Особливості формування заощаджень домогосподарств

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.722

Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗАОЩАДЖЕНЬ ДОМОГОСПОДАРСТВ

Бубенов Ю.В.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. У сучасній українській економіці, відповідно до довгострокової концепції розвитку, на одне з перших місць висувається проблема забезпечення стійкого економічного зростання. Як показує світовий досвід, для її розв'язання необхідне залучення інвестиційних ресурсів, незалежних від коливань світових фінансових ринків. Даним вимогам задовольняють внутрішні інвестиції, одним з основних джерел яких виступають заощадження сектора домашніх господарств.

Досвід функціонування домогосподарств в умовах становлення ринкових відносин в Україні свідчить про наявність проблемних аспектів щодо формування фінансових ресурсів та їх подальшого залучення до інвестиційних процесів, зокрема в розрізі оптимізації структури витрат домогосподарства та забезпечення належного рівня доходів, які б дозволили формувати заощадження. Крім того, домашніми господарствами України досі не використовується в повному обсязі весь спектр інструментів, які дають можливість не тільки зберегти, а й примножити фінансові ресурси.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми.

Дослідженню основних форм заощаджень домогосподарств присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема слід відзначити праці таких авторів О.З. Ватаманюка, М.М. Турянської, З.М. Васильченка, Є.Є. Кацуби, С.В. Кугаєва, В.С. Марцина, О.О. Бакаєвої, С.М. Панчишина, А. Берегулі, З. Ватаманюка, Т. Кізими, І. Кузів та ін.

В цих дослідженнях основна увага приділяється вивченню фінансової спроможності домогосподарств, та майже відсутній аналіз сучасних форм вкладення коштів.

В умовах ринкової економіки домогосподарства все частіше стикаються с проблемою управління власними фінансами. Приймаючи рішення про здійснення заощаджень, перед членами домогосподарства постає питання, в якій формі доцільніше зберігати кошти з урахуванням основних причин заощаджень.

Багатогранність причинно-наслідкових взаємозв'язків між чинниками заощаджень та результатами соціально-економічного розвитку країни, посилення впливу глобалізаційних процесів, специфіка вітчизняного інституційного середовища та висока динамічність фінансових ринків відкривають широкий простір для подальшихдосліджень проблем, пов'язаних із акумуляцієюзаощаджень сектора домогосподарств та їх транс-формацією у інвестиційні ресурси національноїекономіки. Зокрема, потребують глибшого аналізу показники граничної схильності до заощадження, масштаби інвестування заощаджень домашніхгосподарств, з'ясування мотивів вибору населенням форми заощаджень, та розробка пропозицій щодо поліпшення реалізації фінансового потенціалу вітчизняних домогосподарств.

Цілі статті. Цілями статті є характеристика основних форм заощаджень домогосподарств та дослідження статистичної інформації щодо вкладення коштів у найбільш розповсюджені фінансові інструменти на сучасному етапі розвитку системи фінансів домогосподарств.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. В умовах ринкової економіки практично перед кожною людиною або домогосподарством постає проблема управління власними фінансами. Сучасний етап розвитку суспільства вимагає дослідження домогосподарств, їх фінансової поведінки та інтересів, оскільки зростання добробуту кожної окремої люди укріпляє всю соціально-економічну систему держави. Так, проблема заощаджень у цілому, джерел інвестицій зокрема - одна з найактуальніших в українській економіці. Динаміка та механізм заощаджень і їх наступна трансформація в інвестиції визначають технічну реконструкцію та структурну перебудову економіки, пришвидшення темпів її розвитку. Збалансованість заощадження й реального нагромадження - важливий параметр загальної макроекономічної пропорційності основних факторів усього процесу відтворення. Істотне значення мають також соціальні аспекти заощадження: вплив на рівень доходів і купівельної спроможності різних груп населення, стабільність соціальної структури суспільства, оцінка населенням ефективності й справедливості системи розподільних відносин.

Грошові кошти, що залишаються у розпорядженні домогосподарства після здійснення витрат на споживання, є основою для формування заощаджень, тобто накопичення грошових коштів. Одним із основних чинників впливу на цей процес є дохід домогосподарства. Стабільність розвитку домогосподарства як суб'єкта економічних відносин тісно пов'язана із забезпеченням належних умов для фізіологічного розвитку членів цього утворення (придбання продуктів харчування, витрати на одяг, взуття та ін.) Саме після задоволення першочергових споживчих потреб у домогосподарств з'являється можливість для формування заощаджень.

