Постановка проблеми. Найтяжчим моментом в кризисній ситуації для підприємства є відновлення й розвиток економічного потенціалу, здатного забезпечити виробництво продукції. Тому коли звернення до банківського кредиту ускладнене, особливо для малого бізнесу, необхідно активніше переходити від традиційного механізму відновлення основних засобів до пошуку інших перспективних видів фінансування, одним з яких є лізингова діяльність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У дослідженні проблем розвитку лізингових відносин у різних сферах заслуговують на увагу праці таких учених, як В.Г. Андрійчук, О.І. Баєва, М.П. Бондаренко, В.А. Бугаєнко, В.І. Виноградчий, Ю.С. Гринчук, М.Я. Дем'яненко, П.А. Лайко, О.В. Олійник, В.К. Терещенко, В.І. Топіха, Г.В. Черевко та інших. Зусиллями цих учених сформовано теоретико-методологічний базис формування лізингових відносин.

Невирішені складові загальної проблеми. Найважливіше питання, яке потребує детального дослідження і вирішення, це можливість розвитку лізингових відносин в Україні та форми фінансування.

Формулювання цілей статі. Виявити фактори, що скорочують ринок лізингу України, а також фактори росту економічного ефекту при використанні лізингу. Довести доцільність використання лізингових відносин.

Основний матеріал дослідження. В умовах кризи основні показники діяльності комерційних лізингових компаній за перше півріччя 2014 року різко скоротилися (табл.1).

Таблиця 1 - Основні показники діяльності комерційних лізингових компаній України за перше півріччя 2014 року

Ці дані свідчать, що комерційні лізингові компанії з початку 2014 року перебувають у досить скрутному стані: з однієї сторони різко скоротилися обсяги кредитування лізингових угод комерційними банками, з іншої сторони впав попит з боку підприємств реального сектора економіки.

У кризовий період на лізинговому ринку України, на наш погляд, діяли дві різносп - рямовані, протилежні тенденції. Одна з них була спрямована у бік зниження обсягів і темпів росту лізингових послуг в умовах різкого зниження обсягів кредитування з боку комерційних банків. Вона діє у відношенні комерційних лізингових компаній. Інша тенденція - ріст ринку лізингових послуг у частині, займаної державними лізинговими компаніями. [1].

Лізингова галузь в Україні активно почала розвиватися з 2000-х років, про що свідчать дані табл.2.

Таблиця 2 - Обсяг лізингових операцій в Україні за 2004-2012 роки

З 2004 року по 2010 рік частка приватних лізингових компаній у загальному обсязі лізингового ринку виросла з 50,7% до 72,2%.

В 2010-2012 роках, частка приватних лізингових компаній скоротилася з 72,2% до 51,6%. Це пов'язане з посиленням державної фінансової підтримки лізингових інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки - в агропромисловому комплексі, у промисловості й у транспортно-комунікаційному комплексі України. [2].

Удосконалювання законодавчо-нормативного регулювання лізингових відносин в Україні за останні роки відбувалося в наступних напрямках:

Істотне скорочення виходячи з реальних умов розвитку економіки нормативних строків фінансового лізингу;

Приведення характеристики фінансового лізингу у відповідність із ознаками, обумовленими в Міжнародному стандарті фінансової звітності (МСФЗ) №17 "Облік оренди";

Створення можливостей і умов для розвитку нових видів і різновидів лізингу, зокрема, для фінансового лізингу, зворотного лізингу, сублізингу, вторинного лізингу й інших;

Скорочення істотних умов договору лізингу, а відповідно посилення принципу свободи договору.

У цілому був здійснений комплексний перегляд лізингового законодавства, включаючи сюди зміни й доповнення в Цивільний кодекс, Митний кодекс, Податковий кодекс [3].

В умовах світової фінансової й економічної кризи основними факторами, що скорочують ринок лізингу України стали:

- зниження обсягів фінансування й кредитування лізингових операцій комерційними банками;

- девальвація національної валюти;

- зниження попиту підприємств реального сектора економіки;

- протиріччя між законодавчо-нормативними актами та Міжнародним стандартом фінансової звітності МСФЗ №17 "Облік оренди".

Необхідність у налагодженні загальнодержавної комплексної системи збору й узагальнення статистичної інформації з лізингу в країнах СНД, у тому числі в Україні, виникла з того моменту, коли з'явилися перші лізингові компанії, і визначився безпосередньо сам предмет для досліджень - лізингова діяльність [2].

Статистична інформація, що накопичується за багато років, украй необхідна для аналізу сформованих тенденцій і визначення перспектив розвитку українського лізингового ринку, формування його структури, розробки нормативно-правових актів і створення механізмів, що підвищують зацікавленість у проведенні лізингових операцій на внутрішньому й міжнародному ринках, планування широкомасштабних інвестицій на основі різних видів і форм лізингової діяльності.

Статистика лізингу організує реєстрацію, збір і обробку даних про різні угоди лізингових компаній; узагальнює ці дані за допомогою системи показників, які застосовуються для оцінки лізингової діяльності й прийняття відповідних управлінських рішень.

Однією з найбільш важливих завдань організації статистичного спостереження за лізинговою діяльністю є чітке формулювання загальних принципів визначення лізингових операцій і їх видів, а також створення методики обліку лізингової діяльності в статистичній практиці. [4].

З огляду на результати проведеного аналізу й закордонний досвід ведення статистики лізингових операцій, зокрема Європейської Федерації національних асоціацій лізингових компаній (LEASEUROPE) [5] у якості основних об'ємних показників, що характеризують параметри розвитку лізингового ринку Україна, на нашу думку, варто вибрати не один, а два показники:

Обсяг нового бізнесу (вартість нових укладених договорів лізингу протягом звітного року). Цей показник називається "Вартість нових укладених і профінансованих договорів лізингу протягом року";

Портфель лізингових договорів (сума лізингових платежів по діючих договорах лізингу, які лізингоотримувачі ще повинні заплатити лізинговим компаніям). Інакше кажучи, лізинговий портфель - це сума зобов'язань (заборгованості) лізингоотримувачів на певну дату.

