Централізовані та децентралізовані фінансові ресурси, їх склад і характеристика

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТУСА

Кафедра підприємства, корпоративної та просторової економіки

Реферат

з дисципліни «Фінанси»

на тему: «Централізовані та децентралізовані фінансові ресурси, їх склад і характеристика»

Студента 3 курсу заочної форми навчання

напряму підготовки 6.030504

«Економіка підприємства» Філоненко Я.Ю.

Вінниця, 2018



Зміст

Вступ

1. Фінансові ресурси: суть, структура та види

2. Централізовані та децентралізовані фінансові ресурси

2.1 Характеристика централізованих фінансових ресурсів

2.2 Характеристика децентралізованих фінансових ресурсів

3. Фінансові ресурси, їх склад та призначення

Висновок

Cписок використаної літератури



Вступ

Об'єктивною умовою реалізації фінансів є наявність фінансових ресурсів, обсяг яких характеризує фінансовий стан економіки і водночас є джерелом її розвитку. Тому вибрана мною тема «Централізовані та децентралізовані фінансові ресурси, їх склад і характеристика» являється актуальною на сьогоднішній день, бо в умовах перехідної економіки і створення ринкового середовища фінансові ресурси залишаються важливим інструментом управління і формування фінансової політики держави.

В першому розділі, наряду з основними поняттями, освітлюється суть фінансових ресурсів в цілому, розглядається їх структура та види. Розкривається питання про формування фінансових ресурсів як головної ланки фінансів. Так як, Фінансові ресурси виступають матеріальною основою фінансових відносин і відображають доходи і грошові нагромадження, які формуються у юридичних осіб, домогосподарств і держави у процесі розподілу і перерозподілу ВВП.

Другий розділ присвячений аналізу та характеристиці централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів.

В заключенні зроблені висновки, щодо формування, розподілення та призначення централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів, а також їх ролі в усьому фінансовому механізмі.



1. Фінансові ресурси: суть, структура та види

фінансовий ресурс централізований децентралізований

Основним призначенням фінансових ресурсів є фінансове забезпечення відтворювального процесу на макро- і мікрорівні економіки.

Потенційно фінансові ресурси формуються на стадії виробництва. Але саме потенційно, оскільки працівник біля верстата виготовляє не фінансові ресурси, а продукти праці в товарній формі. Реальне формування фінансових ресурсів розпочинається на стадії розподілу, коли вартість реалізована і в складі отриманого доходу виділяються окремі економічні форми реалізованої вартості.

Фінансовим ресурсам властиві такі характерні ознаки:

· цільовий характер - кожний фонд створюється з певною метою, має чітко визначені напрямки використання, а в багатьох випадках - джерела формування;

· динамічність - кошти, що акумулюються у фондах, знаходяться у постійному русі, тобто фонд поповнюється новими надходженнями, кошти витрачаються за цільовим призначенням;

· кожний фонд має свою правову базу у вигляді законів, указів, постанов, інших нормативних документів.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів є ВВП. Найбільша частина фінансових ресурсів утворюється за рахунок прибутку, заробітної плати, амортизації, непрямих податків, відрахувань юридичних осіб на пенсійне та соціальне страхування, тобто здебільшого з частини ВВП, що є новоствореною вартістю (НД).

Фінансові ресурси залежно від рівня, на якому проходить їх формування і використання, поділяють на:

- централізовані - утворюються на рівні держави, окремих адміністративно- територіальних одиниць, галузевих об'єднань;

- децентралізовані - створюються окремими суб'єктами підприємництва.

Механізм формування та використання фінансових ресурсів суспільства.

За методами мобілізації розрізняють:

· У складі державних (централізованих) фінансових ресурсів - податкові надходження, надходження від продуктивної діяльності, державних послуг, майна і майнових ресурсів, позичкових коштів, залучених як джерела фінансування бюджетного дефіциту.

