Реструктуризація вітчизняних підприємств у контексті трансформаційних змін їх ринкової стратегії

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Реструктуризація вітчизняних підприємств у контексті трансформаційних змін їх ринкової стратегії

Винник Т. М., ассистент

Наведено результати досліджень щодо необхідності проведення та процесу реструктуризаційних змін на підприємстві. Визначено основні етапи реалізації програми реструктуризації.

In the article are represented results of researches in relation to the necessity of conducting of restructuring process on an enterprise. There are determining basic stages of realization of the restructuring program.

Необхідність концептуальних перетворень у економіці України зумовлюють не лише архаїчні методи ведення господарства та фінансова неспроможність більшості вітчизняних підприємств, активізація глобалізаційних процесів у світовому співтоваристві теж спонукає до якнайшвидшого пошуку дієвих шляхів виходу із глибокої системної кризи. Одним із способів ефективного реформування економіки є реструктуризація суб'єктів ринкових відносин, тобто перетворення їх маркетингово-виробничої, організаційної і фінансової структури у відповідності з вимогами світового ринку.

Загалом процес реструктуризаційних змін на підприємстві можна розглядати у контексті антикризового управління, метою якого є покращення результатів його фінансово-господарської діяльності, або як елемент звичайного (ефективного) управління, де менеджмент фірми здійснює перманентний моніторинг як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, аналізує фінансовий стан господарюючого суб'єкта, змінюючи, за необхідності, організаційну структуру та впроваджуючи інноваційні технології для досягнення нових соціально-економічних вершин. Тому, враховуючи сучасні теоретичні доробки та наукові дослідження щодо методики проведення реструктуризації [1; 2; 3; 4; 7; 18], варто більш детально охарактеризувати процес розробки та впровадження програми реструктуризаційних заходів, спрямованих на покращення фінансового стану суб'єкта ринкових відносин.

Окрім цього, зважаючи на комплексність та стадійність структурного реформування, можна також проаналізувати основні етапи його здійснення - превентивний, організаційний та етап реалізації затвердженої програми реструктуризації.

Метою даної статті є обґрунтування доцільності проведення реструктуризації та розробка алгоритму її реалізації.

Схематично прийняття рішення про здійснення реструктуризації (незалежно від причини - чи з метою адаптації до нових умов господарювання, чи в умовах кризового стану, чи задля подальшого розвитку) можна відобразити наступним чином (рис. 1):

зміни

середовища

не

впливають

впливають

відповідає не

відповідає

задовільний незадовільний

не проводити

проводити

Рис. 1. Алгоритм попередньої стадії процесу реструктуризації підприємства

Зазначимо, що задля превентивного виявлення негативних тенденції у фінансово-господарській діяльності підприємства та активізації внутрішніх резервів підвищення рентабельності виробництва необхідно обов'язково періодично оцінювати фінансовий стан суб'єкта господарювання, тобто здійснювати якісний і об'єктивний аналіз розміщення та ефективності використання його активів і пасивів за допомогою фінансового аналізу. Оскільки своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності, для пошуку шляхів поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності, [5, С. 410] - мета фінансового аналізу, то за результатами його проведення можна детально охарактеризувати теперішнє та передбачити майбутнє економічне становище господарюючого суб'єкта, тим більше, що аналіз фінансового стану дає змогу також оцінити якість та конкурентоспроможність продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, на основі його висновків можна дослідити стан технічної бази підприємства і визначити перспективи її вдосконалення, а також звернути увагу на компетентність, ініціативність менеджерів і рівень кваліфікації робітників [6, С. 136], що дає вичерпну характеристику ефективності системи управління, адже продуктивне використання потенціалу персоналу є головним фактором у досягненні господарюючим суб'єктом стратегічних цілей та формуванні конкурентних переваг.

На основі проведених розрахунків щодо забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами та його здатності своєчасно погашати борги перед кредиторами можна достовірно визначити у якому фінансово-економічному становищі знаходиться суб'єкт господарювання, тобто апріорі ідентифікувати виникнення негативних явищ, які дестабілізують його діяльність. Розрізняють наступні кризові стадії [7, С. 12]:

Зниження обсягів виробництва і прибутку, погіршення фінансового стану підприємства;

Збитковість виробництва, зростання кредиторської і дебіторської заборгованості, значне погіршення фінансового стану;

Фінансова неспроможність - недостатньо коштів для виконання зобов'язань перед кредиторами, а також для фінансування радикальних заходів з метою покращення становища, реальна загроза припинення виробництва і, як наслідок, банкрутства господарюючого суб'єкта.

За умови своєчасної діагностики кризових явищ - виявлення окремих негативних тенденцій на першій стадії та прогнозування подальшого погіршення фінансових показників в майбутньому - далекоглядний власник чи менеджер підприємства може ініціювати проведення реструктуризації розвитку (до прийняття такого рішення його спонукатиме стратегічна необхідність у структурній перебудові, адже сьогоднішня втрата підприємством частки ринку збуту, зниження конкурентоздатності продукції чи незначні відхилення розрахованих значень від нормативних зумовлюватимуть перманентні незадовільні зміни у його фінансово-виробничій діяльності в майбутньому) Окрім цього, метою такої реструктуризації може бути також підвищення іміджу суб'єкта господарювання та зміцнення його позицій на ринку.

