Джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства та методи їх фінансування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Провідна роль інвестицій у суспільному виробництві зумовлена не лише тим, що вони, трансформуючись в елементи реального капіталу, формують матеріальну основу суспільного виробництва і створюють реальні передумови для розширеного відтворення. Модернізація економіки на основі технологічного інноваційного оновлення стимулює інвестиції, викликає необхідне піднесення або “хвилю” інвестиційних витрат. До уваги необхідно взяти такі обставини: по-перше, саме з активізації інвестиційної діяльності у фазі депресії починаються процеси оновлення морально застарілого основного капіталу; подруге, інвестиційний процес, перетворюючись на процес систематичної реалізації інновацій, впроваджує у виробничий процес найновіші досягнення науково-технічного прогресу. Саме так інвестиції стають визначальним чинником економічного зростання. Останнє ж значною мірою залежить від наукової обґрунтованості орієнтирів, пріоритетів, шляхів розвитку, джерел фінансового забезпечення та інших аспектів інвестиційної стратегії.

Потреба в збереженні позитивної динаміки економічного зростання, досягнутої останніми роками, та подальші структурні реформи засвідчують актуальність пошуку потенційних джерел формування інвестиційних ресурсів. Світова практика переконує, що за умов відсутності їх чіткої структури, належних кількісних та якісних показників неможливо досягти потрібного рівня розвитку й динамізму інвестиційних процесів. Вищевикладене зумовлює актуальність проблеми аналізу джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства та методів їх фінансування.

Основною метою формування інвестиційних ресурсів підприємства є задоволення його потреб у придбанні необхідних інвестиційних активів та оптимізація їх структури з позиції забезпечення ефективності інвестиційної діяльності. Ефективне формування інвестиційних ресурсів щодо окремих джерел є найважливішою умовою фінансової стійкості підприємства. У свою чергу, обсяги та джерела формування інвестиційних ресурсів багато в чому визначаються структурою капіталу, що склалася на підприємстві в процесі його господарської діяльності, а також вартістю залучення капіталу [6].

Саме в такому розрізі на практиці підприємство сприймає проблему фінансування при прийнятті інвестиційних рішень. Підприємство з більшою чи меншою точністю може визначити свої внутрішні резерви для фінансування проекту (хоча сьогодні в умовах фінансово-податкової й економічної нестабільності це зробити непросто), і головним завданням для підприємства (проектної команди) є залучення додаткових фінансових ресурсів [4, с. 144].

Фінансування реалізації інвестиційного проекту може здійснюватися за рахунок різних джерел. Залежно від рівня розвитку економіки та її особливостей може бути та чи інша модель фінансового забезпечення інвестиційних процесів. Слід зазначити, що в жодній країні не вироблено чітких інструкцій щодо співвідношення окремих джерел інвестування.

Джерела інвестування можна класифікувати за такими ознаками [5, с. 261]:

1. За характером власності:

- власні;

- залучені;

- позичкові.

2. За видами власності:

- державні інвестиційні ресурси (бюджетні кошти й кошти позабюджетних фондів, державні позики, пакети акцій та інші основні й оборотні кошти, що належать до державної власності);

- інвестиційні, у тому числі фінансові ресурси комерційних та некомерційних суб'єктів господарювання, громадських об'єднань, фізичних осіб, у тому числі іноземних. Такі інвестиційні ресурси включають власні та залучені кошти підприємств, а також інституційних інвесторів, у тому числі інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній тощо.

За рівнем власності:

- на рівні держави: кошти державного, регіонального та місцевих бюджетів, а також позабюджетних фондів; залучені кошти державної фінансово-кредитної системи; позикові кошти у вигляді державних іноземних запозичень (зовнішній борг держави) і державних облігацій, боргових, товарних та інших позик (внутрішній борг держави);

- на рівні підприємства: власні кошти; залучені кошти; позичкові кошти. Принципова відмінність між коштами із внутрішніх і зовнішніх джерел засобів має юридичне підґрунтя у разі ліквідації підприємства його власники мають право на ту частину майна підприємства, яка залишиться після розрахунків з третіми особами [3, с. 552].

Вибір методів фінансування інвестицій дає змогу розрахувати пропорції в структурі визначених джерел формування інвестиційних ресурсів. Залежно від виду коштів існують такі методи фінансування інвестиційної діяльності, як самофінансування, акціонування, боргове фінансування, фінансування за рахунок дотацій, змішане фінансування.

