Особливості застосування екологічних податків у сучасних податкових системах

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний університет ДПС України

Особливості застосування екологічних податків у сучасних податкових системах

Н.В. Новицька

Статтю присвячено дослідженню особливостей застосування екологічних податків у національних податкових системах, урахування яких при формуванні та реалізації податкової політики дозволяє збільшувати ефективність податкової системи в напрямі створення сприятливих умов для економічного зростання та зниження негативного навантаження на навколишнє природне середовище.

Ключові слова:навколишнє природне середовище, екстерналії, інтерналізація, екологічне оподаткування.

Статья посвящена исследованию особенностей применения экологических налогов в национальных налоговых системах, учет которых при формировании и реализации налоговой политики позволяет увеличивать эффективность налоговой системы в направлении создания благоприятных условий для экономического роста и снижения негативной нагрузки на окружающую природную среду.

The article is devoted to the research of features of environmental taxationin national tax systems which take into account in the formulation and implementation of fiscal policy can increase the efficiency of the tax system towards creating an enabling environment for economic growth and reduce negative stress in environment

Екологічні податки (далі - ЕП) в сучасних податкових системах використовують як один із найбільш економічно ефективних та гнучких інструментів регулювання негативного навантаження на навколишнє природне середовище (далі - НПС). Незважаючи на їх низьку фіскальну ефективність, саме ЕП приділяють основну увагу при розробці заходів державного регулювання рівня забруднення НПС. Таке широке впровадження ЕП у податкових системах розвинених кран світу пов'язано з наявністю цілого ряду особливостей застосування, розкриття яких і є метою даної статті. Урахування зазначених особливостей при формуванні та реалізації податкової політики дозволяє збільшувати ефективність податкової системи в напрямі створення сприятливих умов для економічного зростання та зниження негативного навантаження на НПС.

Теоретичні основи екологічного оподаткування закладено у працях таких зарубіжних учених, як А. Пігу, А. Сандмо, А. Л. Бовенберг, Р. А де Муіджі, С. Смулдерс, Г. Волеберг, Л. Гулдер, В. І. Оатс, Д. Фуллертон, Т. Р Сандлер, Ф. МакКензі, Д Хоел. Проблеми екологічного оподаткування також досліджували вітчизняні учені, зокрема В. Л. Адрущенко, С. В. Антоненко, О. О. Веклич, О. Н. Гаркушенко, О. П. Маслюківська, І. М. Синякевич, А. М. Соколовська, О. М. Тимченко. Проте життя змінюється та постають нові проблеми підвищення ефективності реалізації регулюючого і фіскального потенціалу екологічного оподаткування, його здатності ефективно впливати на рівень негативного навантаження на навколишнє природне середовище.

Екологічне оподаткування є методом інтерналізації негативних екстерналій і діє в напрямі відновлення ринкової рівноваги на рівні, що забезпечує оптимальне виробництво і споживання благ, досягнення суспільно ефективного рівня забруднення НПС,а також стимулювання підприємств до фінансування природоохоронних витрат на суспільно ефективному рівні.

Виконання зазначених вище завдань екологічного оподаткування забезпечується внаслідок реалізації його регулюючого потенціалу. Бажаним наслідком його дії є ефект заміщення, спрямований на покращання поведінки економічних агентів на ринку, зменшення надлишкового податкового тягаря* внаслідок більш досконалого розподілу ресурсів і дестимулювання екологічно шкідливих виробничих процесів. Останнє є важливою особливістю екологічного оподаткування, адже при застосуванні фіскальних податків ефект заміщення є небажаною податковою реакцією економічних агентів, він викликає викривлення ринкової поведінки, втрату ефективності та надлишковий податковий тягар [4, с. 68]. Унаслідок впливу екологічного оподаткування на споживчу поведінку ефект заміщення проявляється через цінові переваги, які забезпечує ЕП субститутам екологічно шкідливих товарів, внаслідок чого споживчий вибір змінюється на їх користь. При цьому розмір такого ефекту залежить від цінової еластичності оподатковуваного товару, граничної ставки податку і частки оподатковуваного товару у споживчому кошику до оподаткування [11]. Без існування товарів- субститутів неможливо реалізувати регулюючий потенціал екологічного оподаткування, у цьому випадку замість бажаного ефекту заміщення матиме місце ефект доходу. Прикладом такої ситуації є оподаткування енергоресурсів. У випадку, якщо енергоресурси не можуть бути швидко та ефективно замінені іншими, неоподатковуваними, екологічне оподаткування спричинить зменшення доходів населення, може призвести до енергетичної бідності, не досягши при цьому цілей зі зниження негативного навантаження на НПС. У такому випадку для нівелювання небажаного ефекту доходу від екологічного оподаткування використовують бюджетні інструменти: субсидії для незахищених верств населення, компенсації вартості відсотків за кредитами на проекти з підвищення енергоефективності та ін.

