Зорієнтованість України на імплементацію кращого світового досвіду управління національною економікою обумовлює необхідність пошуку шляхів формування взаємовідносин між державою, бізнесом та населенням на принципах партнерства. За такого підходу запровадження нових форм роботи з платниками податків потребує поступового переходу від фіскально-контролюючої спрямованості податкової служби до посилення сервісно-партнерської їх взаємодії з метою забезпечення виконання податкових зобов'язань. Загалом типові відносини податкових органів з платниками податків базуються на звітності з боку останніх та контролі й перевірках з боку перших. По суті, це вертикальні „суб'єкт-об'єктні" відносини, у яких суб'єктом являються податкові органи, а об'єктом - платники податків чи їх діяльність. При цьому такі відносини ґрунтуються на ретроспективній інформації про операції, які вже відбулися.

У сучасній європейській практиці намітились тенденції до зміни відносин у напрямі посилення довіри й прозорості між податковими органами та платниками податків. Йдеться про перехід від традиційних вертикальних відносин до партнерства, заснованого на довірі та тісному активному співробітництві. Такі трансформації реалізуються у рамках так званої концепції „розширеної взаємодії”, яка сформувалась у ЄС і орієнтує на посилення співробітництва і сприяння добровільному та коректному виконанню податкових зобов'язань.

Перша спроба впровадження такої системи відносин в Україні була ініційована Міністерством доходів і зборів України ще у 2011 році із запровадженням експерименту горизонтального моніторингу великих платників податків. Проте внаслідок неготовності сторін до довірчих відносин та відсутності належного науково-методичного забезпечення експерименту в українських реаліях його проведення не дало очікуваних результатів. Разом з тим перехід на новий етап євроінтеграції нашої держави та реорганізація в таких умовах фіскальних органів Україні дає підстави для продовження пошуку оптимальних механізмів розширеної взаємодії податкових органів із платниками податків, які б дозволили сформувати атмосферу довіри і підтримки не тільки відносно вітчизняних платників податків, але й іноземних, та стали вагомим фактором покращання інвестиційного клімату в Україні.

Тому метою статті є вивчення сучасної світової практики розширеної взаємодії податкових органів та платників податків і визначення її системних елементів, на основі яких можна сформувати українську модель таких відносин.

Перехід від традиційних „вертикальних" стосунків між податковими органами і платниками податків у „горизонтальну” площину передбачає формування між ними „суб'єкт-суб'єктних” відносин, а „горизонтальність" означає перехід від фіскального контролю до партнерських відносин у форматі „клієнт - сервісна служба” та опрацювання податкових ризиків у режимі реального часу - до моменту подачі податкової звітності. По суті, охоплюється владно - ієрархічний і часовий горизонти, у яких гармонізуються інтереси обох суб'єктів відносин (рис.1).

Рис. 1. Суб'єкт-суб'єктні відносини податкових органів та платників податків

Так, держава зацікавлена у створенні умов для добровільного і коректного виконання податкових зобов'язань в її юрисдикції, а добросовісні платники податків бажають мати визначеність у відносинах з податковими органами та правильно застосовувати податкове законодавство. Реалізація концепції партнерства сприятиме досягненню таких спільних інтересів, як прогнозованість відносин, зменшення кількості і затратності податкових перевірок, зниження податкових ризиків та оптимізація бізнес-процесів.

ОЕСР виділяє три механізми розширеної взаємодії податкових органів та платників податків [1]:

односторонній припис податкової адміністрації, що включає сам процес зміцнення відносин, і його наслідки у разі співпраці або відмови від неї;

декларація про взаємодію між податковою адміністрацією, платником податків та податковими посередниками, яка визначає їх наміри співпрацювати, механізми їх взаємодії та наслідки неспроможності виконання взятих зобов'язань;

угода між податковою адміністрацією і конкретним платником податків, призначена для задоволення їх конкретних потреб - горизонтальний моніторинг.

Ініціаторами реалізації концепції „розширеної взаємодії" стали 3 європейські країни - Нідерланди, Ірландія та Великобританія (рис.2).

