Щодо методичних підходів оцінки земель сільськогосподарського призначення для цілей оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

На сьогодні в Україні оцінка земель є складовою Державного земельного кадастру і важливим фактором при здійсненні землеустрою. Однак, проблеми, які виникають під час оцінки земель в Україні, стали одними із центральних як для економістів-аграрників, так і для інших фахівців, пов'язаних прямо чи опосередковано з визначенням вартості земельних ділянок. Сучасна система оцінки земельних ділянок містить велику кількість недоліків, які притаманні як бонітуванню ґрунтів, так і економічній та грошовій оцінці земель.

Останнім часом із наявних видів оцінки бонітування (оцінка якості ґрунтів, їх родючості), грошової та економічної спостерігається тенденція до відмови від механізму економічної оцінки земель та водночас заміни діючої системи нормативної грошової оцінки, тому потребує відпрацювання методичний інструментарій визначення грошової оцінки земельних ділянок.

Так, принципи проведенім економічної оцінки, що є основою нормативної грошової оцінки сільгоспземель, були закладені ще в 1988 році. В основу такої оцінки було покладено метод використання доходів і витрат радгоспів і колгоспів. Проте, він є досить складним і недоцільним, ураховуючи відсутність достатньої інформації про діяльність агропідприємств. З іншого боку, він є досить витратним, оскільки повинен проводитися одночасно на всій території України. Норматив оцінки земель був визначений у 1995-- 1997 роках і індексується щороку.

За період після проведення нормативної грошової оцінки земель відбулися значні зміни в аграрному секторі економіки нашої держави. Суттєво змінилися структура виробництва й форми господарювання на землі, тому Державне агентство земельних ресурсів пропонує переглянути підходи до оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Протягом останніх п'яти років аграрний бізнес суттєво зміцнив свої позиції. Сільгоспактиви стали розглядатися як бізнес, що генерує прибуток, а не актив, що вимагає постійного фінансування Сума основних засобів, що витрачаються на 1 гектар компаніями-лідерами, перевищує 1 тис. дол. У результаті власники почали відмовлятися від земель, на яких важко побудувати успішно працюючий бізнес.

Ще однією тенденцією при розвитку агрохолдингів стало зміщення у бік центру України. Так, на даний момент, вкрай важке становище у холдингу Sintal Agriculture, банк землі якого перевищує 150000 га, розташованих в основному в Харківській і Херсонській областях [1].

При цьому, на сьогодні землі в південних регіонах (Миколаївській та Херсонській областях) оцінені дорожче, ніж в інших регіонах за рахунок того, що активно зрошувалися. Це, в свою чергу, призводить до того, що їх оцінка є більшою, ніж в тих областях, де, наприклад, кращі чорноземи у світі (Черкаська та Полтавська). Водночас, додатковим фіскальним навантаженням є плата за інфраструктуру, що нараховується окремо від плати за землю. Так, наприклад, на Полтавщині вона сягає 6-8 % від нормативної оцінки землі, а в Херсонській 20-3 %, відповідно. При цьому в першому випадку середній показник врожайності складає приблизно 50 т/га, а в другому 17 т/га в рік [2].

Ще однією перешкодою щодо визначення справедливої вартості землі є відсутність вільного ринку землі через існуючий мораторій на продаж сільгоспземель. земельний грошовий оподаткування

Перехід до ринкових відносин у землекористуванні вимагав запровадженім приватної власності на землю, законодавчого врегулювання оренди землі та вільного переходу прав власності на землю від одного суб'єкта ринку до іншого на основі купівлі-продажу. У ході земельної реформи у приватну власність передано понад 70 % сільськогосподарських угідь, у тому числі майже 81 % ріллі для використання за цільовим призначенням сільськогосподарське виробництво.

