Види, функції та роль кредиту в розвитку економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Види, функції та роль кредиту в розвитку економіки України

РЕФЕРАТ

кредит правовий договір

Об'єкт дослідження - сутність кредитних відносин, кредиту, його роль у формуванні ринкової економіки.

Мета дослідження курсової роботи -з'ясувати сутність кредиту, визначити основні форми його функціонування, функції та роль в економічному житті, розглянути особливості кредитних відносин в Україні.

У курсовій роботі були висвітлені питання, що стосуються сутності, загальних ознак, видів, сучасного стану та регулювання кредитних відносин. Дослідили особливості функціонування та проблеми розвитку кредитної діяльності України, а також запропонувати заходи щодо подолання цих проблем.

Вступ

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства і об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни. Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їх передачі позичальнику, мають можливість отримати від нього додаткові грошові кошти. Кредит, що надається в грошовій формі, являє собою нові платіжні кошти. На поверхні економічних явищ кредит виступає як тимчасове позичення речі або грошових коштів. За допомогою кредиту придбаваються товарно-матеріальні цінності, різного роду машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політико-економічного аналізу.

Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відносини між суб'єктами з приводу речей. У зв'язку з цим кредит як економічну категорію потрібно розглядати як певний вигляд суспільних відносин. Однак кредит - не всяке суспільне відношення, а лише таке, яке відображає економічні зв'язки, рушення вартості. Кредит дозволяє суперечність між необхідністю вільного переходу капіталу з одних галузей виробництва в інші і закріпленістю виробничого капіталу в певній натуральній формі. Він дозволяє також долати обмеженість індивідуального капіталу. У той же час кредит необхідний для підтримання безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів, що особливо важливо в умовах становлення ринкових відносин. Кредит здатний надавати активний вплив на об'єм і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей. Кредит стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення відтворювання на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Актуальність даної теми полягає в величезному впливі на економіку нашої держави такої економічної категорії, як кредит.

Мета курсової роботи - виявити сутність кредиту, визначити основні форми його функціонування, функції та роль в економічному житті, розглянути особливості кредитних відносин в Україні.

Основними завданнями є:

-з'ясувати необхідність та сутність кредиту;

-дати повну характеристику формам кредиту;

-показати роль кредиту в економіці;

-проаналізувати стан кредитування в Україні на сучасному етапі.

Об'єктом дослідження є сутність кредитних відносин, кредиту, його роль у формуванні ринкової економіки.

Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають з приводу сплати кредиту.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань в роботі використовувалися загальні методи наукового пізнання. Зокрема: аналізу, синтезу, спостереження, групування, узагальнення - в процесі розробки остаточних висновків на основі отриманих результатів аналітичних досліджень.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативні акти, що діють в Україні, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, а також ресурси інтернет.

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ КРЕДИТУ

1.1 Поняття і ознаки кредиту

Кредит є однією з найскладніших економічних явищ як за своєю природою, так і за механізмом впливу на процес суспільного відтворення. У цьому він поступається тільки категорії грошей. Тому в економічній теорії протягом декількох століть проводиться полеміка навколо питань, пов'язаних із природою та значенням кредиту, які продовжуються і сьогодні. Найбільш розвиненими в економічній літературі є два підходи щодо визначення змісту кредиту:

1) ототожнення кредиту з цінністю, яка передається від одного економічного суб'єкта іншому в позичку. За таким підходом увагу звернуто на саму позичку, її правову форму, що обумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту; 2) ототожнення кредиту як з видом економічних відносин, що розвиваються в суспільстві. [1, с.567]

Тому саме цей підхід дає можливість ширше дослідити весь економічний аспект кредиту, основи та закономірності руху, економічні чинники його існування. Ось чому даний підхід у сучасній літературі є домінуючим , на ньому ґрунтується висвітлення сутності кредиту.

Розкриття сутності кредиту як економічних відносин, що виникають між суб'єктами ринку у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів є найбільш визнаним і функціонує на засадах поверненості, строковості, добровільності та платності.

До основних ознак, що становлять сутність кредиту відносять наступні: самостійність учасників кредитних відносин володіти певною грошовою масою і вільно нею розпоряджатися; здійснювати свою діяльність на основі самодостатності та самоокупності; нести повну економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Без даних умов вони не зможуть набути статусу ні кредитора, ні позичальника. Наявність вільних кошті, в якими можна вільно розпоряджатися дозволяє економічному суб'єкту стати кредитором. А щоб стати позичальником, суб'єкт повинен мати передумови для накопичення в майбутньому у своїй власності достатньої суми вільних коштів для того, щоб повернути борг;

Кредитні відносини будуються на засадах добровільності та рівноправності. І лише при таких умовах вони будуть взаємовигідними і матимуть можливість розвиватися по висхідній. Економічна незалежність суб'єктів, добровільність, рівноправність та обопільна вигода роблять розвиток кредитних відносин на ринкових засадах. Кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор є і залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її у тимчасове користування, після чого зобов'язаний повернути власникові. Незмінність власника в кредитних відносинах вимагає особливо чіткого і дійового оформлення їх на законодавчому рівні , щоб захистити інтереси власника. Якщо такий захист не забезпечується правовими засобами, то кредитні відносини втрачають свої визначальні ознаки і перетворюються в щось інше, але тільки не в кредит. У даному випадку інтереси кредитора для правового захисту є більш актуальними і першочерговими, ніж інтереси позичальника;

