Посилення регулювальних властивостей прямого оподаткування у сфері агропромислового виробництва

Так, для підприємств рослинництва податкове навантаження на 100 грн. прибутку становить 0,6 грн.; для підприємств тваринництва 1,5 грн.; для підприємств змішаного типу близько 3,0 грн.; для окремих видів діяльності (наприклад, вирощування квітів, вирощування овочів тощо) податкове навантаження є низьким і становить 0,0001-0,001 на 100 грн. прибутку. Відповідно, використання ФСП без урахування напряму спеціалізації сільгосппідприємств, поряд із відсутністю належних обмежень щодо його застосування, нівелює регулювальні властивості прямих податків.

За результатами порівняльного аналізу рівня податкового навантаження на платників податків за умови використання ними альтернативних систем прямого оподаткування (загальної системи та двох спеціальних податкових режимів) з'ясовано, що найменший рівень податкового навантаження досягається при використанні ФСП, що дає змогу сільськогосподарським підприємствам акумулювати значні суми у вигляді несплачених податків, державний контроль за подальшим використанням яких не здійснюється. Так, порівняно з податковим зобов'язанням на загальній системі (за умови сплати податку на прибуток та земельного податку) підприємства, що є платниками ФСП, акумулюють від 85% до 99% податкових платежів. Зважаючи, що сучасний агробізнес є прибутковим, потенційні бюджетні надходження від сільського господарства втрачено. Відповідно ФСП є «податковою схованкою», оскільки його сплата не потребує ведення повноцінного податкового обліку, він не забезпечує дотримання принципу вертикальної рівності, у його механізмі відсутній ефект автоматичної стабілізації [11, с. 653].

За підрахунками Міндоходів, у 2012 р. пільгами скористалося 16 тис. сільськогосподарських підприємств, більшість із яких отримували державні субсидії та використовували спецрежими з метою оптимізації податкового навантаження. Останнім часом надходження від ФСП є незначними (у 2011 р. надходження до бюджету від ФСП становили 121,9 млн. грн., а у 2012 р. 131 млн. грн.) і не відповідають сучасному рівню прибутковості сільськогосподарського виробництва [12].

На державному рівні неодноразово порушувалося питання щодо необхідності вдосконалення механізму прямого оподаткування в сільському господарстві. Так, Міндоходів вбачає напрямом удосконалення податкового механізму диференціацію ФСП за видами діяльності рослинництво, птахівництво та тваринництво, проте методику визначення бази оподаткування для кожного з видів діяльності й досі не опрацьовано (за попередньою інформацією, базою оподаткування для птахівництва та тваринництва планується визначити дохід від реалізації продукції).

Іншої позиції дотримуються Міністерство аграрної політики та продовольства України, представники профільних асоціацій і парламенту, внаслідок чого на розгляд було внесено законопроект № 2959, у якому пропонується «...до 1 січня 2018 року заборонити внесення змін до Податкового кодексу України, які обмежують права та пільги сільськогосподарських товаровиробників та підприємств, які вони мають у рамках спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, лісового господарства та рибальства, а також фіксованого сільськогосподарського податку.» [13], що, на думку авторів законопроекту, дасть змогу зберегти рентабельність сільського господарства, підвищити рівень довіри іноземних інвесторів, збільшити інвестиції в АПК.

Після обговорення зазначених пропозицій у наукових і урядових колах було прийнято рішення уточнити лише базу нарахування ФСП, а саме базою ФСП визначено «...нормативну грошову оцінку одного гектара сільськогосподарських угідь з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до розділу ХІІІ цього Кодексу» [14].

На нашу думку, зазначені кроки дадуть змогу частково вирішити фіскальні завдання збільшити податкові надходження до бюджету, проте досягнення основної мети створення рівних конкурентних умов потребує кардинального реформування системи прямого оподаткування.

За результатами узагальнення зарубіжної практики оподаткування сільськогосподарських товаровиробників встановлено, що механізм прямого оподаткування є одним із основних важелів державного фінансового регулювання розвитку аграрного сектору, що проявляється у:

— диференціації механізму оподаткування залежно від особливостей діяльності суб'єктів господарювання (обсягу доходу, напряму спеціалізації, площі сільськогосподарських угідь, кількості працюючих тощо);

— формуванні пільгових засад оподаткування доходів від сільськогосподарської діяльності (для юридичних осіб встановлення неоподатковуваного мінімуму прибутку, сплата податку з усереднених за ряд років результатів діяльності, зменшення нарахованого податку на прибуток на суму сплаченого земельного (майнового) податку, звільнення новостворених сільгосппідприємств від оподаткування прибутку в перші роки господарювання, застосування спеціальних податкових режимів тощо; для фізичних осіб встановлення пониженої ставки податку, неоподатковуваного мінімуму доходів або площ сільгоспугідь, що обробляються власником, надання права на здійснення спеціальних податкових вирахувань з оподатковуваного доходу, застосування особливого порядку ведення податкового обліку та формування звітності).

Ураховуючи пріоритетність галузі сільського господарства та її роль у підтриманні продовольчої безпеки держави, основною метою реформування механізму прямого оподаткування є забезпечення однорідності податкового простору для всіх форм господарювання.

Відповідно, вважаємо за необхідне використати окремі елементи зарубіжного досвіду податкового регулювання сільськогосподарської діяльності у вітчизняній податковій практиці; зокрема, виділити із загального кола суб'єктів господарювання певні (однорідні) категорії платників податків, згруповані за встановленими критеріями, та визначити для кожної з них відповідний порядок оподаткування їхніх доходів, який максимальною мірою врівноважував би інтереси держави та цієї категорії платників.

