Сутнісно-функціональна характеристика опціону та його застосування для мотивації працівників корпорації

М.В. Адаменко

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

На сьогоднішній день в Україні виникла актуальна проблема в залученні капіталу для забезпечення розвитку корпорацій. Залучений капітал є основою для здійснення їх господарської діяльності, однак через фінансову кризу велика кількість українських корпорацій потерпає від його недостатності. Тому вони вимушені розвивати нові способи та методи акумуляції тимчасово вільних коштів. Одним з таких методів є використання опціонів.

Таблиця 1. Визначення сутності опціону

Складено авторами.

Український фондовий ринок знаходиться лише на початкових етапах розвитку і має недостатній досвід у сфері випуску опціонів як способу додаткового залучення капіталу. Використання опціонів позитивно відзначиться як на діяльності корпорацій (оп- ціони будуть слугувати джерелом додаткового залучення капіталу), так і на розвитку фондового ринку України (оскільки випуск опціонів сприятиме розширенню фондового ринку України та його клієнтської бази).

Крім того, в зарубіжній практиці застосування опціонів має й інше призначення -- як засіб мотивації топ- менеджерів і провідних спеціалістів до ефективної праці шляхом продажу їм опціонів на акції корпорації за пільговою ціною. В Україні вид мотивації шляхом участі працівників у власності достатньо відомий, однак застосування опціонів з цією метою не набуло поширення.

Зважаючи на це, можна стверджувати, що дослідження опціонів та можливості їх застосування у діяльності корпорацій є актуальним.

АНАЛ ІЗ ОСТАН НІХ ДОСЛІДЖЕН Ь І ПУБЛІКАЦІЙ

У даний момент часу розвиток теорії опціонів та опціонних мотиваційних програм набуває широкого розповсюдження за межами України. Існує багато грунтовних наукових досліджень з цього питання, авторами яких є Дж. К. Халл [1], А. Фельдман [2], А. Бу- ренін [3], А. Дамодаран [4], М. Лімітовський [5] та інші. Нажаль, в українській сучасній науковій літературі результати дослідження сутності, змісту, функцій опціонів та їх застосування з метою мотивації представлені дуже обмежено (автори: Л. Гриценко [6], Т. Антропова [7]).

Крім того, розглядаючи опціони науковці основну увагу приділяють вивченню їх сутності і застосування на фондовому ринку, а функції опціонів та можливість їх використання в межах корпорації розглядається дуже обмежено.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Метою дослідження є визначення сутнісно-функ- ціональної характеристики опціону та розгляд можливостей його застосування для мотивації працівників вітчизняних корпорацій.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Опціон як дериватив вид похідних цінних паперів має довгу історію становлення і розвитку, але, незважаючи на це, в сучасній економічній літературі існують різні думки стосовно його сутності (табл. 1).

З таблиці 1 видно, що більшість вчених сходяться на думці, що опціон -- це право купити або продати фінансовий актив за обумовленою ціною.

На основі розгляду поглядів науковців, у даному дослідженні під опціоном нами розуміється дериватив, що засвідчує право його держателя відмовитися від угоди, або, навпаки, купити чи продати основний цінний папір (товар, валюту) за обумовлену опціоном ціну, протягом терміну або на обумовлену дату, що ним передбачено.

Опціон є одним із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках.

Розрізняють: американський опціон -- право держателя може бути реалізоване будь-коли протягом опціонного строку; європейський опціон -- реалізується лише після настання терміну виконання зобов'язань, тобто на фіксовану дату, яка зазначається у опціоні.

Продавець опціону зобов'язаний забезпечити безумовне і безвідкличне право покупця на здійснення операції чи відмову від неї. Розрахунки за операціями з опціонами здійснюються на день реалізації об'єкту купівлі-продажу.

Залежно від прав, що надаються власнику (покупцю) опціону, останній поділяється на такі види:

а) опціон на продаж, або опціон продавця чи пут- опціон -- дає власнику (покупцю) опціону право на продаж через визначений час за наперед обумовленою ціною певного виду фінансового чи іншого активу. Продавець пут-опціону зобов'язаний купити такий актив у покупця опціону;

б) опціон на купівлю, або опціон покупця чи кол- опціон -- дає власнику право на купівлю через визначений час за наперед обумовленою ціною певного активу, який йому зобов'язаний продати продавець оп- ціону [5].

Опціон на відміну від ф'ючерсної чи форвардної угоди є угодою "несиметричною", а саме в той час коли ф'ючерсні та форвардні угоди є обов'язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає власнику право виконати чи не виконати угоду, а для продавця є обов'язковим для виконання. Опціон виконується, коли ситуація на ринку сприятлива для покупця опціону і несприятлива для продавця. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов'язані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отримує від покупця винагороду -- премію, яку називають ціною опціону. Ціна активу, що зафіксована в опціонному контракті, за якою буде продано актив, називають страйковою ціною, або ціною виконання.

