Аспекти вдосконалення класифікації небанківських фінансових посередників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Європейський університет Рівненська філія

Кафедра економіки та менеджменту

АСПЕКТИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

Конарівська О.Б., старший викладач

м. Рівне

Анотація

Визначені ознаки класифікації небанківських фінансових посередників відповідно до потреб фінансового ринку.

The is determined of classified non-bank financial intermediaries accordingly needs of financial market

Питання класифікації небанківських фінансових посередників набувають невизначеності у зв'язку з майбутніми змінами у законодавстві. В той час є необхідність у використанні групування небанківських фінансових посередників, оскільки їх діяльність на фінансовому ринку країни стає все більш значимою.

Відповідно до постанови "Про затвердження положення про порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валових операцій" від 09.08.2002, № 297, небанківська фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до законодавства України не є банком, надає одну або кілька фінансових послуг та яку внесено до відповідного державного реєстру фінансових установ у порядку, установленому законодавством України. [1]

На основі даного визначення здійснюється групування небанківських фінансових посередників. Але у зв'язку із змінами, які будуть внесені до нормативних документів у 2008 році, дане визначення може виявитись неточним.

Наприклад, у випадку прийняття законопроекту "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань діяльності системи кредитної кооперації". Цей проект зрівняє кредитні спілки у правах з банками. Зміни до Закону "Про банки і банківську діяльність" дозволять кредитним спілкам створювати кооперативні банки.

Постановка завдання. Розробка класифікації небанківських фінансових посередників є необхідним кроком, адже їх в нормативних документах надається неповний і не систематизований перелік у складі фінансових установ.

До Державного Реєстру фінансових установ внесено: страхові компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, ломбарди, адміністратори недержавних пенсійних фондів, фінансові компанії [2]. Але науковці, крім них, пропонують віднести до їх числа інші спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи. О.Петрук включає до небанківських фінансових посередників "страхові компанії, пенсійні фонди, позиково-ощадні асоціації, будівельні товариства, інвестиційні та фінансові компанії, благочинні фонди, кредитні спілки.

В.Пахомов відзначає, що "в Україні до небанківських кредитних установ належать каси взаємодопомоги, ломбарди, пенсійний фонд, органи державного та акціонерного страхування".

В.Ходаківська, О.Данілов класифікують небанківські фінансові посередники на небанківські кредитні інститути та контракті фінансові інститути.

У країнах з розвиненими ринковими відносинами небанківські фінансово-кредитні інститути представлені лізинговими, факторинговими компаніями, кредитними спілками, касами взаємної допомоги.

Результати. Узагальнюючи розглянуті нормативні документи та дані наукової літератури, можна виділити наступні ознаки для класифікації небанківських фінансових посередників: залежно від сфери діяльності, обсягу виконуваних функцій.

Залежно від сфери діяльності небанківські фінансові установи можна класифікувати так: страхові компанії, пенсійні фонди, інститути спільного інвестування, кредитні спілки, лізингові та факторингові компанії, ломбарди та інші кредитні й гарантійні установи.

Згідно із ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 2 лютого 2003 року № 485-IV [4], до фінансових установ належать банки і небанківські фінансові посередники (Рис. 1)

Науковці пропонують свої підходи до формування класифікації небанківських фінансових посередників. Наприклад, М.Савлук, А.Мороз, М.Пуховкіна вважають, що "небанківські фінансові посередники класифікуються за видами послуг, які вони надають своїм кредиторам понад доходи на залучені кошти". Види послуг та сфера діяльності посуті означають одне поняття.

Н. Версаль пропонує використовувати як ознаку для класифікації "обсяг виконуваних функцій" [3]. Пропонується їх поділ на фінансові посередники, які виконують повний спектр функцій, насамперед, здійснюють переказ коштів за наказом клієнта, і фінансові посередники, які виконують лише консультативну та інформаційну функції. Поглиблюючи запропонований підхід до класифікації фінансових посередників, виділимо небанківські фінансові посередники та згрупуємо їх за даною ознакою (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація небанківських фінансових посередників за обсягом послуг.