Приватизація землі відбулася шляхом розподілу земельних масивів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств між їхніми працівниками. Право на земельну частку (пай) отримали 6,9 млн. громадян України, які її обробляли, що при середньому розмірі земельного паю 4 га становить приблизно 26,7 млн га. Водночас, загальна площа землекористування в корпоративному та індивідуальному секторах у 2001 р. становила 3 8,1 млн га, а на 01.01.2011 р. 36,5 млн га. Зменшення на 1,6 млн га відбулося за рахунок перерозподілу земель, по-перше, між сільськогосподарськими та іншими землекористувачами, по-друге, між різними групами сільськогосподарських виробників. За даними спеціального дослідження, лише 12 % власників земельних паїв працює у сільському господарстві, водночас, майже 40 % нинішніх власників земельних паїв це люди пенсійного віку. Як наслідок, земельні паї використовуються неефективно, унеможливлюючи виробництво для ринку і збут сільськогосподарської продукції без посередників [3]. При цьому, за даними досліджень, за останні 2 десятки років загальних земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств України зменшувались на 40,16 га щороку [4, с. 75-78]. А тому, враховуючи таку невтішну тенденцію та окреслений стан справ з розподілом та використанням земель в сучасному агропромисловому комплексі, постає питання про подальший шлях розвитку системи оподаткування землі сільськогосподарського призначення.

Окремі аспекти щодо впливу чинників на вартість земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств тематики були висвітлені в працях В.Г. Андрійчука [5], В. Зайця [6], К. Гривнака [7], А.В. Дивнича [8], В.М. Кілочка [9], М.М. Федорова [10], О.В. Тіпакової [11]. Проте, враховуючи окреслену проблематику у сфері використання земельних ресурсів, пропонуємо зосередити науковий пошук не тільки в напрямку підвищення фіскальної ефективності плати за землю шляхом перегляду діючих методів оцінки землі, але й пошуку прогалин державного регулювання сфери землекористування з метою налагодження найбільш оптимального режиму оподаткування, враховуючи стан соціально-економічного розвитку в Україні.

А тому, метою даної статті є аналіз діючої системи оцінки землі сільськогосподарського призначення для цілей оподаткування та пропозиція можливих шляхів вирішення питання щодо розробки ефективної методики оцінки землі для цілей оподаткування.

Якщо звернутися до історії окресленого питання, то за радянської школи економічної науки земля розглядалася в контексті трудової теорії вартості в якості матеріальної складової процесу праці та основний засіб виробництва, що не має вартості [12, с.460]. Проте, із появою ринкових та інструментів державного управління та відповідного нормативно-правового забезпечення, земля набуває статусу повноцінного товару, що має свою вартість.

Серед вітчизняних вчених, стан методичних засад удосконалення грошової оцінки земель, проблемних питань і можливих шляхів їх вирішення досліджувались у працях учених. Так, М.М. Федоров встановив, що грошова оцінка земель визначається розміром щорічно одержуваного рентного доходу з урахуванням строку його капіталізації, який залежить від розміру відсоткової ставки за користування кредитом. Ним визначено термін капіталізації в 33 роки, що відповідає трехвідсотковій платі за користування кредитом. Така ставка зумовлюється тим, що, на відміну від інших засобів виробництва, земля є найстабільнішим об'єктом вкладення капіталу й залишається постійною у сфері виробництва. На думку М.М. Федорова, розрахунок грошової оцінки окремої земельної ділянки слід здійснювати не з використанням балів бонітету ґрунтів, а на підставі показників їх економічної оцінки [10].

Подібну думку висловлює В.М. Кілочко, який установив, що економічна оцінка земель 1988 р. не може слугувати об'єктивною основою нормативної грошової оцінки, тому пропонує для приведення економічної оцінки земель минулих років у відповідність із сучасним економічним станом господарств методичний підхід щодо корегування базових показників економічної оцінки земель у період до проведення нового туру цієї оцінки. Цей підхід передбачає визначення коефіцієнтів по кожному земельно-оціночному району (з використанням при цьому вибіркового методу, тобто даних типового для району господарства), які би відображали зміни у виробничих витратах, урожайності, окупності витрат і диференціальному доході [9].

Основні положення щодо вдосконалення методики грошової оцінки землі О.В. Тіпакової зводяться до такого: розрахунок грошової оцінки землі здійснювати в стабільній валюті (долар) на основі використання нормативу норми прибутку, що визначають залежно від рівня рентабельності; потрібно відмовитися від розрахунку виробничих витрат за технологічними картами, при цьому необхідно використовувати для їх визначення показники рівня рентабельності культури, що дозволяє розрахувати собівартість продукції, виражену у світових цінах; доцільно визначати середню грошову оцінку землі за п'ятирічний період, а для плодових за чотирьохрічний період, щоб згладити коливання урожайності.

