Деякі особливості формування фінансово-кредитних інструментів інноваційного розвитку підприємств сфери послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі особливості формування фінансово-кредитних інструментів інноваційного розвитку підприємств сфери послуг

О.В. Майор,

Н. А. Свелеба

Львівський інститут економіки і туризму, м. Львів, Україна

Розглянуто проблеми формування в сучасних умовах інструментів інноваційного розвитку підприємств сфери послуг. Досліджено підприємства сфери послуг (торгівля, готелі, підприємства харчування, туристичні фірми). Визначено основні джерела фінансування інноваційного розвитку підприємств сфери послуг. Встановлено, що фінансове забезпечення інноваційного розвитку малих підприємницьких структур здійснюють переважно за рахунок власних джерел. Визначено роль і значення фінансово-кредитних інструментів для інноваційного розвитку сфери послуг. Визначено роль і місце банківського кредитування у фінансуванні інноваційного розвитку підприємств сфери послуг. З'ясовано місце та значення використання лізингу як інструменту забезпечення інноваційного розвитку малих підприємницьких структур. Розглянуто роль франчайзингу та факторингу в забезпеченні інноваційного розвитку підприємницьких структур. Запропоновано створення ефективної франчайзингової мережі як засобу фінансування інноваційної діяльності малих підприємницьких структур. Рекомендовано українським підприємницьким структурам у системі фінансового забезпеченням бізнесової діяльності використовувати форфейтинг. Визначено, що перспективним для фінансування інноваційного розвитку підприємств сфери послуг є залучення кредитних спілок та страхових компаній. Запропоновано реформувати структуру банківського сектора з метою створення банків другого рівня, які б здійснювали кредитування на пільгових умовах. Запропоновані рекомендації є базовими у формуванні фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку підприємств сфери послуг. інноваційний послуга фінансовий

Ключові слова: самофінансування; інвестиції; кредит; акціонування; лізинг; франчайзинг; кредитні спілки.

Вступ. В умовах розвитку сучасного суспільства, одним із основних напрямів економічного зростання підприємств сфери послуг є їх інноваційний розвиток, що передбачає використання принципово нових прог-ресивних технологій та розроблення механізмів реаліза-ції управлінських рішень в інноваційній діяльності.

Сучасні економічні умови потребують інтенсивної інноваційної діяльності, ефективної організації дослі-джень та розробок, нововведень, зниження інноваційних ризиків, стратегічного управління в інноваційній діяльності підприємств сфери послуг. Тому, щоб не втратити своїх позицій на ринку та здійснювати ефективну інноваційну діяльність, підприємницькі структури сфери послуг змушені шукати нові джерела й форми інвестування та систему заходів щодо його фі-нансово-кредитної підтримки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі формування фінансово-кредитних інструментів інно-ваційного розвитку підприємств сфер послуг приділили багато уваги вітчизняні вчені. Особливого значення на-бувають дослідження теоретичних і методологічних проблем розвитку сфери послуг. Значний внесок у дос-лідження зазначеної проблеми зробили такі вчені, як: О. М. Колодзієв, О. Г. Возняк, М. А. Дмитренко, Я. Б. Дропа та ін.

У наведених вище працях авторів досліджено методологічні, теоретичні та практичні аспекти формування фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку сфери послуг. Однак недостатньо приділено уваги розробленню стратегії інноваційного розвитку з вико-ристанням фінансово-кредитних інструментів.

Формулювання цілей роботи. Незважаючи на військові дії на сході України та інші дестабілізаційні фактори, спостерігається деяке пожвавлення економіч-ної діяльності в усіх галузях національного господар-ства. З огляду на це поступово збільшується обсяг нада-них послуг населенню, а отже, ця тенденція приводить до сприятливих змін у структурі сфери послуг. Очікувані позитивні зміни висувають на перший план потреба формування стратегії інноваційного розвитку під-приємств сфери послуг. Практична реалізація механізму інноваційного розвитку підприємств сфери послуг передбачає насамперед формування достатніх фінансо-вих джерел із використанням фінансово-кредитного інструментарію.

