Організаційно-фінансовий механізм раціонального природокористування при реалізації екологічної політики сталого розвитку

О.М. Федчак. Організаційно-фінансовий механізм раціонального природокористування при реалізації екологічної політики сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

172

Механізм регулювання економіки, 2008, № 4, Том 1

Організаційно-фінансовий механізм раціонального природокористування при реалізації екологічної політики сталого розвитку

О.М. Федчак

У статті розглядаються питання національної фінансової системи України, аналізується структура організаційно-фінансового механізму раціонального природокористування.

Фінанси є одним із найважливіших і складних елементів економічної системи, без якого держава не може ефективно виконувати свої функції. Досвід розвинених країн демонструє, що від стану та ефективності державних фінансів багато в чому залежать умови споживання, заощаджень та інвестування, обсяги сукупного попиту та пропозиції, пропорції між реальним та фінансовим секторами економіки, умови взаємодії національної економіки із зовнішнім світом.

Через державні фінанси найяскравіше виявляються та проголошуються суспільні інтереси, набувають чіткіших форм реальні пріоритети суспільства. Державні фінанси опосередковують рух реально створеного валового внутрішнього продукту, і водночас вони можуть бути самостійним та відносно незалежним чинником прискорення або гальмування економічного зростання [1].

Забезпечення дієвості і ефективності формування та реалізації екологічної політики сталого розвитку держави можливе за рахунок запровадження виваженої фінансової політики. Вона здійснюється за допомогою організаційно-фінансового механізму природокористування і передбачає надходження фінансових ресурсів у державну економіку, соціальну та екологічну сферу на основі наповнення бюджету, нарощування фінансового потенціалу регіону і прискорення його розвитку. Таким чином, ресурсно-екологічні цілі, імперативи та пріоритети, повинні входити у організаційно-фінансовий механізм для того, щоб стимулювати всі об'єкти господарського комплексу і перевести його на модель сталого та екологобезпечного функціонування і розвитку. Якщо в екологічних показниках будуть враховуватися всі види витрат природних ресурсів і негативний вплив забруднень на природу, а також величина шкоди, яка завдається природі, економіці, суспільству на всіх стадіях виробництва та споживання, плюс усі види екологічних витрат, то економіка й екологія не будуть, як тепер, знаходитися в антагоністичних взаємовідносинах [2].

Отже, нові вимоги сучасного економічного розвитку висувають необхідність включення в систему фінансового забезпечення сфери природокористування організаційно-фінансового механізму раціонального природокористування, що вміщує як невід'ємну його складову комплекс інноваційних інструментів. У загальному випадку під організаційно-фінансовим механізмом розуміють сукупність методів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суб'єктів господарювання і систему фінансових індикаторів та фінансових інструментів, що дають можливість оцінити цей вплив. Він включає дві підсистеми: фінансове забезпечення і фінансове регулювання, а також організаційну систему управління за допомогою фінансових індикаторів та фінансових інструментів. Ці підсистеми взаємопов'язані і взаємозалежні. Відповідно структуру організаційно-фінансового механізму за призначенням у екологічній політиці сталого розвитку можна представити у вигляді схеми (рис.1). До структури фінансового забезпечення входять чотири форми, що засновані на системах фінансування:

1) самофінансування - це забезпечення відтворення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів регіону. Позитивною стороною даної форми фінансового забезпечення є максимально ефективне використання наявних ресурсів за рахунок прискорення термінів їх кругообігу;

2) кредитування - це головна форма фінансового забезпечення соціо-еколого-економічних потреб регіону за рахунок тимчасового використання позикових ресурсів. Воно здійснюється за принципами платності, поверненості, тимчасовості й матеріального забезпечення кредитів. Кредитування дає змогу використовувати одні й ті ж фінансові ресурси різним суб'єктам господарювання, що прискорює їх оборот і сприяє підвищенню ефективності діяльності, і як наслідок - досягається значна економія суспільного капіталу;

3) бюджетні асигнування - це державне фінансування у формі міжбюджетних трансфертів;

4) інвестування як форма фінансового забезпечення реалізується на основі інвестицій - довгострокових вкладень капіталу в економіку, соціальні та екологічні сфери [2, с.56-58].

Основою організаційно-фінансового механізму є законодавча база, яка визначає взаємини держави і регіонів та відповідні організаційні структури управління соціально-економічними процесами. На сучасному етапі сталого розвитку держава через законодавчу базу проводить політику, спрямовану на підвищення економічної самостійності територій.

Водночас вона координує діяльність місцевої влади на основі визначення співвідношень державного і місцевих бюджетів, розвитку інфраструктурних об'єктів місцевого та загальнодержавного значення, формування централізованих фондів різного цільового призначення.

Досвід країн світу, що розвивають інноваційні економічні системи, підтверджує, що економічно вигідніше та доцільніше інвестувати в новітні технології, що зорієнтовані на усунення причини нераціонального використання та забруднення природних ресурсів, ніж фінансувати у ліквідацію наслідків екологічного лиха. Останнє є надто актуальним в контексті необхідних змін в національній системі природокористування та природовідтворення також у зв'язку з тим, що у підсистемі нарахування плати за використання або забруднення природних ресурсів не закладено в повному обсязі витрати, що є необхідними на ліквідацію наслідків нераціонального використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища.

На відміну від традиційних інвестицій в економіку, інвестиції в раціональне використання природних ресурсів об'єктивно повинні здійснюватися системно у часі і просторі, так вважає В.О.Аніщенко.

