Особливості дивідендної політики підприємств України

Key words: dividends, dividend policy, dividend payments, regulatory-legal acts, joint-stock company, the distribution of profits.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗ ВАЖЛИВИМИ НАУКОВИМИ ЧИ ПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИ

Важливу роль у забезпеченні рентабельної діяльності акціонерних товариств грають дивіденди, оскільки роблять суспільства досить привабливими для потенційних інвесторів, стимулюючи їх до вкладення тимчасово вільних коштів в їх акції. На основі цього формується уявлення про конкурентоспроможність підприємства, його статус, потенційні можливості, стратегію, розвитку. Залежність між прибутковістю акцій і рентабельністю акціонерного капіталу зрозуміла і вимагає розробки стратегії, здатної залучити потенційних покупців акцій, тобто інвесторів. Відповідно прибутковість акцій забезпечує як можливість накопичення капіталу, отримання інвестицій, так і розвиток акціонерного товариства, можливе за умови оптимального поєднання капіталізованого прибутку і прибутку, що йде на виплату дивідендів. Важлива роль при цьому відводиться розробці та впровадженню механізму реалізації дивідендної політики, що суттєво може вплинути на зацікавленість суспільством з боку потенційних інвесторів.

У процесі глобалізації формуються нові відносини як між державами, так і суб'єктами господарювання, які набувають рис адекватної цілісної економічної системи. Саме глобалізація стала потужним поштовхом для появи нових форм виробничої, фінансової та іншої діяльності як на національному, так і на міжнародному рівнях. Ринкова трансформація в Україні призвела до появи підприємств різних організаційно-правових форм господарювання. Зміст і динаміка цих перетворень, що відбулися в Україні, пояснюється процесом приватизації. На сьогоднішній день в Україні переважає колективна форма власності, і вона збільшується за рахунок реформування державної та комунальної власності. У зв'язку з політичними відносинами нашої країни і застарілими нормативно-правовими актами більшість підприємств загальнодержавної форми власності своє реформування пройшли з правовими порушеннями, але всі вони мають колективну форми власності.

Але мотивація колективної форми власності, а саме: акціонерних товариств пов'язана з можливістю акціонерів отримати дохід у формі дивідендів і різниці при купівлі або продажу акцій. Реалізація цих двох факторів можлива за умови ефективної дивідендної політики.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ, В ЯКИХ ЗАПОЧАТКОВАНО РОЗВ'ЯЗАННЯ ДАНОЇ ПРОБЛЕМИ І НА ЯКІ СПИРАЄТЬСЯ АВТОР, ВИДІЛЕННЯ НЕ ВИРІШЕНИХ РАНІШЕ ЧАСТИН ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ, КОТРИМ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ОЗНАЧЕНА СТАТТЯ

Розгляду питань дивідендної політики присвячено ряд робіт і публікацій вітчизняних вчених та сучасних дослідників, зокрема Іванов А. [8, с. 85 -- 91], Мойсеєнко І.П. [9, с. 17 -- 56], Попов О.Є. [10, с. 165--190], Салига С.Я. [11, с. 202--226], Шохин Е.И. [12, с. 164--195] та інші. На сучасному етапі для акціонерів і держави це питання є актуальним, так як зі зміною надходження і відсотком дивідендів змінюється прибуток акціонерів (ставка дивіденду) і надходження до бюджету нашої країни. Тому це питання потребує більш досконалого обгрунтування і дослідження.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ (ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ)

Метою дослідження є розгляд дивідендної політики підприємств України, аналіз відмінностей між законодавчими та нормативними актами з даного питання, а також обгрунтування пропозицій щодо їх усунення.

Завдання дослідження:

1. Розглянути питання правового регулювання виплати дивідендів.

2. Проаналізовано відмінності між законодавчими та нормативними актами.

3. Сформувати шляхи вирішення проблем порядку нарахування та виплати дивідендів в акціонерних товариствах.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ З ПОВНИМ ОБГРУНТУВАННЯМ ОТРИМАНИХ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Початковим етапом формування дивідендної політики є вибір визначальних цілей формування дивідендної політики та визначення загального тимчасового періоду розробки дивідендної політики. Цілями побудови дивідендної політики можуть виступати: задоволення інтересів акціонерів, які зацікавлені в отриманні доходу на інвестовані кошти у формі дивідендів, підняття престижу акцій акціонерного товариства та ін. Відносно періоду формування, то аналіз джерел економічної літератури свідчить, що середній термін формування дивідендної політики зазвичай становить три роки. На використання чистого прибутку впливають багато факторів, тому реалізація ефективної дивідендної політики передбачає їх всебічний аналіз і оцінку. Всю сукупність факторів, що впливають на вибір методу дивідендної політики, за Є. Брігхема, можна об'єднати в чотири великі групи [6, с. 45 -- 67]: обмеження дивідендних виплат (законодавчі, податкові, брак готівки у фірми тощо), інвестиційні можливості фірми; доступність і вартість альтернативних джерел капіталу, вплив дивідендної політики на необхідну норму прибутку на просту акцію.

