Фінансовий моніторинг: суб’єкти та об’єкти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ: СУБ'ЄКТИ ТА ОБ'ЄКТИ В УКРАЇНІ

А.А. Хмелюк,

Національний університет ДПС України

У статті проаналізовано суб'єкти та об'єкти системи фінансового моніторингу в Україні як специфічної форми державного фінансового контролю.

На сьогодні в Україні важливим та актуальним залишається питання формування цілісної системи державного фінансового контролю, вирішення якого сприятиме подальшому соціально-економічному розвитку країни, реальному реформуванню бюджетної системи та системи соціального забезпечення населення, ефективному використанню державної власності, забезпеченню належного рівня національної безпеки.

Це зумовлює потребу у теоретичному осмисленні процесу формування у нашій країні системи державного фінансового контролю в цілому і теоретичних підходів щодо фінансового моніторингу зокрема, спрямованих на узагальнення сутності такої системи, на обґрунтування взаємозв'язків між усіма її складовими (з урахуванням досягнень світової економічної думки) - для практичного застосування у сфері контрольної діяльності. Особливої уваги потребує узагальнення взаємозв'язків між суб'єктами й об'єктами фінансового моніторингу як специфічної форми державного фінансового контролю.

Метою статті є узагальнення підходів до визначення понять об'єктів та суб'єктів фінансового моніторингу в Україні, пояснення взаємозв'язків між ними у процесі здійснення державою фінансового контролю.

Теоретичним питанням щодо визначення понять „суб'єкт”, „об'єкт”, „система фінансового моніторингу” приділяється багато уваги у працях як вітчизняних учених, так і закордонних. Серед вітчизняних учених відзначимо праці Д. Бекерської, Г. Бех, Л. Воронової, О. Копиленка, М. Кучерявенка, Е. Дмитренко, а серед закордонних - С. Запольського, М. Прошуніна. Разом з тим вагомий внесок у розвиток теорії фінансового моніторингу в Україні, саме як економічного явища, здійснили такі фахівці, як Г. Гуржій, В. Кірсанова, Я. Янушевич. У своїх публікаціях вони розглядали моніторинг як „спостереження”, з чим, на нашу думку, важко погодитися. Л. Воронова та М. Кучерявенко вважають, що спостереження і діяльність із фінансового моніторингу (згідно з вимогами Закону України „Про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом”) є ідентичними [1, с. 87].

Поняття „фінансовий моніторинг” визначено у Фінансовій енциклопедії як специфічну форму державного фінансового контролю, який проводять уповноважені державні органи та установи, що обслуговують здійснення фінансових операцій, відстежують та фіксують фінансові операції, які відповідають, згідно із Законом України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, критеріям сумнівності, аналізують одержану інформацію про сумнівні операції з метою виявлення схем та механізмів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму [2].

На думку М. Прошуніна, фінансовий моніторинг є системою законодавчо закріплених інформаційних, контрольних і правоохоронних процедур, здійснюваних органами й агентами (суб'єктами фінансового моніторингу), мета яких полягає у запобіганні використання фінансової системи для легалізації злочинних доходів та фінансування тероризму (публічний аспект) і мінімізації ризику причетності агентів фінансового моніторингу до легалізації (відмивання) злочинних доходів та фінансування тероризму (приватний аспект) [3, с. 12]. Тобто у своїй науковій праці щодо поняття „фінансовий моніторинг” М. Прошунін обмежується системою законодавчо закріплених процедур, пов'язаних не з державним фінансовим контролем у цілому, а тільки з операціями щодо легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму.

На нашу думку, поняттю „фінансовий моніторинг” більше характерне безперервне відстежування фінансової діяльності, яке здійснюється у формі комплексу наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, що забезпечують систематичний контроль (стеження, а не спостереження) за станом та тенденціями розвитку і діяльності суб'єктів господарювання.

