Формування процентних ставок грошового ринку в механізмі державного грошово-кредитного регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Формування процентних ставок грошового ринку в механізмі державного грошово-кредитного регулювання

О. Носов

Досліджено проблеми формування системи процентних ставок грошового ринку, спроможних забезпечити ефективне функціонування трансмісійного механізму грошово-кредитного регулювання. Проаналізовано вплив інфляції на процентні ставки та процеси кредитування.

Ключові слова: процентні ставки, гроші, грошово-кредитне регулювання, грошовий ринок.

кредитування інфляція процентний грошовий

Проблема формування процентних ставок грошового ринку в механізмі державного грошово-кредитного регулювання є однією із центральних для подолання кризових явищ та переходу української економіки до економічного зростання. Високі процентні ставки грошового ринку є головним бар'єром для нарощування обсягів кредитування реальної економіки та забезпечення достатньої мотивації для інвестицій. Процентні ставки грошового ринку, які інтегровані в грошово-кредитні механізми, взаємодіють із системою процентних ставок монетарної сфери і процентними ставками реального сектора національної економіки. Для дослідження процесу формування процентних ставок грошового ринку необхідно з'ясувати взаємодію системи чинників у механізмах державного регулювання.

Проблематика державного регулювання процентних ставок грошового ринку постійно знаходилась у центрі уваги найвідоміших економістів свого часу. Представник класичної школи Д. Рікардо визнав можливість впливу на процентну ставку через регулювання грошової системи: “Тільки протягом певного часу між моментом і моментами її впливу на ціни ми мали би змогу помітити достаток грошей; процент тримався б протягом цього часу нижче за свій природній рівень, але як тільки додаткова сума банкнот та грошей поглиналася б загашеним обігом, норма проценту підвищувалася б знову” [1]. Положення про реальну процентну ставку є складовою більшості неокласичних теорій, які пов'язують з нею поняття природної процентної ставки. Англієць І. Фішер ввів в економічну теорію поняття реальної та номінальної процентної ставки. Реальна процентна ставка вважалась незмінною, а номінальна процентна ставка пов'язана з динамікою цін. Зв'язок номінальної та реальної процентної ставки здійснюється через “ефект Фішера” [2].

Значення процентних ставок обумовлені взаємодією попиту і пропозиції грошей та економічною кон'юнктурою. На грошовому ринку продаються тимчасово вільні кошти, купівля-продаж яких здійснюється через використання грошових інструментів. Стосовно ставки процента, яка формується на грошовому ринку і визначає вартість національних грошей, існують два визначальних підходи. Дж. Кейнс вважав ставку процента грошовим феноменом, який формується через взаємодію попиту і пропозиції на гроші [3]. На противагу йому, прихильники класичного напряму в економічній теорії вважають ставку процента породженням взаємодії, реальних факторів економічної діяльності, доходність яких прагне до вирівнювання, формуючи таким чином єдину ринкову ставку процента.

У дослідженнях українських економістів постійно зростає увага до проблеми формування процентних ставок грошового ринку, спроможних забезпечити передумови економічного зростання. Н. Бровкіна, С. Науменкова, В. Скищенко та інші вчені досліджують процентні ставки в механізмах грошово-кредитного регулювання. Проте поза достатньою увагою лишились питання зростання реальних процентних ставок в умовах відносно стабільних і високих номінальних процентних ставок. Заходи грошово- кредитної політики, яку проводить НБУ, поки що неспроможні відслідковувати, контролювати та регулювати реальні процентні ставки. Неконтрольоване зростання реальних процентних ставок знижує мотивацію в суб'єктів економіки для отримання кредитів та здійснення інвестицій. Тому зазначена проблематика досліджень є актуальною і вимагає поглибленого вивчення.

У статті поставлено завдання дослідити процес формування процентних ставок грошового ринку в механізмах державного грошово-кредитного регулювання з використанням досягнень економічної науки розвинених країн.

Процентні ставки в сучасних грошових системах є об'єктом державного регулювання, а також інструментом державного регулювання та інструментом впливу на економічну кон'юнктуру.

Регулюючі можливості центрального банку є обмеженими реальною процентною ставкою, яку формують в економіці. Існування розходжень між грошовою процентною ставкою та реальною процентною ставкою порушує рівновагу ринкових механізмів і стимулює зміну динаміки та напряму економічних процесів.

