Особливості структури власного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості структури власного капіталу

Економічне призначення будь-якого акціонерного товариства є виробництво продукції чи надання послуг, потребу в яких відчуває ринок. Кожне підприємство намагається забезпечити результату своєї діяльності найбільшу споживчу цінність, що досягається за допомогою ефективного використання власного капіталу на основі відповідної організації процесу виробництва та праці. Важливою умовою, що змушує працювати цю систему в ринкових умовах, є саме інвестування капіталу у фактори виробництва, у забезпечення безперервності його функціонування та реалізації продукції, а також у розширення виробництва. Наявність достатнього розміру власного капіталу - необхідна умова успішного функціонування акціонерного товариства незалежно від сфери діяльності та галузевої специфіки.

Проблемам формування і використання капіталу присвячено досить багато ґрунтовних досліджень як у зарубіжній, так і в вітчизняній літературі таких провідних учених-економістів: М. Аоки, І.Балабанов, І.Блажан, І.Бланк, З. Боді, В.Бочаров, Р.Брейлі, Ю.Брігхем, Ю.Воробйов, В.Галанов, А.Ганієв, Р.Герасименко, І.Герчіова, А.Гончаров, Р.Грачова, В.Ковальов, У.Кяран, Т.Ломакіна, Г.Ляшенко, Р.Мертон, Є.Мних, Е.Нікбахт, А.Поддєрьогін, С.Росс, Р.Слав'юк, Є.Стоянова, Р.Н.Холт, У.Шарп та інші науковці.

Мета нашого дослідження - проаналізувати підходи щодо структури власного капіталу акціонерних товариств різних сучасних вчених та дослідити особливості структури власного капіталу підприємств.

На момент утворення акціонерного товариства формується статутний капітал за рахунок вкладень у товариство. На цьому етапі товариство ще не має зовнішньої заборгованості, тому його статутний капітал визначається відповідно до чинного законодавства власним капіталом, який дорівнює вартості активів. Тобто власний капітал дорівнює активам акціонерного товариства. При утворенні відкритого акціонерного товариства його власний статутний капітал формується за рахунок вкладень у підприємство, які можуть складатися не тільки з грошових коштів, отриманих акціонерними товариствами від продажу акцій акціонерам (фізичним і юридичним особам), а й вартості матеріальних цінностей, об'єктів права та фінансових активів, які належать фізичним і юридичним особам - засновникам товариства [7; с. 33-34].

Серед зовнішніх джерел формування власного капіталу акціонерних товариств основне місце займають кошти, що надходять за рахунок емісії акцій. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власного капіталу може бути надана їм безоплатна фінансова допомога (як правило, така допомога надається тільки окремим державним підприємствам різного рівня). Залучення власного капіталу з зовнішніх джерел шляхом додаткової емісії є складним і дорогим процесом. Тому дане джерело формування власного капіталу використовують в обмежених випадках. З позиції фінансового менеджменту основною метою емісійної політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових засобів у мінімально можливий термін.

Низький рівень капіталізації українських компаній зумовлено як зовнішніми макроекономічними та політичними факторами, так і внутрішніми причинами, які викликані господарською діяльністю підприємства. Серед зовнішніх факторів, які спричиняють негативний вплив на економічну, фінансову та інвестиційну активність підприємств, необхідно відмітити перш за все, низький рівень розвитку фондового ринку і банківського сектору, котрі не здатні мобілізувати збереження населення і трансформувати їх в інвестиції, які є необхідні для економічного росту. На український фондовий ринок не залучаються ресурси „середнього” класу та збереження населення у вигляді доларової готівки.

В рейтингу 500 найкрупніших корпорацій світу за 2003 рік безумовним лідером залишається США. Приблизно 190 компаній з загальним розміром акціонерного капіталу в 2,53 трлн. доларів знаходяться в цій країні. Далі з великим відривом іде Японія - 79 компанії з акціонерним капіталом 823 млрд. доларів. Третє і четверте місце, з невеликим розривом, належать Великобританії (37 компаній і 690 млрд. доларів) і Франції (34 компанія и 424 млрд. доларів). Російські компанії представлені доволі скромно - дві компанії з загальною сумою акціонерного капіталу близько 82 млрд. доларів. Українські компанії взагалі відсутні в даному рейтингу [1].