Кредитні відносини є вартісними, тому що виникають у зв'язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей). Але вони не є еквівалентними, оскільки кожне переміщення вартості не є супроводженим зустрічним рухом відповідного еквівалента. Проте варто зазначити, що вартість переміщується на зворотних засадах, тобто після певного періоду ці кошти повертаються назад у висхідне положення. Ризик неповернення кредитних зобов'язань робить позицію кредитора у цих відносинах досить вразливою, непевною. Тому щоб захистити свою позицію кредитори повинні мати переважні права при визначенні доцільності та розміру плати за кредитування; [2, с.179]

Саме через це, при виникненні даних відносин повинен бути високий рівень довіри між учасниками, особливо кредитора до позичальника. Тому вирішальною передумовою і ключовою складовою функціонування кредитних відносин є довіра. Але тут варто зауважити, що довіра є моральним й економічним чинником.

Процент за своїм призначенням виконує подвійну функцію: - компенсувати втрату доходу кредитору через передання зазначеної суми коштів у чуже розпорядження та можливі збитки пов'язані із неповернення позички; - стимулювати підвищення ефективності позичальником у зв'язку із використання одержаних у позичку коштів.

Кредитні відносини на мікроекономічному рівні є перервними, оскільки вони перериваються після повернення одержаної в борг вартості і сплати відповідних процентів. Проте на макроекономічному рівні кредитні відносини підтримуються безперервно як безперервний рух вартості в процесі суспільного відтворення. Закінчуючи відносини з приводу однієї суми вартості чи з одним контрагентом, економічні суб'єкти постійно вступають у кредитні відносини з іншими контрагентами чи з тими самими, але з приводу інших сум вартості. Саме через це кредитні відносини мають характер загальносуспільних і виходять за межі відносин двох економічних суб'єктів.

Безперервність та платність кредитних відносин визначають ще одну характерну їх рису - здатність забезпечувати зростання вільної вартості, тобто її капіталізацію. Саме тому формується самостійна форма капіталу - позичковий капітал. Зі становленням капіталістичного способу виробництва, коли кредитні ресурси стали важливим джерелом формування промислового і торгового капіталу, позичковий капітал, а разом з ним і кредит набули особливого суспільного значення.

Кредит має багато спільного і тісно пов'язаний з іншими економічними категоріями - грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Функціонально тісно переплітаються між собою. Так, гроші як засіб платежу з'явилися на ґрунті кредитних відносин. Вони успішно обслуговують їх і нині. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі.

Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється вміру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин. Проте варто зазначити, що кредитом є цілком незалежна категорія, яка функціонує поряд з іншими категоріями, не втручаючись у жодну із них і не поступаючись їм сферою свого призначення. [3, с.440]

1.2 Об'єкти та суб'єкти кредитних відносин

Під елементами кредитних відносин розуміють об'єкт та суб'єкт кредиту. Кошти які передаються від одного суб'єкта до іншого - обєкт кредиту. Кредитори і позичальники взяті разом, виступають суб'єктами кредитних віносин.

Позичена цінність як об'єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальникові. Таке передавання оформляється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства стають і називається позичкою. Надання позички породжує кредитні відносини між партнерами, які стають їх суб'єктами - кредиторам і позичальникам.Тому позичка є поняттям вужчим ніж кредит, бо передбачає не тільки факт надання першої, а й стосунки між сторонами, що починаються через наступним погашенням позички, з регулюванням взаємних претензій, якщо має місце порушення умов кредитного договору. Тому позичка є визначальною сходинкою кредитних відносин. [4]

Існують різні форми позиченої вартості : грошовій формі, у формі товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Але цінність яка є позиченою має бути реальна і збережена за своїм змістом.

Проте варто зазначити що коли в позичку передані товари чи послуг, то це означає, що позичальник повертає їх повну вартість . Однією із запоруки успіху виступає ефективне використання цінності позичальником. Це стосується лише використання позиченої цінності на виробничі цілі. Проте коли застосовується на особисте використання цінністі яка є позичена і фактично знищується то кредитор повертає цінність вже з інших джерел доходу.

Під поняттям кредитор розуміють учасників кредитних відносин, що мають у своїй власності (чи розпорядженні) незалежні кошти і можуть передати їх у часове використання іншим суб'єктам. Юридичні особи, фізичні особи(підприємства, організації, установи, урядові структури тощо), держава усі ці суб'єкти можуть виступати кредиторами. Банки посідають визначальне місце серед кредиторів. Вони для початку мобілізують усі вільні кошти із своїх клієнтів, в тому числі і на засадах позичання, а потім у свою чергу можуть надавати їх у позички своїм клієнтам.

Коли ми говоримо про позичальників, то це учасники відносин у сфері кредитування , що потребують в додаткових коштах і отримують їх у позичку від кредиторів. Позичальник не стає власником позичених коштів, а лише тимчасовим розпорядником - це характерна його ознака. Саме через це права позичальника стосовно використання даних коштів є здебільшого обмежені - зокрема позичальник не може вийти за межі тих умов і цілей, які передбачені договором з кредитором.