Дія ефекту заміщення внаслідок впливу екологічного оподаткування на поведінку виробників, за висновками С. Смулдерса та Г. Воленберга, проявляється через задіяння таких механізмів: 1) механізм заміщення технологій. У цьому випадку регулюючий потенціал екологічного оподаткування реалізується через запровадження технологій, які зменшують негативний вплив на НПС як пристроїв „на кінці труби”, наприклад фільтрів, що затримують забруднюючі речовини, так і зміні технологічних процесів на більш енергоефективні, безвідходні та маловідходні; 2) механізм заміщення факторів виробництва, який проявляється через використання у виробничому процесі субститутів екологічно шкідливих факторів виробництва. Наприклад, використання вугілля з низьким вмістом сірки, а не з високим,

Додатковий тягар, який утворюється внаслідок ефекту заміщення, порівняно з податковим тягарем, створеним ефектом доходу заміщення енергоресурсів з традиційних видів на відновлювані джерела енергії; 3) механізм заміщення у випуску готової продукції: зміна асортименту продукції, випуск екологічно чистих товарів-замінників [16].

Доцільно зазначити, що наукові підходи до інтерналізації екстерналій через коригуюче оподаткування стали основою для міжнародного впровадження принципу „забруднювач платить”, у процесі реалізації якого досягаються дві взаємопов'язані цілі: раціональне використання обмежених екологічних ресурсів внаслідок примушення забруднювача до компенсації збитку, що наноситься, а також покриття відповідних витрат; попередження порушень у системі міжнародної торгівлі і конкуренції, що зумовлені можливістю державного субсидування природоохоронних заходів.

Зауважимо, що зазначений вище принцип має превалюючу роль над принципом платоспроможності, що є особливістю екологічного оподаткування. Більшість фіскальних податків формується на основі останнього принципу, згідно з яким податкове навантаження розподіляється відповідно до економічних можливостей платників [7, с. 154], а податкове навантаження ЕП - відповідно до внеску платників у забруднення НПС.

Особливості екологічного оподаткування виявляються також у сутності даної економічної категорії. Так, у загальному випадку фіскальна функція податків полягає в тому, що податки є джерелом формування фінансових ресурсів, необхідних для виробництва суспільних благ [5, с. 294]. Екологічне оподаткування не є винятком, однак в окремих випадках фіскальна функція екологічного оподаткування полягає в акумулюванні фінансових ресурсів цілеспрямованого фінансування заходів з охорони НПС, зокрема надходження від екологічного податку є основним джерелом формування фондів охорони НПС. Потрібно зазначити, що, на відміну від фіскальних податків, ефективність застосування яких визначається зростанням надходжень з одночасним зростанням бази оподаткування та джерел виплати податків [2, с. 137], екологічне оподаткування спрямоване на зменшення бази оподаткування, тому не доцільно розраховувати на стабільність надходжень від цього виду оподаткування. Для прикладу можна привести тенденції надходжень ЕП до і після екологічних податкових реформ, проведених у країнах ЄС останнім часом. Так, на першому етапі після підняття ставок і розширення бази оподаткування відбувалося зростання надходжень, а потім, після певного періоду адаптації платників податків до нових ставок, спрацювали ефекти заміщення і сформувалася тенденція до спаду надходжень з паралельною тенденцію до зниження негативного навантаження на НПС.