· У складі децентралізованих фінансових ресурсів:

- власний капітал;

- залучений капітал;

- позичковий капітал.

Складовою частиною фінансових ресурсів є фінансові резерви, які характеризуються:

· як особлива група фондів грошових коштів держави чи підприємств, які тимчасово не беруть участі в обороті коштів свого власника, але продовжують рух у загальному грошовому обігу, зберігаючи потенційну можливість повернення в оборот власника;

· виступають необхідною умовою стабільного і збалансованого розвитку.

Фінансові резерви класифікуються на централізовані та децентралізовані.

В Україні застосовуються такі методи формування фінансових резервів:

· бюджетний - створення в складі кожного бюджету резервного фонду й оборотної касової готівки;

· галузевий - створення галузевих резервів за рахунок відрахувань від прибутку підприємств даної галузі;

· страховий - формування фінансових фондів страхових організацій;

· госпрозрахунковий - створення резервних фондів суб'єктами підприємництва.



2. Централізовані та децентралізовані фінансові ресурси

Для того, щоб зрозуміти сутність фінансів у ринковій економіці, студенту слід ознайомитися з характеристикою їхніх функцій. Традиційно виділяють дві функції фінансів - розподільну та контрольну.

Суть розподільної функції полягає в розподілі та перерозподілі вартості ВВП між різними суб'єктами господарювання та напрямами використання.

Розподільна функція охоплює дві стадії:

- первинний розподіл ВВП;

- вторинний розподіл (перерозподіл) ВВП.

Первинний розподіл - це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб'єктів, які беруть участь у створенні ВВП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб - заробітна плата, у юридичних осіб - прибуток, у держави - прибуток державного сектору, що централізується в бюджеті, надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. Провідну роль у перерозподільному процесі відіграє держава.

Сутність контрольної функції проявляється в контролі за розподілом ВВП між відповідними грошовими фондами і каналами розподілу та їх цільовим використанням.

Саме завдяки контрольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних суб'єктів господарювання, включаючи державу, економне й ефективне використання коштів. За результатами контролю вносяться корективи у фінансові процеси, здійснюється вдосконалення фінансового прогнозування та планування.

Фінанси знаходять своє відображення в фінансових ресурсах, формою яких є фонди. Фінансові ресурси - це грошові кошти, які утворюються в процесі розподілу та перерозподілу валового національного продукту і зосереджуються у відповідних фондах для фінансового забезпечення потреб розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

Основним джерелом фінансових ресурсів у державі є ВВП. Склад та структура фінансових ресурсів, напрямки їх використання визначаються фінансовою політикою держави.

Існують централізовані та децентралізовані фінансові ресурси. Централізовані фінансові ресурси зосереджуються головним чином в державному та місцевих бюджетах та державних позабюджетних цільових фондах. В Україні такими фондами є Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Також до централізованих фінансових ресурсів відносять ресурси державних фінансових інституцій (НБУ, державних страхових органів, державних кредитних установ).

Централізовані фінансові ресурси можуть спрямовуватись на економічний та соціальний розвиток країни; виплату страхових сум по всіх видах особистого страхування; фінансування оборони країни; утримання органів державного управління тощо.

Децентралізовані фінансові ресурси створюються окремими суб'єктами господарювання. Студентам слід пам'ятати, що саме фінанси суб'єктів господарювання є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП, що є об'єктом розподілу через фінансові відносини.

2.1 Характеристика централізованих фінансових ресурсів

Централізовані фінансові ресурси зосереджуються головним чином в державному та місцевих бюджетах та різних державних фондах. В Україні такими фондами є Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд конверсії, позабюджетні фонди місцевого самоврядування.

Також до централізованих фінансових ресурсів відносять ресурси державних фінансових інституцій (Національного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ). Основна частина фінансових ресурсів утворюється за рахунок відрахувань від доходів підприємств та організацій, надходжень від різних видів державного страхування, від зовнішньоекономічної діяльності тощо. Відносно незначна частина централізованих ресурсів формується за рахунок надходжень від населення ( податків, зборів, мита, різних надходжень).