Позичальниками можуть бути фізичні особи, всі юридичні особи, держава. Не можна не згадати банки - вони займають особливу роль серед позичальників - вони позичають гроші одночасно у великої кількості кредиторів, у великих обсягах і безперервно. [5, с.382]

1.3 Основні види кредиту

Існують різні підходи щодо класифікації видів кредиту. В залежності від організації кредитних відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити.

Міжгосподарський кредит - це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами у процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами з одного боку, і органами галузевого управління, з іншого в процесі їх фінансових взаємовідносин.

Цей вид кредиту включає:

- по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем. Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Інструментом такого кредиту є вексель, що сплачується через комерційний банк. Як правило, об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання;

-по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їх волевиявлення; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігається;

-по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення. [6, с.432]

Банківський кредит - це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк. Банківський кредит є найбільш розповсюдженою формою кредиту. Саме банки частіше всього надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при інших формах кредитування. Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші у одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам. Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залучений капітал, тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господарюючими суб'єктами на рахунки або депозити. Третя особливість даного кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплатити позиковий відсоток. Невід'ємним атрибутом банківського кредиту є платність.

Державний кредит - сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами - юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

В залежності від цільового спрямування кредит буває виробничий та споживчий. Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас, населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі.

За строками користування кредити поділяються на: строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. У свою чергу вони бувають короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років).

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забезпеченими, або ломбардними, а якщо без забезпечення - незабезпеченими, або бланковими. Більша частина кредитів надається під різні форми забезпечення. В країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш розповсюдженими є наступні види забезпечення кредитів: гарантія, або поручительство третьої сторони; переуступка контрактів дебіторської заборгованості; застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування.

За методами надання розрізняють кредити:

- надані у разовому порядку, тобто рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки;

- відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування) без погодження кожного разу з банком його умов;

- гарантовані, тобто банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (наприклад, місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють кредити: з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

В залежності від кількості кредиторів розрізняють кредити:

- надані одним банком;

-консорціумні, тобто кредити, що надаються кількома банками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

-паралельні кредити передбачають участь у їх наданні декількома банками. В такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах. [7, с.144]

Аналізуючи вище сказане можна зробити висновок, що існує значна кількість видів кредиту, які поділяються залежно від організації кредитних відносин, від сфери економіки, галузевої спрямованості, строку, цільового призначення, організаційно-правових та інших ознак, і в сукупності формують структурну цілісність кредиту. Кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати. За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій і поступається лише категорії грошей.

РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ, ПРАВОВА ПРИРОДА І ПРЕДМЕТ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ

2.1 Сторони кредитного договору

Говорячи про сторони кредитного договору, то тут йдеться мова про позичальника і кредитодавця. Фактично позичальником може виступати як юридична або фізична особа так і і суб'єкт підприємницької діяльності. Тому сам факт набуття даними особами статусу "позичальника" залежить від положень нормативних актів, що встановлюють особливості укладення кредитних договорів того чи іншого виду, а також у кінцевому підсумку - від волі кредитодавця - особи, яка надасть грошові кошти. Наприклад, з правил торгівлі у розстрочку дозволяє продаж товарів у розстрочку фізичним особам, які мають постійний доход і постійно проживають у населеному пункті, де знаходиться суб'єкт господарської діяльності (продавець). Що стосується власне кредитодавця, під час прийняття рішення про видачу кредиту ним аналізується як кредитоспроможність позичальника, так й інші чинники (напрями використання грошових коштів, забезпеченість виконання кредитного договору тощо).

Виходячи із того що у нашій країні активно розвиваються ринкові відносини появляються підприємства із різною формою власності особливе значення набуває проблема правового регулювання фiнансово-кредитних вiдносин між суб'єктами підприємницької діяльності. У пiдприємств незалежно від форми власностi все частiше виникає необхідність залучення додатковх коштiв для більш ефективного здiйснення своєї дiяльностi i як наслідок отримання прибутку. Без розвитку кредитних відносин неможливо було б забезпечити швидке і якісне становлення фермерських господарств, підприємств малого та середнього бізнесу, запровадження інших видів господарської діяльності як на внутрішньодержавному так і на зовнішньому економічному просторі.

Щодо споживчого кредиту то - це правочин, що укладається при наданні кредиту фізичній особі і надає споживачу особливі засоби правового захисту, які не притаманні для інших банківських правочинів. При цьому з метою надання клієнтам можливості реальної оцінки стосовно власної кредитоспроможності та перспектив щодо погашення кредитної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом та виконання інших фінансових зобов'язань, які виникають з приводу надання кредитних коштів банківськими установами, у договорі споживчого кредиту має розкриватись повна та вірогідна інформація про сукупну вартість кредиту. [8, с. 3-16]

Відповідно до Цивільного кодексу України кредитний договір посвідчує зобов'язання банку (кредитодавця) надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на тих умовах, що встановлені договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Укладення кредитного договору є достатньо трудомісткий процес, що включає в себе здійснення правової експертизи документації позичальника та визначення всіх умов майбутньої кредитної операції. Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоб він містив такі юридичні норми, що давали б можливість регулювати весь комплекс взаємозв'язків банку з клієнтом (позичальником). У кредитній практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів кредитів, які розробляються банками самостійно та затверджуються у відповідних внутрішньо-банківських положеннях. Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності. [9, с.124]