При формуванні дивідендної політики, як показує досвід розвинених країн світу, доцільно керуватися такими принципами:

1. Зв'язок дивідендної політики із загальною стратегією розвитку акціонерного товариства.

2. Прогнозованість -- формування дивідендної політики на перспективу. Це робить дії акціонерного товариства передбачуваними, підвищує можливість використання довгострокового планування, забезпечує довіру акціонерів, партнерів, кредиторів та інвесторів.

3. Стабільність -- базові основи дивідендної політики повинні мати довгостроковий характер. Дотримання цього принципу особливо важливо в умовах "розпорошення акціонерного капіталу", оскільки дозволяє дрібним акціонерам приймати обгрунтовані інвестиційні рішення.

4. Пріоритетність врахування інтересів власниківакціонерів. Прибуток, який формується акціонерним товариством і залишається в його розпорядженні після сплати податків, належить його власникам, тому в процесі його розподілу пріоритетність напрямів його використання повинні визначати вони.

5. Інформаційна відкритість, яка передбачає інформованість про вибір типу дивідендної політики та обгрунтованість розміру виплачуваних дивідендів всім акціонерам. При необхідності зміни основних пропорцій розподілу чистого прибутку у зв'язку з коригуванням стратегії розвитку акціонерного товариства або з інших причин всіх акціонерів повинні заздалегідь повідомити про це.

6. Контрольованість, що передбачає оцінку ефективності дивідендної політики та коригування її в разі потреби. З урахуванням розглянутих принципів, свою дивідендну політику акціонерного товариства формують за такими етапами (рис. 1).

1. нечіткість визначення початку строку виплати дивідендів у законі про господарства, у якому лише вказується, що "право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів", тобто мається на увазі перший день встановленого у статуті та затвердженого загальними зборами терміну виплати дивідендів і швидше за все це перший день касових виплат;

2. строк між датою прийняття рішення про виплату дивідендів та датою складання відомості про їх нарахування необмежений, відповідно у разі нового випуску акцій між цими датами відбувається внесення змін до реєстру акціонерів, на основі якого вже складається відомість на нарахування дивідендів, причому сюди включають як "старих", так і "нових" акціонерів, однозначно порушує права перше, тому розмір нарахованої їм дивідендів зменшується;

3. строк між датою складання відомості до дати початку проведення касових виплат також може бути необмежений. У разі придбання в цей час акцій новому їх власнику буде важко довести свої права на дивіденди, оскільки зміни, які відбулися в реєстрі, зовсім невідомі касиру, а нормативними актами не передбачається процедура внесення змін до касової відомості з наведеним вище підставою. Тому після передачі відомості в касу видачі коштів може бути здійснена тільки особі, яка внесена у відомості, або на підставі доручення іншій особі і більше нікому.

Окремі нормативно-правові акти розглядають ці питання по-різному (табл. 1).

Але можна відзначити, що більшість з них дотримуються єдиної думки щодо визначення дати складення переліку осіб (відомості), які мають право на отримання дивідендів, як основної дати, з якої встановлюється право акціонерів на отримання дивідендів. Причому випадок відчуження акціонерами акцій після складання відомості не вважається підставою для втрати ним своїх прав на дивіденди. Крім того, при нарахуванні та виплаті дивідендів можуть виникати й інші проблеми, до яких належать відсутність чіткого визначення терміну виплати, відповідно встановленої дати виплати дивідендів, розміру, порядку виплати дивідендів, шляхи повідомлення акціонерів, які мають право на отримання дивідендів, веде до прямого порушення прав акціонерів.

Для усунення цих і інших проблем, Кабінетом Міністрів України спільно з Національною комісій з цінних паперів та фондового ринку був розроблен Закон України "Про акціонерні товариства", в якому повніше врегульовано порядок реалізації прав акціонерів на дивіденди та механізм їх виплати [1]. Зокрема порядок прийняття рішення про виплату дивідендів загальними зборами, терміни виплати дивідендів (не пізніше шести місяців після закінчення звітного року), форми виплати дивідендів, встановлення обмежень на виплату дивідендів (для запобігання прийняття загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів всупереч інтересам суспільства і його кредиторам) та інше.

Однак, враховуючи те, що поки цей закон не прийнятий, можна запропонувати акціонерним товариствам для уникнення вищевказаних проблем чітко і точно встановлювати в протоколі загальних зборів акціонерів наступне:

— суму, що спрямовується на виплату дивідендів;

— дату складання відомості нарахування дивідендів та обгрунтування цієї дати;

— порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;

— дату початку виплати дивідендів;

— спосіб виплати та адресу пункту виплати (каса акціонерного товариства, банк і т.д.);

— місцезнаходження реєстратора для уточнення реквізитів акціонерів.

ВИСНОВКИ З ДАНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ДАНОМУ НАПРЯМІ