Майже всі централізовані фінансові ресурси є власністю держави і спрямовуються на:

- економічний та соціальний розвиток країни;

- фінансування превентивних заходів через систему майнового страхування;

- виплату страхових сум по всім видам особистого страхування;

- фінансування оборони країни;

- утримання органів державного управління.

Напрями використання фiнансових ресурсiв держави:

- значна частина загальнодержавних коштів спрямовується на розвиток народного господарства, будівництво нових підприємств, структурну перебудова галузей, перш за все тих, які потребують оновлення виробничої бази;

- за рахунок централізованих фінансових ресурсів утримується розгалужена сітка соціально-культурних установ: лікувальних, освітніх, культурних, спортивних і т.п. закладів. Держава фінансує дані організації і установи оскільки вони не мають достатніх доходів і у своїй більшості надають послуги, виконують роботи безкоштовно або за символічну плату. Отже соціальнокультурна сфера, яка знаходиться на бюджетному фінансуванні, існує за рахунок перерозподілу коштів, який здійснюється за допомогою бюджету, податків, дотацій, субвенцій;

- достатньо великі за обсягами державні кошти спрямовуються на соціальний захист населення, виплату пенсій, допомог у випадках втрати працездатності, інвалідності, при догляді за хворою дитиною, при вагітності та пологах, допомог малозабезпеченим верствам населення, багатодітним сім'ям, дітям сиротам тощо. Важливість використання загальнодержавних коштів на вказані потреби значно зростає в сучасних умовах перехідної економіки;

- фінансування міжнародної дiяльності передбачає утримання представництв, консульств за кордоном, участь в роботі міжнародних організацій, фондів, союзів тощо, здійснення міжнародного співробітництва, підтримка міжнародних культурних, наукових та інформаційних зв'язків;

- видатки держави по охороні навколишнього середовища включають затрати, пов'язані з раціональним використанням водних, лісових, земельних, мінеральних та інших видів ресурсів. Такі витрати слід розглядати як обов'язкову умову для повноцінного функціонування сучасного індустріального суспільства;

- створення матеріальних та фінансових резервiв, необхідних для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення;

- видатки пов'язані із управлінням країною, утриманням загальнодержавних органів законодавчої, виконавчої і судової влади, апарату Президента України, фінансових, фіскальних, митних та інших органів;

- оборона країни, утримання Збройних сил, закупівля озброєння та військової техніки, мобілізаційна підготовка галузей народного господарства та iн.

Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічних відносин основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можна задовольнити через ринковий механізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кожним громадянином у зв'язку з відповідними об'єктивними причинами. До них слід віднести структурну перебудову економіки, боротьбу з монополізмом, захист навколишнього середовища, захист тих громадян, які з'являються на ринку як споживачі - малозабезпечені, інваліди, діти, престарілі, а також проведення фундаментальних наукових досліджень, загальну освіту, підготовку кадрів, соціальне забезпечення і страхування, охорону здоров'я тощо.

Зрозуміло, що необґрунтовано висока частка централізації фінансових ресурсів призводить до негативних наслідків, оскільки на рівні суцільної централізації важко здійснювати раціональний розподіл і забезпечувати їх ефективне використання. З іншого боку, зниження централізації при високій частці державної власності спричинює безгосподарність і різні перекоси в розподілі та використанні фінансових ресурсів, а у кінцевому підсумку - фінансовий розлад у державі. Потрібна також оптимізація перерозподілу фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні населення: якщо держава надмірно втручається у перерозподіл частки населення у валовому національному продукті, це підриває стимули до праці, знижує темпи економічного зростання.

