Основи визначення та управління ризиками в казначейській системі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основи визначення та управління ризиками в казначейській системі

З розвитком ринкових відносин зростає інтерес до визначення впливу ризиків на результати господарської діяльності та управління ними. Якщо говорити про казначейську систему касового виконання бюджетів, то їй теж притаманні певні ризики, а своєчасне їх прогнозування та вміле управління ними є основним із завдань діяльності Державного казначейства України (далі - ДКУ) в сучасних умовах. Питання ідентифікації, вимірювання та управління цими ризиками є темою маловивченою, а отже, надзвичайно актуальною, яка потребує уваги не тільки науковців, але і керівників та працівників ДКУ.

Казначейські ризики - це ймовірності настання подій, які негативно впливатимуть на здатність Державного казначейства, його структурних підрозділів та працівників виконувати відповідні функції, процеси, операції, або матимуть негативні фінансово-господарські, юридичні та/або інші наслідки.

У системі Державного казначейства ризики класифікуються за категоріями, групами, видами.

За категоріями ризики поділяють на:

- ризики, пов'язані з обслуговуванням бюджетів, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів;

- ризики, пов'язані з управлінням наявними фінансовими ресурсами;

- ризики збільшення (накопичення) залишків коштів на ЄКР;

- ризики, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку та складанням звітності;

- ризики, пов'язані із здійсненням повноважень розпорядника коштів;

- ризики неефективного внутрішнього контролю в органах Державної казначейської служби України.

Кожна з категорій ризиків поділяється на зовнішні та внутрішні групи ризиків.

Зовнішні ризики - це події, які є зовнішніми відносно Державного казначейства та ймовірність виникнення яких не пов'язана з виконанням структурними підрозділами та працівниками Державного казначейства відповідних процесів, операцій.

Внутрішні ризики - це події, ймовірність виникнення яких безпосередньо пов'язана з виконанням структурними підрозділами та працівниками Державного казначейства відповідних процесів, операцій.

Група зовнішніх ризиків поділяється на:

- законодавчі ризики;

- операційно-технологічні ризики;

- програмно-технічні ризики.

Група внутрішніх ризиків поділяється на:

- законодавчі ризики;

- операційно-технологічні ризики;

- програмно-технічні ризики;

- кадрові ризики;

- фінансово-господарські ризики.

Законодавчі - ризики, ймовірність виникнення яких пов'язана із відсутністю, суперечністю або нечіткою регламентацією виконання операції у відповідних нормативно-правових актах, законодавчими змінами тощо.

Операційно-технологічні - ризики, ймовірність виникнення яких пов'язана із порушенням визначеного порядку виконання операції, зокрема термінів та формату подання документів, розподілу повноважень з виконання операції тощо.

Програмно-технічні - ризики, ймовірність виникнення яких пов'язана із відсутністю прикладного програмного забезпечення або змін до нього відповідно до діючої нормативно - правової бази, неналежною роботою або відсутністю необхідних технічних засобів тощо.

Кадрові - ризики, ймовірність виникнення яких пов'язана із неналежною професійною підготовкою працівників Державного казначейства, неналежного виконання ними посадових інструкцій тощо.

Фінансово-господарські - ризики, ймовірність виникнення яких пов'язана із фінансово - господарським станом Державного казначейства, зокрема неналежним ресурсним, матеріальним забезпеченням тощо.

Перейдемо до більш детальної характеристики ризиків за категоріями.

1. Ризики, пов'язані з обслуговуванням бюджетів, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів.

Застосування казначейської форми обслуговування Державного та місцевих бюджетів України покладає велику відповідальність на органи Державного казначейства та безпосередньо або опосередковано впливає на процес взаємовідносин органів казначейства з розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Про це свідчить те, що в сучасних умовах органи Державного казначейства є одним з найактивніших учасників у процесі управлінні бюджетними коштами через реалізацію законодавчо прийнятих механізмів та процедур виконання бюджетів відповідно до вимог бюджетного законодавства [2]. Тому ефективне функціонування сучасної системи управління фінансовими ресурсами держави має бути пов'язане із раціональним та оптимальним використанням бюджетних коштів з налагодженим механізмом касового обслуговування та виконання бюджетів органами казначейства, у т.ч. у процесі їх взаємовідносин із розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів.