Система фінансового моніторингу в Україні сформувалася відносно недавно, її поява зумовлена багатьма об'єктивними чинниками, які умовно можна поділити на внутрішні та зовнішні. До перших доцільно віднести постійно зростаючі обсяги тіньового капіталу та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, до других - рекомендації, а у деяких випадках і тиск світового співтовариства [4, с. 66]

Специфічною особливістю фінансового моніторингу є його здійснення на двох взаємопов'язаних рівнях: на першому рівні (державний фінансовий моніторинг) відбувається збір, обробка, аналіз та перевірка інформації про фінансові операції, що подається суб'єктами фінансового моніторингу та іншими органами й організаціями, а на другому - (первинний фінансовий моніторинг, який включає обов'язковий і внутрішній види фінансового моніторингу) здійснюються заходи з виявлення фінансових операцій, що містять ризики легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Уся система фінансового моніторингу побудована на швидкому обміні інформацією між суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу. У зв'язку з цим в основу характеристики фінансового моніторингу через систему суб'єктів покладено розподіл їх на дві категорії: суб'єкти державного фінансового моніторингу та суб'єкти первинного фінансового моніторингу. У ст. 5 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” від 28.11.2002 р. N° 249-IV [5] зазначено, що суб'єктами державного фінансового моніторингу є: Державна служба фінансового моніторингу та державні регулятори системи фінансового моніторингу: Національний банк України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Міністерство економіки України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України.

Згідно із Законом, до суб'єктів первинного фінансового моніторингу віднесено:

1) банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;

2) платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;

3) товарні, фондові та інші біржі;

4) професійні учасники ринку цінних паперів;

5) компанії з управління активами;

6) оператори поштового зв'язку, інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів;

7) філії або представництва іноземних об'єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;

8) спеціально визначені суб'єкти первинного фінансового моніторингу:

а)суб'єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна;

б)суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 15 вказаного вище Закону;

в)суб'єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино;

г)нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи - підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги у рамках трудових правовідносин); д)фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які проводять фінансові операції з товарами (виконують роботи, надають послуги) за готівку за умови, що сума такої фінансової операції дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 15 Закону;

е)інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги [5].

З наведеного переліку суб'єктів первинного фінансового моніторингу видно, що серед них переважають суб'єкти фінансового сектору, хоча вважаємо такий перелік доцільно доповнити суб'єктами, наділеними правом контролю операцій з реалізації товарів, робіт (послуг).

Безпосередній контроль за виконанням суб'єктами первинного фінансового моніторингу завдань та обов'язків, передбачених законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, покладено на державні регулятори: центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які, відповідно до законодавства, виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій і відповідно спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом - Державна служба фінансового моніторингу України.

Безпосередньо в банках, як правило, система фінансового моніторингу складається з чотирьох рівнів:

- на першому рівні моніторинг здійснюють усі співробітники фронт-офісу банку, які обслуговують клієнтів, здійснюють банківські операції клієнтів;

- на другому - співробітники підрозділу з фінансового моніторингу філій, відділень, які здійснюють контроль за всіма операціями клієнтів даного підрозділу;

- на третьому - підрозділ з фінансового моніторингу головного офісу банку, який здійснює фінансовий моніторинг усіх операцій банку. У деяких банках співробітники внутрішнього аудиту можуть проводити перевірки всіх підрозділів з дотримання законодавчих вимог з попередження легалізації доходів, що отримуються злочинним шляхом;

- на четвертому - голова правління банку, який відповідальний за призначення керівника підрозділу з фінансового моніторингу, дотримання всіх законодавчих норм і процедур у банку щодо запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Усі фінансові операції клієнтів, згідно із законодавством, реєструються в електронному реєстрі, який, у свою чергу, НБУ направляє за допомогою пошти в Держфінмоніторинг України, де проводиться обробка і збереження відповідної інформації.

Усі суб'єкти первинного фінансового моніторингу:

- проводять ідентифікацію клієнта;

- повідомляють про підозрілі операції, за ознаками підозрілості, передбаченими Законом, не повідомляючи про це клієнта;

- зберігають документи не менше 5 років;

- мають правила внутрішнього регулювання (посадові інструкції) та осіб, відповідальних за фінансовий моніторинг.