Таблиця 2. Система функцій опціону

Авторська пропозиція.

На ринку опціонів проводять операції дві основні категорії учасників: хеджери і спекулянти. Фінансові посередники (спекулянти), як правило, не займаються купівлею-продажем окремих опціонів, а реалізують опціонні стратегії (позиції), які полягають у формуванні портфеля опціонів з різноманітними характеристиками.

Як було визначено вище, опціонні угоди укладаються як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Опціонні угоди укладаються на тих самих біржах, що й інші строкові угоди, хоча існують також спеціальні біржі для опціонів, наприклад, Чиказька біржа опціонів [7].

Основні відмінності між біржовими і позабіржови- ми опціонами такі: біржові опціони мають стандартизовані страйкові ціни та дати виконання; при торгівлі опціонами на біржі значну роль відіграють клірингові палати; витрати з проведення операцій на біржовому ринку значно менші від витрат на ведення операцій поза біржею; опціони, як і інші цінні папери, що перебувають у обігу на біржі, більш ліквідні, ніж позаоіржові; вторинний ринок позабіржових опціонних контрактів досить обмежений.

З розгляду сутності, видів та змісту функціонування опціонів на ринку видно, що опціони, як вид похідних цінних паперів, можуть виконувати певні функції. Зважаючи на це, набуло подальшого розвитку формування системи функцій опціону (табл. 2).

Запропоновані нами функції опціону дозволяють поглибити теоретичні аспекти дослідження його сутності. Вважаємо, що в межах даного дослідження найбільшого значення набуває розгляд мотиваційної функції опціону.

В Україні мотиваційна функція опціону не виконується. Огляд спеціалізованих джерел та засобів масової інформації показав, що українські корпорації для мотивації топ-менеджерів і провідних фахівців не залучають опціони, хоча у зарубіжній практиці такий досвід широко застосовується. Це може пояснюватися наступним:

по-перше, відсутністю знань та досвіду у власників стосовно роботи з опціонами та опціонними мотиваційними програмами;

по-друге, існує слабка активність українського вторинного ринку цінних паперів;

по-третє, тим, що для більшості громадян України грошова винагорода у короткостроковому періоді є важливішою, ніж отримання грошей у перспективі внаслідок володіння акціями або здійснення спекулятивної операції відносно них, хоч як би це не було вигідно.

На нашу ж думку, опціонна мотивація топ-менед- жерів і провідних фахівців комерційних банків, які мають достатньо високу оплату праці та орієнтовані на більш високі цілі, ніж отримання зарплати, може бути ефективною. Крім того, зараз, в умовах кризи, як ніколи існує необхідність у залученні інвестиційних активів, які будуть використані для фінансування корпорацій. Ці кошти можуть бути залучені у повному обсязі за умови, якщо корпорація буде мати високий фінансовий результат, отримання якого у великому ступеню залежить від ефективності праці персоналу та якості управління.

У зарубіжній практиці одним з поширених способів мотивації є участь працівників у власності корпорації. Цей спосіб може бути реалізований шляхом продажу опціонів на придбання акцій корпорації топ-менеджерам і провідним фахівцям, що в ній працюють (опціонні мотиваційні програми). Тобто інструментом, який забезпечує мотивацію працівника опціонами, є не сам конкретний актив, а право купівлі акцій на пільгових умовах.

На практиці опціонні мотиваційні програми однією з перших застосувала корпорація Merck [4]. Згодом їх почали використовуватися у корпораціях Intel та Bonduelle [1]. Лідером мотивації за допомогою опціонних програм є США, де за останні два десятиліття кількість корпорацій, які практикують поширення акцій серед персоналу збільшилось майже вдвічі, а також за аналогічний період в Англії кількість власників акцій придбаних за рахунок опціонних програм збільшилась втричі і перевищила показник у 8 млн осіб (що складає близько 20 % дорослого населення) [2]. Підтвердженням поширення опціонів серед провідних менеджерів в зарубіжній практиці є дані таблиці 3.

Проведені дослідження дозволили означити загальні риси опціонних мотиваційних програм, які застосовуються зарубіжними корпораціями для менеджерів: опціон фінансовий акція ціна

1. В основі такої програми -- опціон, право на використання якого співробітник корпорації отримує пропорційно протягом 4--5 років.

2. Ціна виконання опціону, як правило, визначається як ринкова ціна акції на день укладання опціонного контракту.

3. Загальний термін дії опціону за опціонною мотиваційною програмою залежить від умов, які передбачені в договорі. У середньому цей термін складає від 5 до 10 років.

Таблиця 3. Склад компенсаційного пакету члена ради директорів американської корпорації