Світова фінансова криза 2007-2009 років внесла свої корективи у реформування сфери управління державними фінансами у країнах ЄС та сфери взаємовідносин суб'єктів фінансової системи на нових засадах і принципах. Разом з тим виклики, що стоять перед Україною, вимагають пошуку нових адекватних рішень у сфері державного будівництва і в сфері фінансів зокрема. Тому важливим є вивчення досвіду ЄС у стабілізації та оздоровленні фінансів державного сектору країн-учасниць ЄС та формування пропозицій з урахуванням необхідності вирішення нових завдань.

Дослідженню питань розвитку фінансів ЄС присвячені праці А. Даниленка, Т Єфименко, В. Кудряшова, І. Луніної, І. Лютого, В. Опаріна, В. Федосова, І. Чугунова та ін. Основну увагу у вказаних наукових дослідженнях сконцентровано на багатьох аспектах функціонування фінансових систем ЄС, проте питання фіскальної консолідації в ЄС залишаються недостатньо висвітленими.

У вітчизняній науковій літературі недостатньо публікацій, присвячених актуальним питанням формування нової фінансової політики у країнах ЄС. Потребує вивчення новий інструментарій стабілізації фінансів державного сектору в ЄС, зокрема, розуміння поняття „фіскальна консолідація”, „нормативно-правове забезпечення політики фіскальної консолідації у ЄС”.

Метою статті є з'ясування сутності фіскальної консолідації у країнах ЄС, принципів та нормативно-правового забезпечення заходів щодо оздоровлення державних фінансів ЄС з урахування перспектив інтеграції України.

За більше ніж півсторіччя динамічного поступу європейської інтеграції накопичились певні проблеми та суперечності функціонування соціально-економічних систем країн - учасниць ЄС, як у розподілі і використанні фінансових ресурсів між країнами-учасниця ЄС, так і в межах існуючої соціально-економічної моделі кожної країни-учасниці.

Основними проблемами, що потребують вирішення в ЄС, можна назвати наступні: необхідність скорочення державних боргів в окремих країнах-учасницях ЄС, які виникли в умовах дефіцитного фінансування сектору державного управління; суттєве поглиблення суспільної диференціації в доходах, скорочення середнього класу, уповільнення темпів економічного розвитку; загострення демографічних проблем, скорочення народжуваності, старіння нації. Зазначені фактори призвели до диспропорцій у сфері державних фінансів та необхідності пошуку відповідних рішень урядами країн-учасниць ЄС як на національному рівні, так і на рівні інституцій ЄС.

Отже, щоб розв'язати зазначений комплекс проблем у ЄС було прийнято цілий ряд заходів (табл. 1)

Таблиця 1. Заходи, спрямовані на тривалу стабілізацію євро

З метою забезпечення тривалої стабільності економічного та монетарного союзу було ухвалено:

1. Новий бюджетний нагляд: фіскальний договір 2012 року та нові бюджетні положення Пакту про стабільність і зростання, спрямовані на скорочення та обмеження державної заборгованості країн-членів, а також на те, щоб у майбутньому повністю уникнути структурних дефіцитів. З метою контролю країни-члени мають регулярно звітувати в рамках „Європейського семестру” перед Європейською Комісією.

2. Нове економічне управління: спільна стратегія зростання, Пакт про стабільність і зайнятість та Пакт „Євро-Плюс” повинні посилити конкурентоспроможність країн єврозони. Процедура запобігання та корекції економічного дисбалансу сприятиме в майбутньому координації та нагляду за економічною політикою.

3. Регулювання фінансового ринку: на основі національних, європейських та світових заходів регулювання фінансового ринку. Він отримує нові рамкові умови, завдяки яким фінансове господарство знову почне виконувати функцію обслуговування реальної економіки.

4. Механізми стабілізації: щоб швидко впоратися з кризовими ситуаціями, одночасно з Європейським стабілізаційним механізмом (ЕSМ) та тимчасовою захисною парасолькою (EFSF, ЕFSM) існують дієві допоміжні механізми [1].

Перехід до наднаціонального регулювання грошово-кредитної політики в рамках Економічного Валютного Союзу (далі - ЕВС) на базі єдиної грошової одиниці - ЄВРО забезпечувався чітким механізмом.

На першому підготовчому етапі (до 31 грудня 1993 р.) було завершено створення спільного ринку, знято майже всі обмеження стосовно переміщення платежів і капіталів, країни розпочали стабілізацію державних фінансів відповідно до встановлених показників. А саме для країн ЄС поставлені жорсткі вимоги щодо фінансово-економічних показників, які були визначені в 1992 році в Маастрихті (Нідерланди).