Отже, в Україні закріплено процедуру ідентифікації всіх клієнтів і контрагентів, які перебувають на обслуговуванні в агента фінансового моніторингу, незалежно від виду і суми операції, що характерно для країн, що розвиваються, і не властиво економічно розвинених країн.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства України, суб'єктів первинного фінансового моніторингу в Україні можна згрупувати так: банки, фінансові та нефінансові установи; біржі, торговці цінними паперами, оператори поштового зв'язку; окремі категорії суб'єктів господарювання; самозайняті особи, на яких покладено функції щодо фінансового моніторингу. економіка бюджетний фінансовий соціальний

У країнах СНД існує дещо інша ієрархія суб'єктів фінансового моніторингу. Так, російський учений М. Прошунін виділяє три рівні суб'єктів фінансового моніторингу: перший - Росфінмоніторинг - уповноважений федеральний орган виконавчої влади; другий - наглядові органи (Банк Росії, ФСФР Росії, Росстрахнагляд тощо), які здійснюють нагляд щодо агентів фінансового моніторингу; третій (на якому забезпечується накопичення та аналіз інформації) - агенти фінансового моніторингу (організації, що здійснюють операції з фінансовими ресурсами. При цьому вчений визначає, що підрозділ фінансового моніторингу та наглядові органи є органами фінансового моніторингу, а господарюючі суб'єкти, які реалізують операції та угоди, - це агенти фінансового моніторингу [3,с. 21]. Ми погоджуємось з думкою М. Прошуніна, що правоохоронні органи не можуть бути суб'єктами системи фінансового моніторингу, оскільки вони є представниками правоохоронного блоку. Крім того, зазначимо, що основною тенденцією розвитку національних систем фінансового моніторингу є розширення кола суб'єктів фінансового моніторингу, насамперед агентів фінансового моніторингу за рахунок державних корпорацій, усунення лімітованої включеності організацій, що здійснюють ріелтерські, надають юридичні та бухгалтерські послуги, тобто суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Натомість адміністративно-фінансові підрозділи фінансового моніторингу є самостійними виконавчими органами влади або структурними підрозділами органу державного фінансового контролю (міністерства фінансів, казначейства, центральної кредитної установи) [3, с. 25].

На нашу думку, здійснення моніторингу фінансово-господарських операцій, які передують кінцевим платежам (маються на увазі саме операції, які здійснюються (за аналогією з позицією російського вченого - агентами фінансового моніторингу), є засобом запобігання незаконним фінансовим операціям, оскільки спостереження за можливою легалізацією (відмиванням) доходів може бути ефективним у разі здійснення не тільки на кінцевому етапі руху фінансових потоків, що передбачено Законом України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму” [5], але і на зустрічному - етапі руху матеріальних активів, робіт і послуг.

Отже, в Україні також можна визначити три рівні суб'єктів фінансового моніторингу: якщо фінансовий моніторинг здійснюється в інтересах досягнення стабільного функціонування та розвитку країни в цілому, то головним суб'єктом моніторингу (суб'єктом першого рівня) є Державна служба фінансового моніторингу України, хоча така служба не стільки здійснює фінансовий моніторинг, скільки його координує та узагальнює. Суб'єктами другого рівня є центральні органи виконавчої влади, Національний банк України та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Безпосередньо ж фінансовий моніторинг здійснюється на рівні конкретних суб'єктів господарювання у межах так званого первинного фінансового моніторингу, які визначаємо суб'єктами фінансового моніторингу третього рівня. Іншими словами, серед суб'єктів фінансового моніторингу виділено безпосередніх суб'єктів здійснення фінансового моніторингу і суб'єктів, діяльність яких спрямована на узагальнення та координацію дій щодо фінансового моніторингу, урахування його результатів, прийняття управлінських рішень та узагальнення наслідків прийнятих рішень.

Фінансовий моніторинг сприяє розкриттю взаємодії між різними суб'єктами господарювання, уособленням чого можна вважати різні дані про об'єкти моніторингу, які узагальнюються в окремі показники оцінки, аналізу та прогнозу.

Звернемося до об'єктів фінансового моніторингу, якими є господарські та фінансові операції, діяльність суб'єктів господарювання, що розглядаються з погляду законності, доцільності, достовірності та економічної ефективності, а контрольованими об'єктами є підприємства, установи, організації різних форм власності, фізичні особи, які здійснюють фінансові операції в межах фінансової системи України.