Отже, фіскальна функція екологічного оподаткування, хоча і є надзвичайно важливою, проте не первинна як у випадку фіскальних податків [5, с. 295]. Регулюючу функцію податків зазвичай трактують як здатність їх впливати на різні сторони діяльності платників [5, с. 294] і на практиці вона реалізується завдяки маніпулюванню податковими формами, методами, видами податків, оптимізації податкових ставок і баз оподаткування, розширенню або обмеженню податкових пільг і податкових санкцій [2, с. 139].

Відповідно до визначених особливостей екологічного оподаткування прояв його регулюючої функції виявляється у формуванні ціни товарів адекватної негативному навантаженню на НПС, спричиненому їх виробництвом та споживанням, сприянні компенсації' суспільних витрат від забруднення, стимулюванні розвитку виробництва та споживання екологічно чистих товарів, видів діяльності і дестимулюванні екологодеструктивної діяльності.

У випадку екологічного оподаткування, погоджуючись з думкою В. Костицького [3, с. 746], має сенс також виділяти контрольну функцію, вияв якої проявляється в тому, що на основі інформації, яку отримують податкові органи у процесі виконання своїх функцій з адміністрування ЕП, виникають можливості моніторингу негативного навантаження на НПС, обсягів використання екологічно шкідливих факторів виробництва та обсягів виробництва продукції.

Важливим є визначення оптимального рівня екологічного оподаткування, який, хоча і є суто теоретичною конструкцією [5, с. 14], може слугувати орієнтиром у процесі подальшого розвитку цього виду оподаткування. Особливістю екологічного оподаткування є те, що умовою оптимальності як доповнення до мінімізації надлишкового податкового тягаря є інтерналізація негативних екстерналій. Досліджуючи оптимальні ставки екологічних податків, А. Сандмо робить висновок, що для забруднюючих товарів ставка податку повинна встановлюватися не тільки залежно від суспільних витрат забруднення, але й з урахуванням еластичності попиту оподатковуваних товарів [15]. Згідно з правилом Рамсея оптимальна податкова ставка встановлюється обернено пропорційно ціновій еластичності попиту на товари, які є базою оподаткування, тобто чим більш нееластичний попит, тим вища ставка податку, що дозволяє мінімізувати надлишковий податковий тягар. Отже, ставка екологічного податку в цьому випадку буде складатися з компонентів Пігу і Рамсея, частка яких визначається необхідністю у реалізації екологічним оподаткуванням фіскального потенціалу.

Висновки стосовно того, що оптимальна ставка оподаткування дорівнює граничним суспільним витратам забруднення, є суто теоретичними. Однією з умов оптимальності ставки ЕП є відсутність податкових викривлень в економіці до запровадження екологічного податку. Так, А. Бовенберг та Л. Гулдер, досліджуючи взаємозв'язки між екологічними та іншими податками, визначають, що останні зменшують ефективність ЕП. Використовуючи аналітичні та чисельні моделі, дослідники визначили, що в умовах „другого кращого”* в економіці з існуванням інших податків оптимальна ставка екологічного податку, як правило, менша, ніж ставка, розрахована відповідно до Пігувіанського принципу. Крім того, оптимальна ставка екологічного податку повинна бути тим менша, чим більшими є викривлення, пов'язані із загальним механізмом оподаткування [8]. Іншим висновком, який зробили дослідники, є те, що у разі повернення надходжень від екологічних податків в економіку ставка може збільшуватися, адже так скорочуються викривлення, яких завдають звичайні фіскальні податки.

В іншій своїй праці А. Бовенберг разом з Р. де Муіджі зазначають, що екологічне оподаткування також може спричиняти викривлення, зокрема здійснювати негативний вплив на пропозицію праці. Більше того, непрямий екологічний податок є прихованим податком на працю: збільшення ціни на споживчі товари через екологічне оподаткування знижує реальну чисту заробітну плату, що впливає на пропозицію робочої сили.

