Методичні засади обліку інвестицій у дочірні підприємства при процесі реструктуризації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичні засади обліку інвестицій у дочерні підприємства при процесі реструктуризації

Тітаренко Г.Б., к.е.н., доцент Державна академія статистики, обліку та аудиту

Транснаціональний рух капіталу на сьогодні реалізуються у різних видах і формах та достатніх масштабах для динамізації економічного розвитку окремих країн та світогосподарського розвитку в цілому. Їх особлива і всезростаюча роль обумовлена дією багатьох факторів, найбільш значущими з яких є: превалювання у міжнародному поділі праці виробничої і науково-технічної кооперації, ефективність якої залежить від мобільності всіх факторів, насамперед капіталу; глобальний і динамічний розвиток процесів транс націоналізації, основу яких становить інтенсивна інвестиційна діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК); формування і розвиток міжнародних інтеграційних угруповань, в яких поряд з вільним рухом товарів, послуг і робочої сили забезпечується вільний рух капіталів [2]

Міжнародний рух капіталу тісно пов'язаний з транснаціональними корпораціями (ТНК), міжнародними холдинговими компаніями (МХК) та транснаціональними банками (ТНБ). ТНК та МХК є головними суб'єктами міжнародної підприємницької, а ТНБ - фінансово-кредитної діяльності.

За організаційно-економічною ознакою до ТНК, МХК та ТНБ відносять корпорації, фінансово-промислові групи та банківські установи, які здійснюють свою діяльність у різних країнах, володіють закордонними філіями, дочірніми компаніями чи спільними підприємствами, які контролюються єдиним фінансовим центром, як правило - материнською компанією.

З юридичної точки зору, злиття є об'єднанням, у результаті якого одна з компаній продовжує існувати як юридична особа. Технічно консолідація (“об'єднання статутів”) злиттям не є. Для злиття необхідне об'єднання пайової участі й обмін звичайних акцій (які не оподатковуються - це так зване “безподаткове злиття”). Якщо купівля здійснюється готівкою, чи через кредитні зобов'язання, то таке злиття оподатковується податком на приріст капіталу.

Інвестицію в інше підприємство можна класифікувати як інвестицію в дочірнє підприємство (коли є можливість здійснювати контроль), спільну діяльність (коли існує спільний контроль), асоційоване підприємство (якщо інвестиція є часткою участі, яка не є дочірнім підприємством, проте існує суттєвий вплив), просту інвестицію (відсутність цих пов'язаних відносин). [1]

Методи обліку інвестицій у дочірні підприємства визначені у П(с)БО 12 „Фінансові інвестиції”. Зокрема, інвестиції в дочірні підприємства можуть обліковуватись за собівартістю, справедливою вартістю, методом участі в капіталі. [3,с.112-121]

Метод обліку собівартості інвестиції в дочірні підприємства у практиці українських підприємств може застосовуватись в таких випадках:

1) при первісному оцінюванні фінансових інвестицій в дочірнє підприємство відповідно до принципу історичної (фактичної) собівартості;

2) при оцінюванні на дату балансу за умови, що справедливу вартість фінансових інвестицій достовірно визначити неможливо, якщо [3,с.116]

а) фінансові інвестиції в дочірні підприємства, придбані та утримуються винятково для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання;

б) дочірнє підприємство веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

Визначення собівартості фінансових інвестицій в дочірнє підприємство під час первісного оцінювання залежить від способу оплати вартості придбаної фінансової інвестиції. Так, фактично, фінансова інвестиція в дочірнє підприємство може бути придбана шляхом оплати грошовими коштами, обміну на цінні папери власної емісії, обміну на інші активи.

При здійсненні оцінки фінансової інвестиції в дочірнє підприємство на дату балансу за визначених умов застосовується собівартість з урахуванням зменшення корисності інвестиції.

Порядок обліку та розкриття інформації про зменшення корисності активів визначено в П(с)БО 28 „Зменшення корисності активів”.

Але положення П(с)БО 28 не застосовуються до фінансових активів, що обліковуються за справедливою вартістю.

Зменшення корисності активу - фінансової інвестиції в дочірнє підприємство - означає втрату економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості активу над сумою його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування активу є найбільша з двох оцінок [3,с.241]: чиста ціна реалізації або теперішня (дисконтована) вартість майбутніх чистих грошових надходжень, очікуваних від використання активу.

Чиста ціна реалізації активу дорівнює справедливій вартості активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію. До складу витрат на реалізацію входять усі додаткові витрати, пов'язані з вибуттям активу, крім фінансових витрат (відсотків) і витрат з податку на прибуток.

Для оцінювання зменшення корисності активу - фінансової інвестиції в дочірнє підприємство, яка обліковується за собівартістю, підприємство на кожну дату балансу має визначити, чи існують ознаки того, що корисність активу може зменшитись. Ознаки, які вказують на зменшення корисності активу, можна класифікувати на внутрішні та зовнішні по відношенню до підприємства. Виходячи з принципу обачності, частина балансової вартості такого активу підлягає списанню на витрати з метою доведення її до суми очікуваного відшкодування. Величина, на яку балансова вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування, є втратою зменшення корисності.

Втрати від зменшення корисності фінансової інвестиції в дочірнє підприємство відображаються в складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості фінансової інвестиції.

Фінансові інвестиції в дочірні підприємства на дату балансу відображаються за справедливою вартістю (сумою, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами), якщо їх справедливу вартість можна достовірно визначити та:

а) фінансові інвестиції в дочірні підприємства придбані та утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання;

б) дочірнє підприємство веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвесторові протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

У разі переоцінювання справедливої вартості фінансової інвестиції на дату балансу сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в складі інших доходів або інших витрат відповідно.[3,с.114]

Усі інші фінансові інвестиції в дочірні підприємства на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі.

У той же час не слід забувати, що підприємства, цінні папери яких перебувають у лістингу на Європейських фондових біржах, консолідовані фінансові звіти готують відповідно до МСФЗ.

Таким чином, методи оцінювання інвестицій в дочірні підприємства, передбачені національними П(с)БО, не відповідають ні МСФЗ, ні правилам, визначеним Європейським правом.

Питання, чи доречно застосовувати метод участі в капіталі, який потребує урахування всіх змін в капіталі дочірнього підприємства, внутрішньо групових операцій та відповідно складних розрахунків для оцінки інвестицій в дочірні підприємства як з метою складання консолідованих фінансових звітів групи, так і власне фінансових звітів материнської компанії - залишається дуже актуальним.

облік собівартість інвестиція капітал

Список використаних джерел

1. Костюченко В.М. Методи обліку інвестицій в дочірні підприємства: необхідність конвергенції з міжнародними стандартами фінансової звітності// Міжнародний форум бухгалтерів і аудиторів “Роль бухгалтерів і аудиторів в сучасному світі” - К.:ФПБАУ, 2007.- с.161-167.

2. Лук'яненко Д.Г., Мозговий О.М., Губський Б.В. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / За ред. Д.Г.Лук'яненка. - К.: КНЕУ, 2003. - 387 с., с.3.

3. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. Ч. 9. ? Луганськ: МПП „Фактура”, 2006. ? 671 с., c. 112?121, 241.

Размещено на Allbest.ru