Фінансово-економічні кризи та забезпечення фінансової безпеки держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ КРИЗИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Ю.В. Нетесаний,

к. е. н., доцент, Український державний університет фінансів і міжнародної торгівлі, м. Київ

Стаття визначає механізми поліпшення фінансової безпеки держави за рахунок боротьби з тіньовою економікою, збалансування бюджетної сфери, забезпечення інформаційної безпеки, здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень та інше.

Ключові слова: фінансова безпека, тіньова економіка, інформаційна безпека, політика внутрішніх та зовнішніх запозичень.

This article sets out mechanisms for improving financial security by combating shadow economy, balancing the public sector, information security, implementation of prudent policies domestic and foreign borrowing, and more.

Keywords: financial security, informal economy, information security, internal policies and external borrowing.

фінансова безпека держава тіньова економіка

Статья определяет механизмы улучшения финансовой безопасности государства за счет борьбы с теневой экономикой, сбалансирования бюджетной сферы, обеспечение информационной безопасности, осуществления взвешенной политики внутренних и внешних заимствований и прочее.

Ключевые слова: финансовая безопасность, теневая экономика, информационная безопасность, политика внутренних и внешних заимствований.

Постановка проблеми. Одним із найважливіших елементів економічної безпеки країни в сучасних умовах є фінансова безпека. Без її забезпечення практично неможливо вирішити жодну із проблем, які постають перед країною на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Підґрунтям економічних криз завжди є внутрішні диспропорції, навіть якщо вони спричинені зовнішніми чинниками. Так остання криза лише була запущена зовнішніми факторами, а поглибилась в Україні та спричинила досить погані наслідки, які призвели до загострення системної диспропорції, що сформувалися у попередніх роках.

Актуальність даної теми визначається необхідністю формування внутрішнього імунітету та зовнішньої захищеності від дестабілізаційного впливу і конкурентоздатності на світових ринках, а також стійкості фінансового становища. Зміст фінансової безпеки полягає у:

- рівні захищеності фінансових інтересів і в забезпеченості суб'єктів усіх стадій управління фінансовими ресурсами;

- стані складових фінансового ринку та якості фінансових інструментів і послуг;

- стані фінансових потоків в економіці, як одного з найважливіших системо-утворюючих елементів економічної безпеки держави.

Виникає логічне запитання щодо нового витку кризи. Економічна система України містить ряд недоліків, що причини для виникнення нових криз існували та існують, але шляхи поглиблення кризових явищ можуть бути різними.

Аналіз останніх досліджень та публікацій показав, що значний внесок у дослідження проблем забезпечення фінансової безпеки здійснили провідні українські та зарубіжні науковці: І.О. Бланк, З.С. Варналій, М.М. Єрмошенко, В.К. Сенчагов, А.І. Сухоруков, С.І. Юрій, Л.В. Шевченко, М.А. Коваленко, О.В. Прокопенко, І.М. Комарницький, Н.Й. Реверчук, В.І. Соловйов, М.М. Єрмошенко, О.І. Барановський, А.Б.Миколайчук, О. Савицька, Б.Ю. Кишакевич, Н.В. Наконечна та ін.

Однак до сьогодні на науковому та практичному рівнях не повною мірою досліджено сутнісну природу та складові фінансової безпеки, сукупність показників, що характеризують її рівень. Не сформована система заходів щодо зміцнення фінансової безпеки України в сучасних умовах.

Метою дослідження є оцінка фінансової безпеки України, визначення пріоритетних напрямків її зміцнення та розкриття сутності поняття «фінансова безпека держави».

Виклад основного матеріалу. Одним із основоположних чинників незалежності суверенної держави за сучасних умов господарювання є стан її фінансової безпеки. Через швидку зміну ринкової кон'юнктури на світових фінансових ринках та взаємопов'язану систему економічних відносин у структурі світового господарства стан вітчизняного фінансового сектора дедалі складніше контролювати з огляду на нестабільність внутрішнього і зовнішнього середовища. За такої ситуації постає потреба в комплексній превентивній оцінці зовнішніх та внутрішніх факторів, що прямо чи опосередковано впливають на фінансовий сектор країни [1].

Поняття економічної безпеки належить до числа тих, які, з одного боку, всім інтуїтивно зрозумілі, а з іншого -- важко визначаються в досить коректній та вичерпній формі. Відповідно до Закону «Про основи національної безпеки України» національна безпека інтерпретується як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання та нейтралізація реальних та потенціальних загроз національним інтересам [2].