Невтручання держави у цей процес або значне скорочення ресурсів також має негативні наслідки, зокрема стримує розвиток освіти, науки, призводить до зубожіння окремих верств населення тощо. Отже, перерозподільні процеси, що здійснюються за допомогою державних фінансів, - це явища макрорівня, проте роль державних фінансів виявляється не меншою мірою у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів. Важливе значення має те, як мобілізуються ресурси, якими каналами і в якій формі відбувається їх рух, за якими критеріями їх виділяють і використовують.

2.2 Характеристика децентралізованих фінансових ресурсів

Децентралізовані фінансові ресурси створюються окремими суб'єктами і служать для забезпечення розширеного відтворення діяльності підприємства.

Шляхи використання децентралізованих фінансових ресурсів:

· Розширення і розвиток підприємств;

· Рішення соціальних проблем (на мікрорівні);

· Матеріальне стимулювання працюючих;

· Страхування фінансових ресурсів.

Шляхи використання централізованих фінансових ресурсів:

· Фінансування пріоритетних галузей;

· Фінансування установ не виробничої сфери;

· Соціальний захист населення;

· Зовнішньоекономічна діяльність;

· Охорона навколишнього середовища.

Разом з поняттям "фінансові ресурси" часто вживається термін "фінансові резерви", які слід відрізняти один від одного. Фінансові резерви підприємств - це елемент фінансових ресурсів, що являють собою особливу групу фондів коштів, у яких знаходяться засоби вилучені з обороту і використовуються тільки у випадки збою в процесі загального виробництва.

Напрями використання фiнансових ресурсiв пiдприємств, органiзацiй i установ:

- розширене вiдтворення i розвиток пiдприємств: придбання обладнання та інвентаря, капітальне будівництво, ремонт основних фондів, здійснення реконструкції, оновлення виробництва, автоматизація, механізація виробничих процесів тощо;

- вирішення соціальних проблем трудового колективу: утримання соціальнокультурних об'єктів (баз відпочинку, будинків культури, дитячих садків, профілакторіїв), будівництво житла;

- матеріальне стимулювання працюючих за досягнення кращих індивідуальних та колективних результатів: премії, персональні надбавки, компенсації;

- створення фiнансових резервiв, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу на підприємствах;

- задоволення iнших потреб.

Під фінансовими ресурсами підприємства розуміють "грошові доходи і надходження, які перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання і необхідні для виконання ним фінансових зобов'язань, здійснення витрат з розширеного відтворення і економічного стимулювання працівників".

Фінансові ресурси комерційного підприємства складаються з таких елементів:

* статутного (або пайового) капіталу (фонду);

* додаткового капіталу, одержаного за рахунок того, що вартість реалізації випущених акціонерним товариством (АТ) акцій перевищує їх номінальну вартість; суми дооцінки необоротних активів (вартості активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб);



3. Фінансові ресурси, їх склад та призначення

Необхідно з'ясувати особливості формування, розподілу й використання грошових фондів на підприємствах, в організаціях і установах кожної з названих груп, а також зміни, які відбуваються у фінансових відносинах у зв'язку з удосконаленням механізму господарювання у невиробничій сфері в умовах ринкових перетворень.

З переходом на ринкові засади господарювання підвищується роль фінансових служб підприємства. Головними для них стають проблеми пошуку додаткових фінансових джерел розвитку підприємства, напрямів найефективнішого інвестування фінансових ресурсів та інші питання фінансового менеджменту.

Слід розрізняти поняття “фінанси” і “фінансові ресурси підприємства”, проаналізувати джерела формування фінансових ресурсів і зміни в їх структурі з переходом до ринку.

Фонди фінансових ресурсів є об'єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт. Створення й використання фінансових ресурсів водночас передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові ресурси відокремлюються від матеріальних цінностей. Проте рухові матеріальних цінностей завжди передує рух фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси -- грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання ВВП, що формується впродовж певного часу в державі. До фінансових ресурсів держави належать ті з них, що перебувають у розпорядженні:

· органів державного управління -- ресурси бюджетної системи й різних видів централізованих та децентралізованих фондів, а також державних фінансових інститутів (національного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ;

· усіх видів і форм підприємницьких структур -- господарських підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів діяльності;

· населення -- у формі вкладів, заощаджень і депозитів у банківській системі та в інших фінансових установах.