Метою роботи є розроблення рекомендацій щодо формування та використання наявного фінансово-кре-дитного інструментарію для забезпечення інноваційного розвитку підприємств сфери послуг.

Опис основного матеріалу дослідження. Під фі-нансовим забезпеченням інноваційного розвитку О. М. Колодізєв пропонує розуміти сукупність економічних відносин, що виникають з приводу пошуку, залучення і ефективного використання фінансових ресурсів, а також організаційно-управлінських принципів, методів і форм впливу цих ресурсів на інноваційний розвиток на-ціональної економіки (Коїо^ї^, 2011). Найпоширенішим є визначення фінансового забезпечення інноваційної діяльності як комплексу методів та інструментів впливу на інноваційну діяльність, що реалізується в різних формах через відповідну систему фінансування (Vozniak & Kuznietsova, 2007, р. 22). Фінансове забезпечення інноваційної діяльності передбачає реалізацію заходів із залучення необхідного обсягу фінансових ресурсів для фінансування нововведень підприємства. Основним завданням фінансового забезпечення є прийняття рішень щодо визначення джерел фінансування інноваційної діяльності, формування необхідних їх обсягів та оптимізації.

Сьогодні фінансове забезпечення інноваційного роз-витку малих підприємницьких структур сфери послуг здійснюють за власні джерела фінансових ресурсів (са-мофінансування); за кошти місцевих бюджетів; кредитів банків (меншою мірою через високі процентні ставки); за кошти вітчизняних й іноземних інвесторів (їхня частка в загальному обсязі фінансування вкрай низька) та інших джерел. За розмірами підприємства сфери послуг належать до малих та середніх підприємницьких структур. Малі підприємства здійснюють капітальні вкладення переважно на основі самофінансування, що звужує їхні можливості розширеного відтворення фго- ра & Danylkrv, 2011, р. 163). Самофінансування малі підприємницькі структури здійснюють за допомогою власних коштів у частині чистого прибутку та аморти-заційних відрахувань. Значущість цих практично бе- зальтернативних грошових каналів ще більше підси-люється тим, що внаслідок особливої чутливості до впливу деструктивних макроекономічних факторів (низький сукупний попит, інфляція, падіння сукупного виробництва і т. ін.) та коливань ринкової кон'юнктури малі суб'єкти господарювання змушені частіше зміню-вати технології та напрями діяльності, здійснювати ро-тацію, модернізацію та нарощування обладнання, щоб вижити у конкурентному протистоянні з великим та се-реднім виробництвом. Ці вимоги належать і до сфери послуг.

Саме так, через дефіцит власних коштів, що є основ-ним джерелом фінансування інновацій, інноваційна по-літика малих підприємницьких структур сфери послуг має короткотерміновий характер і не дає змоги забезпе-чити умови для подальшого розвитку.

Одним із найпоширеніших способів підтримки ін-новаційної діяльності малих підприємницьких структур сфер послуг є банківське кредитування. Кредити комерційних банків є вагомим фінансовим інструментом стимулювання та забезпечення інноваційної діяльності, оскільки потреба повернення позики в установлений термін вимушує позичальника прискорювати ін-новаційний процес. Проте, на жаль, кредитами під-приємства користуються не часто, і цьому є причини: достатньо високий рівень процентних ставок за бан-ківськими кредитами, переважно поточний і коротко-терміновий характер банківських пасивів, великий кре-дитний ризик, ризик зміни процентних ставок, низька ліквідність об'єктів застави.

Сучасні умови диктують банківським установам те, що вони повинні бути головними центрами фінансуван-ня інновацій, видавати кредити на випуск нової продук-ції, товарів, робіт і освоєння нової технології, розробку нової техніки. Банки не просто мають видавати довго-термінову позику, а самі повинні рекомендувати новов-ведення на основі альтернативних проектів і бізнес-пла-нів, на які доцільно брати кредит, виступати як пайовики з подальшою участю у прибутках (КуЛик, 2009, р. 22). Окрім цього, варто зазначити, що банки перевіряють витрати за інноваційним проектом, терміни його здійснення, а також контролюють строки погашення кредиту, стаючи при цьому рівноправним партнером підприємницьких структур. Завдяки цьому створюється конкурентна база фінансування: банк вибирає найефек-тивніші, з найменшим ризиком для кредитування інно-ваційні проекти й організації, а підприємницькі струк-тури - банк, що пропонує вигідніші умови видачі кре-дитів.