Найбільш вагоме місце в структурі процентних ставок грошового ринку займає облікова ставка центральних банків. Центральні банки визначають розмір облікової ставки відповідно до грошово-кредитної політики. Функція кредитора останньої надії, яку виконують центральні банки, дає змогу використовувати регулювання облікової ставки для впливу на всю систему процентних ставок грошового ринку.

Облікова процентна ставка через механізм грошового ринку забезпечує регулювання короткострокової пропозиції грошей. Облікова процентна ставка виконує роль офіційної ставки-орієнтира, на базі якої використо-вуються всі інші процентні ставки грошового ринку. В різних грошових системах різновид облікової ставки має власну назву [4]:

облікова ставка (США, Німеччина, Японія);

інтервенціоністський курс (Франція);

банківська ставка (Канада);

ділінгова ставка грошового ринку (Великобританія).

Облікова ставка визначає процентні ставки міжбанківського грошового ринку. На міжбанківському ринку переважно банки з високою репутацією отримують незабезпечені короткострокові позики для балансування поточної ліквідності і розширення своїх кредитних можливостей під більш високі проценти. На основі міжбанківської процентної ставки комерційні банки встановлюють власну базову процентну ставку (prime rate).

У сучасних ринкових економіках існує розвинена система міжбанківських процентних ставок, які використовуються для контролю і регулювання процентних ставок грошового ринку. Найвідомішою процентною ставкою пропозиції грошей на міжбанківському грошовому ринку депозитів є LIBOR (London Interbank otferrate), на підставі якої будується вся система процентних ставок за євровалютами [5].

На міжнародних міжбанківських грошових ринках використовуються різні види процентних ставок:

PIBOR - процентна ставка пропозиції грошей на міжбанківському депозитному ринку в Парижі;

FIBOR - процентна ставка пропозиції грошей на міжбанківському депозитному ринку у Франкфурті-на-Майні;

HIBOR - процентна ставка пропозиції грошей на міжбанківському ринку в Гонконзі.

Ставки міжбанківського ринку є загальновизнаним макроекономічним індикатором. На міжбанківському ринку кредитів визначається вартість грошей, тобто його ставки є вагомим макроекономічним індикатором.

Визначення рівноважної ставки процента розглядається через призму портфельного підходу. Основний принцип портфельного підходу був започаткований Дж. Кейнсом та детально розроблений Дж. Тобіном. Основні ідеї портфельного підходу були також використані їх ідейними опонентами - монетаристами. У магістральному напрямі монетарної теорії визначається, що всі, хто тримає портфель, формують його склад із різних активів, прагнучи замінити менш доходні активи на активи з вищою доходністю. Структура процентних ставок визначає поведінку інвесторів при формуванні портфеля. Кейнсіанський підхід передбачає використання державними органами управління заходів впливу на систему процентних ставок, що змінює структуру портфеля і, відповідно, дає змогу контролювати пропозицію грошей.

Рівновагу грошового ринку К. Віксель розглядає у довгостроковому періоді і ототожнює з рівністю реальної та грошової процентних ставок. Визначення відносної вартості та ціни грошей знаходиться у прямій залежності від досягнення рівноваги грошового ринку. В монетарній теорії інфляційні процеси розглядаються у контексті розбалансованості грошового ринку, коли пропозиція не співпадає з попитом на гроші. У точці перетину кривих попиту і пропозиції на гроші на грошовому ринку встановлюється та кількість грошей, яку суб'єкти економіки бажають тримати в своєму портфелі активів і яку спроможний забезпечити центральний банк при проведенні поточної грошово-кредитної політики. Суб'єкти економіки у випадку підвищення ставки процента над точкою рівноваги грошового ринку будуть прагнути знизити частку грошових активів у своїх портфелях, що призведе до відновлення стану попереднього рівня рівноваги. Ситуація, коли ставка процента знизиться відносно точки рівноваги грошового ринку, призведе до зростання частки грошей у портфелі активів.

У проведенні центральними банками поточної грошово-кредитної політики можливо виділити найбільш характерні моделі формування пропозиції грошей на грошовому ринку.

За умов незмінної пропозиції грошей процентна ставка є похідною величиною, яка визначається коливаннями попиту на гроші. Грошовий ринок також спроможний зберегти рівень процентної ставки за незмінної пропозиції грошей через відповідну зміну швидкості обертання грошової маси.

Проте здебільшого центральні банки використовують гнучку грошово-кредитну політику, яка полягає у підтримці фіксованого рівня процентних ставок через відповідну зміну пропозиції грошей.