Ризики, пов'язані з управлінням наявними фінансовими ресурсами. Основною причиною виникнення ризиків, пов'язаних з управлінням наявними фінансовими ресурсами, є неефективні управлінські рішення, які здатні призвести до розбалансування державного і місцевих бюджетів.

Оскільки основою функціонування держави є забезпечення реального й достатнього обсягу фінансових ресурсів, що акумулюються в централізованих і децентралізованих фондах грошових коштів, для реалізації внутрішніх та зовнішніх її функцій, то, ефективність економічної політики має визначатися не лише тим, скільки коштів було мобілізовано до бюджету, а й наскільки ефективно вони перерозподілені та освоєні.

2. Ризики збільшення (накопичення) залишків коштів на єдиному казначейському рахунку.

На сучасному етапі існують певні проблеми в розвитку Державного казначейства країни.

Насамперед не в повному обсязі реалізується виконання однієї з найважливіших функцій у життєдіяльності держави - функції оперативного управління доходами і видатками державного бюджету в межах розподілу доходів та видатків державного бюджету.

Тому передумовою ефективного контролю за бюджетними коштами є їх концентрація на єдиному банківському рахунку. Основним інструментом Державного казначейства України є єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР), що забезпечує реалізацію функцій управління потоками бюджетних коштів через їх консолідацію на єдиному рахунку. ЄКР - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в НБУ для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів НБУ. ЄКР консолідує кошти державного та місцевого бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України згідно з чинним законодавством.

Суть окресленого ризику полягає в тому, що розпорядники бюджетних коштів несвоєчасно отримують кошти, а отже, не можуть нормально функціонувати та якісно виконувати завдання, покладені на них.

Дослідження ЄКР дозволило встановити чинники впливу на структуру його залишків:

- стан виконання доходів та видатків бюджетів;

- дефіцит бюджетів;

- частка доходів і видатків державного та місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті України;

- зміни оборотів внутрішніх запозичень;

- надходження коштів від приватизації державного майна;

- операції із закупівлі іноземної валюти з метою погашення зобов'язань за зовнішніми борговими зобов'язаннями держави;

- розміщення коштів державного і місцевих бюджетів на депозитах або придбання цінних паперів;

- надання позик Пенсійному фонду України та їх повернення.

З огляду на це постає завдання оперативного управління грошовими активами - залишками коштів на ЄКР та розміщення тимчасово вільних коштів у короткострокових дохідних інструментах.

3. Ризики, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку та складання звітності.

У сучасних економічних умовах, коли нормативно-правове забезпечення змінюється досить швидко, бухгалтерський облік та податковий менеджмент дедалі частіше асоціюються з труднощами та ризиками. Зазначені ризики, зазвичай, пов'язані з неправильним веденням бухгалтерського обліку та складанням звітності з неточностями та помилками. На рівень невизначеності в бухгалтерському обліку впливають основні фактори:

а) якісний рівень державного і загальнопрофесійного рівнів регулювання бухгалтерського обліку;

б) рівень організації бухгалтерської роботи, який дозволяє сформувати фінансову звітність, що максимально знижує невизначеність для зовнішніх користувачів;

в) рівень кваліфікації інвесторів та кредиторів, який дає змогу їм справедливо оцінити стан підприємства і прийняти економічні рішення, адекватні інформації, яка міститься у бухгалтерській звітності [3, с. 150].