2.2 Порядок укладання кредитного договору

Обов'язковою умовою при підписанні кредитного договору є його письмова форма, а також неможливість змінювати умови договору в односторонньому порядку без згоди сторін. Сторонами кредитного договору є кредитор - банківська установа, а не кредитне управління (відділ) банку або інший структурний підрозділ (у разі порушення цієї умови договір вважається недійсним), та позичальник - юридична (підприємство, установа, організація) чи фізична особа. Зміни до договору вносяться за погодженням обох сторін. Кредитний договір мас бути підписаний уповноваженими особами сторін, які його укладають. Предметом даного договору виступають грошові кошти. Якщо одна із сторін виставила умову нотаріального посвідчення то даний договір може бути нотаріально посвідчений.

Кредитний договір має певну структуру:

1. Назву і номер кредитного договору.

2. Дату і місце укладання договору.

3. Преамбулу, в якій зазначаються офіційне найменування сторін, що укладають кредитний договір, та їхня організаційно-правова форма, посилання на документи, що підтверджують повноваження осіб, які підписують договір. У преамбулі має зазначатись назва банку та позичальника, яка передбачена їхніми установчими документами.

4. Предметом договору, в якому зазначається:

- надання кредиту (відкриття кредитної лінії);

- мета кредиту;

- сума кредиту (прописом і цифрами);

- процентна ставка за користування кредитом;

- термін, на який видається кредит (строк погашення);

- дата погашення кредиту.

5. Порядок надання і погашення кредиту - розкриває механізм видачі і погашення кредиту із зазначенням терміну. При цьому також має бути наведений графік погашення кредиту щодо сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартість усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань щодо кредиту. Слід визначити, яким чином повинен бути повернений позичальником кредит, а також дії банку у випадках несвоєчасної сплати позичальником основної суми боргу та процентів за користування ним тощо.

6. Нарахування та сплата процентів - містить інформацію щодо розміру процентної ставки за користування кредитом, механізм нарахування та сплати процентів, дії банку у випадках несвоєчасної сплати позичальником процентів, можливості зміни чи перегляду встановлених банком процентних ставок.

При цьому у кредитному договорі має зазначатися інформація щодо:

- виду і предмета кожної супутньої послуги, що надається позичальнику;

- обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень на рухоме майно, інших реєстрів тощо);

- тарифи та всі суми коштів, які повинен сплачувати позичальник у зв'язку з відкриттям, веденням та закриттям банківського рахунка для надання кредиту тощо.

7. Умови забезпечення кредиту - надає посилання на договір про забезпечення виконання зобов'язань позичальника (договір застави, поруки, гарантії) або інші документи. Крім того, зазначається, що банк має право перевіряти наявність, обсяги та стан майна, яке надається у заставу за кредитом, а також фінансовий стан позичальника і поручителя.

8. Зобов'язання банку і позичальника. Зокрема, банк зобов'язується:

- відкрити позичальнику певний (зазначається номер) рахунок для видачі кредиту;

- перерахувати кредитні ресурси протягом 3-5 днів (за несвоєчасне перерахування кредитних ресурсів банк виплачує штрафні санкції);

Позичальник зобов'язується:

- використати кредит на зазначені у договорі цілі (за цільовим призначенням)

- забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих процентів у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань.

9. Права банку і позичальника. Зокрема, банк має право:

- контролювати та перевіряти кредитоспроможність позичальника та поручителя, стан предмета забезпечення і цільове використання кредитних коштів (при цьому позичальник повинен надати всю необхідну інформацію для аналізу);

- у разі недотримання умов договору позичальником розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу (зазначається розмір штрафу у відсотках до суми кредиту);

- дозволяти за клопотанням позичальника пролонгацію виданого кредиту за наявності вільних кредитних ресурсів із встановленням підвищеної процентної ставки;

- за згодою позичальника у випадку зміни ситуації на ринку кредитних ресурсів змінювати процентну ставку за діючим кредитним договором.

Позичальник має такі права:

- можливість достроково розірвання договору, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи проценти за користування ним, попередньо повідомивши про це банк;

- клопотатися щодо перенесення строків погашення кредиту (пролонгацію кредиту) у випадку виникнення тимчасових фінансових ускладнень.

10. Санкції у разі невиконання чи порушення умов договору (сплата штрафів, пені, неустойки; вимога негайного повернення заборгованості, що залишилась, і процентів за нею; вимога додаткового забезпечення тощо).

11. Порядок розгляду спірних питань (вирішуються згідно з чинним законодавством в арбітражному порядку).

12. Особливі умови, наприклад, порядок внесення змін до договору (рішення щодо внесення будь-яких змін до умов кредитування оформляється укладанням додаткового договору про внесення змін до кредитного договору).

13. Строк дії кредитного договору (встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення кредиту та сплати процентів за ним).

14. Юридичні адреси та реквізити сторін.

