвідношення між поточним споживанням прибутку власниками і майбутнім його зростанням;

- максимізація власності акціонерів;

- підвищення курсової вартості акцій, спочатку необхідно визначити справедливу, внутрішню вартість акції;

- стабільність дивідендних виплат;

- сигналізація про стабільність фінансового стану товариств;

- визначення найвигіднішої для всіх учасників форми виплати, а також періодів і термінів виплати дивідендів. Згідно закону України «Про акціонерні товариства» товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Ефективність дивідендної політики оцінити надзвичайно складно. Висновки щодо ефективності такої політики - можна зробити на основі аналізу показників прибутковості корпоративних прав, від значення яких залежать обидві складові доходів власників. Доходи власників можуть бути у формі підвищення курсової вартості та (або) дивідендів.

Тому ми вважаємо, стабільна виплата дивідендів приваблює інвесторів і при ефективній оцінці власного капіталу, який впливає на курс акцій на ринку можливо виведення акціонерних товариств із кризового стану.

Список літератури

1. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: [учебный курс] / И.А. Бланк. - К.: Ника-Центр, 1999. - 528с.

2. Бочаров В. В. Инвестиции: [учебное пособие] /В. В. Бочаров - СПб.: ГУЭФ, 2002 - 98 с.

3. Бочаров В. В. Корпоративные финансы: [учебное пособие] / В. В. Бочаров - СПб.: Питер, 2001 - 256 с.

4. Галанов В.А. и др. Акционерное дело: [учебник] / Под ред. В.А. Галанова. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 544с.

5. Закон України «Про акціонерні товариства» // Урядовий кур'єр. - 2008. - № 202.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // ligazakon.ua.

7. Современный экономический словарь. - М.: ИНФРА - М, 2007. - 495 с.

8. Финансы: [Учебное пособие] / Под ред. проф. А.М. Ковалевой. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 384 с.

Размещено на Allbest.ru