Податкова політика як каталізатор інтересів держави та суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасна українська економіка перебуває на етапі глибоких потрясінь та потребує докорінних перетворень усіх ключових сфер. Одним із найважливіших складників економічних перетворень у державі є податки. Податки як історично найдавніша фінансова категорія не лише забезпечують формування дохідної частини бюджету, а й безпосередньо впливають на діяльність платників. Але в Україні податки не виконують покладених на них функцій. Недосконалість податкової системи, її податковий тягар змушує учасників ринку приховувати свої доходи, йти в тінь, що згубно впливає як на стан державних фінансів, так і на реальний сектор, пригнічує процеси економічного відтворення. Вказане ставить нові вимоги до формування державної регуляторної політики в податковій сфері.

Актуальні питання податкової політики перебувають у постійній увазі провідних вітчизняних науковців, серед яких: Й. Бескид, А. Крисоватий, Ю. Іванов, С. Лекарь, Я. Литвиненко, С. Лондар, В. Опарін, О. Тищенко, В. Федосов, С. Юрій та інші. Проте, незважаючи на велику увагу, що приділяється проблемі, зазначимо, що стан теоретичного і методичного її рівнів вказує на наявність багатьох невирішених питань, що підтверджує відсутність єдиного, загальноприйнятого підходу до визначення ключових термінів і понять, організаційних процедур у сфері податкової політики, засад і принципів її реалізації за тих чи інших умов.

В науковій літературі сучасності сформувалось безліч підходів до визначення податкової політики, які умовно можна поділити на дві групи. Представниками першої групи податкова політика розглядається як напрямок діяльності, а другої як система відносин. До першої когорти учених належить О. Василик, А. Крисоватий, С. Лекарь, С. Лондар, В. Федосов, В. Опарін та інші, до другої Ю. Іванов, О. Тищенко, Я. Литвиненко.

С. Лондар виділяє передусім фіскальну функцію податків та твердить, що податкова політика це “напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на мобілізацію фінансових ресурсів у доходну частину державного бюджету, місцевих бюджетів, державних цільових фондів у формі податків, зборів, обов'язкових платежів” [1]. Більш широке визначення подає А. Крисоватий. Акцентуючи увагу на фіскальних і регулюючих функціях податків, він наголошує, що податкова політика є діяльністю держави у сферах запровадження, правового регламентування й організації справляння податків і податкових платежів, котрі є знаряддям розподілу та перерозподілу частини ВВП і формування централізованих грошових ресурсів держави [2]. Такого ж підходу дотримується і С. Лєкарь [3].

Більш узагальнене визначення категорії, на нашу думку, подає О. Василик, який пропонує розглядати податкову політику як “сукупність заходів держави в сфері побудови податкової системи і мобілізації податків до бюджету” [4], що здійснюються на засадах економічної ефективності, соціальної справедливості, рівнонапруженості, гнучкості, стабільності [5].

В. Федосов, В. Опарін та Г. П'ятаченко у визначення податкової політики вкладають також діяльність, пов'язану із встановленням елементів податків [6], що є досить актуальним, оскільки від видів податків, рівня оподаткування, контролю за справлянням і сплатою податкових платежів залежать результати діяльності держави у зазначеній сфері. В. Опарін окремо розглядає також принципи, напрями і мету податкової політики. Напрями податкової політики він ув'язує із завданнями соціальноекономічного розвитку і твердить, що вони можуть мати стимулюючу або стримуючу спрямованість. На відміну від О. Василика, В. Опарін виділяє два головні і “певною мірою протилежні принципи” реалізації податкової політики стабільності й гнучкості [7]. Мета податкової політики, на думку ученого, полягає у забезпеченні дієвості податків у реалізації завдань нарощування національного капіталу за рахунок капіталізації прибутку та сприяння інвестиціям, стимулювання (чи стримування) експорту або імпорту, забезпечення зайнятості населення і політики доходів, бюджетного вирівнювання регіонального розвитку, гуманізації суспільних відносин, демографічної й молодіжної політики та сприяння розвитку сім'ї тощо як через фіскальну, так і через регулюючу функції податків.

Ю. Іванов, О. Тищенко, Я. Литвиненко твердять, що податкова політика це система відносин, які складаються між платниками податків і державою, а також стратегія їх дій у різних умовах ведення господарства і різних економічних системах [8].

