Роль державних регуляторів ринків цінних паперів в стабілізації міжнародної фінансової системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль державних регуляторів ринків цінних паперів в стабілізації міжнародної фінансової системи

Сучасні світові фінансово-економічні відносини мають динамічний характер, процеси глобалізації та лібералізації вплинули на збільшення інструментів залучення капіталу з одного боку, а з іншого боку недалекоглядні дії уряду, транснаціональних корпорацій, банків, або групи компаній певної сфери діяльності можуть суттєво вплинути на макроекономічну стабільність як конкретної країни, так і регіону, або світу в цілому. Прикладом таких дій є світові фінансово-економічні кризи 1987 р., 1997-1998 рр., 2000 р., 20082009 рр., що вимагає з урахуванням таких сучасних тенденцій необхідність у формуванні конкурентоздатної і ефективної моделі розвитку, стимулювання, контролю і регулювання фондових ринків світу та його інфраструктури державними структурами.

Дослідженнями щодо функціонування і розвитку ролі державних регуляторів в стабілізації міжнародної фінансової системи займались такі відомі вчені світу, як: У. Бафет, Я.Міркін [6], Н. Рубіні [12], Б. Рубцов [13], Дж. Со - рос [15], Дж. Стігліц [16], В. Шарп та ін. Вітчизняними вченими, що досліджували вплив державних регуляторів на стабілізацію міжнародної фінансової системи є: О.Білорус [2], І. Бураковський [3], Т. Вахненко [4], О. Гаврилюк [2], В. Геєць, О. Мозговий [7], Е. Найман, О. Плотніков [3], В. По-люхович [9], О. Рогач, В. Шелудько та ін.

Мета статті - дослідити і обґрунтувати роль державних регуляторів ринку цінних паперів в стабілізації міжнародної фінансової системи та запропонувати більш досконалі механізми регулювання і стабілізації міжнародної фінансової системи.

Станом на 2009-2014 рр. фондові ринки світу при недостатній увазі державних регуляторів в повній мірі відчувають на собі нестабільність, волатильну економічну активність, асиметричність процесів ділових і торгових відносин в різних країнах світу. Крім того, це проявляється у кризових явищах на ринках цінних паперів таких країн, у відсутності або дуже обмеженій кількості проведення ІРО, в консервативній поведінці інвесторів на фондових біржах, зниженні кількості угод на ринках цінних паперів та зменшенні капіталізації емітентів.

Відзначимо, що розвиненість фінансово-інвестиційних процесів на європейських фондових майданчиках не є випадковою, або ситуативною. У країнах Європейського Союзу при створенні інтегрованого ринку цінних паперів були визначені такі пріоритети: введення для держав-членів єдиного поняття ринку та однакових умов ліцензування; прийняття Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку; вдосконалення та уніфікація вимог щодо включення до лістингу; запровадження єдиного проспекту емісій та обов'язкової системи їх реєстрації; дотримання чітких і прозорих процедур ведення бізнесу в умовах конкуренції та соціальної відповідальності; налагодження роботи дієвого і функціонального антимонопольного комітету та регулятивних механізмів; введення стандартизованих правил інвестування для інвестиційних і пенсійних фондів.

З метою реалізації названих пріоритетів Комітет Радників із регулювання ринків цінних паперів обґрунтував необхідність проведення регуляторної реформи, що передбачала застосування чотирьохрівневого підходу та створення двох комітетів для сприяння роботі Європейської Комісії - Європейського Комітету з цінних паперів (ESC) і Комітету європейських регуляторів з цінних паперів (CESR). У 2001 р. Європейська Комісія створила зазначені комітети як дорадчі, і вони відіграли основну роль у прискоренні законотворчого процесу та впровадженні нею «Плану дій з фінансових послуг».

Крім того, розвинені фондові ринки світу функціонують відповідно до стандартів, які розроблені за рекомендаціями «Групи тридцяти» - міжнародної організації незалежних експертів.