Відповідно до п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України (далі ПКУ), базою оподаткування землі в Україні є саме нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII ПКУ, згідно з яким здійснюється справляння плати за землю, це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ПП.14.1.125 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель визначає Закон України «Про оцінку земель» № 1378-IV від 11.12.2003 р. [14], спрямований на забезпечення проведення оцінки земель, інформаційне забезпечення оподаткування та ринку земель. Відповідно до положень даного Закону, об'єктами оцінки земель є територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі, на земельні частки (паї), у межах території України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» № 4834-VI від 24.05.2012 р., внесено зміни до п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України, в якому слово та цифри «і 278» виключено, а у назві ст.278 додано слова «нормативну грошову оцінку яких не проведено».

Так, п.274.1 ст.274 ПКУ встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, незалежно від місцезнаходження (в межах чи за межами населених пунктів), у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки. Виняток становили земельні ділянки, зазначені у ст.278 ПКУ [ІЗ]. Ця стаття визначала єдиний порядок оподаткування земельних ділянок та встановлювала ставки земельного податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів, незалежно від того, проведено чи не проведено їх нормативну грошову оцінку, у відсотках від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим та по області.

Отже, у зв'язку зі змінами, внесеними Законом України «Про внесенім змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» № 4834-VI від 01.07.2012 р., оподаткування земельних ділянок за межами населених пунктів, наданих підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту, за винятком земельних ділянок залізничного транспорту, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), здійснюється: за ставкою 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якщо таку оцінку проведено (п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України), а якщо не проведено за ставкою 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим та по області (п.278.1 ст.278 Податкового кодексу України) [15].

Щодо індексації нормативної грошової оцінки землі, то К. Гривнак [7] зазначає, що грошова оцінка земельних ділянок, починаючи з 2000 року щорічно станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації згідно з порядком, який затверджувався Кабінетом Міністрів України. Станом на 01.01.2011 р. такий коефіцієнт становив 3,2.

Із 01.01.2011 р. порядок визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення встановлено ст.289 Податкового кодексу України. В 2011 році такий коефіцієнт становив 1,0, який відповідно до п.289.2 ст.289 Податкового кодексу розраховано, виходячи з індексу споживчих цін за 2011р.104,6 %.

У 2011 році Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», згідно з якою, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 01.07.1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756 [16].

Отже, зміна бази оподаткування земельних ділянок (нормативної грошової оцінки ріллі) призвела до зміни річних сум податкових зобов'язань зі сплати земельного податку за об'єкти оподаткування та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, для реалізації регуляторної політики держави, передусім при удосконаленні оподаткування земельних ділянок та забезпечення вимог Закону України «Про оцінку земель», необхідно удосконалити чинну методику нормативної грошової оцінки земель з урахуванням викладених методичних підходів і поновити на її основі показники оцінки земель усіх суб'єктів господарювання.

Так, виходячи з необхідності вартісної оцінки землі, в нашій державі розроблено Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасова), яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995 р. [17]. За згаданою методикою у липні цього ж року здійснено грошову оцінку сільськогосподарських угідь в Автономній Республіці Крим, областях, адміністративних районах і сільськогосподарських підприємствах країни.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 843 від 05.07.2004 р. змінено назву Методики та знято слово «тимчасова» [18]. На сьогодні документ зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України, має назву «Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», сутність положень Методики залишена без змін.

Одним із напрямів удосконалення методики нормативної грошової оцінки земель є реалізація положень Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» [19], що врегульовують пріоритетний розвиток сільського господарства запровадженням ряду норм, зокрема, стосовно формування цінового, податкового і кредитного механізмів з урахуванням специфіки сільського господарства як галузі з сезонним характером виробництва, уповільненим оборотом капіталу й низькою нормою прибутку. При цьому показник норми прибутку визначається як відношенім прибутку галузі до середньорічної вартості основних та оборотних засобів, включаючи вартість землі, представлену нормативною грошовою її оцінкою.

Як, наслідок, згідно положень Розділу З Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, було закріплено нормативну грошову оцінку земель населених пунктів, в основу якої було покладено капіталізацію рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природнокліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель [20].

