Податок на додану вартість в контексті удосконалення податкової системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет водного господарства та природокористування

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В КОНТЕКСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Василенко Ж. А., ст. викладач,

Ільїна О. П., ст. 5 курсу ФЕіП

Анотація

Розглянуто головні недоліки законодавства України щодо ПДВ. Визначено їхній вплив на функціонування цього податку, сформульовано основні напрями його вдосконалення.

Annotation

The author considers the main drawbacks in Ukraine's legislation conserning VAT, defines their impact on the functioning of this fax and formulates the quidelines for its improvement.

Виклад основного матеріалу

Однією з головних умов реформування ринкового середовища, підтримання фінансової стабільності й інтеграції у світове співтовариство є розроблення науково обґрунтованої концепції оподаткування, тому головним завданням ринкової економіки в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б належним чином регулювала економічні процеси в державі.

На жаль, останнім десятиріччям в Україні простежується тенденція змін в системі оподаткування не завжди економічно обґрунтованих, без відповідного прогнозування їхнього впливу на марко- і мікроекономічні показники, не завжди вони відбувалися у комплексі з іншими фінансовими нововведеннями.

Тому сьогодні, на етапі кардинальних перетворень податкової системи України, а саме прийняття Податкового Кодексу, важливо проаналізувати становлення та розвиток податку на додану вартість в нашій державі.

Жоден з податків, що стягуються в Україні, не викликає стільки дискусій, як податок на додану вартість (ПДВ). Пристрасті навколо нього вирують вже не один рік: з одного боку, не раз порушувалося питання про необхідність його скасування і запровадження податку з реалізації чи податку з продажу; з іншого - наводяться аргументи на захист ПДВ, на користь його збереження у складі податкової системи України. Однак крапку в цих дискусіях ще не поставлено внаслідок відсутності обґрунтованих відповідей на такі запитання: чому стягнення цього податку, теоретично найдосконалішої форми універсальних акцизів, породило стільки проблем в Україні; чи можна було уникнути цих проблем; у чому їх коріння (в природі податку чи в особливостях його застосування в Україні); чи сприятимуть кроки, здійснені в процесі податкової реформи, вирішенню проблем, пов'язаних з функціонуванням ПДВ?

ПДВ є важливою складовою податкових систем 57 країн світу (в тому числі 17 європейських), основним каналом надходження доходів до бюджету, що становлять, наприклад, у Франції -- 38%, Німеччині -- 28%, Іспанії -- 24,9%, Данії -- 19%, Великобританії -- 17% державного бюджету [3].

У Європі податок на додану вартість набув поширення у 50-х роках XX ст. Але не можна сказати, що він однаково інтенсивно почав застосовуватися в усіх західноєвропейських країнах (наприклад, в Австрії і Швейцарії він і нині не практикується).

В умовах перехідного періоду, на початку 90-х років, наша економіка не була готова до введення податку на додану вартість. Нездатність державних органів влади правильно використовувати фіскальні функції ПДВ і часті зміни податкової політики спричинили негативні наслідки його функціонування. Зокрема, ставки ПДВ змінювалися тричі. Законом України "Про податок на додану вартість" 1991 року було встановлено ставку ПДВ у розмірі 28%, а вже через рік однойменним урядовим декретом ставку було знижено до 20%! Зважаючи на значний дефіцит бюджету, з 18.05.1993 року вона знову піднялася до рівня 28%, але через масове ухилення від сплати податку ''позитивного'' результату це не дало. Тому спочатку постановою від 31.05.1995 року, а потім законом від 03.04.1997 року Верховна Рада України знизила ставку ПДВ знову до 20%. Така часта зміна податкової політики не додала авторитету державі. Та все ж податок на додану вартість відбувся як ефективна форма ринкових фінансових взаємовідносин держави і її суб'єктів [4].

Поширене використання ПДВ пов'язане з низкою переваг, які стимулюють як державу, так і платника. По-перше, оподаткування витрат більшою мірою вигідне і державі, і платнику, ніж оподаткування доходів. По-друге, оскільки безпосереднім об'єктом податку виступають витрати, то різко посилюється зацікавленість у зростанні доходів. ПДВ дозволяє нинішній владі перекласти податки, сплачені на всіх стадіях виробництва і реалізації товару, на кінцевого споживача, який сплачує їх у вигляді частки ціни товару або послуги.