Так, вищий екологічний податок спонукає домогосподарства змінювати споживчий вибір від екологічно шкідливих товарів на екологічно чисті, цей поведінковий ефект зменшує базу оподаткування ЕП і, як наслідок, справляє негативний ефект на сукупні податкові надходження, зменшує реальну заробітну плату після оподаткування (мається на увазі скорочення обсягу товарів, які можна придбати на заробітну плату).

У разі якщо через якісь причини виконання якомога більшого числа умов оптимальності за Парето не є найбільш надійним шляхом досягнення максимальної ефективності, якщо при цьому певні умови все-таки порушуються і „перше краще” first-best-solution рішення недосяжне, необхідним є пошук „другого кращого” рішення fsecond-best-solutionA яке є субоптимальним і передбачає свідоме відхилення від варіантів, які виглядають найбільш ефективними в контексті часткової рівноваги [1].

Уряд не в змозі компенсувати негативний вплив екологічного оподаткування на реальну заробітну плату після оподаткування шляхом зниження ставок податків з доходів фізичних осіб, адже необхідно забезпечити сукупні податкові надходження на рівні, потрібному для фінансування суспільних благ. У зв'язку з цим більш низький дохід від додаткової одиниці роботи підриває стимули до пропозиції робочої сили [9].

А. Бовенберг і Р. де Муіджі довели існування двох поведінкових ефектів, які впливають на пропозицію праці: від оподаткування доходів фізичних осіб і від екологічного оподаткування. Розмір другого ефекту буде залежати від реакції пропозиції на ринку праці у відповідь на зміну ціни внаслідок екологічного оподаткування, і на рівень викривлень від оподаткування доходів фізичних осіб. З урахуванням того, що екологічне оподаткування спричиняє ненавмисні викривлення на ринку робочої сили, ставка ЕП повинна бути скоригована. Оптимальна ставка ЕП у цьому ширшому контексті відображає як прямий вплив (зниження рівня забруднення), так і непрямі наслідки (вплив на пропозицію праці). Для того щоб це відбулося, оптимальна ставка ЕП, розрахована без урахування ненавмисних викривлюючих ефектів, повинна бути скоригована і може бути меншою ніж рівень, який призводить до суспільно ефективного рівня забруднення.

Необхідно зазначити, що ненавмисні викривлення на ринку робочої сили внаслідок екологічного оподаткування можуть бути компенсовані через застосування одного з практичних правил теорії оптимального оподаткування Корлетта-Хейга, яке виведено відповідно до властивостей статичної моделі пропозиції праці [10]. Відповідно до цього правила блага, які є компліментарними до відпочинку, повинні оподатковуватися за вищою ставкою, ніж блага, які є його субститутами [6, с. 98]. Прикладом практичної реалізації правила Корлетта- Хейга є податкова диференціація на користь дизельного пального, порівняно з бензином, виходячи з того, що бензин є компліментарним до відпочинку товаром, а споживання дизельного пального в основному пов'язане з роботою, а не відпочинком.

Через ускладнюючі фактори ставка оподаткування на практиці часто встановлюється на такому рівні, щоб стимулювати скорочення викидів на певному цільовому рівні. Чим більший цільовий рівень скорочення, тим вищою буде ставка (за інших рівних умов).

Потрібно додати, що в процесі розвитку екологічного оподаткування вченими розроблено декілька видів екологічних податків. „Першим кращим рішенням” для досягнення суспільно ефективного рівня забруднення є прямий податок на викиди, при запровадженні якого задіюються всі вказані вище механізми заміщення як для виробників, так і для споживачів, і тому він є найбільш ефективним для досягнення екологічних цілей. Але під час розрахунків транзакційних витрат* на реалізацію податкового обов'язку як платниками податків, так і податковими органами було виявлено значний їх рівень. Крім того, гетерогенність галузей промисловості, використовуваних у них технологій та рівня негативного навантаження значно ускладнює можливості перевірки повноти виконання податкового обов'язку суб'єктів

Витрати, пов'язані з розрахунком податкових зобов'язань, стягненням податків і забезпеченням, та всі інші витрати, понесені будь-якою стороною, які дозволяють сприяти і забезпечують відносини між платниками податків та податковими органами [17]. Зазначені витрати включають exante витрати (наприклад, витрати на стягнення) andexpostcosts витрати (наприклад, витрати на моніторинг). Витрати є спільними як податкових органів (адміністративні витрати, витрати на обробку податкових декларацій та забезпечення дотримання вимог законодавства), так і платників податків (витрати дотримання, витрати на виконання податкових зобов'язань, на розрахунок і сплату податків) [14].

