Аналіз фінансування бюджетних установ та організацій в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

АНАЛІЗ ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ

Західна О.Р., Мосолова Ю.О.

Анотація

фінансування бюджетний установа видатки

В статті розглянуто сутність бюджетного фінансування та його особливості при проведенні фінансування бюджетних установ та організацій в Україні. Охарактеризовано принципи фінансування бюджетних установ, серед яких -- безповоротність, цільовий характер бюджетного фінансування, ефективне і повне використання коштів, справедливість і неупередженість та публічна прозорість. Визначено суб'єктів видаткових відносин та їх завдання. Проаналізовано динаміку фінансування видатків Державного бюджету за функціональною та економічною класифікацією за останні роки. Висвітлені зміни структури видатків Державного бюджету 2016-2018 рр. Обґрунтовано, що правильний розподіл бюджетних видатків у різні сфери господарства країни відіграє надважливу роль у побудові міцної та стабільної економіки. Ключові слова: бюджет, бюджетні установи, кошторис, державні асигнування, бюджетне фінансування, державні підприємства.

Annotation

Zahidna Oksana, Mosolova Yuliia Lviv National University of Ivan Franko

ANALYSIS OF FINANCING OF BUDGETARY INSTITUTIONS AND ORGANIZATIONS IN UKRAINE

This article considers the essence of budget financing and its specifics in financing of budgetary institutions and organizations in Ukraine. The principles of financing of budgetary institutions are characterized, including irrevocability, purposeful character of budgetary financing, efficient and full use of funds, fairness and impartiality and public transparency. The subjects of expenditure relations and their tasks are defined. The dynamics of financing of the State Budget expenditures by functional and economic classification in recent years is analyzed. State funding may cover not only the public sector Ukraine, but also companies and organizations of any ownership, which receive financial resources from the budgets of different levels. Changes in the structure of expenses of the State Budget 2016-2018 are highlighted. The analysis results demonstrate both positive and negative trends of budget expenditures in Ukraine are given. In the process of research, such general and specific scientific methods of investigation were used: a systematic approach, methods of logical generalization and comparison, scientific abstraction, methods of synthesis, logical generalization and analogies. The methodological base of the research was made by scientific works of domestic and foreign scientists and senior specialists, analytical materials on the research problem. It is substantiated that the correct distribution of budget expenses to different sectors of the country's economy plays an important role in building a strong and stable economy. The study concludes that the analysis of the implementation of its revenues and expenditures is one of the most effective ways to control the effective and efficient use of budgetary resources, an important step in making managerial decisions on further development of the budgetary organizations and institutions.

Keywords: budget, budgetary institutions, budget, state allocations, budget financing, state enterprises.

Постановка проблеми

Потреба в існуванні державного бюджету зумовлена самою природою держави, найважливішою метою якої є виконання загальносуспільних функцій і завдань, а також об'єктивно існуючим законом вартості, наявністю товарно-грошових відносин та іншими чинниками. Розглядаючи систему державних фінансів, можна стверджувати, що бюджет займає центральне місце, оскільки він повинен забезпечити виконання державою її основних функцій, таких як: управління, оборони, регулювання економіки, соціальної. Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджетне фінансування відіграє надзвичайно важливу роль в належному функціонуванні бюджетних установ в Україні, так як вони практично не мають власних надходжень для самофінансування. Суть державного бюджету полягає не в тому, що це конкретна сума грошових коштів, що знаходяться на конкретному рахунку, а в тому, що він формулює напрями спрямування доходів держави на ті чи інші видатки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На сьогоднішній день питаннями фінансування бюджетних установ займаються як вітчизняні, так і зарубіжні науковці, серед яких: П.Й. Атамас, В.М. Опарін, М.С. Зякун, Л.І. Жаліло, О.Р. Західна, І.В. Розпутенко, Ю.В. Вороненко, С.В. Свірко, І.Д. Фаріон та інші.

Метою статті є з'ясування сутності бюджетного фінансування, дослідження особливостей фінансування бюджетних установ та організацій Україні на сучасному етапі.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до Бюджетного кодексу України [1] бюджетні установи -- органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Важливим є те, що бюджетні організації обов'язково мають бути неприбутковими.

Основним джерелом коштів бюджетних установ є державний та місцевий бюджети. Сам процес виділення коштів на видатки називається фінансуванням. Тому доцільно розглянути сутність бюджетного фінансування.

рис. 1 принципи фінансування бюджетних установ та організацій

Джерело: складено на основі [2; 3]

Сутність бюджетного фінансування полягає в наданні на безповоротній основі коштів з державного бюджету на витрати пов'язані з виконанням державних замовлень, державних програм, на утримання державних організацій. Кожне окреме бюджетне підприємство, організація або установа отримує асигнування лише з одного бюджету. Це і є одним зі специфічних принципів бюджетного фінансування поряд із загальними принципами здійснення видаткової політики. Фінансування незапланованих заходів, пов'язаних із стихійним лихом, епідеміями, ліквідацією втрат від катастроф є винятком з даного принципу і відповідно кошти на покриття витрат виділяються як з місцевих, так і з державного бюджетів.