Такий підхід до формування податкового механізму в сільському господарстві передбачає перехід окремих типів сільгосппідприємств на загальну систему оподаткування, зокрема:

— підприємств, результативність діяльності яких не кореспондує з якісними характеристиками сільгоспугідь, а земельні ділянки є лише просторовим базисом для розміщення виробництва;

— підприємств, що здійснюють виробництво високорентабельних видів сільськогосподарських культур (квітів, декоративних рослин, грибів тощо);

— підприємств, що входять до складу фінансово-промислових груп і використовуються в схемах податкового планування.

Унаслідок реалізації запропонованих заходів податкові умови господарювання для різних категорій товаровиробників суттєво вирівняються, про що свідчать результати проведеної накладки податкових норм (рис. 1) на результати господарювання суб'єктів аграрного бізнесу. Для інших підприємств, що не відповідають зазначеним критеріям, доцільно передбачити спеціальні податкові режими, а саме: сільськогосподарський податок і єдиний податок. При цьому для сільськогосподарського податку повинні бути встановлені об'єктивні обмеження сфери його застосування, уточнений порядок визначення податкової бази та розмір податкових ставок; єдиний податок потребує адаптації до умов сільськогосподарського виробництва, зокрема врахування при формуванні податкового механізму уповільненого обороту капіталу, рівня рентабельності окремих видів сільськогосподарської діяльності, сезонності виробництва.

Реалізація наданих пропозицій сприятиме зменшенню варіативності показників податкового навантаження на підприємства різних організаційно-правових форм і напрямів спеціалізації з нинішніх сотень-тисяч разів до діапазону 0,5-- 3% доходу та 5--20% відносно прибутку (максимальні коливання 5--6 разів), що забезпечить вирівнювання конкурентних умов для різних форм господарювання та раціональне використання наявного податкового потенціалу суб'єктів агропромислового виробництва.

Рис. 1

Сталий розвиток сільського господарства на сучасному етапі потребує наявності ефективного податкового механізму, який забезпечував би рівномірний розвиток усіх форм господарювання. Податкові пільги та преференції, передбачені для товаровиробників галузі, не повинні порушувати галузеву рівновагу та суперечити задекларованим принципам ефективного оподаткування. Реформування механізму прямого оподаткування повинно відбуватись у напрямі зміни методичного підходу до формування механізму оподаткування доходів суб'єктів господарювання у сфері агропромислового виробництва, що забезпечить вирівнювання податкового середовища функціонування різних категорій сільськогосподарських товаровиробників.

Література

1. Березовська Л.О. Сучасний стан та напрями удосконалення спеціального режиму прямого оподаткування в аграрному секторі економіки України [Електронний ресурс] / Л.О. Березовська // Науковий вісник НУБ і ПУ 2010. Вип. 154, ч. 3. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnau/2010_154_3/10blo.pdf

2. Дем'яненко М.Я. Вплив фінансових факторів на формування дохідності аграрних формувань / М.Я. Дем'яненко // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Вип. 85. Харків: ХНТУСГ, 2009. С. 23-31.

3. Калінеску Т.В. Оптимістичне оподаткування / Т.В. Калінеску // Часопис економічних реформ. № 2. 2011. С. 41-46.

4. Кармазін Т.І. Фіксований сільськогосподарський податок як один з інструментів стимулювання сільськогосподарського виробництва [Електронний ресурс] / Т.І. Кармазін, Л.В. Голишевська // Економіка аграрного сектора. 2011. № 4. Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchtei/2011_4/NV-2011-V4_27.pdf

5. Непочатенко О.О. Вдосконалення податкового регулювання діяльності рослинницьких домогосподарств [Електронний ресурс] / О.О. Непочатенко, О.Я. Ярошевич // Інноваційна економіка. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek /2011_1/231.pdf

6. Прокопенко Н.С. Податкові механізми регулювання економіки аграрного сектору України: автореф. дис. ... докт. екон. наук: спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / Н.С. Прокопенко. К., 2010. 43 с.

7. Прокопчук О.Т. Податкові пільги як фактор забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва / О.Т Прокопчук // Інноваційна економіка: Всеукраїнський науково-виробничий журнал. 2011. № 5 [24]. С. 274-277.

8. Синчак В.П. Система оподаткування у сільському господарстві України: теорія, методологія та практика: автореф. дис. докт. екон. наук: спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / В.П. Синчак. К., 2009. 39 с.

9. Саблук П.Т. Основні напрями удосконалення державної аграрної політики в Україні / П.Т. Саблук, Ю.Я. Лузан // Економіка АПК. 2011. № 5. С. 3-16.

10. Державна служба статистики України. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

11. Сарана С.В. Фіксований сільськогосподарський податок як спеціальний податковий режим [Електронний ресурс] / С.В. Сарана // Форум права. 2011. № 4. С. 651-656. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-4/11ccvcpe.pdf

12. Які податкові пільги залишать аграріям? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://unt.org.ua/yak-podatkov-p-lgi-zalishat-agrar-yam

13. Проект закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо заборони обмеження прав та зменшення податкових пільг сільськогосподарських товаровиробників і сільськогосподарських підприємств)» № 2959 від 8 травня 2013 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc 4_1?pf3511=46866

14. Проект закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реформування фіксованого сільськогосподарського податку, розширення кола податкових агентів екологічного податку, визначення платниками збору за спеціальне використання води первинних водокористувачів та визначення деяких елементів збору у вигляді цільової надбавки до ціни за природний газ» від 13 вересня 2013 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.dkrp.gov.ua/acts/892.htm

Размещено на Allbest.ru