Незважаючи на проведені заходи з державного регулювання фінансово-інвестиційної сфери, існують фактори, які справляють негативний вплив на інтеграцію ринків цінних паперів, а саме:

- політичні (спроби захисту національних ринків або товарів на користь місцевих постачальників);

- культурні (різні підходи до корпоративного управління, конкурентної політики, поширення інформації);

- правові (розбіжності в законодавчих системах, процедурах банкрутства, ефективності судових процесів);

- економічні (зростання фіктивного капіталу, відмінності в механізмах утримання податків, встановленні зборів, ставках оподаткування для акцій порівняно з державними облігаціями);

- соціальні (різні підходи щодо регулювання пенсійної, медичної, страхової допомоги, що опосередковано впливає на діяльність емітентів, фондів та компаній з управління активами);

- екологічні (прояви розбіжностей щодо регулювання екологічних стандартів, штрафів і стимулів у корпоративному секторі тощо).

Наведені чинники ускладнюють на міжнародному рівні співпрацю, але виходити за національні межі та пропонувати свої послуги на зовнішніх ринках фондові біржі спонукають виклики XXI століття - це нове конкурентне й відкрите у доступі глобалізоване середовище, прогрес у розвитку біржових і розрахунково-клірингових технологіях і трансформація національних фінансових законодавств, яка спрямована на лібералізацію відносин у цій сфері, а також на залучення іноземних та вітчизняних інвесторів.

Формування нового конкурентного середовища проявляється у зростанні конкуренції між фондовими біржами, як на національному, так і на міжнародному рівні, а також між біржами та альтернативними торговими системами. Конкуренція між фондовими біржами і альтернативними торговими системами почалась в середині 1990-х рр. На той момент часу альтернативні торгові системи проявили себе, як більш гнучкі і ефективні структури, що змогли запропонувати широке коло різних моделей торгівлі, з врахуванням різних специфічних умов і потреб учасників ринку, надали цілодобовий режим торгівлі та можливість здійснення глобальної торгівлі в режимі реального часу. Необхідно відзначити, що результатом цієї конкуренції стало суттєве посилення позицій фондових бірж за рахунок застосування передових технологій і модернізації систем біржової торгівлі. При цьому діяльність фондових бірж визначається також специфікою національного законодавства, яке може підтримувати, стимулювати їх розвиток, або навпаки уповільнювати активність фондових бірж [1; 14].

В умовах фінансової глобалізації національне законодавство, що регулює діяльність фондових бірж стає все більш уніфікованим. Уніфікація фінансових ринків забезпечує реалізацію основної переваги глобалізації - сприяє зростанню ліквідності, надає охоплення максимально можливої території, торгівля здійснюється в одній системі різними фінансовими інструментами, швидко, ефективно та з мінімальними витратами. Відкрита конкуренція змушує біржі системно оновлювати технологічну інфраструктуру, постійно її модернізовувати та підвищувати рівень її надійності. Злиття, поглинання, об'єднання, обмін частками пакетів акцій допомагають вийти з конкурентної боротьби не «переможцем», або «переможеним»; а обмежитись прийнятним рівнем співпраці з можливістю взаємного використання нових можливостей. Спостерігається загальний тренд на кластерне співробітництво, коли в одному регіоні є схожі (аналогічні) товари, цінні папери, деривативи, тому біржі створюють альянси, об'єднуються. В цьому контексті функціонування 10-ти дрібних фондових бірж в Україні станом на 2014 рік є невідповідаючим сучасним світовим тенденціям, абсурдним і неефективним. Для підвищення ролі фондового ринку та розвитку фінансових ринків в Україні є необхідною консолідація вітчизняних фондових бірж і на їх базі впровадження єдиного багатофункціонального фінансово-фондового центру (біржі) України.