Бюджетне фінансування має свої специфічні принципи. Науковці виділяють різний перелік цих принципів як за змістом, так і за кількістю. Проте, враховуючи сутність бюджетного фінансування, можемо стверджувати, що в основу процесу фінансування бюджетних установ покладено такі основні принципи (рис. 1).

Основою ефективного функціонування будь- якої організації є належне фінансове забезпечення, тому доцільно розглянути форми фінансового забезпечення бюджетних установ, ними виступають: бюджетне фінансування, самофінансування, благодійництво та спонсорство. Суттєвим джерелом фінансового забезпечення є кошти державного та місцевих бюджетів, тоді як кошти, отримані з інших джерел, -- лише додатковий фінансовий ресурс. Відповідно, основною формою фінансового забезпечення бюджетних установ являється бюджетне фінансування. Додатковим джерелом фінансування бюджетних установ можуть бути доходи від діяльності створених на їх базі спеціальних структурних підрозділів, що передбачено Статутом. Також джерелом власного фінансування може слугувати отримання допомоги від спонсорів та меценатів, проте в Україні спонсорські внески є вкрай рідко, оскільки це стримується податковою політикою і меценати не можуть повністю контролювати, куди витрачаються їхні кошти [7].

Відповідно до значимості та підпорядкування здійснюється розділ установ на ті, що фінансуються безпосередньо з державного бюджету та ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів. З держбюджету фінансуються національні установи; підприємства, організації та заклади, що підпорядковані безпосередньо міністерствам України, державним комітетам та відомствам. Інші ж бюджетні організації отримують фінансування з відповідних місцевих бюджетів.

У видаткових відносинах беруть участь найчастіше три суб'єкти. Основною стороною є Міністерство фінансів України, яке складає розпис видатків, і Державна казначейська служба України, яка дозволяє користуватися бюджетними призначеннями (асигнуваннями). Останнє може поновлювати або припиняти фінансування бюджетних установ залежно від стану додержання фінансової дисципліни.

Рис. 2 Розпорядники за обсягом наданих прав

Посередником в даному випадку являється банківська установа, де відкрито єдиний казначейський рахунок бюджетної установи. Банк повинен контролювати витрачання готівки, порядок сплати податків і обов'язкових зборів, порядок списання коштів з рахунку. Третім учасником видаткових відносин виступає розпорядник бюджетних коштів, або ж отримувач бюджетних коштів. Ніхто з суб'єктів не має права оперативної самостійності.

Розрізняють головних та нижчого рівня розпорядників бюджетних коштів. Головні затверджуються Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, залежно від того чи вони розпорядники коштів Державного бюджету чи місцевих бюджетів (рис. 2).

Головний розпорядник бюджетних коштів в межах своїх повноважень:

1. Розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів.

2. Розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органові.

3. Отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня відомості про обсяги асигнувань.

4. Затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачено законодавством.

5. Здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і витрачанням ними коштів.

6. Отримує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня й одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними коштів.

Фінансування бюджетних установ та організацій здійснюється на основі затвердженого кошторису -- основного планового документу, відповідно, до якого визначається об'єм й скерованість коштів для виконання функцій установою та який надає право бюджетній організації щодо отримання доходів і здійснення видатків. Саме надходження і витрати бюджету є складовими елементами загального та спеціального фонду бюджету.

Доцільно розглянути реальні показники планового та фактичного виконаного Державного бюджету України протягом 2016-2018 рр. в розрізі загального та спеціального фонду (табл. 1).

Рівень виконання річного плану видатків Державного бюджету України з урахуванням між- бюджетних трансфертів зменшився на 1,1 в.п. відповідно щодо минулорічного показника і становив 95,3%. При цьому загальний обсяг видатків збільшився порівняно з 2017 роком на 17,4% і становив 985 851,8 млн грн (див. табл. 1). Видатки Державного бюджету України без урахування міжбюджетних трансфертів склали 686 912,2 млн. грн., що більше минулорічного показника на 122 955,1 млн грн, або на 21,8%. Рівень виконання річного плану становив 94,1%, що на 1,3 в. п. вище минулорічного. Із загального фонду було профінансовано 599 133,5 млн грн, що на 20,7% більше відповідного показника 2017 року і становить 97,0% річних планових призначень, з спеціального фонду -- 87 778,7 млн грн, що більше показника попереднього року на 24,3%. Рівень виконання річного плану за спеціальним фондом становить 78,3% (за 2017 рік -- 79,4%).

Таблиця 1

Видатки Державного бюджету за 2016-2018 рр.