Пакт стабільності і зростання сформовано на основі Маастрихтського договору, яким встановлено вимоги до країн-учасниць ЄС:

- дефіцит держбюджету не може перевищувати 3 % від ВВП;

- сукупний державний борг не повинен перевищувати 60 % від ВВП;

- річна інфляція не може перевищувати середній рівень інфляції у трьох країнах ЄС із найнижчим рівнем інфляції, що приблизно становить 3-3,5 %, більше ніж на 1,5 %;

- середнє номінальне значення довгострокових процентних ставок не повинно перевищувати 2 % від середнього рівня цих ставок трьох країн із найстабільнішими цінами, що на сьогодні становить близько 9 %.

У зв'язку з переходом на нову європейську валюту ЄВРО країни мають протягом не менше двох років дотримуватися встановлених меж коливань валютних курсів (+ 2.25%) в існуючому механізмі європейських валютних систем.

За невиконання поставлених вимог Європейською комісією було запроваджено систему попередження, а також передбачено штрафні санкції. У разі перевищення встановленого дефіциту бюджету в 3 % країна-порушник вимушена перераховувати безвідсотковий депозит у розмірі 0,2 % ВВП плюс 0,1 % ВВП за кожний процентний пункт бюджетного дефіциту понад 3 %, але в цілому не більше 0,5-0,6 % ВВП. Якщо надлишковий дефіцит зберігається більше ніж на 2 роки, то депозит утримується як штраф. Проте відповідної практики застосування цих штрафів не було.

Другий етап - організаційний, який завершився введенням у безготівковий обіг ЄВРО, відбулася розробка юридичної бази для створюваної Європейської Системи Центральних Банків, формувалися правова та інституційна бази Союзу, країни завершували програми зі стабілізації державних фінансів. У березні 1998 року Європейською комісією оголошено склад учасників „зони Євро”, які виконали зазначені вище умови щодо державних фінансів і виявили бажання приєднатися до ЕВ С.

Глобальна фінансова криза 2008 року торкнулась і багатьох країн ЄС, що змусило провести реформу Пакту стабільності і зростання з метою покращання бюджетної дисципліни:

- встановлення середньострокових орієнтирів щодо бездефіцитних бюджетів;

- державний борг країн, що перевищили граничний показник 60 % ВВП, повинен щороку скорочуватися на одну двадцяту обсягу перевищення;

фінансова криза європейський союз

- запроваджена Європейською комісією ступінчаста та автоматизована системи штрафів та санкцій;

- оприлюднено бюджетні дані на основі чітких стандартів, які контролює Європейська служба статистики (Євростат). За недостовірність даних передбачені штрафи.

Наступним кроком в ЄС щодо подолання негативних тенденцій у сфері державних фінансів стало підписання у березні 2012 року Договору про стабільність, координацію та управління в Економічному та монетарному союзі, який отримав назву „Фіскальний договір”, або „Фіскальний союз”.

Фіскальний договір зобов'язав країни, що використовують (або подали заявку на входження в єврозону) євровалюту, запровадити єдині та обов'язкові бюджетні правила ЄС у національне законодавство кожної країни-члена на найвищому конституційному рівні до 1 січня 2014 року. Згідно з фіскальним договором встановлено нову граничну межу структурного бюджетного дефіциту на рівні 0,5 % ВВП (за винятком країн, у яких державний борг менший ніж 60 % ВВП). Ця норма отримала назву „боргове гальмо” та повинна мати законодавче закріплення в основному законі. У разі незапровадження боргового гальма за рішенням Європейського суду може бути встановлено штраф до 0,1 % ВВП. Договором передбачено проведення регулярних (мінімум 2 рази на рік) конгресів країн єврозони на найвищому рівні з метою покращання управління єврозоною. Країни, які ратифікували фіскальний договір, зможуть отримувати допомогу з фонду Європейського стабілізаційного механізму (далі - ESM).

ESM має право використовувати наступні інструменти кредитування в інтересах своїх членів за відповідних умов: надавати кредити в рамках програми макроекономічного коригування; викупати борги на первинному і вторинному ринках боргових цінних паперів; забезпечити фінансову допомогу у вигляді кредитних ліній; проводити рекапіталізацію фінансових інститутів за допомогою кредитів урядам членів ESM. ESM буде уповноважений безпосередньо забезпечувати рекапіталізацію банків у зоні євро в рамках контрольного механізму, встановленого для банків єврозони.

