Размещено на http://www.allbest.ru/

176

Механізм регулювання економіки, 2008, № 4, Том 2

Формування ефективної системи фінансового забезпечення інноваційної складової товарної політики підприємства

О.І. Карпіщенко, О.О. Міцура

Анотація

фінансування товарний інновація фінансовий

Статтю присвячено проблемі визначення джерел фінансових ресурсів для забезпечення інноваційного процесу товарної політики підприємства та їх аналізу в контексті життєвого циклу товарної інновації. Проаналізовано та систематизовано методичні підходи до оптимізації фінансових коштів, що спрямовуються на забезпечення процесу впровадження товарних інновацій на підприємстві. Побудовано алгоритм оптимізації процесу фінансування товарних інновацій.

Аннотация

А.И. Карпищенко, Е.А. Мицура

Формирование эффективной системы финансового обеспечения инновационной составляющей товарной политики предприятия

Статья посвящена проблеме определения источников инвестиционных ресурсов для обеспечения инновационного процесса товарной политики предприятия и их анализу в контексте жизненного цикла товарной инновации. Проанализированы и систематизированы методические подходы к оптимизации инвестиционных средств, которые выделяются для финансирования товарных инноваций.

Постановка проблеми

У сучасних умовах підприємства країн, що розвиваються, змушені адаптуватись до умов ринку. Вони орієнтуються на концепцію маркетингу, а саме пошук нових шляхів та методів задоволення існуючих потреб споживачів та формування нових потреб. За таких умов завданням багатьох підприємств є отримання конкурентної переваги, яка дає можливість обслуговувати клієнтів та задовольняти їхні потреби краще ніж конкуренти. Для того, щоб втримати конкурентну перевагу, стає життєво необхідним впровадження на ринок запатентованих новітніх технологій, диференціація на основі унікальності товарів, формування іміджу підприємства, що базується на відповідній маркетинговій діяльності тощо. Здійснення інноваційної діяльності дає можливість підприємству отримати матеріальні чи нематеріальні цінності, а в першу чергу це успішний товар. І саме тут виникає необхідність у формуванні дієвого організаційно-економічного механізму фінансового забезпечення маркетингової сфери діяльності підприємства, а саме його товарної політики.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблемам фінансового забезпечення інноваційної моделі розвитку присвячено низку робіт відомих науковців, зокрема Л.К. Безчасного, О.І. Волкова, О.Г. Білоцерківця, І.О. Булкіна, А.С. Гальчинського, В.М. Геєця, А.П. Гречана, Н.П. Гончарової, А.П. Денисенка, А.П. Дуки, І.Ю. Єгорова, Л.П. Кавуненко, Г.І. Калитича, Д.І. Кокуріна, М.І. Крупки, В.М. Лича, Б.А. Малицького, Л.І. Нейкової, В.Г. Федоренка, Д.М. Черваньова, О.М. Юрковської та інших.

Проблеми управління процесом фінансування інноваційта товарної інноваційної політики підприємства розглянуто у працях С.М. Ілляшенка, В.Я. Кардаша, Р. Патори, Н.І. Чухрай, В.М. Щербаня.

Ці праці є науковим підґрунтям для розробки інноваційного шляху розвитку підприємств України та її економіки в цілому, вони визначають основні інноваційні пріоритети й напрями удосконалення фінансового забезпечення нарощення науково-технічного та інноваційного потенціалів. Але проблема інвестиційного забезпечення товарної інноваційної діяльності ще досі залишається не висвітленою. Для того, щоб почувати себе впевнено в сучасних умовах господарювання, підприємцю необхідно мати як мінімум перспективну „товарну” ідею й відповідні фінансові кошти. Значення фінансового фактора зростає вдвічі, якщо мова йде про нові наукомісткі розробки. Подібні проекти зазвичай розраховані на кілька років, вимагають великої підготовчої роботи й інвестицій, які на відміну від торгово-закупівельних операцій почнуть приносити віддачу далеко не відразу. Система фінансового забезпечення товарного інноваційного проекту являє собою органічну єдність джерел фінансування та методів інвестування.

Мета даного дослідження полягає саме у формуванні ефективної системи фінансового забезпечення інноваційної складової товарної політики підприємства.