15. Підписи уповноважених представників сторін, які укладають кредитний договір. [10, с.224]

Отже, відносини, що виникають при укладанні кредитного договору, є специфічною формою взаємовідносин комерційного банку та клієнта, і хоч виникають за волевиявлення позичальників, мають грошовий характер і характеризуються нерівністю суб'єктів (банку й клієнта).

РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ СТАНУ ТА ДИНАМІКИ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ УКРАЇНИ

У механізмі функціонування кредитної системи держави велика роль належить комерційним банкам. Вони є багатофункціональними організаціями, що діють в різних секторах ринку позичкового капіталу. Банки акумулюють основну частку кредитних ресурсів і надають своїм клієнтам повний комплекс фінансових послуг, включаючи кредитування, прийом депозитів, розрахункове обслуговування, купівлю-продаж і зберігання цінних паперів, іноземної валюти та ін.

Підвищення економічної ролі комерційних банків нині виявляється і в розширенні сфери їх діяльності й розвитку нових видів фінансових послуг. Сьогодні комерційні банки окремих країн здатні надавати клієнтам до 300 послуг. Банки всіляко стимулюють кредитом ініціативу підприємств, організацій і кооперативів у підвищенні технічного рівня виробництва, в збільшенні випуску нових високоефективних видів продукції, наданні різноманітних послуг населенню, виробництву товарів для населення і на експорт.

Банківська діяльність піддається численним ризикам і саме тому в більшості країн ця діяльність є найбільш регульованим видом підприємництва. При цьому регулювання має яскраво виражені національні особливості, що відображають специфіку формування національної банківської системи. Ефективність банківської діяльності істотно впливає на розвиток економіки країни. Кредитна діяльність банку є одним із основоположних критеріїв, який відрізняє його від небанківських установ. У світовій практиці саме з кредитуванням пов'язана значна частина прибутку банку. [11, с.320]

Одночасно неповернення кредитів, особливо великих, може привести банк до банкрутства, з огляду на його положення в економіці, до цілої низки банкрутств, пов'язаних з ним підприємств, банків і приватних осіб. Тому управління кредитними операціями є необхідною частиною стратегії і тактики виживання й розвитку будь-якого комерційного банку.

Портфель банківських позик схильний до всіх основних видів ризику, які супроводжують фінансову діяльність: ризику ліквідності, ризику процентних ставок, кредитному ризику. Управління кредитним ризиком вимагає від банкіра постійного контролю за структурою портфеля позик та його якісним складом. У рамках дилеми «прибутковість-ризик» банк змушений обмежувати норму прибутку, страхуючи себе від зайвого ризику. Він повинен проводити політику диверсифікації ризику і не допускати концентрації кредитів у декількох великих позичальників, що загрожує серйозними наслідками у разі непогашення позики одним з них. Банк не повинен ризикувати коштами вкладників, фінансуючи спекулятивні (хоча і високоприбуткові) проекти. За цим уважно спостерігають банківські контрольні органи в ході періодичних ревізій.

Якість кредитного портфеля банку і розумність його кредитної політики є тими аспектами діяльності банку, на які особливу увагу звертають контролери при перевірці банку.

Кредитні операції комерційних банків вивчають з використанням низки статистичних методів. Серед них велике значення має метод групування: класифікація міжбанківського, банківського кредиту, отримання кредиту у вигляді цінних паперів, групування за термінами надання кредиту. Крім перерахованих групувань використовуються й інші. Серед них групування кредитів виданих за галузями економіки, які використовуються для вивчення структури кредитного портфеля банку в динаміці. [12]

До найбільш важливих показників вітчизняної статистики банківського кредиту належать:

? загальний розмір кредитування банками не фінансових корпорацій за видами економічної діяльності та домашніх господарств за цільовим спрямуванням, строками погашення та видами валют;

? частка короткострокових і довгострокових кредитів у загальній сумі наданих кредитів;

? прострочена заборгованість не фінансових корпорацій за кредитами банків за видами економічної діяльності, строками погашення та видами валют;

? процентні ставки за кредитами.

Кредити банку групують за категорією позичальників і вивчають за допомогою структурного групування. Одним із принципів кредитування є забезпеченість кредиту. Для його характеристики використовують групування кредитів за формами його забезпечення. Видача кредиту може здійснюватися як в національній, так і в іноземній валюті. Банки, що видають кредити не тільки в гривнях, але й в іноземній валюті визначають структуру кредитного портфеля за видами валют у динаміці. Для характеристики кредитних відносин статистика використовує показники розміру, складу, динаміки кредитних вкладень, вивчає взаємозв'язок кредитних вкладень з показниками обсягу виробництва, капітальних вкладень, розміру товарноматеріальних цінностей. [13, с.464]

Для аналізу інтенсивності динаміки можна використовувати ланцюгові і базисні, середньорічні темпи зростання і приросту коефіцієнти прискорення (уповільнення), випередження та еластичності (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 - Динаміка кредитів, наданих банками України на кінець року

Роки	Кредити, млн. грн.	Абсолютний приріст, млн. грн.	Темп зростання, %	Темп приросту, %
		ланцюговий	базисний	ланцюговий	базисний	ланцюговий	базисний
2014	426867	-	-	-	100	-	-
2015	734022	307155	307155	172,0	172,0	72,0	72,0
2016	723295	-10727	296428	98,5	169,4	-1,5	69,4
2017	732823	9528	305956	101,3	171,7	1,3	71,7
2018	801809	68986	374942	109,4	187,8	9,4	87,8

Джерело: Бюлетень Національного банку України. - 2015. - № 2.

