Європейський фінансовий простір у контексті монетизації

Утім, є певні загальні моменти, що характеризують країни з однакових монетизаційних груп. У цьому контексті ми спробували оцінити комплементарний зв'язок між фінансовим та реальним секторами в економічних системах, охарактеризувавши при цьому, як емітована центральним банком ліквідність слугує цілям розвитку реальних економічних процесів з використанням таких показників:

1. Динаміка монетизації, капіталізації в ВВП, кредитів приватному сектору у ВВП.

2. Кореляція між показниками монетизації та кредитів приватному сектору в ВВП, монети- зації та капіталізації у ВВП.

3. Кореляція між рівнем монетизації економіки та показником валового нагромадження капіталу у ВВП.

Нідерланди

(країна з високим рівнем монетизації)

1. У фінансовому розвитку Нідерландів (рис. 4) можна виділити такі фази:

- 60-ті-1987 р. - роки помірного поступового зростання показників монетизації та кредитів приватному сектору, коли останні не перевищували рівня монетизації;

- 1988-1999 рр. - період активного зростання капіталізації та перевищення кредитування приватного сектора в ВВП рівня монетизації;

- 2000-2012 рр. - роки розвитку коливальних тенденцій на ринку акцій, коли капіталізація досягає свого максимуму, після чого спостерігаються різноспрямовані тренди, монетизація та кредитування рухаються в бік зростання до 2008 року, після чого настає певний розрив у зв'язку із кризовими процесами - монетизація зростає, кредитування падає.

2. Розрахунки показують, що за період 19882012 р. спостерігається низька кореляція між показниками монетизації та капіталізації у ВВП (коефіцієнт кореляції 0,127), в той час як за той же період кореляція між монетизацією та рівнем кредитування приватного сектора у ВВП значно вища (коефіцієнт кореляції 0,98), що показує більш низький рівень впливу грошово-кредитної політики на фондовий простір, ніж на банківський.

3. Нідерланди цікаві тим, що показник валового нагромадження капіталу у ВВП в цій країні зменшився за період 70-ті - 2000-ні менше, ніж у інших розвинутих європейських країн, що свідчить про досить усталену структуру економіки: з 28 до 20%, причому в 90-ті та 2000-ні роки показник коливався навколо середніх значень аж до самої кризи, коли валове нагромадження впало до 17%. (рис. 4).

4. Оцінка комплементарного зв'язку між фінансовим та реальним секторами економіки, здійснена на основі розрахунку коефіцієнту кореляції між показниками монетизації (М2/ВВП) та валового нагромадження капіталу в ВВП (ВНК/ВВП), показує обернений зв'язок між показниками за період 1960-2012 (коефіцієнт кореляції -0,67), причому на етапі 60-ті - 1997 р. (коли показник монетизації не перевищував 100% ВВП) кореляція не значна - -0,40, на етапі, коли М2 перевищила ВВП, кореляція значно сильніша -0,85.

Для аналізу ми використали також дані Швейцарії як країни високого рівня фінансового розвитку, яка не є країною-учасницею ЄС, втім демонструє цікавий приклад сполучення високого рівня фінансово-інституційного розвитку та досить помірних у цьому контексті показників монетизації, що не перевищують показників Австрії - 175%, Німеччини - 173, Іспанії - 193, Португалії - 198, Нідерландів - 238%, які не несуть на собі навантаження світового фінансово-банківського центру.

Швейцарія

(країна високого фінансового розвитку і помірних у цьому контексті показників монетизації)

1. У контексті співвідношення монетизації, кредитів приватному сектору та капіталізації в фінансовому розвитку Швейцарії виділяються такі фази (рис. 5):

- 60-ті роки - 1981 р. - фаза поступового відносно усталеного фінансового розвитку, коли наявні обсяги грошової маси М2 не перевищували ВВП (монетизація була менше 100%);

- 1982-1993 р. - період, коли зростає мо- нетизація, рівень кредитування перевищує монетизацію, а рівень капіталізації поступово досягає та перевищує ВВП;

- 1994-1996 рр. - роки активного зростання капіталізації, яка водночас не перевищувала кредитування приватного сектора;

- 1997-2010 рр. - найбільш динамічний етап розвитку фінансового простору, на якому відбувався перерозподіл фінансових ресурсів у бік фондової складової;

- 2011-2012 рр. - роки, коли показник кредитування приватного сектора у ВВП знов перевищив показник капіталізації у ВВП.

2. Розрахунки показують, що за період 1988-2012 р. спостерігається низька кореляція між показниками монетизації та капіталізації у ВВП (коефіцієнт кореляції 0,48), в той час як за той же період кореляція між монетизаці- єю та рівнем кредитування приватного сектора у ВВП значно вища (коефіцієнт кореляції 0,74), що показує більш низький рівень впливу грошово-кредитної політики на фондовий простір, ніж на банківський.

