Нові підходи до побудови відносин між платниками податків і контролюючими органами

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Нові підходи до побудови відносин між платниками податків і контролюючими органами

В. М. Свириденко,

кандидат юридичних наук

У статті розглянуто важливість дослідження партнерських відносин у сфері оподаткування. Стверджується, що реформування податкової системи залежить безпосередньо від налагодження партнерських відносин між платниками податків і контролюючими органами. Обгрунтовується можливість застосування у податкових відносинах переговорів та медіації, як структурованого способу дій у конфліктних ситуаціях.

В статье рассмотрены важность исследования партнерских отношений в сфере налогообложения. Утверждается, что реформирование налоговой системы зависит непосредственно от налаживания партнерских отношений между налогоплательщиками и контролирующими органами. Обосновывается возможность применения в налоговых отношениях переговоров и медиации, как структурированного образа действий в конфликтных ситуациях. податок медіація конфліктний партнерський

The article deals with the importance of research partnerships in the field of taxation. The process of reforming the tax system depends directly on partnerships between taxpayers and regulatory authorities. Substantiates possibility of applying of tax relations negotiations and mediation, as a structured course of action in conflict situations.

Ключові слова: податкові відносини, фіскальні органи, публічні та приватні інтереси, партнерство, податкові конфлікти, примирення, переговори.

На сучасному етапі демократичних перетворень Україна має вирішити ряд завдань, чільне місце серед яких займає реформування податкової системи, концепцію якої щойно презентував Уряд.

Запропоновані ним зміни сприятимуть побудові нової системи взаємовідносин між платниками податків та державою і сприятимуть узгодженню публічних і приватних інтересів на шляху переорієнтації напряму функціонування державного механізму.

У свій час категорію „публічний інтерес” Ю. А. Тихомиров визнав як інтерес соціальної спільності, що забезпечений правом, задоволення якого є гарантією її існування і розвитку [1, с. 55].

Розглядаючи публічні інтереси у сфері оподаткування, ми звернули увагу на те, що, незважаючи на свою суспільну значимість, вони є неоднорідні.

Так, зміни в податковій системі, доцільні і оптимальні з погляду одного публічного правового суб'єкта, можуть стати небажаними через ті чи інші причини для інших суб'єктів. Подібна ситуація, ймовірно, повинна стати підставою не для конфронтації, але для проведення комплексу узгоджувальних заходів, що дозволять забезпечити баланс інтересів різного рівня.

На нашу думку, у більшості випадків приватні та публічні інтереси у сфері оподаткування не повинні співпадати, але в правовій державі необхідно дотримуватися принципу їх координації і гармонізації. Необхідно пам'ятати, що неоднорідність приватних і публічних інтересів у податковій сфері передбачає, як правило, конфлікт інтересів. За умови його виникнення право є тим інструментом, який дозволяє досягти оптимального балансу приватних і публічних інтересів у регулюванні конфліктних податкових відносин.

Аналіз правозастосовної практики свідчить, що в даний час баланс публічних і приватних інтересів є одним із основоположних конституційних принципів, на якому повинно бути засноване партнерство у сфері оподаткування. Ми переконані, що така модель партнерства є оптимальною, оскільки при ній „суспільні інтереси, формуючись із системи приватних мотивів і являючись їх складовою частиною, лежать в основі державних” [2, с. 92].

На нашу думку, публічні і приватні інтереси у сфері податкових відносин - це юридично визнані інтереси держави та платників податків, які перебувають під державним захистом. Їх закріплення та забезпечення є актуальним завданням, оскільки в країні назріла така необхідність. Не доцільно протиставляти приватних та публічних суб'єктів податкового права. Більш конструктивним буде узгодження їх інтересів, знаходження ефективних способів взаємодії, нових прогресивних податкових механізмів.

Слушною є думка М. П. Кучерявенка, який зазначає, що „досягнення певних цілей передбачає виділення в рамках податкового правового регулювання основного концептуального орієнтиру - забезпечення виконання податкового обов'язку, закріплення порядку, що гарантує формування дохідних частин бюджетів” [3, с. 8].