господарювання податковими органами [16]. Через зазначені проблеми у практичній реалізації прямих податків на викиди зросла увага до непрямих податків, які дозволяють досягати „другого кращого рішення” суспільно ефективного рівня забруднення. Причому екологічному оподаткуванню підлягає як готова продукція, так і фактори виробництва. Останнє є також особливістю екологічного оподаткування, адже у випадку накладення фіскальних податків умовою оптимальності податкової системи є стягнення податків з готової, а не проміжної продукції (відповідно до теореми виробничої ефективності П. Даймонда і Дж. Мірліса) [11]. Екологічне оподаткування є винятком з цих правил, адже необхідність у коригуванні зовнішніх екстерналій виправдовує порушення умов виробничої ефективності.

Д. Фуллертон, досліджуючи екологічне оподаткування, дійшов висновку, що непрямий ЕП у поєднанні з заходами бюджетно-податкової підтримки товарів-субститутів* може забезпечити оптимальну альтернативу прямого оподаткування викидів [12]. Справляння ЕП зазначеного виду може мати менші транзакційні витрати, ніж прямі, встановлені на основі виміряних викидів. Зокрема, таке скорочення витрат забезпечується через можливість перекладення виконання податкових обов'язків на податкових агентів, постачальників факторів виробництва (наприклад, виробників або імпортерів нафтопродуктів, постачальників електроенергії), скоротивши так кількість податкових декларацій. У більшості випадків обсяги використання факторів виробництва та виробництва готової продукції простіше вимірювати, обліковувати та розраховувати податкові зобов'язання, ніж рівень виміряної емісії забруднюючих речовин [16].

Незважаючи на існування переваг непрямих податків, є також і недоліки, до яких треба віднести те, що вони менше орієнтовані на викиди, ніж податки на виміряну емісію. Крім того, зазначені податки задіюють обмежене число механізмів заміщення. Так, ЕП на продукцію задіюють тільки механізм заміщення випуску, а ЕП на фактори виробництва - механізм заміщення факторів виробництва (за умови існування податкової диференціації за екологічними характеристиками). Отже, у виборі між прямими і непрямими ЕП необхідно порівнювати транзакційні витрати на реалізацію прямих податків та втрати добробуту, пов'язані з непрямими податками.

Наступною особливістю екологічного оподаткування, характерною для непрямих екологічних податків на готову продукцію або фактори виробництва, є вимога щодо обов'язковості запровадження специфічної ставки податку. Це зумовлено тим, що в цьому випадку оподаткування поширюється лише на діяльність, яка безпосередньо спричиняє негативне навантаження на НПС. Запровадження вказаного податку з адвалорною ставкою, за висновками М. Кіна, спричинить ряд небажаних негативних ефектів [13]: 1) надмірне податкове навантаження, адже буде також оподатковуватися діяльність, безпосередньо не пов'язана з екологодеструктивним впливом, наприклад, витрати на просування товарів на ринок, маркетингові витрати; 2) стимулювання виробництва екологічно шкідливої, але відносно дешевої продукції; 3) може призвести до ефекту заміщення факторів виробництва між енерго- та трудовими ресурсами, а не між різними енергоресурсами - у випадку якщо відсутня податкова диференціація залежно від емісійних характеристик, наприклад, знижені ставки для пального із низькими вмістом сірки та діоксиду вуглецю.

Прикладом реалізації зазначених теоретичних розробок є запровадження підвищеної ставки акцизу на пальне для транспортних засобів для етилованого бензину і зниженої -- для неетилованого. Внаслідок вжитих заходів з податкової диференціації етилований бензин було практично витіснено з ринку.