Капіталізація європейських інвестиційних, страхових та пенсійних фондів дорівнює розміру ВВП країн Європи і становить близько 10-15 трлн. евро. Тому реальні вигоди для громадян ЄС спостерігаються при збільшенні прибутку від капіталу в економіці; крім того, прозорість і конкурентоспроможність фондових ринків забезпечують максимально можливу дохідність за відповідними параметрами ризик-менеджменту, сприяє зниженню вартості обслуговування пенсійних рахунків. Враховуючи це, державне регулювання фондового ринку в країнах ЄС займає провідне місце, у зв'язку з чим національні регулятори поступово знімають внутрішні бар'єри для конкурентного функціонування фондових бірж та формування ними об'єднань та альянсів, а також сприяють доступу до швидкого і дешевого фінансового ресурсу [18].

Наявність широкої бази ліквідності на міжнародних фінансових ринках, незначні темпи інфляції, низькі облікові ставки і низька доходність по депозитам та державним облігаціям стимулює розвиток в країнах ЄС підприємницького сектору, інноваційного сектору, а також розвиток фінансових інструментів.

Відзначимо, що у США діє найбільш потужний державний орган, що регулює не тільки фінансово-інвестиційні процеси в США, але й суттєво впливає на міжнародну фінансову систему. Так, при прийнятті 1-го та 2-го раунду «кількісного пом'якшення» Федеральної резервної системи США (quantitative easing, QE1, QE2) додатково надруковані гроші інвестувались через систему фондових бірж в економіку США і світову економіку. 3-й раунд (QE3) був об'явлений 14.09.2012 р. і націлений на викуп іпотечних облігацій на суму 40 млрд. доларів США на місяць, з так званою операцією «Твіст», спрямованою на продовження терміновості паперів у портфелі американського Центрального Банку, щомісячний обсяг до кінця року склав близько 85 млрд. доларів США.

Також зберігаються базові відсоткової ставки на рівні 0-0,25% та орієнтовно інфляція передбачається на рівні до 2%. Метою цього заходу є боротьба зі слабкістю економіки, що перешкоджає нормальному створенню робочих місць. Всі ці заходи вплинули на світові фондові біржі, які відреагували пожвавленням індексів в 2012-2013 рр. Дії державного регулятора США посприяли оздоровленню фінансово-економічної системи та привели до пожвавлення у бізнес-середовищі США (в 2012 р. ВВП США зріс на 2,8%, в 2013 р. - на 1,9%), але ці заходи тільки в деяких аспектах змогли стабілізувати міжнародні фінансові ринки [5].

Спекулятивний характер сучасного світового фондового ринку пов'язаний зі суттєвими «вливаннями» ліквідності на фондові ринки, які тільки збільшують спекуляції та заробіток крупних інвестиційних банків, ціна на сировину штучно в рази зростає без ринкового механізму попиту і пропозиції, перерозподіл в найбільш ефективні галузі не завжди відбувається ефективно, а політика Федеральної резервної системи США щодо підтримки іпотеки спрямовується на вузьку сферу діяльності, що системно не може вплинути на пожвавлення бізнес-процесів у країні, зменшення безробіття та покращення макрое - кономічних показників. На думку автора, більш корисним заходом було б вливання ліквідності в інноваційні заходи та проекти різних сфер діяльності, таким чином економіка США змогла б суттєво покращити свій стан і як локомотив світової економіки посприяти економічному зростанню у всьому світі. Інвестиції в інфраструктуру та іпотеку США мають набагато менший позитивний ефект, чим це було в 30-ті рр. XX ст., що обумовлено глобалізацією фінансових і міграційних потоків, іншими словами інфраструктурі проекти будуть реалізовувати наймані компанії та працівники з Китаю, Мексики, Індії; матеріали і сировина також буде йти з країн 3-го світу. Це обумовлено посиленням тенденцій щодо зменшення і оптимізації витрат, офшорингу, аутсорсингу та відкритістю глобальної економічної системи. Інвестиції в інновації навпаки спрямовані в більшості своїй на середній клас американців, що зможуть запропонувати нові більш конкурентоспроможні вироби і послуги світовому ринку з одного боку, а з іншого збільшити свої домашньогосподарські витрати. На наш погляд, створення і розширення нових товарних груп поверне і збільшить системний попит в економіку США, а враховуючи її масштаби, залучить й економіки інших регіонів (країни Азії та ЄС) до зростання.