розширена взаємодія сфера оподаткування

Рис.2. Міжнародна практика запровадження програм розширеної взаємодії податкових органів та платників податків

Нідерланди в 2005 році почали реалізовувати 3-ій механізм розширеної взаємодії - горизонтальний моніторинг. Спочатку для участі в програмі було залучено 20 великих корпоративних платників податків. Програма податкової і митної адміністрації Нідерландів базується на принципах прозорості, порозуміння та довіри. Податкова і митна адміністрація Нідерландів підписує з платниками податків (учасниками програми) угоду, яка зобов'язує їх повідомляти адміністрацію про будь-які питання, що можуть обумовити виникнення значних податкових ризиків. Угода охоплює невизначені податкові позиції, прийняті платником податків у минулому, а також ті, що можуть виникнути в майбутньому. У 2007 році програма була розширена для участі в ній компаній середнього і малого бізнесу. Ключовими і необхідними умовами для участі у програмі горизонтального моніторингу визначено бажання платника податків коректно виконувати свої податкові зобов'язання і формування надійної системи внутрішнього податкового контролю.

У Великобританії в 2006 році була запроваджена програма розширеної взаємодії під назвою „High Risk Corporates Programme" на основі одностороннього підходу, за якого відносини виникають при оцінюванні ризиків, пов'язаних із конкретним платником податків. У ній виділено три стратегічні цілі:

1) вплив на пом'якшення агресивної податкової позиції платника податків;

2) підвищення відкритості - розкриття транзакцій та їх податкових наслідків;

3) ефективний збір правильно нарахованих сум податків. У 2009 році Великобританія також представила Практичні правила з податків і зборів для банків, а вже у 2010 році більше ніж 100 банків прийняли їх, у тому числі найбільші банки) [2].

Також у 2005 році свою програму розширеної взаємодії під назвою „Cooperative compliance programme" представила Ірландія. Вона спрямована на великих платників податків, які перевищують визначені пороги обороту й активів. Ця програма включає в себе нагляд за усіма випадками, які пов'язані з питаннями дотримання податкового законодавства. З цією метою створено спеціальний відділ у податковій адміністрації, а за кожним учасником програми закріплюється конкретний співробітник цього підрозділу для оперативної роботи.

У ЄС форми розширеної взаємодії також реалізуються у Бельгії, Данії, Німеччині, Австрії, Іспанії та Швеції. Концепція також відома у Швейцарії [3]. У Східній Європі програми розширеної взаємодії запроваджуються в Македонії, Хорватії та Словенії. Серед країн ОЕСР такі програми також ввели Австралія, Канада, Нова Зеландія і США. Наприклад, у США в 2005 році розпочалась програма „Compliance Assurance Process”, яка являє собою програму аудиту великих компаній у режимі реального часу. Спочатку в ній брали участь 73 великі компанії, а вже у 2012 році список учасників був розширений до 160. Програма починається на початку фінансового року платника податків і закінчується після того, як подається його податкова декларація. Платник податків у режимі реального часу розкриває всі операції і пов'язані з ними податкові позиції, а всі відкриті питання з податкового адміністрування вирішуються до подачі податкової декларації.

Водночас, незважаючи на досить швидке поширення розроблених програм горизонтального моніторингу, практичного досвіду їх реалізації в умовах, подібних на українські реалії, мало. Так, єдиною постсоціалістичною країною Східної Європи з досвідом проведення горизонтального моніторингу є Словенія, де у 2010-2013 рр. проводився відповідний пілотний проект, до якого були залучені великі платники податків за трьома групами - фінансові та страхові компанії, фармацевтичні та інші великі компанії [4, 5].

Підсумовуючи міжнародний досвід проведення горизонтального моніторингу, потрібно зазначити, що в його рамках можна виділити таких суб'єктів, як податкові органи, платники податків та податкові посередники. На сьогодні останні в Україні ще не знайшли свого застосування. Проте при переході до „горизонтальних" відносин необхідність у їх залученні у процеси взаємодії податкових органів і платників податків ставатиме більш відчутною.

