Джерела формування місцевих бюджетів: вітчизняний і зарубіжний досвід

Досліджено основні особливості формування місцевих бюджетів в Україні та охарактеризовано місцеві податки і збори як складові місцевого бюджету. На основі аналізу джерел формування місцевих бюджетів країн Східної Європи (на прикладі Польщі, Болгарії, Угорщини) зроблено висновки щодо необхідності вдосконалення системи місцевих бюджетів в Україні.

The author researches the main features of local budgets in Ukraine and characterizes local taxes and fees as part of the local budget. The conclusions regarding the need to improve the system of local budgets in Ukraine are made on the bases of analysis of the sources of local budgets in Eastern Europe (for example, Poland, Bulgaria, Hungary).

Keywords: local budgets, own revenues, local taxes and fees, financial autonomy.

Постановка проблеми

У сучасних умовах розвитку України питання децентралізації влади постає як ключове завдання держави та передумова для подальшої європейської інтеграції. Накопичений досвід неефективного управління органами місцевого самоврядування не може сприяти подальшому розвитку місцевих громад.

Місцеві бюджети, як основні фінансові плани та правові акти місцевих органів влади, посідають важливе місце в управлінні економікою держави та сприяють суспільному розвитку окремих регіонів.

Місцеві податки та збори є складовими дохідної частини місцевих бюджетів, що покликані відповідати інтересам органів місцевого самоврядування. Як свідчить практика економічно розвинених країн, місцеві податки та збори повинні становити принаймні 30 %. Але відповідно до законодавства України, місцеві податки та збори не є основним джерелом місцевих бюджетів, що негативно впливає на розвиток місцевої інфраструктури та якість надання послуг населенню.

Саме тому створення ефективного механізму системи формування та функціонування місцевих бюджетів України є актуальним питанням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням особливостей формування місцевих бюджетів займалося багато вітчизняних науковців. Зокрема В. Л. Андрущенко [1] та Т. Г. Бондарук [2] досліджували особливості місцевого оподаткування зарубіжних країн, О. М. Бориславська [3] розглядала питання щодо особливості децентралізації місцевих органів влади, К. М. Владимиров [6] та Н. І. Власюк [7] розробляли основні положення щодо формування місцевих бюджетів в Україні, Т. Е. Городецька [8] та І. С. Лабузова [11] приділяли особливу увагу питанням реформування податкової системи України, зокрема в частині місцевих податків і зборів.

Метою статті є розробка пропозицій з удосконалення системи формування місцевих бюджетів в Україні на основі аналізу сучасної системи та зарубіжного досвіду.

місцевий бюджет податок

Виклад основного матеріалу

Ефективна робота органів місцевого самоврядування, що опікуються соціально-економічним розвитком територіальних громад, багато в чому залежить від раціонального формування місцевих бюджетів як на державному, так і на місцевому рівнях.

На сьогодні в економічній літературі прийнято виділяти три основні моделі організації місцевого самоврядування [6; 7], які у свою чергу впливають на місцеві фінанси:

• англосаксонська (Великобританія, США, Канада) - характеризується високим рівнем автономії, що проявляється в особливостях формування місцевих бюджетів, застосуванні принципу виборності, контролю з боку громади, “дії в межах наданих повноважень”;

• континентальна (Бельгія, Іспанія, Італія, Франція, країни Латинської Америки, Близького Сходу) - характеризується обмеженою автономією на місцевому рівні, знаходженням місцевого самоврядування на найнижчий ланці в ієрархії системи управління, наявним контролем з боку держави;

• змішана (Австрія, Німеччина, Японія) - характеризується поєднанням елементів англосаксонської та континентальної моделей у розподілі повноважень і відповідальності між державною та місцевою ланкою управління.

Деякі науковці пропонують також розглядати повноваження місцевих органів влади по осі “північ - південь”. Тобто для скандинавських країн характерним є високий ступінь автономії місцевого самоврядування, а для країн південної Європи - низький [7].

Зазначимо, що Україну можна віднести до континентальної моделі організації місцевого самоврядування. Ратифікація Європейської хартії “Про місцеве самоврядування”, що була здійснена в 1997 році, зумовила взяття державою зобов'язань міжнародних стандартів організації та функціонування місцевого самоврядування. Відповідно до дев'ятої статті цього акта, “місцева влада має право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вона може вільно розпоряджатись в межах своїх повноважень...” [9]. Тобто місцеві органи влади мають повноваження встановлювати в межах закону розмір місцевих податків і зборів як частини фінансових ресурсів місцевих бюджетів, формувати власні фінансові ресурси.

На рисунку 1 наведена схема рівнів бюджетної системи, що складена відповідно до норм Бюджетного кодексу України.

Рисунок 1 - Структура рівнів бюджетної системи України

Джерела формування дохідної частини місцевих бюджетів, склад яких регулюється Бюджетним кодексом України, наведені на рисунку 2.

Рисунок 2 - Джерела формування дохідної частини місцевих бюджетів України

Розглянемо структуру доходів місцевих бюджетів України за січень- червень 2014 року, що наведена на рисунку 3. Найбільшу питому вагу в дохідній частині місцевих бюджетів становлять податок на доходи фізичних осіб (61 %) і неподаткові надходження (13,4 %). У свою чергу найменшу частку займають цільові фонди (0,3 %) та доходи від операцій з капіталом (1,2 %).

Зупинимося більш детально на податкових надходженнях, а саме на місцевих податках і зборах. Відповідно до Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад [12]. До місцевих податків і зборів належать:

• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

• єдиний податок;

• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

• збір за місця для паркування транспортних засобів;

• туристичний збір [12].

Причому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок і збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності є обов'язковими для встановлення місцевими радами. Решта зборів встановлюються в межах повноважень місцевих рад.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до Податкового кодексу України місцевим органам самоврядування забороняється самостійно встановлювати власні податки та збори. Це зумовлює відсутність:

• фінансової автономії на місцевому рівні;

• мотивації органів місцевого самоврядування в якісному обслуговуванні населення;

• конкуренції між різними територіальними громадами, що призводить до “консервування” влади.

Тобто місцеві податки та збори не є основним фінансовим джерелом органів місцевого самоврядування. Пропонуємо розглянути зміну частки місцевих податків і зборів у доходах зведеного, державного та місцевих бюджетів України за період з 2010 року по січень - червень 2014 року (без урахування міжбюджетних трансфертів), що наведені в таблиці 1.

Таблиця 1 - Зміна доходів зведеного, державного та місцевих бюджетів України (з 2010 р. по червень 2014 р.)*