Механізм забезпечення фінансової безпеки держави являє собою систему організаційних та інституційно-правових заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз держави.

Рис. 1. Складові фінансової безпеки держави

На нашу думку, фінансова безпека - це важлива складова держави та суспільства, яка є багаторівневою системою (рис. 1), яку утворюють ряд підсистем, кожна з яких має власну структуру і характер розвитку. При цьому головною метою фінансової безпеки держави має стати фінансова стабільність, незалежність та впевненість у майбутньому її громадян, за рахунок постійного зростання фінансових показників на душу населення.

Пріоритетні напрямки зміцнення фінансової безпеки України визначаються, насамперед, на основі оцінки рівня показників фінансової безпеки держави.

Індикатори фінансової безпеки відображають специфіку певного рівня управління (громадян, домашніх господарств, підприємств, організацій і установ, галузей господарського комплексу, регіонів, банківської системи, фондового ринку, держави) або таких її складових, як безпека грошового обігу, інфляційна, валютна, бюджетна, боргова й інвестиційна безпека [3].

Узагальнюючи досвід вітчизняних та іноземних вчених, які досліджували показники фінансової безпеки, можна виділити наступні з них, що розглядаються як репрезентативні більшістю вчених:

- рівень монетизації, %;

- обсяг зовнішнього державного боргу, % від ВВП;

- обсяг внутрішнього державного боргу, % від ВВП;

- рівень інфляції, %;

- міжнародні резерви центрального банку, млн. дол.;

- дефіцит державного бюджету, % від ВВП;

- вартість банківських кредитів у національній валюті, % річних;

- рівень доларизації економіки, %;

- сальдо платіжного балансу, млн. дол.;

- доходи державного бюджету, % до ВВП;

- видатки державного бюджету, % до ВВП;

- питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі кредитів, %;

- рівень тіньової економіки України, % до ВВП.

Вказані показники за період 2005-2012 рр. відображені в табл. 1.

Таблиця 1.

Система вихідних даних для оцінки рівня фінансової безпеки України

*Джерело: розраховано автором за даними Державного комітету статистики України.

Як бачимо, для динаміки більшості показників фінансової безпеки спостерігаються негативні довгострокові тенденції. Найбільш проблемними напрямками у цьому відношенні є:

- високий рівень зовнішнього боргу;

- висока вартість банківських кредитів;

- значний рівень доларизації економіки;

- постійне збільшення частки тіньового сектору економіки;

- від'ємне значення платіжного балансу.

Стан освіти та науки в цілому можна охарактеризувати як дуже низький, підходи міністерства освіти є застарілі та не продуктивні, які не відповідають сучасному стану речей, а позиція держави в процесі фінансування освіти за залишковим принципом також несе в собі безперспективність розвитку даного напрямку.

Стан енергетичної безпеки можна назвати незадовільним, так як залежність України від російських енергетичних ресурсів дуже значна. Така диспропорція може викликати дисбаланс у сальді платіжного балансу, і як наслідок, загрозу фінансовій безпеці держави.

Стан бюджетної системи потребує реформ на базі наукового обґрунтування та координації дій (розробка узгоджених концепції стратегії та тактики бюджетування підвищення якості прогнозів макроекономічних показників, що використовуються в бюджетному плануванні); комплексний підхід до реформування бюджетного процесу на державному, місцевому рівнях та рівні міжбюджетних відносин; підвищення результативності бюджетних витрат за рахунок застосування програмно-цільових засад діяльності, орієнтація бюджетної системи на досягнення конкретних результатів (за відповідними програмами розвитку).

Боргова ситуація потребує негайного зменшення зовнішнього боргу України, шляхом прямого зменшення чистих зовнішніх залучень уряду та погашення довгострокових залучень реального сектору економіки.

Ситуація бюджетного дефіциту потребує оперативного скорочення за рахунок нарощення власного доходного потенціалу, підвищення рівня управління державним боргом шляхом реалізації сучасної стратегії залучення позичкового капіталу, інвентаризації та класифікації всіх боргів, трансформації структури боргу, недопущення практики прийняття виключних рішень, не підпорядкованих єдиній борговій політиці, ліквідації прихованого дефіциту.

Стан грошово-кредитної політики потребує лібералізації та мінімізації інфляції, а також удосконалення статистичної системи й діагностики у системному аналізі та валютної безпеки, помірковане зниження, рівень монетизації економіки, зменшення частки готівки у загальному обсязі грошової маси (що автоматично погіршить умови функціонування тіньової економіки).