Крім рівня доходу, на процес накопичення коштів впливають: * інфляційні очікування - чим вищою очікується інфляція, тим менше домогосподарства схильні заощаджувати [7, с. 187]; * сподівання домогосподарств щодо розвитку економічної ситуації в країні та власних перспектив; * демографічні чинники (склад сім'ї, місце проживання, рівень освіти, сектор зайнятості); * зміни в оподаткуванні; * зміни процентних ставок тощо [3, с. 373].

Кожен чинник може впливати на процес заощадження як у напрямі його активізації, так і навпаки - виступати каталізатором для збільшення витрат на споживання. Наприклад, збільшення відсоткових ставок за депозитами стимулює домогосподарства до внесення коштів на депозитні рахунки, пониження ставок зменшить зацікавленість щодо цього інструменту та пожвавить інтерес до альтернативних шляхів заощаджень.

При здійсненні заощаджень населення керується різними мотивами, зокрема це може бути прагнення придбання у майбутньому коштовної речі чи організації відпустки, потреба у коштах для власного навчання або для освіти дітей, бажання "накопичити на старість" тощо [3, с. 372]. Причини, які спонукають домогосподарства здійснювати заощадження, поділяють на дві групи:

• захист доходів, наприклад, прагнення забезпечити себе "на чорний день", бажання поліпшити взагалі фінансову забезпеченість своєї сім'ї та ін.;

• спекуляції на біржі, тобто зберігання частини доходу з метою витрачання його на придбання цінних паперів, щоб у майбутньому отримати прибуток від підвищення їх номінальної вартості [8, с. 185].

Заощадження домогосподарств є частиною доходів населення, яка залишається після сплати обов'язкових платежів та здійснення поточних споживчих витрат і яку члени домашніх господарств вкладають передусім у фінансові (рідше - не фінансові) активи з метою отримання майбутніх доходів або відкладають (виводять на певний період часу з особистого користування) з метою задоволення майбутніх потреб [6].

Основні причини здійснення заощаджень можна об'єднати в такі групи: придбання дорогих товарів; непередбачувані витрати; витрати майбутніх періодів (весілля, освіта тощо); звичка заощаджувати кошти; заощадження з метою отримання прибутку. Побічні причини для здійснення заощаджень виникають внаслідок перевищення платоспроможності над рівнем потреб. Це може відбуватися у таких випадках: по-перше, рівень доходів досить великий, тобто домогосподарство має змогу задовольнити нинішні потреби; по-друге, рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів; по-третє, у державі реалізується ефективна політика, спрямована на підвищення рівня заощаджень домогосподарств.

Додатково можна виділити наступну групу причин, що виникають в економіці: диверсифікація коштів в умовах високих темпів інфляції; оптимізація оподаткування через існуючі податкові стимули інвестування; відсутність товарів в умовах дефіциту споживчих товарів на ринку; створення резервних коштів на випадок невиплат заробітної плати [4].

За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані. Організовані заощадження - заощадження населення, мобілізацію і розміщення яких здійснює банківська система або небанківські фінансово-кредитні установи. Неорганізовані грошові заощадження населення - заощадження, що зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. До неорганізованих заощаджень належать також зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, дорогих товарів тривалого користування тощо. Масове зберігання людьми готівки значною мірою пояснюється природним суб'єктивним відчуттям ризику можливих збитків, яке посилюється вкрай негативним досвідом, набутим у часи гіперінфляції, сертифікаційної приватизації та фінансових пірамід [9].