Дослідження фінансово-інвестиційних процесів у світі показує, що розвинуті країни мають найбільші і найсучасніші фондові ринки, як за капіталізацією, так і за кількістю учасників, виділяються якістю інфраструктури і прозорістю державного регулювання. Такі процеси пов'язані з тим, що в економічно розвинених країнах світу фондовий ринок формувався сторіччями і покращувався разом з процесами реформування ринкової і соціальної системи в цих країнах, останнім часом ставши провідним елементом економічної системи розвинутих країн світу (рис. 1).

На рис. 1 показано учасників фондової біржі, які безпосередньо формують його і без яких не може функціонувати ринок цінних паперів (інфраструктурі учасники 1-го рівня) та інфраструктурі елементи, які опосередковано впливають на модель і підходи в діяльності цієї складної системи (інфраструктурі учасники 2-го рівня). Відзначимо, що 2-й рівень інфраструктури є не менш важливим і системоутворюючим в інвестиційно-фінансових відносинах на фондовій біржі. Як приклад, можна навести український ринок цінних паперів, коли формально інфраструктурі учасники 1-го рівня функціонують, але не сформованість і неготовність опосередкованих інфраструктурних учасників 2-го рівня не дають можливість повноцінно функціонувати вітчизняній фондовій біржі. В країнах ЄС і США інфраструктура, і 1-го, і 2-го рівня діє ефективно і виважено, а державні регулятори націлені на розвиток і підзвітність суспільству цієї інфраструктури.

Але все ж таки, є певні категорії учасників у міжнародному русі капіталу на які державні регулятори не впливають, або обмежено впливають. Це є: 1) транснаціональні корпорації і банки; 2) приватний капітал фізичних та юридичних осіб, що інвестується та реінвестується на міжнародних фінансових ринках; 3) державні фонди іноземних інвестицій; 4) хедж-фонди;

5) крупні міжнародні приватні інвестиційні та пенсійні фонди.

Випереджальний розвиток ринку цінних паперів у сучасній світовій економіці суттєво впливає на всі рушійні соціально-економічні процеси у міжнародному середовищі. Тому необхідно врахувати існуючі тенденції при формуванні глобальної структури світової економіки. Існуючий стан міжнародних фінансів не може бути контрольованим тільки національними державними регуляторами, у зв'язку з їх обмеженим впливом. На погляд автора, є доцільним створення наднаціонального органу контролю за діяльністю на фондових біржах світу з відповідним моніторинговим комітетом, який за узгодженими макроекономічними параметрами, надавав би консультації і поради, як мінімум; а, як максимум - здійснював би політику втручання з метою стабілізації фінансово-економічної ситуації в певному регіоні, надавав би інвестиційно-фінансову допомогу, вимагав би дотримання міжнародних стандартів і норм щодо функціонування сучасних фондових бірж та їх інфраструктури. Також цей орган міг би займатись системним зниженням ризиків на світових фондових біржах. Існуючий стан є не в повній мірі ефективний, експерти Міжнародного валютного фонду виконують таку роль обмежено і непродуктивно. Вони проводять консультації і наради, іноді дають для золотовалютних резервів певної країни пільгові боргові кредити, але якщо структура економіки сформована неефективно, фондовий ринок не відповідає міжнародним стандартам і функціонально не працює, в такому випадку отримані кредити можуть надати відстрочку дефолту країни, або регіону, але системно не допоможуть. Існуючий фінансово економічний стан в таких країнах, як Україна, Греція, Португалія, Іспанія підтверджує ці припущення [10; 11].