Альтернатива кредитуванню може бути акціонуван- ня. Акціонування, як вид залучення грошових коштів, має на увазі передачу (продаж) деякої частини власнос-ті іншій особі. При цьому грошові кошти, одержані під-приємством, залишаються в його активі, оскільки їх по-вернення не передбачено, але в рамках договору акці- онування обмовляється вид повернення позикових засо-бів. Це може бути або виплата грошового еквівалента дивідендів інвесторам, або інвестори самі можуть реалі-зувати свою частку власності в майні підприємства. Зазвичай це акції, які можна продати іншому інвестору або назад підприємству - кредитодержателю. Під-приємцям, що зважились на такий вид отримання гро-шових коштів, варто пам'ятати, що пайове фінансування передбачає участь інвестора в менеджменті під-приємства.

Достатньо поширеним методом та потужним ім-пульсом активізації інноваційної підприємницької ді-яльності, а також системи фінансування реального сек-тору економіки, можна вважати лізинг, оскільки саме з ним пов'язують певні надії на вирішення проблем браку коштів для оновлення матеріально-технічної бази та структурної перебудови економіки загалом фапуікту, 2012, р. 226). Активізація лізингових послуг є досить значним інструментом для інноваційного розвитку ма-лого підприємницького бізнесу, адже це достатньо ефективний спосіб залучення додаткових коштів; чудова альтернатива банківському кредитуванню, оскільки умови лізингу досить прозорі та зумовлені відсутністю прихованих платежів; є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес від-творення виробництва; надає потужний поштовх про-цесам приватизації, оновлення технологічного парку наявних підприємницьких структур і на вигідних умовах дає змогу отримувати найсучасніше вітчизняне та закордонне обладнання фапуїкгу, 2012, р. 226). Поши-рення лізингових відносин зменшує напруження, пов'язане з виключно банківським фінансуванням, сти-мулює торгівлю найновішими капітальними благами й технологіями.

Останнім часом у періодичних виданнях з'явилася низка публікацій, які популяризують франчайзинг як ефективний засіб фінансування інноваційної діяльності малих підприємницьких структур, зокрема, сфери пос- луг. У цих роботах франчайзинг виступає як високо-ефективний тандем малого і великого бізнесу, один із найефективніших способів розвитку бізнесу для фірм, що вже досягли успіху і бажають розвиватись далі, та найкраща можливість організувати надійну власну справу для дрібного підприємця, одна з найбільш ефек-тивних форм інтеграції малих господарських структур та корпорацій (УатаШ, 2002). Для бізнесмена-початків- ця найцінніший і найкорисніший привілей - це можли-вість використати вже відпрацьовані технології й об-ладнання, що виправдали себе, послуги з постачання, рекламні матеріали, відому та популярну торговельну марку, отримувати постійно методичну, технологічну та інформаційну підтримку й можливість навчатися і одержувати консультації в процесі бізнесової діяльності. Такі можливості надають зазвичай великі корпорації, які уже мають досвід ведення бізнесу, знання, є власниками ноу-хау й здобули визнання у світі бізнесу та у споживачів. Саме франчайзинг, як найефективніша схе-ма ведення бізнесу, створює сприятливі й необхідні економічні передумови для малих підприємницьких структур, даючи змогу скористатись усіма можливостя-ми великих корпорацій.

Налагодження співпраці з успішним франчайзером допомагає малим суб'єктам господарювання у сфері послуг вирішити властиві їм проблеми. Зокрема, мож-ливість стати самостійним підприємцем з мінімальними початковими капітальними вливаннями за всебічної підтримки досвідченого франчайзера та низькою віро-гідністю банкрутства порівняно з іншими дрібними під-приємствами. Така підтримка може набувати форми відкритого доступу до кредитних ресурсів як товарних, так і грошових, можливість за помірну плату викорис-товувати результати широкомасштабних рекламних за-ходів, наукових розробок і маркетингових досліджень, які провів франчайзер.

