Аналітична оцінка ймовірності банкрутства аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет

Аналітична оцінка ймовірності банкрутства аграрних підприємств

Воронецька І.С., Березюк С.В.

Анотація

Висвітлені аналітичні та практичні питання діагностики ймовірності банкрутства аграрних підприємств.

Ключові слова: аграрне підприємство, банкрутство, криза, оцінка ймовірності банкрутства, платоспроможність.

Annotation

Analytical and practical questions of diagnostics of bankruptcy probability of agrarian enterprises are lighted up.

Key words: agrarian enterprise, bankruptcy, crisis, evaluation of bankruptcy probability, solvency.

Аннотация

Освещенные аналитические и практические вопросы диагностики вероятности банкротства аграрных предприятий.

Ключевые слова: аграрное предприятие, банкротство, кризис, оценка вероятности банкротства, платежеспособность.

Вступ

Розвиток ринкових відносин в Україні і кризовий характер економіки ставлять перед вченими і практиками проблему теоретичного переосмислення категорій господарювання, вивчення меж можливого урахування досвіду країн з розвинутою ринковою економікою. Це повною мірою стосується проблеми організаційного та методичного забезпечення менеджменту процесу банкрутства.

Базові теоретичні основи оцінки ймовірності банкрутства висвітлено в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: Альтмана Е., Ансоффа І., Бланка І., Дмитренко І., Козлова С., Копилюк О., Лахтіонової Л., Терещенко О. та інших. Але недостатньо уваги приділено методиці оцінки ймовірності банкрутства аграрних підприємств.

Мета статті - висвітлити теоретичні та практичні аспекти діагностики ймовірності банкрутства в аграрних підприємствах.

Результати дослідження

Під банкрутством розуміється встановлена у судовому порядку фінансова неспроможність боржника здійснювати платежі за своїми зобов'язаннями [1]. До стану банкрутства підприємство може призвести погіршення усіх показників, які визначають його фінансову стійкість тому саме на них базується аналіз ймовірності настання такого стану.

Відповідно до чинного законодавства України про банкрутство підприємств для діагностики їхньої неспроможності застосовується обмежене коло показників:

­ коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття);

­ коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом;

­ коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності (табл.1)[1].

Таблиця 1

Оцінка рівня неплатоспроможності підприємств аграрного сектору економіки Вінницької області*

*Розраховано за зведеними даними фінансової звітності Головного управління агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації

За цими правилами (показниками) аграрні підприємства визнаються неплатоспроможним, тому що:

- коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду нижчий від нормативного значення;

- підприємства взагалі не мають власних оборотних коштів;

- коефіцієнт поновлення (втрати) платоспроможності < 1.

Визначимо методику розрахунку вибраних показників та критерії їх оцінки:

- якщо коефіцієнт поточної ліквідності (К_ПЛ) і частка власного оборотного капіталу (К_ВОК) у формуванні оборотних активів менша від нормативу (К_пл < 2, К_ВОК < 0,1), але намітилася тенденція зростання цих показників, то визначається коефіцієнт поновлення платоспроможності (КПЛ) за період, що дорівнює шість місяців:

(1)

де К_ПЛ1, К_ПЛ0 - відповідно, фактичне значення коефіцієнта ліквідності в кінці й на початку звітного періоду;

К_ПЛнорм - нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності;

6 - період поновлення платоспроможності, міс;

Т - звітний період, міс.;

- якщо К_ПЛ > 1, то у підприємства є реальна можливість поновити свою платоспроможність, і навпаки, якщо КПЛ < 1 - у підприємства немає реальної можливості поновити свою платоспроможність у найближчий час;

- якщо ж фактичний рівень К_ПЛ дорівнює нормативному значенню або вищий від нього на кінець періоду, але намітилася тенденція до його зниження, розраховують коефіцієнт втрати платоспроможності (К_ВП) за період, що дорівнює трьом місяцям;

- якщо К_ВЛ > 1, то підприємство має реальну можливість зберегти свою платоспроможність протягом трьох місяців. Навпаки, якщо величина цих коефіцієнтів нижча від нормативного рівня і намітилася стійка тенденція до зниження їх, то це свідчить про критичну ситуацію, яка може призвести до реальної загрози ліквідації підприємства шляхом процедури банкрутств[2-5].

Недоліками цієї системи показників є, по-перше, те, що вони дублюють один одного. Знаючи рівень одного з них, легко знайти значення другого:

(2)

. (3)

Другий недолік полягає в тому, що не може бути єдиного нормативу цих коефіцієнтів для всіх галузей економіки. Так, в аграрному підприємстві, де низька швидкість обороту капіталу, частки власного капіталу повинна становити 50-60 %. При такій забезпеченості оборотних активів власним капіталом коефіцієнт ліквідності становитиме лише:

Тому цієї системи показників явно недостатньо, щоб зробити правильний висновок про ступінь платоспроможності підприємства, її слід доповнити показниками ефективності використання капіталу, ділової активності підприємства і його фінансової стійкості. З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу прибуткового підприємства та вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться системний експрес-аналіз фінансового стану підприємства (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера [3-5].

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке становище підприємства, за якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що виявляє небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва. Така тенденція склалася в більшості аграрних підприємств, що в кінцевому результаті призводить до незадовільної структури балансу - підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим за 0,1. баланс банкрутство аграрний підприємство

Щоб дати оцінку ймовірності банкрутства підприємства, треба побудувати певний інтегральний показник, який би включав в себе найважливіші характеристики фінансової стійкості. Для цієї мети можна рекомендувати такий набір показників фінансової стійкості підприємства:

­ рентабельність капіталу за «чистим прибутком»;

­ рентабельність продукції;

­ оборотність коштів, вкладених в оборотні активи;

­ коефіцієнт фінансової незалежності;

­ ліквідність (коефіцієнт покриття поточних пасивів).

