Бюджетування в системі планування діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсовий проект

Бюджетування в системі планування діяльності підприємства



Вступ

планування бюджетування фінансовий

Актуальність теми. Сьогодні конкуренція на ринку настільки сильна, що для успішної роботи компаніям доводиться випереджати своїх конкурентів не тільки за рівнем технологій і показникам основної операційної діяльності, але за якістю систем керування.

Застава оперативного регулювання будь-якої системи - своєчасна доставка інформації про оточення в ньому керованого об'єкта до центра ухвалення рішення. Забезпечити керівників компанії своєчасною інформацією можливо у разі застосування технології бюджетного управління.

Вагомий внесок у розроблення теоретичних й методологічних основ бюджетування зробили такі зарубіжні вчені, як Діккі Террі, Друрі К., Кінг Альфред М., Майєр Е., Райан Б., Фалуді А., Фостер Дж., Хан Д., Хорнг - рен Ч.Т., Шим Джей К. й інші. Але використовувати західні концепції без їх адаптації до вітчизняних умов господарювання є недоцільним через наяв - ність низки істотних національних особливостей менеджменту, системи обліку й звітності, рівня інформаційного забезпечення.

У вітчизняній та російській економічній літературі достатньою мірою розроблено методики розрахунку і аналізу фінансових показників оцінки результатів діяльності підприємств.

Так, цим питанням присвячено праці І.Т. Балабанова, В.Г. Білолипецького, В.М. Власова, Н.Г. Данилочкіної, А.М. Кармінського, Т.П. Карпової, В.В. Ковальова, П.П. Новіченко, М.М. Оліксієвої, О.С. Стоянової, Т.В. Теплової, А.Д. Шеремета та інших.

Водночас, багато питань залишається відкритим для дослідження, зокрема: визначення сутності концепції бюджетування; виокремлення та систематизація принципів, функцій, методів, а також факторів, які обмежують впровадження та використання бюджетування в сучасних умовах; розкриття особливостей організації процедури впровадження бюджетування; адаптація західних методик складання бюджетів і контролю їх виконання до сучасних умов діяльності вітчизняних підприємств та їх консолідація з вітчизняними здобутками.

Метою курсового проекту є дослідження теоретичних основ та визначення практичних рекомендацій щодо підвищення бюджетування в системі планування діяльності підприємства.

Для досягнення зазначеної мети курсового проекту необхідно вирішити наступні завдання:

- дослідити організацію бюджетування в системі планування на підприємстві;

- охарактеризувати роль бюджетування в системі планування діяльності підприємства;

- проаналізувати фінансову діяльність підприємства;

- аналіз та оцінка бюджетування на Ужгородській швейній фабриці.

Об'єктом дослідження є Ужгородська швейна фабрика.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних основ і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності бюджетування Ужгородської швейної фабрики.

У роботі були використані методи дослідження, такі як: теоретичного узагальнення, комплексного аналізу, системного аналізу, статистичного аналізу, кореляційно-регресійного аналізу.



1. Загальна характеристика бюджетування підприємства

1.1 Сутність бюджетування

Бюджетування - це технологія управління бізнесом на всіх рівнях компанії, що забезпечує досягнення її стратегічних цілей за допомогою бюджетів на основі збалансованих фінансових показників. Це технологія фінансового планування, обліку і контролю доходів і видатків, одержуваних від бізнесу на всіх рівнях управління [1, с. 161].

Бюджетування - це управлінська технологія, основа фінансової дисципліни. Воно використовується для підвищення відповідальності керівників різного рівня управління за фінансові результати, досягнуті очолюваними ними структурними підрозділами [2, с. 3].

Загалом бюджетування визначають як процес складання бюджетів підприємства, у результаті якого відбувається інтеграція планування, обліку, аналізу, управління діяльністю підприємств з метою забезпечення найоптимальніших фінансових результатів, а також контролю за його виробничою та фінансово-господарською діяльністю [3, с. 106].

Деякі науковці розглядають процес бюджетування на підприємствах дещо однобічно, що пов'язано з їх власним трактуванням поняття «бюджетування».

Так, колектив авторів на чолі з В.А. Панковим тлумачить бюджетування як інструмент реалізації оперативного й тактичного планування шляхом розробки комплексів цільових показників у кількісному виражені [4, с. 83].

А.Ю. Харко під бюджетуванням розуміє планування діяльності підприємства шляхом розроблення системи взаємопов'язаних бюджетів, комплексно орієнтованих на ринкові потреби й покликаних забезпечити стійкий фінансовий стан і поступальний розвиток підприємства відповідно до його головної місії та статутних завдань [5, с. 87].

Отже, бюджетування являє собою стандартизований процес, який базується на самостійно розроблених підприємством і загально визначених вимогах і процедурах.

Бюджетування - це процес колективний, який дає змогу погодити ді - яльність підрозділів усередині підприємства і підпорядкувати її загальній стратегічній меті. Завдання бюджетного планування полягає в обґрунтуванні та розширенні річного плану господарської діяльності підприємства з метою усунення непередбачуваних змін, які виникають у процесі його діяльності, визначенні координації дій між окремими його ланками для уникнення прийняття неузгоджених рішень, підвищенні ефективності управлінського контролю щодо вилучення неефективних чинників, а також, оцінки вкладеної праці, дій та прийнятих рішень керівництвом підприємства.

Бюджетування - це процес колективний, який дає змогу погодити діяльність підрозділів усередині підприємства і підпорядкувати її загальній стратегічній меті [9, c. 32].

Завдання бюджетного планування полягає в обґрунтуванні та розширенні річного плану господарської діяльності підприємства з метою усунення непередбачуваних змін, які виникають у процесі його діяльності, визначенні координації дій між окремими його ланками для уникнення прийняття неузгоджених рішень, підвищенні ефективності управлінського контролю щодо виключення неефективних чинників, а також оцінки вкладеної праці, дій та прийнятих рішень керівництвом підприємства.

Бюджетування - це частина управлінського обліку й загальної технології управління, що забезпечує підприємствам змогу отримати переваги перед конкурентами через створення ефективної системи управління ресурсами.

Сутність бюджетування полягає у плануванні діяльності підприємства відповідно до встановлених цілей, яке втілюється в конкретних показниках бюджетів, спрямованих на виконання конкретних завдань. Бюджети - це плани майбутніх операцій, виражені у кількісних (здебільшого грошовому) вимірниках. Це засіб здійснення контролю, для чого фактичні дані порівнюють із запланованими.

Підводячи підсумки, варто зазначити, що динамічно змінні зовнішні умови зумовлюють потребу постійного перегляду тактичних і частково стратегічних цілей, балансування між стабільністю та змінністю кінцевих результатів діяльності підприємства. З цією метою бажано забезпечувати стратегічну гнучкість або здатність підприємства до формування превентивних управлінських заходів та швидко реагувати на зовнішні зміни для отримання конкурентних переваг.

Запровадження процесу бюджетування на підприємствах дасть змогу: поліпшити фінансові результати на основі управління прибутком і витратами, раціонально розподіляти і використовувати ресурси, оптимізувати витрати по підприємству і впровадити оперативний контроль за постійними і змінними витратами [8, c. 56];

? поліпшити платоспроможність підприємства на основі ефективного управління грошовими потоками;

? підвищити якість та оперативність прийняття управлінських рішень;

? узгоджувати, координувати дії окремих підрозділів і відділів підприємств, а також напрямків діяльності для досягнення поставлених глобальних завдань.

1.2 Організація бюджетування в системі планування підприємства

Сутність бюджетування полягає у плануванні діяльності підприємства відповідно до встановлених цілей, яке втілюється в конкретних показниках бюджетів, спрямованих на виконання конкретних завдань.

В основі побудови системи бюджетів підприємств повинні лежати науково-обґрунтовані принципи тому, що вони визначають характер та зміст діяльності підприємства, створюють умови для їх ефективної роботи і зменшується можливість впливу негативних факторів на процес виробництва та реалізації продукції.

Бюджети, що розробляються на підприємстві, можуть бути різними за формою і змістом. Оскільки підприємство самостійно вибирає форму бюджету, то він має формуватися на основі певної стандартизації, яка визначає процес бюджетування [4, c. 23].

Бюджетування на підприємстві можна розглядати з двох сторін: з однієї сторони - це процес складання фінансових планів і кошторисів, а з іншої - управлінська технологія, призначена для вироблення і підвищення фінансової обґрунтованості прийнятих управлінських рішень. З метою забезпечення організації ефективної системи бюджетування на досліджуваному підприємстві виділяють такі центри фінансової відповідальності: центри доходів, центри витрат, центри прибутку, центри інвестицій.

Центр доходів - центр відповідальності, керівництво якого підзвітно тільки за одержання доходів, тобто має можливість контролювати і впливати на ціни й обсяг діяльності. Центр витрат - центр відповідальності, керівник якого може контролювати тільки витрати, тобто це об'єкти управління, для яких доцільно акумулювати витрати. Центр прибутку - центр відповідальності, керівник якого відповідає за доходи і витрати, й отже, за результат діяльності даного підрозділу. Центр інвестицій - центр відповідальності, що здійснює господарську діяльність і несе витрати при реалізації інвестиційних проектів підприємства; керівництво підзвітне за витрати, доходи й інвестиції.

Дана класифікація ЦФВ на підприємстві заснована на розподілі їх за видами доходів чи витрат, за які вони несуть відповідальність. ЦФВ утворюються трьома способами: з одного підрозділу підприємства; шляхом об'єднання декількох підрозділів; шляхом розподілу одного підрозділу на декілька центрів фінансової відповідальності.

Основним завданням центру фінансової відповідальності є виконання своїх завдань у рамках встановлених бюджетом показників. Кожен ЦФВ веде свій операційний бюджет. Операційний бюджет визначає доходи та витрати від усіх операцій, які буде провадити ЦФВ у плановому періоді. Статті операційних бюджетів ЦФВ, згруповані за функціональною ознакою, складають функціональні бюджети підприємства. Функціональні бюджети визначають потребу у ресурсах для функціональних сфер діяльності, наприклад, бюджет прямих витрат на закупівлю товарів, бюджет адміністративних витрат та інші. Функціональні бюджети утворюють бюджетну структуру, у відповідності з якою формуються основні підсумкові бюджети.

До основних підсумкових бюджетів підприємства належать:

1. Бюджет доходів/витрат - є прогнозним звітом про прибутки і збитки, встановлює співвідношення доходів і витрат підприємства на бюджетний період та відображає, з якою ефективністю буде працювати підприємство.

2. Бюджет руху грошових коштів - є прогнозним касовим планом, визначає грошові потоки (виплати і надходження) для підтримки необхідного рівня ліквідності підприємства, щоб запобігати як надлишку тимчасово вільних грошових коштів, так і їх дефіциту (касового розриву).

3. Бюджет балансу - є прогнозним балансовим звітом, формує майбутню структуру активів і пасивів підприємства та виступає контрольним інструментом усіх інших бюджетів.

Процес розробки бюджетів на підприємстві має бути чітко взаємопов'язаний зі стратегічними цілями, базуватися на аналізі альтернативних варіантів рішень та передбачати можливості для гнучкого реагування на зміни і відхилення в ході виконання бюджету.

Тому, на відміну від існуючого на підприємстві алгоритму розробки бюджетів, необхідно здійснювати процес бюджетування за наступними етапами:

- вироблення стратегічних цілей;

- оформлення та доведення до менеджерів верхньої і середньої ланок «бюджетної резолюції»;

- розробка спеціальних первинних форм, за якими проводитиметься збір інформації та доведення цих форм до відповідальних за їх заповнення працівників чи структурних підрозділів;

- заповнення первинних форм і направлення їх до відділу контролінгу;

- розробка фінансових прогнозів, планування та аналіз альтернатив (окреслення альтернативних можливостей залучення та використання ресурсів);

- збалансування планів шляхом оптимального поєднання наявних альтернатив;

- узгодження і координація показників різних бюджетів;

- затвердження бюджетних показників і доведення бюджетів до виконавців;

- контроль виконання бюджетів і аналіз відхилень;

- підготовка звітів про результати виконання бюджетів;

- коригування планів і бюджетів відповідно до рекомендацій, що містяться в звітах [19, c. 32].

Крім того, даний підхід повинен використовуватися у поєднанні з механізмом чіткого контролю за витратами. Тому необхідним є запровадження заходів щодо підвищення ефективності бюджетного контролю на підприємстві.

Основною метою такого контролю є вдосконалення процесу ухвалення управлінських рішень.

Управлінські рішення керівництво ухвалює на підставі інформації про відхилення від бюджету.

Відхилення, які виявляються за допомогою бюджетного контролю, вважаються сприятливими (коли фактичний дохід, надходження перевищують заплановані в межах закладеного у бюджетах рівня ділової активності) та несприятливими (коли фактичні витрати та видатки перевищують планові в межах закладеного у бюджетах рівня ділової активності).

Якщо відхилення незначні, то вони, як правило, ігноруються, а значний розмір відхилень вимагає детальнішого аналізу.

Значущість відхилень визначається за допомогою різних підходів (методів):

- задається абсолютною величиною в грошовому виразі;

- виражається у відсотках до бюджету;

- визначається статистичними методами.

У вигляді абсолютної величини в грошовому виразі значущість відхилень встановлюється за рішенням керівництва організації.

Наприклад, всі відхилення понад 10000 грн. пропонується вважати значущими, незалежно від того сприятливі вони або несприятливі, і аналізувати причини їх виникнення.

Підхід до визначення значущості відхилень у «відсотках до бюджету» полягає в тому, що для цілей аналізу величину відхилень визначають у відсотках до бюджетних величин [5, c. 78].

Наприклад: піддавати детальному розгляду кожне відхилення, величина якого перевищує 10% бюджетного значення. Об'єктивний метод визначення значущості відхилень може представити статистика.

Відхилення можна фіксувати за допомогою статистичного контрольного графіка, який відображає фактичні відхилення витрат за певний час і зіставлення їх із критичною оцінкою, визначеною статистичним способом.

Проте, статистичний метод встановлення меж контролю вимагає значних витрат і може використовуватися в організаціях, що займаються виробництвом продукції, при якому результати діяльності носять повторюваний характер.

Таким чином, найбільш доцільними напрямами підвищення ефективності бюджетного контролю на підприємстві вважаємо застосування методу аналізу відхилень у відсотках до бюджету у поєднанні з визначенням та порівнянням фінансово-економічних показників бюджетів та результатів господарської діяльності.

Зокрема, з метою мінімізації витрат на підприємстві та, відповідно, максимізації прибутку, може бути використаний такий механізм посилення контролю за різними елементами витрат, який передбачає не лише порівняння фактичного обсягу витрат із плановим, але й відносне порівняння у відсотках до чистого доходу від реалізації продукції за певний період. Такий метод є доцільним у тому випадку, коли фактичний обсяг реалізації продукції є нижчим за запланований [10, c. 33].

Відповідно, при цьому фактичні витрати за окремими елементами можуть бути нижчими за планові, однак їх частка по відношенню до обсягу реалізації може виявитися більшою. У сфері організаційного забезпечення процесу фінансового планування на підприємстві, вважаю за доцільне деталізувати послідовність розробки кожного виду бюджету для виконавців та закріпити дану процедуру у внутрішній управлінській документації підприємства.



2. Бюджетування в системі планування діяльності на Ужгородській швейній фабриці

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства

Приватне акціонерне товариство «Ужгородська швейна фабрика» (далі за текстом - Товариство) є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Ужгородська швейна фабрика» створеного відповідно до Установчої угоди від 30.01.1995 р. «Про створення Закритого акціонерного товариства «Ужгородська швейна фабрика», шляхом реорганізації (перетворення Орендного Закарпатського виробничо-торгівельного швейного об» єднання, зареєстрованого Розпорядженням Ужгородської міської управи за №597 від 17 грудня 1993 р. та в подальшому змінено найменування згідно Законодавства України на Приватне акціонерне товариство.

Товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання акціонерами дивідендів [6, c. 78].

Предметом діяльності Товариства є:

Ш виробництво та реалізація швейних виробів та надання послуг у цій сфері як на території України, так і за її межами;

Ш ремонт швейного та іншого обладнання, побутової техніки, одягу;

Ш ремонт та виготовлення столярних виробів;

Ш виконання замовлень і договірних зобов» язань по перевезенню вантажів власним та найманим автотранспортом;

Ш надання платних послуг по підготовці та транспортуванню вантажів;

Ш торгово-посередницька комерційна діяльність, відкриття фірмових магазинів, кафе, ресторанів;

Ш технічне обслуговування, ремонт та інші види робіт, пов» язаних з обслуговуванням техніки, надання платних послуг при проведенні монтажно-будівельних робіт;

Ш торгово-комерційна та зовнішньоекономічна діяльність;

Ш надання комерційних, посередницьких, маркетингових, наукових, науково-експертних, консультаційних, інформаційних та інших видів послуг для вітчизняних та іноземних підприємств, організацій, установ та громадян;

Ш будівництво та монтажно-налагоджувальні роботи;

Ш брокерські та ділерські послуги, проведення біржових операцій у власних інтересах та інтересах організацій, підприємств, установ та осіб, заключення агентських угод та виплата відповідних винагород [24];

Ш оптова та роздрібна реалізація продовольчих товарів, продукції виробничо-технічного призначення, товарів широкого вжитку, як власної так і контрагентської продукції, організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України та за її межами через власну та іншу торгову мережу;

Ш приймання на тимчасове зберігання товаро-матеріальних цінностей, відходів виробництва, вторинної сировини, сільськогосподарської продукції для наступної їх реалізації;

Ш здійснення торгово-закупівельної діяльності для підприємств, установ, організацій, громадян, в т.ч. іноземних;

Ш проведення складських операцій, в тому числі на консигнаційних складах, їх утримання;

Ш розвиток та утримання сфери громадського харчування;

Ш видавничо-поліграфічна та рекламно-інформаційна діяльність, виробництво кіно - та відео-продукції та її тиражування;

Ш ремонтно-механічне виробництво [24];

Ш організація на території України та за її межами туризму та відпочинку будь-якого виду, в тому числі міжнародного та спеціалізованого;

Ш товарообмінні операції у відповідності з діючим законодавством;

Ш участь в міжнародному, культурному, спортивному обміні, виставках, ярмарках, аукціонах, презентаціях, спортивно-масових міроприємствах, що здійснюються на комерційній основі;

Ш надання послуг всіх видів побутових послуг, прокат, лізинг;

Ш здійснення актів благодійництва та милосердя;

Ш операції по імпорту та експорту товарів, капіталів, робіт, послуг та орендні операції, в тому числі лізінгові операції між суб» єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб» єктами господарської діяльності;

Ш придбання, продаж, оренда рухомого та нерухомого майна для вітчизняних та іноземних юридичних та фізичних осіб;

Ш організація інноваційної діяльності у встановленому чинним законодавством України порядку, участь у розробці і реалізації інноваційних проектів, в тому числі: в промисловості, в будівництві, на транспорті і зв'язку, у торгівлі та сфері обслуговування [24];

Ш розробку та участь в реалізації комерційних і некомерційних екологічних програм регіонів та підприємств;

Ш зовнішньоекономічна діяльність.

Ш Інші види діяльності, що не заборонені законодавством України та відповідають інтересам Товариства.

2.2 Аналіз фінансової діяльності підприємства

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності ведення фінансових ресурсів в активи. Нормальна фінансова діяльність створює належні умови для виробництва продукції, забезпечує додаткові можливості для понадпланового його збільшення.

У результаті досліджень встановлено, що фінансова стійкість на підприємстві впливає на підтримання ліквідності, а в ринкових умовах дозволяє підприємству самостійно формувати свій асортимент та номенклатуру виробів, виходити на нові сегменти ринку, максимально задовільнити потреби споживачів, забезпечує інвестиційну привабливість, є важливою передумовою конкурентоспроможності підприємства, є важливим чинником забезпечення кредитоспроможності, дозволяє забезпечити платоспроможність у довгостроковому періоді. З'ясовано, що значення і сутність фінансової стійкості та ділової активності яскраво відображаються в їх показниках [8, с. 156].

Успіх фінансової діяльності віддзеркалює добрий (міцний, стійкий, задовільний) фінансовий стан підприємства. Проте він може бути поганим, нестійким, незадовільним, коли мають місце ті чи інші недоліки у фінансах [6, c. 114].

Майно підприємства складається з необоротних та оборотних активів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

Майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі називається його активами. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в його активи. У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюються. Для характеристики якісних змін в структурі майнатреба провести вертикальний та горизонтальний аналіз балансу.

Проведемо структурний аналіз майна «Товариства», а отримані дані зобразимо у таблиці.



Аналіз фінансового стану Товариства 2014-2016 рр

№	Перелік показників	Оптимальне значення	Роки	Абсолютне відхилення
			2014	2015	Поч 2016	Кінець 2016	2014-2016 рр
Показники фінансової стійкості
1.	Коефіцієнт бюджетної автономії	> 0,5	0,23	0,34	0,56	0,14	0,29
2.	Коефіцієнт фінансування	< 1	4,44	2,92	3,12	-14,43	-15,95
3.	Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	> 0,1	0,13	0,16	0,18	-0,12	-0,15
4.	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	>0, збільшення	2,48	1,38	1,60	-10,99	12,09
Показники рентабельності
1	2	3	4	5	6	7	8
5.	Рентабельність Активів	>0, збільшення	+8,21	+16,70	+17,20	+3,20	+8,29
6.	Рентабельність власного капіталу	>0, збільшення	+9,80	+20,32	+22,38	+2,05	+9,29
7.	Рентабельність реалізації	>0, збільшення	+23,83	+33,46	+28,67	+27,09	+9,56
8.	Рентабельність виробництва продукції	>0, збільшення	+24,30	+24,25	+30,10	+31,02	+12,28
Показники майнового стану
9.	Фондовіддача	Збільшення	0,20	0,19	0,32	0,44	+0,03
10.	Фондоємність	Зменшення	4,12	2,32	2,30	2,15	-0,30
11.	Фондоозброєність	Збільшення	30,5	29,12	22,38	22,40	-2,28
12.	Коефіцієнт майнового стану підприємства	Збільшення	29567	31259	31949	67890	+1234
13.	Коефіцієнт зносу основних засобів	Зменшення	8,07	3,48	4,50	0,67	0,29
14.	Коефіцієнт придатності основних засобів	>0,5	67,17	59,62	61,64	0,92	0,81



Як видно у табл., показники фінансової стійкості аналогічно підтверджують фінансову кризу на підприємстві. За рахунок значного рівня непокритого збитку власний капітал підприємства є від'ємним, відповідно, рівень фінансової залежності від зовнішніх кредиторів та коефіцієнт концентрації залученого капіталу дуже високий.

Операційна рентабельність продукції у цілому, за аналізований період зменшилась. Основною причиною зростання рівня рентабельності стало збільшення прибутку підприємства, однак значне зростання собівартості у 2014 році привело до понесення збитків, які вдалося виправити уже у 2015. Таким чином, можемо зробити висновок про те, станом на 2016 рік є успішним і рентабельним підприємством.

Показники ліквідності Товариства 2014-2016 рр.

Показники	2014	2015	2016	Абсол. Відх. 2014/2016
	поч. року	кін. року	поч. року	кін. року	поч. року	кін. року
Робочий капітал	-11291	-18320	-18320	-20816	-20816	-22138	10847
Власні оборотні кошти	-11291	-18320	-18320	-20816	-20816	-22505	11214
Коеф. загальної ліквідності	0,28	0,11	0,11	0,19	0,19	0,2	0,08
Коеф. швидкої ліквідності	0,02	0,052	0,052	0,13	0,13	0,13	0,11
Коеф. абсолютної ліквідності	0,01	0,005	0,005	0,06	0,06	0,0005	0,0095

Динаміка основних показників ліквідності підприємства є позитивною, зокрема коефіцієнт загальної ліквідності за 2015-2016 збільшився на 66,96%, а абсолютної ліквідності - в 12 разів. Але водночас розраховані показники ліквідності балансу підприємства не відповідають нормативним значенням, що свідчить про неможливість погашення короткострокової заборгованості підприємства найближчим часом.

Показники ділової активності Товариства 2014-2016 рр.

Показники	2014 рік	2015 рік	2016 рік	Абсол.відх.2014-2016
Тривалість фін. циклу (днів)	-19,26	15,07	27,43	46,69
Тривалість обороту кред. заборг. (днів)	46,33	25,46	16,47	29,86
Коеф. оборотн. кред. заб.	7,77	14,14	21,86	14,09
Тривалість опер. циклу (днів)	27,07	40,53	43,9	16,83
Тривалість обороту дебіт. заборг. (днів)	15,34	26,73	31,06	15,72
Коеф. оборотності дебіт. заборгован.	23,5	13,47	11,59	11,91
Тривалість обороту запасів (днів)	11,77	13,8	12,84	1,07
Коеф. оборотності запасів	30,6	26,08	28,04	2,56
Фондовіддача	3,5	4,9	5,4	1,9

Як бачимо з таблиці 2.3 коефіцієнт оборотності запасів збільшився у 2016 році, порівняно з 2015 роком, на 29,86%, у 2015 збільшився на 14.14% порівняно з 2014 роком, що свідчить про відносне збільшення запасів і збільшення попиту на готову продукцію. А чим вище значення даного показника, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства. Термін обороту запасів у 2016 році, порівняно з 2014 роком, зменшився на 28,4%, однак збільшився порівняно з 2015 році на 26,08%.

2.3 Оцінка бюджетування на Ужгородській швейній фабриці

Бюджетування на Ужгородській швейній фабриці (далі - Фабрика) включає діяльність щодо аналізу, планування, втілення в життя та контролю короткострокового фінансового планування.

Основу управління власним капіталом Фабрики складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика, яка направлена на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел у відповідності з потребами його розвитку в наступному періоді [18, c. 33].

Платоспроможність підприємства на кінець 2016 року покращилась. У 2016 році всі зобов'язання були покриті його власними коштами. На кінець 2016 року мобільність підприємства підвищилась в 2 рази.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, що підприємству вистачає власного капіталу для фінансування поточної діяльності. Його відносне зростання позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства.

Таким чином, з проведених вище розрахунків можна зробити загальний висновок: за 2014-2016 роки фабрика мала можливість здійснювати постійні витрати, довгострокова заборгованість підприємства може бути оплаченою за рахунок його активів.

Консолідований (зведений) бюджет Фабрики складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді [10, c. 12].

Зведений (консолідований) бюджет поділяється на дві частини: операційний бюджет (operating budget); фінансовий бюджет (financial budget).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1. Структура зведеного (консолідованого) бюджету Фабрики



- очікуваний обсяг;

- очікувана ціна одиниці продукції;

- виручка від реалізованої продукції;

- надходження грошових коштів,

- дебіторська заборгованість на початок місяця;

- надходження коштів від продажу за місяць;

- разом надходження коштів.

Бюджет продажу складається з урахуванням строків і погашення дебіторської заборгованості, розрахунок здійснюють у такій послідовності:

- розрахунок очікуваних надходжень грошових коштів від продажу;

- залишок дебіторської заборгованості на кінець періоду, грн.;

- сума заборгованості до погашення;

- надходження від продажу, грн.;

- усього надходжень, грн.

Програма складання бюджету продажу включає п'ять стадій:

- аналіз руху продажу (аналіз реалізації продукції - sales) за кілька попередніх років за видами продукції;

- аналіз чутливості основних ринків збуту (урахування загального економічного розвитку, фаз циклу - спад, піднесення);

- вивчення можливостей рекламування своїх товарів, кооперації, умов кредитування, що впливають на обсяг реалізації;

- аналіз інформації про вартість невиконаних замовлень та тенденції щодо нових замовлень на продукцію підприємства (особливо важливо для продукції з тривалим виробничим циклом) [19, c. 22];

- розрахунок продажу за окремими товарними групами у цілому по підприємству. Це кінцева фаза складання такого бюджету, коли формується основна стратегія продажу та його обсяг.

Прогноз продажу - основа планування виробництва, а бюджет продажу - основа бюджету виробництва.

Бюджет виробництва показує, скільки одиниць продукції необхідно виготовити (надати послуг), щоб забезпечити запланований обсяг продажу і необхідний рівень запасів. Бюджет виробництва - план випуску продукції в натуральних показниках - складається виходячи з бюджету продажу, враховуючи виробничі потужності, запаси, зовнішні закупівлі. Він включає: аналіз виробничих потужностей; план виробництва; розрахунок виробничого персоналу; розрахунок виробничих витрат. На базі бюджету виробництва складають бюджети закупівлі і використання матеріалів, затрат праці, загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут. У спрощеному вигляді бюджет виробництва можна подати таким способом:

- запланований продаж, шт.;

- плановий запас готової продукції на кінець періоду, шт.;

- плановий запас готової продукції на початок періоду, шт.;

- кількість продукції, що підлягає виготовленню, шт. [6, c. 18].

Бюджет прямих витрат на матеріали складається на підставі бюджету виробництва і бюджету продажу, що показує, скільки сировини і матеріалів потрібно для виробництва, а також скільки треба закупити. У бюджеті визначають строки закупівлі і кількість сировини, матеріалів і напівфабрикатів, які необхідно придбати для виконання виробничих планів. Використання матеріалів визначається бюджетом виробництва і пропонованими змінами рівня матеріальних запасів. Бюджет закупівлі матеріалів розраховується як добуток кількості одиниць матеріалів та їхньої закупівельної ціни. Планові потреби закупівлі й використання матеріалів можуть бути подані в одному загальному документі або в окремих самостійних бюджетах. У спрощеному вигляді бюджет прямих витрат на матеріали можна подати так [10, c. 23]:

- кількість продукції, що підлягає виготовленню, шт.;

- норми витрат матеріалів, грн.;

- потреба в матеріалах, грн. (рядок 1 х рядок 2);

- запас матеріалів на кінець періоду, грн.;

- запас матеріалів на початок періоду, грн.;

- витрати на матеріали, грн.

Бюджет прямих витрат на матеріали складається з урахуванням строків і порядку погашення кредиторської заборгованості. Розрахунок здійснюють у такій послідовності:

- розрахунок погашення кредиторської заборгованості за придбані матеріали;

- залишок кредиторської заборгованості на кінець періоду, грн.;

- сума кредиторської заборгованості до погашення в поточному періоді, грн.;

- витрати на закупівлю матеріалів, грн.;

- усього витрат, грн. (рядок 2 + рядок 3).

Бюджет трудових затрат складається виходячи з бюджету виробничих даних про продуктивність праці і ставок оплати основного виробничого персоналу. Визначає необхідний робочий час (у годинах), що потрібний для виконання плану виробництва. Він розраховується як добуток кількості одиниць продуктів (послуг) та норми затрат праці в годинах, та одиниці продукції. У бюджеті трудових затрат (чи в окремому) визначаються витрати на оплату праці як добуток необхідного робочого часу та різних годинних тарифних ставок оплати праці [6, c. 23].

Прямі витрати на оплату праці це витрати на заробітну плату виробничого персоналу.

У бюджеті прямих витрат на оплату праці виробничого персоналу слід виокремити дві частини: фіксовану та відрядну.

У спрощеному вигляді бюджет прямих витрат на оплату праці виробничого персоналу можна подати так:

- обсяг виробництва продукції;

- затрати праці основного персоналу;

- разом затрати праці персоналу;

- вартість однієї години затрат праці;

- витрати на оплату праці основного персоналу.

Бюджет загальновиробничих витрат - це деталізований план виробничих витрат, відмінних від прямих, які необхідні для виконання плану виробництва. Метою складання цього бюджету є інтеграція всіх бюджетів загальновиробничих витрат, розроблених менеджерами з виробництва й обслуговування та формування інформації для обчислення нормативів цих витрат на плановий період. У спрощеному вигляді бюджет загальновиробничих витрат можна подати так:

- оплата праці (всіх працівників у бюджеті витрат на оплату праці);

- амортизація, грн.;

- непрямі витрати на матеріали, грн.;

- поточний ремонт, грн.;

- інші витрати, грн.;

- разом (рядки 1 +2 + 3 + 4 + 5), грн.

Бюджет адміністративних витрат - це деталізований план поточних операційних витрат, відмінних від витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом і збутом, але необхідних для підтримки діяльності підприємства в цілому. Бюджет необхідний для контролю адміністративних витрат. Витрати не пов'язані з виробництвом або витратами діяльності. Велику частину цього бюджету становлять постійні витрати. У спрощеному вигляді бюджет адміністративних витрат можна подати так [17, c. 34]:

- оплата праці, грн. (працівників адміністративного апарату);

- амортизація, грн.;

- поточний і капітальний ремонт, грн.;

- інші витрати на матеріали, грн.;

- інші витрати, грн.;

- разом (рядки 1 +2 + 3+4 + 5), грн.

Бюджет витрат на збут. У ньому деталізуються всі планові витрати, пов'язані зі збутом продукції і послуг. Витрати на збут (реклама, комісійні, транспортування продукції та інші витрати відповідно до П(С) БО). Окремі витрати є змінними (комісійні, транспортні), інші витрати - на рекламу і заробітну плату старших контролерів - постійні.

Порядок формування бюджету грошових коштів Фабрики: основну частину продажу підприємство здійснює в кредит, і надходження грошей на її поточний рахунок відкладається на строк, визначений умовами угоди з покупцем продукції. Фірма надає своїм покупцям відстрочку платежу на 30 днів; 90% продажу здійснюються в кредит, 10% - з негайною оплатою. 90% залишку заборгованості оплачується через місяць і до 10% - через два місяці після виставлення рахунка. За цих умов, якщо в січні було продано товарів на 250 тис. грн., то заборгованість у 25 тис. грн. погашається негайно. З 225 тис. грн., що становлять 100% залишку за кредитною угодою, 90% (або 202,5 тис. грн.) мають надійти в лютому і 10% (або 22,5 тис. грн.) - у березні. Аналогічно обчислюються грошові надходження в інші місяці. Фахівці фінансового відділу фірми повинні враховувати можливі затримки з оплатою. У періоди економічних спадів строки оплати стають тривалішими, а частка безнадійних боргів збільшується. Тому бюджет грошових коштів має ґрунтуватися на реальній ринковій ситуації.

Грошові кошти, що надходять від продажу продукції (контрольно - касових апаратів), використовуються підприємством і, відповідно, відбивають їх витрати [8, c. 22].

Розклад витрат використовується для прогнозування суми чистих грошових потоків, а також складання бюджету грошових доходів і витрат на кожний місяць. Сума чистих грошових потоків може бути додатною (надлишки) і від'ємною (дефіцит). Сальдо чистого грошового потоку на початок місяця збільшується на суму вхідного грошового потоку і зменшується на суму вихідного грошового потоку поточного місяця. У такий спосіб визначається залишок чистого грошового потоку на початок наступного місяця. У спрощеному вигляді бюджет грошових коштів можна подати так:

- грошові кошти на початку періоду;

- надходження грошових коштів;

- від покупців;

- грошові кошти у покупців;

- витрати грошових коштів:

- на основні матеріали;

- на оплату праці основного персоналу;

- загально-виробничі витрати;

- витрати на збут та управління;

- податок на прибуток;

- закупівля обладнання;

- дивіденди;

- разом;

- надлишок (дефіцит) грошових коштів;

- фінансування;

- отримання позички;

- погашення позички;

- виплата відсотків;

- разом [6, c. 12].

- грошові кошти на кінець періоду.

Для підтримки ліквідності підприємство може залучати зовнішні джерела фінансування.

Можливі джерела короткострокового фінансування зображено на рис. 2.2.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2. Вибір джерел фінансування Фабрики

Покрити дефіцит коштів підприємство може за рахунок короткострокового кредиту також іншими способами - відстрочити капітальні витрати або продати частину активів. За надмірних залишків грошових коштів і сприятливої ситуації на ринку ці залишки можна спрямовувати на купівлю цінних паперів, які завжди можна реалізувати в разі потреби. Планування бюджету грошових надходжень і витрат підприємства корисне саме тим, що бюджет допомагає запобігти можливим неплатежам покупців продукції.

Варіанти прогнозів ураховують зниження або зростання продажу, скорочення або подовження часу між пред'явленням рахунка до сплати та його оплатою.

Бюджетування капітальних інвестицій відбиває планові витрати, вибір інвестиційних проектів та джерел фінансування. Бюджетування капітальних інвестицій спрямовує розвиток підприємства та ефективність його діяльності [22].

Бюджет капітальних інвестицій на основі вибраного критерію рентабельності інвестицій визначає, які довгострокові активи необхідно придбати або побудувати. Бюджет капітальних інвестицій впливає на бюджет руху грошових коштів, прогноз прибутків і збитків (фінансових результатів) на бюджетний бухгалтерський баланс (змінюючи величину основних засобів та інших довгострокових активів).

Бюджетування капітальних інвестицій здійснюється з урахуванням аналітичних показників їхньої економічної ефективності: періоду окупності інвестицій; внутрішньої ставки доходу (стандартний внутрішній коефіцієнт прибутковості); чистої теперішньої вартості; індексу рентабельності.

Прогнозний бухгалтерський баланс характеризує зміни фінансового й майнового стану підприємства за умови виконання передбачених бюджетами господарських і фінансових операцій [15, c. 67].

Прогнозний баланс комерційної діяльності підприємства складається методом визначення відсоткового відношення активів до продажу. Він ґрунтується на тому, що на рух активів підприємства впливають зміни обсягу реалізації. За скорочення обсягу продажу зменшується сума активів, і навпаки, за зростання продажу постає потреба у збільшенні суми активів.

У разі використання цього методу активи поділяють на такі, що на них впливають зміни обсягу продажу (вони називаються спонтанними), і активи, незалежні від цих змін. Більша частина активів залежить від обсягу продажу. Так, дебіторська заборгованість, товарно-матеріальні запаси прямо пов'язані зі зменшенням або збільшенням продажу.

Статті пасиву балансу визначаються аналогічно через зміни, що відбуваються. Так, збільшення кількості зайнятих працівників веде до зростання показника «нарахована, але не виплачена заробітна плата», зростатиме оподаткування. Для розрахунку прогнозного балансу слід передовсім проаналізувати баланс за попередній рік.



3. Бюджетування як напрямок удосконалення системи планування діяльністю підприємств

До заходів, спрямованих на удосконалення бюджетування на підприємстві доречно віднести:

- планування та прогнозування заходів, спрямованих на збільшення виручки від реалізованої продукції.

- прогнозування надходження грошових коштів,

- розробка та реалізація заходів, спрямованих на зменшення дебіторської заборгованості,

- зменшення витрат на закупівлю і використання матеріалів, затрат праці, загальновиробничих, адміністративних витрат та витрат на збут,

- зменшення поточних операційних витрат, відмінних від витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом і збутом, але необхідних для підтримки діяльності підприємства в цілому,

- проведення маржинального аналізу, що дасть можливість розробити кілька варіантів досягнення фінансового результату,

- прогнозування грошових потоків, що дасть змогу визначити майбутні грошові надходження підприємства та його витрати [8, c. 10].

Для поліпшення фінансового становища Фабрики і раціоналізації бюджетування пропонується:

- Розробити фінансову стратегію нарощування власних джерел фінансових ресурсів за рахунок зниження собівартості продукції і врахування резервів зниження її собівартості, до яких належать: поліпшення використання основних фондів; економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Для розв'язання проблем формування фінансових ресурсів підприємства потрібна виважена, довгострокова фінансова стратегія. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, а також її планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання.

Джерелом формування фінансових ресурсів є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі створення господарської діяльності. Це проявляється в формуванні, перш за все, статутного капіталу при створенні підприємства, а і в процесі їхньої діяльності - відповідних джерел грошових коштів.

- Чітко визначити теперішню та майбутню потребу в капіталі, а також проаналізувати джерела покриття такої потреби [7, c. 22].

Потреба в капіталі виникає на підприємстві тому, що потоки надходжень платежів зазвичай покривають одні одних несинхронно упродовж певного періоду часу. Позитивна потреба в капіталі виникає у ті періоди часу, коли переважають платежі, і навпаки, від'ємна (негативна) потреба в капіталі виявляється в періоді, коли надходження перевищують платежі. Саме забезпечення покриття позитивної потреби в капіталі є одним із найважливіших завдань в управлінні формуванням фінансовими ресурсами на підприємстві з метою збереження фінансової рівноваги.

Негативна ж потреба у капіталі (перевищення надходжень над видатками), навпаки, може виступати як додаткове джерело фінансування).

Отже, розроблюючи й застосовуючи ефективну політику щодо формування власного фінансового капіталу, підприємство створює об'єктивно кращі умови як для його використання, так і для залучення обсягу позикових фінансових ресурсів.

- Розробити амортизаційну політику підприємства, включаючи самостійне виявлення термінів використання основних фондів і відповідно норм амортизаційних відрахувань, вибору методів нарахування амортизації вибору термінів і методів переоцінки основних фондів відповідно до бухгалтерських стандартів.

Механізм управління амортизаційними відрахуваннями має бути спрямований на збільшення обсягів внутрішніх власних фінансових ресурсів. Однак при цьому необхідно врахувати, що зростання амортизаційних відрахувань зменшує обсяг чистого прибутку від операційної діяльності і навпаки.

Здійснювана нині амортизаційна політика не відповідає потребам розвитку виробництва, не дозволяє створювати за рахунок амортизаційних відрахувань реальний ресурс підприємств для фінансування капітальних вкладень.

- Здійснити цілеспрямований вплав на умови і фактори, які визначають формування чистого операційного прибутку, завдяки чому можна максимізувати його обсяг, що дасть змогу збільшити розмір внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів.

Механізм управління максимізацією прибутку підприємства спрямований на забезпечення зростання чистого операційного прибутку за рахунок оптимізації впливу на три основних чинники: обсяг виробництва, ціну й витрати [8, c. 23].

- В організаційно-управлінській структурі підприємства виділити фінансово-економічний відділ, розробити положення про відділ і посадові інструкції. Організувати теоретичну перепідготовку кадрів всіх економічних служб, включаючи бухгалтерських працівників по управлінню фінансовими ресурсами підприємства або будь-якій іншій програмі аналогічного змісту.

Бюджетування підприємства забезпечує підвищення його ліквідності та платоспроможності.

Бюджетування включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Бюджетування охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Бюджетування підприємства забезпечує:

- формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

- виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

- відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

- визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

У процесі бюджетування особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства [7, c. 12].

Процес бюджетування на майбутній рік повинен починатися з вибірки та розрахунку основних цільових показників монетарного характеру, які випливають зі стратегічного плану. Після цього готується так звана бюджетна резолюція або лист з планування, в якому окреслюються основні орієнтири діяльності Фабрики в бюджетному році в розрізі окремих сфер і параметрів діяльності. В листі акцентується увага на основних факторах зовнішнього впливу, доводяться монетарні цілі на бюджетний рік та загальні рекомендації щодо їх досягнення. Так, у бюджетній резолюції або листі з планування в розділі спеціальних рекомендацій може зазначатися, що основними заходами, спрямованими на підвищення ліквідності та платоспроможності Фабрики є:

- реструктуризація активів.

- зменшення (заморожування) витрат.

- збільшення виручки від реалізації.



Висновки

планування бюджетування фінансовий

Необхідною передумовою успішного бюджетування на підприємстві є ефективно діюча система обліку, звітності та збору інформації.

Бюджетне планування включає два етапи: планування - розроблення бюджетів; моніторинг (контрольний супровід, нагляд за виконанням бюджетів).

Бюджетування спрямоване на виконання двох основних завдань:

- визначення обсягу і складу витрат, пов'язаних з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів;

- забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами.

До заходів, спрямованих на удосконалення бюджетування на підприємстві доречно віднести:

- планування та прогнозування заходів, спрямованих на збільшення виручки від реалізованої продукції.

- прогнозування надходження грошових коштів,

- розробка та реалізація заходів, спрямованих на зменшення дебіторської заборгованості,

- зменшення витрат на закупівлю і використання матеріалів, затрат праці, загальновиробничих, адміністративних витрат та витрат на збут,

- зменшення поточних операційних витрат, відмінних від витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом і збутом, але необхідних для підтримки діяльності підприємства в цілому,

- проведення маржинального аналізу, що дасть можливість розробити кілька варіантів досягнення фінансового результату,

- прогнозування грошових потоків, що дасть змогу визначити майбутні грошові надходження підприємства та його витрати.

Для поліпшення фінансового становища Фабрики і раціоналізації бюджетування пропонується:

- Розробити фінансову стратегію нарощування власних джерел фінансових ресурсів за рахунок зниження собівартості продукції і врахування резервів зниження її собівартості, до яких належать: поліпшення використання основних фондів; економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Для розв'язання проблем формування фінансових ресурсів підприємства потрібна виважена, довгострокова фінансова стратегія. Фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, а також її планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання.



Список використаних джерел

1. Алексєєва, М.М. Планування діяльності фірми [Текст] / М.М. Алексєєва. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 254 с.

2. Антонець, А.В. Організація, планування і управління діяльністю промислового підприємства [Текст] / А.В. Антонець, Н.А. Бєлов, С.М. Бухало. - К.: Вища шк., 2008.

...