Значною є роль франчайзингових відносин й у вирі-шенні властивої українським малим підприємницьким структурам проблеми посиленої конкуренції на ринку. Використання випробуваних на практиці й позитивно зарекомендованих технологій франчайзера дає змогу підприємству франчайзі виготовляти конкурентоспро-можну продукцію. Передача франчайзером спеціальних знань за допомогою навчання та професійних консуль-тацій з управління підприємством відкриває шляхи для створення торговельних точок, успішно конкуруючих з іншими підприємствами, що функціонують на тому са-мому ринку. А набуття за короткий термін необхідних спеціалізованих знань, навчаючись за перевіреною ча-сом ефективною програмою франчайзера й отримуючи навички роботи відповідно до стандартів високої якості, дає змогу уникнути труднощів з підбором надійних ділових партнерів.

Доцільно рекомендувати українським під-приємницьким структурам сфери послуг у системі фі-нансового забезпечення фінансово-господарської діяль-ності використовувати форфейтинг. Ця форма фінансу-вання інновацій здатна значно пожвавити інноваційний розвиток малих підприємств. Форфейтинг є фінансовою операцією, яка перетворює комерційний кредит на банківський за допомогою купівлі боргу в кредитора. Інвестор за браку коштів для вкладення в інновації ви-писує векселі й одержує відстрочення платежу, а також гарантії банку щодо забезпечення платежів. Отже, банк, який здійснює форфейтингові операції, проводить фі-нансування інноваційної діяльності, а в покупця з'яв-ляється можливість кредитування всього інноваційного проекту.

Актуальним стає дослідження такого фінансового інструмента, як факторинг - здатного подолати зазначе-ні вище труднощі, при цьому він найбільше підходить для сучасних процесів розвитку малого бізнесу. Основне завдання факторингу - організувати взаємовідносини постачальника з покупцями так, щоб постачальник зміг надавати вагомі відтермінування платежу, не від-чуваючи дефіциту оборотних коштів. Факторинг можуть використовувати малі підприємства як потужний інструмент для підтримки конкурентоспроможної пози-ції на ринку. З його допомогою малі підприємницькі структури можуть збільшити обсяг продажів, кількість покупців і конкурентоспроможність, надавши покупцям відтермінування.

Окрім цього, варто зазначити, що у розвинених кра-їнах страхові компанії та пенсійні фонди є активними учасниками в розвитку інноваційної спрямованості ма-лого підприємництва. Ці фінансові посередники є суб'єктами фінансово-кредитної системи, які забезпечу-ють акумулювання заощаджень індивідуальних інвес-торів та переливання коштів від кредиторів до пози-чальників.

В Україні функція страхових компаній та недержав-них пенсійних фондів, як фінансового джерела інновацій у мале підприємництво, залишається нереалізованою. Отже, держава повинна створити реальні можливості для надання інституційними інвесторами коштів для здійснення інноваційних проектів, особливо пред-ставниками малого підприємництва. Особливо актуаль-ним є завдання висвітлити й обґрунтувати потенційні можливості кредитних спілок як ефективного ринкового механізму альтернативного фінансування інноваційної діяльності суб'єктів малого підприємництва, що дає змогу максимально наблизити фінансові послуги до споживачів, створити належні умови для довготерміно-вого кредитування із застосуванням сучасної ринкової інфраструктури й фінансових інструментів (Оапуікту, 2013, р. 67-68).