Коли можливості для маневрування у підприємства дуже обмежені, а фінансовий стан є відносно задовільним, тобто ознаки кризи першої стадії поглиблюються та переходять у другу, то слід здійснити додаткові дослідження та застосувати ряд превентивних заходів, зокрема провести антикризову реструктуризацію суб'єкта ринкових відносин задля своєчасного реагування на погіршення параметрів, що характеризують його фінансове становище.

Також зауважимо, що потреба в структурних змінах виникає під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, до останніх можна віднести: девальвацію національної грошової одиниці - дестабілізує діяльність тих підприємств, які використовують імпортну сировину, за умови реалізації продукції на внутрішньому ринку або зниження курсу іноземної валюти, якщо товаровиробник є експортером; підвищення рівня процентних ставок фінансово-кредитними установами ускладнює своєчасне погашення позик фірмами-боржниками; нестабільність законодавчого поля та незахищеність прав власників відлякує потенційних інвесторів; ріст цін на енергоносії на світовому ринку спричинює збільшення собівартості вітчизняних товарів тощо. Зрозуміло, що господарюючий суб'єкт не в змозі змінити зазначені екзогенні фактори впливу на його фінансово-господарську діяльність, але він може пристосуватися до нових умов шляхом проведення реструктуризації, а у випадку ігнорування такої ситуації - опинитися у затяжній фінансовій скруті.

Але, варто зазначити, що навіть за умови відносної макроекономічної стабільності, якщо ступінь зносу основних фондів буде надто високим, у структурі пасивів підприємства переважатиме заборгованість як за короткостроковими зобов'язаннями, так і за довгостроковими кредитами, ціна на продукцію необґрунтовано завищеною, а її якість не відповідатиме встановленим вимогам (третя стадія розвитку кризи), то це може призвести до збільшення залишків нереалізованої продукції, що, відповідно, спричинить зменшення грошових надходжень від операційної діяльності, зниження ліквідності балансу та іммобілізацію оборотних активів, і, як наслідок, призведе до цілковитої фінансової неспроможності. У такому випадку ініціатором проведення реструктуризації може виступати не тільки керівник чи власник підприємства, як за антикризового структурного реформування, а й кредитори, податкові органи чи навіть зовнішні інвестори, якщо одним із методів відновлення платоспроможності боржника буде обрано саме реструктуризацію [7, С.74]), яка тут виступатиме у якості примусового фактора.

Таким чином, добровільне рішення щодо здійснення структурного реформування ґрунтується на бажанні менеджменту підприємства покращити результати своєї фінансово-господарської діяльності та розширити можливості бізнесу, що законодавчо не обмежується, хоча держава, здійснюючи антимонопольну політику, зокрема через створення Антимонопольного комітету [8] та згідно Конституції України № 254к/96/ВР від 28. 06. 1996 р. [9], Закону України «Про захист економічної конкуренції № 2210-14 від 11. 01. 2001 р. [10], Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» № 236/96-ВР від 07. 06. 1996 р. [11], опосередковано впливатиме на процес реструктуризації, тому що проведені структурні перетворення не лише можуть, а й повинні призвести до збільшення частки ринку збуту господарюючого суб'єкта та значного зростання його впливу на поведінку інших учасників ринку.

У випадку втрати господарюючим суб'єктом платоздатності та погіршення структури оборотного капіталу проведення реструктуризаційних перетворень є обов'язковим і вони можуть здійснюватись або з власної ініціативи (досудова санація) [7, С.104], або за клопотанням комітету кредиторів (судова санація) [7, С.106]. Тобто тут реструктуризація як елемент антикризового управління є неминучою процедурою, якщо підприємство бажає уникнути ліквідації.

Паралельно з фінансовим аналізом необхідно здійснювати моніторинг змін зовнішнього середовища - перманентно слідкувати та контролювати усі макроекономічні процеси, що відбуваються у економіці. Міжнародні фінансові катаклізми, постійні коливання політичної та економічної кон'юнктури, розвиток та посилення конкуренції, поява нових технологій, динаміка ринку та ряд інших подій повинні безперервно оцінюватись підприємством з точки зору їх потенційного впливу на його фінансово-господарську діяльність. Таке постійне оперативне спостереження дає змогу адекватно проаналізувати вже існуючі або можливі проблеми, виявити їх прояви і причини виникнення.

Загалом моніторинг передбачає дослідження, оцінку та прогноз стану його зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства з метою раннього виявлення кризи, яка насувається та «слабких її сигналів» [12, С. 85], і тому, якщо зміни навколишнього середовища матимуть негативний вплив на фінансовий стан підприємства, слід закцентувати увагу на проведенні адаптаційної реструктуризації.