На закінчення проведеного кількісного і якісного аналізу стану лізингового ринку в Україні складений SWOT-аналіз (табл.3).

Таблиця 3-SWOT-Аналіз лізингового ринку України

У процесі становлення й розвитку лізингового ринку України поряд з безсумнівними успіхами в розвитку лізингової індустрії, виявилися ряд невирішених питань і проблем. До них відносяться:

Проблема знаходження й використання внутрішніх джерел фінансування лізингових інвестицій або проблеми використання "коротких", "довгих", "широких" грошей в інвестиційному процесі.

Величезною проблемою є знаходження лізинговими компаніями внутрішніх джерел фінансування лізингових інвестицій. Накопичені в банківській системі України у вигляді депозитів грошові ресурси в основному відносяться до так званих "коротких грошей". Для розвитку фінансового лізингу потрібні середньострокові й довгострокові фінансові ресурси у вигляді "довгих грошей". Вони зосереджені нині у пенсійній системі й у страхових організаціях. Шляхи й інструменти їх використання для фінансування й широкомасштабного розвитку лізингових операцій у країні ще не вирішені;

Проблеми широкого відновлення морально й фізично застарілого основного капіталу галузей економіки через застосування механізму прискореної амортизації в лізингових угодах;

У цей час гостро постає проблема щоквартального формування офіційних статистичних відомостей про фінансовий лізинг, що відображають загальні параметри розвитку лізингу в Україні.

Актуальними є проблеми, пов'язані з митним оформленням устаткування, ввезеного з метою передачі в лізинг. Зокрема, це питання, пов'язані з розширенням затверджених Урядом переліків основних засобів, завезених за договором фінансового лізингу, імпорт яких звільняється від податку на додану вартість; з визначенням коду товарної номенклатури устаткування й митним оформленням товарів, ввезених як єдина партія.

Спрощена характеристика форм і видів лізингу в законодавстві перешкоджає появі нових видів і різновидів лізингових операцій, тим самим і розширенню українського лізингового ринку в цілому. Варто сказати, що питання цивільно-правового й податкового регулювання сублізингу й міжнародного лізингу недостатньо відпрацьовані, що стримує їх розвиток. [6].

У процесі зміцнення й розвитку українського лізингового ринку з'явилися також нові тенденції. Вони полягають у наступному;

Поява нових гравців на лізинговому ринку: поряд з державними й банківськими дочірніми лізинговими компаніями діють на лізинговому ринку іноземні лізингові компанії; лізингові компанії, пов'язані з виробниками й постачальниками машин і устаткування; галузеві й регіональні лізингові компанії; і фірми, пов'язані з фінансово-промисловими групами (ФПГ); а також комерційні банки й фонди, що здійснюють лізингові операції без створення лізингової компанії.

Створення й ріст кількості філій, представництв і сервісних центрів лізингових фірм і компаній у регіонах. Обслуговування регіонів провідними лізинговими компаніями, зосередженими нині в політичних і економічних центрах країни стало здійснюватися через створення й розширення їх регіональних філій і представництв.

Зміна структури й розширення джерел фінансування лізингових операцій. Різноманітніше стають джерела фінансування лізингових операцій. Ще недавно кредити материнських банків і державних фінансових інститутів займали левову частину ресурсної бази лізингових компаній, але їх було явно недостатньо для широкомасштабного розвитку лізингу. Лідери ринку активно розширюють джерела фінансування за рахунок залучення зовнішніх джерел, включаючи сюди кредитні лінії міжнародних фінансових організацій і банків, кредити західних експортно-кредитних агентств, лізингових компаній, комерційні кредити постачальників, кошти місцевого фондового ринку.

Зміна товарної, галузевої й регіональної структури лізингових угод: тенденції як зниження, так і росту в різні періоди часу частки сільськогосподарської, будівельно - дорожньої й будівельної техніки, транспортних засобів у загальному обсязі лізингових операцій.

Поліпшення лізингодавцями в докризовий період умов лізингового фінансування. У результаті виникнення конкуренції між лізинговими компаніями на ринку стали пропонуватися різноманітні лізингові продукти й програми, а також додаткові послуги; знизилися розміри процентних ставок і маржі лізингових компаній; подовжилися строки надання техніки в лізинг; відбулося пом'якшення вимог лізингових компаній до надання забезпечення (застава, аванс, страхування, викуп техніки постачальниками та ін.) [7].

В остаточному підсумку, лізинг повинен стати фактором інтенсивного розвитку національної економіки й підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку в умовах наростання тенденцій глобалізації.

Висновки. У цей час в Україні характерною рисою економічного стану вітчизняних підприємств є недостатність власних коштів для технічного переозброєння виробництв.

Я вважаю, що в період економічної кризи використання лізингових відносин актуально при вирішенні наступних завдань:

- забезпечення господарств основними засобами;

- забезпечення оборотними коштами за рахунок їх економії й більш раціонального використання;

- залучення трудових і інших ресурсів, підвищення їх віддачі в результаті загального економічного росту на підприємстві.

Тому назвемо фактори, за рахунок яких забезпечується підвищення ефективності виробництва при використанні лізингових відносин:

Більш повне забезпечення основними засобами та прискорення їх оновлення на сучасні.

Покращення обліку витрат і наступної їх економії

Більш ефективна організація виробництва і управління, застосування прогресивних технологій

Більш справедливий розподіл отриманих результатів по вкладеній праці.

Перелік посилань