Заощадження домогосподарств можна класифікувати залежно від характеру мобілізації: організовані та неорганізовані. До організованих належать фінансові активи домогосподарства, що зберігаються у фінансових інститутах: депозити, цінні папери, страхові поліси тощо. Неорганізовані - це заощадження готівкою, що зберігається безпосередньо у населення в національній та іноземній валютах. Окремі науковці зазначають, що неорганізовані заощадження можуть набувати також і натуральної форми, наприклад, придбання товарів тривалого користування [3, с. 373; 5, с. 69], зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, дорогих товарів тривалого користання [10, с. 9]. Водночас не зазначається, наскільки дорогими мають бути товари тривалого користування, аби потрапити до цієї категорії заощаджень. Крім того, придбання таких товарів можна розглядати як задоволення певних споживчих потреб людини, на які попередньо було заощаджено кошти. Відтак здійснені витрати можна вважати витратами на споживання, а придбання будь-якого товару тривалого користування - формуванням заощадження в натуральній неорганізованій формі. У протилежному випадку придбання товарів тривалого користання можна розглядати як "вимушену" спробу збереження купівельної спроможності вже накопичених грошових коштів у разі недовіри до грошово-кредитної та фінансової системи й у відповідь на відсутність стабільності в економіці країни взагалі. Однак за таких умов придбані товари перетворюються на товари споживання й вже не можуть бути використанні як інструмент здійснення заощадження.

Окреслене протиріччя можна вважати наслідком відносно нетривалого часу функціонування вітчизняних домогосподарств як самостійних учасників фінансових відносин, що зумовлює наявність багатьох дискусійних і неузгоджених аспектів теоретичного характеру.

Крім того, необхідною умовою при дослідженні домогосподарства з позицій залучення до економічних відносин, повинно бути чітке усвідомлення "унікальності" цього суб'єкта з огляду на його властивість виступати постачальником робочої сили, отже, необхідності створення умов для належного відтворення людського потенціалу. Це визначає доцільність розмежування розгляду домогосподарства як суб'єкта фінансових відносин та як соціального утворення. Хоча такий поділ є досить умовним, однак, дозволяє зняти наведенні протиріччя.

До натуральної форми неорганізованих заощаджень доцільно віднести придбання таких товарів, вартість яких із часом не зменшується, а навпаки - має схильність до збільшення і дає змогу в подальшому змінити форму заощаджень на організовану та залучити їх до активного економічного кругообігу. До цієї категорії можна віднести раритетні й ексклюзивні речі (картини, авто та ін.), нерухомість тощо. Наявність у домогосподарств заощаджень саме організованої форми свідчить про включення цього суб'єкта до фінансових відносин, що є важливим якісним показником у ринкових умовах господарювання, адже утворення організованих заощаджень домогосподарств відбувається при взаємодії з різними інститутами фінансової системи та за участі інших суб'єктів фінансових відносин, що зумовлює досить широкий діапазон фінансових інструментів для здійснення заощаджень населенням та безпосереднього залучення домогосподарств до інвестиційних процесів, тобто перетворення заощаджень населення на інвестиційний ресурс для економіки та функціонування домогосподарства як інвестора.

Домогосподарство може зробити рішення про переведення частини неорганізованих заощаджень в організовану форму (наприклад, продати валюту і купити акції чи розмістити такі кошти у банку), отже, джерелом для організованих заощаджень виступають також неорганізовані накопичені заощадження. Найбідніші домогосподарства згідно статистичних даних формують заощадження лише в неорганізованій формі. Такі кошти можуть бути переведені в організовану форму лише після переходу таких домогосподарств до більш заможної групи. Отже, для домогосподарства інвестицією буде виступати будь-яка організована форма заощадження. Перехід таких коштів у інвестиції для національної економіки відбувається через фінансовий ринок чи за допомогою системи фінансових посередників різних типів. Інвестиції в економіці також збільшаться, якщо вільні грошові кошти домогосподарство вкладе у розвиток власної справи чи у випадку індивідуального будівництва [4].

Традиційно популярною і найбільш привабливою для українців формою заощаджень залишаються банківські депозити. Їх основна перевага полягає в тому, що вони надають фіксований дохід (банк гарантує повернення основної суми і відсотків на вклад). Серед основних недоліків цієї форми заощаджень виокремлюють: невисоку дохідність, яка, в основному, перекриває інфляційне знецінення грошей; нестабільність та малу прогнозованість депозитних ставок для фізичних осіб; можливість втрати значної частини доходу у випадку дострокового відкликання вкладу; обтяження депозитним ризиком [ 1].

Перевага гривневих депозитів полягає у тому, що вони компенсують вплив інфляції, проте їх ліквідність, тобто здатність якнайшвидше перетворюватися на товари і послуги, на строковому депозиті різко знижується. Така форма може використовуватися домогосподарствами для отримання прибутку, забезпечення майбутніх потреб, купівлі дорогих товарів. Депозити в іноземній валюті можуть принести як прибуток, так і збиток. Результат залежить від динаміки валютного курсу гривні. Ліквідність коштів у такій формі є дещо нижчою за попередню форму заощаджень [9].

Переважна частка депозитів розміщується на короткі строки - у січні-травні 2014 року питома вага депозитів до запитання та короткострокових зросли на 5% та 3% відповідно, а довгострокових від 1 до 2 років - зменшилась на 12%. Якщо розглянути повалютну структуру депозитів, то видно що по всім строкам розміщення частка депозитів у національній валюті зменшився - від 5% (на вимогу ) до 24% (довгостроковий від 1 до 2 років), при цьому питома вага депозитів на вимогу та до 1 року у іноземній валюті зросла 40% та 20% відповідно.

Таблиця 1. Депозити сектора домашніх господарств за видами валют

Окрім банківських установ, домогосподарства можуть вкладати свої тимчасово вільні кошти в небанківські фінансово-кредитні установи, зокрема, кредитні спілки та недержавні пенсійні фонди.

Таблиця 2. Депозити домогосподарств у розрізі видів валют строків погашення у національній валюті (залишки коштів на кінець періоду, млн. грн.)

В Україні кількість кредитних спілок незначно зросла, і на кінець 2013 р. становить 624 одиниць, що на 1,14% (7 одиниць) менше за показник минулого року - 614. Світова економічна криза сприяла виявленню основних недоліків кредитних спілок, внаслідок якої багато кредитних спілок скоротилося в 2008-2011 роках [11].

Таблиця 3. Динаміка основних показників діяльності кредитних спілок за 2008-201

За результатами 2013 року, як і раніше, більшість кредитних спілок 305 (60,5%) об'єднує невелику кількість членів - до 1 000 осіб. При цьому, достатньо велика кількість кредитних спілок 180 (35,7%) об'єднує від 1 000 до 10 000 членів. Розподіл кредитних спілок за кількістю членів зображено на рис. 1. заощадження домогосподарство фінансовий інвестування

Рис. 1. Групування кредитних спілок за кількістю членів станом на 31.12.2013 Станом на 31.12.2013 кількість членів кредитних спілок становить 980,9 тис. осіб, з яких 233,6 тис. осіб (23,8 %) - члени кредитних спілок, які мають діючі кредитні договори, та 40,3 тис. осіб (4,1%) - члени кредитних спілок, які мають внески (вклади) на депозитних рахунках (рис. 2). [11]

Рис. 2. Динаміка кількості членів кредитних спілок за 2011 - 2013 роки

Частка членів кредитних спілок, що не є вкладниками, станом на 31.12.2013 становить 940,6 тис. осіб або 95,9%, та порівняно з минулими роками зменшилася не суттєво і залишається значною (станом на 31.12.2012 - 1051,0 тис. осіб (95,9%), станом на 31.12.2011 - 1014,4 тис. осіб (95,5%). Однак, такі члени мають вирішальну кількість голосів та безпосередній вплив на прийняття управлінських рішень у кредитних спілках.

Загальний обсяг активів кредитних спілок станом на 31.12.2013 становить 2 598,8 млн. грн. і зменшився на 58,1 млн. грн. або на 2,2% порівняно з 2012 роком (станом на 31.12.2012 - 2 656,9 млн. грн.). Загальний обсяг капіталу кредитних спілок станом на 31.12.2013 становить 1 055,6 млн. грн. та порівняно з кінцем минулого року зменшився на 33,1 млн. грн. або на 3,0%.

Серед ринків небанківських фінансових послуг найдинамічнішим залишається ринок недержавного пенсійного забезпечення. Основні показники діяльності недаржавних пенсійних фондів та темпи їх приросту наведені в табл.[11]

Таблиця 4. Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів.

Станом на 30.09.2013 адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 61,3 тис. шт. пенсійних контрактів з 49,9 тисячами вкладників, з яких юридичні особи становлять 2,4 тисячі вкладників або 4,7 %, на яких припадає 1 436,4 млн. грн. пенсійних внесків (95,7 % від загального обсягу пенсійних внесків за системою НПЗ), а 47,5 тисяч вкладників або 95,3% є фізичні особи

При цьому, порівняно з кінцем 2012 року кількість контрактів з юридичними особами зменшилася на 2,2%, а з фізичними особами зросла на 0,2% (рис.З).