Всі усвідомлюють, що для України продуктові інновації це вікно не тільки в Європу та решту світу, але ж і двері в майбутнє. Сьогодні продуктові інновації це серце конкурентоспроможності вітчизняних підприємств як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках, це відображується в продукції та послугах що пропонують підприємства. Здатність підприємства до інновацій залежить від його природи (внутрішньої „корпоративної” культури підприємства, сфери його діяльності, здатності швидко реагувати на потреби споживачів) та виду його діяльності. Також на формування товарної інноваційності підприємств безпосередньо впливають економічне та законодавче середовища країни. При всьому цьому недостатність інвестиційних ресурсів у інноваційній сфері стає вже загальносвітовою проблемою: зростаючий рівень загальносвітової конкуренції в умовах прозорих границь робить необхідними значні інвестиції в розробку нових продуктів і технологій і це стає усе більше непосильним як великим корпораціям, так і бюджетам процвітаючих країн Заходу. Досягнення конкурентоспроможності на світовому ринку вимагає все істотніших фінансових витрат на реалізацію нових проектів, і при цьому для їхнього успішного впровадження потрібно від п'яти до десяти років. У цій конкурентній боротьбі тільки концентрація ресурсів на меншому числі найбільш перспективних проектів, професійно відібраних, виходячи з їхнього комерційного потенціалу й з наступною успішною оперативною комерціалізацією розробок, забезпечує повернення інвестицій.

Систематизуючи різні підходи та визначення джерел фінансового забезпечення інноваційної діяльності, їх можна представити наступним чином - рис. 1.

Пошук джерел фінансування товарних інновацій, їх порівняльна оцінка й оптимізація структури, а також вибір конкретних механізмів інвестування відіграють одну з провідних ролей у забезпеченні успіху реалізації товарної інноваційної стратегії підприємства. На цьому етапі вбачається необхідним проаналізувати та виявити ті джерела, які можуть бути використані підприємством для реалізації саме його товарної інноваційної стратегії.

Для того, щоб оптимізувати процес інвестиційного забезпечення інноваційної складової товарної політики підприємства в першу чергу необхідно враховувати особливості процесу їх створення та освоєння на підприємстві. Потреба у фінансуванні інноваційної товарної політики виникає вже на перших етапах її розробки. Розглянемо процес виникнення потреби у залученні фінансових коштів у безпосередній залежності від етапів життєвого циклу інноваційного продукту (рис. 2).

Інноваційна ідея може мати два шляхи походження. По-перше, вона може виникнути в результаті фундаментальних, прикладних досліджень та розробок, і, по-друге, її поява може бути викликана потребою ринку. Виходячи з цього слід розрізняти і джерела фінансування на першому етапі - етапі виникнення інновації.

Пріоритетне значення фундаментальної науки в розвитку інноваційних процесів визначається тим, що вона виступає генератором ідей, відкриває шляхи в нові сфери знання. Частіше за все продуктом цього сценарію виникнення інновацій є поява нових технологій і видів техніки (технологічні інновації), що більш того відносяться до визначених урядом пріоритетними.

За еволюційного напрямку створення інновацій основними джерелами фінансування виступають власні кошти підприємств. Аналіз внутрішніх можливостей, генерація і відбір ідей, розробка задуму товару, формування і оцінка маркетингової стратегії не вимагають великих фінансових ресурсів та частіше за все ці витрати становлять незначну частку від загального обсягу коштів, що витрачаються на реалізацію товарної інноваційної політики.

Размещено на http://www.allbest.ru/

176

Механізм регулювання економіки, 2008, № 4, Том 2

Рисунок 1 Джерела фінансового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності

Наступні етапи інноваційного процесу - дослідно-конструкторські роботи, розробка нового товару та випробування його у ринковому середовищі, разом з початковими етапами комерціалізації продуктової інновації - впровадженням та етапом росту - пов'язані з високою ймовірністю одержання від'ємних фінансових результатів. Інвестиції в інновації, що мають ризиковий характер, в сучасній науковій літературі отримали назву „ризикоінвестиції”. Саме тут виникає необхідність у формуванні ефективного механізму фінансування та адекватному розподілі коштів за напрямками реалізації товарної інноваційної політики.

На етапі уповільнення зростання, коли реалізація товарної інновації починає приносити прибуток, ризик втрат при вкладанні засобів майже зникає, і прибуток, що підприємство отримує від реалізації інновації, значною мірою формує інвестиційні ресурси для подальшого виробництва та частково може йти на реалізацію нового інноваційного проекту.

Передпроектні дослідження передбачають складання попереднього техніко-економічного обґрунтування проекту, вивчення впливу на проект окремих зовнішніх факторів, наприклад, екологічних, а також визначається привабливість для окремого інвестора або групи інвесторів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

176

Механізм регулювання економіки, 2008, № 4, Том 2

Рисунок 2 Стадії процесу інвестиційного забезпечення створення продуктової інновації

Оцінка можливості реалізації інвестиційного проекту дозволяє прийняти остаточне рішення про реалізацію проекту, тому що на даному етапі проводиться комплексна оцінка інноваційного проекту, аналіз ризиків, моделюються рішення.

При цьому інвестор, насамперед, зацікавлений у тім, щоб виключити виникаючі в ході реалізації проекту ризики, а також в ефективності вкладених коштів. Це потребує від аналітика проведення більше глибокого по суті й по змісту передпроектного аналізу й обґрунтування для ухвалення рішення про обсяги фінансових вкладень.

Таким чином, завдання, що виникають на передпроектній стадії, багато в чому мають визначальне значення для ухвалення рішення про реалізацію інноваційного проекту або відмову від нього. При цьому остаточний вибір прямо залежить від особи, що приймає рішення, і майбутніх інвестицій в інновацію.

Розробка інноваційного проекту, що включає крім його інвестиційної складової ще й етапи передінвестиційної стадії, а також етапи реалізації й удосконалення створеного продукту (технології), являє собою, у порівнянні з інвестиційним проектом, як більш складний і тривалий, так і більш дорогий процес. Це обумовлено тим, що інновації завжди здійснюються в умовах невизначеності, і виникає необхідність прогнозування й аналізу нововведення.

Більше того, впровадження інновації в нашій країні пов'язане з впливом зовнішніх факторів, таких як кредитно-грошова політика, рівень оподатковування, політична ситуація тощо.

Тож, враховуючи специфіку товарної інноваційної діяльності на підприємстві, для вибору джерел формування інвестиційних ресурсів, найбільш прийнятних для підприємства-інноватора, рекомендується використовувати наступні критерії: доступність та достатність інвестиційних коштів для реалізації товарної інноваційної політики підприємства; максимальна результативність інвестування з погляду як отримувача інвестицій, так і самого інвестора; мінімізація ризику.

В сучасних умовах використання одного джерела фінансування інноваційних проектів можуть дозволити собі тільки великі підприємства, і навіть вони віддають перевагу мультиканальному інвестуванню, використовуючи різні джерела і механізми фінансування, страхуючи себе від ризиків інноваційної діяльності.

Тож існує ряд проблем оптимізації формування структури ризикоінвестиційних ресурсів і оцінки їх можливої ефективності. Це зумовлено тим, що ефективність того, чи іншого джерела формування фінансових ресурсів залежить від специфіки та стану середовища в якому підприємство функціонує, а також від специфіки та стану самого суб'єкта господарювання. Цілком вірогідно, що ефективні за одних умов джерела інвестицій, в інших умовах (або навіть при їх простій зміні) виявляються неприйнятними. Таким чином, виникає ризик недоотримання інвестицій у необхідному обсязі і, як наслідок, зниження ефективності самого інвестиційного проекту. В цих умовах є три шляхи формування інноваційної товарної політики.

Перший - диверсифікувати джерела фінансування виходячи з наявного портфелю інвестиційних проектів.

Другий - диверсифікувати портфель продуктових інновацій виходячи з наявних (обмежених) фінансових ресурсів. Основним положенням у загальній теорії фінансування реальних інноваційних проектів є "розподіл проектів". Сам термін "capіtal ratіonіng" застосовується в ситуаціях, коли пропозицію фінансових ресурсів якимсь чином обмежено. Практично така ситуація є найбільш типовою.

Третій - вести розробку і формування портфелю інноваційних проектів паралельно з пошуком доступних фінансових коштів, узгоджуючи їх. Подальше дослідження будемо вести в рамках саме цього підходу.

Тут виникає необхідність правильного розрахунку їх пропорційного співвідношення у загальній сумі необхідних інвестицій. Оптимізацію необхідно проводити поетапно:

1. Визначити обсяги вкладень з урахуванням ризику;

2. Провести пошук можливих джерел інвестування і визначити критерії ефективності їх використання;

3. Провести аналіз і оцінку джерел за прийнятими критеріями;

4. Сформувати оптимальну структуру та механізм фінансування інновацій.

Нами процес оптимізації інноваційного портфеля розглядається як двохетапний. На першому етапі, використовуючи критерії оцінки ефективності інноваційних проектів й обмеження на рівень ризикованості проекту, формулюється безліч доступних інноваційних проектів. На другому етапі вирішується оптимізаційне завдання формування проектів з урахуванням бюджетних обмежень. Загальна логіка цього процесу складається у тому, що спочатку необхідно провести так зване „накопичення” потенційних проектів і їх попередній відбір за критеріями технологічної та виробничої здійсненності, етичності та відповідності правовим нормам, а також оцінку ризикованості проекту з точки зору ймовірності сприйняття або відторгнення його ринком.

Відібрана сукупність у подальшому формує портфель товарних інновацій (множину доступних проектів товарних інновацій).

На цьому етапі важливим моментом, що обов'язково має бути враховано, є вплив додаткових факторів як макро- і мікроекономічного характеру (можливі неочікувані зміни у законодавчо-правовому полі, особливості фіскальної політики та специфіка поводження цих і інших зацікавлених органів державної влади, зміни ринкової кон'юнктури, діяльність конкурентів, зміни у структурі управління підприємства тощо).