Слід зазначити, що в постприватизаційний період в Україні зростає роль та значення акціонерного капіталу як джерела фінансування. За даними ДКЦПФР на 01.01.2005 р. у власності нерезидентів знаходиться 21,8 % акцій українських емітентів на загальну суму 27,6 млрд. грн., що на 1,4 % менше ніж у минулому році, фізичні особи є власниками 23,3 % акцій на загальну суму 29.5 млрд. грн., що на 2 % більше ніж аналогічний показник минулого року (при наявності 11556 відкритих акціонерних товариств і 21831 закритих товариств на 01.01.05 р.).

Станом на початок 2005 р. загальний обсяг випусків цінних паперів, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, становить 145 млрд. грн. У 2004 році Комісією було зареєстровано випусків акцій на суму 28,32 млрд. грн., у 2003 році зареєстровано випусків акцій на суму близько 18,02 млрд. грн., у 2002 році Комісією зареєстровано 12,8 млрд. грн., а у 2001 році на загальну суму 21,92 млрд. грн.

Обсяги зареєстрованих випусків акцій Комісією постійно змінюються. Так за останні 8 років склалась тенденція, коли кожні 3 роки після зменшення зареєстрованих обсягів акцій відбувається їх поступове збільшення. Незважаючи на те, що загальний обсяг зареєстрованих випусків акцій у 2002 році до показника минулого року зменшився на 9 млрд. грн., проте спостерігається позитивна тенденція збільшення обсягу випуску акцій українськими суб'єктами господарювання у 2003 році в порівнянні з 2002 роком на 5,22 млрд. грн. та у 2004 році в порівнянні з 2003 роком на 10,32 млрд. грн.

Як і в попередні роки, провідну позицію на фондовому ринку України серед фінансових інструментів за обсягами зареєстрованих випусків займають акції - 81,5 % від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів у 2004 році. У 2004 році Комісією було зареєстровано найбільші випуски акцій відкритих акціонерних товариств на суму 15,55 млрд. грн., що на 7,22 млрд. грн. більше ніж у 2003 році та закритим акціонерним товариствам на суму 11 млрд. грн., що на 4,3 млрд. грн. більше ніж у попередньому році [6, с.34-36].

Слід відзначити, що серед дослідників відбувається полеміка щодо джерела належності так званих „стійких пасивів”, під якими розуміють заборгованість підприємства з оплати праці працівникам, розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, заборгованість зі страхування, резерви на покриття майбутніх витрат, кошти кредиторів, що отримані в порядку сплати за продукцію часткової готовності [4, 8, 11, 14]. Деякі дослідники до стійких пасивів, крім вище зазначеного, відносять статутний, резервний та інші фонди, а також довгострокові позики [5]. На нашу думку, це неправильно, оскільки „стійкі пасиви” утворюються через розбіжність строків нарахування відповідних коштів (наприклад, щоденно) і строків їх сплати (наприклад, раз на місяць). Таким чином, підприємство здійснює накопичення цих грошових коштів. Але наявність залучених коштів не є постійною величиною.

Ряд дослідників прирівнюють „стійкі пасиви” до зовнішніх джерел власного капіталу [8, 11, 13]. Інші дослідники, навпаки, відносять „стійкі пасиви” до внутрішніх джерел залучення, але вже позикового капіталу [4]. З нашої точки зору, це є більш справедливим, оскільки ці кошти з моменту свого нарахування вже не є „власністю” підприємства. Підприємство може лише взяти їх у „кредит” на безкоштовній основі та користуватися ними протягом періоду часу до моменту їх обов'язкової сплати (наприклад, до бюджету).

Порівняно із зовнішніми джерелами фінансування власного капіталу, внутрішні джерела є більш дешевшим способом отримання додаткового капіталу. Їх залучення вимагає від підприємства менших організаційних, часових і фінансових зусиль. Слід зазначити, що внутрішні джерела мають велике значення для формування власного капіталу акціонерних товариств. Ними забезпечуються розширене відтворення і фінансова стабільність суб'єктів господарювання.