Рис.3. Динаміка кількості укладених пенсійних контрактів та кількості увкладників за 2011 - 2012 рр. та станом на 30.09.2013

Рис. 4. Розподіл учасників НПЗ за віковими групами (тис. осіб) станом на 30.09.2013

Як видно з рисунка 4, починаючи з 2012 року кількість учасників НПФ дещо збільшилась. Станом на 30.09.2013 серед учасників НПФ переважну більшість становили особи віком від 25 до 50 років, а саме 63,9%, та особи вікової групи від 50 до 60 років, що становила 24,4%. Частка учасників НПФ вікової групи старше 60 років становить 7,9%, вікової групи до 25 років - 3,8% (рис. 3).

Сукупно недержавними пенсійними фондами станом на 30.09.2013 було здійснено пенсійних виплат (одноразово та на визначений строк) 67,7 тисячам учасникам, тобто 11,5% учасників від їхньої загальної кількості отримали пенсійні виплати.

Одним із основних якісних показників, які характеризують систему НПЗ, є сплачені пенсійні внески. Станом на 30.09.2013 сума пенсійних внесків становила 1501,2 млн. грн., що на 14,2% більше або на 187,2 млн. грн. порівняно з кінцем 2012 року. Загальний обсяг активів, сформованих пенсійними фондами, станом на 30.09.2013 становить 1 933,6 млн. грн. Усього за 2013 рік активи недержавних пенсійних фондів зросли на 16,5% або на 273,5 млн. грн. (рис.6) [11].

Рис.6. Динаміка основних показників системи НПЗ за 2011 - 2012 рр. та станом на 30.09.2013 рок

Як інструмент накопичення та інвестування домогосподарствами можуть використовуватись також і цінні папери (акції, облігації державної позики тощо). За підсумками приватизації середини 90-х років ХХ ст. більшість українців стали власниками акцій підприємств, але через нерозвиненість фондового ринку, відсутність розуміння та досвіду використання цього інструменту, з огляду на нестабільність економічної ситуації та масові банкрутства підприємств вітчизняні домогосподарства не мали можливості ефективно скористатися цінними паперами, і, як наслідок, в подальшому втратили зацікавленість до такої форми інвестування грошових коштів. За даними опитувань, таким фінансовим інструментом, як операції на фондовому ринку користується 0.4 % респондентів, а і в перспективі передбачається зниження цього показника [2, с. 12].

Ще одним інструментом інвестування, які пропонують банківські установи, є купівля дорогоцінних металів (золота, платини тощо) та цінних монет. І це перспективний інструмент, адже їх вартість постійно збільшується, однак для більшості вітчизняних домогосподарств така операція недоступна через доволі високу вартість та відносно невисоку ліквідність злитків, які і виступають об'єктом інвестування.

Таким чином, у силу низки обставин наявні фінансові інструменти не використовуються в повному обсязі для формування заощаджень українськими домогосподарствами. За даними досліджень, фінансовими інструментами заощадження коштів користується менше 20 % опитаних, натомість за наявності надлишкових коштів 49 % респондентів надасть перевагу збереженню коштів удома у готівковому вигляді [2, с. 29]. Така ситуація яскраво демонструє наявність проблемних аспектів у цій сфері. Як свідчать дані опитувань, вітчизняні домогосподарства не мають фінансової можливості взагалі здійснювати заощадження - 76 % опитаних, 14 % респондентів до головної перешкоди у формуванні заощаджень віднесли відсутність довіри до фінансових установ [2, с. 28].

Значимим фактором є й так звана "фінансова неграмотність" населення, адже в ринкових умовах господарювання заощадження домогосподарств виступають безпосереднім об'єктом управління, що вимагає від населення володіння певним арсеналом хоча б мінімальних знань щодо основ функціонування фінансового ринку та можливих шляхів формування й інвестування заощаджень. Крім того, населення майже не користується послугами інвестиційних фондів - установ, які, з огляду на мету функціонування, значно спростили б процес ефективного управління заощадженнями для населення.

Висновки

Отже, можна зробити висновок, що в умовах ринкової економіки домогосподарство, здійснюючи заощадження своїх коштів, має потужний арсенал різноманітних інструментів. Формування у домогосподарств заощаджень саме організованої форми є яскравим показником стабільності в суспільстві та довіри до фінансової системи, адже накопичення готівки у населення не дає змоги залучити цей ресурс для потреб економіки.

