У процесі виконання операцій, спрямованих на обробку даних щодо різноманітних суб'єктів оподаткування, виникає необхідність в опрацюванні великих обсягів слабоструктурованих даних, встановлення семантичних залежностей між різними об'єктами обробки та пошуку зовнішніх джерел знань (наприклад, у Web), що містять необхідні для правильного виконання оподаткування відомості - як пов'язані з чинним законодавством та документообігом, так і ті, що стосуються специфіки окремих предметних областей (наприклад, структури організації, географічні відомості тощо).

Інформаційна економіка (і-економіка) - це новий науково-практичний напрямок економіки, пов'язаний з дослідженням руху інформаційних потоків, поданих в електронній формі, в економічних системах різної складності. Вона базується на використанні електронного середовища телекомунікаційних мереж. В і-економіці найвищий пріоритет мають знання та інформація як найважливіші елементи продуктивних сил [1].

Онтологічне подання знань про суб'єктів економічної діяльності, що входять до складу економічної системи, дозволяє об'єднати ІР однієї галузі або корпорації у єдиний інформаційний простір, знаннями якого можуть користуватися усі його працівники, зокрема, пов'язані з процесом оподаткування. Використання онтологічних моделей подання знань про макротехнології та організаційну структуру суб'єктів економічної діяльності дає змогу автоматизовано оптимізувати відносини між рівноправними учасниками і-економіки. Формалізація знань про суб'єктів економічної діяльності у вигляді організаційних онтологій спрощує встановлення контактів між цими суб'єктами, підвищує ефективність їх діяльності та дозволяє перебороти семантичну гетерогенність, змінюючи коефіцієнти інформаційної проникності середовища [2]. Значні кроки до встановлення єдиного простору знань зроблені у проекті Semantic Web, спрямованому на перетворення Web на єдину базу знань на основі існуючих ІКТ та міжнародних стандартів [3].

Організаційна онтологія - інформаційна модель суб'єкта економічної діяльності, яку можуть використовувати інші СЕД у своїх ментальних моделях для планування взаємодії із цим СЕД. З появою ЄІП світової економіки підприємства через Інтернет одержують нові можливості виходу на світовий ринок: мінімальні витрати на розміщення комерційних пропозицій (у ряді випадків такі оголошення приймаються безкоштовно); глобальна поінформованість про ринкову кон'юнктуру; участь в електронному ринку.

Управління знаннями (Knowledge management - КМ) - це систематично керована організаційна діяльність, що розглядає явні і неявні знання як ключові стратегічні ресурси організації, а отже, спрямована на поліпшення обробки знань на індивідуальному, колективному, організаційному і міжорганізаційному рівнях для досягнення таких цілей організації, як кращі інновації, висока якість, більш ефективні витрати чи більш короткі терміни виходу на ринок, з використанням інструментів, методів і теорії з таких різних сфер, як інформаційні технології, стратегічне планування, управління змінами, управління бізнес - процесами, інноваційний менеджмент, керування людськими ресурсами тощо для того, щоб досягти запланованих впливів на людей, процеси, технології і культуру в організації. У суспільстві знань (knowledge-based society) стають вирішальним ресурсом саме знання, що належать до різних типів (рис.1).

оподаткування управління онтологічний аналіз економічний агент

Рис.1. Типи ресурсів знань у системах КМ

З початку розвитку КМ можна виділити два потоки досліджень і їх програмних реалізацій:

1) орієнтовані на процес (process-centered) і 2) орієнтовані на продукт (product-centered).

Будь-яка система КМ, що базується на сучасних розподілених інформаційних технологіях, має містити компоненти, які забезпечують спільне ефективне та коректне використання знань, їх пошук і накопичення (рис.2).

Рис.2. Абстрактна архітектура системи КМ

Основні технічні прийоми для такого підходу походять від систем управління документами (Document Management), що базуються на знаннях, і від інформаційних систем. З цього погляду, організаційні міри спрямовані на стимулювання використання і підвищення якості цінностей інформаційних систем через бонуси, чи шляхом встановлення організаційних ролей та процесів для високоякісного менеджменту контенту знань.

Розглядаючи практичне визначення терміна „знання" (на відміну від даних і інформації), необхідно зазначити, що знання завжди орієнтовані на дію, тісно пов'язані з контекстом і мають мережевий характер - показують, як частини пов'язані одна з одною. Технічно це приводить до вимоги, що застосування KM повинні інтегровано обробляти дані, інформацію й інформаційні джерела, які створюються для подальшого здобуття з них знаннь (наприклад, документів накопиченого досвіду чи кращої практики). Такі документи, що містять знання, анотуються метаданими, можуть бути оброблені автоматично і пов'язані з даними застосування. Застосування KM мають бути побудовані на інформаційній онтології, яка визначає типи документів у системі; атрибути метаданих; відношення між наявними документами в системі.