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства. Тобто, це кошти, які залишаються в розпорядженні підприємства після відрахування витрат і обов'язкових платежів, і можуть бути використані на інвестування в розвиток господарської діяльності цього підприємства. Проте, необхідно відзначити той факт, що в наш час частка нерозподіленого прибутку в складі джерел фінансування є незначною (мають місце збитки) через незадовільний стан більшості галузей економіки України та низької рентабельності вітчизняних підприємств.

Важливим внутрішнім джерелом власного капіталу, який ще має назву „негрошових” витрат (через те, що платежі за ними здійснюються поза періодом, що охоплений розрахунками прибутку), є амортизаційні відрахування й суми, які списані за будь-якими іншими статтями і перетворені на капітал [10]. За своєю економічною суттю амортизація являє собою процес поступового перенесення вартості основних засобів і нематеріальних активів по мірі зносу на продукцію, що виробляється або реалізується, перетворення в грошову форму та накопичення ресурсів для наступного їх відтворення. Таким чином, амортизаційні відрахування являють грошовий вираз вартості зносу основних засобів і нематеріальних активів, і є стійким джерелом формування капіталу. Амортизаційні відрахування мають двоїстий характер через те, що входять до собівартості продукції і в складі виручки від її реалізації повертаються на розрахунковий рахунок підприємства, і, таким чином, стають внутрішнім джерелом фінансування як простого, так і розширеного відтворення.

Професор Л.А. Дробозіна виділяє у складі власного капіталу дві частини: постійну (статутний капітал) та змінну [12]. За рахунок змінної частини власного капіталу, яка залежить від фінансових результатів діяльності підприємства, відбувається формування резервного капіталу, додаткового капіталу та нерозподіленого прибутку.

Б.Т. Жарилгасова, А.Е. Суглов включають до власного капіталу статутний капітал, накопичений капітал (резервний і додатковий капітали, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, благочинні пожертвування та ін.) [2, с.170]. В.В. Баранов виділяє такі складові власного капіталу підприємства, як статутний, резервний, додатковий капітали, цільове фінансування, фонд соціального розвитку та нерозподілений прибуток (збиток) [3, с.26]. Ми вважаємо, що включати цільове фінансування до власного капіталу не можна, оскільки в балансі воно відноситься до ІІ розділу пасиву, а саме „Забезпечення наступних витрат і платежів”.

У національних Стандартах бухгалтерського обліку України джерела формування власного капіталу підприємства надані більш широко [9]. Так, до його складу крім статутного капіталу, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку входять такі складові елементи, як додатково вкладений, інший, вилучений та неоплачений капітали.

Таблиця Порівняння розмірів першого розділу пасиву підприємств Волині в старій та діючій формах Балансу.

Необхідно звернути увагу на те, що в новому балансі зі складу власного капіталу виключено багато статей, у тому числі амортизаційний фонд, фінансування капітальних вкладень, резерви наступних витрат і платежів, спеціальні фонди і цільове фінансування, відстрочена податкова заборгованість, реструктуризований борг і розрахунки за майно. І, натомість, з'явилися нові розділи - „Забезпечення наступних витрат і платежів” і „Доходи майбутніх періодів”.

Дані таблиці свідчать, що в результаті трансформації бухгалтерського обліку у 2000 році суттєві зміни відбулися в структурі власного капіталу підприємств. А саме, розміри власного капіталу суттєво зменшились з 6024,15 млн. грн. у 1999 р. до 5253,35 млн. грн. у 2000 р., тобто протягом одного року його розміри зменшились одразу на 770,8 млн. грн.

Варто зазначити, що зменшення власного капіталу відбулися за рахунок виключення з його структури таких складових як: амортизаційний фонд на суму 47041,6 тис. грн., фінансування капітальних вкладень - 56812,4 тис. грн., резерви наступних витрат і платежів - 2072,9 тис. грн., спеціальні фонди і цільове фінансування - 232661,8 тис. грн., реструктуризований борг і розрахунки за майно на суму 279,4 тис. грн. Нерозподілений прибуток та додатковий капітал мали тенденцію до зростання, та у власному капіталі вони збільшилися в порівняні з 1999 роком на 341, млн. грн. та 846,7 млн. грн. відповідно.

Негативна тенденція спостерігається протягом 1999-2000 рр. зменшення розміру статутного капіталу на 1561,6 млн. грн. Це свідчить, що протягом даного періоду відбувалося зниження номінальної вартості акцій при незмінній їх кількості чи зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості підприємств Волині.