Отже, обсяг кредитів, наданих банками України за 2015 рік зріс на 307155 млн грн або на 72% і навпаки знизився за 2016 рік на 10727 млн грн або на 1,5%, спостерігаємо зростання кредитів за 2017 рік на 9528 млн грн або на 1,3% та за 2018 рік - на 68986 млн грн або на 9,4%. Тенденцію їх зміни можно простежити на рис.3.1

Рис.3.1 Динаміка кредитів, наданих банками України на кінець року

Структуру кредитів вивчають за цільовим призначенням, формами власності, територіями, категоріями позичальників, економічними секторами, строками погашення, видами залишків заборгованості й іншими ознаками. Особливу увагу в статистиці надають показникам довгострокових кредитів: за залишками заборгованості, сумами виданих позик, їх складом і динамікою. Самостійним об'єктом у статистиці кредиту є вивчення прострочених кредитів за їх обсягом, структурою і динамікою (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 - Структура прострочених кредитів, наданих не фінансовим корпораціям за видами валют і строками погашення на кінець грудня, млн. грн.

Кредити	Обсяг	Структура, %	за строками погашення
			до 1 року	від 1 року до 5 років	більше 5 років
			обсяг	структура, %	обсяг	структура, %	обсяг	структура, %
у національній валюті	29355	53,6	12563	65,4	15225	50,3	1567	29,9
в іноземній валюті	25394	46,4	6657	34,6	15061	49,7	3676	70,1
усього	54749	100	19220	100	30286	100	5243	100

Джерело: Бюлетень Національного банку України. - 2015. - № 2.

Обчислені дані показують, що найбільша частка прострочених кредитів, наданих не фінансовим корпораціям у національній валюті становить 53,6%. Частка прострочених короткострокових кредитів в основному в національній валюті - 65,4%. Найбільша питома вага довгострокових кредитів в іноземній валюті - 70,1%.

Відомо, що вагомою причиною, виникнення кризи в Україні, є залучення банками зовнішніх запозичень в іноземній валюті з метою подальшого кредитування в Україні. Це підтверджують статистичні дані.

Розглянемо структурні зрушення споживчих кредитів за видами валют (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 - Динаміка споживчих кредитів за видами валют на кінець року, млн. грн.

Споживчі кредити		2017	2018	Структурні зрушення, +,-
	Обсяг	Структура, %	Обсяг	Структура, %
у доларах США	113773	61,1	67033	54,5	-6,6
в євро	3708	2,0	1873	1,5	-0,5
у гривнях	66693	35,8	52478	42,7	6,9
в інших валютах	1915	1,1	1557	1,3	0,2
Разом	186088	100	122942	100	0

Джерело: Бюлетень Національного банку України. - 2014. - № 2

Отже, в посткризовий період, тобто на кінець 2018 року, частка споживчих кредитів в доларах США зменшилась на 6,6 процентних пунктів порівняно з початковим періодом фінансово-економічної кризи в Україні 2017 року. Основну масу кредитів (53%) було видано банками в доларах США завдяки привабливості відсоткових ставок для населення та стабільності національної валюти. Отже, продуктова кредитна політика комерційних банків була направлена на її «доларизацію». [16]

Таким чином, політика «споживчого кредитування» та «доларизації» банківського сектора прямо або опосередковано впливає на зростання кредитного ризику, що підриває довіру населення до національної грошової одиниці.

Відсутність закону про споживчі кредити, який би відповідав європейському стандарту про захист споживача, спонукало комерційні банки направити основні важелі продуктової кредитної політики в напрямку обслуговування позичальників - фізичних осіб. Відсутність єдиного реєстру інформації про несумлінних позичальників сприяло погіршенню якості кредитних портфелів комерційних банків. Для вирішення зазначених проблем та поліпшення стану фінансового ринку України доцільним було б вжити рішучих заходів щодо зниження рівня доларизації вітчизняної економіки, адже підрив довіри до національної грошової одиниці, а, отже, і до банківської системи, зумовлений передусім виконанням грошових функцій на території нашої країни іноземною валютою.

Іншими напрямами оптимізації кредитної політики банків можна також запропонувати стабілізацію банківської системи загалом, а також контроль за цільовим використанням кредитів рефінансування.

РОЗДІЛ 4. ПОЛІПШЕННЯ СТАНУ КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Найбільш проблемними в системі кредитування в Україні є такі питання:

1) Перевага надання кредитів юридичним особам перед фізичними, що спричинює нерівномірний розвиток сфери виробництва та споживання.

2) Значна частка проблемних кредитів у кредитному портфелі банків;

3) Занадто висока процентна ставка, що перевищує суму кредиту на 20-30%;

4) Мала частка довгострокових кредитів.

Вирішення першої проблеми повязане з підвищенням довіри як фізичних осіб до банківських установ, так і навпаки. [17, с.195]

Сьогоднішня криза - це криза не стільки грошей чи управління, а криза довіри. Цей елемент втрачений у більшості бізнес-відносин: банки не довіряють клієнтам, а вкладники - банкам, субєкти господарювання втратили довіру до своїх контрагентів.