За основу розрахунку інтегрального показника береться порівняння кожного з перерахованого параметрів за достатньо тривалий період роботи підприємства з найвищими досягненнями підприємства за цими параметрами протягом аналізованого періоду. Такий прийом дає змогу проаналізувати у динаміці фінансову стійкість підприємства й оцінити її з точки зору відхилення фактичних результатів від максимальних, досягнутих у минулі періоди. Цей прийом може бути проілюстрований розв'язком аналітичної задачі на прогнозування банкрутства аграрних підприємств (за трирічний період роботи).

Задачу доцільно розв'язувати за допомогою персонального комп'ютера і підтримувати автоматизовану базу даних (як вихідних та і розрахункових за кожний період, взятий для аналізу).

Крім незадовільних параметрів фінансово-майнового стану, виявлено й інші негативні моменти діяльності аграрних підприємств, що призводять до їх банкрутства, які є типовими:

Застарілість техніко-технологічної бази, низький рівень використання виробничих потужностей, нестача власного оборотного капіталу та інвестиційних ресурсів.

Низький рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструктури села.

Невідповідність освітньо-кваліфікаційного рівня менеджерів і спеціалістів вимогам сучасного ринку.

Несприятливий морально-психологічний клімат у колективах, що характеризується відсутністю впевненості у майбутньому підприємства, браком активності та ініціативи у працівників, сподіванням на зовнішню допомогу держави аграрних підприємствчи іноземного інвестора.

Негативний стан справ у таких ключових областях і функціях управління, як: маркетинг (незнання ситуації на ринку, брак маркетингових досліджень, неефективна асортиментна, цінова, збутова політика та просування продукції); планування (повна відсутність стратегії розвитку підприємства, ігнорування прогресивних методів і засобів прогнозування й тактичного планування); облік і контроль (відсутність належного моніторингу зовнішнього середовища підприємства, здійснення обліку і контролю діяльності здійснюється, в основному, з метою задоволення нормативних вимог державних органів).

Отже, сучасний стан господарств усіх форм власності і господарювання аграрного сектору характеризується гострою економічною, соціальною і політичною кризою.

Економічна криза обумовлена кризою виробництва: відсутності кредитно-фінансового забезпечення агропромислового комплексу, дискримінації цін на сільськогосподарську продукцію, згортанні інвестиційного потенціалу галузі, фізичному зношенні та моральному старінні технічного і технологічного оснащення, зруйнованості й відсутності інфраструктури ринку сільгосппродукції і продовольства, відсутності реальних суб'єктів закупівлі сільгосппродукції; неплатежах, заборгованості та кризі збуту сільгосппродукції, монопольному гальмуванні цін і збуту сільгосппродукції переробними підприємствами й недоступності цін на продовольство для населення, неспроможності господарств усіх форм власності і господарювання фінансово забезпечувати заходи родючості землі, захисту рослин і тваринництва, оновлення техніки, технологій і матеріально-технічного забезпечення виробництва, витісненні вітчизняної сільгосппродукції і продовольчих товарів з внутрішнього і зовнішнього ринків.

Соціальна криза в аграрному секторі характеризується: критичним спадом доходів господарств усіх форм власності, критичним зменшуванням доходів, заробітної плати і життєвого рівня сільських працівників, занепадом соціальної сфери села, подальшим зниженням престижу життя і праці на селі і, як наслідок, загостренням проблеми трудових резервів у сільськогосподарському виробництві.

Політична криза в аграрному секторі характеризується: незадоволенням селян кризою у виробництві та крайнім зниженням життєвого рівня, руйнуванням виробничої сфери та ринку сільськогосподарської продукції, дискримінаційною ціновою політикою уряду, монополізмом переробних підприємств щодо цін на продукти харчування, несприйняттям нав'язуваних селянам неспрогнозованих майнових і земельних реформ, спрямованих на скупівлю земель сільськогосподарського призначення великими власниками-латифундистами, діяльність яких не пов'язана з працею на землі.

Висновки

1. Діагностика ймовірності банкрутства аграрний підприємств має базуватися на оцінці фінансової стійкості, ділової активності, прибутковості та платоспроможності підприємства.

2. Сучасний стан підприємств усіх форм власності і господарювання аграрного сектору характеризується гострою економічною, соціальною і політичною кризою, яка призводить до їх банкрутства.

3. Інтегральний показник оцінки ймовірності банкрутства має враховувати специфіку економічної діяльності аграрного сектору економіки: природно-кліматичні умови, різноманітність форм господарювання, рівень матеріально-технічного забезпечення, державне регулювання, диспаритет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, розвиток виробничої та соціальної інфраструктури села тощо.

Список використаних джерел

1. Банкрутство в Україні. Нормативна база. 2-ге видання (Правова бібліотека). К.: КНТ, 2007. 192 с.

2. Дмитренко А.І. Еволюція моделей прогнозування ймовірності банкрутства фірми // Теорія і практика перебудови економіки. Матеріали ІІ-ої всеукраїнської науково-практичної конференції. - Черкаси: ЧДТУ, 2001. С. 164 - 166.

3. Козлов С. Основні складові механізму банкрутства // Юридична газета. 23 липня 2005 р., № 14(50).

4. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільсько-господарських підприємств: Навч.посібн. К.:КНЕУ, 2004. 365 с.

5. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія. К. КНЕУ, 2004. 268 с.

Размещено на Allbest.ru