Ринкові процентні ставки формуються на міжбанківському грошовому ринку, який використовується банками для балансування своєї поточної ліквідності. Позики на міжбанківському ринку є короткостроковими та незабезпеченими, що значно спрощує процедуру їх отримання. Позики на міжбанківському ринку можуть отримувати банки з високою репутацією.

Процентні ставки, які формуються на міжбанківському грошовому ринку, - базові для формування всієї системи процентних ставок. На основі міжбанківської процентної ставки комерційні банки визначають власну базову процентну ставку (prime rite). Ставка “прайм-рейт” є нееластичною до зміни попиту і пропозиції на гроші. Ці ставки, як правило, встановлює група банків-монополістів грошового ринку з метою його контролю на певний термін, переважно на рік. У структурі процентних ставок ставки “прайм-рейт” мають найнижчі номінальні значення і позики за ними видаються лише на короткий термін. Банки несуть найнижчий кредитний ризик за ставками “прайм-рейт” і на основі них будується вся структура процентних ставок [6].

У суті розуміння міжбанківського грошового ринку в сучасних розвинених країнах є певні розходження з його змістом у транзитивних економіках.

На рис. 1 показана система процентних ставок, які формуються на основі процентних ставок міжбанківського грошового ринку.

Рис. 1. Система процентних ставок грошового ринку

У сучасних ринкових економіках міжбанківські грошові ринки розглядають як складову відкритої економіки, що складаються з двох секторів: національного ринку і євроринків.

На євроринках надаються кредити, які є поза сферою впливу центральних банків, що робить їх дешевшими, ніж позики на національних грошових ринках. У сучасних розвинених економіках процентні ставки міжбанківського ринку значною мірою визначають фактори, які формуються за межами національних економік.

Міжбанківські грошові ринки транзитивних економік є складовою закритої або частково закритої національної економіки. Процентні ставки міжбанківського ринку транзитивних економік ще неспроможні ефективно використовуватись як основа передавального механізму з регулювання процентних ставок кредитування.

Ринкові процентні ставки формуються на міжбанківському грошовому ринку, який використовується банками для балансування своєї поточної ліквідності.

У суті розуміння міжбанківського грошового ринку в сучасних розвинених країнах є певні розходження з його змістом в перехідних економіках.

У сучасних ринкових економіках міжбанківські грошові ринки розглядають як складову відкритої економіки, що складаються з двох секторів:

національний ринок;

євроринки.

На євроринках надаються кредити, які є поза сферою впливу центральних банків, що робить їх дешевшими, ніж позики на національних грошових ринках. У сучасних розвинених економіках процентні ставки міжбанківського ринку значною мірою визначають фактори, які формуються за межами національних економік.

Досвід центральних банків сучасних ринкових країн свідчить, що головною метою політики центрального банку є утримання в певних межах короткострокової процентної ставки (the short-term money market rate).

Процентні ставки міжбанківського кредитного ринку є загально-визнаним макроекономічним індикатором. На міжбанківському ринку кредитів визначається вартість грошей, тобто його ставки є вагомим макроекономічним індикатором.

Формування відсоткової ставки за кредитами на міжбанківському ринку має об'єктивні підстави. Очевидним є те, що відносно високі процентні ставки за кредитними ресурсами обумовлені двома основними чинниками: висока вартість ресурсів банку для банку (що безпосередньо пов'язується з очікуваннями власників коштів щодо можливого їх інфляційного знецінення), а також значною премією за ризик у структурі відсоткової ставки. Зменшення премії за ризик має сприяти поліпшенню інвестиційного клімату в країні, вдосконаленню правових умов здійснення інвестиційної діяльності.

На зниження вартості кредитування впливають різноманітні чинники, які формуються на макро- та мікрорівні. Н. Бровкіна відзначає різноманітні чинники формування вартості кредитування [7]:

ризики, які несе кредитна організація при реалізації кредитних ресурсів;

рівень інфляції;

альтернативні можливості інвестування господарствами;

ринкові ціни на аналогічні продукти;

державне регулювання цін (інструменти грошово-кредитної політики та прямі обмеження);

ризики, які несуть банки при реалізації кредитних продуктів;

витрати на створення продукту.