До переваг таких спілок перед іншими фінансовими установами позабанківської системи треба віднести максимальну наближеність їх до безпосередніх отриму-вачів послуг, а також можливість позичальника за спро-щеною схемою отримати кредит навіть у незначних розмірах. Кредитні спілки також мають змогу зважені- ше відбирати членів спілок, а отже, і своїх клієнтів, тому під час видачі кредиту можна не так ретельно пере-віряти кредитоспроможність позичальника. Окрім цього, варто наголосити, що існують сфери, в яких кредитні спілки можуть демонструвати адекватні результати діяльності і на рівних конкурувати з банківськими установами фапуікту, 2013, р. 68). По-перше, мікрокре- дитування і кредитування малого підприємництва не буде приносити банку таких доходів, як кредитування корпоративних клієнтів. Для компенсації видатків і ри-зиків під час видачі дрібних кредитів банки використо-вують підвищені відсоткові ставки і жорсткіші умови забезпечення виконання зобов'язань, що істотно знижує привабливість таких кредитів для позичальників. Тому цю нішу можуть використати саме кредитні спілки. По- друге, фінансово-економічна криза призвела до відтоку грошових коштів з депозитних рахунків комерційних банків. Це стосується не тільки тих установ, які мали проблеми у своїй діяльності, а й достатньо стійких. Та-каситуація призвела до накопичення грошей на руках фізичних осіб. Тримати великі суми в умовах постійного зростання індексу цін недоречно. Тому їх повернення буде відбуватись у ті фінансові установи, які поєднають високу надійність із прийнятною дохідністю фапуїкгу, 2013, р. 68; 116).

Враховуючи той факт, що довіра певної частини на-селення до банківської системи дещо похитнулась, у кредитних спілок з'являється реальна можливість при-вернути до себе більше уваги і сприяти перетоку вільних грошових коштів на свої рахунки. Так само невигідно банкам залучати невеликі депозити на короткі терміни. У цьому сегменті також мають проявитися кредитні спілки, де, на відміну від банківських установ, і відсоткові ставки можуть бути вищими, а залучені вільні грошові кошти населення будуть спрямовані в кредитування і самого населення, і дрібного бізнесу фі-зичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності фтугепко, 2003).

Висновки. Отже, можна зробити висновок, що від-сутність достатнього фінансового забезпечення малих підприємницьких структур сфер послуг є головною причиною гальмування динамічного розвитку цього сектора вітчизняного підприємництва в умовах укра-їнського сьогодення. У сучасних умовах забезпечити фінансування інноваційних змін неможливо тільки через бюджетну систему або банківський сектор. Для створення цілісної системи, яка забезпечить належну підтримку розвитку діяльності малих та середніх під-приємств сфери послуг та її інноваційну спрямованість необхідними коштами, потрібна "змішана" модель їх фінансування, яка включає державне сприяння розвитку спеціалізованих банківських кредитних установ, не- банківських фінансових посередників (зокрема, інсти- туційних інвесторів), альтернативну участь держави в методологічному та правовому забезпеченні.

На нашу думку, для того, щоб мале підприємництво сфер послуг ефективно функціонувало в українській економіці та давало позитивні інноваційні результати, оскільки воно це робить у провідних країнах світу, існує потреба посилити національну інноваційну систему та інфраструктуру в інтересах малих інноваційних під-приємств, зокрема:

1. Реформувати саму структуру банківського сектора. Світовий досвід свідчить, що банківський сектор, що складається з двох ланок - центрального банку і комерційних банків, не в змозі забезпечити середньо- і довготермінового кредитування малих клієнтів. Для цього необхідно між цими двома рівнями побудувати певний буфер - банк другого рівня, спеціальну кредитну установу, яка за рахунок державних коштів здійснюватиме режим кредитування з метою сприяння розвитку, а не отримання комерційного прибутку.

2. Підвищити правову захищеність кредиторів та створити інституційну мотивацію залучення комерційних банків до кредитування малого підприємництва у сфері послуг для їх інноваційного розвитку.

3. Передбачити комплекс заходів з удосконалення відносин "банк-клієнт". З метою зменшення адміністративних та оперативних витрат комерційних банків необхідно запровадити режим пільгового оподаткування прибутку комерційних банків, що кредитують малий бізнес, зокрема, підприємства сфер послуг, та знизити нормативи обов'язкового резервування для банків, які здійснюють кредитування суб'єктів малого підприємництва.