Оскільки головний принцип розширеної взаємодії полягає у тому, що податкове адміністрування спирається в максимально можливій мірі на систему внутрішнього податкового контролю платника податків, то податкові посередники і консультанти відіграють важливу роль при її налагодженні. Внутрішні механізми податкового контролю вивчаються для всіх видів податків.

Доцільно зазначити, що у більшості країн формування відносин типу „горизонтального моніторингу" застосовували до великих корпоративних платників податків. Відповідно для України загальну схему взаємодії платників податків з податковими органами на зазначених принципах можна представити так, як подано на рис.3.

При реалізації моделі „горизонтального моніторингу" можна виділити два великих блоки відносин:

1) безпосередній моніторинг фінансово-господарської діяльності корпоративних компаній;

2) консультаційно-погоджувальний блок взаємодії, у рамках якої реалізується погодження податкової позиції.

У рамках здійснення горизонтального моніторингу платник податків може узгоджувати своє розуміння податкових наслідків фінансово-господарських операцій, які вже здійснені або на етапі наміру їх здійснення, із податковими органами. Офіційно погоджені із податковими органами висновки щодо угод чи операцій є підтвердженням правильності застосування податкового законодавства платником податків при проведенні наступних перевірок або може бути підставою для непроведения (чи зменшення обсягу) податкових перевірок.

Рис. 3. Загальна схема взаємодії великих платників податків (ВПП) з податковими органами у рамках моделі "горизонтального моніторингу".

Консультаційно-погоджувальна взаємодія платника податків та податкових органів може здійснюватися в електронному кабінеті платника податків. Для цього платник податків особисто (або через податкового консультанта) формує запит з розкриттям інформації про здійснену операцію (укладену угоду) або про намір її здійснення із представленням власного бачення її податкових наслідків. Платник податків готує можливе рішення на основі податкового законодавства і просить його схвалення компетентними податковими органами. Погодження податкового висновку повинне мати офіційний характер і використовуватись платником податків для обґрунтування власної позиції при врегулюванні податкових суперечок (у тому числі у суді). Така практика застосовується у Швейцарії при погодженні сторонами (податкові органи і платники податків або їх представники) податкового трактування конкретної угоди. Це не контракт, а розуміння між сторонами. У цьому випадку податкові органи не можуть змінити свою позицію під час будь-якої звичайної податкової перевірки. Така форма взаємодії може мати практичне використання в Україні при здійсненні узгоджувальних процедур ціноутворення у контрольованих операціях.

Отже, формування партнерських відносин являє собою сучасний підхід податкових органів до платників податків та податкових посередників. Навіть при тому, що ця концепція є відносно новою, вона вже довела свою ефективність у ряді країн, а її практичне впровадження зумовила покращання співробітництва між податковими адміністраціями та платниками податків, завдяки чому вдалося вдосконалити реалізацію функції нагляду та підвищити рівень добровільного дотримання податкового законодавства. Ключовою особливістю таких відносин є те, що вони трансформують стандартні методи вертикального нагляду за платниками податків у горизонтальне партнерство. Перехід до „горизонтальних" відносин робить з платника податків суб ' єкта відносин.

Список використаної літератури

1. Study into the Role of Tax Intermediaries. - OECD, Paris, 2008. - 88 p.

2. A Framework for a Voluntary Code of Conduct for Banks and Revenue Bodies. - Sixth Meeting of the OECD Forum on Tax Administration. - Istanbul, 2010. - 37 p.

3. Bugnon M. Horizontal Treatment - New Forms and Experiences of Achieving Enhanced Relationship between Tax Administrations, Taxpayers and Tax Intermediaries: The Swiss Approach - With a Focus on the Ruling Practice / M. Bugnon // Tax Tribune #28, 2012. - P.176-180.

4. Ok M. Some Evidence on the Implementation of Enchanced Relationship / M. ok, M. Verbi, D. `inkovec. - Institute for Economic Research, Ljubljana, 2013. - 27 p.

5. Inkovec D. Practical Experience in Implementing the Horizontal Monitoring Pilot Project in Slovenia/ `inkovec D. // Tax Tribune 28, 2012. - P.172-175.

Размещено на Allbest.ru