Найпривабливішим методом фінансування інвестиційних проектів є самофінансування, яке здійснюється виключно за рахунок власних внутрішніх коштів підприємства, до яких належать: чистий прибуток; амортизаційні відрахування; страхові суми відшкодування збитків; іммобілізовані надлишки основних та оборотних коштів, нематеріальних активів тощо. Такий метод фінансування включає можливість підприємства не тільки відшкодовувати затрати, а й здійснювати за рахунок отриманого прибутку матеріальне стимулювання працівників, вирішувати питання соціального розвитку і, головне, здійснювати розширене відтворення та розвиток підприємства [5, с. 321].

Акціонування метод, який використовується для фінансування великих інвестиційних проектів зі значними строками окупності витрат. Акціонерне фінансування здійснюється за рахунок додаткової емісії цінних паперів під конкретний інвестиційний проект, що забезпечує інвесторові участь у статутному капіталі підприємства, при цьому інвестор проводить емісію акцій і розміщення їх серед заінтересованих інвесторів, включаючи державу, інших вітчизняних та зарубіжних суб'єктів підприємницької діяльності; емісію боргових зобов'язань у вигляді інвестиційних сертифікатів, облігацій; формування спеціалізованих інвестиційних компаній, у тому числі пайових.

Боргове фінансування застосовується при фінансуванні інвестиційних проектів з високою нормою прибутковості (яка перевищує ставку позичкового відсотка) та незначними строками окупності витрат, тобто чітко визначеними шляхами успішної реалізації проекту.

Основою боргового фінансування є інвестиційний кредит, який являє собою економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу фінансування інвестиційних заходів на засадах тимчасового користування, платності, цільового використання.

Інвестиційний кредит може функціонувати в таких формах: банківський; державний; міжнародний; податковий; товарний (лізинг); андеррайтинг (викуп корпоративних облігацій).

Різноманітність видів і умов залучення банківського кредиту визначають необхідність ефективного управління цим процесом на підприємствах, що мають значну потребу в цьому виді позикових фінансових коштів. У цьому випадку цілі й політику залучення позикового капіталу конкретизують з урахуванням особливостей банківського кредитування, відокремлюючи в разі потреби в самостійний вид фінансової політики підприємства.

Фінансування інвестиційних проектів шляхом надання дотацій цей метод використовують для підтримки інвестиційних проектів урядовими чи неурядовими організаціями шляхом надання дотацій, грантів, субвенцій, спонсорської та донорської допомоги. Основним джерелом фінансування інвестиційних проектів у цьому методі є кошти державного та місцевого бюджетів, а також кошти централізованих державних фондів.

Змішане фінансування базується на комбінаціях різних методів фінансування інвестиційних проектів [4].

Таким чином, узагальнено формування системи джерел фінансування інвестицій підприємства має завжди передбачати:

- визначення критеріїв залучення того чи іншого джерела фінансування;

- аналіз можливих джерел фінансування на основі оцінки їх якісних та кількісних характеристик;

- вибір джерел, які найбільше відповідають обраним критеріям; визначення оптимальної структури фінансових джерел.

У системі управління формуванням інвестиційних ресурсів за реальним інвестиційним проектом важлива роль належить обґрунтуванню схеми методів його фінансування. Ця схема визначає склад інвесторів цього інвестиційного проекту, обсяг та структуру необхідних інвестиційних ресурсів, інтенсивність грошових потоків по окремих етапах майбутньої реалізації проекту й ряд інших показників управління проектом.

Література

інвестиційний інноваційний фінансовий

1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: учеб. курс / И.А. Бланк. Киев: Эльга, Ника-Центр, 2008. 448 с.

2. Ванькович Д.В. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні / Д.В. Ванькович, Н.Б. Демчишак // Фінанси України. 2007. № 7. С. 72-84.

3. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент / В.В. Ковалев. Москва: Финансы и статистика, 2006. 768 с.

4. Куриленко Т.П. Проектне фінансування: підручник / Т.П. Кириленко. Київ: Кондор, 2006. 208 с.

5. Пересада А.А. Проектне фінансування: підручник / А.А. Пересада, Т.В. Майорова, О.О. Ляхова. Київ: КНЕУ, 2005. 736 с.

6. Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційної діяльності підприємств: навч. посіб. / Д.М. Черваньов. Київ: Знання-Прес, 2006. 622 с.

Размещено на Allbest.ru