3. Після 2000 року показник валового нагромадження капіталу у ВВП приблизно стабільний і коливається на рівні 20-23%, втім за весь період спостережень тривало його поступове зменшення (він упав з 36,3% у 1965 р.) (рис. 6).

4. Оцінка комплементарного зв'язку між фінансовим та реальним секторами на основі розрахунку коефіцієнту кореляції між показниками монетизації (М2/ВВП) та валового нагромадження капіталу в ВВП (ВНК/ВВП), показує низьку кореляцію (0,115) до 1981 року (коли наявні обсяги грошової маси М2 не перевищували ВВП) і високий обернений зв'язок між показниками за період 1982-2012 (коефіцієнт кореляції -0,72).

Фінляндія

(країна середнього рівня монетизації)

1. Співвідношення монетизації, кредитів приватному сектору та капіталізації є базою для виділення у фінансовому розвитку Фінляндії таких фаз (рис.7):

- 60-ті роки - 1972 р. - фаза поступового відносно усталеного фінансового розвитку, коли наявні обсяги грошової маси М2 не перевищували ВВП (монетизація була менше 100%), а показники кредитування приватного сектора банками в ВВП не перевищували показників монетизації;

- 1973 р. - 1997 рр. - період, коли коливальні, переважно збільшувальні тренди руху монетизації супроводжувалися збільшенням кредитування приватного сектора, причому показник кредитування у ВВП перевищував показник М2 у ВВП, водночас обсяги грошової маси, обсяги виданих кредитів, рівень капіталізації не перевищували ВВП;

- 1998 - 2000 рр. - роки активного зростання капіталізації, яка в цей період

- % ВВП, 268 % ВВП, 241 % ВВП відповідно; водночас показники М2 та кредитування лишаються досить помірними і не перевищують ВВП;

- 2001-2008 рр. - етап розвитку фінансового простору, на якому відбувалося поступове зростання монетизації і досягнення М2 100% ВВП, водночас показники капіталізації поступово зменшуються з 152% ВВП до 56% ВВП, а показники кредитування зростають з 55% до 85% ВВП;

- 2009-2012 рр. - роки, коли відбувається зростання монетизації і практично паритетне зростання всіх фінансових секторів.

2. Розрахунки показують, що за період 19882012 р. спостерігається низька кореляція між показниками монетизації та капіталізації в ВВП (коефіцієнт кореляції 0,09), в той час як за той же період кореляція між монетизацією та рівнем кредитування приватного сектора у ВВП значно вища (коефіцієнт кореляції

0, 60), що показує більш низький рівень впливу грошово-кредитної політики на фондовий простір, ніж на банківський.

3. Для Фінляндії характерні досить помірні показники валового нагромадження капіталу, які свого максимуму досягли в 1974 році - 35,72% ВВП, до 1993 року спостерігалися певні коливальні, загалом зменшувальні тенденції (16,31% ВВП в 1993 р.), протягом 2000-х років показники коливаються в межах 19-22% ВВП, в 2012 році - 19,79%. (рис.12).

4. Оцінка комплементарного зв'язку між фінансовим та реальним секторами а на основі розрахунку коефіцієнту кореляції між показниками монетизації (М2/ВВП) та валового нагромадження капіталу в ВВП (ВНК/ВВП), показує обернену кореляцію (-0,61) до 2007 року (коли наявні обсяги грошової маси М 2 не перевищували ВВП) і нижчу кореляцію між показниками після 2008 року, коли показник М2 перевищив ВВП (коефіцієнт кореляції -0,44), при цьому протягом всього періоду спостережень за 1963-2012 проявляється обернений зв'язок між показниками (коефіцієнт кореляції -0,6).

Швеція

(країна невисокого рівня монетизації)

1. У фінансовому розвитку Швеції є певна особливість, що характеризує цю високороз- винену конкурентоспроможну країну, - невисокий, порівняно з іншими високорозвинени- ми європейськими країнами, рівень монетиза- ції, за весь період досліджень грошова маса М2 ніколи не перевищувала ВВП країни, свої максимальних значень 99,79% вона досягла в 2009 році, після чого тривають коливальні тенденції, і в 2012 році її показник становив 85,23% ВВП.

При цьому у фінансовому розвитку чітко виділяються такі фази:

• 60-ті роки - 1987 рр. - період, коли на тлі коливальних тенденцій монетизації, що була на рівні 47-56 % ВВП, показник кредитування банками приватного сектора у ВВП не перевищував її рівня;

• 1988 - 1992 рр. - кредити перевищують монетизацію, при цьому капіталізація перебуває на низхідній стадії;

• 1993 - 2000 - період активного зростання капіталізації на тлі падіння кредитування у ВВП;

• 2000-2012 - зростання кредитування на тлі різких коливань капіталізації.