Так, під час оцінки сільськогосподарських угідь, валовий дохід для визначення рентного доходу розраховується на підставі аналізу динаміки типового урожаю сільськогосподарських культур (відповідно до родючості ґрунтів у межах земельної ділянки, урожайності культур у розрізі відповідних агровиробничих груп ґрунтів) та цін його реалізації на ринку (пункт 24 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» [21]). Проте, вдалим є зауваження з приводу існуючого обмеженого підходу А.В. Дивнича, який підкреслює той факт, що результати господарювання сільськогосподарських підприємств у теперішній час залежать не тільки від поєднання виробничих ресурсів, на них також суттєвий вплив мають суб'єктивні чинники, наприклад, незадовільний рівень менеджменту у підприємстві.

Загалом на підставі проведеного дослідження вчений робить висновок, що оціночна вартість окресленої категорії землі формується з урахуванням наступних груп чинників: 1) показники, що характеризують якість ґрунту (фізичний, хімічний склад, фізико-хімічні властивості, параметри мікробіологічної активності); 2) чинники, що характеризують ступінь придатності земельної ділянки до залучення у господарське використання та до її обробітку: місце розташування земельної ділянки, її рельєф, розмір та конфігурація; 3) чинники, що характеризують вплив держави на ринок земель та їх використання (фіскальна політика, заходи економічного стимулювання сільгоспвиробників, заходи, внесення відомостей про ділянку до державного земельного кадастру, розвитку та регулювання ринкової інфраструктури); 4) чинники, що впливають на співвідношення попиту і пропозиції на ринку землі); 5) правовий режим використання земельної ділянки (наявність обтяжень і обмежень) [8, с.39].

Водночас, якщо звернутися до більш ґрунтовного аналізу існуючих методичних розробок, цілком погоджуємося з пропозицією використовувати в якості найбільш комплексного методу на підставі порівняння методичних підходів, що ґрунтуються на врахуванні витрат на земельні поліпшення, капіталізації чистого операційного або рентного доходу, а також зіставленні цін продажу подібних земельних ділянок, пропонує використовувати при оцінці землі метод розвитку. При застосуванні методу розвитку дії оцінювача відбуваються у такій послідовності: він визначає щорічні доходи від найефективнішого використання земельної ділянки; розраховує щорічні витрати, необхідні для забезпеченім найефективнішого використання; обґрунтовує ставку дисконту (коефіцієнт), яка відповідає рівню ризиків інвестування капіталу в земельну ділянку (рівню дохідності на інвестований капітал); визначає різницю між поточною вартістю доходів від найефективнішого використання та поточної вартості витрат, пов'язаних із прогнозованим використанням.

Таким чином, у межах методу розвитку обчислюють доходи від найефективнішого використання земельної ділянки (порівняльний підхід), витрати, зумовлені забезпеченням найефективнішого використання (затратний підхід), поточну вартість доходів і витрат (дохідний підхід) [22, с.З77]. Саме при застосуванні такого підходу є найбільш точна ймовірність визначення вартості земельної ділянки.

А тому, замість старих підходів, існує тенденція щодо застосування нової методики оцінки земель. Основною метою таких змін є те, що родючість ґрунтів і прибутковість сільгоспугідь має стати основою такої оцінки, що, у свою чергу, дозволить вирівняти вартість різних ділянок (у середньому по країні навіть знизити оцінку земель на І тис. гри. за гектар). Нова методика має вирівняти ситуацію таким чином, щоб земля з більш родючими ґрунтами справедливо оцінювалася дорожче. На даний момент середня вартість сільгоспземель становить 20,6 тис. грн./га. Завдяки такому підходу усереднений показник нормативної оцінки землі виявиться менше, ніж нині в середньому на І тис. гри. за рахунок балансування її вартості. Як наслідок, такі зміни дадуть можливість відобразити реальну вартість землі та забезпечити соціальну справедливість.

Окреслена методика є можливою для втілення у життя у разі виконання двох умов:

- родючість має враховуватися не в цілому по області, а по району;

- у разі використання зрошувальних систем варто застосовувати підвищувальний коефіцієнт.

За новою методикою в якості еталону вартості пропонується вважати, наприклад, Черкаську область. В інших регіонах вартість буде меншою або більшою, ніж у базовому, залежно від урожайності, наявності розвиненої інфраструктури, зрошувальних систем, елеваторів, що, як наслідок, додаватиме до нормативу підвищувальний коефіцієнт. У Держкомземі пропонують застосовувати коефіцієнт, який у кожній області врахує відмінності у розвитку інфраструктури. Найбільший 1,29 запропоновано для Севастополя, найменший 0,86 по Києву, відповідно. Таким чином, новий механізм буде враховувати показники бонітування ґрунтів, а також урожайність по кожному регіону. Урожайність буде диференціюватися і переводитися в дохід певного виду сільгоспугідь. Такий підхід має показати нову картину вартості земельних ділянок.