Ситуація з сальдом платіжного балансу набуває катастрофічного характеру, необхідно терміново збалансувати дефіцит платіжного балансу, збалансувавши грошовий та товарний ринки, що призведе до зниження рівня інфляційної динаміки, припинення відтоку капіталу за кордон за допомогою створення сприятливих умов для репатріації вивезеного капіталу.

Стан фондового ринку потребує термінового реформування, а саме створення універсальної національної біржі, яка буде діяти на принципах регульованих ринків ЄС і здатна інтегруватися у світовий фінансовий простір, підвищення капіталізації та ліквідності організованого ринку цінних паперів, забезпечення поетапного створення єдиного центрального депозитарію України з урахуванням світового досвіду інтеграції обліково-фінансової інфраструктури, підвищення прозорості операцій на фондовому ринку та інформації емітента щодо свого фінансового стану та результатів діяльності згідно з вимогами Міжнародної організації комісій з цінних паперів та Директивами Європейського Союзу, узгодження вітчизняного законодавства з міжнародними стандартами і сучасними вимогами розвитку фінансових відносин, підвищення вимог до корпоративного управління, чітке визначення прав і обов'язків емітентів та інвесторів.

Таким чином, фінансова безпека держави є багатоаспектним явищем, її стан динамічно змінюється, тому обов'язковою умовою стабільного існування держави є періодичний ретельний моніторинг її фінансової системи.

Причини фінансово-економічної кризи в Україні:

Перша - банківська система. Іноземна частка в загальному обсязі банківського капіталу України перевищує 37%, що більше порогу економічної безпеки на 7%. Тож материнські банки в Європі, перебуваючи в скрутному становищі, через свої філії в Україні відкачують капітал із нашої фінансової системи в європейську. Крім того, відбувається активний відтік капіталу з українських банків в так звані «офшорні зони». Утім кредитна активність банків в 2013 році поки що відновлюється недостатньо високими темпами. Це пов'язано насамперед із наявністю значних зовнішніх ризиків та невизначеністю щодо подальшого розвитку ситуації на ринках.

Друга - зовнішньоторговельна. Через кризові явища в розвинутих економіках світу різко впав попит на продукцію металургії та машинобудування. А це - значний удар по наших основних підприємствах-експортерах. Частка експорту в нашому внутрішньому валовому продукті дорівнює 47%. Отже, обсяг ВВП внаслідок скорочення експорту зменшився. Ситуація могла б бути значно кращою, якби наші металургійні та хімічні гіганти мали більшу конкурентоспроможність. Досягти цього можна було в період економічного пожвавлення 2002-2004 та 2006-2007 років, модернізувавши виробництво. Але замість цього власники підприємств вивозили свої надприбутки в офшорні зони. Тобто жили одним днем, не думаючи про майбутнє.

Треба сказати, що Україна має козир, який міг би зробити її економіку значно стійкішою до негативних впливів ззовні, - сільське господарство. Однак його величезний потенціал стає джерелом збагачення окремих осіб і як слід не використовується.

Третя - боргова. Міжнародний валютний фонд (МВФ), загально припустимою межею боргу для такої перехідної економіки, як наша вважає 49,7% від ВВП. В кризовий період обсяг валового зовнішнього боргу України у номінальному вираженні залишався майже незмінним, а відносно ВВП становить більше 39% у 2013 році. Загострення боргових проблем України обумовлюється не лише високими темпами приросту боргу, а й несприятливими змінами у його структурі. Так, збільшується частка емісійних позик і частка гарантованих зобов'язань у структурі загального боргу держави. Валовий зовнішній борг України 2013 року досяг 74% ВВП. Тобто межу економічної безпеки щодо боргових зобов'язань ми перетнули. Таке боргове навантаження є неприйнятних та ризиковим для країни з перехідною економікою та невисоким рівнем життя. Це підвищує ризики фінансової нестабільності, особливо за умов дії несприятливих чинників зовнішнього та внутрішнього характеру, які можуть активізуватися в умовах недостатнього забезпечення фінансових активів у корпоративному секторі економіки.

Тенденція до збільшення негативного сальдо поточного рахунку та дефіцит внутрішніх заощаджень породжують високі фінансові ризики, особливо в умовах низького рівня довгострокових кредитів, та експансією іноземних банків. Економіка України вже стала надзвичайно залежною від потоків іноземного капіталу. Тому раптове припинення її зовнішнього підживлення в умовах необхідності погашення зовнішніх боргів може призвести до боргової кризи.