2. Розрахунки показують, що за період 1988-2012 р. спостерігається невисока кореляція між показниками монетизації та капіталізації в ВВП (коефіцієнт кореляції 0,35), в той час як за той же період кореляція між монетизацією та рівнем кредитування приватного сектора в ВВП значно вища (коефіцієнт кореляції 0,96), що показує більш низький рівень впливу грошово-кредитної політики на фондовий простір, ніж на банківський.

3. Для Швеції, як і для Фінляндії, характерні досить помірні показники валового нагромадження капіталу, які свого максимуму дося- гли в 1965 році - 28,21 % ВВП, після чого спостерігалися певні коливальні, загалом зменшувальні тенденції, протягом 2000-х років показники коливаються в межах 1620% ВВП, в 2012 році - 18,86 %. (рис.14).

4. Оцінка комплементарного зв'язку між фінансовим та реальним секторами економіки, здійснена на основі розрахунку коефіцієнту кореляції між показниками монетизації (М2/ВВП) та валового нагромадження капіталу у ВВП (ВНК/ВВП) показує низьку обернену кореляцію (-0,12) протягом усього періоду спостережень за 1963-2012.

Аналіз монетарних процесів у європейському фінансово-економічному просторі, зроблений на основі виділення монетизаційних груп країн та послідуючої характеристики фінансового розвитку країн-патернів, дозволяє зробити такі висновки:

1. Європейський фінансово-інституцій- ний простір пройшов етап активної монетиза- ції в фінансово-кредитних цілях в кінці 80-х - 90-ті роки, коли в більшості країн показник М2/ВВП перевищив 100%. Втім серед країн ЄС, що стояли в авангарді інтеграційних процесів, є країни, які при високому рівні економічного розвитку зберігають досить помірні показники монетизації (Швеція, Данія).

2. В контексті монетизації європейський простір є достатньо сегментованим, адже є країни з надто високим рівнем монетизації (Люксембург та Нідерланди), і є країни, чиї показники монетизації не перевищують 50%. Втім, це не заважає їм досягати усталеного розвитку та стабільних темпів економічного зростання (Польща).

3. Важливим моментом є також відсутність тенденції до вирівнювання монетизації в єдиному монетарному просторі Єврозони по мірі його розширення, що свідчить про домінантний вплив ендогенних факторів розвитку на грошово-кредитний простір країн.

4. У період активного розгортання кризових тенденцій монетарне середовище різних країн поводило себе по-різному: для з них 2009 рік став роком максимальної моне- тизації (коли центральні банки активно підтримували фінансово-економічне середовище вливаннями ліквідності), втім для таких країн, як Фінляндія та Італія збільшення монети- зації було продовженням загального тренду, який розвивався в країнах з 2004 року. Кіпр відреагував на кризу збільшенням монетизації в 2010 році, Франція та Португалія - в 2011, Мальта - в 2012 році. Втім, досвід Кіпру доводить, що навіть високі та зростаючі в період кризи обсяги грошового маси М2 не допомагають стабілізувати економічну ситуацію в країні в умовах загально інституційної та боргової дестабілізації.

5. У монетарному розвитку більшості європейських країн активне зростання фондової складової практично завжди сполучалося із активним розвитком кредитних процесів (коли показник кредитів приватному сектору в ВВП перевищував М2 в ВВП), утім динаміка зростання, як і кризова динаміка, у фондової складової значно сильніша. В найбільш конкурентоспроможних країнах - Швеції та Фінляндії рівень кредитування приватного сектора в ВВП стабільно зростає з 2000 року (навіть у період активного розгортання кризових процесів).

6. Для країн високого рівня монетизації в довгостроковому періоді характерний обернений зв'язок між показниками монетизації та валового нагромадження в ВВП, коефіцієнт кореляції: Нідерланди --0,85, Швейцарія - -0,72. Це означає, що у міру зростання грошової маси в обороті на тлі зменшення капітальних витрат емітована центральними банками ліквідність менше слугує реальним економічним процесам, а більше - фінансовим цілям. Для країн, чий рівень монетиза- ції дещо вищий за 100% ВВП, коефіцієнт кореляції перебуває на рівні -0,6 (Фінляндія), для країн невисокої монетизації - менше 100 % (Швеція), - кореляція вкрай низька (-0,12). Отже, в контексті розвитку процесів фінансизації, європейський простір є також сегментованим, адже країни високого рівня монетизації є країнами активного розвитку фінансизаційних тенденцій, у той час як країни з рівнем монетизації до 100% ВВП більш орієнтовані на розвиток реальних економічних процесів.

Размещено на Allbest.ru