Виникнення ризиків при веденні бухгалтерського обліку пов'язане з існуванням ситуації невизначеності, яка полягає у:

а) наявності альтернатив та необхідності вибору однієї з них при веденні бухгалтерського обліку;

б) неможливості чітко передбачити результат роботи залучених зовнішніх фахівців для ведення бухгалтерського обліку;

в) можливості розголошення комерційної таємниці;

г) ймовірності втрати матеріальних, фінансових, трудових ресурсів при залученні зовнішніх фахівців для ведення бухгалтерського обліку тощо.

Основними ризиками, які виникають при веденні бухгалтерського обліку, є [4]:

1. Ризик втрати конфіденційної інформації.

2. Ризик понесення додаткових витрат.

3. Ризик не отримати бажану економію.

4. Психологічний ризик.

5. Ризик невиконання договірних відносин та понесення відповідальності за помилки виконавця.

6. Ризик впливу суб'єктивного чинника.

7. Ризик невідповідності вартості послуг їх якості.

8. Ризик неврахування специфіки діяльності замовника.

9. Ризик втрати інтелектуальної власності та контролю над власними ресурсами.

10. Ризик відмови від послуг зовнішнього спеціаліста.

11. Ризик складності управління та відсутності гнучкості.

За результатами дослідження виокремлені наступні критерії класифікації та види ризиків у замовника: відносно діяльності замовника (операційний, фінансовий, контролю); за рівнем втрати та викривлення інформації (ризик розголошення конфіденційної інформації, ризик втрати документації замовника, бухгалтерський ризик); за аспектом виникнення (психологічний, моральний, втрати репутації); за джерелом виникнення (суб'єктивний, об'єктивний), за можливістю передбачення (прогнозований, непрогнозований); за можливими наслідками (ризик, у результаті якого замовник зазнає збитків; ризик, у результаті якого замовник отримує передбачений рівень доходу).

4. Ризики, пов'язані із здійсненням повноважень розпорядника коштів.

Відповідно до законодавчо-нормативної бази органи Державного казначейства здійснюють попередній та поточний контроль за виконанням операцій з бюджетними коштами розпорядниками та отримувачами коштів бюджету, а також взаємодіють з іншими контролюючими органами.

Відповідно до законодавства на органи Державного казначейства покладено функції виконання видаткової частини державного бюджету. Введення казначейської системи обслуговування операцій з бюджетними коштами дало змогу державі проконтролювати самене результати виконання бюджетів усіх рівнів, а здійснити попередній та поточний фінансовий контроль за витрачанням бюджетних коштів безперервно та регулярно на всіх стадіях виконання бюджету за видатками.

Контроль органами Державного казначейства прийняття бюджетних зобов'язань розпорядниками й одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, здійснюється відповідно до «Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України», затвердженого наказом Державного казначейства України від 9 серпня 2004 року №136.

Органи Державного казначейства контролюють відповідність здійснених головним розпорядником бюджетних коштів видатків даним бюджетної класифікації. Сума фінансових зобов'язань не повинна перевищувати загальну суму асигнувань на взяття зобов'язань на відповідну мету згідно з бюджетним призначенням.

У процесі здійснення платежів органи Державного казначейства контролюють наявність у своєму обліку бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників коштів у межах щомісячного плану асигнувань.

Якщо за бюджетними фінансовими зобов'язаннями здійснюється, відповідно до нормативно-правових актів, попередня оплата, органи Державного казначейства України контролюють:

- терміни виконання робіт та/або надання послуг відповідно до умов договорів;

- надання документів після настання терміну їх виконання, що підтверджують бюджетне фінансове зобов'язання.

Після здійснення видатків органи Державного казначейства:

1) контролюють дотримання бюджетними організаціями правил ведення бухгалтерського обліку та звітності - правильність та хронологічність відображення операцій, відповідність їх бюджетним зобов'язанням та асигнуванням;

2) щомісяця контролюють відповідність даних бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів даним бухгалтерського обліку з виконання кошторису на звітну дату.

Отже, заснування Державного казначейства України послужило впровадженню принципово нового контролю за виконанням бюджету. Виступаючи в ролі безпосереднього суб'єкта бюджетного процесу, органи казначейства зацікавлені в провадженні ефективної системи контролю кожної операції під час виконання бюджету. Важливою характеристикою сучасного казначейського контролю є наявність у його системі складової внутрішнього контролю, що дає змогу керівництву органів Державного казначейства України отримати достовірні дані щодо здійснених операцій, методів, принципів та процедур контролю.

5. Ризики неефективного внутрішнього контролю в органах Державної казначейської служби України.

Згідно з термінологічною базою внутрішнього контролю Державного казначейства України внутрішній контроль - це діяльність, яка здійснюється керівництвом, структурними підрозділами та їх працівниками з метою забезпечення:

- перевірки додержання вимог законодавства при виконанні покладених на Державну казначейську службу України функцій;

- контролю з боку керівництва за організацією діяльності Державної казначейської служби за розподілом повноважень та відповідальності між її структурними підрозділами при виконанні функцій процесів операцій;

- перевірки ведення фінансово господарської діяльності відповідно до вимог законодавства; контролю за управлінням інформаційними потоками отриманням, передаванням, зберіганням інформації та забезпеченням інформаційної безпеки [5].

Контрольна діяльність органів казначейської служби у процесі касового виконання бюджету за видатками полягає в перевірці законності підстав для здійснення платежів, відповідності платежів вимогам обліку і контролю за зобов'язаннями, а також правильності оформлення платіжних документів. При недотриманні встановлених вимог органи казначейства відмовляють в оплаті видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та повертають документи для усунення причин, через які було відмовлено в оплаті [6, с. 410].

Причинами неефективного внутрішнього контролю в Державній казначейській службі України є:

- невизначені єдині правові засади здійснення внутрішнього контролю;

- незапроваджені єдині підходи та процедури здійснення внутрішнього контролю;

- невизначена оптимальна кількість працівників служб внутрішнього контролю для забезпечення його ефективності та ін.

З огляду на зазначене вище можна зробити висновок, що система внутрішнього контролю в органах Державної казначейської служби України потребує вдосконалення.

Впровадження системи внутрішнього контролю в органах Державної казначейської служби України утруднюється у зв'язку з відсутністю нормативно-правового та методичного забезпечення внутрішнього контролю. Усунути ці недоліки можна за допомогою визначення та впровадження єдиних правових засад здійснення внутрішнього контролю, розробки його нормативно-правового та методичного забезпечення, а також навчальних програм з внутрішнього контролю та підготовки кадрів, які будуть його здійснювати.

Враховуючи цілий ряд ризиків, які виникають у процесі казначейського виконання бюджетів, нами запропоновано модель управління ризиками казначейської системи.

У запропонованій моделі управління ризиками початковим етапом є виявлення можливих ризиків, у процесі якого треба враховувати весь спектр ризиків, що можуть бути притаманні казначейській системі.

Наступним кроком є ідентифікація ризиків, тут необхідно звернутися до класифікації окреслених ризиків, визначитися, до якого виду належить кожен з факторів, а потім - згрупувати їх.

Далі пропонуємо здійснити оцінку ризиків - необхідно формалізувати невизначеність, тобто розрахувати ризики та виміряти їх.

Після цього проводиться аналіз ризиків, метою якого є отримання необхідної інформації про існуючі ризики. Зібраної інформації повинно бути достатньо для ухвалення подальших управлінських рішень. Достовірна інформація є ключовим аспектом при аналізі ризиків, адже її наявність, достовірність та своєчасність у подальшому сприяють правильному вибору методу управління ними в умовах невизначеності. Аналіз включає в себе не тільки розгляд ризиків, а й виявлення факторів, що посилюють вплив ризиків, виявлення найбільш істотних, їх ранжування за значимістю.

Власне, це аналіз імовірності того, що відбудуться певні небажані події, які негативно вплинуть на досягнення запланованих цілей і завдань. У такому випадку важливим є не тільки перелік ризиків, але й розуміння того, як вони можуть вплинути на діяльність Державного казначейства України і наскільки серйозними можуть бути наслідки.

Забезпечення реалізації ухвалених рішень здійснюється застосуванням практичних методів організації управління ризиками, що включає:

- виділення основних завдань і функцій, пов'язаних з управлінням ризиками, плануванням заходів щодо їх зниження, визначенням форм їх фінансування;

- раціональне поєднання всіх елементів системи управління;

- формування інформаційних потоків і технічна підтримка управління ризиками.

Наступним кроком є оцінка залишкового ризику. Так, з'ясовують, чи правильно було обрано методи управління ризиками. I після цього вже можна зробити висновок про ефективність роботи всієї системи управління ризиками.

Державна казначейська служба, яка, як уже зазначалося, є одним із основних органів процесу виконання бюджету, займає в цьому визначальне місце. Оскільки саме цей орган веде облік і здійснює контроль у сфері державних фінансів, то всі згадані вище перетворення повинні бути наслідком проведення реформ саме казначейством.

Це є необхідною, хоча й не єдиною умовою для підвищення ефективності управління державними фінансами. Усі учасники бюджетного процесу повинні бути поставлені в такі зовнішні умови, які об'єктивно здатні їх зацікавити в раціональній поведінці, у діях, які відповідають інтересам споживачів бюджетних послуг. Це і є вимоги «оптимальності» управління державними фінансами. Отже, органи Державної казначейської служби в рамках реформування бюджетної системи повинні забезпечити:

1) субсидіарність: розмежування бюджетних повноважень «знизу вгору», максимально можлива децентралізація повноважень;

2) формалізація: заміна «неписаних традицій» усіма офіційними правилами, що визнаються й виконуються;

3) тверді бюджетні обмеження: «зароблене» не вилучається, «незароблене» не покривається; конкурентне середовище: мобільність бюджетних ресурсів, їх залежність від результативності діяльності і якості управління бюджетними коштами;

4) управління ризиками: обмеження зростання витрат, відповідальна бюджетна політика, стабілізаційні фонди.

Список використаної літератури

казначейський бюджет ризик управління

1. Про внесення змін до наказу Державного казначейства України: від 07.10.2008 №417 [Електронний ресурс]: [наказ Міністерства фінансів України: за станом на 27.02.2009 р. №74]. - Режим доступу: http://treasury.gov.ua/main/file/link/105619/file/Nak_74.doc; jsessiomd=A852B47C00A21E39AF34A5CF7B76C156.

2. Сізова М.В. Механізми оптимізації управління фінансовими ресурсами регіону через казначейську систему / М.В. Сізова // Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів: IV Всеукр.наук.-практ. конф. - Донецьк: ДонДУУ 2006. - С. 161-164.

3. Шевелев А.Е. Риски в бухгалтерском учете: учебное пособие / А.Е. Шевелев, Е.В. Шевелева. - М.: КНОРУС, 2007. - 280 с.

4. Вигівська І. М. Сутність, класифікація та методи зниження ризиків при веденні бухгалтерського обліку на договірних умовах [Електронний ресурс] / І. М. Вигівська, Л.С. Скакун. - Режим доступу: http://eztuir.ztu.edu. Ua/1752/1/6.pdf.

5. Про затвердження Термінологічної бази системи внутрішнього контролю та аудиту Державного казначейства України: наказ Державного казначейства України: від 07.10.2008 р. №417 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.nau.ua.

6. Державне казначейство України у документах, цифрах та особах 1995-2010: збірник матеріалів, присвячений 15-й річниці створення Державного казначейства України / Харченко С. І., Даневич О.С., Сушко Н.І. та ін. - К.: Піраміда, 2010. - 416 с.

Размещено на Allbest.ru