З метою реалізації власних завдань і функцій держава забезпечує свої фіскальні інтереси щодо акумулювання грошових коштів через механізм оподаткування. Встановлення податкового тягаря сприяє реалізації загального блага, виконанню публічних функцій державою, оскільки реалізує публічний інтерес усіх членів суспільства.

Науковець А. В. Кряжков вважає, що в радянській правовій доктрині „значення приватних інтересів, так як і всього приватного права, було зведено до мінімуму, оскільки була відсутня їх основа - приватна власність” [98, с. 61].

Погоджуючись з таким твердженням у цілому, зауважимо, що приватні інтереси не можуть бути зведені виключно до майнових. Так само публічний інтерес не може обмежитися виключно нематеріальними цінностями, хоча більшість із них дійсно складають основу публічного інтересу.

Здійснюючи перерозподіл певної частини матеріальних благ між забезпеченими та бідними верствами населення через фіскальну та бюджетну системи, держава реалізує публічний інтерес незважаючи на те, що він має яскраво виражену майнову природу.

В умовах численних та суперечливих процесів становлення правової держави одним із основних завдань налагодження партнерських відносин у сфері оподаткування повинна стати розробка концептуальних засад реформування податкових відносин у цілях досягнення максимального балансу інтересів осіб, що беруть участь у податкових процесах. З урахуванням майнового характеру податкових правовідносин, до них повинні застосовуватися ринкові як економічні, так і правові механізми. Платники податків повинні зрозуміти, що при дотриманні норм податкового законодавства та інтересів держави, остання надасть платникам не тільки право вибору поведінки (постановки на облік, строку сплати податку, тощо), а й відповідні преференції, що безумовно сприятиме досягненню максимального балансу інтересів публічних та приватних інтересів у сфері оподаткування [5, c. 337].

На стадії узгодження платниками податків грошових зобов'язань та врегулювання податкових конфліктів досить ефективним може бути процес переговорів.

Існують різноманітні методики їх проведення, серед яких виокремлюється метод принципових переговорів, що був розроблений групою гарвардських учених під керівництвом Фішера та Юрі. Метод учених полягає у вирішенні проблем на основі їх якісних властивостей, тобто виходячи із суті справи. Даний метод припускає можливість пошуку взаємної вигоди там, де тільки можливо, і там, де інтереси сторін не співпадають, потрібно наполягати на такому результаті, який був би обґрунтований якимись справедливими нормами незалежно від волі кожної із сторін [6, с. 7].

На нашу думку, доцільно запровадити переговорні процедури між платниками податків та органами державної податкової служби в письмовій формі, де чітко і конкретно формулювати вимоги, домовленості та правові наслідки їх невиконання. Для впорядкування на практиці процедури переговорного процесу (співробітництва, посередництва) одна конфліктуюча сторона повинна вийти з пропозицією проведення переговорів до іншої сторони конфліктних податкових правовідносин.

Проведення переговорів між учасниками податкових відносин дозволить послабити протистояння між ними і, по можливості, врегулювати ряд спірних питань унаслідок прийняття відповідних угод .

Водночас необхідно пам'ятати, що оптимальна взаємодія публічного й приватного права неможлива без глибокого й детально аналізу умов такої взаємодії і його наслідків.

Ми поділяємо думку Циганкова Е. М. про те, що використовувати інструменти цивільного права (угоди й інші процедури примирення) у сфері публічних правовідносин необхідно, але з певними обмеженнями і більш докладною регламентацією. І навпаки, обґрунтування рівності публічно-правового статусу організації й індивідуального підприємця не повинно обмежуватися посиланнями на положення цивільного законодавства [7, с. 30].