З трансформацією вартості ВВП у відповідні фонди фінансових ресурсів фінанси починають впливати на процес розширеного відтворення й працювати як складова економічного механізму. Усе це зумовлює актуальність розгляду сутності й складу фінансових ресурсів, їх специфіки у відтворювальному процесі.

Фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній з них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів.

Тому введення в обіг поняття “фінансові ресурси” дає змогу точніше визначити об'єкт фінансового прогнозування й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу фінансів на увесь відтворювальний процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження у фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об'єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків і наукових досліджень.

Місце й роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їх теоретичне обґрунтування як економічної категорії. В економічній літературі й досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх змісту, методів впливу на ефективність господарювання.

На мою думку, для наукового обґрунтування поняття “фінансові ресурси” необхідно чітко визначити критерії, яким воно повинно відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове призначення.

З огляду на це фінансові ресурси -- це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу ВВП й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

Однією з найважливіших умов розкриття змісту й призначення фінансових ресурсів є виявлення їх взаємозв'язку з вартісною структурою ВВП, який є основним джерелом формування фінансових ресурсів.

Найзначніша їхня частка створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соціальне страхування й інші соціальні потреби. Частина фінансових ресурсів є вирахуваннями із заробітної плати, податків та платежів населення. Велику частку також становлять непрямі податки, які в структурі ВВП показані згорнутим сальдо, тобто за мінусом дотацій, що надаються різним галузям економіки з державного бюджету. Тому при зіставленні фінансових ресурсів із ВВП потрібно враховувати особливість взаємозв'язків показників, оскільки метод обчислення фінансових ресурсів об'єктивно зумовлює підвищення їх питомої ваги у ВВП. На нашу думку, було б доцільно здійснювати коригування фінансових ресурсів з метою вилучення подвійного рахунку.

Основна частина фінансових ресурсів є грошовим вираженням новоствореної вартості. Це прибуток, податки, відрахування на соціальне страхування та соціальне забезпечення, доходи від зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, частина фінансових ресурсів виражає перенесену вартість основних фондів (амортизаційні відрахування), у тому числі відрахування від собівартості на геологорозвідку, до фонду конверсії, плата за використання природних ресурсів тощо. Тому розгляд структури фінансових ресурсів у тісному зв'язку з вартісною структурою ВВП має велике теоретичне і практичне значення.

По-перше, стає можливим визначити рівень використання фінансів у розподільчих процесах і на цій основі дати характеристику ефективності функціонування фінансового механізму. По-друге, значно розширюється інформаційна база для розробки фінансових показників ефективності виробництва й основних напрямів удосконалення фінансових методів її підвищення. По-третє, можна відстежити рух кожної складової ВВП: від початкової -- виробництва до кінцевої -- використання.

Фінансові ресурси є об'єктивно необхідною умовою процесу відтворення на всіх його стадіях, але формування кінцевої структури відтворення досягається на стадії розподілу, де формуються пропорції між фондами відшкодування, споживання й нагромадження, здійснюється розподіл доходів між підрозділами суспільного виробництва, безпосередніми виробниками матеріальних благ.

На стадії розподілу фінанси набувають самостійної форми руху. Вони зумовлюють появу своїх специфічних категорій, важелів, інструментів, що регулюють процес створення доходів і грошових фондів, їх розподіл і перерозподіл. У своїй сукупності вони становлять основу фінансового механізму. Дослідження ролі фінансів у розподільчих процесах має важливе значення для виявлення їх сутності, оскільки саме тут у результаті руху фінансових ресурсів формуються економічні відносини щодо їх створення і використання, які за своєю сутністю є фінансовими. Удосконалення фінансових відносин -- головна умова посилення впливу фінансів на процес відтворення. Проте, розглядаючи фінанси не як теоретичну абстракцію, а як складову господарського механізму, треба зазначити, що їхній вплив на розширене відтворення виявляється там і тоді, де й коли відбувається процес створення й використання фінансових ресурсів.

Найвищу питому вагу в структурі джерел фінансових ресурсів держави має прибуток. Прямі й непрямі податки з населення посідають друге за величиною місце. Значну частку у фінансових ресурсах становлять відрахування на соціальні потреби.

Щодо структури джерел фінансових ресурсів амортизаційних відрахувань, то ресурси простого відтворення основних фондів мають тенденцію до збільшення. У структурі використання фінансових ресурсів найвищу питому вагу мають витрати на соціальні потреби (на соціальну сферу за рахунок бюджету й господарських структур та на соціальні гарантії населенню). За нашими розрахунками, при збереженні наявних напрямів використання коштів на зазначені цілі частка витрат на соціальні заходи у фінансових ресурсах матиме тенденцію до зростання. Такий рівень витрат для держави є обтяжливим і не сприяє зростанню економічної активності. Тому необхідні заходи щодо докорінного перегляду напрямів використання ресурсів на ці потреби.



Висновок

У підсумку всього вище сказаного, можна сказати, що фінансові ресурси є об'єктивною умовою процесу відтворення на всіх його стадіях, однак формування кінцевої структури відтворення досягається на стадії розподілу, де формуються пропорції між фондами відшкодування, споживання і нагромадження, здійснюється поділ доходів між безпосередніми виробниками матеріальних благ.

На стадії розподілу фінанси набувають самостійної форми руху. Вони зумовлюють появу своїх специфічних категорій, важелів, інструментів, що регулюють процес створення доходів і грошових фондів, їх розподіл і перерозподіл. У своїй сукупності вони становлять основу фінансового механізму. Дослідження ролі фінансів у розподільних процесах має важливе значення для виявлення їх сутності, оскільки саме тут у результаті руху фінансових ресурсів формуються економічні відносини щодо їх створення й використання, які за своєю суттю є фінансовими. Удосконалення фінансових відносин - головна умова посилення впливу фінансів на процес відтворення.

Однак, розглядаючи фінанси не як теоретичну абстракцію. А як складову частину господарського механізму, необхідно зазначити, що їх вплив на розширене відтворення проявляється там і тоді, де й коли має місце
процес створення й використання фінансових ресурсів.



Список використаної літератури

1. Бедь В. В., Когут Ю. М.. Фінанси: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. К.: МАУП; Ужгород: ЗІ ім. А. Волошина, 2004. 168 с. 2004.

2. Благун І.Г., Сорока Р.С., Єлейко І.В.. Фінанси: Навч. посіб. Львів: Магнолія. 2007. 2007.

3. Василик О.Д., Павлюк К.В.. Державні фінанси України. К.: Вища школа,1997. 383 c. 1997.

4. Башнянин Г.І. Фінансові системи в економіці держави. // Фінанси України. К.: Фінанси. 1999, №10. с. 51-55.

5. Буряк П.Ю. Мобілізація фінансових ресурсів для активізації малого та середнього підприємництва. // Фінанси України. К.: Фінанси. 1999, №12. с. 33-38.

6. Бутко М.П., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової трансформації. // Фінанси України. К.: Фінанси. 1998, №10. с. 23-32.

7. Завгородня О.О., Тарасович В.М. Фіскальні ресурси держави та їх роль в активізації інвестиційних процесів. // Фінанси України. К.: Фінанси. 2000, №3. с. 19-25.

8. Качмарик Я.Д., Хуткий Р.І. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства. // Фінанси України. К.: Фінанси. 1999, №10. с. 139-144.

9. Петренко Ю.В. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств. // К.: Фінанси. 2000, №6. С 91-95.

Размещено на Allbest.ru

...