Здійснений аналіз процесу формування власного капіталу вітчизняних підприємств дозволяє зробити висновки про необхідність рішення наступних проблем: труднощі з залученням зовнішніх джерел фінансування власного капіталу; дефіцит внутрішніх джерел формування власного капіталу, пов'язаний з низьким рівнем прибутковості, та неефективною амортизаційною політикою як окремих підприємств так і держави в цілому.

Слід зазначити, що на зміни в власному капіталу впливають багато факторів, які виникають у процесі господарської діяльності господарюючого суб'єкта, таких як: отримання прибутку за звітний період, розподіл прибутку, виправлення помилок і змін в обліковій політиці підприємства, переоцінка необоротних активів, внески учасників, вилучення капіталу та інші події, які безпосередньо призводять до збільшення або зменшення власного капіталу.

На нашу думку, використання зовнішніх та внутрішніх джерел формування власного капіталу акціонерних товариств в Україні має певні труднощі, а саме: недосконалість та нестабільність вітчизняного законодавства; недостовірність інформації у фінансовій звітності акціонерних товариств; слабкий розвиток фондового ринку та ринкової інфраструктури взагалі; відсутність ефективної та стабільної системи оподаткування доходів за акціями акціонерних товариств; низька інвестиційна привабливість українських підприємств.

Сучасна економічна наука основною метою функціонування власного капіталу вважає забезпечення максимізації добробуту власників підприємства. Ця головна мета знаходить своє концентроване втілення в зростанні ринкової вартості підприємства. Отже, основною метою, з якою формується власний капітал є задоволення потреб підприєства у джерелах фінансування його активів.

На нашу думку, внутрішні та зовнішні джерела формування власного капіталу тісно переплітаються. Утім, це не означає взаємозаміни джерел утворення власного капіталу акціонерних товариств. Слід зазначити, якщо підприємство використовуватиме тільки власні джерела фінансування власного капіталу - акціонери можуть не отримати високих дивідендів. Тож у них є підстави позбутися акцій, що їм належать, і цим знизити ринкову вартість акцій та акціонерного товариства в цілому.

У сучасних умовах більшу увагу слід приділити дослідженню структури власного капіталу акціонерних товариств. В процесі фінансово-господарської діяльності для збереження власного капіталу, фінансової стабільності акціонерного товариства необхідно постійно контролювати зміни у складі і структурі капіталу.

Література

капітал акціонерний бухгалтерський товариство

1. 500 крупнейших корпораций мира// Большой бизнес. - 2004. -№ 9(14).

2. Анализ бухгалтерской отчетности. Учебное пособие/ Жарылгасова Б.Т., Суглобов А.Е. - М.: Экономисть, 2004. - 297 с.

3. Баранов В.В. Финансовый менеджмент: Механизмы финансового управления предприятием в традиционных и наукоемких отраслях: Учеб. Пособие. - М.: Дело, 2002. - 272 с.

4. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: ”Ника - Центр”, 2000. - 512 с.

5. Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент. Полный курс в 2-х т./ Пер. с англ. Под ред. В.В. Ковалева. - СПБ.: Экономическая школа, 1999. - 497 с.

6. Звіт ДКЦПФР за 2004 рік// Цінні папери України. - 2005. - №39. - С. 39-44.

7. Зятковський І.В. Фінанси підприємств :Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2003. - 364 с.

8. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельног підприємства. Підручник для вузів/ Під ред. проф. Н.М. Ушакової. - К.: „Хрещатик”, 1999. - 800 с.

9. Стандарты бухгалтерского учета в Украине// Все о бухгалтерском учете. - 2000. - № 86. - С. 7-62.

10. Финансовое планирование и контроль: Пер. с англ./ Под ред. М.А. Поукока, А.Х. Тейлора. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 480 с.

11. Финансы/ В.М. Родионова, Ю.Я. Вавилов, Л.И. Гончаренко и др.; Под ред. В.М. Родионовой. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 432 с.

12. Финансы: Учебник / Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 527 с.

13. Экономика предприятия: Учебник/ Под ред. проф. О.И. Волкова. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 520 с.

Размещено на Allbest.ru