Крім того, національний егоїзм конкретної країни, або її представника в міжнародних організаціях в сучасних умовах суттєво обмежує ефективну дію наднаціональних утворень, призводить до упереджень та викривлень, подвійних стандартів. Тому це також треба враховувати при створенні наднаціонального світового органу контролю за фондовими біржами і макроекономічними показниками. Кількість макроекономічних показників необхідно суттєво збільшити по відношенню до «Маастріхських критеріїв», вони мають бути стандартизовані та взяті до виконання всіма країнами світу, що зацікавленні в сталому соціально - економічному розвитку (уніфікації та стандартизації потребує політика державних витрат, податкове законодавство, пенсійна реформа, інвестиційна політика, соціальні зобов'язання та пільги тощо). Її відмінність в кожній окремій країні впливає на стан конкурентоспроможності, а низькі стандарти та неефективне державне управління призводять до перманентних кризових явищ у фінансово-економічному та соціальному середовищі таких країн. Як наслідок, фондові біржі стають, в першу чергу, елементами нестабільності і хаосу, прискорюють вивід капіталу з «проблемної» країни, таким чином дестабілізуючи цілий регіон, зменшуючи ліквідність активів в рази, посилюючи непрогнозованість у світі.

Крім того, світовою проблемою є спотворення конкуренції із використанням сучасними бізнес-структурами офшорів, в наслідок чого відбувається «тінізація» капіталу, його дефіцит або надлишок у певних регіонах світу, що суттєво впливає в подальшому на макроекономічну стабільність і дисбаланси на фондового ринку. У зв'язку з цим на міжнародному рівні доцільно уніфікувати та прийняти нові правила гри для бізнесу, знизивши привабливість «офшоризації» у світі.

Для країн, в яких ринкові інститути тільки формуються, крім побудови за кращими світовими стандартами безпосередньо державного регулятора фондового ринку особливу значимість мають питання державної, фінансової і податкової дисципліни, а також контроль за рухом капіталу, що націлений на зниження корупції, мінімізацію в оподаткуванні та його вивезення в офшорні зони і світові фінансові центри. Таким чином у світі спостерігається тенденція, коли уряди різних країн світу ведуть між собою конкурентну боротьбу за залучення міжнародного фінансового капіталу (знижуючи податки, лібералізуючи умови для присутності іноземного капіталу, надаючи додаткові преференції і пільги спільним підприємствам та компаніям-нерезидентам тощо). На ринку цінних паперів це проявляється у вільному доступі іноземних інвесторів до торгів на фондовій біржі конкретної країни; до швидкого здійснення транзакцій у зручній вільноконвертованій валюті (в основному це долар США, або Євро); до формування конкурентоспроможних на міжнародному рівні емітентів акцій, облігацій та наявності низки індексних фондів. Крім цього, операції з цінними паперами або взагалі не обкладаються податками, або носять мінімально-обліковий характер.

Країни, що успішно лібералізують власний фінансовий ринок прозоро, системно, узгоджено з бізнес-середовищем та суспільством (Чехія, Польща, Угорщина, Туреччина, Російська Федерація, Бразилія, Сінгапур) - отримують суттєві іноземні інвестиції на власний ринок цінних паперів, активно розвивають економіку і оперативно реагують на кризові явища в світовій фінансово-економічній системі. Суттєвий відтік іноземного капіталу у вищезазначених країнах не призводить до «шоку» і «паралічу» фінансово-інвестиційних процесів за рахунок передбачених інструментів протидії, а саме за наявності: 1) розвинених вітчизняних державних і недержавних інвестиційних та пенсійних фондів, які використовують можливість «зайти по низьким цінам в дешеві акції» під час дії кризових явищ на фондових біржах; 2) ліквідного ринку валютних ф'ючерсів, що призводить до менших коливань падіння національної валюти під час кризи; 3) прозорої і швидкої системи рефінансування і підтримки центробанком учасників фінансового ринку; 4) дієвої політики центробанком щодо процентних ставок; 5) достатніх золотовалютних резервів країни; 6) збалансованості експортно-імпортних операцій в міжнародній торгівлі; 7) широкого спектру фінансових інструментів, що сприяють зростанню глибини національного фінансового ринку і можливостям перестрахувати фінансово-інвестиційну діяльність; 8) системи, що рахує резерви банків та фінансових компаній у вільноконвертованій валюті за міжнародними стандартами тощо [4; 17].

Відзначимо, що окремим і специфічним є державне регулювання і розвиток національної моделі ринку цінних паперів Китаю. Дана модель є унікальною в силу того, що Китай являє собою єдиний приклад існування великого по обсягам ринку цінних паперів у державі з багатоукладною ринково орієнтованою економікою при монополізації, що зберігається, у політичній сфері.

Особливості регулятивної системи фондового ринку Китаю, провели її побудову за зразком «американської моделі». Однак у Китаї, є чинник високого ступеня централізації державного управління. Система регулювання фондового ринку є більш суворою та виконує ряд функцій, відсутніх у практиці США, зокрема державне квотування обсягів емісій, дозвільний характер емісійних процедур, контроль діяльності саморегулювальних організацій і професійних учасників ринку, система поручительства для емітентів та контроль ціноутворення на первинному ринку цінних паперів. Такі заходи дозволяють здійснювати регулювання ключових параметрів ринку цінних паперів і вбудовувати його в загальнодержавний план економічного розвитку.

Структура власності на ринку акцій Китаю характеризується високою концентрацією пакетів акцій, що обумовлює борговий характер національного фінансового ринку. Завдання, хід і перспективи реформи акціонерних капіталів компаній спрямовані на усунення існуючого розподілу на ринкові й неринкові акції. У довгостроковій перспективі результатом реформи стане масштабна приватизація державних пакетів акцій та поступова лібералізація ринку цінних паперів з націленістю на розширення кількості учасників ринку, а також якісне і кількісне зростання емітентів [8].

На відміну від економічно розвинених країн світу, східноєвропейських країн, що динамічно розвиваються та Китаю - український фондовий ринок практично не реагує на світові та вітчизняні заходи щодо стимулювання економіки у зв'язку з тим, що не відповідає вимогам за якими працюють сучасні фондові біржі, має низьку ліквідність, обмежене коло емітентів та інвесторів, його створення є формальним, а не функціональним. Крім локальних операцій з державними цінними паперами за всіма іншими критеріями він не відповідає своєму призначенню. Елементи інфраструктури вітчизняного фондового ринку не розвинуті, законодавче забезпечення зарегульоване і не відповідає інтересам суспільства, професійним учасникам ринку, емітентам та інвесторам. Реформи у фінансово-економічній сфері в значній мірі проводяться хаотично і безсистемно, стратегічно виважений курс реформування фондового ринку України відсутній.

Такий стан справ обумовлений відсутністю належної уваги з боку Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, НКЦПФР, наукових установ до розробки й реалізації довгострокової стратегії розвитку фондового ринку України, що спрямована на підвищення його конкурентоспроможності та формування такої економічної моделі й плану дій, які б повноцінно, структурно і ефективно інтегрували б вітчизняну економіку через український ринок цінних паперів до світових фондових ринків.

Для успішного розвитку фондового ринку України, на думку автора, необхідно врахувати позитивний досвід інших країн в цій сфері діяльності, адаптувати його до українських особливостей та провести необхідні організаційні, правові, інфраструктурі та адміністративно-державні реформи.

Аналіз існуючих тенденцій на світових ринках капіталу показав, що переважно приватний капітал визначає на сучасному етапі ситуацію на світовому фінансовому ринку, а можливості національних урядів істотно звужуються. Спекулятивний характер сучасного світового фондового ринку пов'язаний з істотними «вливаннями» ліквідності на фондові ринки, які значною мірою збільшують спекуляції і заробіток великих інвестиційних банків, вартість сировини штучно в рази зростає без ринкового механізму попиту та пропозиції, перерозподіл в найбільш ефективні галузі не завжди відбувається ефективно. Автор, враховуючи успішний досвід різних країн світу, сформував ряд пропозицій щодо стабілізації міжнародної фінансової системи і обґрунтував ряд заходів з мінімізації негативного впливу на національні фінансові ринки. А саме, у статті представлені основні підходи та особливості, що стосуються державного регулювання для мінімізації впливу фінансових криз та дестабілізації національної фінансової системи. їх ефективність проявляється за рахунок поєднання і взаємодії: прозорого державного регулювання, розвинених інфраструктурних учасників ринку, наявності диференційованого національного капіталу та державних резервів.

Список використаних джерел

ринок міжнародний фінансовий державний

1. Авакян А.А. Консолидация фондовых бирж - современная тенденция глобализации мирового финансового рынка // ж-л «Journal of Economic Regulation / Вопросы регулирования экономики» том 1, №2. 2010. - Ростов-на-Дону. с. 73-79

2. Білорус О.Г., Гаврилюк О.В. Фінансова глобалізація: парадигмаль - ні зрушення й ризики // Фінанси України // Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України // Випуск №7 (212), К.: 2013, с. 7-17

3. Бураковський І.В., Плотніков О.В. Глобальна фінансова криза: уроки для світу та України. - Харків: Фоліо, 2009. - 299 с.

4. Вахненко Т.П. Зовнішні боргові зобов'язання у системі світових фінансово-економічних відносин. - К.: Фенікс, 2006. - 536 с.

5. ВВП США в IV квартале 2013 г. вырос на 3,2%, за год - на 1,9% // Информационное агентство РБК Украина // 30.01.2014 // [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://finance. rbc.ua/rus/vvp-ssha-v-iv-kvartale - 2013-g-vyros-na-3-2-za-god-na-1-9 - predvaritelnye-30012014181700

6. Миркин Я.М. Рынок ценных бумаг России: воздействие фундаментальных факторов, прогноз и политика развития. М.: Альпина Паблишер, 2002. - 624 с.

7. Мозговий О., Баторшина А. Світові ринки акцій: досвід для України // Ринок цінних паперів України. - 2004. - №11-12. - с. 47-54

8. Олійник О. Стан та розвиток фондового ринку Китаю в після кризовий період // Дослідження міжнародної економіки // Збірник наукових праць Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України // Випуск 1 (74). - 2013. - с. 156-166

9. Полюхович В.І. Господарсько-правовий механізм державного регулювання фондового ринку України // дис. д-ра юрид. наук: 12.00.04 // Національна академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва. - Київ. - 2012. - 450 с.

10. Редзюк Е.В. Тенденции развития финансово-инвестиционных отношений в мире // Journal of Economy and enterpreneurship // Журнал «Экономика и предпринимательство» // №8 (37) // М.: 2013, с. 24-30

11. Редзюк Є.В. Фондові біржі країн ЄС в умовах боргової кризи // Міжнародна науково-практична конференція відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України «Досвід країн ЄС та країн СНД у трансформаційних процесах фінансового ринку», м. Київ, 22 листопада 2012 р. - с. 48-51

12. Рубини Н., Мим С. Нуриэль Рубини: как я предсказал кризис. Экстренный курс подготовки к будущим потрясениям // Серия: Экономика. Мировые тенденции. - М.: Изд-во «Эксмо», 2011. - 384 с.

13. Рубцов Б.Б. Мировой фондовый рынок: объемы и динамика // Портфельный инвестор. - 2009. - М.: №2. - C. 114-117

14. Современные тенденции финансового посредничества на фондовом рынке // Электронный ресурс «webeconomy.ru» // раздел «Мировые финансы» // URL: http://www. webeconomy.ru/index.php? page=cat &cat=mcat&mcat=137&type=news& mm_menu= 58&newsid=1576

15. Сорос Дж. Эпоха ошибок. Мир на пороге глобального кризиса - М.: Изд-во «Юнайтед Пресс», 2010. - 208 с.

16. Стиглиц Дж. Доклад Стиглица. О реформе международной валютно-финансовой системы: уроки глобального кризиса. Доклад Комиссии финансовых экспертов ООН. - М.: Междунар. отношения. 2010. - 328 с.

17. Фінансова безпека держави в умовах глобалізації // Інформаційний портал «Студопедия» // [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://studopedia.net/8_65410_ finansova-bezpeka-derzhavi-v-umovah - globalizatsii.html

Размещено на Allbest.ru