Ці ідеї раніше застосовувалися в сфері управління досвідом (Experience Management) у програмній інженерії, де були розроблені складні інформаційні онтології предметної області для того, щоб ідентифікувати ті аспекти (facets) досвіду розробки програмного забезпечення, що важливі для оцінки його наступного повторного використання в іншій ситуації.

Найбільш важливе застосування онтологій у KM - крім інтерфейсів перегляду в порталах знань - це поліпшення пошуку документів за рахунок використання онтологічних базових знань про предметну область застосування. У цілому, чим більш конкретно описана предметна область, тим більше потужніші логічні виведення можна здійснити для розширення і переформулювання запиту, однак детальні моделі дорого коштують і їх складно підтримувати. Тому в КМ намагаються знаходити компроміс між „високими" і „низькими" технологіями („high-tech" and „low-tech”) на основі економічної доцільності. Основу для такого логічного виведення складають інформаційна онтологія для структурування метаданих з неформалізованих джерел знань і онтології предметних областей для структурування області вмісту в документах і забезпечення базових (background) знань для виведення. Базові знання можуть містити в собі знання про пошук інформації, а також предметно-орієнтовані знання про застосування.

Застосування IT-технологій в економічній сфері привело до появи нової форми взаємодії зі споживачем - електронного бізнесу (е-бізнесу). Електронний бізнес - комерційна діяльність, що базується на інформаційно-комунікаційних технологіях та спрямована на отримання прибутків.

Розвиток е-бізнесу пов'язаний з формуванням єдиного економічного простору, впровадженням корпоративного електронного документообігу, застосуванням електронного цифрового підпису та електронних угод, персоніфікацією доступу до економічної інформації і впровадженням інтелектуальних механізмів підтримки бізнес-процесів. У цьому просторі проблеми оподаткування безпосередньо пов'язані з впровадженням агентних технологій. Інформаційно-економічний простір (ЄІП) - сукупність інформації, технологій її використання та засобів передачі, що функціонують на основі єдиних принципів і за спільними правилами для задоволення інформаційних потреб користувачів. Його базис складають різноманітні інформаційні ресурси (ІР) та засоби їх обробки і зберігання (бази даних і знань, сховища даних, класифікатори, стандарти документів, ПК, ІКТ). Об' єднання ІЕП певної ПрО (наприклад, економічної галузі, країни, світу) утворює її єдиний інформаційний простір.

Єдиний інформаційний простір (ЄІП) - це сукупність інформації, технологій їх використання та засобів передачі, що функціонують на основі єдиних принципів і за спільними правилами для задоволення інформаційних потреб користувачів. ЄІП в економіці набуває все більшого значення. ЄІП структурується через інформаційні системи - взаємопов'язані сукупності методів і засоби збору, накопичення і зберігання, пошуку та обробки, поширення і подання інформації. Першим кроком на шляху розширення ІЕП підприємств є формування корпоративних інформаційних середовищ.

Застосування агентних технологій в і-економіці пов'язане з поданням клієнта і продавця через програмні агенти (ПА), що дозволяють створювати адаптивні моделі поведінки покупців та продавців на основі мультиагентних систем (МАС). ПА забезпечують встановлення та підтримку рівноправних зв'язків між економічними об'єктами інформаційної економіки.

Апаратом моделювання та інструментом дослідження і-економіки є агентний підхід до моделювання економіки, орієнтований на дослідження економічних систем, що складаються з множини розподілених застосувань, діючих паралельно без глобального контролю і відповідального за поведінку цих застосувань. Основна особливість цього підходу - дослідження того, як економічний порядок і регулярність виникають з локальних взаємодій автономних ПА, регульованих через параметри середовища життєдіяльності. Саме децентралізована економічна діяльність рівноправних ПА, координована за допомогою інформаційної імітації ними своїх дій за допомогою інформаційної моделі середовища їх існування, якнайкраще відображає бізнес-зв'язки об'єктів економічної системи.

Обмеженим ресурсом є те, заради чого ПА встановлюють між собою ці зв'язки: місце в системі розподілу праці, у якому даний агент представляє для економічної системи максимальну цінність, а, отже, одержує від участі в спільній діяльності максимально можливу для себе вигоду.