З огляду на відчутні зміни у структурі заощаджень домогосподарств можна дійти висновку про поступове залучення домогосподарств до активної фінансової взаємодії, що свідчить про становлення даного суб'єкта як безпосереднього та повноправного учасника. З метою зменшення впливу негативних факторів на процес реалізації фінансового потенціалу населення України можна рекомендувати диверсифікований підхід до вкладення коштів домогосподарствами. Крім того, збільшення заощаджень населення у фінансових активах свідчить про формування у населення передумов для отримання різних видів фінансових доходів.

Список використаних джерел

1. Андрущенко, А. В. Основні недоліки методів вкладення коштів на сучасному етапі розвитку системи фінансів населення / А. В. Андрущенко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - № 1. - С. 204-209.

2. Бонд Р. Фінансова грамотність та обізнаність в Україні: Факти та висновки / Р. Бонд, О. Куценко, Н. Лозицька. -- 2-ге вид., допов. та випр. -- К. : USAID, 2010. -- С. 41.

3. Вступ до економічної теорії : підручник / [З. Ватаманюк, О. Ватаманюк, С. Панчишин, С. Кудин та ін.] ; за ред. З. Ватаманюка. -- 3-є вид., допов. -- Львів : Новий світ - 2000, 2006. -- 504 с.

4. Кізима, Т. О. Фінанси домогосподарств: сучасна парадигма та домінанти розвитку : монографія / Т. О. Кізима. - К.: Знання, 2010. - 431 с. 5

5. Кузів І. В. Пріоритетні напрями інвестування заощаджень домашніх господарств в Україні / І. В. Кузів // Формування ринкових відносин в Україні. -- 2007. -- № 10 (77). -- С. 68-72

6. Палиця С. В. Вкладення заощаджень населення України в інвестиції / С. В. Палиця, М. С. Федоренко // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 23. - С. 28-29.

7. Політична економія : навч. посіб. / [Г. А. Оганян, В. О. Паламарчук, А. П. Румянцев та ін.] ; за заг. ред. Г. А. Оганяна. -- К. : МАУП, 2003. -- 520 с.

8. Старостенко Г. Г. Політична економія : навч. посібник / Г. Г. Старостенко. -- К. : Центр навчальної літератури, 2006. -- 344 с.

9. Фінанси : підручн. / [С. І. Юрій, В. М. Федосов, Л. М. Алексеєнко та ін.]; за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. - К. : Знання, 2008. - 611 с.

10. Янель Ю. А. Заощадження домогосподарств України та їх мотивація / Ю. А. Янель, К. О. Соломянова // Економіка, фінанси, право. -- 2006. -- № 6. -- С. 9-13.

Анотація

У публікації підлягають розгляду питання щодо особливостей формування заощаджень домогосподарств, розглядаються фінансові інструменти інвестування. Проаналізовано динаміку та структуру приватних заощаджень, процеси формування заощаджень українськими домогосподарствами в розрізі становлення домашнього господарства як повноправного учасника фінансових відносин.

Ключові слова: заощадження, домогосподарство, інвестиції, фінансові ресурси, заощадження, заощадження домогосподарства, фінанси домогосподарства, фінансовий менеджмент домогосподарства, формування бюджету домогосподарства.

В публикации подлежат рассмотрению вопрос об особенностях формирования сбережений домохозяйств, рассматриваются финансовые инструменты инвестирования. Проанализирована динамика и структуру частных сбережений, процессы формирования сбережений украинскими домохозяйствами в разрезе становления домашнего хозяйства как полноправного участника финансовых отношений.

Ключевые слова: сбережения, домохозяйство, инвестиции, финансовые ресурсы, сбережения, сбережения домохозяйства, финансы домохозяйства, финансовый менеджмент домохозяйства, формирования бюджета домохозяйства.

It is considered the features of the formation of household savings, financial investments tools in this publication. It is analyzed the dynamic and structure of private savings, process of formation of savings Ukrainian households in the context of household formation as full member of financial relationships.

Keywords: savings, household, investing, financial resources, savings, savings of households, household finances, household financial management, budgeting household.

Размещено на Allbest.ru