Синтезуючи підходи учених, ми зробили висновки, що податкова політика це:

1. Складова фінансової політики держави, що виникає із приводу становлення і правового регламентування податків із метою розподілу та перерозподілу частини ВВП і формування централізованих фондів грошових ресурсів шляхом встановлення та зміни елементів податків (податкових ставок, бази оподаткування, податкових пільг, податкових санкцій, суб'єктів, об'єктів оподаткування тощо).

2. Система відносин між платниками податків і державою.

Здійснення податкової політики визначає, що податкові дії держави дозволять їй не лише забезпечувати належне функціонування, а й використовувати свої ресурси та інструменти впливу для досягнення цілей суспільного розвитку. Реалізація визначеної мети передбачає виконання певних завдань, які умовно можна поділити щонайменше на п'ять категорій:

1) фіскальні перерозподіл частини вартості створеного ВВП на користь зведеного бюджету, цільових державних фондів, інших централізованих фондів у необхідних для виконання загальнодержавних конституційних зобов'язань обсягах;

2) економічні ефективне державне регулювання національної економіки, підвищення темпів економічного зростання, ліквідація структурних диспропорцій суспільного відтворення, стимулювання інвестиційної діяльності;

3) соціальні вирівнювання фінансової спроможності різнодоходних категорій громадян, підвищення рівня соціального захисту малозабезпечених верств населення, стимулювання інвестицій у розвиток людського капіталу;

4) міжнародні виконання міжнародних фінансових зобов'язань держави, зміцнення економічних зв'язків із іншими країнами, гармонізація митного оподаткування, недопущення подвійного оподаткування шляхом укладення відповідних міждержавних угод;

5) екологічні охорона навколишнього природного середовища і забезпечення раціонального природокористування, створення компенсаційного механізму за користування природними ресурсами та видобуток корисних копалин, стимулювання інвестицій у збереження природного капіталу для майбутніх поколінь.

Виконання мети та завдань податкової політики забезпечується дотриманням певних принципів. Ці принципи не є сталими і змінюються зі зміною суспільного устрою та соціально-економічних пріоритетів. У різні часи принципи податкової політики доповнювалися, уточнювалися, а також науково обґрунтовувалися різними економістами. Певна розбіжність у визначенні окремих принципів реалізації податкових правовідносин існує досі. На нашу думку, це легко пояснити масштабністю охоплення предмета дослідження, а також пошуком балансу між фіскальними інтересами держави та потребами економічного зростання і дотриманням проголошених конституційною доктриною держави соціальних стандартів. Відповідно до Податкового кодексу України від 2010 р., податкова політики функціонує на основі таких принципів [9]:

- загальності оподаткування кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені законом податки та збори;

- рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи;

- невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

- презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- фіскальної достатності встановлення податків та зборів із урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

- соціальної справедливості установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

- економічності оподаткування установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

- нейтральності оподаткування установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

- стабільності зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

- рівномірності та зручності сплати установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

- єдиного підходу до встановлення податків та зборів визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Проаналізувавши принципи проведення податкової політики, ми вирішили систематизувати їх, поділивши на чотири групи.

- економічної ефективності;

- нейтральності оподаткування

Масштабність сфери охоплення і динамічне розширення напрямів здійснення податкової політики нерідко супроводжуються порушенням зазначених принципів і призводить до розбалансування інтересів держави та окремих верств населення. Своєчасне виявлення та подолання цього є стратегічним завданням кожної держави і значною мірою залежить від вибору тієї чи іншої форми організації податкових відносин.

За умов сьогодення сформувалися три основні форми реалізації податкових відносин політика максимальних податків, політика економічного розвитку та політика виважених податків. Кожна із цих форм наділена внутрішньою суперечністю, нехтування якою може призвести до економічного колапсу держави. Тому аналіз форм реалізації податкової політики є надзвичайно актуальним питанням сучасності і потребує глибокого наукового осмислення.

Обираючи політику максимальних доходів, держава збільшує внутрішні можливості для реалізації своїх суспільних функцій через запровадження високих податкових ставок, скорочення податкових пільг і введення нових податків. Проте надаючи перевагу такому способу дій, уряд повинен пам'ятати, що він може спровокувати хвилю суспільного обурення і масових протестів. Частина економіки за цього, ймовірніше за все, піде в тінь, інша частина стане неспроможною до розширеного відтворення і почне згортати свою діяльність, що позначиться на динаміці та темпах економічного зростання.

При домінуванні політики економічного розвитку уряд вдається до мінімізації податкового навантаження, що стимулює реальний сектор, але призводить до зниження суми і частки податкових надходжень зведеного бюджету, і тим самим провокує скорочення державних інвестицій та бюджетних асигнувань на утримання соціальної сфери і соціального захисту населення. Як свідчить світовий досвід, податкова політика спрямована на економічне зростання, набуває особливої вагомості у посткризові періоди.