Ментальна модель потрібна агенту, щоб програвати свої можливі дії і приймати рішення, але вона буде працездатна для забезпечення властивого громадським формам високого рівня взаємозалежності дій незалежних і рівноправних агентів тільки у випадку існування механізму безперервної підтримки її в актуальному стані. Для цього інформаційні образи агентів - партнерів у ментальній моделі повинні мати зв'язки з реальними партнерами, які в умовах групи формуються у носія ментальної моделі через прямі контакти з партнерами. У цьому випадку ментальна модель - колективно підтримувана субстанція, яка вже не належить одноосібно окремому агенту, хоча вона і може існувати тільки в його свідомості. Починаючи з певного рівня розвитку ІТ ментальна модель може бути відчужена від агента на певному інформаційному носії, після чого вона вже є одним з об'єктів середовища ПА.

За рахунок активної спільної діяльності всього співтовариства ПА в актуалізації' ментальної моделі можна вважати, що ця модель, тобто інформаційний образ середовища, є системою, що складається з ментальних моделей членів даного співтовариства, яка є більшою за їх об'єднання.

Для процесу координації на базі прямих зв'язків між агентами характерно, що вони „обговорюють” свої дії між собою, „домовляються" про взаємоприйнятні дії і потім „координують” свою спільну діяльність, за якою досягають домовленості. З урахуванням гіпотези про існування інформаційного образу середовища цей процес координації може бути уточнений: ПА відчужують у даний інформаційний образ свої пропозиції з приводу нових варіантів діяльності і нових комбінацій зв'язків.

Сукупність таких пропозицій складає сферу вибору кожного ПА системи. Агенти оцінюють прийнятність існуючих пропозицій і вносять свої, які також оцінюються рештою агентів. Якщо співтовариство агентів зафіксувало у своїй області вибору взаємоприйнятний варіант, то він реалізується, а встановлені між агентами зв'язки використовуються для поточної координації діяльності.

В економіці прямих рівноправних зв'язків існує два підпростори для виконання діяльності ПА: матеріальний - реальні процеси створення, розподілу і споживання ресурсів; інформаційний - результат ментального (психологічного) відображення першого і включає процеси формування інформаційного образу середовища, а також колективне конструювання агентами на цій основі нового образу матеріального простору.

ПА створюють в інформаційному просторі образ матеріального простору і потім перебудовують його відповідно до поточних потреб. У цьому є певна циклічність: інформаційні образи нових зв'язків і видів діяльності, що ініціюються в другому підпросторі, частково матеріалізуються у структурі першого, змінюючи його поточний стан; з іншого боку, новий стан першого простору стає базисом для генерації нових станів та інформаційних образів, що заповнюють другий простір. Зв'язки ПА також можуть бути поділені на зв'язки для обміну ресурсами, для обміну інформацією.

Найбільший економічний ефект від впровадження інтернет-технологій пов'язаний з такими економічними інститутами, як торгівля, фінанси та трудові відносини. Ефективність систем е - комерції, у тому числі й агентно-орієнтованих, визначає міру відповідності комерційним потребам її суб'єктів використаних у ній технологій, підходів, моделей і правил. Одним з важливих аргументів на користь впровадження агентних технологій у е-бізнесі є їх ефективність, але доведення цього потребує використання відповідних методик.

Інформаційні потоки в економічних системах - це система зафіксованих наукових і технічних характеристик функціонування економічних об'єктів.

Існування теоретичних меж інформаційних взаємодій означає, що ймовірність збереження адекватності змісту інформаційного потоку залежить:

1) від фізичної відстані між одержувачем і джерелом;

2) від середньої швидкості поширення інформації в єдиному інформаційному просторі системи;

3) від середньої швидкості зміни стану об'єктів системи.

Час руху інформаційного потоку від джерела до одержувача може варіюватися тим сильніше, чим далі вони віддалені один від одного.

Просування товарів на електронному ринку потребує спеціальних технологій. По-перше, коли йдеться про електронний ринок, необхідно розуміти, що цей ринок глобальний. Зникнення інформаційних бар'єрів між локальними та регіональними ринками потенційно дає підприємству можливість запропонувати свою продукцію і придбати ресурси для її виготовлення в усьому світі. Але це абстрактна можливість, яку непросто використовувати. Стримуючими факторами є не тільки недосконалість комунікацій, але й застарілі стереотипи господарського мислення.

У сучасних умовах створення та поширення інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) настала можливість об'єднання всіх суб'єктів економіки в загальне інформаційне середовище. Традиційно розглядають два механізми управління суб'єктами економічної діяльності: ринковий, при якому основною метою суб'єкта є отримання прибутку, а цінові сигнали - головне джерело інформації про зовнішнє середовище; директивний, при якому основною метою суб'єкта є виконання планів вищих органів управління, які несуть інформацію про зовнішнє середовище.