Рисунок 1 - Структура організаційно-фінансового механізму раціонального природокористування (на основі [3, с.33])

На його думку, це пов'язано з тим, що процес дисконтування інвестицій у виробництво можна усунути локальними інвестиціями і достатньо швидко, в той час як відновлення та поліпшення якості довкілля або властивостей екосистеми через їхню просторову спільність потребують тривалого періоду та більших зусиль, тим, більше якщо здійснювались превентивні інвестиції, то подальші, навіть значні інвестиції, спрямовані на „спробу ліквідувати наслідки” малоефективні і в основному призводять до накопичення проблем і погіршення умов відновлення як у суспільстві, так і в екосистемі.

Таким чином, інвестиції в раціональне використання природних ресурсів повинні оцінюватися з урахуванням особливостей сфери діяльності:

- за елементами раціонального природокористування (використання, відновлення й охорона);

- за природокористувачами;

- за напрямками щодо забезпечення процесу відтворення (економічного, соціального, екологічного), тобто на безперервну у часі та просторі підтримку умов поширення, розвитку виробництва матеріальних благ і відновлення головної продуктивної сили [4].

На основі вищевказаного, можна визначити основні завдання організаційно-фінансового механізму раціонального природокористування. Це: фінанси економічний екологічний бюджет

- забезпечення умов для формування максимально можливих фінансових ресурсів за використання та охорону природних ресурсів держави;

- встановлення раціонального механізму розподілу і використання фінансових ресурсів природокористування та охорони довкілля;

- організація стимулювання і регулювання екологічного процесу фінансовими методами;

- створення ефективної дієвої системи управління фінансами раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища;

- реалізація державних екологічних інвестиційних програм підприємств і фірм в системі сталого розвитку.

Вітчизняний організаційно-фінансовий механізм раціонального використання та охорони природних ресурсів знаходиться на стадії формування. Не набули необхідного розвитку такі елементи, як кредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування, субсидіювання екологічної інфраструктури, вітчизняного ринку екологічних послуг, зокрема, екологічного аудиту й екологічного страхування та ін. До цього слід додати неузгодженість законів та підзаконних актів щодо природокористування з іншими законами України, неврегульованість питань використання державного і місцевого бюджетів фінансових ресурсів на природоохоронні заходи та системи контролю за цим процесом [5]. Аналізуючи організаційно - фінансовий механізм раціонального природокористування реалізації екологічної політики, який на нашу думку є економічною категорією і з погляду оцінки його перспективи використання в Україні, варто звернути увагу на дослідження О. Веклич [6], в якому запропоновані таки рекомендації, щодо економічних механізмів природокористування та природо відтворення:

1. Переглянути нормативи і методичну базу економічного механізму екологічного регулювання.

2. Запровадити механізм постійної (щорічної) індексації нормативних показників відповідно до змін рівня інфляції, цін товаровиробників.

3. Реформувати систему платежів за розміщення відходів, запровадивши прогресивний характер таких платежів і поширивши їх на накопичені обсяги.

4. Законодавчо забезпечити адекватне відображення екологічних збитків і штрафних санкцій за порушення чинного природоохоронного законодавства.

5. Реформувати систему акумулювання й використання коштів на природоохоронні заходи. Прискорити ухвалення Закону України „Про національний екологічний фонд”.

6. Законодавчо закріпити цільове використання статей природоохоронних витрат у державному і місцевому бюджетах.

7. У найкоротший термін запровадити таку систему економічних регуляторів природокористування, яка базується на комбінації інструментів, що, насамперед, економічно зацікавлюють і заохочують, й, врешті-решт, примушують господарюючих суб'єктів реалізовувати природоохоронні й ресурсозберігаючі заходи.

8. Удосконалити в методологічній базі наявні економічні інструменти (збори/платежі за забруднення, екологічний податок, екологічні фонди, штрафні санкції), а також запровадити нові регулятори природокористування, такі як: різні види податкових пільг, пільгових позик, пільгового кредиту, гнучкі екологічні податки на продукт, матеріальне заохочення екологізації виробничої діяльності, диференціацію ціноутворення згідно з екологічним критерієм.

9. Підготувати законопроект щодо фінансової підтримки природоохоронної діяльності через механізми кредитування, пільгового оподаткування та цільового заохочення еколого конструктивної діяльності. Розробити і внести відповідні зміни до Бюджетного та Податкового кодексів.

Виникає питання придатності організаційно-фінансового механізму для застосування у різних сферах суспільного життя: соціальній, екологічній та економічній. Але ми вважаємо, що розглянутий механізм може бути застосований ефективно, хоча потребує своїх уточнень та доопрацювання. У свою чергу застосування цього механізму залежить від рівня його організації з боку держави.

Література

1. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України. / Азаров М.Я., Ярошенко Ф.О., Єфименко Т.І. та ін. - К.: НДФІ, 2004. - 712 с.

2. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Каменська І.М. „Фінансова політика сталого розвитку регіону”: Монографія. - Луцьк: ”Настир'я”, 2006. - с.48, с. 56-58.

3. Гречко О.В. „Фінансовий механізм державного регулювання економіки регіону”. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. - Київ, 2004. - с.33.

4. Аніщенко В.О. „До питання щодо вдосконалення теоретико-методологічних засад екологічного інвестування”// Актуальні Проблеми Економіки 2007 №8 (74) - с.134.

5. Царенко О.М. Толбатова С.В. Економіко-організаційний механізм забезпечення якості продукції АПК // Науковий вісник аграрної науки Причорномор'я Миколаївської державної аграрної академії. У 2-х т - Миколаїв МДАУ, 2001. - Т.1. - с.204.

6. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку. Документ підготовлено в рамках проекту ПРООН/ГЕФ „Оцінка національного потенціалу в сфері глобального екологічного управління в Україні”, Київ - 2007, - с.85.

Размещено на Allbest.ru