Кожний з податків, поряд з позитивними характеристиками, має також недоліки. Аналіз теоретичних засад оподаткування доданої вартості дозволяє дійти висновку, що коріння частини проблем функціонування ПДВ криється в особливостях об'єкта оподаткування, найуживаніших принципах утримання податку та методах обчислення податкових зобов'язань. Колишній податок з обороту стягувався з валового обороту на стадії реалізації товарів і послуг, що є його істотним недоліком, оскільки в даному випадку до об'єкта оподаткування включалися податки, сплачені на попередніх етапах руху товарів (тобто мав місце подвійний рахунок). Нинішній ПДВ було запроваджено, щоб оподатковувати додану вартість, але при недосконалому механізмі визначення і стягнення на рівні підприємств, що негативно впливає на всю економіку країни, загальний рівень цін і його регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Наслідком застосування найпоширенішого - кредитного - методу обчислення зобов'язань з ПДВ є існування часового лагу між сплатою податку в ціні придбаних матеріальних ресурсів і відшкодуванням цієї суми після реалізації виробленої підприємством продукції завдяки перерахуванню до бюджету різниці між отриманим і сплаченим податком. Величина цього лагу залежить від тривалості виробничого циклу і в деяких галузях може бути досить значною [2]. На величину лагу впливає також швидкість реалізації виробленої продукції. Адже у разі закупівлі сировини підприємствами з тривалим циклом виробництва на довгий час (інколи роки) вилучаються з обороту підприємства значні кошти, і лише тоді, коли продукція буде реалізована, підприємство зменшить своє податкове зобов'язання на суму податкового кредиту.

Потребує перегляду ситуація із справлянням ПДВ з імпортних товарів, базою оподаткування яких є митна вартість товарів з урахуванням сум мита, митних зборів, а з підакцизних товарів - ще й акцизний збір. Це суперечить суті ПДВ, призволить до подвійного, навіть потрійного оподаткування, адже мито й акцизний збір не є доданою вартістю.

Щодо продукції, яка іде на експорт, то в реальній дійсності виник парадокс, який полягає в тому, що ПДВ пригнічує саме виробника. Справа в тому, що виробники, чия продукція йде на експорт, сплачують до бюджету ПДВ, а відшкодування з бюджету цього самого ПДВ йде організаціям-посередникам. Звичайно, виробникам немає ніякого сенсу сплачувати податки, що повертаються посередникам, які закуповують їх же продукцію. У світовій практиці аналогів таких відносин держави і товаровиробників у податковій сфері ще не було. податок доданий вартість оподаткування

Треба визнати, що платники ПДВ не сприймають такого тиску і ухиляються від його сплати різними способами (зокрема, одержанням різних пільг, які досягли величезних сум). За даними Рахункової палати і Міністерства фінансів України, за 2001 рік було нараховано 37,2 млрд. грн. ПДВ, але до бюджету надійшло тільки 10,4 млрд. грн.. з яких 5,6 млрд. грн., треба було повернути назад платникам; пільги ж з цього податку становили 23,1 млрд. грн. Звідси виходить, що надії держави на поповнення бюджету за допомогою ПДВ не справдилися, оскільки тим, що нараховано, бюджет може задовольнитися лише на 13% [5].

Закони про сплату ПДВ виписано у такий спосіб, що можна застосовувати різноманітні дії щодо її уникнення, та ще й зажадати від держави повернення ПДВ у значних розмірах. Отже, самі ж державні органи створили в оподаткуванні ситуацію, не сприятливу і для себе, і для суб'єктів господарювання.

Проблема махінацій з відшкодуванням ПДВ з'явилася зовсім не в Україні і навіть не на просторах колишнього СРСР. Просто, по-перше, ми відносно недавно зіткнулися з особливостями стягування цього податку, а, по-друге, наші законодавці спочатку прийняли Закон ''Про податок на додану вартість'' з ''нелюдським обличчям''. Як наслідок - надзвичайно великі масштаби корупції, коли в махінаціях не брав участь тільки лінивий; зростання бюджетної заборгованості і т. п. Але, звичайно ж, ''піонерами'' махінацій були громадяни країн, які значно раніше за нас зрозуміли подвійну природу цього податку. За цей час ''умільці'' навчилися користуватися недоліками податку, які притаманні самій його природі. Недаремно фахівці МВФ відзначають, що ''махінації з відшкодуванням ПДВ наголошуються у всіх країнах'', в яких він введений, природно. А Національна служба аудиту Великобританії у позаминулому році зуміла навіть підрахувати, що сума недоотриманого унаслідок махінацій та з інших причин ПДВ в 2002 - 2003 роках досягла 10,25 млрд. фунтів стерлінгів - величини, яка рівна всій прибутковій частині українського держбюджету [5].

Фахівці МВФ виділяють п'ять основних типів махінацій з ПДВ (хоча не виключають і інші варіанти). І недивно, що всі вони мають широке розповсюдження в Україні:

1. Завищення суми повернення в заявці.