Якщо в першому випадку зворотний зв'язок між об'єктом економічної діяльності і зовнішнім середовищем присутній у вигляді коливань цін, то у другому - забезпечується зв'язок на всіх рівнях ієрархії економічних об'єктів.

Віртуальна організація (ВО) - тимчасова або постійна сукупність географічно роз'єднаних осіб (фізичних/юридичних), економічна діяльність яких здійснюється при обов'язковій участі ІКТ з визначеними компетенціями в економічно-інформаційному просторі з метою отримання прибутку.

Наявність спільної цілі учасників ВО сприяє об'єднанню організацій зі схожими сферами компетенції для досягнення кожною з них власної цілі. Це дозволяє учасникам ВО об'єднати власні ресурси, потужності, розширити сегменти ринку, наблизитись до споживача, знизити транзакційні витрати, обмінюватися знаннями та технологіями.

Основні характеристики ВО: відкрита розподілена структура; гнучкість; пріоритет горизонтальних зв'язків; автономність та вузька спеціалізація учасників ВО; високий статус інформаційних і кадрових засобів інтеграції; мобільність.

Найпоширеніші типи ВО: розширене підприємство (extendet enterprise); віртуальне підприємство (virtual enterprise); організаційна мережа (organizational network); віртуальне мале підприємство - віртуальний офіс (virtual office); віртуальне робоче місце; віртуальна Web-корпорація.

В е-економіці однією з головних форм управління є мережна. Основна особливість мережної форми управління - наявність прямих зв'язків між усіма учасниками економічної діяльності. Створення таких зв'язків не вимагає компактного географічного розташування учасників, а тільки витрат ресурсів і часу на організацію інформаційних каналів і забезпечення взаєморозуміння суб'єктів економічної діяльності (СЕД).

Множини СЕД взаємодіють за допомогою власних агентів (наприклад, програмних) - АСЕД. Взаємодія АСЕД з групами потенційних партнерів з економічної діяльності вимагає від них конструювання та підтримки набору власних інформаційних образів, які відповідають стандартам певних інформаційно-економічних підпросторів взаємодії. АСЕД можуть підтримувати водночас кілька різних типів власних інформаційних образів, які дозволяють їм брати участь у різних групових взаємодіях.

Формування е-економіки пов'язане з перенесенням у середовище мережі Інтернет різних видів соціально-економічної діяльності. Традиційні організації перетворюються на мережні структури.

Ці процеси захоплюють всю ієрархічну вертикаль в економіці (тобто мережна модернізація тією або іншою мірою стосується як нижнього рівня, що складається з окремих підприємств, так і утворених ними фінансово-промислових груп, міжнародних об'єднань).

Мережними формами організації співпраці назвемо технологію взаємодії групи осіб (юридичних/фізичних), що займаються спільною виробничою діяльністю та взаємодіють між собою рівноправно шляхом мережних відношень.

Мережні відношення - це відношення, моделлю яких є зв'язний неорієнтований граф (на відміну від ієрархічних відношень, моделлю яких є зв'язний ациклічний орієнтований граф). Мережна форма управління ефективна для обслуговування взаємодій на будь-яких відстанях, для будь-яких суб'єктів економічної діяльності, розподілених по інформаційно-економічних підпросторах єдиного інформаційного простору. На практиці процес мережної модернізації існуючих організацій означає, як правило, активне використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Об'єднання підприємств через корпоративні мережі дозволяє розділити спільний ризик, пов'язаний з витратами на відкриття нових виробничих ліній, випуск продукції, проведення організаційних змін, реінжиніринг бізнес-процесів відповідно до темпу технологічних змін.

Об'єктивною причиною посилення мережних властивостей економіки є інтенсифікація інформаційної взаємодії при входженні підприємства до сфери електронного бізнесу, який базується на застосуванні ІКТ.

Однією з основних особливостей мережної форми управління є наявність прямих тривалих зв'язків між усіма учасниками економічної діяльності. Сучасне децентралізоване застосування інтернет-технологій для встановлення і використання економічних зв'язків показали, що параметри географічного розташування АСЕД і ресурсів (наприклад, „відстань" і „доступ до ресурсів”) мають бути замінені на параметри їхнього підключення до телекомунікаційної мережі. Витрати для подолання географічних просторів заміняються в е-економіці на витрати підключення до мережі та на організацію ефективного мережного доступу. Доступ до ІР вимагає наявності механізмів дистанційного управління для зміни їхнього стану через мережу. Для АСЕД необхідно підгримувати у мережі їх інформаційні образи.