У статті визначено особливості екологічного оподаткування, серед яких бажаність прояву ефекту заміщення, спрямованого на покращання поведінки економічних агентів на ринку, зменшення надлишкового податкового тягаря внаслідок більш досконалого розподілу ресурсів і дестимулювання екологічно шкідливих виробничих процесів; превалювання принципу „забруднювач платить” над принципом платоспроможності; превалювання регулюючої функції над фіскальною; інтерналізація негативних екстерналій та мінімізація надлишкового податкового тягаря як умови оптимальності екологічного оподаткування; спричинення ненавмисних викривлень на ринку робочої сили; необхідність запровадження специфічної ставки для непрямих екологічних податків.

екологічний податок екстерналія

Список використаної літератури

1. Андрущенко В. Л. Проблематика державних фінансів: [монографія] / Андрущенко В. Л. Львів: Каменяр, 2000. - 303 с.

2. Барулин С. В. Теория и история налогообложения: [учебн. пособие] / Барулин С. В. - М. : Экономист, 2006. - 319 с.

3. Костицький В. В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Економіко- правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні) / Костицький В. В. - К.: ІЗП і ПЗ, 2003. - 772 с.

4. Налоговая политика: теория и практика: учебник для магистрантов, обучающихся по специальностям „Финансы и кредит”, „Бухгалтерский учёт, анализ и аудит „Мировая экономика” / [И. А. Майбуров и др.] ; под ред. И. А. Майбурова. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2010.519 с.

5. Соколовська А. М. Податкова система держави: теорія і практика становлення:[монографія] / Соколовська А. М. - К.: Знання-Прес, 2004. - 454 с.

6. Швабій К. І. Оподаткування доходів населення: проблеми науки та практики: [монографія] / Швабій К. І. - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2009.296 с.

7. Якобсон Л. И. Государственный сектор экономики (экономическая теория и политика) / Якобсон Л. И. - М.: Издательский дом ГУ ВШЭ, 2000. - 366 с.

8. Bovenberg A. L. Optimal Environmental Taxation in the Presence of Other Taxes: General Equilibrium Analyses / A. L. Bovenberg, L. H. Goulder // NBER Working Paper Series. - N° 4897. - Cambridge, 1994. - 37 p.

9. Bovenberg A. L. Environmental levies and distortionary taxation / A. L. Bovenberg, R. A. De Mooij // American Economic Review. - 1994. - Vol. 94. - № 4. - Р. 1085-1088.

10. Corlett W. J. Complementarity and the excess burden oftaxation / W. J. Corlett, D. C. Hague // Review of Economic Studies. - 1953. - № 21(1). - P. 21-30.

11. Crawford I. Value added taxes and excises / I. Crawford, M. Keen, S. Smith // Report of a Commission on Reforming the Tax System for the 21st Century; IFS, London - 2008. - 148 p. [Електроннийресурс]. - Sate of Institute for Fiscal Studies. - Режимдоступу:www.ifs.org.uk/ budgets/gb2009/09chap10.pdf.

12. Fullerton D. Garbage, recycling, and illicit burning or dumping / D. Fullerton, T. C. Kinnaman // Journal of Environmental Economics and Management. -1995 - Р. 29-91. Keen M. The balance between specific and ad valorem taxation / M. Keen // Fiscal Studies. - 1998. - №> 19. - P. 1-37.

13. SandfordC. Administrative and compliancecosts of taxation / Sandford C., GodwinM., HardwickP.] Bath, U.K.: Fiscal Publications. - 1989.

14. Sandmo A. Optimal Taxation in the Presence of Externalities / A. Sandmo // The Swedish Journal of Economics. - Vol. 77. - N° 1. - P. 86-98.

15. Smulders S. Green Taxes and Administrative Costs: The Case of Carbon Taxation / S. Smulders, H.R.J Vollebergh. Behavioral and Distributional Effects of Environmental Policy. - Chicago: Chicago University Press, 2001. - P. 91-130.

16. Vollebergh H. R. J. Transaction costs and European carbon tax design / H. R. J. Vollebergh // In Environmental standards in the European Union in an interdisciplinary framework [ed. M. Fame, J. Vervaele, and A. Weale], Antwerp: MAKLU. - 1995. - P. 135-54.

Размещено на Allbest.ru