Збільшується сума ОВДП, які знаходяться у власності НБУ. Нарощування внутрішнього боргу за недостатньо диверсифікованого внутрішнього фінансового ринку спричинялося до монетизації бюджетного дефіциту, що, у свою чергу, посилювало не прогнозованість фінансових операцій та збереження високих відсоткових ставок. Це було однією з перепон ефективного розвитку реального сектору економіки. Держава повинна мати виважену стратегію щодо надання державних гарантій за кредитами, а також відповідні структурні пріоритети щодо виважених фінансових операцій.

В принципі, боргу як такого боятися не потрібно, він може бути як джерелом подальшого розвитку економіки так джерелом дефолту. Потрібна Стратегія управління боргом в умовах фінансової нестабільності. Крім того, треба враховувати, що розмір офіційного державного боргу України впритул наблизився до критичного значення, а при врахуванні найбільш ризикових видів умовних зобов'язань Уряду - вже перевищив його.

Погіршення ліквідності світових фінансових ринків може істотно уповільнити кредитування національної економіки. Як наслідок, українські позичальники зазнають труднощів із рефінансуванням своїх кредитних зобов'язань на зовнішніх ринках. Слід зазначити, що у структурі зовнішнього боргу значною є частка короткострокового капіталу. Саме цей капітал у разі раптового його відпливу може стати одним із чинників дестабілізації курсу національної валюти.

Якщо станеться найгірше й реалізується вплив усіх зазначених каналів одночасно і в повному обсязі, то наслідки світової фінансової кризи для України будуть досить відчутними, в першу чергу істотно зросте дефіцит зовнішньоторговельного балансу, перевищивши рівень 10% ВВП, що є критичним для економік, які розвиваються.

Щоб не допустити значної девальвації, Національний банк буде змушений продавати валюту з резерву. Але запобігти девальвації буде вкрай важко. За таких умов динаміка ВВП може уповільнитися до 2,5-3%, індекс споживчих цін в умовах відновлення девальваційних процесів може вийти за межі однозначного показника.

Разом з тим, в даний час існує ризик виникнення кризи державної заборгованості. Цьому може сприяти незмінність поточного курсу бюджетно-податкової політики, надмірне нарощування державного боргу (внутрішнього державного боргу, кредитів МВФ і неконтрольоване надання державних гарантій). А це, крім відсікання держави від світових кредитних ринків, матиме ще й такі негативні наслідки як зменшення обсягів зовнішньої торгівлі, припинення зовнішнього фінансування корпоративного сектора, гальмування внутрішнього кредитного процесу, наростання панічних настроїв на валютному ринку.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Для забезпечення фінансово-економічної безпеки, особливо в умовах розвитку процесів європейської інтеграції, потрібно розробити певну програму з точки зору її національних інтересів. Адже, сучасні тенденції глобалізаційних фінансово-економічних і соціальних процесів узагальнюють вимоги та параметри ефективного економічного розвитку окремих суб'єктів світової економіки.

Першочерговими завданнями перед керівництвом держави у сфері забезпечення фінансової безпеки повинні бути:

- спрямовування задач на боротьбу з тінізацією економіки;

- збалансування розвитку бюджетної сфери;

- забезпечення захищеності національної валюти;

- Забезпечення інформаційної безпеки;

- здійснення виваженої політики внутрішніх і зовнішніх запозичень;

- створення координаційного центру, який, отримуючи інформацію з цієї проблематики від різних міністерств та відомств, мав би змогу узагальнити її та вносити пропозиції щодо вирішення проблемних питань.

Подальші дослідження у сфері зміцнення фінансової безпеки держави доцільно спрямувати на обґрунтування механізму управління внутрішніми та зовнішніми ризиками.

Список літератури:

1. Соловйов В.І. Фінансова безпека як основоположний фактор незалежності держави [Текст] / В.І. Соловйов // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу - 2011. - № 3(15). - С.148.

2. Закон про Раду національної безпеки і оборони України № 183-98 05.03.1998. // Урядовий кур'єр від 04.04.1998 р. -- № 64-65.

3. Наконечна Н.В. Тенденції індикаторів фінансової безпеки України [Текст] / Н.В. Наконечна// Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип. 21.9.

Размещено на Allbest.ru