Але коли ринкові перетворення зумовлені позитивними для підприємства факторами, наприклад, залишення ринку одним із конкурентів, то господарюючий суб'єкт зобов'язаний адекватно відреагувати на них, тобто здійснення реструктуризації розвитку, з метою захоплення звільненої частки ринку, у такому випадку буде найбільш доцільним і вірним рішенням.

Отже, на превентивній стадії виявляють необхідність проведення і тип структурних перетворень. Наступним кроком, за умови доцільності здійснення структурної перебудови, буде розробка власне програми реструктуризації (рис. 2).



не відповідає

відповідає

Рис. 2. Алгоритм розробки програми реструктуризації

Як видно з рис. 2, насамперед, необхідно чітко сформулювати та уточнити мету, відповідно, і тип реструктуризації в залежності від актуалізованої проблеми. Окрім цього, встановлюються терміни її проведення та призначаються відповідальні особи, що є особливо важливим аспектом за умови здійснення антикризової або адаптаційної реструктуризації.

Далі варто детально проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства та охарактеризувати зовнішні умови його функціонування за допомогою методів економічного аналізу та SWOT - аналізу [13; 14; 15; 16; 17]. В результаті проведених досліджень виявляють:

сильні та слабкі сторони господарюючого суб'єкта, можливості та загрози, при цьому визначаючи напрямки їх усунення;

високорентабельні та неприбуткові види продукції, які виготовляються на аналізованому підприємстві;

невикористовувані в процесі виробництва активи, у тому числі споруди, будівлі, устаткування, неліквідні ТМЦ тощо;

рівень кваліфікації персоналу, в тому числі управлінського;

кредиторів, заборгованість перед якими прострочена і (або) платежі, термін оплати яких ще не наступив, але строк погашення таких зобов'язань закінчується;

сумнівну та безнадійну дебіторську заборгованість.

Ці та ряд інших даних необхідні для розробки заходів щодо реструктуризації. Але, окрім оцінки мікросередовища підприємства і аналізу впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на ефективність структурних перетворень, необхідно зважати також на законодавчу базу та напрямки грошово-кредитної політики держави, показники економічного зростання країни, світові тенденції виробництва та торгівлі, інноваційні процеси.

Також не менш важливим аспектом у здійсненні реструктуризації є фінансування її заходів - співставлення суми затрат на проведення реструктуризації по кожному із запропонованих варіантів та обсягів доступних фінансових ресурсів. Саме забезпеченість підприємства необхідними коштами, на нашу думку, є одним із визначальних критеріїв можливості проведення структурної перебудови, адже зусилля господарюючого суб'єкта щодо практичного впровадження антикризових заходів можуть бути знівельовані недостатністю фінансування.

Завершальним етапом антикризових заходів на підприємстві є реалізація обраного варіанту реструктуризації (рис. 3).



Рис. 3. Алгоритм реалізації програми реструктуризації

реструктуризація фінансовий затрата

На нашу думку, саме реструктуризація - оптимізація системи функціонування господарюючого суб'єкта у відповідності до вимог ринку, яка сприяє підвищенню ефективності виробництва і конкурентоздатності виготовленої продукції - є детермінантною складовою програми реформування не лише окремого господарюючого суб'єкта, а й народногосподарського комплексу України загалом. Адже при здійсненні таких структурних перетворень в окремих галузях народного господарства продуктивність праці може зростати від 15 до 20 %, термін окупності інвестицій скорочуватись на 13-15 %, період реалізації проекту зменшуватись на 7-9 % [18, С. 150], а в умовах постсоціалістичного способу ведення господарства, що є характерним для України, коли процес трансформації економіки триває до сих пір та існують значні резерви щодо удосконалення технології виробництва, впровадження нової техніки, активного використання сучасних методів менеджменту та маркетингу, ефективність реформування може бути значно вищою за наведені дані.

Література

1.Зуєва Л. С., Архипчук Е. І. Економічний механізм реструктуризації підприємств // Економіка, фінанси, право. - 2004. - №10. - С. 3-8.

2. Аистова М. Д. Реструктуризация предприятий: вопросы управления. Стратегии, координация структурных параметров, снижение сопротивления преобразованиям. - М.: Альпина Паблишер, 2002. - 287 с.

3. Бень Т., Довбня С. Проблеми і передумови ефективної реструктуризації підприємства//Економіка України.-2000.-№8.- С. 36-41.

4. Моргулець О. Б., Нікітін Ю. О. Модель реструктуризації підприємства//Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №3. - С. 119-127.

5. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие. - Минск; М.: ИП «Экоперспектива», 1998.- 410 с.

6. Мних Є. В. Економічний аналіз: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 472 с.

7. Копилюк О. І., Штангрет А. М. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 168 с.

8. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» № 3659-12 від 26. 11. 1993 р.

9. Конституція України № 254к/96/ВР від 28. 06. 1996 р. специалистов и предпринимателей. - М.: Высшая школа, - 2000. С. 150.

Размещено на Allbest.ru

...