Інші науковці не розглядають ознак, за якими проводиться групування небанківських фінансових посередників, а лише надають їх перелік. Це недолік, який не дозволяє здійснювати структуризацію небанківських фінансових посередників. Відповідно до міжнародних стандартів і класифікації інституційних секторів економіки України кожен із суб'єктів економічної діяльності або, за термінологією Системи національних рахунків, кожна інституційна одиниця належить до одного із п'яти секторів економіки, якими є: сектор загального державного управління, до якого належать державні інституції, що забезпечують діяльність законодавчої, виконавчої та судової влади країни; сектор нефінансових корпорацій охоплює підприємства бізнесу, основою діяльності яких є виробництво товарів і надання послуг; до сектору фінансових корпорацій належать інституції, що спеціалізуються на фінансових послугах; сектор домашніх господарств, що об'єднує приватну економіку громадян - кінцевих споживачів, кожен із яких разом із членами своєї родини веде окреме домашнє господарство; сектор некомерційних організацій, що охоплює благодійні, соціально-культурні організації та фонди, що створені громадянами і обслуговують їх нематеріальні потреби.

Пропонуємо поділити небанківські фінансові посередники за ознаками: форма власності, види активних операцій, види послуг, обсяг послуг (рис. 2.).

Дана класифікація дозволяє перейти до другого рівня групування небанківських фінансових посередників. Розглянемо ці установи з розподілом за видами операцій більш детально у табл. 1.

Таблиця 1. Розподіл небанківських фінансових посередників за видами активних операцій

Як видно з табл.1, небанківським фінансовим посередникам також притаманна диверсифікація активних операцій, як і комерційним банкам, але у значно меншому ступені.

Таблиця 2. Моніторинг наукової літератури та нормативних документів

У питанні класифікації небанківського фінансового посередництва нема єдиної точки зору ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі.

В американській літературі фінансових посередників заведено поділяти на три групи: депозитні інституції, договірні ощадні інституції, інвестиційні посередники.

Така ситуація у класифікації небанківського фінансового посередництва зумовлена головними обставинами: відсутністю однозначного трактування самого поняття "небанківські фінансові посередники" та відсутністю загальновизнаних критеріїв класифікації всіх посередників.

Недоліком класифікації небанківських фінансових посередників згідно з державним реєстром є нечіткий поділ на групи. Впровадження такого групування дозволило б виробити індивідуальні підходи до окремих видів небанківських фінансових посередників, які дуже відрізняються за всіма класифікаційними ознаками.

Висновки

небанківський фінансовий посередник

Небанківські фінансові посередники - об'єктивно необхідне явище у ринковій економіці. Вони не тільки є потужними конкурентами банків у боротьбі за вільні грошові капітали, що саме по собі має позитивне значення, а також надають економічним суб'єктам таких фінансових послуг, виконання яких не вигідне чи законодавчо заборонене банкам.

В Україні небанківські фінансові посередники розвиваються повільними темпами. Причини гальмування розвитку цих посередницьких структур грошового ринку - у повільній ринковій трансформації економіки, у низькому життєвому рівні населення та незначних фінансових заощадженнях.

Тому розвиток небанківських фінансових посередників є необхідною умовою вільного руху капіталу, додаткового залучення в національну економіку дешевих фінансових ресурсів. Вдосконалення підходів до класифікації надасть можливість більш чітко визначити підходи стосовно нормування їх діяльності, розглянути особливості заходів щодо покращення фінансового стану, прибутковості.

Література

1. Постанова "Про затвердження положення про порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валових операцій" від 09.08.2002, № 297 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку від 05.05.2006 р., № 171.

2. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 1, ст. 1) (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 485-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.104 № 3201-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 13, ст.110).

3. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. www.dfp.gov.ua.

4. Версаль Н.І. Фінансове посередництво в Україні: теоретичні та практичні аспекти. // Фінанси України. - 2005. - № 9. - С. 99-100.

Размещено на Allbest.ru