Розглядаючи переговори як найкращий спосіб вирішення конфліктів, видатні українські науковці А. І. Берлач та В. В. Кондрюкова сформулювали їх переваги над іншими способами, зазначивши, що у процесі переговорів відбувається безпосередня взаємодія сторін, під час якої учасники конфлікту мають можливість максимально контролювати різні аспекти своєї взаємодії. На думку вчених, переговори дозволяють учасникам конфлікту виробити таку угоду, що задовольнила б кожну зі сторін і дозволила уникнути тривалого судового розгляду [8, с. 153].

Ми переконані, що впровадження переговорного процесу як способу вирішення конфліктів у сферу податкових правовідносин дасть дієвий результат, оскільки зблизить учасників конфліктної взаємодії, дозволить урегулювати суперечності без звернення до судових органів. Проведення переговорів повинно проводитись з метою досягнення партнерства між учасниками податкових правовідносин, перетворення конфліктів до конструктивного спілкування.

Платник податків у відносинах з контролюючими органами повинен бачити їх не як противників, а партнерів у податковому процесі. При цьому фіскальна служба має орієнтуватися на створення гнучкої та мобільної системи якісного інформаційного сервісу, надання платникам необхідної методичної та консультаційної допомоги і не обмежуватися проведенням періодичних інформаційних компаній унаслідок змін податкового законодавства, прийомом звітів, розрахунків та декларацій [9, c. 138].

Досить актуальним у даний час постає питання щодо застосування у процесі регулювання податкових відносин медіації, яка у вітчизняній науці нерідко ототожнюється з посередництвом.

Поняття „медіація” походить від латинського „mediare” - бути посередником і є одним із видів посередництва, при якому медіатор (посередник) допомагає конфліктуючим сторонам врегулювати суперечності і прийти до рішення, що влаштовує обидві сторони.

Медіація є дуже старим інструментом міжнародного права. Якщо заглянути в глибину історії, то її можна побачити там, де можна було швидше домогтися обов'язкового для виконання рішення переговорами, ніж за допомогою правових норм. Із застосуванням медіації стало зрозуміло, що в деяких випадках можливості цього методу багато в чому перевершують судочинство. Прийшовши до осмислення цього факту, країни Європи, що мають багату традиціями і добре функціонуючу систему правосуддя, взяли цей метод на озброєння, інтегрувавши медіацію в правову систему.

Досить поширеним даний спосіб урегулювання правових конфліктів став у Сполучених Штатах Америки. Так, на початку 1970 років з метою звільнення перевантаженої справами судової системи у США був запроваджений експеримент: у трьох містах (Атланті, Канзас-Сіті та Лос-Анджелісі) були створені суспільні центри з регулювання конфліктів за допомогою працюючих там спеціалістів-посередників. Успіх був неймовірним - більше 82 % справ були розв'язані остаточно [147, с. 109].

Застосування медіації в регулюванні податкових відносин у нашій країні стає можливим, оскільки їх учасники зацікавлені у стабільному економічному розвитку, а її позитивні можливості підтверджуються досвідом високорозвинених зарубіжних країн.

Незважаючи на те, що медіація, як правовий інститут, практично невідомий у нашій країні, ряд вітчизняних учених вважають, що медіація в Україні існує понад 10 років [10].

Так, досліджуючи медіацію в країнах англо-американської системи права, український науковець Л. В. Мамчур зазначає, що її застосування є проявом доброї волі учасників, їх бажанням розв'язати конкретний конфлікт, що реалізується за взаємною згодою усіх сторін. Учений зауважив, що медіація допустима на ранній стадії існування правового конфлікту, коли він ще не загострився, і сторони зберігають можливість до діалогу, тобто наявний не спір між ними (у традиційному розумінні), а правова суперечка. Зміст цієї суперечки чітко конкретизований, а звернення до медіації та її перебіг повністю залежать від волі сторін; ця особливість дозволяє відмежовувати медіацію від арбітражу, де відмовитися від розгляду справи або прогнозувати суть конфлікту заздалегідь, на стадії укладення договору, не можна [11, с. 457].