Проте Е. Хрустальов відмічає, що в сучасних умовах існують реальні передумови нарощування обсягів банківського кредитування, а саме: а) суттєве покращення стану банківської ліквідності - банки змушені шукати джерела вкладення вільних грошових коштів; б) кошти, зарезервовані під можливі неповернення кредитів, виявились зайвими і будуть коригуватись; в) за умов економічної стабільності суттєво знизяться ризики кредитування і відбудеться природний “відбір” стабільних підприємств - потенційних позичальників [8].

Проте в сучасних умовах зниження інфляції і навіть досягнення дефляції у 2012 р. призвело до значного підвищення процентних ставок в умовах відносної стабільності номінальних процентних ставок та значної варіативності процентних ставок міжбанківського ринку (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка процентних ставок за кредитами у депозитних корпораціях та на міжбанківському ринку у 2007 - 2012 рр., %

Примітка: складено за даними НБУ [9]

Стрімке зростання реальних процентних ставок знижує мотивацію суб'єктів господарювання в отриманні кредитів та розширення інвестиційної діяльності [10]. На рис. 2 показана динаміка номінальних та реальних ставок кредитування.

Постійне зростання реальних процентних ставок відбувається синхронно з гальмуванням економічного росту національної економіки. В НБУ відсутні грошово-кредитні механізми контролю і регулювання реальних процентних ставок кредитування [11].

Грошово-кредитна політика зорієнтована лише на номінальні значення процентних ставок, які є складовими коротко- та довгострокових цілей. У результаті НБУ виявився неспроможним враховувати реальні значення процентних ставок, що призвело до їх постійного зростання в умовах відносно стабільних номінальних процентних ставок.

Висновки

Процентні ставки грошового ринку є центральною ланкою механізмів кредитування, спроможні впливати на обсяги та напрями кредитування. У структурі процентних ставок міжбанківські процентні ставки є основними об'єктами регулювання, що дає змогу НБУ впливати на структуру процентних ставок та ціну кредитних ресурсів. На ставки кредитування, крім того, впливає система об'єктивних чинників, серед яких висока вартість залучення ресурсів банками та значна премія за ризик. У сучасних умовах зниження інфляції сформувались передумови до зниження процентних ставок, що має сприяти нарощуванню обсягів кредитування. Проте постійно зростають реальні процентні ставки за умов відносної стабільності номінальних процентних ставок. В арсеналі НБУ відсутні механізми контролю та регулювання реальних процентних ставок, що вимагає включення в систему цілей грошово-кредитної політики процентних ставок, а також застосування методів їх контролю та регулювання.

Література

Рикардо Д. Статьи и речи о денежном обращении в банках / Д. Рикардо // Сочинения [Текст] : в 2 т. Т 2. -- М. : Госполитиздат, 1955. -- 310 с.

Фишер И. Покупательная сила денег / И. Фишер // Деньги [Текст]. -- К. : Украина, 1997. -- С. 258--341.

Кейнс Дж. М. Общая теория процента, денег и занятости / Дж. М. Кейнс // Антология экономической классики [Текст] : в 2 т. Т 2. -- [Б. г. : б. и.], 1993. -- С. 137-- 434.

Валютный и денежный рынок [Текст]. -- М. : Альпина, 2002. -- С. 43.

Словарь современной экономической теории Макмиллана [Текст]. -- М. : Инфра-М, 1997. -- С. 286.

Тьюзл Р Д. Фондовый рынок [Текст] / Р Д. Тьюзл, Э. С. Брэдли, Е. М. Тьюзл. -- М. : Инфра-М, 1999. -- С. 639.

Бровкина Н. Е. Тенденция развития продуктов кредитного рынка / Н. Е. Бровкина // Деньги и кредит [Текст]. -- 2012. -- N° 3. -- С. 34--41.

Хрусталев Е. Ю. Модель кредитного потенциала банковского сектора / Е. Ю. Хрусталев, А. Н. Омельченко // Деньги и кредит [Текст]. -- 2011. -- № 4. -- С. 23--34.

Бюллетень НБУ [Текст]. -- 2014. -- № 3.

Науменкова С. Розвиток кредитування в постринкових умовах / С. Науменкова, С. Міщенко // Банківська справа [Текст]. -- 2013. -- № 1. -- С. 3--19.

Скищенко В. Д. Оздоровлення фінансово-кредитної системи в Україні - шлях до стабільного розвитку економіки / В. Д. Скищенко // Формування ринкових відносин в Україні [Текст]. -- 2011. -- № 12. -- С. 61--68.

Размещено на Allbest.ru