Специфіка України у сфері публічних фінансів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Економічний факультет

Есе на тему:

«Специфіка України у сфері публічних фінансів»

Виконала:

Студентка 407 групи

Ясінська Альона

Чернівці 2019

1. Необхідність і суть публічних фінансів, їх структура

Публічні фінанси - одна з найважливіших сфер фінансових відносин фінансової системи держави. Публічні фінанси покликані забезпечити державу необхідними й достатніми фінансовими ресурсами для виконання економічних, соціальних і політичних функцій та завдань. Тільки публічні фінанси - основа економічного життя і розвитку держави, запорука зростання матеріального добробуту населення, якості його життя.

Наявність публічних фінансів об'єктивно зумовлена необхідністю розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верствами й прошарками населення, суб'єктами господарювання, окремими територіями. У той же час характер функціонування державних фінансів значною мірою залежить від суб'єктивних дій політичних сил, які знаходяться при владі. Своїми діями вони можуть сприяти або стримувати розвиток державних фінансів на користь суспільства або спрямовувати їх розвиток на користь власних інтересів.

Публічні фінанси - це:

· центральна підсистема фінансової системи країни, через яку здійснюється вплив на економічні та соціальні процеси, що відбуваються в країні;

· сукупність економічних відносин, пов'язаних з первинним та вторинним розподілом ВВП з метою утворення грошових фондів, необхідних для виконання державою властивих їй функцій;

· сукупність фінансових інститутів, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність.

В Україні публічні фінанси як провідна сфера фінансової системи держави опосередковують майже 80% усіх фінансових ресурсів і охоплюють різноманітні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність.

Держава розпоряджається не всіма фінансовими ресурсами, створеними в країні за певний період часу. У розпорядженні держави знаходяться лише централізовані фінансові ресурси:

· бюджетної системи;

· державних фінансових інститутів;

· централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.

За економічною сутністю публічні фінанси- це грошові відносини щодо розподілу та перерозподілу ВВП і національного доходу, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні держави та її підприємств, і використанням цих ресурсів на розширене відтворення, управління, соціальні та культурні потреби, оборону країни.

Суб'єктами цих відносин виступає з одного боку держава (в особі відповідних владних структур), а з іншого - юридичні і фізичні особи.

Ланками публічних фінансів є:

· бюджет держави;

· фінанси державних підприємств;

· фонди цільового призначення;

· державний кредит;

· державне особисте й майнове страхування.

Державний бюджет - це основний фінансовий план держави, він має силу закону. За допомогою державного бюджету держава мобілізує кошти, необхідні для забезпечення розвитку країни, та витрачає їх з метою виконання своїх функцій. Велику роль виконують і місцеві бюджети.

Основу державних фінансів становлять фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності. Тут створюється майже 35 відсотків валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом фінансового розподілу в Україні. В умовах становлення ринкової економіки частка державного сектора постійно зменшується, однак, ще тривалий час цьому сектору належатиме вирішальна роль у процесах формування, розподілу та використання фінансових ресурсів країни.

Фонди цільового призначення - це фонди грошових коштів, що утворюються поза державним бюджетом для реалізації прав громадян на пенсійне і соціальне забезпечення, соціальне страхування тощо.

Державний кредит передбачає залучення коштів державою на позиковій основі. Залучені таким чином кошти спрямовуються в бюджет для використання через видатки на конкретні проекти. Таким самим є призначення місцевих кредитів.

Державні фінанси функціонують на тих самих засадах, що й фінансова система в цілому. Так, усі ланки державних фінансів мають власну сферу функціонування, і водночас вони тісно пов'язані між собою.

За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Місцеві фінанси виступають фінансовою базою місцевих органів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах, їх внутрішньотеріторіальний перерозподіл. Основне призначення місцевих фінансів - забезпечення відносної фінансової незалежності й автономності регіональних адміністративних формувань (областей, районів) та поселень.

Основна проблема структурної побудови системи державних фінансів - установлення оптимального співвідношення між її рівнями.

З одного боку, рівень державної централізації має бути таким, щоб надійно забезпечити загальнонаціональні інтереси. Нестача коштів у центральних органів влади й управління підриває їх фінансову, а відтак і політичну силу, звужує можливості їх впливу, що може мати негативні наслідки для країни в цілому.

Система державних фінансів відображена в табл. 1.

Таблиця 1 - Система державний фінансів

2. Призначення та роль державних фінансів

Головне призначення державних фінансів полягає в цілеспрямованому впливі на економічний і соціальний розвиток суспільства. Виконання передбачених завдань досягається за допомогою тих грошових ресурсів, якими розпоряджається держава.

Фінансові ресурси - це першооснова фінансового господарства держави. Загалом, фінансові ресурси являють собою сукупність доходів і надходжень, які перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширеного відтворення та зростання матеріального добробуту населення. Фінансові ресурси держави охоплюють ресурси всіх секторів економіки: державного і приватного. До складу фінансових ресурсів держави включають:

1 Фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні органів державного управління:

· ресурси державного бюджету;

· ресурси місцевих бюджетів;

· цільові державні фонди;

· фінансові ресурси державних фінансових інституцій (Національного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ).

Фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні суб'єктів господарювання підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів діяльності.

3 Фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні населення (вклади, заощадження, депозити).

Джерела фінансових ресурсів держави наведені в табл. 2.

Таблиця 2 - Структура джерел фінансових ресурсів держави

У повній мірі структура створення фінансових ресурсів визначає напрями їх використання, кінцева мета - формування фондів споживання та нагромадження.

Фінансові ресурси - категорія динамічна. Вона змінюється в часі. Усе починається з державних доходів.

Державні доходи є власністю держави, без будь-яких умов і зобов'язань щодо суб'єктів держави.

Державні доходи являють собою ту частину грошових відносин стосовно розподілу й перерозподілу ВВП, що пов'язана з формуванням доходів одного з головних суб'єктів розподільних відносин-держави.

За матеріальним змістом державні доходи - це сума коштів, що мобілізується державою на забезпечення своєї діяльності.

Залежно від рівня розміщення виділяють централізовані й децентралізовані державні доходи. До централізованих доходів належать кошти, призначені на формування централізованих грошових фондів - державного та місцевих бюджетів, державних цільових фондів. Децентралізовані доходи - це доходи державних підприємств, установ, організацій, що формуються переважно за рахунок їхнього прибутку і використовуються за місцем їх створення. Слід урахувати, що необґрунтовано висока частка централізації фінансових ресурсів спричиняє негативні наслідки, оскільки централізовано важко вести раціональний розподіл і забезпечувати його ефективне виконання. Однак зниження централізації за умови збереження на високому рівні державної власності може породити безгосподарність і різні порушення в розподілі та використанні фінансових ресурсів, а врешті-решт - фінансовий розлад у державі.

Перерозподільні процеси, що здійснюються за допомогою державних фінансів - це явище макрорівня, проте, роль державних фінансів виявляється у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів.

Залежно від методів акумулювання фінансових ресурсів можна відокремити такі групи державних доходів:

· обов'язкові платежі і збори;

· добровільні надходження;

· емісія (включаючи як емісію грошей, так і кредитну емісію);

· надходження від роздержавлення та приватизації державного майна;

· державний кредит;

· надходження від зовнішньоекономічної діяльності.

Джерелами формування державних доходів можуть бути:

· доходи отримувані від розподілу заново створеної вартості, тобто національного доходу;

· доходи, що включаються до складу фонду відшкодування (наприклад, амортизаційні відрахування);

· доходи від реалізації національного багатства.

Державні доходи включають не тільки доходи від державної власності, а й доходи, отримувані державою в порядку перерозподілу від інших форм власності та населення. Власні доходи держави формуються на основі реалізації її прав власника: доходи державних підприємств, установ та організацій і доходи, отримувані від державного майна (землі, природних багатств і угідь). Перерозподіл доходів підприємницьких структур колективної і приватної власності, а також доходів населення здійснюється на основі наданих державі законодавчими актами прав у сфері регулювання і розподілу доходів.

Державні доходи можуть формуватись на поворотній і безповоротній основах. Поворотні доходи - це державні позики. До безповоротних доходів відносять доходи власне держави і доходи, які надходять від інших суб'єктів розподільних відносин на законодавчій основі.

Центральне місце у системі доходів держави посідають доходи державного і місцевих бюджетів, завдяки яким мобілізується основна частка фінансових ресурсів, необхідних для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Наприклад, у США через бюджет перерозподіляється 28 % ВВП, у Німеччині - 40 %, у Швеції - 50%. В Україні бюджетні ресурси становлять 34 % фінансових ресурсів держави і майже 45 % ВВП.

Таким чином, за матеріальним змістом державні доходи - сума коштів, що мобілізується державою для виконання своїх функцій. Їх склад наведено на рис. 1.

Усі джерела державних доходів можна поділити на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх джерел відносять національний дохід і національне багатство (золотий запас, державне майно тощо), що створюються безпосередньо в країні, до зовнішніх - державні позики та у вигляді репараційних платежів.

Рисунок 1 - Система державних доходів

Основними методами мобілізації державних доходів є податки, позики та емісії. Методи, види та джерела державних доходів окреслені в табл. 3.

Таблиця 3 - Методи формування, види державних доходів, джерела формування

Державні ресурси не тільки поповнюються, але й зменшуються, витрачаючись.

Державні витрати - це частина фінансових ресурсів використаних державою для виконання своїх функцій, зокрема, економічної, соціальної, управлінської тощо.

Державні витрати безпосередньо складаються з прямих витрат з бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, а також витрат державних підприємств, організацій, установ. У зв'язку з переходом до ринкової економіки скорочується датування, бюджетне фінансування, посилюється спрямованість державних витрат на структурну перебудову економіки, природоохоронні й соціальні заходи.

Механізм функціонування державних видатків все активніше сприяє розвиткові внутрішнього та розширенню зовнішніх ринків збуту. Зросло втручання держави в сферу міжнародних валютних, фінансових, кредитних відносин та товарного обміну. Збільшився експорт державного капіталу, ще вагомішим стало його місце в загальному обсязі капіталу, що експортується. Отже, державні видатки стали одним із основних інструментів концентрації та централізації капіталу, збільшення нагромаджень у національній економіці.

Склад і напрями використання державних видатків визначаються характером функцій держави (рис. 2.).

Використання фінансових ресурсів можна згрупувати за напрямами таким чином:

· поповнення основного й оборотного капіталу державного сектора економіки:

o капітальний ремонт;

o дотації планово-збитковим державним підприємницьким структурам;

o поповнення нестачі оборотних коштів;

· формування фонду споживання:

· виплати з фонду соціального захисту населення;

· видатки на соціально-культурні заходи;

Рисунок 2 - Система державних видатків

публічний фінанси управління

· задоволення соціальних потреб працівників виробничої та невиробничої сфери;

· соціальна підтримка окремих верств населення;

· видатки на оборону й управління;

o формування фонду нагромадження державного сектора економіки:

· капітальні вкладення;

· придбання обладнання та інвентарю в бюджетних установах;

· приріст нормативу власних оборотних коштів;

· витрати на зовнішньоекономічні зв'язки;

· створення резервних фондів.

У цілому обсяг фінансових ресурсів держави залежить від величини валового продукту, його внутрішньої структури, динаміки складових його частин. Правильне і науково обґрунтоване прогнозування величини фінансових ресурсів, напрямів їх використання - одна з основних передумов активізації впливу фінансів на економічний і соціальний розвиток в державі.

З цією метою щорічно розробляється баланс фінансових ресурсів та витрат держави. Це - система показників, що характеризують величину створюваних і використаних фінансових ресурсів у державі за відповідний період. Його головні функції такі:

· забезпечення узгодженості вартісних і натуральних показників ресурсів за джерелами створення і напрямами використання;

· виявлення можливостей зростання фінансових ресурсів на основі підвищення ефективності господарювання;

· посилення впливу фінансового механізму на підвищення раціонального використання всіх видів ресурсів;

· обґрунтування меж централізації фінансових ресурсів у державному бюджеті та інших ланках фінансової системи.

Зведений фінансовий баланс включає фінансові ресурси, що створюються і використовуються у всіх секторах економіки незалежно від форми власності, а також добровільні та обов'язкові платежі, сплачувані населенням, довгострокові кредити банків, доходи від зовнішньоекономічної діяльності. У видатковій частині балансу наводять загальну суму витрат, здійснюваних підприємницькими структурами, державою, а також іншими фінансовими інститутами. Однак основним призначенням балансу є забезпечення інформацією процесу розробки зведеного бюджету держави, державного бюджету і місцевих бюджетів.

Система державних фінансів характеризується досить розгалуженими грошовими потоками, які поділяються на зовнішні - з іншими суб'єктами розподільних відносин та іншими сферами і ланками фінансової системи, і внутрішні - між окремими ланками державних фінансів.

Внутрішні відносини в системі державних фінансів, що відображаються у грошових потоках, складаються між бюджетом і фондами цільового призначення.

У сучасних умовах посилюється роль і значення управління фінансовими ресурсами, що перебувають у розпорядженні держави.

Управління публічними фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління.

Управління фінансами ґрунтується на знаннях економічних законів розвитку суспільства, закономірностей розподілу валового внутрішнього продукту між державою та суб'єктами господарської діяльності, державою і населенням, між галузями економіки і територіями. Воно здійснюється через фінансовий механізм, що є системою взаємопов'язаних елементів, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив у цілому на господарську і, зокрема, фінансову діяльність на всіх рівнях економічної системи.

Управління фінансами включає об'єкт і суб'єкт. Об'єктом управління є централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках державних фінансів.

Суб'єкт управління - це фінансовий апарат, що зосереджується у фінансових службах міністерств, відомств, об'єднань, підприємств і організацій, в апараті Міністерства фінансів України, місцевих фінансових органах, Державній податковій адміністрації України, Державному казначействі України, Державній контрольно-ревізійній службі України, інших фінансових інститутах. Усі зазначені підрозділи фінансового апарату мають свої функції і сферу впливу на фінансові відносини в державі.

Суб'єкт управління фінансами впливає на об'єкт через фінансовий механізм. Основними формами цього впливу є фінансове планування і прогнозування, фінансове регулювання, стимулювання, фінансовий облік і контроль. Форми, як і методи впливу, здійснюються в результаті використаня певних фінансових інструментів, до яких належать фінансові норми, фінансові інструменти, фінансові стимули, фінансові санкції тощо.

Управління державними фінансами базується на принципах планомірності, системності, ціле- і стратегічної спрямованості.

Управління державними фінансами, крім того, орієнтується на врахування досвіду минулого та його екстраполяцій на майбутнє, тенденції розвитку системи та можливі зміни внутрішніх і зовнішніх факторів , стратегічні цілі та перспективи. Велике значення має чітке поставлення поточних завдань і контроль за виконанням прийнятих рішень.

Размещено на Allbest.ru