Будемо вважати, що ІЕП, у якому функціонують розподілені учасники спільної діяльності, має певну інформаційну проникність, відмінну від нуля, яка визначається рівнем розвитку засобів комунікацій і обміну інформацією й означає, що інформація з точки А в точку Б даного простору доходить за певний час тим більший, чим більша „відстань" між точками відповідно до топології ІЕП. Чим більший час поширення інформації, тим вища імовірність її старіння через постійні зміни стану економічного простору в кожній його точці.

Старіння інформаційних потоків у процесі поширення в економічному просторі знецінює інформаційний обмін між віддаленими точками.

Знайшовши собі місце в системі технологічних і розподільних зв'язків, АСЕД позиціонує власне положення щодо інших АСЕД, які також задіяні в цих зв'язках. Ті, з ким він взаємодіє безпосередньо через прямі зв'язки, є його найближчими сусідами у цьому просторі. Чим довше ланцюг зв'язків між двома АСЕД, тим більше вони віддалені один від одного (хоча географічно вони можуть бути розташовані поруч).

Важливим фактором розвитку і-економіки є встановлення не тільки ЄІП, але й єдиного простору знань (ЄПЗ). Наявність ЄПЗ приводить до неоднорідності інформаційної проникності ЄІП. Зараз значні кроки в цьому напрямі зроблено у проект Semantic Web, метою якого є перетворення Інтернет у єдину базу знань на основі існуючих ІКТ та міжнародних стандартів. ЄПЗ можна розглядати як певним чином узгоджену та інтегровану сукупність організаційних онтологій окремих підприємств та державних установ. Наприклад, для підтримки процесу оподаткування в ЄПЗ потрібно встановити відповідність між онтологіями суб'єктів оподаткування та онтологіями державних органів, які контролюють надходження податків. Якщо забезпечений мережний доступ до економічних суб'єктів і їх АСЕД, то проблема встановлення і підтримки потрібних зв'язків між ними в е-економіці перетворюється в проблему організації ефективного процесу контактів та обміну інформацією.

Рис.3. Онтологічне подання знань суб'єкта економічної діяльності

За допомогою організаційної онтології агент визначає, який саме працівник підприємства - виробника відповідає за ті аспекти роботи, які йому потрібні для придбання товару (наприклад, виписування рахунку-фактури, відвантаження, технічне супроводження). Створення онтологій потребує розробки відповідних мовних і програмних засобів, орієнтованих як на людей, так і на програмні агенти. Розробка універсальних засобів семантичної обробки інформації шляхом інтеграції усіх наявних підходів є метою проекту Semantic Web консорціуму W3C. На сьогодні найбільш поширена мова подання онтологій OWL (Web Ontology Language). Онтологія підприємства містить класи понять із заданими на них семантичними відношеннями (рис.3). Вона умовно розділена на онтологію макротехнології та організаційну онтологію підприємства.

Використання знань дозволяє інтелектуалізувати встановлення зв'язків між суб'єктами оподаткування, які є суб'єктами економічної діяльності, з урахуванням різних моделей опису подібних об'єктів. Онтологічне подання знань про такі суб'єкти економічної діяльності, що входять до складу економічної системи, можна використовувати для об'єднання ІР однієї сфери знань у ЄІП.

Список використаної літератури

1. Плескач В.Л. Агентні технології: монографія / В.Л. Плескач, Ю.В. Рогушина. - К.: КНТЕУ 2005. - 327.

2. Паринов С.И. К построению теоретической модели сетевой экономики / С.И. Паринов // Соціально-економічні проблеми інформаційного суспільства / [под ред.Л.Г. Мельника]. - Сумы: ИТД „Университетская книга”, 2005. - 430 с.

3. Застосування стандартів та технологій Semantic Web як основи для інтеграції знань в сфері оподаткування / Антоненко В.М., Рогушина Ю.В., Гладун А.Я., Сьомка Н.К. // Гармонізація оподаткування в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів: зб. тез ІІ

4. Міжнар. науково. - практ. конференції, 15-16 березня 2012 р.: в 2 ч. Ч.1/Держ. подат. служба України, Нац. унів. ДПС України. - Ірпінь, 2012. - С.30-32.

5. W3C The Semantic Web Home Page. [Елекгронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.w3.org/ 2001/sw/.

6. Рогушина Ю.В. Использование онтологического описания предметной области для повышения релевантности информационного поиска / Ю.В. Рогушина // Проблемы программирования. - 2003. - N° 4. - С.54-64.

Размещено на Allbest.ru