Завдання відновлення довіри є першочерговим для кожного економічного субєкта для забезпечення стабілізації економіки та створення передумов для економічного зростання. У цьому напрямку можна проводити подальші наукові дослідження. Отже, для подолання існуючої ситуації та відновлення довіри громадян до банківської системи необхідно вдатися до таких дій:

? стабілізувати політичну ситуацію в країні; всі гілки влади та державні органи повинні діяти узгоджено в інтересах суспільства і проводити виважену однозначну політику;

? ефективно використовувати можливості держави щодо рекапіталазації проблемних банків, викупу акцій для стабілізації їхньої фінансової ситуації; особливо це стосується системоутворюючих установ банківського ринку;

? слід створити достовірний обєктивний централізований інформаційний ресурс, в якому буде постійно оновлена інформація про стан справ в економіці України та її галузях, про наслідки дій державних органів, де буде подана інформація про можливі шляхи виходу з кризи та залучення кожного громадянина до цього; всі дані мають бути подані без вживання складної термінології та бути зрозумілими пересічному громадянину; даний інформаційний ресурс має розповсюджуватися на різних носіях інформації: у формі газет чи журналів, в мережі Інтернет тощо і фінансуватися державою;

? наростити ресурси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вони мають покривати суму вкладів хоча б у двох-трьох системоутворюючих банках країни;

Національному банку України в найближчій перспективі доцільно ініціювати прийняття Верховною Радою Закону України «Про кредит і кредитні відносини», який би законодавчо врегулював усі кредитні взаємовідносини між кредиторами та боржниками.

? для вгамування надмірного попиту на іноземну валюту НБУ варто використовувати такі фінансові інструменти як валютні свопи та операції репо, які активно застосовуються в умовах кризи іншими центральними банками сусідніх держав, наприклад, Національним банком Польщі.

? необхідно відновити довіру населення до національної грошової одиниці України - гривні, стабілізувати її курс;

? слід дотримуватися вимог Міжнародного валютного фонду для своєчасного отримання траншів за кредитом та публікувати інформацію про використання цих коштів державою;

? для банків слід зосередитися на своєму іміджі в суспільстві, адже репутаційний ризик у даний час є найбільш загрозливим, а репутацію банку створюють його працівники.

?необхідно запровадити публікацію в доступних широкому колу субєктів ринку засобах масової інформації даних про рейтингові оцінки банків, які встановлені за результатами інспектувань Національного банку України, що забезпечить більш зважений підхід банків до допустимого рівня ризиків та дозволить більш зважено обирати позичальникам банка-партнери. [18, с.42]

Щодо підвищення довіри банків до клієнтів, то це питання можливо вирішити за умови надання повної інформації, що дозволить справедливо оцінити кредитоспроможність позичальника.

Мінімізувати кредитний ризик банку можливо лише на основі комплексного багатофакторного аналізу кредитоспроможності клієнтів банку, що дозволить створити надійну базу даних для подальшої рейтингової оцінки конкретного позичальника.

Також необхідна розробка механізмів, які б не давали змоги банкам кредитувати підприємства без детальної перевірки їх фінансової звітності, що б позитивно вплинуло на якість кредитних портфелів комерційних банків. Таким заходом, наприклад, міг бути нормативний акт, який би впровадив суттєве підвищення норми відрахувань у резерви за такими кредитами. [19, с.160]

Для зниження частки проблемних активів за Програмою економічних реформ України необхідно:

1) обрати й реалізувати модель реструктуризації проблемних активів у банківській сфері. Це можливо за умови створення «госпітального банку», що акумулюватиме погані активи банків на основі принципів, запроваджених в країнах Європейського співтовариства щодо протидії банківським кризам. Це потребує розробки методичних засад моделі викупу проблемних активів банку, уточнення критеріїв віднесення активу до категорії проблемного, визначення джерел фінансування викупу проблемних активів банків, забезпечення ефективного управління проблемними активами на основі обовязкової участі всіх сторін (банки, держави) у розподілі ризиків (збитків), запровадження податкових пільг щодо операцій продажу та обслуговування проблемних активів.

2) спростити механізми продажу, передачі, списання поганих активів, у тому числі у межах проведення досудових процедур;

3) посилити пруденційний нагляд за діяльністю банків і ввести систему пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами.

За цією Програмою економічних реформ Президента України плануються такі результати:

1) зниження частки проблемних активів у загальному портфелі активів банків та інших фінансових установ до 7-8 %.

2) збільшення середнього рівня власного капіталу банків не менше ніж удвічі.

Зниження відсоткової ставки можливе лише за умови зниження високих ризиків несплати боргу. Це можливо за умови надання достовірної, справедливої інформації про клієнта. Ця проблема залежить від багатьох факторів, що змушують позичальника не надавати правдиві дані про свій фінансовий стан. Вирішення її криється у структурній перебудові системи показників фінансової діяльності субєктів господарювання. Насамперед необхідно подолати проблему подвійної бухгалтерії. Таким чином необхідно урегулювати нормативну базу, підвищити штрафи за ведення подвійної бухгалтерії, вдосконалити систему контролю за діяльністю підприємств. Ці заходи підвищать довіру банків до своїх клієнтів, що неодмінно спричинить зменшення кредитної ставки до належного рівня.

Також проблему занадто високих ставок можна вирішити шляхом субсидування процентної ставки для певних категорій позичальників, які потребують особливо уважного ставлення або рівень рентабельності бізнесу яких не дозволяє їм відповідати чинним на даний момент ринковим процентним ставкам. Часто до таких категорій відносять починаючих підприємців, соціально значущі та низькодохідні види бізнесу, а також особливо уразливі категорії населення. Можливо також субсидування процентних ставок за кредитами, що надаються на купівлю товарів вітчизняного виробництва, що відповідно стимулюватиме економічний розвиток. Для удосконалення системи довгострокового кредитування треба:

1) Покращити регулятивну базу, втому числі закони, які захищають права кредиторів. Новий закон «Про банківське кредитування» дасть змогу збільшити обсяги кредитування. У виграші будуть всі: банки, позичальники, держава.

2) Сформувати нову інфраструктуру кредитних операцій. Розробка єдиної методичної бази організації кредитування, адже в Україні існує понад 200 банків, які відрізняються своїми внутрішньобанківськими положеннями.

3) Знизити ціну кредиту та розширити його доступ до широкого кола клієнтів.

4) Вирішення питання пільг щодо створення обовязкових резервів, оподаткування доходів і використання прибутку банку.

5) Здійснити адаптацію міжнародного досвіду у системі кредитування в Україні. [20, с.253]

Отже, для поліпшення стану справ у сфері кредитування необхідне досягнення в Україні фінансової і макроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і податкової політики, що дозволило б банкам здійснювати виробничі інвестиції, а позичальникам -- відновити свою кредитоспроможність. Кредит має створювати сприятливі умови для розвитку всіх сфер і галузей національної економіки України. Завдяки вирішенню наведених вище питань планується покращення та стабілізація кредитної діяльності, що призведе до зростання економічного потенціалу економіки України загалом.

ВИСНОВКИ

Кредит - одна з найскладніших економічних категорій; система економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та їх використання на умовах повернення й платності.

На сучасному етапі роль кредиту є надзвичайно вагомою. Так можна виділити ряд напрямків, в яких зростає роль кредиту:

- перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

- вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів;

- участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит;

- економне використання позичальниками власних і позичених коштів;

- прискорення споживачами отримання товарів, послуг за рахунок використання позикових коштів;

- регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами.

Виділяють дві форми кредиту: товарну і грошову. Щодо видів кредиту, то існує значна кількість видів кредиту, які поділяються залежно від організації кредитних відносин, сфери економіки, галузевої спрямованості, строку, цільового призначення, організаційно-правових та інших ознак, і в сукупності формують структурну цілісність кредиту.

Найбільш точно виявляють сутність кредиту його функції. Виділяють такі чотири функції кредиту: перерозподілення, емісійну, контрольно-стимулюючу та функцію капіталізації вільних грошових доходів.

Дослідивши сучасний стан кредитної діяльності в Україні можна дійти наступних висновків:

-український ринок відмічається занадто швидкими темпами росту кредитів, не підкріпленими реальними доходами населення;

- внаслідок надання переваги кредиторами видачі кредитів юридичним особам перед фізичними спостерігається розрив сфери виробництва та споживання;

- існуючий великий відсоток проблемних кредитів свідчить про проблеми з виплатою заборгованості;

- показники динаміки державного боргу свідчать про його постійне зростання.

- стуктура боргу свідчить про значне переважання зовнішнього боргу над внутрішнім.

Виявлені проблеми потребують вирішення. Серед основних заходів спрямованих на подолання даних негативних наслідків можна виділити наступні:

- необхідно наростити ресурси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вони мають покривати суму вкладів хоча б у двох-трьох системоутворюючих банках країни;

- обрати й реалізувати модель реструктуризації проблемних активів у банківській сфері;

- забезпечити публічність та прозорість інформації, яка стосується обсягів та отримувачів бюджетно-податкових стимулів інноваційної діяльності;

- покращити регулятивну базу, втому числі закони, які захищають права кредиторів;

- Знизити ціну кредиту та розширити його доступ до широкого кола клієнтів;

- встановити граничний розмір дефіциту Державного бюджету на рівні, що не перевищує 3 % ВВП;

- відмовитися від участі держави у збільшенні статутних капіталів фінансово слабких банків, не виключаючи можливості банкрутства великих банків.

Таким чином кредит- це одна з рушійних сил в розвитку економіки.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Кузнєцова, Є. І. Гроші, кредит, банки: Навчальний посібник / Є. І. Кузнєцова. - М.: ЮНІТІ, 2019. - 567 c.

2. Зайцев О. В. Гроші та кредит: навч. посіб. / О.В. Зайцев - Суми: Вид-во СумДУ, 2010. - 179 с.

3. Щетинін А. І. Гроші та кредит: навч. посібник. / А. І. Щетинін - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 440 c.

4. Вовчак О.Д., Рудищин Н.М., Андрейків. Т.Я. Кредит і банківська справа: Підручник. -- К.: Знання, 2008 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: ww.http://pidruchniki.ws/19740704/bankivska_sprava/formi_vidi_kreditu/

...