4. Підтримання такого конструктивного фінансового інструменту, як фінансовий лізинг, який за своєю ефек-тивністю рівносильний довготерміновому кредитуванню.

5. Сформувати уніфіковану державну політику підтримки небанківських фінансових установ та систему навчання фахівців кредитних спілок. Тому, окрім процедур і тех-нологій, кредитним спілкам необхідні насамперед дов-готермінові й дешеві фінансові ресурси, для чого необхідно залучати їх до реалізації програм державного цільового мікрокредитування малого підприємництва, програм міжнародних фінансових організацій та програм НБУ в режимі рефінансування та цільових кредитів комерційних банків. Як метод у цьому питанні може дати ефект також створення при асоціаціях кредитних спілок фондів підтримки ліквідності.

6. Створення і розвиток ефективної франчайзингової мережі, оскільки відсутність знань та досвіду з цього питання, не дає змоги вітчизняним малим підприємцям правильно використовувати цей потужний інструмент інноваційного розвитку.

Реалізуючи невідкладні заходи з інноваційної полі-тики сьогодні, ми інвестуємо в майбутнє України, фор-муємо національні конкурентні переваги і створюємо надійний фундамент для модернізації та інтеграції на-шої країни до європейського і світового розвитку.

Перелік використаних джерел

1. Danylkiv, Kh. (2013). Kredytni spilky yak alternatyvne dzherelo dlia kredytuvannia maloho pidpryiemnytstva.Aktualni problemy funktsionuvannia hospodarskoi systemy Ukrainy: mater. KhKh Mizhnar.nauk. konferentsii studentiv, aspirantiv ta molodykh uc- henykh, (pp. 67-68), 17-18 travnia 2013, m. Lviv, Ukraina.[In Uk-rainian].

2. Danylkiv, Kh. P. (2012). Lizynhovi posluhy yak perspektyvna forma rozvytku malykh pidpryiemnytskykh Struktur.Finansovo-ekono- michni problemy suchasnoho svitu: shliakhy i perspektyvy yikh vyrishennia namikro-, makro- ta meha-rivniakh: mater. I-oi Vse- ukr.nauk.-prakt. konf. studentiv, aspirantiv i molodykh vchenykh, (pp. 225-227), 24 liutoho 2012 r., m. Kremenchuk, Ukraina. Kre- menchuk.[In Ukrainian].

3. Dmytrenko, M. A. (2003). Rol derzhavy u pidtrymtsi ta stymuliuvanni innovatsiinoi diialnosti.Visnyk Ukrainskoi akademii bankivskoi spravy, 1, 77-81.[In Ukrainian].

4. Dropa, Ya.B., & Danylkiv, Kh. P. (2011).Osnovni dzherela finanso- vo-kredytnoho rozvytku maloho pidpryiemnytstva.Ekonomichnyi prostir, 52(2), 161-173.[In Ukrainian].

5. Kolodiziev, O. M. (2011). Finansove zabezpechennia innovatsiinoho rozvytku natsionalnoi ekonomiky.Doctoral Dissertation for Eco-nomic Sciences (08.00.08 - Money, Finance and Credit).DVNZ "Ukrainska akademiia bankivskoi spravy Natsionalnoho banku Uk- rainy". Sumy. 508 p. [In Ukrainian].

6. Kychuk, O. S. (2009). Orhanyzatsyonno-jekonomycheskyi mek- hanyzm sodeistvyia razvytyiu maloho predprynymatelstva.Candi-date Dissertation for Economic Sciences (08.00.04 - Economy of management of property). Odessa. 226 p. [In Ukrainian].

7. Varnalii, Z. S. (2002). Franchaizynh yak efektyvna forma intehratsi- inykh zviazkiv subiektiv maloho biznesu ta korporatsii. Aktualni problemy ekonomiky, 3, 47-53.[In Ukrainian].

8. Vozniak, H. V., & Kuznietsova, A. Ya. (2007). Innovatsiina diialnist promyslovykh pidpryiemstv ta sposoby yiifnansuvannia v Ukraini: monohrafiia. Kyiv: UBS NBU. 183 p. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru