Стан державних фінансів України та напрями їх оздоровлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

На тему: Стан державних фінансів України та напрями їх оздоровлення

Зміст

Вступ

1. Стан державних фінансів України

2. Напрями оздоровлення державних фінансів України

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Проведення комплексної реформи регіонального управління та місцевого самоврядування, підвищення рівня фінансової незалежності й автономності місцевих бюджетів, зміцнення економічного потенціалу держави, забезпечення стабільного, цільового й ефективного роз- поділу бюджетних коштів для реалізації соціальних та економічних програм, здійснення заходів щодо досягнення макрофінансової стабільності з метою стимулювання економічного розвитку держави в цілому та її регіонів зокрема є головними завданнями, які нині стоять перед урядом України.

Економіка України на сьогодні переживає надзвичайно складний період і потребує термінових ефективних перетворень. Стан і тенденції розвитку державних фінансів, центральною ланкою котрих є державний бюджет, належать до ключових чинників економічного зростання як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються [4]. Потреба в ефективному управлінні бюджетними ресурсами, створенні державної стратегії соціально-економічного розвитку з урахуванням національних і регіональних інтересів, збалансованій системі державних фінансів створюють умови для системних перетворень у країні та дають поштовх до досягнення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, її розвитку та модернізації шляхом протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам, оновлення виробничого потенціалу та інвестицій в науково-технічні розробки. Водночас на цьому шляху стоять суттєві перешкоди, пов'язані з наслідками економічної кризи, значним занепадом виробничої сфери, загрозливо високим рівнем державного боргу, макрофінансовою нестабільністю, яка загостюється внаслідок військового конфлікту на сході України.

Питання реформування державних фінансів з метою зміцнення та розвитку держави завжди було актуальним, як для світових країн-лідерів, так і для всіх інших держав. Саме тому на сьогодні відомо безліч досліджень, що йому присвячені, серед яких можна виділити роботи В. Федосова, Т. Затонацької, О. Молдована, А. Даниленка, В. Зимовця та ін. Проте окреслене питання потребує подальшого вивчення, адже існує необхідність розробки нової стратегії реформування системи державних фінансів, яка б врахувала сучасну макроекономічну ситуацію в державі та дала б відповідь на нагальні питання, вирішила б сучасні проблеми.

1. Стан державних фінансів України

Стан державних фінансів і тенденції їх розвитку належать до ключових чинників економічного зростання та розвитку будь-якої країни. Збалансована система державних фінансів та ефективне управління бюджетними ресурсами забезпечують формування сприятливого макроекономічного середовища для активізації підприємницької діяльності, збільшення інвестицій, належного соціального захисту населення [3]. У той же час негаразди в системі державних фінансів негативно позначаються на макроекономічній ситуації у країні. Відсутність збалансованості між доходами та видатками бюджету, нераціональна структура бюджетних ресурсів на їх нецільове використання збільшують тиск на стабільність національної валюти, призводять до недофінансування видатків бюджету, зниження рівня життя громадян і провокують нарощування державного боргу, що зводить нанівець спроби досягнення макроекономічної і макрофінансової стабільності у країні, не говорячи про досягнення нею конкурентоспроможної позиції на міжнародному рівні.

Сучасні реалії функціонування державних фінансів України свідчать про загострення кризового стану, що зумовлено як накопиченими у попередні роки макроекономічними дисбалансами, так і наслідками політичної нестабільності. Забезпечення стійкого довгострокового розвитку країни нерозривно пов'язано з усуненням загрозливих параметрів боргового навантаження, підвищенням рівня та ефективності витрачання бюджетних коштів, зменшенням рівня тінізації економіки, реальним скороченням податкового навантаження на суб'єкти господарювання та вдосконаленням системи адміністрування податків, узгодженням цілей та орієнтирів фіскальної і монетарної політики задля стабілізації національної економіки.

Нині проблема побудови ефективно діючої системи державних фінансів надзвичайно актуальна в умовах циклічних коливань економіки, спаду виробничого потенціалу, зниження рівня життя суспільства та погіршення конкурентоспроможності нашої держави. Важливим з цього приводу, як на мою думку, є створення умов для соціально- економічного розвитку нашої держави. У цьому аспекті важливого значення набуває визначення пріоритетних напрямків реформування системи державних фінансів.

З огляду на вказані негаразди, першочерговими проблемами, вирішення яких має стати основою реформування системи державних фінансів у середньостроковій перспективі, є:

  низький рівень розвитку економіки;

  деструктивна боргова політика;

  високий рівень інфляційних коливань;

  надмірна централізація бюджетної системи;

  неефективна структура бюджетних видатків.

Стабільне фінансове становище держави є передумовою її економічного зростання та досягнення високого рівня життя її громадян. Визначальний вплив на стійкість державних фінансів має загальний рівень розвитку економіки країни, який вимірюється за показником ВВП на одну особу за паритетом купівельної спроможності (ПКС) [5].

Рівень ВВП на одну особу за ПКС в Україні є суттєво нижчим порівняно з найближчими сусідами (Польща, Словаччина, Угорщина), у яких цей показник коливається від 25 до 28 тис. дол. США в середньому за останні три роки [8]. В Україні ж цей показник не перевищив 9,1 тис. дол. США (табл. 1), що свідчить про надзвичайно невисокий рівень добробуту громадян, більшість яких знаходиться за межею бідності. Низький рівень економічного розвитку у найближчі роки залишатиметься ключовим фактором, який послаблюватиме стійкість державних фінансів країни порівняно зі східноєвропейськими країнами-сусідами [5].

Таблиця 1

Показники стійкості державних фінансів України у 2010-2018 рр.

Джерело: сформовано на основі [10-12]

Джерело: сформовано за статистичною інформацією Міжнародного валютного фонду [8]

Не менш важливим чинником, який відчутно гальмує розвиток країни, є зростання рівня державного боргу, що призводить до погіршення фіскальної спроможності держави [4]. Темпи зростання рівня державного боргу у ВВП надзвичайно високі (майже в шість разів за останні дев'ять років), що має негативний вплив на стійкість державних фінансів, яку визначають високі валютні ризики зовнішньої заборгованості, нестабільна ситуація з рефінансуванням боргів попередніх років, а також тиск боргових виплат (табл. 1).

Співвідношення рівня державного боргу до ВВП країни характеризує економічну ситуацію у державі, показує можливість обслуговування державного боргу за рахунок перенесення ресурсів із виробництва товарів для внутрішнього споживання на виробництво експортних товарів [7]. Здатність фінансової системи країни фінансувати державні борги за рахунок власних ресурсів визначається цим показником (рис. 1.)

Рис. 1. Державний валовий борг відносно ВВП країн Європи у 2010-2018 рр., %

Джерело: сформовано на основі [10; 13]

Динаміка державного боргу відносно ВВП за 2010- 2018 рр. в Україні свідчить про його суттєво нижчий рівень порівняно з країнами ЄС однак темпи його зростання у період 2014-2015 рр. були загрозливо стрімкими. Такі тенденції були обумовлені багатьма факторами, серед яких можна виділити і необхідність додаткового фінансування оборонної галузі, і наявність соціальних та інших зобов'язань держави, обов'язкових для виконання, незважаючи на економічну нестабільність (насамперед це забезпечення потреб населення у енергоносіях), і необхідність погашення попередньо взятих на себе боргів. Проте загострення і дестабілізація економічного стану України передусім пов'язана з тим, що запозичені кошти, які мають використовуватись на фінансування інвестицій та розвиток економіки, спрямовуються на розв'язання поточних негараздів. Зростання боргової залежності в Україні спричинило погіршення фіскальної спроможності держави.

Відношення обсягу державного та гарантованого державою боргу до доходів державного бюджету зросло з 53,5 % в 2010 р. до 308,3 % в 2017 р., у той час як максимальне припустиме значення цього показника для країн із ринками, що формуються, становить 100 % [5], у 2018 р. цей показник скоротився, проте його значення набагато перевищує гранично допустиме (табл. 1). Наслідком стрімкого зростання державного боргу (у поєднанні з високою вартістю запозичень) стало збільшення витрат на його погашення та обслу- говування. Лише у 2017 р. такі витрати становили майже половину доходів та третину витрат державного бюджету (відповідно 47,3 % та 32,3 %) [5].

Зменшення рівня інфляції - одне з нагальних завдань, яке стоїть перед урядом, адже досягнення стійкості державних фінансів неможливе в умовах зниження передумов для нагромадження капіталів. За останні дев'ять років інфляційні коливання в Україні були досить нерівномірними (табл. 1) та спостерігався їх високий рівень. У цій же табл. 1 бачимо, що динаміка нагромадження фінансових ресурсів (за вимір взято грошовий агрегат широких грошей), у свою чергу, свідчить про зростання рівня монетизації ВВП в Україні у період з 2010 по 2018 рр. порівняно з 2003-2009 рр. (коли цей показник в середньому скла- дав 33,4 % [12]). Значення рівня монетизації ВВП, який є основним індикатором зусиль держави та Національного банку України та характеризує ефективність управління грошовою масою, має нерівномірну тенденцію в нашій державі. Україна, Польща, Латвія мають приблизно однаковий рівень монетизації ВВП, проте купівельна спроможність населення зовсім різна [7]. Монетизація економіки має сприяти ефективному поповненню каналів грошового обігу необхідними грошовими коштами і створює основу для забезпечення зростання заощаджень населення, але для цього необхідно досягти приросту грошової маси у ВВП країни без інфляційного зростання, зростання банківських депозитів і зниження доларизації економіки, збільшення інвестиційних вкладень у пріоритетні галузі економіки [7].

Значною проблемою державних фінансів є надмірна централізація бюджетної системи, що послаблює зацікавленість органів місцевого самоврядування у збільшенні доходів за чинними статтями, та пошук нових джерел доходів [3]. З метою забезпечення реформування місцевого само- врядування в Україні першочерговим завданням є децентралізація влади. А для цього необхідним кроком є зміна адміністративно-територіального устрою у країні, передача повноважень і ресурсів на місцевий рівень.

Проведення бюджетної децентралізації полягає у зменшені обсягів трансфертів із державного бюджету та зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів. Україна взяла курс на проведення децентралізації в останні роки, так джерела наповнення місцевих бюджетів було розширено за рахунок передачі з державного бюджету: 100 % плати за надання адмінпослуг, 100 % державного мита, 10 % податку на прибуток підприємств [9].

Водночас у структурі доходів місцевих бюджетів в Україні частка міжбюджетних трансфертів має тенденцію до зростання і становить близько 60 % у 2018 р. (рис. 2), що є свідченням високої залежності територіальних громад від фінансування з державного бюджету.

Рис. 2. Структура доходів місцевих бюджетів України

у 2010-2018 рр., %

Джерело: сформовано на основі [10]

Для прикладу, після проведення децентралізації структура доходів бюджету муніципалітету в Данії мала такий вигляд: 57 % - податок на доходи фізичних осіб, 7 % - земельний податок, державні субсидії та дотації - 22 %, плата за послуги - 12 %, податок від компаній - 2 %, інші - менше 1 % [6, c. 14]. У Швеції структура доходів муніципалітетів така: 67 % складають податки на доходи фізичних осіб, 14 % - нецільові субвенції, а 4 % - цільові субвенції, 6 % - збори, 3 % - рента й оренда [6, c. 21].

2. Напрями оздоровлення державних фінансів України

державний фінанси україна бюджет

Доцільним, на мій погляд, є побудова ефективної системи фінансування місцевого самоврядування в Україні на основі трьох фундаментальних складових: 1) основним податком, що формує більшість ресурсів місцевого самоврядування, має бути податок на доходи фізичних осіб; 2) елемент державного фінансування місцевого самоврядування існує лише в частині забезпечення окремих повноважень; 3) вирівнювання спроможностей сильних та економічно слабких територій здійснюється через субвенції вирівнювання з державного бюджету.

В умовах подолання військової агресії, подальшої відбудови країни та її економічної переорієнтації важливим є проведення виваженої бюджетної політики та посилення контролю за ефективністю витрачання бюджетних коштів. Тобто необхідно започаткувати у країні нову систему державних видатків, яка передбачала б посилення ролі місцевих бюджетів [1].

Не менш важливим дестабілізуючим фактором, що веде до нецільового використання бюджетних коштів, є відсутність належного регулювання видаткової політики розпорядників бюджетних коштів [5]. В умовах подолання наслідків фінансової кризи уряди більшості країн, незалежно від рівня розвитку національних економік, застосовують потужні фіскальні інструменти впливу на економічне зростання. Одним із чинників стимулювання макроекономічної динаміки є вдосконалення державної бюджетної політики України у сфері видатків як важливого пріоритету реалізації соціально-економічної політики держави [1].

Як відомо, зі збільшенням частки державних витрат у ВВП зростає ступінь розвитку сектора фінансових корпорацій у країні, а отже, з'являються нові можливості боргового фінансування потреб, і економіка отримує можливість зниження фіскального навантаження на домогосподарства та на сектор малого та середнього бізнесу [2, с. 216]. Частка бюджетних витрат у ВВП України знаходиться на високому рівні (44,6 % в середньому за 2010-2018 рр.) порівняно з розвинутими зарубіжними країнами. Наприклад, частка витрат у ВВП в середньому за останні десять років у Франції складає 55,8 %, у Бельгії - 53,4 %, в Італії - 49,8 %, а у Великобританії - 45,4 % [13]. Україна є лідером серед країн стосовно швидкості нарощення частки державних витрат у відсотках до ВВП, проте рівень життя порівняно з провідними державами світу, такими як, наприклад, США, Німеччина чи Японія, є невисоким, що говорить про неефективність витрачання бюджетних коштів [7].

На наш погляд, найбільшою проблемою при розподілі бюджетних коштів є нераціональна структура видатків бюджету (рис. 3).

Рис. 3. Структура видатків зведеного бюджету України за 2010-2018 рр. відносно ВВП, %

Джерело: сформовано на основі [10]

Частка видатків на освіту в Україні в середньому становить 6,5 % ВВП, видатки на охорону здоров'я в серед- ньому складають 3,8 % ВВП за аналізований період. У зарубіжних країн ці показники знаходяться на вищому рівні (не говорячи вже про якість наданих послуг): у Бельгії 6,3 % ВВП становлять видатки на освіту і 8,1 % ВВП - видатки на охорону здоров'я, в Данії - 7,2 % та 8,7 % ВВП відповідно [13]. Структура видатків свідчить, що фінансування економічної діяльності має тенденцію до скорочення в Україні і складає 4,4 % ВВП у 2018 р. Для порівняння: у Чехії та Словаччині на підтримку економіки виділяється 6,1 % ВВП та 5,7 % ВВП відповідно [13]. У той же час видатки бюджету, спрямовані на бюрократичний апарат, в Україні значно перевищують відповідні показники зарубіжних країн. Фінансування громадського порядку, безпеки та судової влади, які в середньому становили 2,7 % ВВП в Україні, в Данії не перевищують 1 % ВВП, а в Німеччині - 1,6 % ВВП [13].

Рис. 4. Динаміка часток інноваційної діяльності в Україні

у 2010-2018 рр.

Крім цього, спостерігається низький рівень фінансування наукових розробок і досліджень (рис. 4), що обумовлено необхідністю відновлення конкурентоспроможності національної економіки та дає підстави дійти висновку про неефективність сучасної системи підтримки розвитку науки та інновацій. В умовах постійного скорочення видатків бюджету й обмеження фінансових ресурсів держави надзвичайним, на мою думку, є саме раціоналізація структури видатків.

Тобто для стабілізації стану національної економіки у довгостроковій перспективі в Україні необхідно забезпечити підвищення рівня та ефективності викладення бюджетних коштів внаслідок збільшення питомої ваги видатків, спрямованих на розвиток і модернізацію економіки, шляхом скорочення видатків на підтримання бюрократичного апарату, зменшення податкового тиску на суб'єктів господарювання шляхом удосконалення системи адміністрування податків, що сприятиме збільшенню обсягів власних коштів підприємств, які можуть бути спрямовані на інвестиційні цілі. Основною загрозою для безпеки сектора державних фінансів України на сучасному етапі є поглиблення економічної кризи, яка загострюється внаслідок погіршення фінансового стану підприємств, банків, що підвищує ризики недоотримання державою податків, веде до зростання дефіциту державного бюджету та державного боргу [5].

Зазначені негаразди, які випали на долю нашої держави, якісні зміни в системі державних фінансів повинні мати комплексний характер для відновлення фінансової спроможності мікрорівня (рис. 5).

Досліджуючи проблемні питання системи державних фінансів України в аспекті окремих складових, можна виділити окремі проблеми функціонування податкової та видаткової систем.

У галузі державного бюджету України мають місце проблеми функціонування сучасних податкової та видаткової систем:

· у структурі податків переважають непрямі податки, що гальмує стимули до розвитку виробництва;

· у податковій структурі України основну фіскальну функцію відіграє ПДВ, який фактично слугує податком із реалізації, що сприяє вимиванню реальних грошових засобів з економіки й поглиблює кризу неплатежів;

Рис. 5. Складові забезпечення економічного розвитку держави

· серед прямих податків більшу питому вагу в Україні має податок на прибуток, вадою якого є те, що він сплачується авансом не тільки за реалізовану продукцію, внаслідок цього у підприємств вилучаються обігові кошти, а менша, порівняно з розвинутими країнами, частка прибуткового податку з громадян пояснюється низькою часткою оплати праці у ВВП, низьким рівнем особистих доходів, а також високим рівнем нарахувань на заробітну плату;

· існує також великий податковий тиск, зумовлений в Україні великою питомою вагою нарахувань на фонд заробітної плати, що призводить до ухилення від сплати податків і гальмує підприємницьку активність;

· бартеризація господарських зв'язків призводить до зростання ланцюга неплатежів податків;

· вадою є також існування значної кількості необґрунтованих пільг, що сприяє нерівномірному розподілу податкового тягаря;

· складність обчислення, суперечливість і неузгодженість законів при оподаткуванні також негативно відбивається на підприємницькій діяльності;

· недосконалість механізмів планування, прогнозування й аналізу державних видатків, слабкість системи адміністративного контролю внаслідок чого відбувається недостатньо ефективний розподіл бюджетних коштів за напрямами використання та їх неефективне витрачання;

· вади системи адресності соціального захисту, існування низки нецільових субсидій;

· переорієнтація витрат на користь виплати заробітної плати за рахунок капітальних витрат, що негативно відбивається на виробничій сфері;

· існування великої кількості пільг, що частково не фінансуються;

· практика надання кредитів під гарантію уряду, що не повертаються, надання пільгових кредитів, дотацій субсидій і позичок господарюючим суб'єктам, що фактично спрямовуються на покриття збитків існуючих підприємств;

· проблема фінансування бюджетного дефіциту, як наслідок дисбалансу між доходною і витратною частиною бюджету.

У галузі функціонування державних підприємств і приватизованих підприємств існують характерні для них проблеми: відсутність чіткої фінансової стратегії та маркетингової служби на підприємствах, недостатність оборотних коштів для відновлення виробництва, застарілі технології, відсутність функцій планування й прогнозування діяльності, пристосованих до ринкових умов, неефективна методологія визначення собівартості продукції, відсутність управлінського обліку.

Приватизація впроваджувалась без належної реструктуризації підприємств державного сектора, тому показники діяльності приватизованих підприємств переважно нижчі ніж підприємств, що знаходяться у власності держави.

Із метою вирішення зазначених проблем для комплексного оздоровлення системи державних фінансів з урахуванням основних її складових пропонується вжити конкретні заходи, зокрема в реформуванні бюджетної політики. Так, для реформування податкової політики необхідно:

· провести поступову реструктуризацію податкової системи в напрямі збільшення питомої ваги прямих податків порівняно з непрямими;

· знизити податковий тиск на підприємців і громадян шляхом зниження нарахувань на фонд заробітної плати, ставок оподаткування доходів фізичних осіб, зниження ставок прибуткового податку і ПДВ разом із поступовою відміною пільг;

· удосконалити механізм нарахування й сплати ПДВ;

· вилучити з оподатковуваної бази податку на прибуток суми, що спрямовуються на рефінансування;

· припинити практику податкової заборгованості перед бюджетом;

· максимально спростити безпосередньо процедури оподаткування для підприємців.

Для реформування видаткової політики необхідно:

· удосконалити механізм планування видатків на основі встановлення пріоритетності державних програм і посилення контролю за використанням державних коштів шляхом використання програмно-цільового методу формування державного бюджету;

· здійснити поступовий перехід від державного пенсійного, соціального, медичного забезпечення до державного пенсійного, соціального, медичного страхування;

· запровадити систему адресності соціальної допомоги;

· скасувати соціально невиправдані й економічно необґрунтовані пільги;

· стимулювати розвиток недержавної системи соціального захисту;

· удосконалити структуру видатків на освіту й охорону здоров'я шляхом раціоналізації їх структури й розвитку мережі недержавних установ;

· відмовитись від політики надання пільгових кредитів, неповернення кредитів, дотації безнадійно збитковим підприємствам, списання або реструктуризації боргів;

· перейти до сучасної системи казначейства, замість використання секвестра для контролю за потоками грошових коштів;

· змінити структуру державних витрат шляхом збільшення витрат на капітальні вкладення;

· вирішити проблему бюджетного дефіциту шляхом оптимізації видаткової політики й розбудови податкової політики, спрямованої на стимулювання виробництва.

Зазначені заходи реформування бюджетної політики повинні супроводжуватися заходами децентралізації бюджетної системи, для чого необхідно:

· оптимізувати розміри територіальної громади й інших територіальних утворень у процесі адміністративної реформи;

· забезпечити більш високий рівень самостійності місцевих органів влади в усіх аспектах їхньої діяльності;

· делегувати “згори” “донизу” завдання національного значення лише за умов їх повного фінансування з державного бюджету.

Реформування управління державними підприємствами вимагає удосконалення процедури приватизації державних підприємств, а саме: посилити контроль за ходом проведення приватизації; скоротити кількість пакетів акцій, що належать державі, до оптимального рівня; законодавчо й нормативно врегулювати питання приватизації природних монополій; створити протягом найближчого часу реєстр державного майна із систематизованою інформацією про всі елементи державної власності.

Необхідно провести реструктуризацію державних і приватизованих підприємств у напрямі: відновлення порушених прав акціонерів, розробки конкретної програми заходів щодо ліквідації заборгованості з оплати праці; здійснення ринкової оцінки активів підприємств, інвентаризацію майна і реструктуризації майнового комплексу підприємств; розробки цілісної фінансової стратегії підприємства; відновлення маркетингової функції на підприємствах; виявлення ключових внутрішніх і зовнішніх проблем; розробки стратегії розвитку підприємств.

Процес оздоровлення державних фінансів української економіки потребує комплексного підходу. Сьогодні економіка та державні фінанси України перебувають у складному стані, що зумовлено як внутрішніми й зовнішніми загрозами, так і наслідками розпаду існуючої системи державного управління, невідповідністю здійснюваної останніми роками економічної й соціальної політики реальним потребам держави. Виважена боргова політика, реальне розширення фінансових можливостей регіонів, збільшення питомої ваги видатків, спрямованих на соціально-економічний розвиток країни, дозволить створити фіскальну політику, яка буде сприяти розвитку держави. Скорочення рівня інфляції, ефективне управління дефіцитом платіжного балансу з одночасним збільшенням інвестицій і інновацій, модернізацією виробничих фондів та створенням умов для відновлення фінансової спроможності мікрорівня позитивно вплине на економічний стан держави та створить умови для макрофінансової стабілізації.

Висновок

Таким чином, можна дійти висновків, що сучасний стан державних фінансів свідчить про необхідність створення додаткових умов для відновлення конкурентоспроможності нашої держави та забезпечення її розвитку. Неспроможність української економіки досягти макроекономічної та макрофінансової стабільності можна пояснити багатьма факторами, серед яких і надмірна централізація бюджетної системи, і неефективна структура видатків бюджету, і деструктивна боргова політика, і непередбачувані інфляційні коливання, і, як наслідок, низький рівень життя громадян. Однак, враховуючи наявні проблеми, головною метою при досягненні стабільності національної економіки має стати створення умов для поступового відновлення і модернізації виробництва шляхом відновлення фінансової спроможності мікрорівня, змін у фіскальній і монетарній політиці, які мають бути узгодженими в довгостроковій перспективі, сприяти досягненню сталого економічного зростання при низькому рівні безробіття за довгострокової цінової стабільності та зовнішньої стійкості.

Список використаної літератури

1. Затонацька т. г. перспективи та передумови бюджетної децентралізації в україні на сучасному етапі / т. г. Затонацька, Є. Ю. Кузькін, а. в. Ставицький // наукові праці науково-дослідного фінансового інституту. - 2017. - № 1 (70). - С. 74-86.

2. Зимовець в. в. державна фінансова політика економічного розвитку / в. в. Зимовець. - Київ : ін-т економіки та прогнозування. - 2016. - 356 с.

3. Квач я. п. проблеми та перспективи реформування державних фінансів в Україні / я. п. квач // Збірник наукових праць національного університету державної податкової служби України. - 2015. - № 1. - С. 112-121.

4. Молдован о. о. новий етап реформи системи державних фінансів України: ключові пріоритети та завдання / о. о. молдован // Фінанси України. - 2017. - № 8. - С. 57-69.

5. Моніторинг факторів, що створюють ризики стійкості державних фінансів України: науково-аналітичні матеріали / А. І. Даниленко, в. в. Зимовець ; НАН України. - Київ : ін-т економіки та прогнозування. - 2017. - С. 2-13.

6. Ткачук А. Скандинавський шлях. досвід реформ адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування в Данії та Швеції / анатолій ткачук. - Київ : логос. - 2016. - 124 с.

7. Циганов С. А. Фіскальна і монетарна політика - складові забезпечення макрофінансової стабільності національної економіки / С. а. циганов, т. в. Табакова // вісник національного банку України. - 2016. - № 5 (219). - С. 34-38.

8. Звіт міжнародного валютного фонду «ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності» від квітня 2018 року [електронний ресурс] // офіційний сайт міжнародного валютного фонду. - режим доступу : http://www.imf.org/ external/pubs/ft/weo/2018/01/weodata/index.aspx

9. Інфографіка: фінансова децентралізація [електронний ресурс] // офіційний сайт міністерства фінансів України. - режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=409155&cat_id=397854

10. Річні звіти МФУ «Про виконання державного бюджету України» [електронний ресурс] // офіційний сайт міністерства фінансів україни. - режим доступу http://www. minfin.gov.ua/control/uk/publish/archive/main?cat_id=51703

11. Статистична інформація державного комітету статистики України [електронний ресурс] // офіційний сайт державної служби статистики України. - режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/

12. Статистична інформація національного банку України [електронний ресурс] // офіційний сайт національного банку України. - режим доступу : http://www.bank.gov.ua

13. Статистичні звіти Єврокомісії від 27.09.2018 [електронний ресурс] // офіційний сайт Європейської комісії. - режим доступу : http://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&1&language=en&pcode=teina225&plugin=1

Размещено на Allbest.ru