Сформований портфель товарних інновацій може мати різного роду структуру. Нами виділено п'ять можливих варіантів його структурної побудови.

1. Портфель товарних інновацій складається з одного проекту.

2. Портфель товарних інновацій складається тільки з альтернативних проектів (зазвичай це варіанти одного і того ж проекту). Для вирішення необхідно вибрати найкращий проект з портфелю товарних інновацій.

3. Портфель товарних інновацій складається тільки з незалежних проектів, будь-які обмеження на вибір відсутні.

4. Портфель товарних інновацій складається тільки з незалежних проектів; однак є певні бюджетні обмеження.

5. В портфелі товарних інновацій є велика кількість проектів. При цьому є взаємозалежні проекти й взаємовиключні (альтернативні). Крім того, є ресурсні обмеження.

Для вирішення проблеми обмежень пропонується використовувати багатокритеріальну оцінку ефективності портфелю товарних інновацій. Для формування критеріальної бази, оцінки важливості та визначення вагомостей відібраних критеріїв може бути застосовано такий науковий інструментарій, як системний аналіз, економіко-математичне моделювання, методи експертних оцінок, методи математичної оптимізації, теорія нечітких множин. При цьому зазначений науковий інструментарій застосовується практично на всіх стадіях оптимізації товарної інноваційної пропозиції підприємства.

Слід наголосити, що у даному випадку процес оптимізації фінансових ресурсів необхідно вести паралельно з оптимізацією самої товарної інноваційної пропозиції.

Спираючись на попередні дослідження було сформовано алгоритм визначення оптимальної структури джерел фінансування ТІП (рис. 3), де поетапно розглянуто основні завдання процесу оптимізації портфеля джерел фінансування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

176

Механізм регулювання економіки, 2008, № 4, Том 2

Рисунок 3 Блок-схема алгоритму визначення оптимальної структури джерел фінансування ТІП

Разом з тим розв'язання виділених завдань залежить від різноманітних факторів, що мають суттєве значення для процесу прийняття рішення з фінансування ТІП. Для вибору методу розв'язання завдання необхідно не лише визначити фактори, але й вивчити характер їх впливу на результат вирішення кожного завдання. У зв'язку з цим, виникає необхідність систематизації цих факторів за рядом ознак, що враховують з одного боку особливості інноваційного процесу, а з іншого - цілі фінансування.

Висновки i перспективи подальших розробок у даному напрямку

Природно, що кожен проект починається із чіткого формулювання його мети, критеріїв успішного здійснення й попередніх нарисів головних етапів його реалізації. Граничними умовами можуть виступати невизначеність і непередбачуваність фундаментальних досліджень, невідповідність проекту цілям організації, ресурсні й технологічні обмеження.

Велике значення у виборі методу прогнозування й аналізу нововведення має тривалість прогнозованого життєвого циклу інновації. Так, у нововведень, що мають короткий життєвий цикл, зберігається високий ступінь залежності від тривалості стадії НДДКР, від появи конкуруючих новинок і розробки нововведення, що спирається на даний технічний принцип. При прогнозуванні такого типу інновацій завжди варто передбачати можливий час старіння даного принципу в рамках нововведення.

Слід зазначити, що інноваційні проекти характеризуються високою невизначеністю на всіх стадіях інноваційного циклу. Наприклад, нововведення, що успішно пройшли стадію випробування й впровадження у виробництво, можуть бути не прийняті ринком, і їхнє виробництво повинне бути припинене. Є також випадки, коли проекти, що дають обнадійливі результати на першій стадії розробки, при неясній ресурсній або техніко-технологічній перспективі в остаточному підсумку можуть бути закриті. Тож, на стадії первинної розробки варто приділити увагу саме критеріям успішності, а не деталям здійснення проекту. Отже, інноваційний проект повинен розвиватися в рамках необхідних і достатніх умов і раціональних обмежень, що й було показано вище.

Однією з головних причин сповільненого розвитку інноваційних процесів самі підприємці визначають низький рівень обсягів фінансових ресурсів, які спрямовуються в інноваційну сферу. Таким чином, важливим завданням є насамперед ефективний розподіл обмежених фінансових ресурсів, суть якого полягає у максимальній концентрації наявних коштів на важливих напрямах інноваційного розвитку. А модернізація української економіки на засадах інноваційного розвитку має забезпечуватися комплексним застосуванням усіх доступних джерел фінансування та запобіганням конфлікту між вирішенням стратегічних і поточних завдань економічного розвитку.

Література

1. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навчальний посібник. 2-ге видання, перероб. і доп. Суми: ВТД „Університетська книга”; К.: Видавничій дім „Княгиня Ольга”, 2005.

Размещено на Allbest.ru