Так було у період повоєнного відновлення економічної системи Німеччини та Японії; досить успішно вказана модель функціонувала у 80-і рр. ХХ ст. у США як системний елемент рейгономіки; на початку ХХІ ст. економічні домінанти стали пріоритетними у становленні та розвитку податкових систем Китаю, Індії, Бразилії, Мексики. Однак застосування політики економічного розвитку в довготривалій перспективі, на нашу думку, матиме зворотній економічний ефект і призведе до послаблення суспільної ролі держави. податковий економічний політика

Компромісною комбінацією між максимальним і мінімальним оподаткуванням є політика виважених податків. Така політика притаманна високорозвиненим країнам, що досягли традиційної межі економічного зростання. Конституційна доктрина цієї моделі характеризується достатньо високим рівнем державних соціальних гарантій і стандартів, з одного боку, та помірним рівнем оподаткування з іншого. Застосування політики виважених доходів сприяє зміцненню конкурентних позицій держави на світових ринках та досягненню пріоритетного становища на новостворених ринках високотехнологічної продукції. Підвищення адресності податкових преференцій і регулювання податкового навантаження в міжгалузевому розрізі дає змогу здійснювати структурну перебудову економіки згідно з вимогами еволюційного розвитку світового ринку, що передбачає дестимулювання подальшого розвитку застарілих і недієздатних виробництв при одночасному стимулюванні нових перспективних напрямів суспільного відтворення. Пріоритетність завдань політики виважених податків ґрунтується на оптимальному поєднанні фіскальних, економічних та соціальних факторів. Проте важливу роль за цього може відігравати суб'єктивний чинник.

Резюмуючи висвітлення питань теоретичної концептуалізації та проблематики функціонування моделей реалізації податкової політики, необхідно підкреслити, що переважно жодна з моделей “у чистому вигляді” не застосовується. Натомість значного поширення набули різноманітні їх комбінації зі збереженням провідної ролі однієї з форм організації фіскальних відносин. Від оптимального поєднання різних форм реалізації податкової політики залежить збалансування інтересів держави та суспільства, структурна модернізація економіки та рівень економічного розвитку загалом. Вирішальний вплив на вибір способів проведення податкової політики все ж таки справляє форма організації суспільних відносин у країні із притаманною їй схемою розподілу та перерозподілу вартості ВВП і національного доходу.

Податкова політика є дієвим інструментом забезпечення сталого економічного зростання та фактором збалансування інтересів держави і суспільства. Податкова політика є важливою складовою фінансової політики і реалізується через установлену систему відносин між державою та платниками податків для того, щоб забезпечити державі виконання покладених на неї функцій і дозволити їй використовувати свої ресурси та інструменти впливу для досягнення цілей суспільного розвитку.

Досягнення основоположної мети податкової політики забезпечується дотриманням низки принципів фіскального, економічного, соціального та правового спрямування і значною мірою залежить від вибору тієї чи іншої форми організації податкових відносин. Для розвинених ринкових економік найоптимальнішою формою податкових відносин є політика виважених податків. Проте можливості її реалізації в значній мірі обмежені впливом суб'єктивних чинників, усунення яких є питанням часу і потребує глибоких наукових опрацювань.

Література

1. Лондар С.Л. Фінанси [Текст]: навч. посіб. / С.Л. Лондар, О.В. Терещенко. -- Вінниця: Нова книга, 2009. -- 331 с.

2. Крисоватий А.І. Податкова система [Текст]: навч. посіб. / А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк. -- Т.: Карт-бланш, 2004. -- 331 с.

3. Лекарь С. Особливості розвитку податкової політики в Україні на сучасному етапі / С. Лекарь // Економіст. -- 2005. -- № 4. -- С. 29, 30.

4. Василик О.Д. Податкова система України [Текст]: навч. посіб. / О.Д. Василик. -- К.: Поліграфкнига, 2004. -- 478 с.

5. Федосов В.М. Податкова система України [Текст]: підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко [та ін.]. -- К.: Либідь, 1994. -- 464 с.

6. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія) [Текст]: навч. посіб. / В.М. Опарін. -- [2-ге вид., доп. і перероб.]. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 240 с.

7. Веремчук Д.В. Сутність податкової політики та її роль у державному регулюванні економіки.

8. Податковий кодекс України: Закон України №2255-VI від 02.12.2010 р.

Размещено на Allbest.ru