Не потрібно плутати медіацію з узгоджувальною процедурою. Остання відрізняється від медіації тим, що вона грунтується на пропозиції, як правило, в інтерпретаційних рамках закону. Третя сторона тут сама оцінює і визначає напрям, в якому потрібно рухатися до угоди. У медіації ж третя сторона лише підтримує залучені в суперечку сторони у виробленні самостійного рішення.

На нашу думку, необхідно виділити критерії, за якими суперечності учасників податкових відносин можуть бути віднесені до того чи іншого способу вирішення спору. Це дозволить більш чітко відрізняти випадки, в яких найвищою процесуальною компетенцією буде наділена медіація, від випадків, які необхідно або краще доручити судам, або використовувати змішану процедуру розгляду спору.

Припустимо, сторони, на стадії узгодження грошових зобов'язань зі сплати податків та зборів, самостійно знайшли узгоджений варіант вирішення податкових розбіжностей. Аналіз цієї ситуації з позиції врегулювання податкового спору дозволяє зробити висновок про можливість мирного врегулювання, а точніше - укладання мирової угоди.

Річ у тім, що Податковий кодекс України не передбачає подібної процедури, тоді як у Кодексі адміністративного судочинства України прямо зазначено, що в адміністративних справах, до яких відносяться і справи з визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, можливе досягнення врегулювання, в тому числі і шляхом укладання угоди.

Незважаючи на те що закон прямо про це не говорить, укладення мирової угоди в податкових справах, на нашу думку, можливо, але з певними обмеженнями. Так, більшість розбіжностей, що виникають між платниками податків і контролюючими органами, виникають під час податкових перевірок, за результатами розгляду яких оформляються акти. Потім приймається податкове повідомлення-рішення, яке може бути оскаржене платником податків в адміністративному порядку.

На даній стадії' є можливість урегулювати податкові суперечності шляхом укладення мирової угоди. Звичайно, вона не згадується в Податковому кодексі України, але можливість її укладення означає зближення позицій, мирне, безконфліктне вирішення проблеми.

У зв'язку з цим ми вважаємо, що інститут позасудового врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди в податкових справах має право на існування, оскільки в перспективі він зможе забезпечити узгодження публічних і приватних інтересів у сфері оподаткування.

Крім того, мирова угода, на нашу думку, повинна затверджуватися в судовому порядку і внаслідок цього вона не залишиться поза уваги судового органу, який, безумовно, з'ясує, чи немає обставин, які за законом перешкоджають укладенню мирової угоди, чи дотримано вимоги податкового законодавства, чи не порушуються інтереси держави. Якщо затвердження мирової угоди буде перебувати під контролем суду, ймовірність порушення податкового законодавства буде мінімізована.

Досліджуючи функціональні характеристики відомих суспільству підходів до побудови системи відносин у податковій сфері, російський науковець І. В. Цвєтков звертає увагу на результативність партнерської моделі взаємовідносин платників податків та податкових органів. Учений вказує, що світовий досвід знає три таких підходи, а саме: з позиції сили, з позиції права і з позиції інтересів.

Сутність підходу з позиції сили, на думку вченого, полягає в тому, що держава в особі уповноважених органів активно використовує різні механізми примусу платників податків до максимальної сплати податків, жорстко пригнічуючи при цьому будь-які невдоволення з їхнього боку за рахунок переваги в силі. Тут мається на увазі не фізична сила, а сила державного апарату. Для податкових органів такий підхід дає відносно успішне вирішення завдання збирання податків. Разом з тим науковець зазначає, що такий підхід порушує нормальні взаємини між податковими органами та платниками податків і, як наслідок, породжує конфлікти, провокує застосування нечесних способів взаємодії як з боку податкових органів, так і з боку платників податків [12].

Підтримуючи думку вченого, вважаємо, що більш справедливим і передбачуваним є підхід до побудови взаємовідносин між державними органами і суспільством, у тому числі в податковій сфері - з позиції права. Даний підхід дозволить побудувати відповідні відносини на основі суворого дотримання всіма учасниками діючих правових норм, що регламентують їх права та обов'язки. Водночас доцільно зазначити, що цей підхід споконвічно допускає певне правове протистояння і досить часто руйнує нормальні відносини між податковими органами і платниками податків. Нерідко правове вирішення наявних розбіжностей не означає дійсне їх розв'язання, а навпаки провокує ескалацію конфлікту.

Щодо підходу до побудови взаємовідносин між контролюючими органами і платниками податків з позиції інтересів, то цей підхід передбачає досягнення балансу приватних інтересів платників податків з публічними інтересами держави. Взаємовідносини в даному випадку будуються на основі принципу співробітництва, яке виключає формальний підхід до застосування норм податкового законодавства.

Співпраця (партнерство) у податковій сфері передбачає чесне доведення платниками податків до відома податкових органів усіх, що мають значення для оподаткування, обставин їх господарської діяльності. Натомість платники податків мають можливість отримати від податкових органів докладні роз'яснення з питань обчислення і сплати податків, а також справедливе оподаткування і гарантії від переслідування за можливі прорахунки і помилки, допущені податковими органами.

Отже, проведений аналіз нових підходів до побудови податкових відносин дає підстави стверджувати про необхідність їх реформування, що забезпечить баланс публічних і приватних інтересів у податкові сфері і сприятиме досягненню стратегічної мети України - інтеграції в європейський простір.

Список використаної літератури

Тихомиров Ю. А. Публичное право / Тихомиров Ю. А. - М., 1995. - 385 с.

Логачева Н. Ю. Баланс частных и публичных интересов при построении экономических отношений как условие формирования демократического общества / Логачева Н. Ю. // Юридические записки. - Вып. 20: Гражданское общество и государство в России : обеспечение демократии и правомерности / [под ред. Ю. Н. Старилова]. - Воронеж, 2006. - С. 84-99.

Кучерявенко Н. П. Налоговый процесс: учебное пособие / Кучерявенко Н. П. - К. : Алтера ; КНТ ; ЦУЛ, 2010. - 392 с.

Кряжков А. В. Публичный интерес : понятие, виды, защита / А. Кряжков // Государство и право. - 2005. - №> 5. - С. 110-114.

Свириденко В. М. Про взаємодію публічного і приватного права у регулюванні податкових відносин / В. М. Свириденко // Генезис публічного права: від становлення до сучасності : збірник наукових праць / за ред. С. В Ківалова, В. О. Тулякова, О В Козаченка. - Миколаїв : Іліон, 2010. - 428 с.

Фишер Р. Путь к согласию или переговоры без поражения / Р. Фишер, У Юри. - СПб., 1992. - 168 с.

Цыганков Э. М. Налоговые споры в процессе перезагрузки / Э. М. Цыганков // Налоговые споры. - 2006. - № 1. - С. 29-31.

Берлач А. І. Конфліктологія : навч. посіб. для дистанційного навчання / А. І. Берлач, В. В. Кондрюкова. - К. : Університет „Україна”, 2007. - 204 с.

Свириденко В. М. Узгодження публічних та приватних інтересів у сфері оподаткування як спосіб мінімізації податкових конфліктів / В. М. Свириденко // Держава та регіони. - 2010. - № 4. - С. 136-140.

Медіація як спосіб вирішення суперечок : інтерв'ю з Г. Єрьоменко, В. Ряботою [ Електронний ресурс ]. - Режим доступу : innovations_com_ua. htm.

Мамчур Л. В. Особливості медіації в країнах англо-американської системи права / [Електронний ресурс] / Л. В. Мамчур // Держава і право. - 2010. - Вип. 50. - С. 455-460. - Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/dspace/handle/123456789/18388.

Цветков И. В. Партнерство в налоговой сфере : миф или реальность? [Электронный ресурс] / Цветков И. В - Режим доступа : http://www.nalog-forum.ru/php/content.php?id= 1444.

Размещено на Allbest.ru