Відповідно до ст. 1 Закону України N° 249-IV [5] фінансова операція визначена як будь-яка операція, пов'язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу (наприклад, банку). Об'єкт фінансового моніторингу - це дії з активами, пов'язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

Об'єкт фінансового моніторингу залежить від рівня та суб'єкта фінансового моніторингу:

- об'єктом первинного фінансового моніторингу є фінансові операції, щодо яких є ризик використання з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, та особи, що їх здійснюють (перелік операцій зазначений у ст. 15-16 Закону N° 249-IV);

- об'єктом державного фінансового моніторингу в особі спеціально уповноваженого органу, тобто ДСФМУ, є інформація, що надходить від суб'єктів фінансового моніторингу та інших осіб;

- об'єктом державного фінансового моніторингу в особі інших суб'єктів державного фінансового моніторингу - діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Правовими приписами ст. 15 цього Закону передбачено також, що фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 грн (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 000 грн) або дорівнює чи перевищує суму еквівалентну 150 000 грн, та має одну або більше із 16 категорій ознак обов'язкового фінансового моніторингу.

Зокрема, згідно з Законом „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” як об'єкти фінансового моніторингу на рівні окремих суб'єктів господарювання визначено різноманітні фінансові операції, завдяки яким і здійснюється рух фінансових потоків між різними суб'єктами господарювання. Наприклад, така фінансова операція, як надання або отримання кредиту безперечно обумовлює рух відповідних фінансових потоків, до яких належать кредитні фінансові потоки та потоки обов'язкових платежів за наданими кредитами. Разом з цим проведення операцій із страхування фінансових ризиків обумовлює виникнення страхових фінансових потоків, а проведення операцій на фондовому ринку визначає такі різновиди фінансових потоків, які узагальнюють рух фінансових ресурсів до емітентів та уособлену в цінних паперах частку активів такого емітента [6, с. 49].

Як слушно зауважує М. Прошунін, специфіка об'єкта фінансового моніторингу полягає в тому, що одночасно із операціями з грошовими ресурсами та іншим майном включаються також операції, здійснювані фізичними і юридичними особами, які перебувають у міжнародних та національних переліках терористів і екстремістів [3, с. 22].

На підставі викладеного фінансовий моніторинг можна визначити як специфічну форму державного фінансового контролю, який здійснюється уповноваженими державними органами у сфері фінансового контролю та суб'єктами первинного фінансового моніторингу і спрямований на виявлення операцій, пов'язаних з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.

Існування фінансового моніторингу як специфічної форми державного фінансового контролю в умовах, що склалися в Україні, особливо з урахуванням проведення на Сході антитерористичної операції, об'єктивно необхідне. Належна організація діяльності відповідних суб'єктів, спрямована на виявлення порушень чинного законодавства під час переміщення грошових потоків, сприятиме розширенню можливостей національної економіки за рахунок капіталів, що залишаться на території країни, та збільшенню податкових надходжень. Урегулювання зазначених питань сприятиме реалізації як публічних, так і приватних інтересів - це пов'язано з тим, що рівень життя суспільства значною мірою залежить від стану національної економіки, а контроль за рухом приватних коштів є не проявом авторитарної влади, а формою управлінського процесу, що не суперечить принципам народовладдя.

Реальний стан справ в Україні, які стосуються питань протидії процесу легалізації доходів, одержаних протиправним шляхом, та їх використання, такий, що потребує не тільки подальшого дослідження, але й комплексного підходу до його вирішення, про що буде йтися у подальших публікаціях.

Список використаної літератури

1. Фінансове право України: навч. посібник [длястуд. вищ. навч. закл.] / [Л. К. Воронова, М. П. Кучерявенко, Н. Ю. Пришва таін.]. -К.: Правова єдність, 2009. -395 с.

2. Фінансова енциклопедія/ [О. П. Орлюк, Л. К. Воронова, І. Б. Заверухатаін.]; зазаг. ред. О. П. Орлюк. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 472 с.

3. Прошунин М. М. Финансовый мониторинг в системе противодействия легализации преступных доходов и финансированию терроризма (российский и зарубежный опыт): автореф. дисс. на соиск. учен. степ. докт. юрид. наук: спец. 12.00.14 Административное право, финансовое право, информационное право / М. М. Прошунин. - Москва, 2010. - 44 с.

4. Москаленко Н. В. Проблеми фінансового моніторингу в банківській сфері / Н.В. Москаленко // Європейський вектор економічного розвитку: збірник наук. праць. - Д.:ДУЕП, 2008. - С. 66-71.

5. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму: Закон України від 28.11.2002 р. J№249 - IV [Електронний ресурс].

6. Синюгіна Н. В. Фінансовий моніторинг в системі взаємодії суб'єктів господарювання на фінансових ринках: дис. кандидата екон. наук: 08.00.08 / Синюгіна Н. В. - Харків, 2011. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru