Моделі фінансових відносин у суспільстві

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технологій

Кафедра маркетингу

Контрольна робота

Моделі фінансових відносин у суспільстві

із дисципліни «Фінанси, гроші і кредит»

Виконав: студент курсу 2

(дистанційної) форми навчання

Приймаченко Олена

Київ-2019

1. Моделі фінансових відносин у суспільстві

Розподіл і перерозподіл ВВП може здійснюватись за різними схемами, згідно з якими будуються моделі фінансових відносин у суспільстві. В основі побудови фінансової моделі суспільства лежать роль і місце в ній держави. Моделі розрізняються за двома ознаками:

а) за послідовністю розподілу ВВП;

б) за рівнем державної централізації ВВП.

За послідовністю розподілу ВВП розрізняють дві моделі -- ринкової й адміністративної економіки. Їх розглядають виходячи з розподілу новоствореної вартості -- національного доходу, домінуючими складовими якого є заробітна плата і прибуток. Він є основним і обов'язковим об'єктом розподілу. Основним за питомою вагою і значущістю. Обов'язковим, оскільки не може бути нерозподіленим -- інакше зупиниться процес відтворення виробництва.

Фінансова модель ринкової економіки є основною, вона пройшла значний історичний шлях розвитку і домінує у світі. Сутність її дуже проста і логічна: спочатку вартість реалізованого національного доходу розподіляється між тими, хто зайнятий у його створенні. Це власники засобів виробництва, котрі отримують прибуток, і робітники та службовці, яким виплачується заробітна плата.

У загальному вигляді ця модель може бути зображена на схемі 4 -- заштрихована частина показує оподаткування заробітної плати окремих робітників і службовців (а, б) та прибутку підприємців (А, Б). Характерна ознака моделі полягає в тому, що держава отримує свої доходи насамперед на основі перерозподілу національного доходу.

2. Поняття грошового ринку, чому його називають умовним

Складовою частиною сучасних товарно-грошових відносин є грошовий (фінансовий) ринок.

Грошовий ринок -- це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля і продаж грошей, формується попит, пропозиція і ціна на цей товар. Для розуміння сутності грошового ринку важливе значення має визначення його суб'єктів.

Суб'єктами цього ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей. Але серед них слід виділити, з одного боку, домашні господарства, а з іншого -- фірми. Перші -- головний власник тимчасово вільних коштів, другі -- позичальники цих коштів. Особливістю грошового (фінансового) ринку є те, що надзвичайну роль у ньому відіграють посередники (банки, страхові компанії, інвестиційні фонди).

В операціях з продажу грошей беруть участь сімейні господарства, фірми і структури державного управління, в операціях з купівлі грошей -- ті самі економічні суб'єкти: фірми, сімейні господарства, структури державного управління. У посередницьких операціях ключовими суб'єктами є так звані фінансові посередники -- банки, інвестиційні та фінансові компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства тощо. Усі вони спочатку акумулюють у себе грошові кошти, купуючи їх у продавців, а потім від свого імені розміщують їх, пропонуючи покупцям. Особливе місце серед суб'єктів грошового ринку займають центральні банки.

Будучи банками банків, вони можуть обслуговувати міжбанківські відносини на грошовому ринку, наприклад здійснювати операції рефінансування, регулювати міжбанківські операції, валютні операції тощо. Передача грошей від одного суб'єкта грошового ринку до іншого здійснюється тоді, коли в одного з них є вільні гроші і він не має потреби їх витрачати на купівлю матеріальних благ, а в іншого -- їх немає взагалі і немає матеріальних цінностей чи товарів, від продажу яких можна було б одержати необхідні гроші. Усі види інструментів грошового ринку можна виділити у такі три групи: позичкові угоди, включаючи й депозитні, на підставі яких здійснюються відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів; цінні папери, з допомогою яких реалізуються переважно прямі відносини між продавцями і покупцями грошей; валютні цінності, які використовуються у взаємовідносинах між власниками двох різних валют.

3. Суть податкової політики України

У ринкових умовах господарювання істотно змінюється роль і значення державного регулювання соціально-економічних процесів. Сьогодні втручання держави в економіку розглядається на різних рівнях. На макроекономічному рівні економічна політика дає можливість уникнути негативних процесів і небажаних відхилень, які періодично змінюють циклічність економічного розвитку. На мікрорівні участь держави проявляється в регулюванні діяльності суб'єктів господарювання, визначенні цінової політики, створенні сприятливих умов для всіх ринкових агентів.

Окремо розглядається регулювання соціально-економічних відносин на міжнародному рівні, оскільки останнім часом спостерігається активізація впливу глобалізаційних та інтеграційних процесів на національні економіки. Податкова політика - один із багатьох, але найважливіших важелів втручання держави в соціально-економічні процеси.

Це є наслідком постійно зростаючої ролі держави в економіці та суспільному житті, що постійно потребують певних фінансових ресурсів. У розвинутих країнах світу рівень перерозподілу ВВП через податки є дуже суттєвим, а тому податкові інструменти здійснюють значний вплив на економічний розвиток як окремого ринкового агента, так і держави в цілому. Практика державного втручання дала змогу виробити відповідні інструменти, за допомогою яких можна впливати на економіку. У науковій літературі виділяють прямий і непрямий методи державного регулювання. Пряме втручання в економіку забезпечується шляхом встановлення державних цін, обсягів виробництва, експортноімпортних операцій тощо, що притаманне командно-адміністративній системі. Непрямі методи застосовуються в умовах ринкової економіки і включають досить багато важелів.

Так, Дж. Стігліц виділяє грошово-кредитний, бюджетно-податковий, зовнішньоекономічний і соціальний блоки [4]. У сучасних умовах найбільш суттєвого значення набуває бюджетно-податкова політика, яка охоплює бюджетну і податкову політику, а також політику фінансування бюджетного дефіциту. Саме реформування ринкової економіки значною мірою залежить від зміцнення державних фінансів, через які держава акумулює грошові ресурси для фінансування суспільних потреб, а також створює умови для активізації економічного зростання і підвищення суспільного добробуту. Для досягнення поставлених перед податковою політикою завдань, а також з'ясування її місця в інтеграційних процесах потрібен глибокий науковий підхід до розуміння сутності податкової політики. Відмітимо, що даний термін складається з двох категорій: “політика” та “податки”.

В економічних словниках політика визначається як державна наука, мистецтво управління державою. Це тлумачення вказує на те, що суб'єктом політики є держава, а особливістю її предмета є владний, наказовий характер. Ще В.І. Ленін вважав, що політика - це упорядковування державної влади, політикою є участь у державних справах, державний напрям, визначення форм, завдань, змісту діяльності держави.

Такі визначення були покладені в основу розуміння політики радянською наукою. Р. Коуз запропонував поширити об'єкт дослідження в економічній політиці не лише на макро-, а й на мікрорівень. Він вважав, що метою економічної політики на будь-якому рівні є створення такої ситуації, за якої б люди, ухвалюючи рішення щодо своєї діяльності, вибирали такі варіанти, які забезпечують якомога кращі результати для системи в цілому. Таке тлумачення стало типовим для західної науки [8]. Отже, термін “політика” можна розглядати принаймні у двох напрямках - по-перше, це суспільна наука, по-друге, це особливий вид діяльності на макро- і мікрорівні. При цьому економічна політика стосується всіх галузей державного втручання. фінансовий ринковий грошовий міжбанківський

4. Задача

Підприємство «Машбудпостач» придбало облігації державної позики на загальну суму 20000 гр. од. під 24% річних строком на 3 місяці. Через 2 місяці підприємство «Машбудпостач» розрахувалося з заводом «Будмаш» облігаціями державної позики. Дохід по облігаціям нараховується щомісяця. Визначити суму контракту між підприємством «Машбудпостач» та «Будмашем». Який додатковий прибуток отримає завод «Будмаш» у результаті цього контракту?

1. Сума відсотків за 1 місяць.

20 000* = 400 грн.

2. Сума відсотків за 3 місяці

400 *3 = 1200 грн.

3. Сума контракту = 20 000+800 = 20800 грн.

«Будмаш» додатково отримає 400 грн.

Список використаної літератури

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В.Д. - К.: Атіка, 2002. - 368 с. - С. 5-8.

2. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2003.- 416 с.- С. 4-19, 75-101.

3. Ковальчук С.В., Форкун І.В Фінанси: Навч. посібник. - Львів: Новий світ-2000, 2006. - 568 с. - С. 8-36. 4. Кудряшов В.П. Фінанси: Навчальний посібник. - Херсон: Олдіплюс, 2006. - 352 с. - С. 6-14.

5. Леоненко П.М., Юхименко П.І., Ільєнко А.А. та ін. Теорія фінансів: Навчальний посібник / За заг. ред. О.Д. Василика. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 480 с. - С. 5-27, 102-112.

6. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. - 2-ге вид, доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2002. - 240 с. - С. 5-22.

7. Стеців Л.П., Копилюк О.І. Фінанси: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007.- 235 с. - С. 12-22.

Размещено на Allbest.ru