Запровадженню фіскального договору передував „Європейський семестр”, який затверджено у червні 2010 року щодо координації фіскальної та економічної політики і політики зайнятості між національними урядами та інститутами ЄС. Європейський семестр починається у січні - представленням Європейською комісією і обговоренням Радою міністрів та Європейським парламентом Річного дослідження розвитку, і завершується ухваленням конкретних рекомендацій для держав-членів на основі Національних програм реформ (далі - НПР) та програм стабільності та конвергенції (далі - ПСК) - у липні. Європейський семестр започатковано із січня 2011 року.

Подальші дії щодо зближення економічного розвитку країн-учасниць у межах ЄС означені ухваленням Пакту „Євро-плюс” у березні 2011 року для підвищення конкурентоспроможності, зайнятості, забезпечення довгострокової сталості державних фінансів та укріплення фінансової стабільності. Країни беруть на себе добровільні зобов'язання щодо реалізації конкретних заходів та їх включення з метою моніторингу до Національних програм реформ та Програм стабільності та конвергенції. Так, були сформовані механізми макроекономічного контролю за фінансової сферою. У сукупності всі ці заходи отримали назву - фіскальна консолідація.

Фіскальну консолідацію розглядають, зокрема, як державну політику, спрямовану на скорочення дефіциту бюджету та державного боргу, покращання структури бюджетів та державних цільових фондів шляхом оптимізації бюджетних видатків, проведення структурних реформ зростання надходжень до бюджету в умовах стимулювання економіки та бізнесу [2, с.7].

Під терміном фіскальної консолідації розуміють заходи у сфері управління державними фінансами, спрямовані на забезпечення стабільності державних фінансів через:

- встановлення дефіциту бюджетного балансу („боргове гальмо”);

- норми запозичень і заборгованості, які обмежують зростання державного боргу у % до ВВП;

- забезпечення фіскальної дисципліни шляхом посилення контролю за обсягами і напрямами використання бюджетних коштів;

- визначення обсягу доходів, необхідного для фінансування функцій держави, з урахуванням недопущення надмірного посилення податкового навантаження та збільшення розмірів сектору загальнодержавного управління.

Важливим є те, що європейські норми передбачають також можливості відходити від встановлених норм у разі надзвичайних подій за так званих „форс-мажорних” обставин.

Німецьке „боргове гальмо”, так само як і європейський Пакт стабільності і зростання, містить положення-виняток, що застосовується на випадок стихійного лиха або інших надзвичайних ситуацій, що виходять з-під контролю держави та істотно впливають на фінансовий стан держави. Крім того, німецьке боргове правило допускає застосування виняткового положення, тобто надання дозволу на використання більшого обсягу кредитних коштів, ніж дозволяє правило „боргового гальма”, тільки в тому випадку, коли одночасно затверджується план погашення цього надзвичайного кредиту. Завдяки цьому положенню додатково посилюється самозобов'язання проводити фінансову політику, спрямовану на запобігання зростанню квоти державного боргу [3, с.31].

У сучасних умовах у ЄС сформувалася нова система бюджетного нагляду, що базується на відповідному нормативно-правовому забезпеченні як на рівні ЄС, так і в національному законодавстві країн-учасниць. Метою фіскальної консолідації є покращання бюджетної дисципліни країн-учасниць ЄС та оздоровлення системи державних фінансів у середньостроковій перспективі. Першими позитивними результатами цієї політики є встановлення тренду на скорочення дефіциту бюджету у країнах ЄС. Також Португалія, Ірландія та Іспанія, які перебували у складному фінансовому становищі, сьогодні успішно завершили свої програми (EFSF або ESM) без запиту додаткової фінансової допомоги. Кошти дали національним урядам час, необхідний для виконання всеосяжних реформ, і очікується, що 2014 рік стане першим роком економічного відновлення всіх трьох країн. Україні потрібно використати всі можливості і механізми наближення до ЄС як асоційованого члена та у сфері державних фінансів провести реформи, які базуються на кращих стандартах європейського бюджетного нагляду.

Список використаної літератури

1. Підтримка реформи управління державними фінансами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pfm. in.ua/files/files/pfm_document_5370cdd0136a2. pdf.

2. Єфименко Т І. Фіскальна консолідація в контексті антикризового регулювання / Т І. Єфименко, С.С. Гасанов, В.П. Кудряшов // Фінанси України. - 2013. - N° 2. - C.7.

3. Бауманн Е. Стандарти Європейського Союзу у сфері державних фінансів / Е. Бауманн // Фінанси України. - 2013. - № 12. - C.21-31.

Размещено на Allbest.ru