Література

1. Німецько-український аграрний діалог [Електронний ресурс]. Режим доступу: www. latifundist. com.

2. Госзем готовит почву // Коммерсантъ Украина. 07.02.2014. № 20. С. 7.

3. Українська модель аграрного розвитку та її соціоекономічна переорієнтація: наук, доп. / [О.М. Бородіна, В.М. Геєць, А.О. Туторов та ін.]; за ред. В.М. Гейця, О.М. Бородіної, І.В. Прокопи. К.: НАН України, 1н-т екон. та прогнозув, 2012. 56 с.

4. Сільське господарство України 2010: Статистичний збірник / за ред. Ю. М. Остапчука. К.: Державна служба статистики України, 2011. 384 с.

5. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: підручник. / В.Г. Андрійчук. 2-е вид., доп. і перероб. К.: КНЕУ, 2002. 624 с.

6. Заяць В. Оцінка сільськогосподарських ділянок методичним підходом урахування витрат на земельні поліпшення / В. Заяць Землевпорядний вісник. 2011. № І. С. 17-22.

7. Гривнах К. Застосування нормативногрошової оцінки землі як бази оподаткування / К. Гривнах // Вісник Міністерства доходів і зборів України. 2012. № 30 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.visnuk.com.ua/ua/magazine/id/71.

8. Дивнич А.В. Формування ринкової вартості земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств / А.В. Дивнич // Технологический а удит и резервы производства -2012. № 11(3). -- С. 17-22.

9. Кілочко В.М. Науково-методичні засади грошової оцінки земель: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук: спец. 08.08.01 «Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища» / В.М. Кілочко. К., 2004. 20 с.

10. Федоров М.М. Економічні проблеми земельних відносин у сільському господарстві (теорія, методологія, практика): автореф. дис. на здобуття наук, ступеня докт. екон. наук: спец. 08.07.02 «Економіка сільського господарства і АПК» / М.М. Федоров. К., 1998. 41 с.

11. Тіпакова О.В. Удосконалюванім методики грошової оцінки землі і шляхи її використання у сільському господарстві Криму: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук: спец. 08.07.02 «Економіка сільського господарства і АПК» / О.В. Тіпакова. Сімферополь, 2000. 18 с.,

12. Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А.М. Прохоров. 4-е изд. М.: Сов. Энциклопедия, 1987. 1600 с.

13. Податковий кодекс України: від 02.12.2010 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 2755-17.

14. Закон України «Про оцінку земель»: від 11.12.2003 р., № 1378-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada. gov.ua/laws/ show/1378-15.

15. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», № 4834-VI [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/4834-17?test=XX7MfyrC SgkyqyfIZiYRFSV5HI4ags8 0msh8Ie6.

16. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів»: від 31.10.2011 р., № 1185.

17. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів»: від 23.03.1995 р., № 213 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakonl.rada.gov. ua/laws/ show/213 -95-%D0%BF.

18. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»: від 05.07.2004 р., № 843 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: // zakon 1. rada. gov.ua/laws/ show/843 2004-%D0%BF.

19. Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakonl.rada.gov.ua/laws/ show/213 -95 -%D0%BF.

20. Наказ Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук «Про порядок нормативної грошової оцінки земель сільського господарського призначення та населених пунктів» від 27.01.2006 р., № 18/15/21/11 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/ Z0388-06.

21. Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна» / затв. Постановою Кабінету Міністрів України: від 28.10.2004 р., № 1442 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1442-2004%D0%BF.

22. Методичні основи грошової оцінки Ю.Ф., Лихогруд М.Г., Манцевич Ю.М., Паземель в Україні: навч. посіб. / Дехтяренко леха Ю. М. Київ: Профі, 2007. 624 с.

23. Огороднікова І.І. Щодо методичних підходів оцінки земель сільськогосподарського призначення для цілей оподаткування /І.І. Огороднікова, М.В. Трубіна // Форум права. -- 2014. -- № 3. -- С. 271--278 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2014_3_46.pdf

Размещено на Allbest.ru